Skip to main content

Full text of "Україна (журнал): 1907–1932"

See other formats 




са Жкгаїце", 





ІСТОРИЧНА СЕКПІЯ 


теупе дез біийез де І"Окгаїна, 50п5 Іа Фігесіїоп фе и, НеивНеув! 


« 
А 


ПІД РЕДАКЦІЄЮ 
АКАД. МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО 





СЕУКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК 
САДЕМІЕ ОЕ5 З5СІЕМОСЕЗ «4Ф"'ЮОККАЇМЕ--5ЕСТІОМ НІЄЗТОБКІООСЕ 


»І'Чкгаїпеє, геуце фФітебігіє.5йе де5 бікифе5 де 1ЮКгаїпе, 
5оц5 Іа Фігесіїоп де М. Нги5ПпеузбКу, ргб5ідепі де Іа Зесііоп 


НАУКОВИЙ ДВОХМІСЯЧНИК УКРАЇНОЗНАВСТВА 


ОРГАН ІСТОРИЧНОЇ СЕКЦІЇ АКАДЕМІЇ 


(6. Українського Наукового Товариства в Київі) 
ПІД ЗАГАЛЬНОЮ РЕДАКЦІЄЮ ГОЛОВИ СЕКЦІЇ 


акад. МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО 


1928 київ Загального числа 
книга 6 книга 31 





ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ 











бібліографічний опис та шифри 
для бібліотечних наталогіа на цю 
ннигу вміщено е .Літописі Україн" 
ського Друну" та «Картковому репер- 
туарі" Україиської Книжнової Палати. 


Дозволяється випустити в світ 
В. о. Неодмінного Секретаря Всеукраїнської Академії Наук, 
акад. Корчак-Чепурківський. 


Київський Окрліт М» 232. 
Держтрест ,Київ - Друк', 
1-ша фото-літо - друкарня. 


Замовлення 778--1700. 


ВОЛОДИМИР ПАРХОМЕНКО. 





Нові історичні проблеми Київської Руси. 


Нові видання, що відновлюють районове вивчення української історії-- 
»Київ та його околиця в історії і пам'ятках" (Київ, 1926 р.) та ,,Чер- 
нигів і північне Лівобережжя" (Київ, 1927 р.), між иншим, відновили у нас 
науковий інтерес до старовинної історії України взагалі. В першу чергу 
в галузі історії Київської доби -- тут академик М. С. Грушевський поставив 
низку дуже цікавих історичних проблем. В першому збірникові М. С. Гру- 
шевський, між иншим, підкреслює те, що ,город Полян" Київ ,не був їх 
племінним центром", й звертає увагу на міжплемінний характер" - - ,,інтер- 
націоналізованість" цього центра Київської Руси (с. 22). На цій постановці 
питання варто зупинитися. Можна гадати, що Київ не став центром Полян- 
ського племени саме тому, що він виріс не як племінне місто, а як центр 
транзитної торгівлі, що привела тут до збудування вже не племінної, а 
»примітивно-торговельної" держави. Рішучим моментом оцієї боротьби нової 
державности з попереднім племінним ладом була зазначена в літопису 
під 40 рр. Х в. боротьба Ігоря й потім Ольги з Деревлянами. Прихід 
Варягів з Володимиром в к. Х в. і потім з Ярославом на поч. ХІ в. 
зміцнив цю ,інтернаціональну" державу, яка проходить певні етапи свого 
історичного життя серед змін ріжних орієнтацій - - византійсько-варязької 
(в ХІ в.) і східньо-степової (почасти в Х в. й особливо в ХІЇ в.). Зна- 
чіння останньої ,орієнтації" в історії Київа дістає собі в щирокому ро- 
зумінню підтримку в ст. Ї. В. Моргилевського (в тому ж збірнику), коли 
він доводить звязок архітектурних форм київської Софії з Іраном, Месо- 
потамією й Сирією (сс. 107--108); очевидно, Схід (розуміється в цілому) 
не лише руйнував Київську державу, а Й брав деяку участь в культур- 
ному житті Київа. В цьому примиренню Сходу із Заходом особливий смак 
і значіння життя Київської держави, | 

Далі академик М. С. Гоушевський в другій своїй розвідці - - ,Чернигів 
і Сіверщина в українській історії" (збірник ,Чернигів і Північне Лівобе- 
режжя") висловлює цікаву думку про те, що Переяслав, мабуть, був на 
Лівобережжі старішим центром і ,важнішим пунктом ніж Чернигів" 
(сс. 103--104 збірника), ставить проблему взаємовідносин Чернигова й 
Переяслава взагалі і разом з тим припускає, що в ЇХ--Х вв. був -ще 
якийсь ,инший, дальше на схід просто, чи на полудневий схід висунений 
політичний осередок українського розселення" (с. 105). Ці гіпотези 
акад. Грушевського дуже інтересні в тому відношенні, що вони допома- 
гають розібратися у темних взаємовідносинах старого українського Под- 
ніпров'я зі Сходом-- з Доном та Хозарами. Потреба припустити десь на 
Дону чи Донці існування якогось українсько-слов'янського центру в епоху 
ЇХ та першої половини Х в. викликається новими даними з історії вза- 
ємовідносин Руси з Хозарією (в першу чергу знайденим Шехтером уривком 





ї) Див.: ,Журн. Мин. Нар. Просв.4, 1913 р., кн. ХЇ, також ,Україна", 1914 р., кн. ГУ, 
,Єврейск. Мисль", 1922 р. кн. І. 


4 Володимир Пархоменко 


про ,царя Русії Хальгу"). Як видко з цього уривку), взаємовідносини 

уси з Хозарією першої половини Х в. (доба византійського Романа Ле- 
капина, 919--944 рр.) були дуже близькі географічно й гострі політично, -- 
пе була вперта боротьба двох близьких сусідів, що тоді зазнали небез- 
пеки свого життя на старих місцях розселення-- з огляду на рух народів 
зі сходу (Угри, Печеніги, Торки або Узи) і шукали виходу з цього скрут- 
ного становища. Розуміється, шо такі віднодини ме підходять ні до Київа, 
ні до Переяслава, ні до Чернигова, - пунктів географічно віддалених 
від Хозарії, - це діялось десь поблизу самої Хозарії. А згадка імени 
»Хальгу" в даному уривкові ставить питання про те, щоб з цим східнім 
українсько-слов'янським центром звязати ім'я князя Олега, що з літо- 
пису добре нам відомий, але ж зазнав з боку літописних зводчиків пе- 
реробки й пристосування відомостей про нього на користь звичайної лі- 
тописної схеми 1). Одшукання цього центра на Донщині та Донеччині - - 
це діло археологічних дослідників, і ми бачимо, що в останній час ленін- 
градський археолог О. О. Міллер натрапив на Дону на цікаві рештки 
християнської культури приблизно ЇХ--Х вв. ?). З часом, з продовженням 
цих дослідів, ця справа мусить стати яснішою. Разом з тим вона мусить 
виявити питання про справжні взаємовідносини Руси з Хозарією того 
часу. 

Здається, тут навряд чи можна ставити питання так, як Його, на- 
приклад, ставить Ю. Бруцкус у новій своїй статті ,ШПерші звістки про 
Євреїв у Польщі та на Руси" (,Науковий Збірник за р. 19278, т. ХХМІ, 
видан. Історичної Секції ВУАН), коли говорить про Київ: ,це місто довгий 
час перебувало під зверхністю ЖХозар" й зазначає дев'ятий вік, як 
»добу хозарського панування на Дніпрі" (с. 4). Оповідання літопису за 
362 рік про те, що Аскольд і Дир у Київі змінили хозарську данину на 
варязьку, далеко історично не безсумнівне, бо дуже давнє для зводчика 
літописних оповідань к. ХІ в. і зазнало з Його боку переробки, а робити 
подібні висновки з відомої данини Полян, Сіверян, Вятичів та Радимичів 
Хозарам-- не буде вірним. Данину зазначених племін Хозарам слід від- 
нести швидче всього до території на схід від Дніпра-- і в кожному разі 
до доби ще родо-племінного побуту тут, а не князівсько-торговельного 
розивіту Київа, що утворився в свій час зовсім на иншій торговельно- 
водній артерії, ніж яка була у Хозар. Зазначені племена були раніше пред- 
метом експлоатації з боку Хозар,-- доки не мали свого торговельного 
об'єднуючого центру, а Київ потім виріс на Дніпрі-- в наслідок роз- 
витку тут торговельного транзиту, звязок з яким Хозар треба віднести 
на добу пізнішу його початку, а саме -- на епоху вже занепаду Хозарської 
держави. Тому то і Хозар і Євреїв ми бачимо у Київі напевно лише 
з другої половини Х в. і переважно в ХІ--ХІЇ вв. (звістки: 986, 1018, 
1023--24, 1106, 1113, 1124, 1146, 1151 рр.), а раніше вони тут навряд чи 
були. 

Бо в момент панування Хозар на Волзі Дніпро був не під їх тор- 
говельним впливом, раніше він зазнав византійського і византійсько-ва- 
рязького впливу, чому в другій половині Х в. й запанувала тут византійсько- 
християнська культура. Той факт, що Деревляни не платили данини Хо- 
зарам, також промовляє проти раннього хозарського панування на Дніпрі, 
бо той, хто панував у Київі, - як видко це хоча б з історії Ігоря, Ольги 
та Ярополка, -- не міг би не втручатись у справи деревлянські: остільки 


|) Див. у Шахматова ,Разьсканія о др. рус. лбтоп. сводахь", СПБ., 1908, с. 316 і слід. 
2) Див. ,Сообщения гос. акад. истор. мат. культурьт", Хенінград, 1926, с. 315. 
Цікаві наслідки можуть дати й розшуки О. С. Федоровського на Донцю. 


Нові історичні проблеми Київської Руси 5 


зано Р І ЕЕ т ЕЕ ЕЕ А рр РЕАЛЬ С Р ЕЕ ЕЕ о АЕС о 


вони були географічно звязані з Київом. Инша справа, коли занепад Хо- 
зарської держави у кінці Х і початку ХІ в. примусив хозарських купців 
шукати собі нових торговельних шляхів; тоді вони посунули через Десну 
до Дніпра. 

Ось тоді віднесений літописом до 1023--24 рр. прихід до Черни- 
гова Мстислава ,с Казарь й Касогь" міг спричинитися Й до того 
збільшення тепер політичної ваги Чернигова, про яке каже акад. Гру- 
шевський. Занепад отого Ольгового центру десь на Дону мусив збіль- 
шити слов'янську колонізацію на Десні, і тому в цей час, як цілком 
влучно говорить М. Грушевський, ,вибився на перше місце Чернигів" 
(с. 105). Цим фактом можна пояснити Й розірваність історичних звязків 
Чернигова та Переяслава, -- це, очевидно, пункти ріжних слов'янських 
колонізацій, ріжних перш за все хронологічно. Тому важко погодитися 
із П. І. Смоличевим, коли він доводить історичність життя Й ваги Чер- 
нигова в ЇХ в. бо при тому й його дані більше стосуються до Х в. 
(в тому ж зб. ,Чернигів"...). а також з думкою В. Ї. Новицького, ніби 
Київ, Чернигів і Переяслав уявляли собою ,з'єднані пункти єдиної 
Руської землі" (див. ,Снеми Руської землі Х--ХІЇ вв." --,,Праці комісії 
для виучування історії зах.грус. та українського права", у Київі, 1927, 
с. 11 і инш.): чужість, відокремленість історичного життя Чернигова від 
Київа і Переяслава ввесь час відчувається на сторінках нашого літо- 
пису. | 

Тому можна поставити ще такі питання: чи були Чернигів і Пере- 
яслав пунктами єдиної сіверянської колонізації Чи не був Переяслав, 
припустимо, містом полянським або що? Чи не слід обмежити географію 
поширення літописної території Сіверян? Твердження В. М. Ганцова 
в тому ж збірникові (ст. »Діялектичні межі Чернигівщини"), ніби ,тери- 
торія північних говорів більш-менщ відповідає етнографічній території 
Сіверян" (с. 279), є данина певній історичній традиції Й незовсім по- 
годжена з розшуками самого В. М. Ганцова, за якими ці говірки не до- 
ходять цілком навіть до Орхжиці Й Супою, так що Сула майже зовсім 
зісталася осторонь. цієї діялектичної межі, - Сула, що вважається літо- 
писом ніби за сіверський терен. Крім того-- чому північні говірки став- 
ляться в звязок з Сіверянами, а не з Деревлянами? Це питання слід ще 
розвязати й обгрунтувати. 

Такі більш головні з тих широких історичних проблем з історії 
Київської Руси, що їх поставлено в двох нових збірниках Їсторичної Секції 
Укр. Акад. Наук. Була б бажана дальніша робота й нові подібні видання 
для з'ясування давнього минулого та й взагалі історії инших районів 
України-- Західньої з її феодалізмом і Південної з її ріжнобарвним 
степом. 


ІВАН КОЙПЯКЕВИЧ. 


Остафій Астаматій (Остаматенко), український 
посол в Туреччині 1670-их рр. 


В нашій історіографії козацької епохи є ще величезні прогалини, які 
не скоро поведеться виповнити, не вважаючи на інтенсивну працю ряду 
наших істориків, що зосереджують свої досліди на тих часах. Не маємо 
ще зведених в одно основних джерел до історії козацької держави, нема 
навіть реєстру державних актів; досліди над ріжними установами тільки 
що почалися; опис полків, розпочатий колись так світло Ол. Лазарев- 
ським, не докінчений; -- так само нема ще систематично обробленого ка- 
талогу визначніших діячів ХМІЇ -- ХМІЇ вв. Особливо це останнє відчу- 
вається дуже прикро. Дослідник, що не займається спеціяльно якоюсь 
особою, а тільки стрічається з її іменем принагідно, нераз не може знайти 
про неї ніяких інформацій, зорієнтуватися хоч би загально, з ким саме 
має до діла. Отсе малий приклад: відомий дослідник Гетьманщини В. Бар- 
вінський у новій статті ,До питання про індукту та евекту в Гетьман- 
щині" (Наукові записки науково-дослідчої катедри історії української 
культури", Мо 6, 1927 р., с. 441) згадує, що Богдан Хмельницький уні- 
версалом з 28. квітня 1654 р. доручив збирати індукту уякомусь Ста- 
магієнкові" . Підкреслюємо »ЯКИЙСЬ": справді цей Стамагієнко зовсім 
невідомий в нашій історіографії, а тимчасом він був не тільки поборцем 
індукти за Богдана Хмельницького, але й політичним агентом гетьман- 
ського уряду, - потім за Дорошенка він став українським резидентом в 

уреччині і брав визначну участь у переговорах з Польщею, пізніше 
вважався головним дорадником Юрія Хмельницького, був ,регіментарем" 
козацького війська, вказували на нього навіть як на кандидата на геть- 
манство... Особі цього малозвісного українського політика ХУМІЇ в. присвя- 
тив я кілька слів у статті ,Український державний скарб за Богдана 
Хмельницького" ,Записки Наук. Тов. ім. Шевченка", т. 130, с. 102),--тут 
хочу сказати про нього дещо більше на основі тих скупих матеріялів, 
які є нам поки-що доступні. 

Що ця визначна людина не звернула на себе належної уваги, причина 
передусім в тому, що її прізвище подається в ріжних видах. Непорозу- 
міння є вже в самому вище згаданому універсалі Богдана Хмельницького: 
в одній копії він. названий Стамачаєнко, в иншій Стамагієнко |). В инших 
джерелах він зветься різно: Астаматій, Астайматій, Остаматій, Стоматій, 
Остаматенко, Стоматенко і под. З цих ріжних форм первісна була мабуть 
Астаматій, пізніше це грецьке прізвище зукраїнізовано на Остама- 
тенко, -- в цій формі бачимо його у підписі на одинокім відомім листі 
рот що заховався, на жаль, тільки в перекладі 2). 


ей універсал маємо з двома датами: 21 квітня 1654 р. -- Акть Ю. 3. Россій 
т. щ с. універ (з копії в архіві міністерства закорд. справ в Москві) та з 28 квітня 
1654 р. ;7-Український Археографічний Збірник, т.1., сс. 60--61 (з рукопису Марковича); 
третя копія також з датою 28 квітня була в російський Археографічній Комісії, (пор. 
ЛіЬтопись Арх. Ком. ХМІ, 36). 

2) З Менкова, 1 листопаду 1654 р., Акть Ю. 3. Россіи, т. ХІУ, сс. 118--120. 


Остафій Астаматій (Остаматенко), укр. посол в Туреччині 9/7 


лю ан аа -ннфо ню 


Евстафій Астаматій був родом Гречин!). Але походив він мабудь з 
родини, що вже давніше осіла на Україні: про це свідчить його зукраїн- 
щене прізвище і те, що він знав польську мову 2), і врешті те, що він 
так легко осягнув вище місце в українській державній службі. Де він 
родився і зразу проживав, про це не знаємо нічого докладніше, але вся 
його діяльність торкається молдавських і турецьких справ і можна ду- 
мати, що він походив з Поділля або Молдавії: в 1654 р. стрічаємо його 
в Гусятині, в 1677 р.--1678 р. він з жінкою і сином проживав у Яссах 9). 
Він мав свої знайомства на Поділлі, близько знався з немирівським ста- 
ростою Степаном Куницьким ") і своїми впливами міг приєднати для 
Юрія Хмельницького частину Поділля. Звістки про Астаматія займають 
чверть століття, від 1654 до 1678 р., в листопаді 1678 р. не було вже 
його в живих. є 

Першу згадку про Астаматія знаходимо у згаданім уже універсалі 
Богдана Хмельницького з 21 чи 28 квітня р. 1654. Хмельницький, поряд- 
куючи справи молодої козацької держави, звернув особливу увагу на 
організацію скарбу і старався використати всякі джерела державних до- 
ходів, якими користувалася перед тим польська річпосполита. Віддавна 
на кордонах держави побирано подвійне цло від перевоженого краму: це 
була ,індукта" від імпорту Й ,евекта" від експорту. На цей зразок, ,як 
здавна перед тим бувало", гетьман завів 1654 р. пограничне цло, яке мали 
платити чужоземні купці, -Греки, Вірмени і Турки; в універсалі означено 
докладно оплату на »МОСКОВСЬКІ товари аг соболі, пупки соболі, куниці, 
лисиці і инші, - та на ,турецькі товари" - - шовки, коверці, килими, завої, 
мусельбеси, киндяки, габу, золото, срібло, дороге каміння, перли. ГЕкзак- 
цію скарбовуює тоб-то побір цього цла гетьман віддав Евстафієві 
Стаматаєнкові, - - ,которую повинен вибирати и отдавати до скарбу нашого 
войскового". В універсалі поборець називається ,дозорца наш", зазна- 
чено також, що він може мати своїх урядовців ,факторів". 

Пори ближчому розгляді універсалу з 21 квітня 1654 р.?) бачимо, що 
при заведенню цла взято, правда; як зразок давнішу польську практику, 
але переведено теж значні зміни. Деякий крам, що був у польських цло- 
вих тарифах, пропущено, зате уведено инші товари, яких польська та- 
рифа не знає, напр. соболі пупки, мусульбеси, киндяки, габи. Польська 
тарифа назначувала однакове цло від усього краму, по 2 золоті від 
100, - український скарб назначував на кождий рід товарів иншу таксу, 
нар. від сорока соболів по 6 золотих, від сорока соболіх пупків, куниць 
і лисиць по 2 зол., від кипи габи по 1 леву, від золота і дорогоцінно- 
стей по 5 зол. від 100 талярів. битих. Важною зміною було це, що цло 
платили тільки чужоземні купці, коли за Польщі до індукти й евекти були 
обов'язані також місцеві торговці; але при цьому заборонено українським 
купцям брати на своє ім'я крам чужоземного купця, --під карою конфі- 
скати. Скасовано теж всі давніші звільнення від цла, ,щоби і найменша 
шкода скарбові нашому військовому не була". Знати отже, що хоч укра- 
їнський уряд брав за основу давні польські цлові постанови, то не наслі- 

дував їх безоглядно, а переводив ріжні зміни відповідно до потреб укра- 
їнської торгівлі та до вимог скарбу. Побір всього цла віддано в руки 
Остаматенка. Можна здогадуватися, що він уважався уже тоді визначним 


- 


2 ) ,ДАстаматій Гречин", Акть Ю. 3. Р., т. ХІЇ, с. 115; , Стоматій Греченин", тут же 
є, 

5 Його лист з 1ХІ 1654 р. був в польській мові, Акть Ю. ЗР., т. ХІМ, с. 118. 

3) Актьї Ю. 3.Р., т. ХІП, ко. 139, 210, 448, див. нижче. 

1) Акть Ю. 3. Р, т. ХП, сс. 121, 143, 210, 227. 


95 о орівн. нашу статтю "Український Державний Скарб за Б. Хмельницького", сс. 89, 


8 Їван Крипякевич 





спеціялістом у цьому ділі -- може вже за польської влади був поборцем 
цла у пограничних коморах. Як цей здагад можливий, то треба допу- 
стити, що Астаматій мав вплив і на нову організацію цлових поборців, 
що був хоч в части автором гетьманського універсалу з квітня 1654 р. 

На яких умовах Остаматенко дістав екзакцію, про це не маємо ніяких 
точніших звісток. На основі попередньої польської практики можна при- 
пускати, що він побирав цло не як скарбовий урядовець, а як орендатор 
при допомозі своїх приватних факторів"; за аренду він платив умовлену 
ціну до державного скарбу. Цей здогад потверджує Павло Алепський, 
що прямо каже, що ,Хмельницький віддає в аренду всі цлові побори на 
границях держави, також доходи з меду, пива Й горілкп, за сто тисяч ди- 
нарів цловим поборцям" 1). 

Але Астаматій був не тільки поборцем скарбових оплат. Иншу сто- 
рінку його діяльности відкриває його переписка з генеральним писарем 
Їваном Виговським з вересня--листопада 1654 р. Остаматенко перебував 
тоді в Умані, мабуть для цлових поборів, в цьому важному пункті погра- 
ничної торгівлі, але теж їздив на захід аж до Гусятина на Поділлі і в 
листах скарбові справи не згадуються, а Остаматенко передає генераль- 
ному писареві ріжні пограничні вісті. Дня 10 вересня 1656 р., з Уманя, 
повідомляє Виговського про похід хана 1 20 вересня, також з Уманя, 
пише про зносини короля з султаном, про молдавського воеводу і крим- 
ського хана; обіцяє присилати вісті Й дальше, просить, ,у всьому мене 
наставляти на дальше, як що маю робити", та щоби гетьман дав приказ 
полковникові давати козаків для посилки вістей. З Гусятина 26 вересня 
посилає звідомлення подібного змісту і повторює прохання про двох ко- 
заків, ,коли буде потреба там до табору з новим чим післати" 2). З 1 ли- 
стопада 1654 р. є лист до Виговського, датований ,в Менкові" 3). Оста- 
матенко пише до генерального писара у відповідь на його запит, чого 
молдавський воєвода Степан виїхав з: -Ясів. Він повідомляє, що Степан 
поїхав на угорську границю, де має з'їзд з послами угорським, волоським 
і польським та тягинським беєм. а на цьому ,дсоймі" обговорювано спіль- 
ний виступ проти гетьмана Хмельницького. Дальше він пише, що туре- 
цькі війська переправляються через Дунай, що рушилася буджацька орда, 
що на поміч Степанові прийшло 6000 угорського війська, що польський 
гетьман Потоцький стоїть під Гусятином. Серед инших звісток він додає, 
»що смішно, тільки правдиво" -- що султан мав сон, що Греки здерли 
йому з голови завій, - через те султан хотів вирубати всіх Греків, але 
наші йому не дозволили.. З листа Астаматія знати, що він живо інтере- 
сувався справами балканських держав, та що був в курсі навіть дрібних 
політичних спліток. 

Їван Виговський вміло використовував цю цікавість Астаматія і вживав 
Його як свойого політічного агента. До генерального писаря Остаметенко 
пише з великим поважанням, титулує Його умилостивим паном і добро- 
дієм", та обіцює більше звісток подати при стрічі з ним у Корсуні. 

Більше згадок про Остаматенка з гетьманства Богдана Хмельницького 
не стрічаємо, - Його ім'я зникає в актах на цілих двадцять літ. 

На ново Астаматій виринає за гетьманства Петра Дорошенка і про- 
тягом пари років відграває значну ролю на Правобережжі. 


1) Чтенія моск. общ. ист. и древн., 1897, ТУ, с. 36. 

3) Сибірський приказ, ст. 1636, л. 200, 204, 254; на ці листи вказав мені акад. М. С. 
Грушевський, за що йому на цьому місці дякую. 

3) Актьт Ю. 3. Р., т. ХІМ, сс. 118--120. Оселя ,Менків" тоб-то Міньків, нам невідома 


Остаматенко писав з дороги, їдучи до Корсуня десь від молдавського кордону. 


Остафій Астаматій (Остаматенко), укр. посол в Туреччині | 9 

З 1675 р. маємо звістку, що Астаматій був резидентом Доро- 
шенка в Константинополі. Це було високе становище в тому 
часі. Вже Богдан Хмельницький, нав'язуючи перші зносини з Туреччиною 
мав план удержувати при султанському дворі постійного посла: ,Резидент 
Запорозького Війська та його землі проживатиме у Стамбулі у спра-, 
ведливій пошані з усякою безпекою, і цей резидент має доходити вся- 
кої справедливоєти покривдженим козацьким купцям" 1). Але пізніше 
гетьман зайнявся иншими політичними комбінаціями, Порта втратила для 
нього рішаюче значіння і української амбасади в Царгороді не створено. 
Щойно Петро Дорошенко зреалізував цей давній план. Він поклав союз 
з Портою в основу своєї політики, визнав себе васалом султана, при 
допомозі Турків думав перевести об'єднання всієї України, - - треба було 
йому мати при боці султана свойого постійного заступника. В 1669 р. 
першим українським резидентом в Константинополі став Михайло Ратке- 
вич Портянка, наказний гетьман і ,намістник? Дорошенка, що вже пе- 
ред тим їздив послом до Порти і причинився до складання українсько», 
турецького союзу. Як довго він був у Стамбулі та які були його наступники 
про це поки-що не маємо точніших даних. В 1674 р. згадується як ре- 
зидент Дорошенка при султані Поривай, мабуть Прокіп Поривай, колиш- 
ній генеральній осаул з часів Виговського 7). 5 

В 1675 р. становище резидента в Порті займає Астаматій. Його по- 
зиція не була легка, бо Дорошенко тратив вже останки впливів на Україні 
і важко було йому удержатися на гетьманстві. Але Астаматій показався 
настільки зручним дипломатом, що Турки рішилися ще раз рятувати 
васала. Султан приказав вислати Дорошенкові військову підмогу: на Укра- 
їну ішло ,військо турецьке дуже велике" під проводом силістрійського 
паші ії шістьох инших пашів та вся білгородська орда. Астаматій залишив ці 
війська під Комаргородом у Браславшині, а сам поїхав до Дорошенка і 
зустрівся з ним в Корсуні 27 чи 28 травня с.с. 1675 р.)). Але турецька 
поміч не піддержала Дорошенка, -- Турки страшенно знищили Побожжя, 
зібрали з окраїнних городів великий ясир, нарід наляканий масою утікав 
на Лівобережжя -- не можна вже було утримати ніякого ладу. Астаматій 
поки-що залишився при боці Дорошенка. При кінці червня 1675 р. він 
їздив на переговори, що мали вестися між Поляками і Татарами. До цих 
переговорів дав почин Дорошенко, і хан просив його, щоби прислав на 
з'їзд і своїх комісарів. З'їзд відбувся в Маначині на Поділлі. Польськими 
делегатами були коронний стражник Будинський, чернигівський каштелян 
Сильницький, генерал чужоземних військ  Корицький, польний обозний 
Корчевський; Турків репрезентував Ібрагім паша, від Татар був сам хан. 
Як козацькі комісари приїхали генеральний обозний Гулак і Астаматій 
(по иншій звістці не Гулак, а Чернявський, генеральний суддя). Але їх 
до переговорів не допущено: ,їм місця не дано; тільки через цілий день 
про що договоряться, то ханський везир візьме їх до себе і скаже; а як 
просили місця, відмовлено: ви ж між собою неприятелі, ізза яких спорів 
можете попасти у гнів та сварку"... 7). 


1) Собраниєе государственньхь грамоть и договосовь, ч. ПІ, Москва, 1822, с. 444. 

2) Про Мих. Портянку -- Актьт Ю. 3. Р., т. МЦІ, сс. 137, 138, 186, 229, 266; т. ІХ, 
сс. 46, 162, 163; в посольстві до Туреччини їздив також Семен Портянка-- т. МІЇ, с, 92; 
про Пр. Поривая -- ч. МІЇ, сс. 211, 216, 269; т. ХІ с. 562. , 

) Федір Завадський, полковий ніжинський суддя і Іван Гурський, канівський пол- 
ковник, до Самійловича, з Канева 3 червня 1675, -- Акть Ю. 3. Р., т. ХІЇ, сс. 115, 124. 

4) Димирський комендант Новицький до Самійловича, під Биковим, 13 липня 1675 р. 
Актьт Ю. 3. Р., т. ХІЇ, с. 168; з'їзд в Маначині був, ,тому уже дві неділи в прошлую 
пятницу минула". Порівн. оповідання Івана Дорощевича в листопаді 1675 р. тут же 


сс. 353--354, 


10 о Іван Крипякевич 


Невдовзі прийшов остаточний занепад Дорошенка, - дня 29 вересня 
1676 р. він остаточно передав булаву Самійловичу. Астаматій ще перед 
тим виїхав з України, здається висланий Дорошенком ще раз до султана. 
Були чутки, що він добився авдієнції в Порті, - ,з уст самого султана" 
дізнався, що приготовляється нова війна, що половина турецьких військ 
піде на Київ, половина на Польшу; звістка, що Дорошенко піддався 
Московщині, дуже розлютила султана 1). Потім появилися слухи, шо 
Остаматенко дійшов до великого значіння в Порті: що Турки хочуть 
ставити Його гетьманом на Україні і наділи на нього срібний кафтан 2). 

Але до гетьманства Астаматій не дійшов. Султан з початком 1677 р. 
назначив гетьманом Юрія Хмельницького; - як говорено пізнійше, за по- 
радою самого Астаматія: ,Гетьманство його почалося від Стаматенка" 75). 
Астаматій став дорадником і правою рукою нового гетьмана. Весною 
1677 р. він являється з титулом ,регіментаря" в Сороці над Дністром, 
щоби забрати прикордонні городи, в яких були польські залоги; в листах 
до польських комендантів, м. ин. до немирівського старости Степана 
Куницького, він покликувався на мировий договір між Польщею і Туреч- 
чиною, на основі якого Україна мала бути при Туреччині 7). | 

Та сили Юрія Хмельницького були заслабі, щоби добути землі, які 
були колись під владою його батька, великого Богдана. Треба було ро- 
бити й дипломатичні заходи. І так Астаматій знов поїхав до Константи- 
нополя, щоби там протиставитися заходам Польщі, що хотіла взяти собі 
Правобережжя; Юрій Хмельницький домагався старого кордону на ріці 
Случі і Астаматій у прияві польських послів показував перед султаном 
давні договори ,з печаттю королівською і підписами сенаторських рук", 
що рішали цю справу ?). Заходи Астаматія мали свій успіх. В Порті по- 
рішено вислати на Україну комісію, що мала провірити й означити кор- 
дон від польських володінь. В цій комісії мав бути Астаматій 9). Але 
тимчасом Порта рішилася на війну з Московщиною і турецькі війська 
пішли на Чигирин. Астаматій був при боці ІОрія Хмельницького"), але 
чи брав участь у невдачній чигиринській кампанії, про це не маємо звісток. 

Пізніше, в січні 1678 р., бачимо Остаматенка в Яссах. В столиці Мол- 
давії він проживав вже передше?), - може тут була його батьківщина 
або хозяйство, -- тут проживала його жінка і син"). Тепер був в Ясах 
і Юрій Хмельницький. Але не було вже добрих взаємин між гетьманом 
та його дорадником: химерний Хмельниченко поводився з Астаматієм 
зневажливо, ходили вісті, що ,бив його за якусь причину дуже кріпко".., 10), 
Ї гетьманові і його дорадникові не велося добре; сам Хмельницький був 
тоді у великій біді. 

Літом 1678 р. Турки пішли знов на Чигирин, з ними також Юрій 
Хмельницький. При боці Юрася був теж Астаматій разом з иншою стар- 


1) Звістка Куницького з Яссів, 24 березня 1676 р., Акть Ю.3.Р., ХІЇ, с. 570. 

2) Безіменне »грецьке письмо" з 21 липня 1676 р., Актьт Ю. 3. р. т. ХІЇ, с. 697. 

3) Оповідання Ю. Яковлева 1678 р., Акть Ю. з р, т. ХІЙ, с. 603. 

4) Донесення В. Навака з 21 квітня 1677 р., Актьт Ю. 3. Р., т. ХПІ, с. 125, пор. 121, 
143; лист Астаматія до Куницького був висланий цареві, - мабуть заховався з иншими 
актами того часу в архіві мін. юстиції в Москві (прик. 1677 р., кн. 46), на жаль в 
Актах Ю. 3. Р., т. ХІПІ не був публікований. 

5) Степан Куницький, з Немирова, б липня 1677 р., з слів сина Астаматія в Ясах-- 
Акть Ю. 3. Р., т. ХПІ, с. 210. 

9 б "Куницький, з Немирова, 29 липня 1677 р., -- Актьт Ю. 3. Р., т. ХПП, с. 227. 

утже. 

8) Акти Ю. 3. Р., т. ХПІ, с. 139. 

9) Тут же, с. 210, 448. 

б оповідання В. Рудого з Ясів, у Київі 11 січня 1678 р., Акть Ю. 3. Р., т. ХП, 
с. . 


Остафій Астаматій (Остаманенко), укр. посол в Туреччині 11 


шиною, -- пригноблені й знеохочені: ,держаться при ньому також по не- 
волі, бо дітися їм нікуди"...1), Нова облога Чигирина не повелась, але 
Юрій Хмельницький скористав хоч це, що під його владу перейшла Бра- 
славщина; тут він уладив собі невеличку державу з столицею в Немирові. 
Астаматій залишився при боці Юрася-- на своє нещастя. 

Турки з недовір'ям гляділи на козацьку старшину, що все ще не за- 
лишала давніх державницьких замірів; везир Кара Мустафа, турецький 
вождь на Україні, дораджував Хмельниченкові, що як хоче на свойому 
князівстві довго і спокійно жити, нехай. не вірить ні трохи старшині, і 
всіх своїх визначних дорадників, як ДАстаматія, Коваленка, Вареницю, 
Яненченка повинен ,при нагоді зі світа звести". Послухав неправедний 
гетьман цеї поради і так Астаматій за свою вірну службу наложив голо- 


вою. Подробиць його смерти не знаємо; покінчив він життя в другій по- 
ловині 1678 р.?). 


1) Донесення бранців, Акть Ю. 3. ?., т. ХІ, с. 642. 
2) Оповідання Василя Білецького 20--23 листопада 1678 р., Актьт Ю. 3. Р., т. ХІЇ, 


с. 709 


СЕРГІЙ ШАМРАЙ. 





Згадки омбишського боярина про Хмель- 
ниччину. 


До історії соціяльних відносин після Хмельниччини. 


Соціяльні відносини за часів Хмельниччини і після неї ще Й досі 
не вповні досліджені в деталях. Ще досі є деякі неясності, деякі неви- 
рішені питання, що потрібують ще дальшого студіювання і вивчення, 
В таких обставинах окремі документи, що малюють ці відносини, є пінні 
для дослідника і публікація їх є, безперечно, не зайвою. Один з таких 
документів, що є інтересний не лише з погляду історичного, але Й побу- 
тового, ми нижче й подаємо). 

Треба сказати, що невеличкий уривок з цього документа (власне 
початок з другого, повнішого свідчення 1745-го року) вже було надруко- 
вано 1866-го року в ,Запискахь Черниговскаго Губернскаго "Статисти- 
ческаго Комитета" 2), т. Ї, с. 253-- 4. Взято було цей уривок з актів 
Київо - Печерської Лаври, -- в архіві Чернигівської Казенної Палати. 
Невідомо, чи там переховувалася уся копія цього документа, чи лише 
уривок; в кождому разі, той, хто подав уривок до видання у ,ЗФаписки", 
звернув увагу лише на засновання чоловічого Омбишського манастиря, 
й невеликий уривок з документу свідчить про час його заснування. Тим 
часом цей документ переважно цінний не цею згадкою, а головне тими 
подробицями, що він подає про часи Хмельниччини, про критерій коза- 
цтва, про користування землею |і т. и. 

права йде про село Омбиш на Чернигівшині, на р. Острі, в колишній 
Борзенщині. Заселено це село не пізніше самого початку ХУМІЇ століття, 
бо вже 1654-го року воно згадується як село?) і належить чернигівсь- 
кому скарбнику Угорницькому; здається, невелика частина Його чалежить 
і Омбишському дівочому манастиреві. Після смерти Угорницького, це 
село перейшло до Його вдови, Катерини Угорницької. Коли ж та почала 
старіти, то стала більш релігійною, і віддала свій маєток, очевидно під 
протекцію К. Печерської Лаври, обіцяючи по смерти зовсім його зали- 
шити Лаврі. За це Угорницька прохала утворити в Омбишу, окрім 
жіночого, ще й чоловічий манастир, що Й дійсно було зроблено десь перед 
самою Хмельниччиною. Піддання своїх маєтків під певну протекцію Лаврі, 
могло, безперечно, ще залежати і від бажання Угорницької забезпечити 
й зміцнити своє становище, оскільки по смерти чоловіка не було кому 
обстоювати її інтересів. 


1) Переховується він у Київському Центральному Архіві Давніх Актів, фонд мана- 
стирських справ, спр. Ме 1164. 

З Цим уривком користувався й Ол. Лазаревський, але він робить невірну посилку 
на ,Трудь  Черн. Стат. Ком.«, а не на ,Записки". Див. його ,Описаніє", т. Й, полк 
Ніжинський, с. 84, примітка. 

3) Лазаревскій, Обозрініє Румянц. Описи, 186. 


Згадки омбишського боярина про Хмельниччину 13 


манна п 


Коли почалася велика революція 1648-го року, омбишські піддані 
повстали, записалися в козаки і хотіли убити свою колишню пані. Та, 
з допомогою свого боярина (очевидно панцирного або путного), Леонтія 
Еліязаровича Грушевського, втікла до Київа й тут власне Й оформила 
це надання Київо-Печерській Лаврі і закладення чоловічого манастиря, 
зробивши відповідний запис в листопаді 1649-го року!). Таким робом 
де-ішке Омбиш, а також і Лосинівка, що її Угорницька записала разом 
з Омбишем Лаврі, опинилися у володінню цього манастиря 2). Але фак- 
тично Омбиш став козачим поселенням. Інтересно, що універсали Хмель- 
ницького, а також і його наступників, манастирям з наказом підданим 
цих манастирів і далі виконувати підданські повинності, очевидно мали 
вплив далеко не'всюди; принаймні в Омбишу колишні піддані жадної 
уваги на них не звернули. Коли через одинадцять років по Хмельниччині 
(десь коло 1660-го року) боярин Грушевський повернувся до Омбиша, 
то він побачив, що уся людність вважає себе за козаків, не рахується 
з манастирською власністю і, розібравши манастирські грунти, вільно 
продає, міняє Й заставляє їх. 

Гравда з часом становище трохи міняється: десь у 1680-- 1690-х 
роках певна частина обивателів омбишських повертається знов у під- 
данство; крім того оселюються Й нові поселенці на землях, які лежали 
раніше, переважно, пусткою, і які вдалося манастиреві Омбишському 
(що належить К.Печерській Лаврі?)) задержати за собою. Можливо, шо 
поволі починають впливати і відповідні універсали та грамоти; напр., 
ми маємо універсал Виговського (,книга кр'вп. большая", ар. 3535), а 
пізніше ,лист" полковника ніжинського Обидовського, від 1699-го року, 
в якому той застерігає ,слободи" манастиря ). Проте повернення у під- 
данство тривало здебільшого не довго, бо через якихось років тридцять 
по цьому поверненню, за полковництва Толстого (Омбиш належав до 
Ніжинського полку, 4-ої сотні полкової; в цьому полку стає полковником 
з 1719-го року Толстой), післані від нього Леонтій Грановський ?) і Василь 
Стасенко б) перевели ревізію в Омбишу і більшість колишніх козаків 
(які були ними зараз же по Хмельниччині) було повернено до цього стану. 

Але все ж значна частина мешканців Омбиша залишилася в підданих 
манастиря. Так було записано Й за часів переведення Генерального 
слідства про маєтності Ніжинського полку "): ,старожиліє в сказці своей 
показали, что оное село, якь они могуть упомніти, послЬ полекого вла- 
діьнія бьло во владьній Омбишского монастиря законников'» оть давних» 
годовь, и нинЬь оніе-жь манастира Омбишского законники владівють". 
Отже село ніби-то цілком офіційно визнане за манастирем, але чимало 
тут і козаків. Напр., 1736-го року ми бачимо в Омбишу козаків: Грун- 


1) Див. цей запис в ,Книгі кріпостной большой лаврских» кріпостей"... Мо 217, ар. 349, 
з кол, музею Київ. Духовн. Академ.; тепер переховується в Рукописному відділі ВБУ, 
підвід. документів. 

3) Лосиновку купив Угорницький у двох власників: від вдови шляхтича Чижа (який 
в свою чергу купив у М. Малаховського) та вдови шляхтича «Лева Белькевича. Значне 
поселення з'являється тут вже власне по переході цього маєтку у посідання Київо-Пе- 
черського манастиря (Див. про це у Лазаревського, Опис. Ст. Малорос. Ніжин. 

полк, с. 90). 

. 7) Лавра взагалі після Хмельниччини намагається повернути колишні свої провін- 
шяльні манастирі, що значною мірою відриваються в революцію від неї. Почасти їй це 
удається (як напр. Омбишський чоловічий манастир, -- жіночий по революції зникає). 

ив. у митр. Євгенія, Описаніе К. Печер. Лаврь, с. 61 

) Лазаревський, Ніжин. полк, с. 85. 

") Пізніший обозний полковий Ніжинський (з 1746 до 1752-го року). 

") Можливо син, чи внук, Герасима Стасенка, сотника Кролевецького (1663-го року). 
) Ген. Слід. о маєтн. Ніжин. полка, с. 35. 


14 Сергій Шамрай 
тових -- 7 дв., убогих 8 дв., всього - - 15; підданих манастирських: грунт.-- 
6 дв. убогих -- 32 дв. всього-- 38 дв.1), себ-то 71,79/, усіх мешканців 
Омбиша. В пізніші часи кількість підданих ще зростає, -- так 1764-го 
року ми бачимо 59 дворів і бездворих хат?); про козаків відомостей 
немає. Або 1781-го року: козаків-- 13 дв. і 2 бездв. хати, підданих 
манастиря -- 56 дв. і 8 бездв. хат?), або 76,20/о усіх 7) (за иншими да- 
ними, цього року було підданих 618 душ ?); відсоток посполитих, отже, 
трохи збільшився. Можливо, що це якраз і було наслідком упертої 
боротьби манастиря з козаками переважно в 1740-х роках. 

Як ми бачили, значна частина людности (в 1729 -- 1730 роках -- по-над 
четвертину усіх) все ж залишилася Й до середини ХМІЇЇ ст. козаками, 
яким до того, очевидно, належала значна частина омбишських грунтів. 
Таке становище мусило дратувати законників манастиря, тим більш, що 
їм у очі впадав приклад другого маєтка Угорницьких, Лосиновки 7), що 
залишилася власністю того ж Печерського манастиря. Через те манастир 
вже досить рано починає доправлятися своїх колишніх грунтів і підданих. 
В початку ХМІЇ ст. ми бачимо уперту боротьбу між ним і козаками. 
Посилаючися на фундуш Угорницької, манастир вимагає піддання йому 
козаків і, головне, їх грунтів, що були колись панські. Натомібть козаки 
заявили претензію надеякі манастирські землі Й сперечались з мана- 
стирем, заявляючи"): що в фундуші Угорницької межи її володінь не 
відзначені і самий цей фундуш є сумнівний, бо написано його 1749-го 
року, себ-то по Хмельниччині, коли ніхто з ляхів не мав права на свої 
моєтності, через що Угорницька ,завоєванньми добрами не сильна бьла 
диспоновати", та мусила до того свій фувдуш конфірмувати у гетмана. 
Ця боротьба, що велася одночасно за Омбиш і Лосиновку (в якій у ці 
часи ще згадуються козаки), кінчається повною перемогою лише що до 
другої: її 1717 р. залишають за манастирем 8). Що до Омбиша ж очевидно, 
на цей раз манастир успіху не мав. 

У початку 1740-х років Лавра знов починає енергійно доправлятися 
в свойому омбишському маєтку колишніх підданих і їх Грунтів, спираю- 
чися переважно на тому, що ці козаки, -- власне їх батьки Й діди, були 
підданими перед Хмельниччиною 7). Щоб це довести, архімандрит Печер- 
ський, очевидно, наказує ігуменові омбишського манастиря перевести 
відповідні розшуки і розпитатися старих людей-- принаймні про це 
пише 28-го грудня 1744 року цей ігумен, повідомляючи, що мешканці 
омбишські нічого не свідчать, відмовляючись незнанням, і довідку міг 
дати лише один боярин манастирський Сава Грушевський (син Леонтія, 
боярина панів Угорницьких), який до того є ,найстарвйшій, найизвест- 
ньйшій и во свидетельствь праведнійшій" 10). 


Лазаревський, Опис. Ст. Мал., Ніжинський полк, с. 84. 

3) Лаврський Архів, ф. ,бьвшихь Лаврекихь владвній", спр. 2-2 118, ревізькі 
сказки 1763 -- 1764 р. 

3) ,Книга Крепосная большая", ар. 360, 5) ТЬї4., ар. 306--369. 

5) Не рахуючи ще одного двору манастирського підсусідка. 5) Ібідет. 7) Лавр. арх., 
Ф. ,б. лавр. владВній", спр. М» 115. 9) Тут козаків цілком немає, підданих же 1729-- 
30 р.-- 110 дворів. 

9) Справа про цих підданих та грунта омбишського манастиря тягнеться дуже довго: 
так ще 1756-го року її було не скінчено (Див. К. Ц. А. давн. Актів, фонд Старих Справ 
ХМІЇ ст. спр. Ме 9948, ,по челобитію Кіево-Печерской Лаврь  намівстника Никифора 
сь братівк,". 

10) Дитована справа, Мо 1164з К. Ц. Ар. Давн. Актів. Це відношення ігумена омбишського, 
як менш цікаве, ми в цілому не подаємо. Треба додати, що за ревізькими скавками 
1760-х років, ми бояр у Омбишу не бачимо; в Лосиновиі-ж 1764-го року їх є 10 дворо- 
власників (Лавр. арх., ф. вотчин. справ, спр. М» 2729). Проте, гадати, що Грушевський 
був з Лосиновки, а не з Омбиша, підстав немає. 


Згадки омбишського боярина про 2 Хмельниччину | 15 


Ці довідки, свідчення, ігумен прикладає до листу. Їх два: одне, перше, 
більш коротке, від 1744-го року, грудня місяця, друге, докладніше, від 
початку 1745-го. Ці обидва свідчення боярина Грушевського дуже цікаві. 
Розглянемо де-які інтересніші вказівки, що вони подають. 

Перш за все спинимося на самому авторі цих свідчень, зсказки", бояринові 
Грушевському. Ми вже зазначали в иншому місці), що боярство, правда 
як служба, а не верства, залишилося і по Хмельниччині в манастирських 
маєтках Гетьманщини. Але коли факти, що ми їх досі мали, свідчили, що 
бояр путних у ХМІЇ ст. призначалося з селян, підданих манастирських, 
і, хоч фактично ця служба часто була спадкова, офіційно манастирська 
влада могла її давати 1 відбирати, то цей, вижчеподаний, документ свід- 
чить, що подекуди старі боярські роди з бояр путніх або панцерних, що 
жили у приватновласницьких маєтках, і по революції залишилися якщо 
не в цій верстві (бо такої тоді вже не існує), то, принаймні, на цій 
службі, передаючи її від батька до сина. 

Далі інтересно відзначити певну ворожість до революції Хмельниць- 
кого, що помічається в свідченні боярина Грушевського. Не лише сам 
боярин, але очевидно і священник, що писав його свідчення (оскільки 
від нього залежав стиль документа) цілком впевнено розглядають Хмель- 
ниччину -- принаймні в Омбиші (а можливо і всюди), як повстання п'я- 
ниць, гультяїв і т. и. що по революції, називаючися козаками, займалися 
власне лише тим, що розхищали манастирські та панські добра і пропи- 
вали їх у шинках. Такий погляд знаходимо у боярина, представника 
колишнього дрібного служилого панства. Але, чи не такий же погляд, 
в значній мірі, і в представників манастирської братії, хоч би того ігу- 
мена омбишського, що посилає цю ,сказку" архімандритові Київо-Пе- 
черської Лаври? Безперечно, симпатії національні Й релігійні манастир- 
ської братії, ,законниковь", були на боці Хмельницького, на боці пов- 
сталих 1648-го року мас; але класові інтереси, особливо в кінці ХУІЇ 
і початку ХУМПІ ст. могли ще почасти трохи розходитися з інтересами 
національними. Бо на перших часах, як ми бачимо з ниженаведеного 
документу, манастирі, не вважаючи на всі універсали й грамоти гетьманів, 
трохи матеріяльно постраждали порівнюючи з Польськими часами: під- 
дані їх значною мірою покозачилися, розхопили манастирські Грунти 1 
ще довгий час доводилося цим манастирям сперечатися за ці грунти, 
боротися й скаржитися, часто цілком безрезультатно. 

Як видно зі свідчень Грушевського, манастирі, щоб заповнити втрату 
в людях і маючи очевидио вільні землі, оголошують слободу. На цю 
слободу ,пред Чигринщиною", себ-то очевидно перед руйнуванням Чи- 
гирина військами Самойловича, -- отже десь в кінці 1660-х, початку 
1670-х років, пачинають приходити оселенці. Але, відсидівши слободу, 
значна, очевидно, частина цих оселенців переходить у козацтво, при чому 
не повертає манастирські Грунти, а задержує їх за собою. Правдопо- 
дібно, в очах людности певне кількарічне користування цими грунтами 
дало їм на ці Грунта право власности. Можливі в ці часи, иноді, Й само- 
вільні осадження на манастирському Грунті козаків, напр. - козака Да- 
нилка. Яскраво видко розуміння власности на грунт і дідичність його 
з випадку, хоч-би, з козаками Данилченками, що, кинувши свої грунти, 
Пішли за кордон, а через досить довгий термін часу, вони знову повер- 
нулися і стали доправлятися свого Грунту, не для того,-- як зазначає 
свідчення, щоб там жити і службу козацьку з нього одбувати, але щоб 


к 1) Стаття »Бояри путні в маєтках К. Печерської Лаври у ХМІЙ ст.", Студії Н.Д. 
атедри Історії України в Київі, т, П. 


16 | Сергій Шамрай 


його продати. І дійсно, манастир був змушений коли не вернути їм 
їхнього дідічного Грунту, то дати, принаймні, заміну, - Грунт Муравій- 
ківщину. В разі коли перед виходом з Омбиша грунт було продано, то, 
при повороті на батьківщину, доводилося Його відкупати (випадок з ко- 
заками Кушвиденками). 

Таким робом значна частина Грунтів манастирських, шляхом покоза- 
чення підданих, осадженнякозаківнагрунтах і т.и. потрапила до руккозацьких. 
Манастир клопочеться знов повернути ці Грунта і підданську людність, 
що тепер стала козаками. Але як же було можливо повернути козаків 
у підданство? Ясно, довівши, що вони родом з підданих і власне фак- 
тично не цілком козаки. Перше було легче; шо до другого доводи- 
лося вишукувати якийсь критерій для означення козака і таким критерієм, 
як видко з документу, була участь їх у походах!). Свідчення боярина 
Грушевського ясно підкреслює той факт, чи був якийсь підданий, що 
покозачився і став козаком, у походах чи ні. Навіть всіх Його синів від- 
значає документ, ясно підкреслюючи невідбування дійсної військової 
служби більшости омбишських обивателів. Навіть ходження в похід за 
когось иншого, з найму, не дає йому права вважати себе за козака (ви- 
падок з Федором Жученком). 

Навмисно підкреслює документ і злісне уникання військової служби. 
Випадки утеч з села, коли збирають козаків у похід, і повороту тільки 
по їх виході (козак Грицько Дурейченко); заява підчас збору в похід, 
що він підданий, і уперте визнання себе за козака в инші часи (козак 
Жук), -- все це яскраво свідчить, що означення козацької верстви в другій 
половині ХУЇЇ ст. ще було не цілком певне, ця верства не була ще 
остільки замкнена, як напр., в другій половині ХМІЇЇ ст. 


Зробивши, отже, деякі уваги подаємо тепер самі документи 1): 

»Сказка боярина Омбишекого Савки Грушевского какимь способомь Омбишь и 
Лосиновка и от кого К. П. Лаврі наданью и какіе іменно бьли подданнівє до Хмель- 
нічщини, а по Хмельніьщинб тівжь подданніе показачились. 

Року 1744, декабря 27. 

Савка Грушевскій сказуючій себі от роду осм'десят и три лВта: я, мовит, з отца, 
діда и прадідовь житель Омбьшскій соввстно як Богу душу хощу вручити признаю: 
что (от) отца моего Леонтія Еліазаровича бьтало сльшу: что Лосиновкою и Омбьшем» 
перед войною Хмелниицкого благочестивьй и побожньй пань Угорніцкій и панів Екате- 
рина Угорніцкая по смерти свого пана владіла, козаковь з віВковь прежних в Лоси- 
новць и Омбьши не бувало, но все подданье удоствуючой панюй и от пановь Угор- 
ніцкихь устоенному Дівичому во веденія Богоматерня монастирию повинность подданскую 
без противства исполняючіе бьвали. Як же панів Угорніцкая в старости глубокой начала 
ослабіфвати, за порадою своих сродников шляхти и якогось князя в КіевВ, приятеля 
своего, Лосиновку и Омбишь до Свято Печерекого Монастьря великого на віки даро- 
вала. Й просила в отца архімандрита Тризнь, да и мужскій монастьврь біль бьт устоень, 
и по єй хотвнію уже два монастьрбї давньй дбВвичій а другій внов мужескій стали. Она 
тів монастир всякими потребами удоволняла и в покой ву Онбиши жила до Хмел- 
нисчиньх, В которую, когда всюди подданіє нестали слушщати своих пановь, запротиви- 
лися и в Онбьшюи подданіе, нет гріхь говорити, всегдашніе жартники, костьтри, корчем- 
ники и піаниці, а именно: 


Грицко Куць  Іакубенко Кузвменко Хихлушко 
Їоско Ющенко Кушевидь Хвесенко 

Дурейко Матюшко Пустовуть 

Данилко Сурожець Лузань 

Савка ШІвець Москаленко Максюта 


1) Подібний критерій висував К. Печерський манастир і у випадках инших супе- 
речок за людність, -- напр, у Броварах. Див. Лавр. архів, фонд вотчин. справ, спр. 
Мо 1407, від 1730 р 


1) Мусимо зробити деякі уваги що до правопису: 1. Скорочення, які є в тексті 
(напр. БГу, пну і т. и.) всюди розкривається. 2. Літери іа і іа-- переається через я. 


3. Літеру у (напр. друнт) заміняється на г. 4. Літеру З заміняється на кс. 5. Великі 
літери, а також крапки, протинки і инші знаки, ставиться за вимогами сучасного 


правопису. 


Згадки омбишського боярина про Хмельниччину 17 


зо -ооз ша пат а мать 0 затв 


и роспусне за доброту панскую всегда жіючи, а в пане добра много видячи, захожува- 
лися, и еслибь за радініємь и старанем моего отца до Кієва не втекла, в смерть вбити, 
в отца же моего Леонтія Елизаровича усю худобу доволную зрабовали и вбити хотіли, 
да Господь Богь сохранив, же втюкь за Дніпрь и чрез одинадцят ліфть тамо жиючи; 
когда отуду до Омбьша пришов, означенньхь самовольцев не при оружю, но с кіями, 
и не в поході войсковом, но в корчмах бушуючихь, позастававь. В монастьрб дівичом 
ні единой душі уже не знайшовь, и той монастьрець опустіль, а в чернечом хочай и 
було скилко черцюв, да належите нілзя було нерозишовшимися подданими владіВти за 
назвавшимися козаками, якіє насьлно чрез ліотую свою злобу панскими и людскими 
борами, лЛВсами, полями, сьнокосами и прочійми пахотними и непахатними грунтами и 
рьіболовлями, отнимаючи позавладВвали, и от тогда и до сихь чась уже щадки и отрудки 
тими монастирскими добрами отвладавши, з околичньйя села всякіє угодя продавши, 
загранице поуходили, а ненаспроданих, іако то на Ющенковщинв Кондрат Ющенко и 
Хведорь Жук», на Якубовщинф Антунь иХведко,на Матюшовщинф Лукян, Ивань Данилченки, 
на Хихлушковщинф Грицко Дрига, на Пустовойтовщин'Б Леско и Павло Бородаєвки, на Мак- 
сютовщині Данило Легкій, прочіє же роспродань врознь грунта, а они сами у Омбиши 
живуть, сливучи козаками: Артемь Кушвидь, Яцко Москаленко, Кононь Шевченко, Семень 
Кузменко, Ивань Хвесенко, Петро Лузаненко, Михайло Шевченко, Ивань .Кушвиденко. 

Да онь же Савка Грушевскій и тое призналь: что з означенньхь козаковь именно 
Ивань Дурейко, Ивань Кушвиденко, Антунь Москаленко, Максим Якубенко перше хоча 
с претковь козаками слили, да потом» доброволно в подданство поддалися бьли и болше 
тридцяти годовь подданствовали. За полковництва же Толстого чрез Василя Стасенка 
наказного сотника!) и Леонтія Гроновскогоє) принуждень внов козаковати, а тогда 
игумень бувь Гедеонь Ожарковскій и не обстоював. 

К сей сказки по прошенію Сави Грушевского боярина Омбишскаго неграмотного 
ієрей Їяковь Васильевь Омбишский руку приложил". 


1745 году февраля 5 дня. 
Савка Елиазаровичь Грушевскій, літь себіб от роду сказуєт 83, з отца, діда и пра- 


діда житель Омбишский, совістно сознаєть, же от отца своего слишаль, что пред Хмел- 
ницкого войною, за владвния в селв8 Омбиші благочестиваго пана  пгорніцкого и по, 


смерти вдовствуючой его Паней Екатерини Я пгорніцкой, не бьвало козаковь, но все под- 


даніе, якь самой панюй, такь и монастирця Омбишекого діВвичого черницям», повинност 
подданическую без противства исполняючіе, живали, якь же панів Угорніцкая в старости 
своей начала ослаббвати, за порадою свойхь святих приятелей отдалася в вічную про- 
текцию за архимандрита Їосифа Тризни, Свято Печерской обители и вручивши маєтности 
свой Лосиновку и Омьбишь во вічное владВніє требовала и упросила да и мужеский 
монастирь биль бьг устроень, и поей хотвнию законники, з великого Печерского мона- 
стира прислани, монастир» устроень, и хвала Божия исполнялась, и она жиючи в обонхь 
монастирахь законниць и черцювь пищею и одВяниєем» удовляла до войнь Хмельницкого, 
в которую, когда всюди подданіе не стали свойхь пановь слухати, а в смерть вбивати, 
тогда нікоторье нижей означеннье и омбщці запротивившися и нісхотіввши в поддан- 
ств5 бьти, хотвли Панюю Угорніцкую вбьти, если бь стараниемь отца моего Елиазара 
Боярина до Киева не втекла; а отець мой боярско служачий, что мало его не вбили, 
принуждень всю худобу свою доволную оставити з семею приединихь толко душахь за 
Днбфпрь утекти, от куду у одинадцять ажь літь когда до Омбиша отець мой пришовь, 
ходобу заставь розграбованую и пропалую и ниже означеннихь бувшихь подданихь 
заставь при киях козакуючих, іменно. 

Їоско, а прозвания его невідаєть, сталь козаком в Хмелнищину, а прежде бьтлть под- 
даним'ь пана Угориіцкого, а где онь родился в Омбиші или на сторонф, того мні отець 
мой неговорилт; 

Син Юсковь, Трохимь Ющенко, родился в Омбиші а в походахь никакихь не било; 

Трохимовь синь а Юсковь внукь, Кондрать Ющенко, родился в Омбиші и в поході 
очаковскомь біль а прикаких командирахь того онь не відаєть, а на грунті, якомт» 
ддь его будучи подданим жиль и сталь козаковать с того грунту, и отець его на томже 
грунтіь козаковаль, и теперь Юсковь внукь а Трохимовь синь Кондрать Ющенко на 
томже грунтів живеть и козакуєт». 

Грицко Куць сталь козакомь в Хмельнищину, а прежде бьль подданимь Пана Угор- 
нікого, а гдв онт родился отець мой не говориль мні того. 

Грицка Куця сини |лля и Василь Куценки, в Омьбиші родились, Илля не в якомь 
поході не биль, Василь в Канивскомь походів померь, а на грунті якомь отець ихь 
жил» будучи подданим»ь и козаковать сталь с того грунту, которий монастирский грунть 

лля Куценко роспродаль в разніе руки й, роспродавши, пошоль з Омбиша безв'Ббстно. 


1) Очевидно сотник наказний четвертої сотні полкової, в склад якої входив Омбиш. 
") Пізніший обозний полковий. 


"Україна, кн. 6.--2, 


18 | Сергій Шамрай 


Яцко Москаль стал козакомь в Хмелнищину, а прежде бьль подданьмь пава Угор- 

ніцкого, а где онь родилея не говориль того отець мой; 
цка Москаля синь, Лукянь Москаленко, в Омбишіф родился и в Физкомь поході 
бьмь и при какихь командВрахь того онь не відаєть;. . 

Лукяновь синь а Яцковь внукь, Яцко Москаленко, в Омбиші родился и в походахь 
ні якихь не бил»ь, а на грунтіб яком дідьего будучи подданимь жиль и сталь козаковать 
с того грунту, и отець его на томже грунті козаковаль, которий монастирский грунть Япко 
Москаленко распродаль в разніе руки и самь теперь в Омбишб посусВдяхь іживеть. 

Яцко Дурейко сталь козакомь в Хмельнищину, а прежде бьшль подданим'ь пана Угор- 
ніцкого, а гдВ онь родился отець мой неговорил» мні того; 

Яцка Дурейка синь, Грицко Дурейченко, родился в Омбишбф, и не в якихь походахь 
не бьль; ибо толко загадают в походь то онь пойдеть изь села й не является поки 
козаки вьступлять в походь, которьй лриписаньй Дурейченко послав козаства биль под- 
данимь монастиру Омбишескому літь тридцят и болбе, потомь за Гедеона Ожарковского 
за полковнитства Толстого прислано з Ніжина Василя Стасенка и Леонтія Грановского 
и паки вписали в козатво Грицка Дурейченка. 

Грицковь синь а Яцковь внук», Івань Дурейченко, родился в Омбиші и в походахь 
нбякихь якь отець такь и онь не бьль, а на грунтВ якомь дідь его будучи подданимь 
жиль и сталь Козаковат с того грунту, и отещь его послів козатства будучи подданимь 
на томь грунтб жиль, когда ж знову вписано в козатство Иванового отиа, почаль мона- 
стирский грунть продавать, а по смерти Грицковой, синь его ЇІвань Дурейченко и до 
остатку распродаль в разніє руки и теперь посусВдяхь живет. 

Якубь сталь козаком» в Хмельнищину-а прежде бьль подданимь пана Угорніцкого, 
а гдв он» родился отець мой того мні не сказоваль; 

Якуба сини, Грицко и Омелко Якубенки, родились в Омбишфі и в походахь нб 
якихь не бьли; 

Грицко Якубенко, роздблившись з братомь своймь Омелькомь грунтомь, сталь 
подданим монастирю Омбишскому й биль в подданствв літь тридцять и болбфе, которого 
прописанного Гриска брать Омелко Якубенко, имбючи злобу на тое, что не схотіль 
козаковать, прибиль, от якого бою оний Грицко в три недбліь и померь, и по смерт(и) 
Грицковой нижей прописанного сина его Максима, теперь прозиваючогося Хведкомть, за 
Гедеона Ожарковского, за полковниства Толстого, прислано з Ніжина Василя Стасенка 
и Леонтия Грановского и вписали в козаство; 

Вишь прописанного Грицка сини и Якубови внуки Ивань и Максимь Якубенки 
родились в Омбиші и в походах нібякихь не били; Ивань Якубенко в Омбиші померь; 

Омелкови сини, Якубови внуки, Павел», Антонь и Матвій родились в Омбиші, 
Павель в Таванскомь поході помер», Матвій в ФРизкомь поході биль, а при какихь 
командВрахь того онь невідаєть; , 

Матвбя Якубенка в Омбиші віть. не известен»ь, а Антонь ні якихь походахь не бьле; 

А на грунті якимь дідь ихь Якубь будучи подданимь жиль и козаковать сталь 
с того грунту, и теперь внуки его Антонь Якубенко и Максим», теперь прозьваючийся 
Хведкомь, на томже грунтів живуть и козакуют. 

Мелникь стал козакомь в Хмелнищину а прежде Хмелницкого войнь бьель подда- 
нимь пана Угорніцкого, а гдіб онь родился, того мні отець мой не сказоваль; 

Мелника синь, Хведко Мелниченко, родился в Омбишів и в Чигринскомь поході 
бьмль, а при какихь командбрахь того онь невідаєть; 

Хвесковь синь а Мелниковь внукь, Ивань, теперь прозиваючийся Хвесенко, родился 
в Омбиші и в походахь нфякихь не биль, а на грунті, якомь дідь его будучи подда- 
нимь жиль и козаковать сталь с того грунту, и той грунть Ивань Хвесенко распродаль 
в разніє руки и самь толко в едной хатв в Омбиши живеть. 

устовойть сталь козакомь в Хмельнищину а пред Хмелницкого войною биль 
подданимь пана Угорніцкого, а гдв онь родился того мні отець мой несказоваль; 

Пустовойтовь синь, Стецко Пустовойтенко, родился в Омбиші и в походів Чигрин- 
скомь биль,а при какихь командВрахь того онь невідаєть; 

Стецка сини а Пустовойтови внуки, Ивань и Данило Пустовойтенки, родились 
в Омбиші и в походахь нфякихь не били; 

Іванови сини, Стецкови внуки, а Пустовойтови правнуки, Алексвй, Ониско и Стецко 
родились в Омбиші и в походахь нБякихь не били; 

Данилови сини, Стецкови внуки а Пустовойтови правнуки, Павел и Степко, родились в 
Омбишь, Павель биль в Очаковскомь поході, а при какихь командбрахь того он» не відаєть; 

А грунті, якомь прадідь ихь Пустовойть жиль подданим будучи и козаковать сталь 
с того грунту, а пра(в)нуки его Пустовойта на томь же монастирском» грунтів живуть и 
козакуют а прозиваются теперь Бородаенки. 

Імена тихь, которїє нежили за пана Угорніцкого и его паней у Омбишу, но з сто- 
рони пришовши пред Чигринщиною у Омбиші поселилися на монастиоских грунтахь и 
слободу висидбвши несхотібли зоставати у подданствів да вписалися в козаки, а именно: 

Васко Кушвидь пришовь до Омбища на Слободу пред Чигринщиною из швагромь 
своймть Лаврфномь, а откуль они родомь того онь невВдаєть, и поселившись на мона- 


Згадки омбишського боярина про Хмельниччину 19 


ее а а о а пн а тю нан нн 


стирекомь грунті вписались в козатство и Васко биль в Чигринскомь поході. а при 
какихь командбрахь того онь не відаєть; 

Васка Кушевида сини, Василь, З8нко и Игнать Кушвиденки, в Омбиші родились, 

Василь и Зівнко в походахь нбВякихь не били, Игнат бьль в Таванскомь поході, 
а при каких командБрахь, того онь невідаєть; ЗБнко й Игнать в Омбиші померли; 
- Василя сини, а Васкови внуки, Михайло и Ївань Кутшпвиденки, родились в Омбишф 
а в походахь нфяких не бьли, Васковь синь, Василь Кушвиденко, вишше прописаний, 
от отца своего Васка Кушвида одийщовши, сталь просить грунта монастирского в намф- 
стника Антония Безпалого, и дано ему грунть прозиваеємий Соловіовь, и сидячи на том» 
грунтів монастирекомь биль подданим монастиру Омбишескому ліВть двадцать, потом» по 
смерти уже Василевой, за Гедеона Ожарковского, за полковниства Толстого, прислано 
з Ніьжина Василя Стасенка и Леонтия Грановского, и повписовали синовь Василевихь 
Михайла и Ивана Кушвиденковь в козатство и от того часу и по ся пори на том» мона- 
стирскомь Грунт живуть и козакують. 

Вишше прописаного Лавріна, швагра Кушвидового, синь, Василь Кушвиденко, ро- 
дился в Омбишб и в походахь нфяких небиль; 

Василеви сини а Лаврінови внуки, Артемь, Никита и Юско родились в Омбишб8 и 
в походах нВяких не били, а грунтів на якомь помяненній Васко и Лавріфнь, пришовши 
на слободу, сВли, той грунть монастиреский Василь Лавріновь синь продаль биль родимцю 
Махновскому Жолобу и, продавши, пошоль з Омбиша в село Сваричовку, и оний Жолобь, 
свьвши на том» грунті, козаком» звался, а биль онь в Махновці козаком или небиль 
того неввдаєть, а из Омбиша в походах ніяких не билт. По смерти же Василя Кушвиденка 
сини его Артемь, Никита и Юско Кущшвиденки ж, пришовши з Сваричовки до Омбиша, 
в прописанного Жолоба грунть откупили и теперь натом грунті живут и козакують. 

Ївань Кузменко пришовь до Омбиша на слободу, а откуль родомь, того онь невбф- 
даєть, и поселившись на монастирскомь грунті сталь козаком и в походів Чигринскомь 
биль, а прикакихь командВрахь того невідаєть; 

Івана Кузменка зять Кузма захожий же до Омбиша, откуль того незнаєть, и в похо- 
дахь Кузма нВяких не билт; 

Синь Кузминь, Семень Кузменко, родился в Омбиші а в походахь якь отець его 
такь и онь ні в яких не биль. На грунті монастирскомь, якомь тесть Кузминь жиль 
и ис того грунту козаковаль, той грунть синь Кузминь Семень Кузменко распродаль 
в разніє руки, а теперь сливе в одной хат в Омбиші живет и козаком зовется. 

Леско Лузань пришовь д(о) Омбиша на слободу предь Чигриніиною, а откуль 
родомь, того онь невідаєть, и, поселившись на монастирекомь грунті, сталь козаком» 
а в походахь нВяких небиль; . 

Сини его Василь, Илля и Якимь Лузаненки родились в Омбишіф, Василь и Илля 
в походах нфякихь небили, Якимь в Очаковскомь поході померь, також и Василь померь 
в Омбиші, а Илля за границю вийшоль. 

Якимовь син», а Лесковь внукь, Петро Лузаненко, родился в Омбиші, в походах» 
нвяких не биль; 

А на грунтів якомь жиль дідь его Лузань, той грунть Петро Лузаненко мало не 
весь распродаль в разніє руки и теперь живеть в сусВдях». 

Савка Швець пришоль до Омбиша на слободу пред Чигринщиною, а откуль родомь, 
того онь невібдаєть, и, поселившись на монастирскомь  рунті» сталь козаком, а в похо- 
дахь нВякихь небиль; 

Савки Шевця сини Петро, Пилипь | Ивань Шевченки родились в Омбише, а в похо- 
дахь нВякихь не били. 

Петро Шевченко от отца своего одийшовши, сВль на монастирском»ь грунті под- 
даним, Пилипь в Омбиші умер»; | 

Син Петровь а Савчинь внукь Петро, прозьваєтся Петриченко, родился в Омбиші 
и на монастирскомь грунті живеть подданимь; 

Івана сини, а Савки внуки, Михайло и Лазарь Шевченки, родились в Омбиші, 
Михайло в Ризкомь поході бьль, а при какихь командВрахь, того не відаєть; а на 
грунті якомь дідь ихь Швець сиділь и козаковал, на томь грунтів теперь Лазарь Шев- 
ченко живеть и козакуєет»ь, а Михайло на ниже означеном'ь грунті. 

Сурожець пришовь до Омбиша на ,слободу пред Чигринщиною, а откуль родом» 
того невВдаєть, и поселившис на монастирскомь грунті, сталь козакомь, а в походахь 
нбякихь небьіль; 

Сини его, Васильи Матвівй Сурожченки, родились в Омбишв, и в походахь ніякихь 
не бьли; Василь в Омбиші помер», а Матввй Суржоченко грунть, на якомь отець его 
сидібль, продаль Михайлу Шевченку и, продавши самь пошоль за границю, а оний Шев- 
ченко и теперь на том»ь грунтів живет и козакуєеть. 

ихлушка прийшов до Омбиша на слободу пред Чигринщиною, а откуль родом 
того невбдаєть, а поселившись на мовастирскомь грунті сталь козакомь и в походах» 
нбякихь небьглт; 

Синь его Грицко Хихлушченко родился в Омбишіф и в походах» ніякихь небиль; 
а на грунті якомь отець его жиль и козаком» звался, того грунту Грицко Хихлушченко 


20 С Сергій Шамрай 


по смерти отца своего продаль половину нижей означенному козаку Степку Дризб, 
а самь, на другой половинв жиючи, биль подданимь монастиру Омбишскому, потомь 
пошол за границю а по немь на той половиніь сбль подданий же и теперь половина 
того грунту в подданствб. | 

Максюта пришовь до Омбиша на слободу, а откуль родомь того невідаєть, и, посе- 
лившись на монастирском» грунті, сталь козакомь и в Чигринском походф.биль, а при 
якихь командВрахь того невВдаєть; и оних Максюта синовь не имбль, а принял» к себб 
до половини Юска Бабича Махновского родимия, и в походах» оний Бабичь нбВякихь 
небивал»ь, а на грунтв якомь Максюта жиль и козаковаль и по смерти Максютиной на 
том же монастиреком»ь грунті и Бабичь жил», а посмерти Бабичевой жена его той грунть 
продала нижей означенному козаку Данилу Легкому. 

Матюша пришовь до Омбиша на слободу пред Чигринщиною, а откуль родом, того 
не вВдаєть, и, поселившись на монастирекомь грунті, сталь козакомь и бьль в поході 
Чигринском»ь, а прикакихь командВрахь того не відаєть; 

Матюшини синь Василь, Федор, Сидорь и Павель Матюшенки родились в Омбиші 
и не в якихь походахь не били; Василь, Федорь и Павель заграницю пошли, а на грунті 
якомь отець ихь жиль и козаковаль, той грунть Сидорь Матюшенко продаль нижей- 
означеним козакамь Данилченкамь а самь на другомь монастирскомь грунтів еВль под- 
даним» м в подданстві померт. 

Данилко пришовь до Омбиша на слободу и поселившись на монастирском'г грунті сталь 
козакомь и в поході Чигринскомь биль, а при ка(ки)х командірахь, того невідаєть; 

Данилкови сини, Ничипорь, Кость, Михайло и Кондрать, родились в Омбишбі, и 
по смерти отца своего бьли подданими монастиру омбишескому лбть десять и болбе; 
потом», оставивши грунть, пошли заграницю и послів нихь Даниленковь пришовь из 
Ивангорода в Омбишь прозваниемь Турчинь и сбль на томь грунті подданимт», а послі 
того Турчина на томже грунтів сВвль Данило Шевченко подданимь же а уже лфть в шесть 
помененіє Данилченки пришли до Омбиша и почали достоеватись того грунту в сотника 
на той чась бившого Івана Пироцкого, не для того, что жить и на том» грунті козатство 
отбувать, но жеби мощно продать, понеже тогда уже подданимь запріщено грунтовь 
продавать, и получили себі за тот грунть замьну прозиваємую Муравейковщину, котору 
продали Данилу Легкому и, продавши, знову изишли заграницю; 

рати по отцевВв Ничипора, Кондрата, КостВ и Михайла, Степань и Дмитро Данил- 
ченки родились в Омбиші и в походахь ніякихь не бьли, Дмитро в Омбиші помер; 

Степановини сини а Данилкови внуки Лукянь и Ивань Данилченки родились в Ом- 
биші и в походахь ніяких» небили, а грунть отець ихь Степань Данилченко в више- 
означенного Сидора Матюши купиль и теперь на томь монастиріс)комь грунті сьни 
Степанови Лукянь и Ивань Данилченки живут и козакуют. 

Данило Легкій вишше означенного Максюти грунть купиль в помяненой Бабички, 
а оний Легкій родимець села Кагарликовь и в Кагарликах жиючи звался козаком, 
а биль онь или отець его показаного села в какихь походахь или небиль, того неві- 
даєть, а из Омбиша не биль ні в какихь походахь; 

Синь Данилов» Гаврило Легченко родился в Омбишф и в Очаковскомь поході биль, 
а при какихь ко(ма)ндібрахь, того не відаєть, а на грунтів прописанного Максюти з от- 
цем» своймь Данилом» Легкимь живеть и козакуєть, и якь зайшоль оний Легкий до 
Омбиша будеть тому лфть тридцять. 

Степань Дрига родимець Хорошого озера и в ономть селі не козаковаль ибо не 
иміль своего грунту. но в своего дядка вм'івсто наймита жиль, когдажь взял за себе 
в вишше означенного козака Леска Лузана дівку и перейшовши з Хорошого Озера до 
Омбиша, сталь жить при тестю, потомь купиль в вишше означенвого Грицка ихлу- 
щенка половину грунту и, жиючи на той половині, сталь козаковать и в поході «пол- 
скомь бьль- Якь пришоль до Омбиша будеть літь сорок?; 

Синь Степана Дриги, Влась и Грицко Дриженки, родились в Омбиші, Влась 
в Сулаку померь. Грицько биль в Очаковскомь поході, а при какихь командбрахь того 
не вВдаєть. Й теперь Грицко Дриженко на означенномь грунтів живеть и козакуєть. 

Жукь, а имени его невнаєгь, жиль на монастирскомь грунтВв и бьль не подданьй, 
ні козакь, ибо если загадують в войско, то онь подданий назьтваєтся, толко жь войско 
проминеть, то онь знову козаком» зовется и в походахь не яких не бьмь, а родимець 
онь Омбишский, а на котором» грунті онь жиль, теперь подданий на том» грунті живет»ь. 

Жуковь синь Федорь Жученко родился в Омбиші и ні в якомь воєнномь поході 
не бьль кромбі на Берестовой, но ито не за себе, но наймомь за вище прописанного 
Трохима Ющенко, Которий Ющенко за тое ему даль частку грунту и тепер на той 
часткв живеть и козаком» назьтваєтся. 

К сей сказки по прошенію Сави Елиазаровича Грушевского боярина Омбишеского 
неграмотного іерей Ияковь Василиевь Омбишеский руку приложиль". : 


О. М. Пипін та київські Українці. 
(Листування Пипіна і Житецького). 


. Відомий вчений і публіцист Олександер Миколаєвич Пипін (1833-- 
1904) за весь час наукової та журнальної праці ставився прихільно до 
українського руху, української науки та письменства й українського гро- 
мадянства. Ще в 50-- 60-их роках він приятелював з Костомаровим, Сухо- 
млиновим, Коховським, був добре знайомий з Шевченком, Кулішем, Ол. 
Кистяковським та иншими Українцями, що перебували в той час у Пе- 
тербурзі. На сторінках журналу ,Вістникь Европь", якого він був дій- 
сним редактором по-над 30 років, безперервно з'являлися наукові та пу- 
бліцистичні праці українських учених і полемічні статті в оборону укра- 
їнського руху, українського слова. З початку 70-их років М. П. Драго- 
манів став постійним співробітником ,В'істника Европь", а з кінця 70-их 
років налагодилися тісні звязкн О. М. Пипіна з Українцями, коли дехто 
з Киян не по своїй волі опинився в Петербурзі. В. Л. Беренштам, 
Ю. Ю. Цвітковський, П. Г. Житецький стализ того часу не тільки в на- 
уково-публіцистичних справах, але й родинними, особистими відносинами 
приятелями Олександра Миколаєвича. 

П. Г. Житецькому:ще в 1876 році випало листуватися з Пипіним з 
приводу його книжки ,Очеркь звуковой исторій малорусскаго нарбічія", 
якою зацікавився О. М. Пипін, про що переказав був М. П. Драгоманов, 
ї Житецький переслав О. М-чу примірник своєї наукової праці з таким листом: 

»Кіевь, 1876 г., января 25 дня. Милостивьй государь Александрь Ни- 
колаевичь! М. П. Драгоманов» сообщиль мні, что Вь интересуєтесь во- 
просомь о малорусскомь нарічій. Вь прошломь году я напечаталь обь 
зтомь предметь ряд» статей вь ,Кіевскихь Университетскихь Извьстіяхь". 
Теперь изь зтихь статей составилась цілая книга, которую я спішу ото- 
слать кь Вамь вь знакь уважения кь Вашимь литературньмт» трудамь. 
Примите ув'ренієе вь глубоком» уваженій, сь которьімь имію честь бить 

ашь покорньй слуга Павель ІКитецкій". | 

В серпні 1880 року П. Житецького було звільнено за неблагонадій- 
ність і ,українофильство" з посад учительских в київському кадетському 
корпусі та колегії П. Галагана, ії це примусило його подорожувати до 
Петербургу, де він учителював і читав лекції, яко приват-доцент, в пе- 
тербурзькому університеті та академії генерального штабу. В Петербурзі 

итецький особисто познайомився з О. М. Пипіним. З'єднали їх пере- 
важно наукові інтереси, а також сприяло й те, що як раз на той час 
(весною 1880 р.) помер спільний їх приятель, київський професор славіст 
л. Ол. Котляревський. Коли Житецький по весні 1882 року повернувся 


с 





1) Листи П. Житецького до Пипіна зберігаються в Ленінград. Державній Публіч. Бібліо- 


теці) копії їх подав до редакції ,України" Й. А. Бухбиндер. Листи Пипіна до П. Житець- 
кого подав Л. П. Житецький; переховуються вони в рукописному відділі В.Б.У. в Київі. 


Редакція. 


22 О. М. Пипін та київські Українці 


до Київа, Пипін прохав його з'ясувати справу з виданням зібрання 
наукових праць Котляревського, бо вдова покійного вченого пропонувала 
в цьому виданню взяти участь і київському історичному товариству Не- 
стора. З цього приводу ГП. Житецький писав Пипіну з Київа 31-го травня 
1882 року: 

»Многоуважаємьй Александрь Николаєвичть! Виділся я сь В. Б. Анто- 
новичемь и уббдился вь томь, что вопрось обь изданій сочиненій покой- 
наго А. А. Котляревскаго перешель на почву дамекой политики. Вь 
январв міьсяць К. С. Котляревская заявила письменно через» одного изь 
членовь общества Нестора, что она желаєть на свой счеть издать сочи- 
ненія покойнаго ея мужа и просить общество Нестора, чтобь оно при- 
няло вь зтомь участіє. ПредсЬдатель общества Антонович» отв'чаль ей, 
что ,предложеніеє ея сь удовольствіємь общество принимаєть"... Через» 
місяць после зтого, кажется вь марть, Котляревская чрезь другдбго 
члена общества--Аландского !) дала замітить, что она заявила о своем» 
желаній вовсе несь тіьмь, чтобь напрашиваться, что.зто не било сь ея 
сторонь предложеніе, а ніьчто такое, чего ужь я и самь не разберу. На 
отом все дЬло и стало. В Петербургь я еще не зналь подробностей, но 
догадьвался, зная г. Котляревскую, что все дЬло вт» женской амбицій. 
Антонович» готовь сь своей сторонь еще разь обратиться кь Котля- 
ревской по зтому ділу вт какой угодно формі, чтобьш изь за пустяковь 
не затягивать самаго изданія, которое будеть иміть тм» большій успіхь, 
чЬмь ближе оно кь свЬжей памяти Котляревскаго. Можеть бить, діло 
пойдеть на ладь, еслу Вь, Александрь Николаєевичь, скажете г. Котля- 
ревской сь своей сторонь душеспасительное слово. Если бь живь бьль 
покойньй мужь ея, то онь прочел бьшей,|Слово о зльхь женахь". Но, увиьі! 
Лучшіе люди в наши дни отходять на вічньй покой. ВБроятно, Ви уже 
знаєте изь газеть, что туть вь половинф мая скончался М. А. Тулов-ь 2). 
Зто большая потеря для друзей правдь и честной мьтли. Преданньй и 
глубоко уважающий Вась П. Житецкій". 

Супругь Вашей передайте оть меня низкій поклонь. ДАдресь мой: 
Маловладимірская ул. домь Ме 24, г. Буяновичь" 

Відношення Пипіна до українського гурта киян і самих киян до Пи- 
піна особливо набрали щиро-сердечного характеру в 1885 році, коли 
Пипін одвідав Київ і досить довго перебував в місті. Попередили це 
такі події в особистому житті Ол. М-ча і його родини. У Пипіна була 
сестра Євгенія М-на і молодший брат Петро М-ч, тоді лікар в містечку 
Шполі, на Київщині. Дружина брата Віра Васильовна в 1834 р. тяжко 
захворіла ендокардитом, і її перевезли для лікування до Київа. 

18 січня 18895 року Ол. М-ч з цього приводу писав ЙЖКитецькому: 

»зМногоуважаємьй Павель Игнатьевич»ь! У меня есть кь Вамь большая 
просьба, которой хочу Вась безпокойть вь увбренности вь Вашемь дру- 
жескомь расположеній. ДЬло вь сліьдующемь. Вь Кіевь находится вь 
настоящеє время моя сестра Евгенія Николаевна Пьшина. Ньосколько вре- 
мени тому назадь она уБхала отсюда (з Петербургу. /. Ж.) вь м'стечко 
Шполу Кіевской губ. кь нашему брату, которьій служить там» врачомь 
и у котораго заболіфла жена (родь и проч.). Родь бьли неблагополучнье, 
и жена моего брата такь разболілась, что ее нужно бьло перевезти в» 
Кієвь, теперь еє помістили вь больницу. Сестра моя сама слабаго сло- 
женія, в» уход'; за больной страшно перемучилась и, по посліЬднимь ея 
письмамт, не знала еще, придется ли ей остаться вь Кіевіф, пока будеть 


1) Пав. Ів. Аландський -- професор- класик київського університету. 
2) Мих. Анд. Тулов, кол. помішник попечителя київської округи, звільнений міні- 
стром освіти Д. Толстим. 


О. М. Пипін та київські України |. 23 


тамь больная (брату можно только временами прівзжать изь Шполи) 
или вернуться сюда. Вь Кіевь у нея ни души знакомой. МнЬьи хотілось 
бь, чтобь у сестрі, если она не уфдеть раньше, бьла вь Кіеві знако- 
мая душа. Я очень просиль бь Вась постить ее и, если случится, по- 
мочь ей Вашимь совітомь и участіємь. Она живеть теперь на Креша- 
тикЬ, Бессасабская площадь, Національная гостинница, 26. Если ей при- 
дется еще оставаться в Кіевь, она хотіла бь нанять себі комнатку, ане 
жить в гостинницЬь. ПосодЬйствуйте ей вь зтомь. Я не сомніваюсь, что 
вь могли бь  помочь ей и другимть образомь; дружескоєе участіе, в?Фро- 
роятно, успокойть ее и нравственно. Повидимому, она очень утомилась 
своими хлопотами около больной, и страдающей и вмістЬь капризной, и 
у нея самой нервь разстроень очень. ВмЬсть сь зтимь письмом» кь Вамь 
я пишуи ей, что Вь у нея будете-- я не сомнфваюсь, что Вь исполните 
мою просьбу, потому что не сомніьваюсь в» вашемь добромь расположе- 
ній. Что ей понадобится, вь чемь ей надо будеть помочь, Вь вфроятно 
сами увидите; просиль бь Вась, если понадобится, бьть и ніфсколько 
настоятельньмь, она можеть стісняться затруднить Вась безпокойствомь 
и т. п. Поставьте вопрось какт можно проше и ссьтлайтесь намою просьбу 
кь Вамь. Буду Вамь душевно благодарень за исполненіе моей просьбь. 
Если напишите мні посліь нісколько словь, очень просиль бь Вась раз- 
сказать о себВ-- я сльшу иногда оть общихь пріятелей о Вась, но очень 
мало: что Вь работаєте, какь живется, какіе есть у Вась литературнье 
плань: й пр. Очень радь буду узнать обь Вась побольше. Ваш» искренне 
преданньй А. Пьипин». В. О. І-я линія, 6" 1). 

(Одержавши такого Листа, Житецький зараз же заклопотався в цій 
справі і вже 26 січня так оповідав Пипіну: 

»Многоуважаємьй ДАлександрь Николаевичт! 22-го января я получиль 
оть Вась письмо и тотчась направилсь вь Національную гостинницу, но 
Евгеній Николаєвнь не засталь уже тамь. Мнф сказали, что она нака- 
нунф увхала на желізную дорогу, а больную жену Вашего брата нф- 
сколькими днями раньше перевезли вь больницу Краснаго Креста. Вече- 
ромь того же дня я бьль вь больниціь, видіьль Петра Николаєевича и 
больную. Положеніе трудное. Петрь Николаєевичь затрудняєтся оставить 
жену на попеченій тещи, потому что она сама ніьсколько разь вь день 
вт обморокь падаєть. На другой день я бьшмль у профессора Афанасьева 2), 
которьй зав»дьваєть больницей Кораснаго Креста. Самь по себь зто 
человікь хорошій, да й лично ко мні питаєть дружеское расположеніе. 
Онь об'бщаль сділать все, что йожеть, хотя не ручаєтся за неожидан- 
НЬЙ исходь болізни вь худшую сторону. Такая болізнь - - внутреннихь 
стьнокь сердца. Больной лучше сравнительно ст тЬмь состояніемь, вь 
которомь она находилась недЬьлю тому назадь, когда привезли ее изь 

поль. Опухоль осталась только вь ногахь. Хуже всего то, что больная 
сама фельдшерица, и потому много разсуждаєть, отказьваясь оть тЬхь 
ЛЬкарствь, которья ей не нравятся, но, говорить Афанасьевь, обстав- 
лена она прекрасно. Самь Петрь Николаевичь находить, что ординаторь 
и сестрь милосердія внимательнь кь нему и кь больной. 

Да вь ряду печальньхь годовь ато самьій печальньїй, судя по началу. 

о сихь порь не можемь придти в» себя оть мьісли, что А. Ф. Кистя- 
ковскаго ?) уже ньть между нами. Вь кругу моихь сверстников» и дру- 
зей уньшніе глубокое. Лучшія силью одна за другой уходять, а новьїх не 





1 27) «» - - 
У З боку приписано: ,Супруг5 Вашей передайте оть меня мой сердечньшй поклонь, 
) Евг. Їв. Афанасьєв відомий київський професор-терапевт. 

Професор карного права, український діяч, помер в січні 1885. 


24 О. М. Пипін та київські Українці | || 


видно. Завтра, вь засЬданій общества лібтописца Нестора, будемь поми- 
нать Уварова 1), Терновскаго?), Кистяковскаго. 

Литературньхь плановь у меня много, но и уроковь довольно-- около 
40 вь недБлю. Хорошо, по крайней мірь, то, что болізнь моя утихла, 
и я могу теперь хоть что-нибудь работать. Пишу теперь о книжной ма- 
лорусской ріьчи вь ХМІЇ и ХМІЇ в. Хотьль бьло написать статью для 
В'встника Европь, а изь подь пера ползеть цЬьлая книга. Вижу теперь, 
что и вь Кіевской Старинь трудно будеть напечатать. Потребовалась 
научная аргументація, т. е. филологическая алгебра, а зтоть товар» на 
литературномт» рьнк не находить покупателей. Сам» же я, как» Вьг знаєте, 
не пристройился кь ученому приходу, вь которомь можно бьло бьщ пре- 
даваться ученьмь мечтаніямь при помощи казенньхь субсидій 3), Вамь 
искренно преданньй и глубоко уважающій Вась П. Житецькій". 

е вважаючи на великі заходи П. ЖЖитецького і його приятелів, не 
вважаючи на надсильні клопоти дружини його Варвари Семеновни біля 
хворої В. В. Пипіної, не було можливости її врятувати і 4 лютого вона 
померла. Через два дні Житецький одписував Пипіну таким лисгом: 

»Многоуважаємьй Александрь Николаевич»ь! Сегодня ми похоронили 
жену Вашего брата-- ВБру Васильевну. Бідньй ШПетрь Николаевичт! 
Тяжело смотрібть на него-- такой у него вид». Только что свилт гніздо, 
хотіьль пожить вь немь покойно посль долгихь сухопутньхт и мор- 
скихь странствованій-- и снова предстойть ему одинокій путь. Тамь, 
вь ШполВ, кажется, некому присмотріть за нимь, а теперь, вь первье 
дни своего горя, онь положительно вь зтомь нуждаєтся. Завтра затВяла 
теща панихиду на кладбищіь служить. Да ей что! Фто человіфкь сь лег- 
ким» сердцемь, а ббдному Петру Николаевичу лишніе похороннье звуки -- 
просто ножь в'ь сердце. Послі завтра Петрь. Николаевичь убдеть. Все 
думаємь сь женой, кого бьеї послать сь нимь. Послали бь мі своего 
сьна-- студента, да молодь он», проку мало. Во всякомь случаб, заси- 
живаться ему туть нельзя, -- тяжельшя впечатлінія давять его. Тамь, в» 
Шполб, работа будеть отвлекать его оть тяжельхь мьгслей. Воть только 
бь собесбдникь или собесбдница по вечерамь. Нужно будеть написать 
кь товарищу его по службі. , | 

Говориль онь какь-то мні, чтобь Вь пріБхали кь нему літом, да 
взяли бь и старшую дочь свою. Самь онь, какь Вью знаєте, переписки 
не любить, - такь я исполняю его просьбу написать Вамь обх зтом»ь. 
Оть себя же напоминаю Вамь о нашем'ь разговорЬь вь тоть день, когда 
я прощался ст Вами, увзжая вь Кіевь. «З Петербургу. Ї. Ж.). 

Гостить туть у нась Франко"), лучшій беллетристь Галиціи. Невесе- 
лья вещи разсказьваєть онь о своей родині. Странная судьба нашего 
южнорусскаго племени! Разорвали его на части, -- й воть то, что счита- 
ется тамь гріхомь, у нась вмібняется вь добродітель и наобороть. 
Искренно преданньй Вамь и уважающій Вась П. Житецкій". 

Цей епизод в житті Пипіна рішуче відбився на його відносинах до 
Київа і киян. Ол. М--ч і його родина забажали побачити стародавне 
місто і людей, що так почутливо поставилися до їх особистого горя. 
14 квітня 1985 року Пипін писав у Київ: | 

»Многоуважаємьй Павель Игнатьевичь! Мніь такь давно сліЬдовало 
писать Вамь и благодарить за участіє и помощь мойимь близкимь, что 
совістно браться за перо. По крайней мерб могу теперь сказать, что 


|) Археолог А. С. Уваров (1828--1884 р.р.).2) П. О. Терновський, проф. київського 
университету і духовн. академії (1838--1384). 3) П. Г. Житецький залишився тільки учи- 
телем і не,міг одержати університетської катедри. 7) Ї. Я.-відомий українсько-галиць- 
кий учений та письменник. 


О. М. Пипін та київські Українці 25 





надБюсь поблагодарить Вась лично, такь какь на сльдующей недбль 
собираюсь, наконець, поБхать вь Кіевь, если домашнія діла позволят». 
Вь Кіевь я собираюсь давньм' давно, - надо, наконецт, повидать , мать 
городовь русскихь"; теперь поїбздка и необходима-- сь прошлаго года 
я сталь чувствовать утомление глазь; вь прошлом»ь году я сделаль по- 
фздку, которая бьшла мнб очень полезна, потому что прекратила чтеніе 
корректурь й плохихь рукописей, теперь за годь зрініе опять утомилось 
и опять надо сдблать отдьхь. Но остаєтся дома забота, которая вь сущ- 
ности и мБшала писать Вамь вт свое время. Сь конца февраля забо- 
льла моя жена вослаленіємь вь легкихь; болЬьзнь била очень серьезная; 
теперь опасньй періодь кончился, но періодь тревожньй -- еще несо- 
всбмь. Доктор» успокайваєть, что діЬло идеть положительно кь лучшему, 
и что я могу побхать спокойно. -- Итакь недВли черезь полторьшю послі 
вьншелисанного числа надьюсь повидать Вась, посмотріть Кіевь и побе- 
сьдовать. Будьте здорові. Вамь душевно преданньй А. Пьпинь. В. О. 
1-я линія, 6". 

Повідомлення за приїзд прихильного до українства вченого в Київ 
розворушило і зацікавило киян. Тижнів за 2 до того Українці були за- 
смучені смертю Мик. Ів. Костомарова і, між иншим, горювали, що не 
стало оборонця української ідеї в столичній пресі, бо Костомаров по- 
стійно виступав з полемічними статтями за ріжними приводами щодо 
українського націоналізму і письменства. Не завше він задовольняв своїх 
земляків досить поміркованими і обмеженими поглядами на український 
рух та Його завдання і досягнення, проте репрезентував українські ідеї, і 
публіцистика Його впливала не тільки на ліберальні російські кола, але 
до неї прислухалися иноді навіть урядовці і нею не можна було нехту- 
вати ворожим до українства верствам людности. Пам'ятаю, що серед 
Киян провадилася -- найбільше П. Житецьким та В. П. Науменком -- думка, 
як треба найкраще й найповніше використати слушний випадок перебу- 
вання Пипіна, щоб ознайомити його з позитивного боку що до україн- 
ства, привабити до його інтересів і захопити громадськими планами і 
перспективами: нарешті, тоді вчений і-журналіст яскрявіше, певніше і час- 
тіше звертатиме увагу на серйозність і увагу української національної 
справи, стане на зміну Костомарова, яко оборонець українства в столич- 
ній журналістиці і перш за все-- в популярному часопису ,Вістникь 
Европь". 

З 20-х чисел квітня почалися клопотання з приводу приймання почес- 
ного гостя. Як що не помиляюся, до Київа Пипін прибув 25-го квітня і 
оселився в Ноіе! Етапсе, на розі Хрещатика та Поорізної вулиці. 

В Київі знайомими його до того часу були В. Б. Антонович, редак- 
тор щоденної газети ,Заря" М. Їг. Кулішер, проф. І. В. Лучицький та 
П. Житецький. Для першої зустрічи в помешканні останнього зібралося 
26 квітня чоловіка з десять Українців ,обідати" з Пипіним: К. П. Ми- 
хальчук, В. П. Науменко, В. Б. Антонович, Х. Г. Мищенко, М. В. Ли- 
сенко, Е. К. Трегубов, Н. С. Тумасов, Х. В. Григоренко, редактор ,Кіевс. 
Стариньє Ф., Г. Лебединцев та ще дехто. Михальчук, сам хазяїн, а го- 
ловне Лебединцев і промовами і дотепними прикладами, а останній гумо- 
ром і жартами розвеселяли статечні і поважні, з нахилом до суто науко- 
вих, розмови старих вчених бесідників. Редактор не без хитрощів робив 
підступи, маючи надію, що може дечого перепаде для журналу з пись- 
менних творів Пипіна і все наводив приклад участі в журналі небіжчика 

остомарова та инших відомих учених і, використовуючи слушний час, 
зазвав Пипіна і ще декого з гостей, -- співробітників ,Кіевской Стариньг", 
до себе на обід у неділю 28 квітня. Звичайно, велику увагу звернули на 


26 О. М. Пипін та київські Українці 


себе питання українських наукових, літературних і політичних справ і 
відносин до українського громадського руху російських письменників, 
наукових |і політичних діячів. Ці ж теми набули ще більш гострого і 
певного характеру на трапезі в. помешканні В. Б. Антоновича в трохи 
иншому, ніж перше, складі гостей -- Українців. Пипін поважно, але з ве- 
ликою приємністю ставився до бесід на українські теми і давав довідки, 
відомості, міркування, пояснення на пекучі для Киян питання, і всім по- 
добався своєю чемністю та ввічливістю в поводженні до людей і вдум- 
ливим, щирим розумінням політичних та громадських справ, які безпо- 
середньо його не торкалися і, здавалося, цікавили оддалі і лише з на- 
укового боку. , Столичний" гість, ,Саратовський кацап" (Пипін був бра- 
том у перших по матери М. Г. Чернишевського, сина саратовського про- 
тоієрея) полюбився киянам і, як приятель, поставився до них, пере- 
важно за той час, коли подорожував і оглядав Київ з його краєвидами, 
предковічними памятками, Лаврою, Кирилівським манастирем та иншими 
старовинними церквами, будинками, музеями київського університету, а 
особливо музеєм духовної академії. Великий вплив зробили на нього чи- 
малі лави селянського люду, який в травні завше подорожував на прощу 
до Київа; етнографічне почуття Пипіна було задоволено убранням і роз- 
мовами натовпу простого селянства, який він бачив біля Софійсцкого со- 
бору, Михайлівського манастиря, на цвинтарі Андрієвської церкви і в 
Лаврі. Цим уважним і докладним оглядом київської давнини присвячу- 
вався майже увесь час ранку чудової весняної доби, а провідниками - - 
зчичероне" були для нього знавці старого Київа В. Антонович, П. Жи- 
тецький та Ор. Левицький, - і Київ виявився Пипіну не тільки як ,ма- 
терь городов русских", а як осередок українського життя за старі часи 
ії осередок за новий час поважного громадського руху, що має чималу 
будуччину і вартість навіть в загальних російсько-державних і народніх 
справах. 

Київські ліберальні кола і російські письменники теж заворушилися і 
відгукнулися на приїзд шановного гостя. В Київі тоді видавалася велика 
ліберальна газета , Заря" за номінальним керівництвом адвоката П. О. Ан- 
дрієвського; фактично ж видання і редагування ,Зарі" було в руках 
Мих. Їг. Кулішера, знайомого Пипіна. В газеті були надруковані замітки 
про Пипіна і його приїзд до Київа, а в помешканні Кулішера відбувся 
бучний бенкет на пошану гостя, що зібрав київських письменників чоло- 
віка за 50, з пристойними промовами, тостами, великим гомоном і підне- 
сеним настроєм, що вельми збентежили скромного і непоказного Ол. М-ча. 
Другий бенкет відбувся 1 травня в помешканні відомої київської пись- 
менниці А. С. Шабельскої ), що була дружиною доктора-професора То- 
лочинова. Цей банкет визначився суто українським характером. На вечері 
зібралося, крім ліберальної професури і письменників та старих поважних 
людей, багато молоди і частина хору М. В. Лисенка, на чолі з самим 
диригентом. Молодь, особливо дівчата, одяглися в українські убрання; 
улаштували і відповідний концерт: музика та хорові і сольні українські 
пісні. Пам'ятається, що з молодих Українців співав К. Ї. Арабажин 2) те- 
норове ,Огні горять...", О. Хв. Хоружинська 3) ,Хустину"?, ,Не вернувся 
із походу", ,Ї широкую долину" (дует з Гамалієм), К. М. Гамалій 4)-- 
»Гетьмани, гетьмани", ,Понад полем іде", а хорових українських пісень, 


1) Роман Шабельської ,Горе побібжденньмь" з київського громадсько-міського життя 
з прозорими псевдонімами наробив колись (за початку 80-х рр.) чималого галасу. 

2) Драбажин тоді студент-філолог; потім--петербузький учитель і публіцист. 9) Тоді 
член молодої громадки , Читанка", пізніш дружина В. Ігнатовича, 9) Тоді молодий лікар, 
пізніш (з 1890 р.) видавець ,Кіевской Старини". 


О. М. Пипін та київські Українці | 27 - 


що заспівував тенор-математик Ї. М. Пантелеєв, було переспівано безліч. 
Шановний гість залишився зачарований концертом, а пізніш щирими, 
безпосередніми, молодими веселощами за вечерею, яка перебивалася то 
співами, то безхитрими, немістецькими, проте сердешими промовами |і 
вітаннями. 

На другий день було Вшестя і об І-Й годині призначено подорож 
вгору Дніпром до Вишгороду і Межигір'я. Найнято було невеликого паро- 
плава »Голубчик" і почали збіратися старіші з Українців чоловіка з 30 
на чолі з Хв. В. Григоренком !), що улаштовував цю мандрівку, але, як 
шуткували, ,без жінок і без дітей", --молоди було небагато--тільки де 
хто з співців хору Лисенка. Збіралися поволі і від'їзд запізнився. Вже 
після півдня пароплав одійшов од пристані і потягся поуз Чартория до 
Наталки та устя Десни. За Десною стріли човна з одним весляром 
в гарному українському убранні. То був один з хористів, студент В. Ігна- 
тович?), що випередив пароплава на свойому човні. Мандрівника забрали 
до гурту, прив'язали човна за кермою і рушили до гір Вишгородських. 
У Вишгороді всі вийшли і піднялися на гору: . Б. Антонович там пере- 
казав докладну цікаву лекцію за Вишгород, показуючи по ровах та взгір'ях, 
як була збудована старовинна Володиморових часів (Х в.) фортеця, яку 
вона мала вагу і яка була її наступна доля. Далі посунулися ще верстов 
на дві і доїхали до Межигір'я. Це був тоді заштатний манастир, на місце- 
вості якого після 1786 року уряджено було парцелянового заводу, бо 
межигірська ласова глина цінилася дуже високо. Але тоді завод вже 
було скасовано і зачинено і в 70-ті роки передано ігумену Троїцького 
манастиря Їоні, і він посилав туди, ,на покаяніє" своїх монахів-п'яничок, 
На той час за старшого в Межигір'ї був один з таких ,покаянників", 
який приємно й прийняв почесних гостей, за що вони його так уконтен- 
тували, що він позабув усяке каяття і накази страшного ігумена Іони. 
Перед брамою головної церкви Спаса (друга межигірська церква, яку 
збудував останній запорозький кошовий Петро Калнишевський, була во 
ім'я апостолів Петра і Павла) молодий тоді студент-медик Поро Дан. 
Демуцький 9) характерно виконав думу ,до Спаса Межигірського". Подо- 
рожні оглянули церкви, рештки парцелянового заводу, пішли до Дзвон- 
кового ключа за пів верстви від манастиря і випили тієї холодної, чистої 
води, що уславилася ще з старих часів. А тим часом більш дотепні до 
куховарства мандрівники, під орудою великого майстра кашоварної справи 
Юркевича 1), наготували справжню косарську кашу, порозкладали всяку 
страву і привітали гостей. Трапеза одбулася тут же, на високому березі 
Дніпра, відкиля було видко розлогі луги та далекі пролісся Задніпровські 
і Задесенські; розмови на ріжноманітні теми, спомини старого та недав- 
нього минулого перебувалися спільними співами і жартами приятелів, 
а по вечеровій прохолоді всі повернулись пароплавом до Київа. Трапився тоді 
такий випадок, що відомий український діяч, військовий лікар Хв. Т. Пан- 
ченко ( Панько"), коли почав сходити, то зірвався з сходів і заборсався 
у воді. Всі заметушилися і кинулись йому допомогати випливти, а » Панько" 
через хвилину спокійно гукав: ,Не турбуйтесь! Держусь за стерно". 

в той час М. В. Лисенко, що перейшов вже до пристані, причитував: 

"Ой, горе, горе! От до чого горілка доводить! А у нього і жінка і діти! 


зум 


) Григоренко -- полтавський землевласник, мировий суддя, що проживав тоді у Київі 

і був близький до деяких українських громадян. 2) Пізніш був директором державного 

банку: відомий український діяч. 

Ю Пізніш відомий селянський лікар, етнограф, музика і диригент хору. 5 Андрій Дан. 

за ОВО учитель грецької мови київ. 2-0ї гімназії, характерний і відомий всім киянам 
--99 рокі Українець. 


28 О. М. Пипін та київські Українці 


- аа пн ана ач а пт а 0 т жа етан ан а 


ї 


Потопився, потопився! ОЙ, горе їм!" ,Втопленника" витягли, пореготались 
доволі і рушили всі до міста. 

Останній огляд Київа одбувся ранком З травня, а в вечері О. М. Пипін 
почав лагодитися до зворотньої подорожи на північ. В цей день помер 
близький приятель Ол. М--ча, К. Д. Кавелін. Телеграма про це надійшла 
пізно ніччю до редакції »Зари" , ії М. Їг. Кулішер раптом побіг до Пипіна, 
який вже заходився лягати на спочинок. Його дуже вразила смерть ста- 
родавнього однодумця і друга, і Ол. М--ч пробалакав з Кулішером го- 
дини зо З згадуючи за долю, думки, життя Кавеліна. Це своерідне ,інтервю" 
з додатками Кулішера потім з'явилося в його газеті, а Пипін на другий 
день від'їхав до Москви. На двірець залізниці прибуло виряжати вченого 
десятка зо два письменників і Українців, Його нових приятелів, яких він 
щиро вітав і дякував, обіцяючи не забувати і обопільно переслатися 
з киянами фотографічними знимками. 

Зараз після переїзду до Москви Пипін 6 травня послав вдячного 
листа до Житецьких: 

"Драгоціннье Павель Игнатьевичь и Варвара Семеновна, писаз він, 
я прибьль благополучно в Москву, еще такт» наполненньшй Кіевомь, что 
не могу не отозваться кь Вамь еше сь поль дороги. Та дружеская, 
теплая любезность, которую я встрітиль вь Кіевв и вь которой 
именно Вь меня наийболбфе тронули, -  захватила меня врасплохь, какь 
неожиданность; я думаль, конечно, встріетить н'бсколькихь расположен- 
ньжь друзей, ніЕсколькихь людей сходньжь взглядовь, но право не 
думаль встрітить того, что видЬль. Боюсь, что зтоть расплохь по- 
мБфшаль мні вьсказать Вамь и всбмь кіевскимь друзьямь, какь глу- 
боко на меня подіЬйствовало Ваше теплое отношеніє ко мні. Кизнь 
русскаго писателя того розряда, кь которому я принадлежу, поистинР-- 
жизнь тяжелая, безотрадная; правда, случалось мні не одинь разь 
встрічать вьграженія сочувствія, которья меня увіряли, что моя ра- 
бота не била безплодна; но никогда еще я не испьтьваль такого 
нравственного удовлетворенія, какое доставило мні зто пребьваніе вь 
Кіевб. Среди тяжельхь потерь, среди мудренаго настоящаго, сочувствіе, 
встр'Бченное мною вт КіевЬ, останется для меня навсегда удостовбре- 
ніемь, что моя работа не прошла даром», что точувство, которое мной 
руководило вь моихь трудах», часто одиноких» вь самой моей ближайшей 
средь--угадьвало живую струю, лучшія сторонью народной жизни... Спа- 
сибо Вамь и всібмь кіевским"» друзьямь за то нравственное добро, 
которое Вь мнб сдіЬлали.-- Передайте мой сердечньй поклон» В. Б. Ан- 
тоновичу, М. И. Кулишеру, Лучицкому, Мищенку, Льсенку и т.д. всїбм» 
тьмь, ктоговориль мні искренно меня трогавшія сочувственья слова. 
Боюсь, что, при неожиданности зтого сочувствія, я не свумель виразить 
всбмь вамь того, каким'ь оно останеться для меня драгоцінньм'ь воспо- 
минаніем». Кіев'ь сталь отньні для меня родньм' городом». Моя мечта-- 
еще разь побьвать там», чтобью доглядБть то, чего я не видалт, и ближе 
познакомиться сь тЬмь, что имбеть для меня и великій историческій 
интересь.-Жалібю очень, что не удалось повидать еще раз» В. Б. Анто- 
новича и сказать ему, какь я ему признателент. 

Вь заключеніе просьба. МнЬь очень хотблось бьг знать--мимо и сверхь 
газетньіхь извЬстій--что происходило вь обществь літописца Нестора 
5-го мая!).-- Ваш подарокгь 2), многоуважаємая Варвара Семеновна, я уви- 
діьль только в дорогі) онь очень миль; сердечно Вась благодарю за 


1) 5-го травня мали бути в засіданні історичного т-ва Нестора промови-- поминки 
К. Д. Кавеліна (див. нижче лист Житецького). 2) В. С. Житецька подарувала Ол. М--чу 
вишитий шовком рушник. 


О. М. Пипін та київські Українці | 29 
Вашь трудь, какь и за все просто родственное расположеніе.-Изь Пе- 
тербурга надЬюсь еще Вам» писать. Будьте здоровь: и передайте мои 
самье сердечньже поклонь всім кіевским»ь друзьямь. Вашь А. Пипинь". 

Через тиждень (12-го травня) Пипін послав другого листа вже з Пе- 
тербубгу: | 

»Многоуважаємьй ШПавель Игнатьевичь! Тоетьяго дня я вернулся 
наконець, вь Петербургь. Вь Москві я пробьлть два дня, вь теченіе 
которьіхь имЬль случай встрЬтиться со многими старьми друзьями и зна- 
комьіми и побесбдовать. Если вь Кіевь наполняли меня однородньйя 
впечатлЬнія, Вамь извістнья, то вь Москві случилось мні встрітить-- 
весьма любопьтньмь образомь-- впечатлінія иного рода!), о которьїхь 
когда нибудь побесЬьдуємь при случаь. Словомь, вопрось» южно-русской 
исторій и литературь: получили для меня вь моей пофздкіь двоякую 
иллюстрацію. . 

Вчера я видЬбль Ягича?); передаль ему ,Монографін" 2), оказалось, 
что книгу онь уже раньше успіЬль пріобріьсти; онь очень благодарить 
В. Б. за память,-и лишній екземплярь пошлеть, вьроятно, вь Загребь. 
Далье передаль я ему работу Науменка 7). Ягичь собираєтся посмотріть 
ее не только самь, но и сь своими академическими сочленами, и послі 
дасть свой отврть. Наконець, относительно Вашего 5) труда онь сказаль 
то, что именно я предполагаль, т. е. что пом'щеніе Вашего труда вь 
академическомь сборникЬ не только возможно, но и желательно--так что, 
зПплюньте на скуку", беритесь ліфтом» за работу и скорве присьмлайте- - 
всего лучше на имя самого Ягича. | 

По дорогі я успіЬль прочесть в» ,К. Стар." статтю о романь Сен- 
кевича ?), которая мніь очень понравилась и я опять пожалбль, что авторь 
зтой статьй не обращаєтся иногда оть археологій кь современньмь 
литературньмь вопросам»ь: здіЬсь его знаніє и таланть могли бьг сослу- 
жить, можеть бьть, не меньшую службу здравому пониманію старинь и 
современности, чьмь зто дЬлаєтся им» в» области чистой исторій. Статья 
прекрасная; зта ясная постановка діла, спокойньй тонь, временами тон- 
кая иронія-жаль, что они примЬняются так р'бдко, а спорньхь вопро- 
совь безь конца; вь Москв5 я видбль зтому такіе прим'ірь, какихь 
даже и не предполагаль. 

Будьте здоровь, передайте мой самьме сердечнье поклонь кіевскимь 
друзьямь. Жена моя очень Вамь кланяєтся и заочно Варварь Семенови?б. 
Прибавлю еще, что вьішивка, которую я вьівезь изь Кіева, очень понра- 
вилась моей домашней компаній, которая знаєть вь зтомь толк». Погоду 
я нашель здЬсь теплую, какь вь Кіевь, но зелени все еще мало. Вамь 
преданньй А. Пьпиньє., 

Р. 5. Вчера я получиль посланное Вами здіЬшнее письмо. Изь Москвв 
я Вамь писаль нфсколько строкь; получили ли?" 

л. П. Пипіна приписала до, листа свого чоловіка декілька рядків: 

»Ваше гостепріймство и радушіє кь Александру Николаевичу глубоко 
тронуло меня. Кіевь и его тамошніе друзья будуть навсегда ему памятнь. 
Позвольте и мні сердечно благодарить Вась и супругу Вашу за все дру- 
жеское расположеніе кь моему другу и мужу.--Глубоко уважаюшая Вась 
й душевно преданная Ю. Пипинає?. 

т Н- 


зу М Очевидячки, ворожі до українства. 2) Їг. В. Ягич-- відомий славіст, академик. 
и том творів В.Б. Антоновича, вид. в 1889 р. 

"Фонетич. особенности малорус. р'Вчи". 2) Мова йде про працю П. Житецького-- 

к литератур. исторій малорус. нарбчія вь ХУМП--ХУМІЇЙ в.в." 9) В. Антонович», 

» срско-русекія отношенія ХМІЇ в. вр современной польской призм'Б" (по поводу пов'Бсти 

 зенкевича ,Огнем»ь и Мечем'ь"), , Кіевская Старина", 1885 р., Ме 5. 


»Очер 


30 О. М. Пипін та київські Українці | 


я 


На ці два листи Житецький одповів великим листом 1/-го травня: 

зДорогой ДАлександрь Николаевичь! Не отвічаль Вамь на письмо 
из»: Москві вь ожиданій извістія оть Вась, что Вь уже вь Петербургб. 
Вчера принесли письмо изь Петербурга, и я разомь отвічаю на оба. 

Письмо изь Москвью прочитано бьило мною и друзьями моими сь сер- 
дечньмь умиленіємь. Око напомнило намь хорошіе дни, проведеннье 
вмьсть сь Вами. Чтобь освіжить память зтихь дней, мь устроили в» 
Троицьнь день!) поїздку вь то же Межигорье, на томь же ,Голубчикьі", 
сь обьвічною ,водобоязнію", которая усилилась оть того, что взяли сь 
собою веївхь чадь и домочадцев»ь, т. е. жень и дітей, начиная оть груд- 
ньхь младенцевь и оканчивая взросльми юношами и дЬРвицами. Впрочемь, 
все обошлось благополучно: многіе купались вь Межигорь" ргоргіо тоїи, 
а не случайно, какь вь прошльй разь 2У, У стінь ,Спаса Межигорскаго" 
тоть же юноша спіль думу ст обращеніємь кь ,Спасу Межигорскому". 

споминали Вась ,не злимь, тихим» словомь". Какь видите, вь нЬсколько 
дней мьо такь сжились сь Вами, что послф отьВвзда Вашего начали ску- 
чать безь Вась. Какь ото случилось? Туть позвольте мні обратиться 
не кь вамь, а к супругь Вашей. Вамь, конечно, извістнью личньюя свой- 
ства Александра Николаевича болфе, чЬмь нам», простота и доступ- 
ность его нрава, тихая, ясная и искренная его річь. Здісь, по моему 
мніьнію, главная причина того ,душевнаго житія", которое мелькнуло 
вь нашей жизни св'бтлою полосою. Ми, конечно, бьли радь Александру 
Николаєвичу, какь вьразителю дорогихь намь убфжденій, но зтого бьшло 
бь мало, если бь прівхаль кь намь человфкь иного душевного метода. 
Говорю ето оть всего сердца, сдерживаясь, чтобь не сказать больше. 

Теперь кь вамь, Александрь Николаєвичь. Вь пишете, что вь Москві 
видЬли Вь иную иллюстрацію вопроса обь украйнской исторій и лите- 
ратурі. Я догадьваюсь, что вь зтой иллюстраціи не мало бьло скрежета 
зубовнаго.--Что же?--Мь привькли кь зтому скрежету--то изь Москви, 
то изь Варшавь. Вь одномь бьило бь тяжело убЬдиться, что онь есть 
плодь дурньжхь инстинктовь, а не простого недоразумінія. Во всякомь 
случав, хорошо Вь сдфлали, что усльшали и то, и другое. 

Какь мні хотілось, чтобь и на будущій годь Вь пріфхали кь нам»! 
Нужно же Вамь видіть не одинь Кіевь, но и край. Пріфвзжайте сь кімь- 
нибудь изь близкихь свойхь. Спустимся внизь по Дніпру до порогсвт», 
посмотримь на зтоть путь ,изь Варягь вь Греки", на которомь каждая 
пядь земли напоминаєть давніє дни; перенесемся мьслію в» зти давніє 
дни--по писанію: ,памянухь дни древніє и поучихся". Право, такті! 

В тоть день, когда Вії вьфхали В. Б. Антонович»ь заявиль только в» 
обществф Нестора о смерти Кавелина, самье же поминки отложень до 
19 мая вь виду того, что 4 мая не успфли заявить обь зтом ректору. 
Будуть говорить Лучицкій, Кулишерь и Линниченко 1..,, 

Вс мой друзья и близкіє посьлають Вамь сердечньй поклон», 
В. Б. Антоновичь присоєдиняеть раскаяніе, что опоздаль в» день Вашего 
отьбзда. Варвара Семеновна уфхала кь родньмь неділи на дві, но, 
уфзжая, настайвала на томь, чтобь я передаль Вамь особенньй поклон» 
сь вілраженіємь самьїть искреннихь чувствь. 

Ждемь Вашихь карточекь. Не забудьте сділать надписанія--по край" 
ней мБбрб тіьмь лицамь, которьхь помните сами, а также тімь, которье 
просили Вась обь зтомь. Сколько помню я, зто бьли: Федорь Василье: 
вичь Григоренко, Константинь Иванович» Арабажинь, Ивань Николаевич» 


1) 12 травня. 2) Натяк на подію з Х. Т. Панченком. 
2) В дійсности 19 травня, в засіданні т-ва Нестора була тільки одна промова М. Ку: 
лішера ,Кавелинт и русская зтнографія" (Надрук. з ,ВФст. Квр.", 1885 р., Мо 8). 


О. М. Пипін та київські Українці | 31 





Пантелфевь и Демуцкій (имени и отчества не знаю--пфвець думьтг). По. 
мБрь того, какь буду получать карточки оть межигорскихь странниковь, 
буду вьсьлать Вамь. Вамь преданньй П. ЖКитецкій". 

Пипін віддячив учтивим, гостинним киянам і в тому році у ,Вістникф 
Европь" почав друкувати (з числа 8-го) свої нариси, що потім склалися 
в окремий том книжки ,Исторія малорусской зтнографій", а в Хе 7 (за 
липень місяць) журналу надрукував статтю ,Волга и Кіевь". Цю статтю 
написано було під впливом весняної подорожи Пипіна в 1894 році на 
Волгу і 1885 року до Київа. Про поволзьку країну він писав, що її ціл- 
ковито не знають російські люди, а в літературі, етнографічних дослі- 
джуваннях і мистецтві край цей досить мало відбився, і росіянам нале- 
жить звернути увагу на пильне вивчення поволзької країни і народнього 
життя зо всіх боків. Ще більше за такий обов'язок нагадує Київ. Його 
стара загальна руська старовина, писав він: ,потеряла историческую ре- 
альность и заключаєтся только вт церковномь преданій; старина ближай- 
шая чужда для великоруссовь, но близка для его малорусскихь абори- 
геновь, какь близка имь и живущая окресть народность" 1). Натурально 
було Пипіну перейти од старовини до сучасного стану народности і так 
званого ,українофільства". ,Намь всегда казалась вт» разньїхть отноше- 
ніяхь, оголошує автор, непонятной ожесточенная вражда сь какой раз- 
личнья литературнья партій относились и относятся кь тому направленію, 
которому дають названіє украйнофильства-- нелфпьй книжническій тер- 
минь, прилагаємьій кь здоровому чувству любви кь своей родині. Фта 
вражда--явленіе не только странное, но по нашему уб'БЕжденію, глубоко 
зловредное по различньмь интересамь нашей литературь, науки и жизни 
общественной. Наша новЬйшая литература, задаваясь ,вьсокой полити- 
кой"--для которой вь сущности имбфеть очень мало данньхт»--и при 
зтомь обходя молчаніємь вопрось, гораздо болфе близкіє и существен- 
нме, изощшряєть свое глубомьісліє надь національньми предметами и, 
нападая на неимфющеє никакой юридической защить украйнофильство, 
теряєть, наконець, всякое чувство простой дійствительности" 7). Ї такі 
обережні, помірковані думки вченого публіциста з приводу ,українолю- 
бія", захист права на серйозне українознавство були в ті часи в росій- 
ській пресі поодинокими, незвичайними, коли трапилося, навіть, обороняти 
безнадійно проєкт заснування в Київі історико-етнографічного музею, за 
який мріяли в 80-х роках кияни. За цей проєкт Пипін пише з гіркою 
огидою: ,Именно здісь (у Київі) должно бь бьть историческому музею, 
и зто.. бьль бью богатьй, вь вьсокой степени любопьтньй и поучитель- 
НнЬьЙ музей, если бью только внЬьшнія условія не дфлали, какь теперь, по- 
добной мьгли почти неисполнимою" 2). 

. В тому ж таки 1885 р. літом подорожувала на півдні родина О. М. Пи- 
пна--жінка Юлія Петровна, старша донька Віра, що не задовго до того 
одружилася з художником-скульптором Хв. Густав. Беренштамом 1), та 
її чоловік. Вони їхали з Кавказу через Одесу на Київ. З цього приводу 

л. М--ч писав П. Житецькому 30 серпня: 

»Многоуважаємьшй Павель Йгнатьевичь! До Вась можеть бьть дошель 
слухь, что я очень хотЬль бьи рекомендовать Вашему вниманію моихь 
путешественниковь--Юлію Петровну сь дітьми, которая, по моимь по- 
слЬьднимь свідініямь, должна біла вчера вьїбхать изь Батума на Одессу 
и будеть вь Кіеві числа 5-го 7-го сентября (она остановится на н5- 
Сколько дней у своего брата, инспектора военной прогимназій вь Елиза- 


9 ,В'Вст. Европь', 1885, Ме 7, с. 205. 2) Тбідет, сс. 206, 213. 3) ЇЬі4., с. 213. 1) Не 


родичем Вильяма Людвич. Беренштама, за якого згадується в цьому листуванні. 


32 О. М. Пипін та київські Українці 
ветградф). Надьюсь, что Богь пронесеть их» благополучно черезь Черное 
море, сь которьмь бьвало ладили предки момхь кіевскихь друзей; а 
когда моя семья прибудеть кь Вамт», то, будьте добрь, поруководствуйте 
ими, чтобь они посмотріЬли хорошенько Кіевь вь ті дня два, которьіе 
они должнь посвятить зтому осмотру. Йена моя очень хотіБла повидать 
Вась. -Кроміф зтого у меня есть кь Вамь и книжническія просьби. Я пе- 
редаваль Кулишеру одну таковую; будьте добрь, повидайтесь сь нимь,-- 
мні бьло бь очень поіятно, еслибь свідінія, о которьжхь я его про- 
силь, могли бьть передань моей жені, которая бь ихь мні и привезла. 

Что сльшно обь Антоновичь? ) Передь его отьфздомь я помінялся 
сь нимь письмецами и просиль дать о себф вісточку изь прекраснаго 
далека, но не дождался ее, какь, впрочемь и ожидаль, потому что Сль!- 
шаль уже раньше, что онь пишеть письма только при зкстренной необхо- 
димости. 

Какь Вь провели літо? Какь Ваша работа? Вь началіь літа я про- 
силь Беревштама!) передать Вамь в» подробности, почему Вамь слЬдо- 
вало бь скорфбе прислать хоть часть БВашей оаботь.--Обстоятельства 
остаются пока тфже самьжя: приглашеніє Ягича вь Вбіну есть уже факть. 
Пориметь ли онь зто приглашеніе, еще неийзвіБстно; здфсь онь еще коле- 
бался и слушаль убЬжденія здвшнихь друзей--не принимать его, но тамь 
на родині, все таки будуть дфйствовать, конечно, другія убіжденія, и не 
знаю, какь онь поступит». 

Пишу Вамь вь коллегію?), мив сообщили Вашь новьй адресь, но я 
не увВбрень, точно ли мн'ї сказали и для вфоности адресую оффиціаль- 
ньмь путемь. Душевно Вамь преданньй А. Пипинь. М. В. Я тоже на 
зтихь дняхь переміьниль квартиру й мой ньшнфшній адресь есть: Средній 
проспекть (Вас. О.) Ме 29. Если увидите Кулишера, то, пожалуйста пере- 
дайте ему зтоть адресь для перемінь при посьшмлкіь ,Зари".--Я реко- 
мендоваль Ю. М. остановиться тамь же, гдБ я пооживаль-- Нбіє| 4е 
Ргапсе". 

Перебування в Київі родини Пипіна одбулося в вересні.--Повернув- 
шись до Петербургу дружина Ол. Мо-ча широ дякувала за сердешне 
приймання, а Ол. М--ч писав Житецькому 6 жовтня 1885 р.: 

»Многоуважаємьй и дорогой Павель Игнатьевичь! Давно собираюсь 
написать Вам», но всякіє мой недосуги не дають возможности опо 
ниться, остаться сь самимь собою и побесЬдовать на свободі сь добрьми 
друзьями. Хотілось бьи много поговорить: потороплюсь, по крайней мЬрб, 
сказать что нибудь изь того, очень хотілось бью говорить. Прежде всего 
сь великой радостью я сначала читаль, потомь подробно сльшаль оть 
свойхь путешественниковь, какь сердечно Вь нхь приняли; сколько я 
благодарю васт всфхь за зто, й говорить нечего. Пріятно бьло мнь 
увидать что и мом странники полюбили искренно моих» кіевских» друзей, 
а больше всего Вась и дорогую Варвару Семеновну. Я думалть ужь даже, 
что Вь ихь слишкомь баловали своймь добродушіемь и любезностью, 
что они, пожалуй, не злоупотребили ли Зтимь отнимая Баше время. --Во 
вторьхь, очень Вамь благодарень за описаніе альбома де-ла-Флиза 1) (и) 
за сообщеніє оть Комарова?). Вь посліьднемь я ожидаль бью найти не 
только указанія за послЬьдніє годь, но им за бол'бе ранніе--т. е. найти 
больше библіографическихь подробностей, чЬмь приведено в , Покаж- 
чикь", и во всякомь случаїб и за зто большое спасибо. Я самь еще не 


|) Антонович В. Б. виїхав літом 1885 за кордон лікуватися. 7) Вил. Людв. Беренштам -- 
український діяч, приятель П. Житецького. 7) Колегія Павла Галагана, де учителював Жи- 
тецький. 1) Альбом рукоп. музею дух. академії. ") Мова їде за бібліографічні довідки 
з історії українськ. письменства, які подавав Мих. Хв. Комаров. 


0 О. М. Пипін та київські Українці 33 


- оон ав а а она а юю ав а а 


собрался поблагодарить Комарова, если Вамь случится писать ему, пере- 
дайте ему мою признательность. 

Теперь о другихь и Вашихь дблахь. Ягич» пріївхаль. Его приглашеніе 
вь Віну есть уже оффиціально совершившійся факть (онь нашель при- 
глашеніе, прівхавши сюда), но его ріЬшенівє еще не послідовало. Его 
тянеть, сь одной сторонь, остаться здісь, такь какь нигд5 онь не най- 
деть себБ такого богатого научнаго матеріала, но сь другой, его тяго- 
тять ньнбшнія университетскія діБла, и семьф хочется вь ВБну, гдб она 
все таки дома, и нужно учить и растить мальчика, котораго не хотять 
отчуждать оть родинь. Какь и чЬмь зто кончится, кажется и самь Ягичь 
в настоящую минуту не знаеть. Его отьфздь бьль бью великой потерей 
для нашей науки и учащейся молодежи, й для меня большая потеря в» 
близкомь пріятель, чрезвьічайно мні симпатичномь. Но что сдіЬлаешь! 
Во всякомь случав, по вашему вопросу !) я повториль бь прежнее. По- 
торопитесь елико возможно, обработать хоть бьг одну часть вашего труда, - 
чтобь дбло, по существу бьло рішено теперь же, пока Ягичь здісь. 
Право, не вижу надобности слишкомь медлить, для послідняго пере- 
смотра Вь могли бь вьговорить, чтобь Вамь присьшмлались корректурьг. 

Какіе свбдбнія о Влад. Бониф.? Мні говорили на дняхь, что онь по- 
кидаєть Италію изь за холерь и возвращаєтся в» Кіевь. Жена привезла 
оть Вась извістіев, что заграничнье доктора опредблили его болізнь 
иначе, нежели Ваши; не понимаю я, конечно, вь чемь діло, но загра- 
ничная діагноза казалась мнь устращающей. Напишите, пожалуйста, что 
извістно обь его здоровьБб, и если онь прівдеть, передайте ему мом 
сердечніфйшіе поклонь и благожеланія. 

До свиданія. Напишите, пожалуста, что Вь думаєте сдблать относи- 
тельно вашей роботь; мое мнініе-- прислать скорбе одну ея часть, какая 
будеть готова скорбе, и списаться сь Ягичем». Будьте здорові. На дняхь 
получите одну мою книжицу -- примите благосклонно. Ваш»ь душевно 
преданньй А. Пьпинь". 

Пипіну 24 листопада Житецький одповідав: 

»"Многоуважаємьй и дорогой Александрь Николаєевичзь! Все откладь- 
валь письмо свое до болфе удобной минуть, чтобь  поблагодарить Вась 
за Башу прекрасную книгу. Воть бьшо бь хорошо, если бь можно било 
извлечь изь ,Вістника Европь" и Ваши ,Характеристики" 2). А то не 
удобно доставать живую воду изь старьіхь колодцев'», которьів изв'стнь 
только записньмь любителямь старьхь журналовь. Мніь кажется, что 
Ваша книга вьшла во время. Подрастаєть молодое поколініе, которое 
не помнить вчерашняго дня. Воть зта короткая память и есть главная 
причина легкомьісленной развязанности, сь которой вьступають многіе 
представители молодого поколінія. Пусть же задумаются они надь Вашей 
книгою, по писанію: ,помянухь дни древніє-- и поучихся". 

Вильяму Людвиковичу 9) писаль я о намбреніяхь моихь относительно 
работью моей, на половину уже оконченной 4). Я почти доволень своймь 
дьвтищемь, хотя од5то оно не совсьмь по моді. Панталонь изь филоло- 
ГИ, а верхнее платье-- изь исторической матерій. - - Есть и орнаменть 
вь малорусскомь вкусь, есть и цвіть россійскаго краснорічія. Все зто 
такт, Но чувствую я, что дьтище сіє не совсбмь еще вьіосло, позтому 
не слібдуеть пускать его.вь свібть преждевременно. А главное-- ХМІЇЇ 





) Справа П. Житецького була за друковання в ,Изв. 2-го отд." П-бурзької Акад. 
Наук І-шої частини його праці ,Очеркь литерат. исторій малорус. нарвчія ХУМП-- 
ХУЩШ в.в.", яка була надрукована пізніш, в 1889 р. в "Кіевс. Стар.". 2) »Характери- 
стики литературньхь минбній оть 20-х до 30-х годовь". 9) Беренштаму. 9) ,Оч. литерат. 
нсторій малор. нарічія". 


"Україна", кн. 6.--3. 


34 О. М. Пипін та київські Українці 

вькь. Едва ли я сьумбю справиться сь нимь такь, чтобью ,кози були 
ситі, і сіно було ціле". Если не-сьумбю, то придется утвшаться мьслію 
о болфе отдаленномь будущемь, котораго, можеть бить, я и не дождусь. 
Душевно жалЬью, что не могу лично побесбдовать сь Вами обь зтой 
сложной матерій. Горько также, что ніть на світЬь А. А. Котляревскаго, 
которьй могь бью сказать твердое слово о моихь научньхь мечтаніях». 
Во всяком» случаб, они мні дороги, и я не перестану работать, пока живу. 
Что касаєтся до самаго печатанія, то, право, спБшить некуда и нечего. 
Питаюсь я кое-какь оть своего учительскаго хомута, а не оть литера- 
турньхть трудовь свойхь. А если бь случилось мнЬ отойти кь праотцамь, 
то я увіБрен"'ь, что друзья мой напечатають все, что будеть достойно печати. 

Посьлаю Вамт свою карточку. Недавно снимался для школьного 
товарища своего, молодого архіерея Михайловскаго Златоверхаго мона- 
стмря !). Разміьрь неудобньй для альбома, но другой теперь ніть. При 
сей удобной окказій позволяю себь напомнить Вамт о Вашем долгі. 
Пришлите хоть полдюжинь Вашихь карточекь для тЬхь лиць, которья 
болье Вамь памятнь. Вильямь Людвиковичь надиктуеть Вамь имена и 
отчества для надписанія (не забудьте Федора Васильевича Григоренка 
и мнимого утопленника) /). . 

В. Б. Антоновичь возвратился вт конці октября изь-за границь вв 
вожделіьнном» здравій. Но духь у него не бодрюь, какь и у всіх» нас». 
Вчера я видблся сь ним», и он просиль меня передать Вамь сердечньй 
поклон». 

Оть меня и Варварь:і Семеновнь передайте поклонь. Юлій Петровні 
и молодьмь Вашим» включительно сь юнвімь черкесомь?). Варвара Семе- 
новна просить извиненія, что не пишеть. Собирается писать послЬ нЕко- 
торьіхь манипуляцій в области малорусскихь вьшивокь. Вамь душевно 
преданньй П. ФКитецкій". 

Минули три роки... 18 серпня 1888 року Пипін писав з Петербургу 
П. Житецькому листа з приводу подорожи його молодшої доньки Нат. 
Ол-ни до Київа та за літературні дрібниці: 

»Многоуважаємьій Павель Игнатьевич»! Давно не случалось мні писать 
Вамь и оть Васт получать свіьдіній, только урьїівками сльхаль иногда 
обь Вась оть общихь пріятелей. Наконець отправляємь кь Вамь нашу 
дочку - - посмотріть Кіевь и обь Вась освбдомиться. Мь били бь Вамь 
чрезвьчайно благодарнь, если бь Вь сь своей сторонь  помогли ей 
осмотріться вь Кіев?. Мь разсчитьвали здісь, что она встрітится вь 
Кієвь сь В. Л. Беренштамомт, но, какь я сльшаль, онь должень бить 
скоро здіЬсь, такь что ихь встріча, вброятно, не состоится. 

Какь Вамь живется, какь Ваши работь? Я сльшаль, что Вь теперь 
занять ,Кіевс. Стариной", которую я, вБроятно благодаря Вам», полу- 
чаю. Мои работь Вамь, вБброятно, виднь по ,Віст. Евр." Вь настояшую 
минуту печатаєтся посл'Бдняя статья ,Сибирской етнографій", сь которой 
закончится вся работа по исторій русской азтнографій, - - и затБмьь я имЬю 
рішт Чезідегішт собрать все гто в» отдіьльное изданіе. По поводу етно- 
графій малорусской я иміью разнье вопрось, о которьхеь хотілось бьг 
получить Вашь совібть и содійствіє. Думаю, не откажете? Передайте, 
пожалуйста мой усердньй поклонь Варварб Семеновнь и Вашимь моло- 
дьімь людямь. Будьте здоровь. Вашь душевно преданньй А. Пьпинь". 

П. Житецкий відповів на цього листа 2 вересня: 

»Многоуважаємьй ДАлександрь Николаевичь! Сь большимь удоволь- 
ствіемь узналь я изь вашего письма о намбреній Вашемь собрать в» 


1) Їл. Тихон. Екземплярського, потім архієрея Івронима. 2) Панченка. 9) Чоловік Віри 
Пипіної подорожував з Кавказу в черкеському убранні. 


. 1... О. М. Пипін та київські Українці 35 


-- 


отдільное изданіє всі работь: Ваши по исторій русской атнографій. По 
моему мнінію, всякая серьезная работа тогда только достигаєть своей 
цьли, когда появляєтся заразом», во весь ростт, а не вь виді отділь- 
ньжь журнальньхь статей, растянутьхь на ніфеколько літь. 

Вь спрашиваєте меня о моихь работахь. На зто я должень отв'Ббчать 
Вамть малорусскою пословицей: ,Не мала баба клопоту, такь купила 
порося", Сіє порося есть ничто иное, какь ,Кіевская Старина" 1). Много 
убиваєть она времени у меня и друзей моихь, а главное- - форсируєть 
научную работу лишая всякой возможности вести ее, сь надлежащей 
осмотрительностію. Вь зтомь году окончень будеть мой ,Очеркт лите- 
ратурной исторій малорусскаго нарічія в ХМІЇ вькь"--окончень уже и 
ХМІЙ в'бкь, но печатать буду безь особенной торопливости. Впрочемь, 
вопрось еще и вь томь, продолжить ли Богь в?кь ,Кіевской Старинії". 
Беллетристики ніть, и негді взять ее, а тяжельми научньми статьями 
подписки не поймаешь. Кь вашему огорченію, не взирая на внутреннюю 
научную ценность журнала, вь печати обь зтомь не сльшно никакихь 
заявленій. 

Наталія Александровна будеть здісь через» неділю. Какь она похожа 
на Вась лицем» и, кажется, душевньмь складом! Вамь душевно преда- 
ний П. Житецкій. 

На душ невесело. Галагань?)-- на смертной постели, а туть Ффдеть 
новоє начальство -- новьй генераль-губернаторт 8), новьй попечитель 1). 
Заказали приготовить річь для акта вь Коллегій. В'Броятно, на акті 
будеть и Деляновь. Что я имь скажу?.." ?) | 

Подорож доньки Ол. М-ча на Україну одбулася в вересні-жовтні 
1888 р., в Київі та Ромні у знайомих вона зажилася довго. Повернув- 
шись до Петербургу, Н. О. написала вдячного листа 25-го жовтня, а 
батько приписав від себе до Житецького: 

»Многоуважаємьій Павель Игнатьевич»ь! Прибавлю и я ньсколько слов» 
кь письму Наташи. Она, дЬйствительно, сохранила о Кіеві самьжя теплЬі- 
шія воспоминанія, вь которьхь очень большая доля принадлежить Вашему 
любезному гостепріймству. Мь сь Юліей Петр. душевно Вамь благо- 
дарнь за вниманіє кь нашей барьшигб, которая у Вась чувствовала себя, 
какь дома. 

Недавно бьль у меня одинь молодой кіевлянинь 5), котораго Вм, 
вВброятно уже видали. Поговорили мь сь нимь и о Кіевь, и онь можеть 
бьть разсказаль- Вамь о нівкоторьіхь моихь планах», Я покончиль теперь 
сь исторієй русской зтнографій и подумьваю обь отдіїльномь изданій 
зтой работь, которая вьшла волюминозна. - -,Кіевскую старину" читаю 
сь великимь интересомь и иміЬю благое намбреніе прислать Вамь нічто 
для нея, если ото нібчто покажется Вамь нісколько интересньмь. | 

Будьте здоровь. Поклонитесь кіевскимь пріятелямь, особливо Влад. 

онифатьевичу, а хотЬлось бьт сльшать, надь чьмь онь теперь работаєть, 
какь здоровь и пр. Сердечньй поклонь Варварв Семеновнь и Вашему 
юношеству. Вашь всегда А. Пипинь". 

Тільки через місяць П. Житецький послав Пипіну відповідь. | 

»Кіевь, 1888 г. ноября 29 д. Многоуважаємьй Александрь Николае- 
вичь! Долго думаль я, кто зто бьль молодой кіевлянинь, сь которьімь 
бесьдовали Вь о литературньжь предпріятіяхь и планахь свойхь. Про- 


) ,Кієвс, Стар." в 1888--1889 р.р. видавав О. С. Лашкевич; редакційний комітет 
складався з його приятелів -- Українців. 2) Гр. Павл. Галаган--громадський діяч, замож- 
ній поміщик, засн. колегію, пом. 26 вересня 1888 р. 3) О. П. Ігнатьєв. ) В. В. Вельями- 
нов-Зернов. 5) Міністр народ. освіти з 1882--1897 р.р. 9) Цей молодий Киянин -- історик 
Мик, Волод. (Стороженко, що як раз тоді клопотався з своїм магістерством. 


36 О. М. Пипін та київські Українці 


- ет я а 0 т 0 ня ую а вже п а 


ходили недфли за недблями, прошло уже больше місяца, и я все не 
отвічаль Вамь, ожидая появленія знакомаго незнакомца. Вообразите же, 
что только три дня тому назадь онь появился на горизонті кіевском». 
Оть него же узналть я, что Вь послали Антоновичу и мні оттиски изь 
книги Вашей. Антоновичь оттиски получиль, я же-- ніть: новое обстоя- 
тельство, которое усилило огорченіе мое. Спьшу сообшить Вам», дорогой 
Александрь Николаєевичь, обо всЬхь зтихь прискорбньїх»ь случайностяхт, 
чтобь Вь не подумали обо мнЬь Богь знаєть чего. Вмість сь тібмь прошу 
Вась возобновить если можно, присьлку оттисковь на мое имя в» редак- 
цію ,Кіевской Старинь", чтобь я имбль возможность дать им» то назна- 
ченіе, которое Вамь желательно. 

0 Передайте оть меня сердечньй поклонь Юліи Петровн" и всей Вашей 
милой молодежи. Натальб АлександровнБ скажите, чтобь она не откла- 
дьвала своего обіьщанія вь противномг случаь - - она получить для своего 
искуства плохую натуру: вмібсто добраго коня -- водовозную клячу!). 
Весь вашь П. Житецкій. 

Недфли черезь дві надьюсь получить изь типографій первую часть 
своєй ,Литературной исторій". Какь только получу, сейчась пошлю Вам». 
Огорчаюсь предстоящей возней сь книгопродавцами. Нельзя ли узнать, 
сь квмь изь нихь и на какихь условіяхь можно иміть дЬло вь Петер- 
бургф5. Бьило бь пріятно найти покупателя на все изданія (800 зкземпля- 
ровь) за половинную ціну. 

З листування 90-х років ми маємо три листи Йитецького до Пипіна 
и лише один лист Пипіна, 

2 лютого 1892 року, коли В. П. Науменко подорожував до Петербургу 
з приводу ріжних українських справ і свого затвердження редактором 
гзКіевской Старинь", Павло Гнатовичь коротенько писав Пипіну: 

»Душевно уважаємьшй Александрь Николаєевич»! Посьмлаю Вамь черезь 
В. П. Науменка офорть Шевченка. Кь сожалінію, издань они всего вь 
100 зкз. не для продажи ?), позтому я и посп'бшиль пока есть возмож- 
ность, достать для Вась одинь зкземплярь. Вмість сь тьмь пользуюсь 
случаємь вьиразить душевную благодарность Вамь и всему доброму семей- 
ству Вашему за вниманіє кь моей Варварь Семеновн? во время ея петер- 
бургской одиссеий 2), - О кіевскихь интересахь нашихь научньхь и лите- 
ратурньх»ь ничего не пишу, ибо Вь иміфете передь собою живого повб- 
ствователя вь лиціб Владимира Павловича. Искренно уважающій Вась и 
всею душою преданньй Вамь П. Житецкій. Р5. Оть меня и оть Варварь 
Семеновнь прошу передать сердечньй поклонь добрЕйшей Юліи Петровн», 
Федору Густавовичу (мол. Беренштаму) сь подружіеємь его и Натальб 
Александровнь, сь которою у меня старье счеть по части бюста; не 
прібдеть ли она весною или же лфтомь вь Кіевь?" 

Ми не маємо відповідного листа Пипіна на це привітання, а лише 
лист його від 30 березня 1893 року: 

»Многоуважаємьй Павель Игнатьевичь! На зтихь дняхь получиль я 
Вашу книгу 9)-- большое Вамь спасибо за память; хотбль туть же Вамь 
написать, но наши обшіє друзья здЬьсь не могли дать мні вашего точнаго 
адреса. Содержаніе книги я, конечно, уже знал», но мь, книжники, любимь 
видіЬть работь: вь цільномь состав5, а особливо, когда он приходять 
прямо изь дружеских»ь рук». 


1) Мова йде за скульптурне погруддя П. Житецького, що заходилася виліпити і не 
виконала цього Н. О. Пипіна. 2) Офорти були видані відомим українським колекціоне- 
ром В. В. Тарновським. 3) В. С. Житецька була в Петербурзі в родинних справах в-осени 
1891 року. 7) Твір П. Житецького, надрукований в 1883 р. ,Миьсли о народньхь мало- 
рускихь думахь". 


он ето - жк жк 0 акне а анти па в а и и я 


О. М. Пипін та київські Українці 37 
Нась очень встревожило извістіє о Вашей болізни, а вскорб мь 
душевно порадовались, усльшавь, что Вамь лучше!); дай Вамь Богь 
скорбе совсЬьмь поправиться; я знаю по многимь примбБрамь, что такієе 
болЬзненнье случай проходять совсім' безслЬдно -- нужень только отдьхь 
и осторожность. Мь имбемь здіЬсь нЬкоторья свід'бнія о Вась -- всего 
пріятнье бьло бь имібть оть Вась нісколько собственноручньх' строк». 
Буду зтого ждать, -- а тогда бьть можеть Вь поможете мні по нЬкото- 
рьм'ь вопросамь о ,старинньхь записяхь" малорусскихь пісень, которьїхь 
записи им'Бются у меня изь бумагь А. А. Котляревскаго и Вась, безь сомнЬ- 
нія, пойнтересують. На первьй разь удовольствуюсь зтим'ь указаніем» буду- 
щихь вопросовт, а пока пожелаю Вамь скоріЬйшаго полнаго вьіздоровленія. 

Вся моя, Вамь извістная, семья просить передать Вамь и многоува- 
жаємой Варварб Семеновніф ихь самьія сердечнья ложеланія добраго 
здоровья и поклонь. Мью приблизительно здоровье, т. е. вь нььньшнюю 
тяжелую зиму веб понемногу бьвали нездорові, а у Наташи, путеше- 
ственниць вь Малороссію, оказались теперь, в конце зимь), и бьтли научно 
констатировань: симптомь  пріобрібтенной вь ШФРомнахь малороссійской 
лихорадки, которья теперь слава Богу поддались леченію. 

Будьте еще разь здорові, дорогой Павель Игнатьевич», буду душевно 
радь, когда получу ваши строчки, - и тогда побесбдуемь о ,старинньх» 
записяхь". Вашь всегда А. Пьпинь. СПБ. Васил. О-вь, 2-я линія, 418. 

Через два роки П. Житецький написав Пипіну великого листа ось з 
якого приводу. В 1889--95 роках петербурзька академія наук видала в 
4! томах повне зібрання творів Ол. Ол. Котляревського. В останньому томі 
було вміщено нарис-біографію О. О. Котляревського, що склав О. М. Пи- 
пін; вийшла вона і окремою книжкою (150 сторінок), яку Ол. М-ч переслав 
Житецькому в Київ. 

П. Г. Житецький відгукнувся на цей подарунок 1 березня 1895 року 
таким листом: 

»Искренно уважаємьй Александрь Николаевичь! УтіЬшили Вь меня 
присьлкой книги Вашей об» А. А. Котляревскомг». Вижу, что Вь не забьіли 
меня и оть всей души благодарю Вась за добрую память обо мн». 
Читаю-- и все думаю и переживаю невозвратное прошлое, связанное сь 
дорогимь для меня именемь Александра Александровича. Чуть-чуть помню 
его еще вь дітствБ, когда весельми ногами ходиль я черезь мость на 
Дніпрь изь Кременчуга вь Крюковь учиться грамот у свящ. о. Никона 
Постричинева, у котораго, кажется, учился и покойньй ДАлек. Алексан- 
дровичь. Затібмь мью разошлись по разньм' дорогам» и встрітились уже 
вь Кіевб--онь вь полномь разцвіті силь, я-- вь періоді не остьівшихь 
еще увлеченій вопросами общественной жизни. Встрітились мь, какь 
чужіе, но черезь 10 минуть мьо бьли уже свой люди и говорили другь 
сь другомь, какь давніє и близків знакомьге. НіЕсколько літь сь ряду 
тянулись зти задушевнье разговорь: обо всемь, что на небі, на землб 
и подь землею. Жалібю, что не вель я дневника нашихь свиданій, а 
память у меня всегда бьмла плохая, ничего теперь не помню, когда, как» 
н о чемь говорилось. Помню только, что я тянуль его кь активному 
участію вь жизни, а онь тянуль меня кь активному участію в» наук?ф. 
Возмущали и его, такь же, какь и меня, злобь дня, но, устальй и боль- 
НОЙ, онь находиль успокоенів вь неистощимомь юморі, которьгмь ода- 
рила его природа, й вь юношескомь увлеченій наукой. Да, зто бьль 
страстньй поклонникь науки, находившій вт ней счастье своєй жизни. 
содолимою силою тянуло меня кь зтому человіку. Я не могь прожить 


1 . - . . .е . 
) 14 січня 1893 р. Житецький тяжко захворів на параліж правої руки і ноги. 


38. | О. М. Пипін та київські Українці 


недбли, чтобь: не видіть его. Вь библіотекь его я чувствоваль себя 
какь вь тихом»ь пристанищь, закритомь оть вебхь невзгодь и тревогь 
жизни. ЗатЬмь судьб'Б бьло угодно оторвать меня оть кіевскихь друзей 
моих». Больнфе всего бьшло для меня разстаться сь А. Александровичем"». 
Снабдиль онь меня на дорогу письмами кь друзьямь своймь и добрьми 
совб5тами. Шутиль онь, по обькновенію, прощаясь со мной, но в» его 
словахь звучала такая дрожащая и ніжная нота, что и теперь, спустя 
15 льть, я сльшу и чувствую ее. Сь тьхь порь я уже больше не виділь 
его. Но свфтльй образь его живеть вь душ" моей и будеть жить, пока 
самь живу я на світ. 

Нина Егоровна!) сказала мні, что Вь желаете видіть учебную книгу, 
которую написаль я ,вь чась томительнье бд'нія". Никому изь ученьх» 
людей не посьлаль сего скуднаго издБлія лЬвой руки моей, но Вамь 
посьлаю, зная Ваше доброе участіє во мні. Ото не наука, а скользкій 
путь оть науки кь несовершенноліьтію учащихся. Если на зтомь пути я 
нечасто падаль, то благодаря устному преподаванію или, лучше сказать, 
благодаря той силі, которую назьіваю я педагогическимь внушеніем». 
Но вь печатньй учебникь всего себя не вложишь, ибо главное достоин- 
ство его-- краткость. Ото бь не біда, но, кромЬь краткости, требуется 
еще  многое-- й ясность, й логическоє изящество річи, и правильность 
вт; расположеній учебнаго матеріала, и полное согласіє его сь наукой. 
Ото уже искусство, на которомь можно ногу сломить. Пишу вторую 
часть о поззій и каждьй день хочу бросить на половину исполненную 
работу 2). Береть у меня зта работа все мое время, а долго ли мнб жить 
при моей болібзни? Не лучше ли посвятить остатокь дней своих» наук? 
Не хочется бросать на произволь судьбь того, что задумаль и начиналь 
я вь разнье періодь моей жизни. Не хочется жить такь, какь живеть 
зПоденщикь ненужньй, плату пріявшій свою". Всею душою преданньй 
Вамь П. Житецкій. 

Р. 5. Прошу передать оть меня и оть Варварь Семеновнь сердечньй 
поклонь Юліи ПетровнЬ и всей Вашей молодежи. 

Простите за карандашт». Не могу пріучить лЬвой руки своей кь чернилу 2). 

Останнім листом Житецького до Пипіна був лист 26 серпня 1898 року, 
коли він пересилав на рецензію свої три підручники. Він писав тоді:, 

»"Искренно уважаємьй Александрь Николаевичь! Сегодня посьтлаю я 
вь редакцію ,ВБстника Европь" и Вамь лично изділія моей музь. Вь 
нихь вся моя преподавательская премудрость, которую пустиль я на 
рьнокь вт» виду того, что не могу зарабатьвать наєущньй хлЬбть свой 
устньмь преподаваніємь. Не знаю, удачно ли я освітиль учебньій мате- 
ріаль о поззій, но твердо знаю, что я внесь в» него часть души своей, 
не упуская изб виду требованій науки. Не можете ли Вь, дорогой ДАле- 
ксандрь Николаевичь, оказать свое содіЬйствіє успбху книгь моихь хоть 
краткимь отаьівомь о нихь вь ,Вістникь Европь", если они будуть 
того заслуживать? 

Варвара Семеновна й я посьлаємь Вамь сердечньй привіть свой и 
пожеланіє всякихь утбшеній, какія только возможнь в» нашихь лбтахь. 
Всею душою преданньй Вамь П. Житецкій". 

На цьому листування Пипіна і Житецького, наскільки нам відомо, 
уривається. 


1 Н. г. Новицька, дружина генерала Н. Д. Новицького, знайомого Шевченка 
приятелька Пипіних, перебувала тоді в Київі і в Ромні. 2) П. Житецький видав у 95-97 
роках три свої підручники -- , Теорія сочиненія", "Теорія поззій", ,Очерки повзій" 
9) П. Житецький, після параліжу, писав лівою рукою -- і завше оливцем. 


ОРРОвовевобВезбве ооо ово ово реоо ваза вновозававазаЗовавСовЕвеЗаЗаЗОоваЗОвавозЗавЕЗрсоВаЗьоЗеовавоаЗвОвіЗвозвсвЕвквоЗоравоЗвОвеЗаваВвоавав 


МИХАЙЛО МАРКОВСЬКИЙ. 


До студій над творчістю М. Коцюбинського. 


Останніми часами великої ваги надається творчості М. Коцюбинського. 
Появилось чимало праць, хоч невеликих на розмір, але цікавих як до 
змісту, що подають нові відомості про творчість Коцюбинського. До 
таких праць належать статті: 1) С. Козуба: 1905 рік у творчості Коцю- 
бинського (,Україна" 1925, кн. 4), де на підставі ріжних матеріялів -- 
судових, газетних та инш., з'ясовано, як склався цей твір; 2) його-ж таки: 
Джерела ,Тіней забутих предків". (,Червоний Шлях", 1925, кн. 4), де 
показано як Коцюбинський скористувався для цього свого твору з ріж- 
ного гуцульского фольклорного матеріялу; 3) його-ж таки: Коцюбинський 
і Мопасан (,Червоний Шлях" 1927, Ме 3), де автор висловлює думку, 
що оповідання Коцюбинського ,У путах шайтана" виникло під впливом 
Мопасанового ,На воді?,: хоч його доводи Й не переконують у цьому 
читача 1); 4) йог-ж таки: ,Ранній Коцюбинський, К. 1927 (Відбитка 
з ,Записок Іст.Філ. Відд. У А.Н.", кн. ХПі ХУ); 5) М. Могилянського: 
Процес творчости Коцюбинського (,Записки У.А.Н., кн. ЇХ), 6) Б. Якуб- 
ського: ,Раїа тогтапа" Коцюбинського та наше сьогодні" (, Червоний 
Шлях", 1926, Ме 11--12)2); 7) /. Лютого: Коцюбинський і Кононенко 
(,Україна, 1926, кн. 1), де показується, які поради давав Кононенко 
Коцюбинському на початку Його літературної діяльности; 8) його-ж таки: 
Творчість Коцюбинського в листах сучасників (Іі, 1927, кн. 6), де 
подаються цікаві дані, як сприймали творчість Коцюбинського його сучас- 
ники; 9) його-ж таки: Поетичне відтворення реакції 1905--1908 рр. у 
творі Коцюбинського ,Їпіегтехсо" (,Червоний Шлях", 1927, Ме 7--8), де 
також подаються цікаві дані про те, як у цьому нарисі, що його критика 
вважала за найбільш суб'єктивний з творів Коцюбинського, відбилось 
сучасне Коцюбинському політично-суспільне життя; 10) його-ж таки: ,До 
ранньої творчости Коцюбинського (про оповідання ,На крилах пісні")-- 
(стаття ще не надрукована), де цікаво змальовується, як склався цей ран- 
ній твір Коцюбинського, та инш. 


2207) Тезж саме каже про доводи С. Козуба й А. Лебідь у статті про Коцюбннсього , Життя 
ії Революція" 1928 р. У, стор. 84). Ї дійсно, в обох оповіданнях подібне тільки те, що у 
опасана герой просидів цілу ніч на річці, а у Коцюбинського героїня проси- 
ділацілий день на батьківському подвір'ю. Правда, в цьому оповіданню 
Коціобинського ми вже бачимо багато новішу манеру письма проти попередньої. 
. 2 У цій статті Б. Якубський занадто вже натискає на індивідуалізм Коцюбинського 
ї каже, що ,зльот Коцюбинського на верхів'я індивідуалізму, то з громадського погляду 
був спуск навіть без гальмів у ту яму, 8 якої можливо (іровізує автор. М. М.) й удень 
спостерігати зорі, але... тільки спостерігати. Його ліричні поезії в прозі про самоту є тому 
найкращий доказ". Все, що ми знавмо про Коцюбинського, не дає нам права робити 
такий загальний висновок про його творчість. Мені вдається, що правдиву оцінку з ідео- 
логічного боку Коцюбинському дав 0. Попів у статті: Михайло Коцюбинський (,Черво- 
ний Шлях", 1923, М» 2). Потім Б. Якубський каже, що Коціобинський ,не написав" 
не міг написати 3-ої частини ,Каїа тогтапа", Ми знаємо, що Коцюбинський збирав 
матеріяли до неї. (Див. С. Козуб--,Україна", 1925, Мо 4,і напевне написав би її добре, 
змалювавши ,заспокоєння села" та його здичавіння по революції, бо для цього й не 
треба було мати ,високого революційного зльоту". 


40 Михайло Марковський 


ее а и а а ми т п нн о о 


До цієї низки праць про Коцюбинського треба зарахувати й статтю А. Ле- 
бедя: М. Коцюбинський. Дорогою шукання (зійиття й Революція", 1928 р., 
кн. У), деавтор дає спробу намалювати деякі моменти з історії творчости 
Коцюбинського і зазначити ті впливи, здебільшого західньо-европейської 
літератури, які відбились у творах Коцюбинського. Взагалі А. Лебідь подає 
тут цікаві дані про впливи на Коцюбинського найбільше таких европейсь- 
ких письменників, як Мопасан, К. Гамсун, російських письменників Чехова, 
Андреєва, хоч ці дані є тільки розвитком та деталізуванням тих думок, 
що розкидані у відомій праці С. О. Єфремова про Коцюбинського. Крім 
того, не з усіма цими деталізуваннями можна й погодитися. Так, кажучи 
про ,Поєдинок" Коцюбинського, А. Лебідь чогось не звернув уваги на 
думку, що її кинув той-таки С. О. Єфремов про те, що цей твір (1902 р.) 
»Змістом (своїм) нагадує одно з юнацьких оповідань Чехова ,От нечего 
делать" (1886). 

Я-б сказав не тільки нагадує, а безперечно, Коцюбинський схему 
свого оповідання взяв з Чехівської новелі. В обох оповіданнях схема та 
сама: чоловік службовець (у Чехова нотар Микола Капітонов, у Коцю- 
бинського просто якийсь службовець Микола Цюпа) застає свою жінку 
(у Чехова Ганну, у Коцюбинського -- Антонину), вже літню бариню 
(у Чехова 33 років, у Коцюбинського- 42 років) з учителем своїх дітей 
(у Коцюбинського дочки Люді). У Чехова вчитель-- студент техник Ї курсу 
Іван Щупальцев, 19--20 років, у Коцюбинського бідний вчитель, з убо- 
гої міщанської родини, вигнаний з школи Іван Піддубний. У Чехова 
вчитель сам зараз-же тікає, а чоловік спокійно іронічним тоном починає 
картати жінку за те, що вона бариня ,бальзаківського віку" ,спокушає 
невинного хлопця", і до того-ж він заявляє, що стрілятися з цим хлопцем 
він не буде, а так тільки завдасть йому ,фернаписку". І дійсно спо- 
чатку Капітонов балакає з студентом суворо, ставить йому вимогу або 
взяти на себе утримання ,соблазненной им женщиньм", абовийти з ним 
на герць, але потім, коли він, як йому здавалось, нагнав холоду цьому 
»финику" і той висловив згоду на герць, Капітонов сміючися каже, що 
все це дурниці, і що ради такої паскудної баби не варт турбуватися, і 
радить йому залишити цю історію, а краще звернути свою увагу на 
покоївку Настю: та хоч без ніяких претенсій. Ї з цього всього так і висту- 
пає перед нами звичайнісінький міщанин, якого навіть така історія не 
може схвилювати. Балакаючи з жінкою про її поводження, він зовсім 
не хвилюється, а до того-ж згадує про свою згагу, каже, що не треба 
в холодник класти так багато цибулі. Що до жінки, то перед нами 
бариня бальзаківського віку, яка на глузування чоловіка відповідає, що 
нічого особливого не трапилось, хлопець у ній закохався, і вона тільки 
дозволила Йому себе поцілувати. Хлопець-же це якийсь сентиментальний 
кислюк, що Його ловко спіймала баринька, наговоривши Йому про своє 
тяжке життя, і він покохав її, як каже, не стільки як жінку, скільки як 
страдальницю. Коли нотар розказує йому всяку гидоту про свою жінку, 
то хлопець із жахом каже: ,ДАле вона ваша жінкаї.." 

Коцюбинський, узявши схему у Чехова, виступив так-би мовити на 
змагання з ним. Він навіть залишає ті самі ймення, ту саму ситуацію, 
але розробляє її по свойому. Насамперед, у Коцюбинського чоловік, за- 
стукавши свою жінку з учителем, трагічно його виганяє, але потім, 
одержавши від хлопця виклик на герць, який передала Йому жінка, він 
під Тї впливом іде до студента Й перепрошує його. Инший зовсім тип, 
ніж у Чехова: тип чоловіка під жіночим черевиком. Не можна сказати, 
щоб тут Коцюбинський утворив який-небудь оригінальний тип, але він у 
нього живий, хоч і поступається / перед яскравим оригінальним типом 


| До студій над творчістю М. Коцюбинського . 4Ї 


на --- м иа ж а мон - - - ання 
-ет 


Чехівського міщанина. За те, користуючись натяком на бальзаківський 
вік жінки, Коцюбинський намалював у Мопасановому дусі живий, хоч може 
трохи Й переборщений образ такої підстаркуватої бариньки, що заси- 
пала свого коханця великими листами про своє кохання і т. м., і навіть 
після примирення втиснула йому в руку такий жмут паперу, що той гбідо- 
лашний не знав, куди його сховати. Що до хлопця, то це людина, як 
каже Капітонов про ЩШупальцева у Чехова, ,шкідлива, як кицька, а полох- 
лива, як заяць". ,Він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички 
або вбогої панночки, що тільки в свято надягає кращу одежу й вічно має 
червоні од праці руки", а тут оця 42-хлітня дама, багата дідичка, з па- 
нів, кинулась в Його обійми так несподівано і владно, що він не смів 
перечити" (149), 

| коли його вигнали з хати, то хлопця турбує те смішне становище, 
в якому він огинився, те, що він утеряє бариню. І він перебирає в своїх 
думках всілякі засоби, як-би краще, згідно з романами 1) зробити так, 
щоб і вовки наїлися, і кози були цілі, і нарешті приходить до думки 
викликати на герць Цюпу, передавши цей виклик баринею, бувши певний, 
що це підниме його в її очах, а вона не допустить до герцю. Так воно 
і сталося. У своїх думках цей хлопець часом уживав таких виразів, які 
є в розмові Капітонова до Щупальцева у Чехова: 

"Или вь: берете софлазненную вами "Ну, добре, каже Їван. Ти зробив 
женщину и доставляете ей средства к суще- | | шсвинство. Уліз У сім'ю, взяв чужу жінку. 
ствованию, или же мьг стреляємся. Любовь Майже сміливість чесно поквитатись,. 
налагаєт известнье обязательства, мило- Візьми її. Забери, звий своє гніздо". Але 
стивьй государь, и ві, как честньй чело- зараз-же в ньому підіймається обурення: 
век, должнь  понимать вто", (Все це, як ми | | ,Щео брати? Стару? Рештки? Ні" 
вже казали, говориться з удаваною серйоз- | 
ністю). | 

Додав від себе у цьому творі проти Чехова Коцюбинський також 
гарненький образ молодої дівчинки, дочки Цюпиної Люді, котра дуже 
любила свого навчителя за те, певне, що він їй не дуже докучав нав- 
чанням, зайнятий коханням з матір'ю і котра просила тата не виганяти 
зпана Вана". 

А. Лебідь у своїй статті , Дорогою шукання" каже, що Антоніна Ко- 
цюбинського дуже нагадує Віргінію Вальтер з романа Мопасанового 
»Ве! Дті"?. Дещо зовнішнє Коцюбинський дійсно міг узяти у Мопа- 
сана для образа Антоніни: Віргінія, як і Антоніна, писала своєму кохан- 
цеві Дюруа десятки листів на день, листів божевільно дурних, дивовиж- 
них, поетичних і смішних, написаних риторично і т. д. Вона також тисла 
Йому суки під столом І т: инш. Вона називала його ,мій пацючок" , »Мій 
песик", ,моє котенятко", ,моє золото", »МОЯ небесна пташко" і т. и., 
але це була дійсна пристрасть старої жінки, що досі була безгрішна: 
досі вона не розуміла, що це таке пристрасть, і це кохання було для цієї 
розсудливої жінки, що прожила 40 років і вступила в бліду осінь по 
холодному літі, якоюсь зів'ялою весною, повною дрібних квіток, що погано 
розвивалися. Це був хворобливий розцвіт дівочого, запізненого кохання, 
палкого і наївного, що виявлялось несподіваними поривами, дитячим 
захватом, смішними пестощами, ніжностями, що постарілись, не бувши 
молодими. Віргінія трохи не вмерла, коли її розлюбив коханець. А тим- 
часом у Коцюбинського ми бачимо просто бариню бальзаківського типу, 
яка грається і тішиться дурнем (вона його иноді називає ослом) тому, 
Що нема чого робити, а кров грає. Инша роля і коханця у Мопасана: це 


ни а ен 
зн 





1 . 
г ) Ці думки трохи нагадують думки Дюруа з Мопасанового Ве Ашіч також перед 
серцем, пор. також Мопасанів ,Боягуз". 


42 М Михайло Мадковський 


он нн -о -- 0 з юн У - - зо Ручна 


надзвичайний пройдисвіт, що перший спокушає стару жінку, а тимчасом 
у Коцюбинського це ще може будучий Альфонс. Таким чином виходить, 
що не можна казати, буцім-то Віргінія дуже нагадує Антоніну Мопаса- 
нову--це ріжні типи. Взагалі треба сказати, що А. Лебідь часом уже 
задуже перебільшує подібність мотивів Й образів у Коцюбинського й 
Мопасана. Так, він також каже, що історія Раїси (з ,Лялечки") дуже 
подібна до історії Жанни з роману Мопасанового ,дЖиття". Раїса 
приїздить у село ворожа церкві (?) та її служителю батюшці. Вона 
цілком ігнорує знайомство з попом, має його собі за принципового ворога". 
Тут не все точно: Раїса справді приїздить у село ворожа попові, бо вже 
двічі за свою працю вчительську посваридася з двома попами, і через 
те мала неприємності з начальством, але церкві вона не була ворожа 
(хоч приїхавши у село, спершу і не ходила до церкви, бо не хотіла 
зустрічатися з попом): взагалі вона була людина релігійна, і коли поча- 
лася гроза, засвітила перед образом лямпаду. Але потім, коли вона поба- 
чила, що о. Василь не такий піп, як инші, що він людина добра і ста- 
вився до неї гарно, то ця бідна дівчина, що не чула ні від кого ласка- 
вого слова, прихилилась до нього, і навіть, сама цього не розуміючи, 
полюбила його. Ї нічого тут дуже подібного до історії Мопасанової 
Жанни нема: Жанна це багата аристократка, котра перше, за щасливих 
часів, як це й личить аристократці, не звертала уваги на церкву |і її 
представників, але потім, коли вона пережила велике горе--зраду чоло- 
віка і т. инше, вона--як це частенько буває з жінками, -єдину свою на- 
дію покладала на Бога і підпала під вплив абата, тим більше, що він 
був такий суцільний та владний, такий суворий та запальний, не то, що 
піп Василь, що його хиби добре розуміла сама Раїса 1). 

Те, що каже А. Лебідь про вплив К. Гамсуна на Коцюбинського, 
взагалі має рацію, але на жаль А. Лебідь підійшов до питання про 
впливи на Коцюбинського якось однобічно, і навіть як основну тезу 
своєї статті ставить таке твердження: ,Коцюбинський, як письменник, 
дуже піддавався літературним впливам і засвоював від пев- 
ного письменника не тільки Його стиль і теми, а часом переймав навіть 
і його, так мовити, духовну організацію, наближаючись до 
нього психологічно" (87). 

Це вже щось дивовижне, щоб такий видатний письменник, як Коцю- 
бинський, переймав навіть ццужу духовну організацію, набли- 
жаючись до неї психологічно". Таких фактів у творчості скільки- 
небудь визначних письменників ми не знаємо, ну а слабенький письменник 
цього не може зробити через свій невеликий талант. Наукова критика 
нам каже, що письменник тому підпадає якому-небудь впливові, що в Його 
психології, що утворюється під тиском  найріжноманітніших умов, є 
певна спочуйність такому впливові. Певне тут грає свою ролю Й оригі- 
нальна вдача авторова, його спадковість і т. и. Я не буду багато про це 
говорити, бо це вже давно відоме, як не буду також багато говорити 
про умови життя Коцюбинського, котрі сприяли тому, що він засвоював 
собі ті настрої, які панували і в житті і в літературі кінця ХІХ і початку 
ХХ ст. Про себе він каже, що ,дістав від матери її психічну організацію, 
чутку і вразливу і що власне Їй завдячує він нахил до всього гарного 
та любов і розуміння природи" (С. Єфремов, 7). А. Саліковський свід- 
чить, що ,в матері Коцюбинського почувалось щось ,світське", я-б 
сказав, каже він, навіть аристократичне" (іід.). Цей аристократизм 


1) А. Лебідь доходить тут навіть до того, що на його думку -образ Раїсин і драма 
її повстав з получення образу Марії Васильовни Чехова та Жанни Мопасана" (89). 


и До студій над творчістю М. Коцюбинського | 43 


» 


матери Коцюбинського, який дивував дослідників, напр., того-ж таки 
С. Єфремова, бо вони вважали, що вона була духовного походження, 
тепер після спростування брата Коцюбинського Хоми стає цілком зрозу- 
мілий: батько матери Коцюбинського -- Абаза був значний урядовець із 
офіцерів і рід свій лічив від молдавських господарів, а мати (бабка 
Коцюбинського) була з шляхецького польського дому" (,Україна?, 1927, 
кн. 1--2, ст. 195), тай батько Коцюбинського також був давнього шля- 
хецького роду (рід. 194). Таким чином той, мовляв, природжений 
аристократизм Коцюбинського, який так дивував критиків (,його виразно 
виявлений нахил до аристократизму не тільки духовного та дуже делі- 
катна амбіція", мовляв С. Єфремов, 7), стає цілком зрозумілий. Ці ари- 
стократичні настрої у родині Коцюбинських (звичайно не в поганому 
розумінні), повинні були викликати у нашого письменника нервові почуття 
через ті не зовсім щасливі умови, досі нам мало відомі !), в яких опинилась 
нарешті вся родина Й зокрема наш письменник 2) (спочатку приватні 
лекції, потім служба у філоксерній комісії, в статистичному бюрі і т. ин.). 
А події політичні й соціяльні початку ХХ ст. повинні були ше загострю- 
вати ці настрої і спричинятися до засвоєння того комплексу ідей, який 
панував тоді і в суспільстві, і в літературі. Відсіля і деякий аристократизм 
та індивідуалізм, і самотність, і любов до природи, і захоплення модер- 
ністичною літературою, її ідеями, формами (К. Гамсун, Мопасан, Чехов 
та ин.). Але на прикладі ,Поєдинку" (1902 р.) Коцюбинського я вже 
показував, як Коцюбинський самостійно перетравляв запозичені теми та 
ідеї. Цьому творові сам Коцюбинський, очевидячки, надавав великої 
ваги, бо збірникові 1903 р., де вперше з'явилося це оповідання, він дав 
назву , Поєдинок", хоч тут були ще такі оповідання, як , Лялечка" (1901 о., 
надруковано 1903 р.), ,На Камені" (січень 1902 р., надруков. того-ж таки 
року), Хо", , П'ятизлотник", , На крилах пісні", тай у листі до С. О. Єфремова 
з 18. ХІ. 1902 р. він пише: , Тепер друкується третій томик (його опові- 
дань)-- Поєдинок, з яким раджу Вам познайомитися" (С. Єфремов: 
Коцюбинський, 172). Очевидячки, сам Коцюбинський розумів, що тут 
у цьому творі він виступив, так-би мовити, на. змагання з Чеховим, і 
хотів знати, чим-же, на думку инших, скінчилось це змагання. А ми 
бачили, що" тут Коцюбинський, коли не вийшов переможцем, то Й не 
залишився переможений. 

Таке змагання Коцюбинського з К. Гамсуном - - зокрема з двома його 
творами -- ,,Містерії" і ,,Пан" - - можна бачити і в таких творах Коцюбин- 
ського, як , Дебют" і ,Їпіектелго?. Про Гамсунові впливи в цих двох 
творах Коцюбинського каже й А. Лебідь, але знов якось невиразно й 
загально -- не приходячи ні до яких висновків: є впливи, але як їх розу- 
міти, і щож ми маємо сказати взагалі про ці твори Коцюбинського, беручи 
на увагу всі ці впливи, цю залежність Коцюбинського від Гамсуна, мовляв 
А. Лебідь (93). Безперечно, написати обидва ці твори Коцюбинського 
підштовхнув, так-би мовити, К. Гамсун самє цими своїми творами , Паном" 
та ,,Містеріями?, і коли ,Дебют" тематично відповідає одній темі цих 
творів - любовним пригодам, то ,іпіектегго" відповідає другій їхній 
темі -- самотнім переживанням людини на лоні природи. ,іпіегте?го" 
скінчено 9. ЇХ. 1908 р. (А. Лебідь: Вибрані твори Коцюбинського, 246), 
а , Дебют" - - 27. ІІ. 1909 р. (їі4.). Саме те, що Коцюбинський, скінчивши 
з піектех?ло, зараз-таки, можна сказати, взявся за такий, здавалося-б, 





) На це багато світла проллють ті спогади, що їх обіцяв подати брат Коцюбин- 
ського Хома (,Українає, 1927, ки. 1--2, с. 194). 

7) Спершу родина Коцюбинського не бідувала-- Хома Коцюбинський каже, що 
в Барі матеріяльний стан їхній був дуже добрий" (194). 


44 , Михайло Марковський 





неподібний до нього сюжет, який ми бачимо в зШДебюті, -- ми знаємо, 
що Коцюбинський не дуже-то поспішавсь писати, - - це вказує вже на 
деякий зв'язок між цими творами. Але коли в ,іегтегго" Коцюбинський 
вийшов переможно зі змагання з К. Гамсуном, давши в ньому чудові 
оригінальні картини української природи, розгорнуті на тлі психологічних 
своїх переживань серед тодішнього політично-суспільного оточення, то не 
можна того-ж самого сказати про ,Дебют". Постать бідного хлопця 
студента з подертими ліктями ніяк не можна поставити поруч ні з Гланом, 
ні з Нагелем, а та роля, та гра, яку він веде з Анелею, і яку йому надає 
самовільно автор, є зовсім незрозуміла, як і все його поводження. Нат- 
ворив хлопець чорт зна чого, чіплявся при всіх до дівчини, навіть пові- 
сився, а потім, опинившись у місті, п'є життя на повне горло (бідний 
студент із подертими ліктями, що перед цим соромився цьогої), стрибає, 
кричить, співає, сміється до всіх. Очевидячки, Коцюбинський, надумавши 
під враженням від К. Гамсуна розробити психологічно такий-же самий 
сюжет, не вважаючи на свою тонку роботу в описі переживань героя, не 
вправився з цим сюжетом !). Неясний, одноманітний якийсь залишився й 
образ Анелі. Чому вона не відповіла на кохання героя: не вірила Йому, 
не пережила ще свого старого кохання (у неї була дитина від якогось 
коханця)? Хоч якісь хвилювання, якісь хитання у неї щодо цього були: 
то вона прихильно розмовляла з героєм, то тікала від нього-- тут не- 
наче, але невдало, відбились хитання Едварди (з ,ШПана") або й Дагні 
(з ,Містерій"), але вони у К. Гамсуна добре мотивовані. Все це показує, 
що такий сюжет психологічно був цілком чужий Коцюбинському, тай 
писав він »Дебют" у дуже тяжкому стані: ,Хорий, ледве дихаючи, я 
мусив сісти за стіл і написав до ,Вістника" оповідання під заголовком 
»Дебют", - - сповіщає він В. Гнатюка. Але там, де Коцюбинський був 
у своїй сфері, він ізнов з натяків, які найшов у К. Гамсуна, утворив 
чудесні сцени: з натяку про крамаря Мека (у , Пані", який примушував 
Еву, коханку Гланову, над силу працювати, але який мав книгозбірню 
французьких письменників, так що про нього Глан, звичайно іронічно, 
каже, що Мек був ,чоловік що думає"), --з цього натяку Коцюбинський 
утворив чудовий образ ліберального поміщика, апостола, як його називали 
сусіди (цей образ нагадує поміщика Малину в ,Коні невинні", 1912 р.), 
котрий бив селян по морді, кажучи, що з цим народом инакше не можна 
нічого зробити. Мабуть також із натяку К. Гамсуна про те, що Мек із 
нудьги розкладає пасіянс, Коцюбинський утворив гумористичний образ 
лібералки- поміщиці, що такого-ж не маючи чого робити, за допомогою карт 
розв'язує соціяльні питання: чи скоро настане між людьми рівність, чи 
скоро згине неправда, і потім малює ще гумористичнішу сцену, як 
ця поміщиця часом насправді, на практиці вже, розв'язує соціяльну не- 
правду: сама починає хазяйнувати, не дає покоївці мити посуд, садовить 
за стіл із панами пралю, підіймає її порепані руки вгору, кажучи, що ці 
руки ,нас всіх годують, що перший ласий шматок треба давати трудя" 
щим людям" і т. ин. 

Подаючи паралелі з ріжних европейських письменників (а цих пара- 
лелів можна подати ще більше, хоч би з того-ж таки К. Гамсуна, -- ми 
це показали тільки в невеликій мірі, не бажаючи обтяжувати статтю 
багатьма порівняннями), А. Лебідь не звернув уваги на те, як ці запози- 
чення Коцюбинський перетравлював, і прийшов навіть до хибного вис- 
новку, що Коцюбинський дуже піддавався літературним впливам і 


1) В. Винниченкові цей твір не сподобався. ,Читав Ваш Дебют,- пише він до Коцю- 
бинського,--не вподобався мені" (/. Лютий: Творчість Коцюбинського у листах сучасни- 


ків, Україна?,.1927, кн. 6, с. 140). 


| До студій над творчістю М. Коцюбинського | | | |40 45 | 


ззасвоював від певного письменника не тільки його стиль і теми, а часом 
переймав навіть і Його, так мовити, духовну організацію, наближаючись 
до нього психологічно". (82). Ми вже бачили на образі героя ,Дебюту", 
як не пощастило Коцюбинському перетворитися в чужий йому, очеви- 
дячки, тип егоїстичного індивідуаліста, з донжуанівськими ухилами, на: 
зразок Глана або Нагеля, і коли-б А. Лебідь уважніш поставився до 
цього питання, то-б він, навівши сцену з ,Містерій" про те, як Негель 
зустрівся з норвезьким селянином (це йому нагадує зустріч самого 
Коцюбинського з ,мужиком" у ,Іпіегтегло"), був-би звернув увагу на те, 
як-же поставились обидва письменники до цих ,мужиків". Негель, що 
устами його говорить тут сам автор, індивідуаліст, ніцшеанець, глузує 
тут з мужика: ,Еге, ось він який, цей справжній селянин -- Норвежець. 
Хе-хе, так, ось він прирожденний селянин, з буханцем під пахвою 
і з коровою, шо Йде слідом за ним", міркує герой аристократ. ,О, що 
за видовище! Хе-хе-хе-хе-хе! Нехай допоможе тобі Бог, добромисний 
норвезький вікінг. Розмотав-би ти хоч трохи твій шарф і витрусив з 
нього воші". Так глузував аристократ герой, а з ним і автор з вошивого 
мужика. А Коцюбинський? Устами героя ,Дебюту" він висловив свою 
огиду гуманному поміщику-апостолові, що б'є людей по морді: ,Ха-ха! 
О, з пана Адама відомий апостол". каже герой ,Дебюту", що випад- 
ково нахопився на одну з таких ганебних сцен; а як сам Коцюбинський 
поставився до мужика в ,іЇпіектегго", коли вже цю зустріч трактувати, 
як запозичення з ,Містерій" К. Гамсуна--це всім відомо, і я про це можу 
й не казати детально. Коцюбинський від цього мужика не тікає, з нього 
не глузує, він слухає Його, з оповіданнів цього мужика повстає пред 
Коцюбинським жахна картина тої соціяльної неправди, що тоді панувала, 
і письменник запалюється гнівом та кричить: ,Говори, говори. Розпечи 
гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були бли- 
скавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на 
небі. Говори, говори". Навряд чи можна сказати, щоб Коцюбинський під 
впливом своїх взірців перетворювався психологічно. 

Згадавши в одному місці своєї статті, що листи Коцюбинського до 
дружини та знайомих, повні чуття самотности Й душевної втоми, дово- 
дять, що ,твори Коцюбинського цих часів відбивають життя самого автора" 
(92), А Лебідь, забувши про це, забувши про оригінальну вдачу самого 
письменника, хоч і прохоплюючися часом, що Коцюбинського єднала 
з К. Гамсуном певна близкість їхньої організації (91), усе, що він знахо- 
дить хоч трохи подібного у Коцюбинського та инших письменників, зво- 
дить до запозичення, кажучи, що Коцюбинський ,дуже багато чого 
взяв і у Мопасана" (85) що К. Гамсун ,виразно помітний до кінця 
творчости Коцюбинського" (94) 1). Коли у Коцюбинського, мовляв А. Ле- 


|) Взагалі що-до впливів на Коцюбинського, то в А. Лебедя тут якась велика плута- 
нина. Подавши вищенаведений загальний поетичний образ Коцюбинського, сказавши, що 
Коцюбинський ніколи не зупинявся в свойому розвиткові, що ціла його творчість-- це 
безнастанне шукання, і що це шукання проходить аж до кінця його творчости (підпада- 
ючи під чужі впливи аж до загублення своєї індивідуальности--М. М.-так виходить 
з усього того, що каже тут на 82 с. А. Лебідь), він уже на с. 90, зупиняючись на 
Півніших впливах, зазначає, що ці впливи не було вже таке наслідування, як у ранніх 
творах, а скорше засвовння техніки, часом використовування деяких сцен і ситуа- 
ЦІЙ, але все те з виразною силою власного трактування. Багато триваліший і дужчий 
вплив на сформування Коцюбинського мали скандинавські письменники, які й дали Коцю- 
бинському не тільки прозорість і точність малюнку, але й те особливе сприйняття дійс- 
ности, яке так виразно визначає твори нашого письменника приблизно з років 1907--1908" 
(90). Але далі виходить, що ,Гамсун виразно помітний до кінця творчости Коцю- 
Инського--і в ,Тіні забутих предків" і в ,Хвала життю", ів ,Сні", і ,На острові: 
всі вони писані великою мірою в його манері", і, як каже далі А. Лебідь, і тут є багато 


46 Михайло Марковський 


бідь, цілком стирається перехід від реального до казкового, коли для 
нього реальність - - казка, і казка -- реальність (Їван танцює з Чугайстром 
так само, як говорить з Палагною, існування Мавки -- Марічки (для нього) 
такий-же самий факт, як Його власне обійстя), то тут правдивіш можна 


бачити вплив народної, зокрема гуцульської поезії, ніж якісь сторонні 
чужоземні впливи 1). 


е-ж саме з деякими формами стилістичної манери Коцюбинського. 
А. Лебідь навіть діялог Коцюбинського, що в ньому губиться межа між 
власним діялогом і розповіддю, хоч і в розповіді зберігаються елементи 
розмови, пояснює впливом К. Гамсуна (с. 93). Але початки такої форми 
ми навіть бачимо у ,П'ятизлотнику" Коцюбинсько (29. Ї, 1892), коли ще 
не можна казати про будлі які Гамсунові впливи. Згодом ця форма все 
більше й більше розвивається у Коцюбинського, стаючи досконалішою. 
Ось приклади: 


1) Виплакавшись у-смак, Хима потроху розбирає, про що читає батюшка. О, про 
недорід читають, Де це? у нас? НІ, в якихось чужих сторонах... Ї там люди голодують. 
Господи, скрізь лихо твориться |і т. д. 

2) ,Дітвора вчепилася ручками за васаг Чорні очі блищать щастям. Ах, так добре 
захоплює дух, летиш, здається, кудись далеко, відірвавшись від землі... Коні повитягались, 
як змії, запінились, а не даються випередити, хоч задня підвода вже близько, от-от черк- 
неться кіньми передніх коліс, Ні, таки наші взяли гору, таки ми попереду.-. Ті вже 
далеко лишилися, спиняються коні" (,Для загального добра"). 

3) ,Не раджу, обізвався блідий, зрушений Тихон, не раджу вам цього робити, бо як 
не послухаєте моєї доброї ради, то послухаєте закону, який вас не помилує.-- Закон! 
Закон! Вони, як черепахи шкаралущою захищаються тим законом. (ІБ). 

4) Ба не буду мовчати! Олександра прискочила до чоловіка, махаючи перед його 
лицем мложкою. Вона йому жінка, а не наймичка. А він який її чоловік.. Вона буде 
мовчати, а він бігатиме по чужих молодицях, а він (буде любитися з тою слинявою 
Настею. бодай вони почезли разом до мари, може-б Їй розвиднилось тоді хоч трохи! - 
Мовчи, бо битиму! Гнат крикнув, і шибка задреньчала в вікні. Він вийшов з-за столу. 
О, це вже чорт зна що таке.. Ох, битиме-ж він її, битиме, як жиди гамана!--Ба бре- 
шеш, ба не вдариш, побила-б тебе лиха година! (На віру). 

5) Як собі хочете, а ми вкупі жити не будемо! -- Гнат розказав тестеві, як вони жили 
з Олександрою. Старого брала злість. Здурів зять, чи яке лихо! Не буду з нею жити, 
а й не буду... Ну, вдарив там жінку, навчив її трохи, тай годі! Діло звичайне. А погир- 
кались -- помиритися, тай жити, як слід, як бог прикавав. -- Ви, тату, краще не втручай- 
теся в це діло, бо нічого з цього не вийде (ІА). у 


| таких прикладів можна найти багато. 

Таким чином стаття А. Лебедя, подаючи деякі цікаві деталізування 
до відомих уже тверджень про ріжні впливи на Коцюбинського, в той 
самий час не дає нічого нового до розуміння, як-же дивитися на ці впливи, 
і взагалі дуже викривлює поетичний образ Коцюбинського, малюючи 
його якимсь поетом--еклектиком, що жив чужими образами і навіть ідеями. 
Правда, А. Лебідь називає свою статтю тільки нотатками, тільки попе- 
редніми спостереженнями, що мають підкреслити деякі паралелі в нашого 
письменника з чужоземною літературою, подати самі імена Й факти (84), 


від К. Гамсуна. Ї чатач розводить незрозуміло руками і має право запитати: так коли-ж 
був період самостійної творчости у Кецюбинського, і чи був він коли-небудь, бо і в ран- 
ніх своїх творах Коцюбинський використовував деякі чужі сцени і ситуації, і в пізніших: 
тактував факти й явища так, як, скажімо, К. Гамсун. Й 

1) Так само і обрав ,невідомої", що подарувала йому очі,--образ, який зустрічаємо. 
ми трохи не в усіх пізніших творах письменника, міг утворитися з дійсних переживань: 
самого Коцюбинського, а не ,вести свій початок" від ,Їлаялі" Гамсуна (Голод), мовляв 
А. Лебідь. Гандзевич в свойому листі до Коцюбинського пише: ,ДА в рассказе ,Невідо" 
мий": Ти кинула квітку у моє серце, а я піймав і несу її. Как зто красиво и как мне 
напоминаєт о том Зашем романе, на миг, на мгновениє с какой-то незнакомкой, пода" 
рившей Вам свом глаза. Помните, Вьї расскавьівали мне об зтом на площадке у трамвая 
финикулера; встретились Вью с ней на самой вьтокой площадке над рросоїа тагіпа" 
(1. Лютий: Творчість К. в листах сучасників. ,Україна", 1927 кн. 6, с. 14 


До студії над творчістю М. Коцюбинського 47 
поочідет пев ЗЗОРОУОЮ М 39 


але тоді не треба було й робити ніяких загальних тверджень про про- 
цеси художньої творчости письменника, про його поетичний образ. 


Закінчуючи цю статтю про Коцюбинського, вважаю за потрібне трохи 
зупинитися ще на праці А. Шамрая, що її вміщено в 4 нумері журналу 
»Критика": Творчість Коцюбинського в літературному оточенні (сс. 57--80), 
бойця стаття подає цікаві дані про творчість нашого письменника. А. Шам- 
рай серйозно підійшов до питання про ріжні впливи на творчість Коцю- 
бинського, особливо Андреєва і таких скандинавських письменників, як 
К. Гамсун, Ібсен, Бйорсон, Гарборг, Стріндберг, Якобсен, Ахо. А. Шам- 
рай гарно намалював загальний характер творчости Л. Андреєва, яка і 
своїми мотивами, і навіть самими назвами творів могла відбитися на 
творчості М. Коцюбинського, зазнаючи в той самий час і своєрідність 
манери нашого письменника. На жаль тільки, дослідник не ув'язав щільно 
цих впливів з самим життям Коцюбинського і тими соціяльними умовами, 
що за них він жив, і все-таки не встановив конкретніше розмірів і меж 
цих впливів. Зате добре ув'язаний вплив скандинавських письменників на 
творчість Коцюбинського. А. Шамрай показує ті умови саме в етапах 
розвитку українського письменства і в тих соціяльно-історичних громад- 
сько-політичних обставинах, що спричинилися до впливу тодішньої скан- 
динавської літератури на українську (с. 73). Тут тільки в одному місці, 
нам здаєтьтя, А. Шамрай переборщив, коли каже про Гамсунів вплив на 
"Тіні забутих предків" Коцюбинського. А. Шамрай гадає, що ,скільки-б 
ми не дошукувались народніх легенд, що стали за матеріял для окремих 
сцен у ,Гінях забутих предків", ясно, що літературних особливостів цього 
твору ми такими розшукуваннями не з'ясуємо. Очевидно, що далеко важ- 
ніше (2) вних те, як і в якому плані опрацьовує письменник здобутий 
фолькльорний матеріял". Ї ось А. Шамраєві здасться, що і в ,,Тінях за- 
бутих предків", як і у Гамсуна, ,фолькльорні мотиви подаються, як пси- 
хологічні рефлексії на природу, як опис містичного її відчуття". Але 
розшукування в етнографічних матеріялах, що їх зробив С. Козуб (Дже- 
рела , Тіней забутих предків" , Червоний Шлях", 1925, Мо 4), ясно пока- 
зують, що і сама містика відчуття природи, і мотиви психологічної 
рефлексії на неї М. Коцюбинський найшов у народньому фольклорі. І ні 
в якому разі сцену, де описується, як Їван навчився грати від Щезника 
(с. 77), не можна, на мою думку, рівноставляти з суто-літературною 
плановою згадкою про Пана, котрий навмнсне ,видерся на дерево", щоб 
стежити, що то робитиме герой. А сцену з ШЩезником, як показує 
С. Козуб, М. Коцюбинський узяв, можна сказати, дослівно з народнього 
фольклорного матеріялу. Те-ж саме треба сказати і про сцену з Чугайст- 
ром ї Марічкою. Тому-то і знати в цьому творі деяку манеру старої етно- 
графічної школи, мовляв А. Шамрай. 





п б бр ми ПО ОР УР РИ РИ й М . ПИ М й РР! РР пори Й 
зссрезеввозвозевававевозаЗевеввововвововаЗевОвовРаЗеЗавовОвововЕсЗОвооваЗеЗЗвавОаЗовОваЗавоваввавеввОвавЗвавоЗоввОвввЗЗЗввОваЗОзвоваЗСевоЗввЕЗзеваСавЕСВЗьоВововазваввза, 


Матеріали до біографії В. Б. Антоновича. 


З невиданих рукописів В. Б. Антоновича. 
Подала Катерина Мельник-Антонович. 


В паперах небіжчика В. Антоновича збереглося межи иншим де-кілька 
розпочатих планів та конспектів до літературних творів історичного змісту, 
які зістались без дальшого розвитку, та кілька нескінчених статів змісту 
публіцистичного, які очевидячки написано було на злобу дня, але мабуть 
не було доведено до кінця і не видруковано в тім вигляді, як було 
розпочато. 

Можна припустити, що ці нариси не мали на меті особистого виступу. 
Знаючи ролю В. Антоновича в товариському гурті Київської ,Великої 
Громади", думаю, що два з-поміж тих уривків, особливо той, що напи- 
сано раніше, Володимер Боніфатьєвич або ж мав скласти за дорученням 
Громади, або принаймні мав зачитувати на її зборах, для товариського 
обговорення. Статтів такого змісту ми не знаємо надрукованих за під: 
писом Антоновича, отже думаємо, що з яких-небудь причин їх не було 
доведено до кінця, ані оголошено друком напевно задля цензурних або 
адміністраційних умов. 

Збереглось два такі уривки одного змісту: обидва написані власно- 
ручно в формі пояснення в оборону української ідеї та українофільства 
на віддаленню не менш 20 років один від одного, як видно з паперу, з 
почерку і самого змісту. Перший писано у, відповідь на ворожі виступи 
»В'ьбстника Юго-Западной и Западной Россі видання Говорського 1); дру- 
гий, як догадуємось з його змісту, писано десь біля 1896 р. або близько 
того. Перший, коротший, писаний в більш загальних побіжних рисах, має 
вигляд більш публіцистичний, другий більш детально та науково обгрун- 
товано 7), але ж цікаво зазначити такий факт, що обидві статті викликано 
тими самими причинами, проти яких автор уживає однакової аргумен" 
тації, більш або менш детально розвиненої. Факт, вельми цікавий, свід- 
чить з одного боку про те, що людина, виробивши собі замолоду основні 
принципи життя, незломно і непорушно керувалась ними цілий вік, а з 
другого боку про те, яким повільним кроком посувався розвиток громад: 
ської думки і на Україні, і серед російської інтелігенції, коли на протязі 
так довгого часу доводилось однаково полемізувати проти тих самих на- 
падів так званих темних сил українських, польських та російських. 

Ї втретє довелось Володимиру Боніфатієвичу ще пізніше, на 66 році 
його життя, виступити в тім самім питанню в яскравій своїй відповіді на 
випади проф. Т. Д. Флоринського, надрукованій в ,Кіевской СтаринЬ" 


1) Він наближається своїм змістом до статті під заголовком ,Отзьвь из» Кіева", на- 
друкованої в ,Современной Літописи" Москва 1862 г., де підпис Антоновича стоїть пер' 
шим. Отже бачимо, що звичайно йому доручались такого роду офіційні виступи. 

7) Своєю аргументацією вона нагадує зміст тих приватних лекцій з історії, етногра" 
фії та антропології України, які викладав В. Б. таємно в тісних гуртках близької молоди 
та своїх знайомих. Але ж викладав він завжди живим словом, з коротенького конспекту 
на кілька слів, і ніколи не писав своїх викладів. Отже ми ніяк не можемо з'язувати сього 
тексту з Його лекціями: Як видко з самого змісту, він уявляє з себе початок статті, що 
надумана в ширшому науковому маштабі, але не була скінчена. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 49 


Я 


1900 р. під заголовком ,Кь вопросу о галицко-русской литератур". Ця 
остання стаття зробила велике вражіння в обох таборах. Як видко з,са- 
мого заголовку, зміст її більш спеціяльний, обмежений переважно питан- 
нями літератури та мови української, тим часом як обидва раніші уривки 
присвячено проблемі українства (українознавства) та українофільства : в 
цілому, що має бути продиним принципом громадського життя України, 
як складової частини Російської держави. 





Катерина Миколаївна Мельник-Антонович. 
(Фотографія з 1901 року). 


От чому, вибравши з-поміж инших власноручних записів небіжчика 
три уривки, ми подаємо їх до друку в порядку хронологічному, як мате- 
ріял до освітлення не лише його особи, але разом і громадських течій 
Його часу. 

Третій рукопис (за нашою нумерацією другий)теж змісту публіцистичного, 
очевидно уявляє з себе чорновик до пояснень на допитах жандармських або 
слідчих комісій з приводу тенденційних наклепів відомого Ї. Огризка, бо, як 
бачимо з автобіографії В. Антоновича, його не раз викликано було на допити 
з того приводу після надрукування брошури Гогеля під заголовком , оса- 
фать Огрьзко и петербургскій революціонньй ржондь вь дЬлЬ посл'ід- 


"Україна", кн. 6.--4. 


50 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


няго мятежа", Вильна, 1866 р. Можна теж припустити, що В. Б. мав намір 
виступити з друкованою відповіддю, розпочав її, потім покинув цю думку. 
Отже рукопис мусить бути не раніше того часу. Подаємо його тепер, як 
матеріял до біографії В. Б., а також до характеристики польськогукраїн-" 


ських стосунків за часи ліквідації повстання 1863 р.!). 


Ї. 


Изь всьхь положеній самое невьносимое положеніє тЬхь людей, ко" 
торье сдблались предметомь незаслуженньхь подозріній, или фанатиче- 
скаго предубібжденія общества, положеніє зто тфмь невьносимбфе чім» 
менфе фактовь имБють обвинители; тьмь труднфе изь него вьйти, чьмь 
менфе осязательно поставлень  обвиненія, для опроверженія которьіхь 
возможно одно голое заявленіє лжи. Иазвістно, что труднфе всего дока- 
зьвать аксіомь, что легче всего обвинить любого человфка вь любой 
задней мьісли на томь только основаній, что ата мьісль могла зародиться 
вь его головф. Печально состояніє общества, вь которомь можно клеве- 
тать, подозріввать и гнать людей не на: основаній діБль и фактов'», не на 
основаній даже заявленньхть убіжденій, а единственно только на осно- 
ваній предположенія, что извіЬстнья убіьжденія могуть существовать вь 
голові такихь то людей. Явленія подобнаго рода мьї встрічаємь только 
вь обществахь и личностяхь окончательно вьжжившихь изь ума или вслід- 
ствіе продолжительнаго историческаго разврата или-же вслідствіе анархиче- 
скаго бреда. Мь ихь встрічаємь вь самьжя печальньжя минуть исторій--2то 
Неронь, ато Марать, два величайшіе мастера подозріній, два величайшіе 
артиста, охотившіеся за предполагаємьшми задними мьіслями. Еще грустнфе 
взглянуть на общество полное силь и задатковь для великой будушности, 
вь світлую минуту его благихь начинаній, вь минуту пробужденія и 
нравственнаго разсвіта, если общество зто не брезгаєть хоть-бь на 
время рядиться вь лохмотія истліВвщія чужой гнили, если оно, оставляя 
борьбу реальную тратить силь, знергію и вниманіе, на то чтобь поби- 
вать мнимьіхь враговь, сьять семена будущаго раздора, предпринимать 
Донкихоцкія кампаній, упуская изь виду настоящую пользу, и настоящихь, 
природньхь враговь своихь. - -Между тьмь факть подобного рода у нась 
на глазахь. Чтобь убідиться вь зтомь, довольно посмотріть на толки 
ходячіє вь русской литературі и вь русском» (особенно міЬстномь) обще- 
ствь на щеть такь назьваеємьхь Украйнофиловь, тфмь печальнфе стано- 
вится если взглянемь на фактическія послЬдствія зтихь толковь. Трудно 
не удивляться легковірности, недальновидности, а вміст сь тЬьмь и за- 
пасу анергій растрачиваємому обществомь и нькоторьіми русскими жур- 
налами изь за желанія фантастическихь поийсковь. Разсмотримь- же по 
мЬрЬ возможности безпристрастно вь чемь вина, вь чем»ь задача Укра- 
инофиловь и изь за чего ломаются стулья не говорю уже вь сфері 
административной и полицейской, а просто хоть-бьшю на страницахь .Віь- 
стника Югозападной и Западной Россій" начавшаго кампанію и ,ДРус- 
скаго ВЬстника" доблестно ее продолжающаго. 

Попробуемь вь началь поставить всі обвиненія, потом'ь оцінимь ихь 
важность, примібняясь кь містньмь обстоятельствамь потомь- же рас- 
крьть ть причинь, которвія зародили то особенное озлобленіе, вьхо- 
дящее изо всякихь границь умБбренности и справедливости, которое до- 
водить иньжь до сліпого, страстнаго фанатизма. 

По словамь обличителей вина Украйнофиловь заключаєтся вь слі- 
дующем»: 


1) Рукописи цодаємо без змін в правопису оригіналу. К. А. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 51 


соте ситна З жан анна чо ва а а Уа 


1) Они чрезміЕрно дорожать своими областньми отличіями, а что самое 
важное своймь областньмь нарівчіемь (вьраженіє болбе віжливое) или 
лучше сказать своймь безобразньімь мужицкимь говоромь (вьраженіе 
К. А. Говорскаго). 

2) Они желають свое нарбчіе сділать литературньмь и возвести на 
степень язька. 

3) Они желали-бь, чтобь на зтомь наріВчій устроено било препода- 
ваніє вь сельскихь школахрь. 

4) Они кидаются вь глаза разньми раздражающими свфтскихь лю- 
дей мьлочами: костюмомь, піснями, спектаклями и т. д, всв зти м'Блочи 
носять на себіф характерь областной и мужицкій и неприличнь людямь 
образованньм». 

5) Кажущаяся любовь кь областньмь отличіямь должно бить есть не 
что иное какь сепаратизм», т. е. желаніе политического отторженія Ма- 
лороссій оть Россій. 

б) Вфроятно все зто стремленіє есть не что иное какь Польскія штуки 
новьй видь езуицкихь происковь, желаніе поссорить Малороссію сь Рос- 
сіею и соединить ее сь Польшею. 

Такія мнінія со всевозможньми видоизміненіями и вь формі болбе 
или менфе приличной вьісказьваются противниками Украйнофиловг», вьм- 
сказьваются при том» всегда вь тоні довольно странномь -- именно вьі- 
сказьвающіе ихь стараются придать своей ріЬчи тонь оффиціальньй, тонь 
законнаго мниінія и зтимь самимь поставить всфхь ктобь ни пожелаль 
отвфчать имь вь неловкое положеніе, людей отстайвающихь мнбніе если 
не совершенно беззаконное, то по крайней мірі весьма и весьма подо- 
зрительное; очевидно, что послб такого прієма мало кто рішится при- 
водить свой доказательства и отстайвать минфнія а ргіогі обгявленнья 
преступньіми, но между тЬмь мніфнія оти остаются на душ у весьма 
многихь личностей, остаются притомь сь колоритомь гоненія, контра- 
бандь, незаслуженнаго мученичества и расползаясь вь тишинь уродуются, 
озлобляются, становятся источникомь безконечнаго желчнаго раздраже- 
нія, прорьувающагося то вь безумньжхь личньхт вьходкахь, то вт» яррбіхь 
статіяхь появляющихся по временамь на столпцахь Галицкаго Слова и 
другихь словянскихь журналовь: Неловкое зто положеніве со дня на день 
вот бастаєть, развиваєть ,сумбурь вь головахь молодежи" подміченньй 

немь"? и конечно не оббщаєть благихь плодовь для Русскаго единства 
М будущемь; находясь среди Южно-Русскаго образованнаго общества, 
чувствуя вс зти даннья я рішился вьіказать ,айх гкіздцев ев регіз" 
свое мнініє на счеть Украйнскаго вопроса, вь томь глубокомь уб'жде- 
ній, что всякое мнбініе, заявленноє гласно гораздо лучше и полезніе 
обсуждаєтся и изглаживаєть свом угловатости, нежели тогда, когда вслЬд- 
ствіє импонирующаго и исполненнаго угрозь тона противника, оно ра- 
стеть вь тихомолку и искажаєтся фанатическимь озлобленіемь, всегдаш- 
нимь плодомь насилія. 

Разсмотримь-же вьшеийзложеннья обвиненія, обьікновенно приводимья 
противь Украйнофиловь и оцінимь ихь важность и справедливость. Изь 
шести вьшеприведенньхь обвиненій 4 первья основьваются или на 
фактахь діЬйствительно замфченньхь или на мнініяхь вьсказанньхь пе- 
чатано ий лично Украйнофилами и потому мь будемь ихь разсматри- 
вать какь упреки положительно и фактически заслуженнье Украйнофи- 
лами, посліЬдніє-же два до сихь порь вращаются единственно вь сфері 
предположеній, никогда, нигдБ не били вьсказьваємь и потому мь зай- 
мемся оцінкою какь ихь справедливости такь и розвісканіємь источника, 
Вь которомь могли зародиться зти предположенія. 


52 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


чан нави чан на т па аа а а пан аа ана а т т 


1) Украйнофиль дорожать черезміБрно своийми обла- 
стньмиотличіями и своимь областньмь нарбчіемь. Факть 
зтоть вполні вфрень. Не только жители Юожнорусскаго края, но всі 
кому интереснь признаки развитія Русскаго общества могуть повседневно 
зто подмітить. Не вдаваясь вь разборь причинь, лежать-ли онф в» дур- 
ной привьічкіф и тіснотЬь взгляда по словамь однихь, вь болфе-ли южной 
натурі по словамь другихь. Составляють-ли оніф признакь вообще чело- 
віБческой природь какь утверждають третіє-- все равно-- факть суще- 
ствуеть, замьчаєтся каждьмь наблюдателемь относящимся кь нему со- 
чувственно или враждебно. ДфЬйствительно в» посліднее время пристрастіе 
кь формамь містной, областной жизни обхватило значительную часть 
Южно-русской молодежи и не смотря на крестовьій походь предприня- 
тьй подь знаменемь К. А. Говорскаго, бьстро и весьма бистро разви- 
ваєтся. Приписьвать ходь діла любой сепаративной или езуитской интригі, 
можеть только сліфпой, озлобленньй фанатикь или человЬкь смотрящій 
весьма легко на проявленія общественной жизни. - - Направленіе 2то воз- 
никло вь весьма многихь географически разрозненньхь Й не имБющихь 
между собою связи пунктахь, возникло одновременно очевидно безь вся- 
кой преждевременной подготовки и стачки, кь нему примкнули люди 
самьте разнообразньне и другь кь другу незнакомье или враждебнье, они 
до сихь порь не могуть сойтись между собою вь самьхь первоначаль- 
ньхь, злементарньхть данньхь, вь дійствіяхь ихь везді5 видна личная 
иниціятива, очень часто безграничное личное самолюбіе, недостатокь вся- 
каго однообразія вь пониманій общаго инстинкта, а тфмь боліье недоста- 
токь всякого впредпоставленнаго плана дЬйствій. Такь напримірь Укра- 
инофиль до сихь порь не установили одного общего правописанія для 
своего нарічія: до сихь порь всф согласнь признавать недостатки право- 
писанія употребляемого Г. Кулішомь, назьвать археологическою вфтошію 
правописаніе Г. Максимовича и музькальньми нотами правописаніє Г. Га- 

цука; подшучивать надь джетою, дзетою и запятьми поставленньми вь 
серединь слова Г. Шейковскимг, отрицать правописаніе Галицкаго Слова, 
но никто еще не придумаль правописанія общепринятаго, никто не под- 
чинился безропотно одному изь проектовь существующих»ь. - Если такая 
безьурядица существуеть в» злементарномь лингвистическомть вопрось, то 
нечего и говорить о несогласій на щеть всякихь частностей и оттінковь, 
касающихся самого язька, а тбмь болЬе зтнографическихь й историче- 
скихь данньх»ь, возстановляющихь проявленіє м'істнаго отличительнаго 
характера; довольно пересмотріть Основу и разнья м'Ььлкія изданія Укра- 
инскія чтобь убіЬдиться какь вь зтом»ь разногласій такь и вь щепетиль- 
ности и часто личномь характері5 Украйнофильскихь заявленій: такь на- 
примбрь озлобленньй спорь Г. Г. Максимовича и Куліша по поводу 
сочиненій Гоголя, вьходка Г. Шейковскаго вь предисловій кь его Сло- 
варю противь Г. Куліша и всбхь сотрудниковь Основь. Участіє Г. Ку- 
ліша вь Віфстникв Юго-Западной Россій, постоянно враждовавшемь и 
сь Основою и со всякимь Украйнофильствомь. Полемика между Г. Г. 
Шейковскимь и Лазаревскимь по поводу словаря, уже ясно вь печати 
доказьтвають недостатокь всякой солидарности всякой между ними стачки. 
Факть гтоть вь жизни становится еще ощутительнфе, чьмь вь литера- 
турь. Бесконечнье спорі, возникающіе, то изь личной антипатій, то 
изь неописаннаго жара сь какимь каждая личность отстайваєть до изсту- 
пленія каждую мілочь, составляющую по єє убіжденію неотемлемую 
черту міьстной жизни поглощають огромньй запась жизненньхь силь и 
діялектическихь способностей самихь Украйнофиловь и если могуть убь- 
дить вь чемь нибудь то разві вь томь, что вопрось обь которомь они 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 53 





хлопочуть сь одной сторонью находится еще вь хаотическомь состояній 
не совершенно удобоуяснимомь для самьшхт»-же дфятелей, и что онь сразу 
возникь во многихь головахь, желающихт» цільно провести свой взглядь 
безь всякихь уступокь, безь всякого сознанія вь ошибк'?, которое одно 
можеть со временемь довести до образованія общественнаго мнінія. 
Тоть- же самьй факть одновременнаго зарожденія извістной мьісли во 
многихь міЬстностяхь и у многихь личностей и указьваєть вмісті сь 
тьмь на естественность и своевременность самого вопроса. Чтобь о немь 
не говорили его приверженцьш и противники -- онь является самьімь есте- 
ственньмь и законньмь по законамь человіБческой природью явленіем"». 
Странно бьло-бь видіть особенную добродітель или особенньй порок» 
вь томь чувствф, которьмь надіЬляеть человіка всегда и вездіф природа. 
Такимь чувствомь есть безь сомнфнія любовь кь містности, вь которой 
родился человіфкь, кь нравамь обьчаямь, образу жизни и обстановкі вь 
которой онь вьирось, кь костюму сь которьмь онь сроднился и которвій 
онь считаєть красивьмь по своему зстетическому чувству, кь язьїку или 
нарьчію, которьй онь привьікь сльшать оть кольюбели, на которомь онь 
привькь вьіражать и воспринимать свой первьжя впечатленія. Чувство ато 
мь привькли признавать и уважать у всьхь людей оть Англичанина до 
Гвинейца, разсужденія о немь привьікли считать избитьтмь общим» м'стомь, 
заученньмь нами еще в» какой нибудь ,реторикф Кошанскаго"?, и вдругь 
не странно-ли, что многіе изь нась приходять вь азарть и глубоко воз- 
мущаются проявленіємь зтого чувства среди нашего общества, видять 
вь немь какой-то симптомь политически-опасньй, догадьваются, что для 
проявленія зтого чувства необходимь  бьшли какія то ужаснья езуицкія 
козни и такь дальше. 

Но Г. Говорскій или кво нибудь изь его послЬдователей замітить 
что развитіє мфстнаго начала вредить общей цілости и единству Госу- 
дарства, что оно поставляєть или предполагаєть какь-бь  особенную м5- 
стную, новую Южно-Русскую народность, что если-бь существовали м5- 
стнья даннья то онб бьт вьявились гораздо раньше, а не упали-бь теперь 
вдругь какь сь неба и т. п.-- Сколь мь сами ни проникнуть сознаніемь 
важности государственнаго единства, все таки позволимь себф заміфтить, 
что единство не есть однообразіе, что смфшно и нелЬпо полагать госу- 
дарственноєе единство в» томь, чтобь веб жители извіЬстнаго государ- 
ства, жили вь одинаковьхь домахь, вели совершенно однообразно свое 
хозяйство, соблюдали одинаковье обьшчай вь семейномт кругу, говорили биї 
совершенно тождественньмт» язькомь и вькговоромь. Положимь даже, 
что такое однообразіє и бьло-бьшю полезно хоть-бьїю только для удовлетво- 
ренія его защитниковь; то можемь-ли мью допустить, что оно возможно. 
Відь обширнья границь ФРоссій обнимають вь предфблахь свойхь беско- 
нечное количество племень, народностей, провинціализмовь, оттіьнковь 
начиная сь коренного Москвича, оканчивая какимь нибудь ДАлеутомь, 
внутри зтой обширніфйшей вь світі имперій помЬщаются, самьже разно- 
образньте климать, самья разнороднья почвь, возможно-ли предписать 
всбмь ея жителямь одну зтнографическую норму, одинь бьть, одни обьі- 
чаи? На зто лучшій отвіть дають мудрья мфрь самого Правительства, 
не ствсняющія ни кочевой жизни Киргиза, ни промьшленнаго развитія 

стзейскаго НіЬмца, дающія права гражданства финскому язьку вь Гель- 
зинфорсь, Ньмецкому вь Дерпті, Польскому вь Варшаві и т. д. странно 
становится посль зтого почему волнуються люди если проявленія міБстной 
жизни обнаруживаются вь Ю)жно-Русскомь крав. Говорять что волненіе 
происходить оть того, что Русская народность одна а Ю)жно - русская 
только провинціальньй ея оттіьнокь.-- Й прекрасно, если данньхть для 


54 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 

составленія отдЬльной національности нфть, такь изь-за чего-же хлопо- 
тать, значить ихь ніЬть и не будеть, если-же какіе нибудь мечтатели ду- 
мають что онф есть, то и останутся при своей ошибкі, на віьрно-же не- 
существующаго не создадуть; если они пристрастнь кь своеобразньмь 
містньмь формамь, то конечно кь существующимь, если-же пожелають 
вьйти за предЬль существующаго, то пристрастятся кь формамь не мб- 
стной жизни а какой-то гипотетической, и попьтками подобного рода сни- 
скають себф лишь насмішки. Горячиться ради какихь нибудь увлеченій 
нічего, но изь за опасенія увлеченій гнать явленія мфстной жизни и лю- 
бовь кь нимь тоже нечего. Вфдь за то что містнья явленія существують 
прійдется пінять на климать, почву, естественнья произведенія, ход'ь 
всей исторій, за любовь или пристрастіє кь нимь на человіческую при- 
роду, но во всякомь случаб не на современноє поколбніе, вьработав- 
шееся подь вліяніємь всьх» зтихь условій, но не создававшее ихь и не 
находившее человіЬческой возможности избігнуть ихь вліянія. Притомь 
довольно странно какь можеть одинь и тотже человіЬкь отрицать су- 
ществованіе изв'ібстньхь данньхь и вміЬсть сь тЬьмь возмущаться при- 
страстіємрь кь зтимь данньмь -- зту нелогичность чувствуєть кажется сама 
редакція В. Ю. З. и З. Р. и старается избігнуть упрека употребляя 
гпитеть мужицкій какь однозначущее сь зпитетомь м'Ьстньй или 
Южно-русскій, но вь гатом'ь случав она кажется попадаєть изь невьігод- 
наго положенія вь неудобное. Если слово мужицкій употребляемое ею 
презрительно должно понимать вь буквальном'ь значеній (т. е. крестіянскій), 
то вь немь заключаєтся непониманіе, если не протесть против» всей со- 
временной нашей жизни начавшейся сь 19 февраля 1360 года. Презирать 
цьлое громадное сословіе, за то что оно долго находилось вт несчастномь 
положенійи, презирать его вь минуту его освобожденія и зарожденія луч- 
шей жизни и задатковь лучшаго будущаго, желать чтобь презрініе оста- 
лось еще долго незаслуженньмь клеймомь историческихь злополучій 
атого сословія и безнравственно и безьумно. - - Если-же зпитеть мужиц- 
кій должно понимать вь смьслЬ однозначущемь зь словами, грубий, 
необразованньй, то зачьмь-же приміЬнять его кь вьщамь не доказьг- 
вающимь ни грубости ни недостатка образованія; оно-бь  конечно иміло 
значеніє вь приміненій кь пьянству, предразсудкамь, безграмотности и 
т. п. но вовсе лишено смьісла если его примінять кь невинньмь мь- 
стньмь признакамь жизни: наприм?ерь кь извіьстному вьговору звуковгь, 
кь напіЬву піЬсни, кь костюму, кь семейньмь обьтчаямь и т. п. особенно 
если зти ввщи могуть приміняться весьма удобно и кь формам» жизни 
людей образованньхь. Неужели человіка должно считать грубьмь или 
безнравственньмь в» семейной жизни если онь супругу свою назьваєть 
жінка а не жена, считать лишенньмть зстетическаго вкуса, если онь 
больше любить танцовать казачка или метельщю чіЬмь вальсь или ка- 
дриль, если ему свитка и синіє штань болбе нравятся чЬмь фракь и 
узкіє брюки и т. п.-- ВЬдь классическая поговорка ,дйе єц5бїби5 поп 
дізрикапдит єе5і" давно порішила что неделикатно навязьвать кому- 
бь то ни бьло свой аестетическія сужденія, атЬьмь болбе вмінять свог- 
образность вь зтомь отношеній вь преступленіє или издіваться надь 
нимь. 

Остаєтся отвбтить по зтому поводу еще на одно возраженіе - - почему 
вь Южно-Русскомь крав любовь кь своеобразности кь м'стному оттінку 
жизни проявилась вь посліЬднее время, не проявлявшись в»ь образованной 
средБ5 общества весьма долго. 

Вь зтомь кажется ніть ничего удивительнаго, вВдь время болбе или 
мЬьнфе поздное проявленія какой нибудь мили не доказьваєть ее не- 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 55 


о мя жа ж аю нан вн 





основательности; проявляется-же каждая мьісль тогда именно, когда есть 
причинь ее вьзьтвающія: | 

Первая состойть вь томь, что нЬсколько літь сряду вниманіе всфхь 
людей думающихь було обращено на крестіянскую среду, что разсматри- 
вать и изучать жизнь зтой средью во всфхь отношеніяхь сдфлалось не- 
обходимьмь для каждаго сколько нибудь развитого человіка, что на 
всемь пространствь Фоссій люди добросовістнье изьучая крестьянскій 
бить пришли кь тому заключенію, что вь немь, рядомь со многими 
горькими плодами кріЬпостного права и невіжества, сохранились очень 
многія весьма нравственнья и человіфчнья начала, сохравилось весьма 
много чисто національньхь, свойхь отличій, утраченньхь давно вьсшими 
слоями весьма долго подражавшими западу, вь ущербь свойм»ь народньмь 
формамть жизни. Вслібдствіе зтого в обществі зародилась мьгсль, далеко 
до того еще вьіказанная нькоторьми передовьми людьми, о возможности 
возстановленія, на основаній данньх» ,сохранившихся вь крестіянскомь 
бьту ціьлостной народной жизни, если удасться перенести черть народ- 
нья изь крестьянской сферь, вь жизнь общества образованного. Мисль 
зта снискивая себь все больше и больше поборников», все болфье и бо- 
лЬе прививаєтся вь думающемь Русскомь обществ5. -- Судьбу зту испь- 
тало и Южно-Русское общество и несчитаєть себя настолько лишенньмь 
всякихь человіЬческихь правь, чтобь считать для себя не позволитель- 
ньмь то, что позволительно для всего Русскаго общества. -- Если-жь оно 
приняло какь типь своеобразности ть уціЬлевшія формь, которья его 
непосредственно окружають, а не тб, которья сколь-бь он родственньт 
не бьли все таки не существують на его почвбф, то вь зтомь опять ви- 
новата сама природа.- Мь вь состояний указать на дві побудительнья 
причинь такого рода... 


І. 


Вь брошюрбі, изданной вь Вильнф, вь настоящемь году Г. Гогелемь 
подь заглавіемь ,іІосафать Огрьзко" помівщень на 35 страниц пока- 
занія Ї. Огрьзка, относящіяся кь моей личности, вь показаніяхь зтихь 
сказано: ,Партія хлопомановь діЬйствовала сначала за одно сь револю- 
ціонною -- она отдБлилась послб, со времени открьтія вь КіевЬ демон- 
страцій и сь тЬхь же порь начали появляться статій вь журналахь про- 
тивь польского движенія вьр Южной Россій. Антоновичь первьшй написаль 
статію вь Основі вь январіф 1861 года противь Польскаго движенія, но 
изь централизацій писали, что Антоновичь отділился только сь нісколь- 
кими человіками, что партія хлопомановь дійствуеть все таки за одно 
сь Централизацією. Что Антоновичь діЬйствоваль сначала за одно сь 
Централизацією я (Огрьзко) знаю потому, что еще зимою 1860 года онь 
прівзжаль вь Петербургь, бьль тамь у нікоторьжь личностей и у меня, 
привезь мніь письмо изь Централизаціи, разсказаль, что во всем» краб 
существують общества, что во время контрактовь пріБзжаль вь Кіевь 
редакторь Сопзіїїибіопаї'а нЬькто Шему и собираль складки на польскіе 
легіонь (дал5е Огрьзко поясняєть, что зтоть Іеуу бьшмь шарлатань, на- 
дувавшій Поляковь вь свою пользу). Антоновичь передаль мні адресь: 
Киневича вь Москві, Крашевскаго вь Варшав5 и Далевскаго вь Вильнь -- 
самь же уБхаль вь Москву для того, чтобь переговорить сь Киневичемт, 
поручиль мні самому войти вь прямьшя сношенія сь Крашевскимь, Ки- 
невичемь и Далевскимь". | 

не только никогда не иміБль сь Ї. Огрьзкомь ни прямьхь ни по- 
средственньхь сношеній, но никогда до тЬьхь порь не Зздиль вь Пе- 
тербургь. Всв зти показанія лживьш-- я бь не нуждался вь опроверженій 


56 СО Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 
приведенньхь показаній сь юридическою цілію такь какь на основаній 
существующихь оффиціальньхь свидітельствь и документовь я могу 
опровергнуть ихь самьімь точньм»ь и подробньмь образом». Но такь какь 
вь мотивахь, по которьмь сдіВланью показанія просвЬчиваєть еще одна 
черта польской революціонной интриги-- повредить во что-бь то ни 
стало свойимь политическимь недоброжелателямь какимь бь то ни било 
образомь-- то считаю не излишнимь раскрьїть зту новую черту пресло- 
вутого Валенродизма. 

Лживость показаній І. Огрьзка, явствуеть изь его же собственньхь 
словь: Такь я, по порученію организацій їфздиль яко бь вь Петербургь 
зимою (т. е. вь декабрь) 1860 г., а уже вь генварской книжкі столич- 
ного журнала 1861 г. поміЬстиль статію ,противь польскаго движенія вь 
Юлжной Россій" -- очевидно Ї. Огрьзко полагаєть, что вь одну и ту же 
побздку я совмфстиль вь себї роли: польскаго революціонера и про- 
тивника польскаго движенія(?). Я ЗВздиль яко бь изь Кіева вв Петербургь 
сь цЬьлію сообщить ему 1) ,Что во всемь краї существують общества". 
Новость я думаю для Ї. Огрьвка не слишкомь новая ибо онь самь по- 
казаль, что еще вь 1858 онь обьфздиль многіе города сь цЬлію набрать 
корреспондентовь для изданія, назначеннаго бьть органом» революціонной 
польской партій. (См. страниць 21--22). Далье цілію моей мнимой по- 
фздки бьло 2) извістить Ї. Огрьзко о томь, что вь Кіевь прібзжаль 
вербовщикь Їеуу ,во время контрактовь"; вБроятно Ї. Огрьзко забьль, 
что контракть (Крещенская ярмарка) начинаются вь генварб и оканчи- 
ваются вь февралф-- что сліЬдовательно вь декабрі трудно било со- 
общить о прівхавшихь вь Кіевь на контракть. -- 3) Наконець я якобь 
сообщиль Огрьзкі адресь: Крашевскаго, Далевскаго и Киневича - - опять 
ціль для тайнственной повздки довольно забавная. Крашевскій с 1859 года 
бьль редакторомь самой распространенной польской газеть:  (Сагеїа 
Содліеппа) сл5довательно не стойло Фздить за 11/, тьсячьх версть для 
указанія адреса человіка, печатавшаго свой адресь ежедневно» Далевскій, 
какь оказьваєтся изь той же брошююрьщ (стр. 42) принадлежаль кь числу 
товарищей Огрьзки по университету, кь числу людей на которьхь соли- 
дарности онь опирался сь 1848 года, Далевскій жиль вь Вильнф, гдЬ 
Огрьзко бьваль неоднократно-- и несмотря на то нужно било чтобеі 
я какь ,Дец5 ех тасфріпа" извфщаль-бь Огрьзку о его адрессб? Нако- 
нець я передалт якобь: Огрьзкбф адрессь Киневича, личности мні со- 
вершенно неизвбстной и опять странное противорічіеє вь показаніяхь: 
я якобь поручиль Огрьзкб войти сь Киневичемь вь прямьія сношенія, 
а потомь самь и поїфхаль переговаривать сь Киневичем-ь - же. Наконець 
вь заключеніє побздки и написаль первьй ,статью против» польскаго 
движенія". Странная роль Пенелопь? Она становится еще страннфе если 
ее дополнить нісколькими фактами изь моей біографіи: Вь 1860 году 
»партія хлопомановь" (как вьражаєтся О-о) бьла только что создана вь 
воображеній польскихь помбщиковь Южнорусскаго края. Кружки моло- 
дежи, вь которьхь предпринимались попьтки путемь изученія исторій 
края и его зтнографій вселить по мЬріб возможности болбіе правильное 
понятіє о русской народности края, ослабить католическій фанатизмь 
польской молодежи и развить гуманное отношеніє кь народу еще сь 
1858 года сдіблались предметомь нападокь и возбуждали злобу много- 
численньхь патеровь, ,столбовь вь народ? которье густою фалангою 
засфьли било вь Кіевф вь качеств5 домашних» учителей, репетиторовт, 
преподавателей, проповбдников» и т. д. и зорко сліЬдили за направленіемь 
молодежи. Вьшеупомянутья попьтки вь началь осмбВивались, потом» 
предавались поруганію, наконець составился о нихь цільй цикль безь- 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 57 


образньхь сплетень, утрированньхь положеній и т. п. все ато слилось 
вь одно общее обвиненіє - - желанія возобновить колійвщину - - окрещено 
бьшло ад таїогет Деї яЇогіат общимь именемь хлопоманій и сообщено 
какь пугало праздной шляхтіф. Вь теченій 1859 года оскорбленія, пам- 
флеть, анонимнья письма и брошюрь, сьшпались на такь назьваємьх»ь 
хлопомановь. Літомь 1860 (во время дворянскихь ввіборовт) буря разра- 
зилась требованіем' »хлопомановь" на судь дворянь и обжуявленіемь 
имь что за упорство вь свойхь мнініяхь они будуть наказаньш ,дправи- 
тельствомь" 

Непосредственньмь посліьдствіємь дворянскаго суда и его угрозь 
бьло сть моей сторонь  прекращеніє всякихь связей сь польскимь об- 
ществом», а со сторонь дворянь цільй рядь ложньхь доносовь 0 яко- 
бь  заготовляемой колійвщині, кончившійся обьюскомь у меня вь де- 
кабрв 1860 и оффиціальньм'ть разслідованіємь доносовь (при чемь и 
сь меня бьли потребовань об'ясненія) вначал5 1861 года. Вь заключеніе 
послідовало и полное оффиціальное оправданіє отть неліїпо взводимьхь 
обвиненій. Между тЬьмь по словамь Огрьзки вь зто именно время я вель 
сь нимь переговорь в» Петербургь о всяких» обшествахь и центра- 
лизаціяхь! 

Какія же могь имібть побужденія Огрьзко для того чтобь пріобщить 
меня кь своймь показаніямь? На зто можеть отвібтить одно изь двух» 
предположеній истекающихь из" одного корня. 

Если ложь Огрьзки сдБлана имь добросовістно то значить польскіе 
кіевскіє революціонерь, воспользовались молвою пущенною: о ,хлопо- 
манахь" имБбвшую грандіознье разм'ірь в» глазахь шляхтичей и желая 
похвастать передь иногородньми своими собратіями пріобрітеніем'ь новой 
силь (см. вь той же брошюрі о взаймномь самоодуриваній разньхь 
кружков»ь ст. 29) отправили подь моим", именемь (фабрикація паспортов» 
бьла же у нихь развита) своего агента сь порученіями кь Огрьїзкі, и 
потомь когда появились мои статій зпротивь польскаго движения" обь- 
явили зто явленіе личнЬьмь моимь отпаденіем'», (утверждая, что вся,,Хло- 
поманская партія" дійствуеть сь ними за одно". 

Если же показанія Ї. Огрьзка сдблань умьішленно ложно, что мнб 
кажется вБроятнье, то зто именно и составляєть продукть Валенро- 
дизма. Мотивь его разьиграннье на разнье ладь, разньми польскими 
дБятелями сводятся кь одной формул: прикрьить по м'БрЬ возможности 
свой дЬйствія и свойхь дбятелей вьгставляя на видь правительству людей 
для себя чуждьхь и, если можно, принадлежащихь кь направленію 
враждебному. Методомт зтимь достигались дві ціьли вмістб: Собствен- 
ная безопасность и пораженіе враговь своихь руками правительства: Что 
онь бьль проведень систематически вь отнощеній кт такь назьваємой 
хлопоманій, на зто можно привести цільй рядь фактовь: бесчисленнья 
жалобь, ложнье донось, протесть польскихь помЬьщиковь Югозападнаго 
края на мнимую пропаганду колійвщинь в» то именно время, когда между 
ними шньряли революціоннье польскіє агенть и складьвались польскіе 
революціоннье кружки. Даліе цільй рядь статей извістньхт в» печати. 

зтомь отношеній иниціатива принадлежить опять ОгрьзкЬь. Вь издан- 
номь имь 1859 г. ,Прибавленій кь газеті Слово" бьшла посвящена цілая 
статія ,Хлопской малороссійской утопій". Далбе сліЬдовала в» ,дДні" 
статія М. Грабовскаго, вь которой доказьтвалось что Ю)жно-русскій край 
есть край польскій де іиге и де Гасіо; вмість же ст тімь авторт предо- 
стерегаль правительство о зловредномть революціонномь направленій 
»Хлопомановь". Далфе подань бьмль подольскими дворянами адрессь на 
имя Государя Императора о присоединеній ШПодольской губерній кь 


58 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


о о што жа пе ат ана а аа на кт соната 


царству польскому и агитаторь адресса обьявили передь лицемь суда, 
что они рьшились на зтоть беззаконньй поступокь только потому, что 
опасались развитія ,хлопоманій"  угрожавшей имь різнею и доказь- 
вавшей что дворяне Югозападнаго края должнь бьть русскими (іс). 
(См. Журн. Министер. Юстиціи 1862 г., діло о польск. адрессЬь -- пока- 
занія Липковскаго и ФРадзеевскаго). Далбе вь исході5 1863 года во 
Львові вьішла брошюра ,дАгитація на Руси" (если не ошибаюсь) вь ко- 
торой разсказьтвалось о симпатій Украйнскаго народа (зіс) кр" польскому 
дьлу и вь доказательство приводилась исторія мнимаго моего (зіс) прі- 
фзда во Львовь и передавались ріЬчи якобью держаннья мною публично 
во Львов'8). 

Не удивительно, что вся зта путаница лжи, хвастовства и валенро- 
дизма заключилась показаніями Огрьзка и его сообщниковь, заблаго- 
временно условившихся о томь, что отвічать им» на допросахь (осафать 
Огрьзко стр. 70) и доказала, вьгражаясь словами брошюрь ,что и ле- 
жачій Полякь не перестаєть заводить интриги". 

Вьрно ли первое предположеніе или второе-- не знаю. Но во всякомь 
случаб могу на самьій факть показаній отвбтить лишь полньм'ь презрі- 
ніємь и заявить вмістБ сь тьмь что лучщею минутою моей жизни считаю 
то мгновеніе вь которомт» я рЬвшился разорвать всякія связи сь обществомь, 
вь которомь на заква аск езуитской происходить самое безобразное гнилое 
броженіє, поглотившеє всб нравственнья человіческія понятія и замб- 
нившее ихь всевозможньми видами лжи, интриги, безсильной злоби и 
кощунства"надь злементарньми положеніями человіческой и христіанской 
нравственности. 


ПІ. 


Сь шестидесятьхь годовь вь русской прессб появился терминь. Украйно- 
фильство и Украйнофили, которьмь офиціозньтге публицисть  окрестили 
извіБстную часть интелигенцій Южнорусскаго края. Кличка зта устано- 
вилась вь русской литературіб и уснащаясь постоянно то бранньми апи- 
тетами, то инсинуаціями политическими, примінялась и прим'іняется по- 
стоянно кь групп людей, имБющихь извібстньй опредбленньй взглядь 
на Южно-русский край, его національньй характерь и бьтовья отличія, 
создавая все болЬье и боліЬе ненормальное и невьгодное положеніе для 
лиць входящихь или предполагающихся вь состав группь. Ненормаль- 
ность положенія зависбла не оть того, чтобь люди, раздбляющіе взглядьш 
»Украйнофильства" били уличень вь ошибочности основньхь положеній 
свойхь взглядовь, или вь недостаточности разработки ихь подробностей, 
а оть того, что противники и гонители ,Украйнофильства" чувствуя себя 
менфе прочно вооруженньми научньми аргументами, знаніемь края и 
возможностью обхХективно относиться кь спорному вопросу, начинали 
всегда полемику бранью и инсинуаціями и продолжали ее полицейскими 
мБрами общими и частньми предотвращавшими возможность всякаго 
серьознаго возраженія: запреть  собиранія и разработки фактовт, запреть: 
цензурою статей разьясняющихь вопрось, наконець личное гоненіе и 
вьісьлка изь края лиць ,подозріваємьхь вь сочувствій кь Украйно- 
фильству" по вьіраженію распоряженія подписаннаго однимь изь адми- 
нистраторовт 1)--всф ати пріемь и мЬрью создали то положеніе, при кото- 
ромь возможно только изустное или частное разтясненіе вопроса, но изученіе 
его по литературньм'ь данньм'ь можеть привести лишь кь одностороннему 
и хаотическому представленію о немь; вь печати по большей части есть 


0 ж а ой 


1) Распоряженіє кн. Ширинскаго по которому шести учителямь предложено бьло 
перебхать на службу вь Пріуральскій край. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 59 


нн щі 


лишь нападки, обличенія, предположенія и инсинуаціи, вькказьіваємьїтя одною 
стороною и весьма несм'влья, ріЬдкія ий неяснья возраженія другой, по 
большей части направленнья исключительно кь ціли самозашить. - - При 
такомь положеній вопроса, возможность вьсказаться совершенно чисто и 
откровенно, при условіяхь безнаказанности за откровенность, пред- 
ставляєтся столь рідко, что, даже при отсутствій надеждью на какое-бьт 
то ни бьло признаніє хотя малой доли справедливости по спорному во- 
просу, сама по себі5 уже возможность вьгсказаться представляєеть удовле- 
твореніє естественной потребности каждаго образованнаго человіка: заз 
явить свое мнініе и привести положенія вь его защиту. 

Подь словомь Украйнофиль мь по- 
нимаємь тЬхь уроженцевь Южно-рус- 
скаго края, которье на столько зна- 
комь сь своею родиною, что успіли 
констатировать отличительнья черть ея 
народонаселенія, настолько развить, что 
изложить могуть и литературно свой 
убБжденія; на столько любять свою ро- 
дину й желають ея развитія и преуспі- 
янія, что считали бью дЬломь гріхов- 
ньмь умалчивать о ея особенностяхь 
и витекающихь из» зтихь особенностей 
нуждахь и потребностяхь, на столько 
не исключительно поглощень  заботою 
о личной карьерЬь и благосостояній, что 
по мЬріь возможности, вр законньхь 
рамкахь, готовь отстайвать свой убЬж- 
денія, не смотря на предубіжденія, ко- 
торья обькновенно встріьчають ихь 
мніфнія и на послідствія зтихь пред- 
убЬьжденій. 

Убьжденія Украйнофилов'ь, основан- 
нья на возможно всестороннемь изу- 
ченій своего народа, состоять вь сль- 
дующемь: 

Народонаселеніє | Южно - русскаго понневаї вОБ Дана 
края представляєть ясно вьщділяю- Микола Матвієвич Мельник 
щуюся зтнографическую еди- (Фотографія з 1870 років). 
ницу, о тождественности которой сь 
народонаселеніємь великорусскимь, б'блорусскимь, поволжскимь, новго- 
родскимь, сибирскимь и т. п. можно утверждать только на основаній 
или грубой зетнографической ошибки при совершенномь незнаній края 
или вь силу апріорной, обязательно навязанной мисли, исходящей 
не изь реальнаго факта, а изь сферью соображеній искусственньхь, каби- 
нетно созданньхь на основаній идеализированной космополитической 
утопій. Не входя вь излишнія подробности, которьія потребовали-бь цЬь- 
льхт научньхь трактатовь по различньмь отраслямь народознанія, вь 
короткихь чертах постараємся указать главньйя характеристическія чертьі 
9тОЙ зтнографической особенности. Черть зти представляють довольно 
полную характеристику вь отношеніях»: 1) антропологическомь, 2) фило- 
логическомь, 3) психологическомь и 4) культурно-историческомь. 

. 1) Южно-русский народь занимаєть территорію, лежашую вь усло- 
віяхь географическихь и климатическихь значительно отмінньхь оть 
условій средней и сЬверной полось государства; говорить обь отличіяхь 





60 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


рн тан нан а аа а она ен т а нн 


климата, почвь, флорь, сельсько-хозяйственнаго производства и про- 
мьсловь, считаю излишнимь -- предметь зти слишкомь общенйзвіфстнь. 
Наврядь-ли кто либо сочтеть возможньм» отрицать продолжительное 
вліяніє окружающей природью на постепенное развитівє зтнографическаго 
типа; мьі не находимь достаточньх»ь причинь, для того чтобь, признавая 
згтоть законь общимь антропологическимь и историческимь законом» 
для всего человічества, отрицать его исключительно лишь вь примф- 
неній кь восточной вфтви славянскаго племени; мь увірень, что если-бьі 
допустить совершенноє исчезновеніє ньшнЬшняго Юлжно-русскаго народа 
и колонизацію занятой имь территорій великоруссами, то подь вліяніемь 
географическихь и климатическихь условій черезь нісколько столітій 
поселившіеся на югф великоруссь образовали-бьт отличную оть остав- 
шихся на сфверіф родичей отнографическую особь, подобно тому, какь 
переселившіеся на сфверь вь Х--ХІЇ столітіяхь южноруссь вьділились 
вь типь ньніВшняго великорусса. Нокром'і географическихь и климати- 
ческихт» условій на образованіе типовь малорусскаго и великорусскаго вліяло 
еще и другое природное условіе, важности котораго вь антропологіий от- 
рицать невозможно -- зто расовая помісь; оба типа не могуть служить 
представителями чистой славянской расьш (чистоту славянской крови мь 
можемь признать на основаніий извфстньхь по ньшн5 данньхь развів за Бі- 
лоруссами). Вь составь малорусскаго типа вошла весьма многочисленная 
помібсь тюркская (ПеченЬьги, Половць, Крьмскієб татарь и особенно 
Черньие Клобуки, ніЬкогда заселявшіе почти Тіз всего пространства нь" 
ньшняго Южно-русскаго края и расплавившіеся вь славянской массф его 
населенія) между тЬмь какь вь составь великорусскаго племени вошли 
многочисленнья обрусівшія финскія племена. Мь не станемь заниматься 
указаніємь физическихь отличій обойхь типовь какь потому, что при- 
шлось-бь намь уйти вь чисто техническія подробности антропологій, так» 
и потому, что обставить каждую подробность вполнф научно можно только 
путем»ь собранія многочисленньїх»ь данньх»ь и разработкою статистическихь 
вьводовь на основаній зтихь данньхт; желая провбрить наш»ь взглядь 
и, если онь оказался-бь вірньмь, научно констатировать его подробности, 
мью постоянно стремились кь собиранію и гразработкф данньжхь містной 
антропологіи 1); стремленіє зто бьло признано незаслуживающимь терпи- 
мости и потому мь волею кеволею, должнь ограничиваться сферою лич- 
наго наблюденія; вь вопросф о констатировкіб физическихь особенностей 
етнографическаго типа, какь и во всфх»ь посльдующихь вопросахь миьт 
находимся вь положеній подсудимьхь оть которьхь требовали-бь на 
судЬ точньхь доказательствь для всякаго вьіказаннаго ими положенія, 
но вмісті сь тім» запретили-бь собирать зти доказательства, - на осно- 
ваній-же отсутствія посліьднихь потребовали-бьї вердикта о лжи или легко" 
мьслій. - - ТЬмь не менфе оставаясь на почвв единственно намь до- 
ступной-- на почвіф личнаго наблюденія, мь увірень, что отдільность 
антропологическаго типа существуеть и при первой возможности научной 
разработки будеть доказана строго-научньмь образомь во вевбхт под- 
робностяхь; оть размВровь скелета до пигментной окраски покрововт»; 
оть степени нервозной воспріймчивости до интензивности мускульной силь. 

2) Для констатировки особенности аетнографическаго типа гораздо 
болфе важное значеніє чЬмь физическое тЬлосложеніе, представляєть 
ріьчь, какь первьй признакь духовной жизни. Каждьй изь нась по мБрі 
силь и возможности старался изучить язьікь южно-руссовь и собранньй 


о о ою нан 





1) См. программу для собиранія зтнографическихь свідіній, изданную Ю. 3. От. 


И.Р. Г. Об-ва. 


| Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 61 


лингвистическій матеріаль подвергаль научной филологической разра- 
ботк5. Нікоторья изь зтихь работь (Потебни, Житецкаго, Огоновскаго 
и др.) били издань: и признань вполніь научньми и добросовіфстньми 
вь ученомь мірі 1). Другія, какь напримірь обьемистьй, строго научньй 
трудь Михальчука встрітиль ,независящія" препятствія для вьіхода вь 
свфть. -- Знающієб и сколько нибудь безь предубіжденія относящіеся 
кь данному вопросу ученье признають за річью южно русса признаки 
самостоятельнаго язька. Минбніє зто вьсказали лучшіє славянскіє фило- 
логи: Миклошичь, Ягичь, Новаковичь, Максимовичь, Лавровскій, Пьпинь 
есі. Еще Шафарикь вь своемь славянскомь народоописаній привель до 
30 фонетическихь и грамматическихь отличительньхь признаковь мало- 
русскаго нарічія и т. д. Но ни авторитеть зтихь ученьхь, ни говорь 
15 милліоннаго населенія, пользующагося малорусскимь язькомь не убь- 
дительнь для тіьхь, кто вь силу предубіжденія ий аргіогной утопій по- 
рьшиль, что малорусскаго язька ніть, потому что его не должно бить. 
Лица зти ограничиваются правда не научньми доводами, а весьма легко 
составляємьіми афоризмами и изріченіями: одни говорять, что мало- 
русскій язьшть есть простая механическая см'сь русскаго сь польскимг», 
другіє что зто діалекть русскаго язька подобньй діалектамь: Рязанскому, 
Костромскому еїс, третіе, что даже діалекта вовсе не существуєеть, а 
только пустая затбя ніьсколькихь праздньхь литераторовт», вьідумавшихь 
жаргонь, которьмь никто, кромф зтихь праздньхь литераторовь не го- 
ворить и т. д. Если же вь: попьтаєтесь попросить противниковь про- 
должать разговорь на поль филологіи, если укажете законь  зтой науки, 
вь силу которьжь язьікь народа считаєтся естественньмь организмом» 
и признаєтся невозможньмь вв устахь цілаго народа механическая 
смфсь; если вь попросите указать точно научнья границь между язькомт, 
нарьчіємь и діалектомь и приміфнить зти границь кь данному вопросу, 
если ви укажете особенности фонетики, синтаксиса, зтимологій, или 
даже предложите простое лексическоює сличеніе, то вмбсто продол- 
женія научнаго спора встретите прежде всего красньй карандашь цен- 
зора, затьмь газетнья статьи, трактующія ужь не о филологій, но обь 
Иизміьні отечеству и посягательствь на цілость государства, и наконець 
негласнья сообщенія и рядь невольньжх»ь ,путешествій" за подозрінієе вь 
сочувствій кь Украйнофильству. Не смотря на такую невьгодную для 
спорящихь систему доказательствь, мьі тЬьмь не менфе уббждень, что 
малорусскій язькь существуеть и ошибочность своего убіЬжденія могли 
бь: признать только передь лицемь віскихь научньхь доказательств», 
буде таковья нашлись-бь при полной свободЬ вьгказать сь оббихь сто- 
ронь вс доводь рго и сопіга. 

3) Еще болбфе важньй признакь особенности зтнографическаго типа 
представляєть та группа психологическихь явленій, которую обьікновенно 
називають народньмь характером»; язькь есть не болье какь внішній 
признакь духовной жизни народа, но главное духовное отличіе одной 
группь населенія оть другой лежить конечно вь психологическомт» складі 
ощущеній, понятій и сложившихся воззріьній и идей; оть зтого внутрен- 
няго склада зависить и вьборь тфхь сферь на которьія направляется по 
преимуществу дВвятельность народа и 'єпособь устройства личной и се- 
мейной жизни и вообще взаймньхь отношеній между отдЬльньми лич- 
ностями, и направленіе стремленія кь развитію и симпатій или антипатій 
возбуждаємьжя у разньххь группь однородньми вніьшними явленіями. -- 


п 


1) Книга Житецкаго удостоена Академіею Наук» Уваровской преміи -- но автору книги 
запрещено жить на родині -- Бабепі зца Рака Пе! 


62 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 





Если вь зетомь отношеній сличимь группь великорусскую и малорусскую 
то не можемь не заміЬтить во многихь отношеніяхь яснаго контраста; 
великоруссь прежді всего человЬкь практическій: все его вниманіе об- 
ращено на вньшнюю борьбу, на житейскую дірятельность, онь поколь- 
ніями пріобрЬль кь ней навьшкть и пріемь необходимьюе для практической 
борьбь; онь дВбятелень и подвижень, онь не привязьваєтся кь місту 
и идеть охотно вь отдаленнья странь для заработка: онь знаєть ціну 
ассоціацій, привькь сплачиваться в» артели вести хозяйство много- 
людньми семьями; большая семья или артель представляють силу только 
при условій подчиненія общей руководящей вол; и является безгра- 
ничньй авторитеть отца семейства или хозяйна предпринимателя. Среди 
практической борьбью личности сталкиваются різко и в» силу азтого вві: 
рабатьваєтся вь одно и тоже время и привьшчка грубо обращаться сь 
другими и равнодушіе кь грубому обращенію сь собою. Среди посто- 
янной практической дВятельности умосозерцаніе представляєть мало ин- 
тереса и недостаєть досуга для того чтобь: ему предаваться и потому 
внутренній мірь слагаеєтся вь формуль, практическіеє афоризмь, внбшнієе 
символь, не подлежащіе ни обсужденію, ни критик, ни толкованію, но 
формально обязательнье ми постояннье вь силу своей косности. Со- 
вершенно другой типь внутренней жизни малоросса вь складЬь его на- 
турь чувство преобладаєть надь практическимь разсудкомь; онь сильно 
привязьваєтся ко всему окружающему и сохраненіє привязанности до- 
роже для него практических»ь вьюгодь; только вь случав крайности онь 
разстаєтся сь своею хатою, сь своймь селомь, сь родиною; необходи- 
мость удалиться для заработка изь села вь городь, на заводь, на чуж- 
бину, само по себБ составляеть бЬдствіе; какь всякая натура по преийму- 
ществу лирическая малороссь вьше всего ставить уваженіє и свободу 
своей личности. Во вредь своему зекономическому разсчету он» стремится 
постоянно уединиться сьузить раздфломь кругь своей семьи; продолжи- 
тельное пребьваніє подь авторитетомь даже семейной власти для него 
невьносимо; личное оскорбленіє для него очень чувствительно й онь 
всячески стараєется его избфжать и сь трудомт его забьваєть; традиціон- 
ная ненависть кь Полякамь несомнінно развилась не столько вслідствіе 
зкономическаго гнета польскихь дворянь, сколько вслідствіев презри- 
тельнаго обращенія шляхтичей, видЬвшихь в» крестьянахь людей низшей 
породь. Любовь кь уединенію, кь свободі, живая привязанность ко 
всему окружающему отражаєется и на его мьшленій. 

Щекотливьй относительно всякаго нарушенія личнаго достоинства, 
малороссь весьма осторожно обращаєтся сь личностью другого; он» во- 
обще мягокь вь обращеній и вь семьф и сь посторонними. Всякаго не- 
привьічнаго кь бьту Малоросса поражаєть даже вь крестьянской обста- 
новкф количество соблюдаеємьїхь приличій и изящество пріемовь в» об- 
ращенім. 

Малороссь привькь обдумьвать, отьскивать существенную сторону 
свойхь вВброваній и понятій: формулою, вньшностью, символомь онь не 
дорожить, для него важна сущность: истина, справедливость, или по его 
вьраженію , правда". 

Сличая оба психологическія типа, насколько они подлежать наблю- 
денію,  несомнівнно вь каждой бьтовой подробности видимь контраст». 
Тоть и другой типь являются сь свойственньми себі противоположньми 
другь другу качествами и недостатками. - - При свободномь развитій 
обойхь несомніьнно великоруссь найдеть удовлетвореніе вь пріобрітеніий 
богатства, силь, власти, малороссь во внутреннем»ь сознаній свободь, вь 
развитій личности, вь возможномь сознаній справедливости и истинь. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 63 


Р РЕА «АОС 





ши що кож о яю асан тю о о 


4) Наконець сознаніє особенности южно-русскаго типа дополняєтся 
историческими бьитовьми данньми, вь которьіхь вьразилась личность 
зтого народа вь прошедшемь. Между тіьмь какь великоруссь вь про- 
долженій вБковь напрягаль всф сильй для созданія кріЬпкаго политиче- 
скаго организма, южнорусь не только не заботился о немь, но никогда 
не проявляль стремленія кь политической самостоятельности. Поочередно 
входя вт составь государствь Литовскаго, Польскаго и Русскаго, онь 
признаваль и уважаль власть каждаго изь нихь. Ни стремленія отдЬль- 
ньхь личностей, ни вьгоднья политическія обстоятельства ни даже со- 
знаніє своєй силь послі побіЬдь, никогда не побуждали южнорусса искать 
или даже воспользоваться шансами самостоятельнаго политическаго су- 
ществованія. -- Довольно вспомнить ніьсколько историческихь моментовь 
(Михгила Глинскаго, Хмельницкаго, Мазепу) чтобь: убіьдиться вь томг, 
что Мьісль о политической самостоятельности никогда не встріЬчала от- 
голоска вь настроеній южнорусскаго народа; даже удаленная вт степь 
Запорожская община никогда не пьталась стать независимою; вь теченіе 
двухь столітій, она безь всякаго принужденія признавала надь собою 
верховную власть весьма долго чисто номинальную, сначала польскихь 
королей, потомь русскихь царей. При совершенномь равнодушій на- 
рода кь политической самостоятельности, при полной готовности при- 
знавать и уважать авторитеть верховной государственной власти, мало- 
русскій народь очень живо всегда отстайваль свой общественнье идеальт 
по отношенію кь внутреннему устройству своей странь. Насколько мо- 
жемь судить по фактамь прошедшаго, начиная сь древняго віча и до 
козацкой радь, ив» копньх» судахь и вь устройствБ Запорожской общиньт 
и вь городскихь магистратахь и вь церковньх»ь братствахь, ОСНОВНБІЯ 
черть народнаго идеала-за сохраненіе которьжхть он» вел» вЬковья войньі 
и стояль поголовно, состояли вь сльдующемь: равноправность всфх'» пе- 
редь закономь, отсутствіє сословньхь отличій, соборное управленіє зем- 
скими дЬлами, свобода религіозной совісти, право развитія и совершен- 
ствованія собственньхь народньхь началь. Приміненіе вьюборнаго на- 
чала вь управленій. Конечно вь прошедшемь, особенно вь столкновеній 
сь аристократическимь строемь Польши, идеаль згти оказались неосу- 
ществимьми, но неосуществленів ихь причиняло народу нестерпимьія 
страданія и вьзьвало сь его сторонь  страшнья жертвьі. 

привель все вьішейзложенное для того, чтобь  хотя вь самьхь об- 
щихь чертахь обрисовать исходную точку украйнофильства, чтобью хотя 
только намітить ть мотивь,вь силу которьхь извістная группа людей 
имЬбеть серьозное основаніе думать вь извіЬстномь направленій, не под- 
вергаясь упреку вь легкомьіслій. Украйнофильство истекаєть не из» МОДЬЇ, 
не изь каприза, не изь подражанія кому бь то ни бьло, а изь сознанія 
факта діЬйствительно существующаго; оть факта тьмь боліе нагляднаго, 
ЧЬмь болье онь освіщаєтся світом» знанія, Пріятень-ли или непріятень 
факть; желателень-ли онь носителю той или другой искусственной теорій 
или комбинацій или нежелателень, онь тфмь не менфе существуєть и 
можеть бьть всесторонне доказант. Не говоря уже о научном» значеній 
всякаго отрицанія существующаго факта, мь: не думаємь, чтобь агто от- 
рицаніє завВвдомо реальнаго факта могло кому-бь то ни бьло принести 
какую бь то ни бьшмло практическую пользу кроміф извращенія нравствен- 
наго кругозора отрицающихь и большей или меньшей доли страданія для 
отрицаемьх»ь. -- Если допустить постепенное развитіє самосознанія вь 
русскомь обществі, а мь позволяемь себі вірить вь его прогрессивное 
разкитієв, то для нась ясно, что чЬмь дальше впередь, тіьмь боліе со- 
знательньх»ь, добросовістньхь и развитьх» южноруссов»ь и великоруссовь 


64 | Матеріяли до біографії В, Б. Антоновича 





станеть на стороні отрицаєемаго факта, тіьмь в» боліе трудномь нравствен- 
но положеній окажутся отрицатели и раньше мли позже должнь будуть 
или сознать свою ошибку или запрещать сшапа гавбте непріятную для 


себя истину. - 


Вь настоящемь положеній вопроса попьтаємся разобраться вь хаосб 
упрековь и нареканій которьми осьшаєется украйнофильство и произвести 
имь безпристрастную оцінку. Несомненно, что большинство зтихь осу- 

жденій основано не на различій взглядовь вь изученій или пониманій 
фактовь а скорбе на различной степени самаго изученія или что еще 
чаще на причинахь не имЬбющихь никакой связи сь какимь бь то ни 
бьло изученіємь. Большинство возражателей руководится, естественно, 
рутиною: каждьй новьій взглядь, появленіє каждаго новаго научнаго или 
житейскаго положенія вьвьваєть обькновенно вь публикф средняго раз- 
витія неудовольствіе, какь нічто вьходящее изь круга обьденньхь уже 
усвоенньх»ь и воспринятьх»ь понятій, какь нічто нарушающее умственньй 
покой и заставляющее обдумьвать еще одинь вопрось: рутинерью отно- 
сятся обьікновенно кь украйнофильству сь нікоторьм»ь раздраженіем», 
но, если, кроміф рутинь ихь не одушевляеть какая-либо посторонняя при- 
чина, они относятся кь вопросу добросовістно; они не подтасовьвають 
фактовь, не примвшивають инсинуацій; они больше сфвтують о старом» 
и ссьлаются на примірьо предшествовавшихь покольній и т. п. 

Притомь мибінія рутинеров»ь рідко проскальзьвають в» печати и болбе 
сльшатся вт частньхь бесЬдахрь; они составляють лишь тоть хорь, на 
которьй вь случав нуждью ссьлаются другія, болфе дбфятельнья группь 
противниковь украийнофильства. 

Другой рядь недоброжелателей украйнофильства опираєется вь иньхь 
случаяхь на искреннее, вь других» на напускное недомьсліе; понятія о 
народности и государствіь неясно опредфлень в» ихь мьішленій; они по- 
лагають, что каждое государство должно стремиться кь установленію 
однороднаго зетнографическаго типа вь свойхь предЬлахь и что зто уста- 
новленіє можеть бьть достигнуто путемь административньх»ь м"бропріятій; 
какь-бь разнообразень ни бьль племенной и культурньй составь его 
населенія; однообразіє они считають необходимьмть условіемь порядка и 
силь государства и несомнінно если-бь: природа не ставила непреодо- 
лимьх» границь ихь тенденціямь, они бь попьтались цьркулярами регу- 
лировать не только однообразіє зтнографическоє но и тфлосложеніе, 
цвіть волось, вьсоту роста, длину носа и т. п. В5Бдь мь еще припомнимь 
то время когда у солдать набранньх» среди білокураго народа, пола- 
гались обязательно чернье усь и порядокь вь з2томь отношеній старался 
одоліьть природу ваксою или накладкою на усь: бараньяго міха. 

Поборники порядка, основаннаго на однообразій не обращають вни- 
манія на то, что самьжя разнороднье и многочисленнье народнье типь 
могуть не только жить совмістно вь одном» государствь, но и в» равной 
МБрь дорожить его прочностью, его законами и учрежденіями, если зти 
учрежденія гарантирують ихь общія права и равно всбмь оказьвають по- 
кровительство и защиту; что раздорь, а слЬьдовательно и общее ослаб- 
леніе государства пройсходять лишь тогда, когда господствующая на- 
родность становится по отношенію кь подчиненньмь вь роль завоева- 
теля, властелина, рабовладЬльца, пресльдущаго утопическую ціль: стрем- 
леніе изгладить природную ихь физіономію и претворить ихь по своему 
образу и подобію; что если и возможно подобное претвореніе, то оно 
можеть случиться только путемь постепеннаго культурнаго вліянія при 
дружномь сожительствб и только отдаляєтся мбфрами насилія, гоненія и 


"(чход 09381 є нфефіогоф) 


"ениж/ ду вшдоп олой ві нинчочхи,) шАзУві, ізн оком "євижКду олой 
їхву 'ояноьне|| феміх оон єт БАдоп са "Я вних Чу вшдап 'ьичоноїну "| "Я оівдя є ьКдоведі| 


сеьняоноїну 4 :Я гмхоївндії 





Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 65 | 


нетерпимости что, наконець, пресльдуя подобную ціль государство лишь 
затрачиваєть на безплодную и безцьльную борьбу лучшіе запась своих» 
силь и знергій. Не обращая вниманія на всь вьішейсчисленнье мотивьі, 
не давая себь труда взглянуть на приміВбрь дружелюбнаго сожительства 
различньхь народностей вь составб многихь государствь какь вь про- 
шедшем»ь такь. и вь настоящемь, поборники однообразія видять вь каждой 
попьткіф констатировать гтнографическій составь населенія, изьучить его 
типь и заявить на основаній изученія пожеланія и надеждь относительно 
путей дальніьйшаго ихь развитія и преуспбянія, какь на государственвую 
изміну, какь на тенденцію политическаго сепаратизма. Разь ставь на 
зту точку зрЬнія, перепутавь понятія о народности (какь организмі соз- 
данномь природою) и о государстві (организмЬ основанном» на стремленій 
взаймно гарантировать безопасность и благоустройство жителей одной 
територій) любителя прямолинейнаго порядка чувствують непреодолимое 
стремленіє достичь своего идеала м'бропріятіями. Ото обходится тЬьмь 
легче, что кь числу поборниковь государственнаго однообразія принадле- 
жать вь силу установившейся привьчки, за мальюмь исключенібмь всб 
лица занимавшія и занимающія вь южно-русскомь крав крупнье адми: 
нистративнье должности. 

Наконець третяя й несомнінно самая злостная и недобросовістная 
группа противниковь украийнофильства состойть изь лиць фарисейски 
преслБдующихь подь личною будто безграничною преданностью госу- 
дарству и его цЬлямь свой личнье видь. Вь общественньхь вопросахь 
люди подобнаго закала совершенно индиферентнь по существу свойхь 
убвжденій, они уббжденія зти готовьі міБнять ежедневно, подь условіемь 
личной вьгодь и вліянія; они готовь примькать кь каждому вбфянію и 
направленію, подь условіем», что. вь данноє время сила и власть будуть 
на ихь стороніь и вознаградять ихь усердіє извістною вьгодою; поль- 
зуясь недоразумфніємь по отношенію кь украйнофильству, спекуляторьт 
раздували зто недоразумфніе, усиливали предубфжденіє властей подтасо- 
ванньми или завбдомо вьвідуманньіми фактами и предьупреждали разь- 
ясненіє истинь, вьїшзьвая репрессивнья м'Брью препятствовавшія гласному 
обсужденію вопроса. Сь одной сторонь интригующіевб дешевою ціною 
снискивали себВф репутацію ревнителей и спасителей цілости государства, 
спасая ее лишь оть фантомовь собственнаго сочиненія, сь другой они 
не упускали случая создать мутную атмосферу для боліье удобнаго про- 
изводства личньхь недоброкачественньх» дЬлишекь, для сведенія личньжхь 
счетовь изь за оскорбленнаго самолюбія и т. п. Подробньие примфрь по- 
добнаго рода цілей и пріемовь будуть указаньї при очеркф причинт врі/- 
звавшихь распоряженія 1876 года. 

Искодя такимь образомь изь рутинь, недостаточно яснаго обществен- 
наго развитія или личньхь побужденій, противники Украйнофильства в» 
теченій 20 літь вьіставляли противь Украийнофильства три различнья обви- 
ненія. Постараємся вкратціф передать мотивь зтихь обвинительньхь 
актовь и оцінить ихь относительную правдивость. 

Первья гоненія на Украйнофильство возникли вь 1860 году вслід- 
ствіе жалобь польскихь помбщиковь Южно-русскаго края о том, будто 
лица, занимающіеся малорусскою литературою, представляють направленіе 
ультра демократическое, стремящееся произвести в крав поголовное 
истребленіє дворянь; администрація, не давь себЬ труда провбрить фанта- 
стическіє доносью польскихь дворянь, приступила немедленно кь ряду 
репрессивньхь мірь: бьвшій генераль- губернаторь князь Васильчиковт, 
безпрестанно  тревожимьй нареканіями дворянь и вьшслушивая самьія 
страннья сплетни сочиняемьія ими, старался избавиться оть зарождавше- 


»Україна", кн. 6.--5. 


66 | | Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 





гося направленія рядомь административньхь распоряженій: то одинь пир- 
кулярь воспрещаль вь крав продажу букваря, изданнаго Кулишемгь, за. 
то что вь немь помфщена бьла какь образець народной поззій, давно 
извЬстная вь печати дума о Наливайкі, усматривая вь ней возбужденіе: 
кь истребленію поміщиковь, то предписьвалось полицій провфрить не 
привезень-ли изь Петербурга вт» гробу ножи для різни подь видомь 
тьла покойнаго позта Шевченка и наряжень строжайшій надзорь надь 
посьтителями его могиль, то производились обьїски, аресть и слідствія 
надь молодьми людьми, ногившими малороссійскій костюмь, и начальник» 
края сь крайнимь недоумініємь и свойственньмь ему добродушіемь 
узнаваль изь слЬдствій, что подсудимьте нисколько не думають о різні, 
а занимаются составленіємь букварей и изученіемь зтнографій края; ко- 
мизмь мБропріятій дошель до того, что в» праздникт св. Тройць, 1860: 
или 1861 года, по жалобЬь дворянь запрещена бьла вь ярмарочньжхь ба- 
лаганахь уже 100 лбть установившаяся пьеса кукольнаго театра изобра- 
жавшая подвиги Ваньки Каийна, такь какь поміщики усмотрБли вь со- 
держаній зтой пьесью великорусскаго происхожденія украйнофильскоє под- 
стрекательство народа против» дворянт. Готовность міЬстной администра- 
цій удовлетворять жалобам- дворянт... (На цьому уривається рукопис К. А.).. 


Невидані спомини Ї, М. Каманина про В: Б. Антоновича. 


Рівно рік тому, 11-го березня 1908 р., яскраве, світле весняне сонце: 
останнього разу освітило перед нами біля відкритої могили лагідне об- 
личчя дорогого нам учителя. З жалем споминаючи про цю сумну хви- 
лину ми гадаємо, що найкращою втіхою нам буде відтворити відомі нам 
факти з його працівничого життя та плідної діяльности. 

Небіжчика В. Б. я знав спочатку за чутками. Мені багато розповідав 
про нього його тесть Ї. М. Міхель, що будинок його був у сусідстві 
з будинком моїх батьків; з цього часу Й почалося поміж нами знайомство. 

Їван Михайлович Міхель, відставний капітан, високий на зріст, сухор- 
лявий, сивий Німець. Це була дуже лагідна Й добра людина, і я з лю- 
бов'ю пригадую його; знадобіддя І. М. проводив завсіди в коридорі свого 
будинку, відчинивщи парадні двери на вулицю, і стежачи з нудьги за 
прохожими та проїжджачими. Мені що-дня, ідучи до гімназії та назад, 
доводилось проходити поуз будинок Ї. М. Міхеля. Ми здоровкалися та 
розмовляли; говорили ми про все--Ї. М. була людина дуже серйозна й 
привітна, і в Його товаристві я почував себе цілком вільно. Небавом 
після того, як він віддав заміж свою старшу дочку, Варзару Йванівну 
за В. Б. Антоновича, Ї. М. Міхель розказав мені про цей факт та сха- 
рактеризував свого зятя, як людину надзвичайно добру та вчену. Це було, 
коли пам'ять мене не зраджує 1861 р., одного літнього, теплого дня, вітря- 
ного та курного, о 4-ій годині. Вінчались молоді в церкві Прозорівської! 
башти на Печерському. Там же в серпні (в кінці) 1864 р. відбулося він- 
чання і М. П. Драгоманова з Л. М. Кучинською. Це вінчання мені осо- 
бливо в пам'ятку, і я розповім про його иншим разом. Прозорівську 
церкву вибрали для вінчання В. Б. Антоновича й М. П. Драгоманова 
через те, що їх тесті, Міхель та Кучинський, мали службові стосунки 
з Прозорівською баштою, ще Й через особу священика цієї церкви. У цій 
церкві за священика був Олександер Петрович Борецький; родом він не 
був з духовенства, а з фаху був агроном,-- скінчив Горигорецьку хлібо- 
робську школу. О. Олександер, поводився та жив так, як світська лю- 
дина, оскільки дозволяв це йому сан священика, і тому йому добре симпа- 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 67 


тизували Кияни часу свого. Прозорівська церква, не вважаючи на свою 
віддаленість, збирала. багато молодої інтелігентної публіки. 

Незабаром потому і друга дочка Ї. М. Міхеля, Олександра Йванівна 
пішла заміж за другого відомого професора:з нашого університету -- 
О. Ф. Кістяківського. Ї. М. Міхель все напоставав, щоб я познайомився 
з його славетними зятями. Я'був тоді в молодших класах гімназії, і мені 
страшною здавалася їхня вченість, доки я не зустрівся з В. Б., як зі 
своїм професором. Коли я вступив до університету, Антонович не був тоді 
ще за професора, а працював у Центральному Архіві, і висловлюючись, 
як Панько Небреха, -- 


В шпаргалах, мов та миш, довбавсь, 
Що коїв Лях і гайдамака-- 
До всього пильно доглядавсь. 


Але студенти вже знали за працю В. Б. та цікавилися його особою. Вперше 
довелось мені його побачити в одній з авдиторій університету, де ми 
складали півкурсовий іспит; на іспиті присутній був декан А. І. Селін. 
До нього в якійсь справі прийшов В. Б. Тут я пильно придививсь до 
нього, і мій давній страх пропав: я бачив перед собою надзвичайно про- 
сту та добру людину без будь-яких претенсій на величність. 

ругого разу я побачив В. Б. Антоновича на його диспуті; офіціяль- 
ний опонент його був М. П. Драгоманов, що назвав магістерську працю 
» Останні часи козацтва на правому боці Дніпра" видатним явищем в істо- 
ричній літературі і не так розбирав працю В. Б., як пояснював публіці 
необхідність для історика засновувати свої висновки на студіюванні си- 
рового архівного матеріялу, що ним мало хто Й цікавиться, і казав про 
те, яка важлива через те праця В. Б., тоді ще молодого вченого, що 
своїм дослідом прокладав новий шлях у науці. Після оборони дисертації 
рада університету обрала В. Б на штатного доцента, і В. Б. зробивсь 
нашим викладачем. Отже я та мої товариші мали щастя бути першими 
його слухачами. 

Бувши сам, до вступу на катедру, щирим архівістом, він хотів і нас 
повести тим же шляхом. Для цього він пропонував нам працювати в ар- 
хіві. Багато відгукнулось на його заклик і пішло працювати до архіву. 
Цього часу й я зрозумів усю важливість та значіння архівних робіт; 
зрозумів та прихилився до них так, що коли доля позбавила мене мож- 
ливости присвятити себе педагогічній діяльності я, не вагаючись, поклав 
віддатися архівній праці, і в цім намірі підтримав мене В. Б.--я за це 
пригадую завсіди з великою вдячністю. 

Спосіб, якого вжив В. Б. щоб привабити студентів до архівних праць, 
був занадто дорогий та важкий для нього. Полягав він у тому, що В. Б. 
з свого запасу архівних зауважень виділив декілька тем та зазначив ру- 
кописний до них матеріял; треба було свіжі дані цього матеріялу звязати 
з відомостями про цей-таки факт, що був у історичній літературі, та 
зазначити те нове, що вносив до науки той зи инший рукописний доку- 
мент. Само собою що запас мусів раніш чи пізніш вичерпатись, і архівні 
навчання припинитися, - так воно дійсно і сталося згодом, через те що 
матеріял для студентів потрібував особливих властивостей; він повинен 
був відповідати на малу тему і разом з тим порушувати будь який важ- 
ливий історичний факт, але такого матеріялу було небагато; небагато 
Його було й у В. Б. , 

Тим часом як самі студенти працювали над сирим матеріялом, инші 
студіювали читання та ознайомлювалися з письмом та з актовою мовою 
архівних рукописів. Я належав до цього останньго гуртка, бо ще перед 
закликом В. Б. почав я працювати над старо-руськими літописами, озна- 


68 Матеріали до біографії В. Б. Антоновича 


т 0 - - -- - -- -о за 





М 


йомлення з якими було так саме потрібне, як і вміння розумітися на акто- 
вім матеріялі. Згодом В. Б. повертався ще раз до цього самого способу 
привчити студентів до архівних робіт, але Й удруге мав він той самий 
результат, залишаючи молоді тільки любов та зацікавлення до архів- 
них робіт, що до них дехто й повернувся згодом, коли сприяли 
цьому обставини. 

Після того, як я став на службу до архіву, наші зустрічі з В. Б. були 
досить часті. Але працював я завсіди самостійно та незалежно. Я ніколи 
не міг зважитися прохати В. Б. вказати мені тему чи архівний матеріял 
задля праці. До всього я поклав доходити власним гірким досвідом. 
Після деяких невдалих тем, шо я вибрав з опалу, я потім уже не робив 
помилок. | 

По тому, як В. Б. оборонив докторську дисертацію, він дістав звання 
ординарного професора, і його обрано на декана історично-філологічного 
факультету. Цього часу я вже самостійно працював у архіві. З дору- 
чення управи університету, як Його член, В. Б. брав участь і в діяльно- 
сті архіву. Ця участь полягала в тому, що архів видає копії з докумен- 
тів, що зберігаються в його надрах, засвідчивши їхню правдивість та 
пояснивши чи вважати даний документ за справжній чи за підроблений, 
через те що підроблені документи трапляються в книгах архіву досить 
часто. Розпізнання правдивости чи підробки давніх документів потрибує 
досвіду. В. Б. мав у цьому досвід великий, і свідчити виписи за Його 
участю було легко, бо цілком можна було певному бути, що помилки не 
трапиться. Завдяки Його досвіду, я одного разу щасливо вийшов з дуже 
великої трудности. Прошу дозволу розказати про цей факт, бо боюся 
що не всім він буде цікавий; а розказати про його вважаю за доречне 
ще через те, що він показує, як високо стояв авторитет В. Б., як архе- 
ографа. Один інтелігентний поміщик, а з ним іще декілька родичів -- 
спільних власників, позивався з селянами, що захопили ліс та ріллю 
в його маєтку. Справу розглядали, коли не помиляюсь, у суді. Селяни 
засновували своє право на тому, що вони одержали землю ще від своїх 
дідів та прадідів. А поміщик та його спільники твердили, що існує якийсь 
судовий вирок, який визначає межі маєтка та доводить, що земля, якою 
володіють селяни, увіходить до цієї межі та належить поміщикам; цей 
судовий вирок відбувся в половині ХМІЇ віку. Суд зажадав, щоб той ви- 
рок Йому показали; поміщики звернулися до Центрального Архіву з про- 
ханням видати їм копію з цього присуду; дані, про час та місце запису 
документів, що вони повідомили, були неправдиві, і документа не можна 
було вишукати. Нарешті, власники маєтку сповістили про список доку- 
ментам, що стосуються до їхнього маєтку; між ними був і той, що треба 
було його видати та засвідчити. ШДокумента й справді, за цими вказі- 
вками, нарешті таки знайдено. Ї таки дійсно був такий вирок, зазначено 
межі спірних земель по ріжних природніх прикметах та межових знаках: 
по врочищах, рівчаках, болотах, по карбіжах на деревах тощо. Розгля- 
нувши цей документ уважно, я заявив заінтересованим особам, шо на 
мою думку він підроблений; власники маєтку втрачали свій єдиний доказ 
на землі, що їх ніби-то захопяли селяни; зрозуміла річ, як вельми зажу- 
рилися власники. Два моїх співробітники по архіву, довідавшись про 
мою розмову з власниками, схотіли і собі подивитися на той документ. 
Побачивши його, вони обидва знайшли, що на їхню думку документ 
справжній. Мене цим поставлено в трудне становище, проте мої това- 
риші по архіву, що обидва працювали над документами ХУЇ в., були 
зовсім незнайомі з характером документів ХМ в., і не зрозуміли особ- 
ливости знайденого документу та й не збагнули, в яке становище мене 


| Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 69 


поставили. Я пропонував звернутися до В. Б. щоб розвязати непорозу- 
міння. Поміщики зраділи з цієї пропозиції, бо чули про його досвід у цій 
справі. Один із них таки зараз кинувся розшукувати В. Б. по універси- 
теті, бо він що дня працював у нумізматичному чи археологічному кабі- 
неті, виходячи звідтіля лише щоб лекції читати; у цей момент В. Б. був 
на лекції. Коли він після дзвінка вийшов з авдиторії, поміщик підійшов 
до нього, пояснив у чому справа, і запросив його зараз-таки піти до 
архіву, щоб розвязати непорозуміння та попередити цим моє побачення 
з,В. Б. А--чем, позбавити і мене можливости пояснити, чому я вважаю 
цей: документ за підроблений. На щастя, цього Й не треба було; В. Б. 
переглянувши документ, його обстанову, инші документи в книзі, так 
само визнав, що документ без сумніву підроблений. Я вийшов з неприєм- 
ного становища. У дальшій розмові з приводу цього інциденту, В. Б. 
указав моїм товаришам, котрі так необачно визнали документ за справжній. 
крім тих прикмет, на які я посилався, ще Й на инші. У випадку, про який 
Я розповів, яскраво виявилася широка досвідченість В. Б--ча, якархеографа; 
але цієї досвідчености він нажив собі 1 недурно; тільки завдяки впертій праці, 
пощастило йому дійти успіху в правильнім поставленню питання як роз- 
пізнавати справжні та підроблені документи; це заслуга лише небагатьох, 
що близько стоять до архівних праць. 1869 р. у Центральному Архіві 
виявлено підроблені документи; призначено слідчу комісію. Ця комісія, 
розглянувши всі обставини справи, не знайшла підробки того часу, але 
констатувала існування великої в Архіві кількости підроблених докумен- 
тів, що фальсифікація їх належала до далекого минулого, а також уста- 
новила вона навмисне чи ненавмисне видавання їх за автентичні -- на 
підставі цього багато осіб скористувалися з неналежних їм прав. Але 
комісія у своєму складі не мала членів свідомих у справі розвязання 
підробок; професори юридичного факультету, так і історично-філологіч- 
ного, відхилили запрошення бути за експертів у комісії. Удались до В. Б--ча, 
котрий був тоді членом Археографічної Комісії, але катедри в універси- 
теті ще не займав. В. Б. прийняв запрошення і дослідив актові книги з 
археографічного боку. Його розгляд підробки документів становить цілу 
розправу. Вона тим цінніша, що в даному разі В. Б. не мав попередни- 
ків -- у котрих-би він зміг навчитися розпізнавати автентичні чи підро- 
блені документи. Тут як-найширше виявилася Його здатність до глибокої 
аналізи та творчости. Не прибільшуючи можна сказати, шо В. Б. влас- 
ними силами, без ніякої підтримки з буд-чийого б то ні було боку, 
утворив науку про автентичні та підроблені документи, але утворив (її, 
мовляв, поки що в сировому вигляді, не давши науці остаточної система- 
тичної розробки та залишивши її своїм наступникам та прийдешнім вікам. 
е відважуючись турбувати В. Б--ча проханням повідомити нас про свої 
знання в справі розпізнавання підроблених документів, ми задовольнялися 
з Його матеріялу, що є в його експертизах таких документів, вивчали 
його способи та методи, переглянувши ті книги, про які він висловив 
свою думку. Звісно, цим шляхом повинен піти Й той, кому доведеться 
колись узяти до своїх рук зазначення справжности чи підроблености 
документів; на Його вже обов'язку буде впорядкувати увесь той мате- 
ріял, що залишив В. Б. і який полягає в справах слідчої комісії, -- роз- 
робити його в наукову систему і піднести до наукової теорії ті твер- 
дження, які практично виробив В. Б. | ця наука В. Б. про підроблені 
документи повинна скласти розділ у науці архівознавства, яка знаходиться 
тепер у початковому стані. 
повним переконанням та певністю ми кажемо, що акти експертизи 
В. Б. підроблених документів будуть великими листками в Його лавровому 


70 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


вінку, що вони утворять йому нерукотворний пам'ятник, до якого не заросте 
терниста архівна тропа, що слава Його щодо цього ,не вмре, не поляже" 

Зазначивши оцю мало кому відому сторону творчости В. Б., я гадаю 
виконати свій обов'язок перед ним, як археограф і його ученик у трудній 
і вельми відповідальній справі експертизи архівної фальсифікації. 


11 березня 1909 р. 


Невидані спогади В. Г. Ляскоронського за Володимира Боніфа- 
тієвича Антоновича як професора. 


Володимира Боніфатієвича я знав ще за своїх гімназіяльних часів, на- 
прикінці 70-х років минулого столітгя, завдяки, з одного боку, вчителеві 
лубенської гімназії Ф, Ї. Камінському, відомому співучаснику ШЇ-го архео- 
логічного з'їзду в Київі, який з захопленням працював над археологією 
та етнографією України, а з другого- дякуючи мойому старшому братові, 
Володимирові, що допіру вступив студентом на історично- філологічний 
факультет університету св. Володимира і вже сам працював під керівниц- 
твом професора В. Б. Антоновича. Зі слів тих двох осіб, так само і 
з оповідань «нших людей, що ближче знали його, я міг вже виробити 
собі досить виразне розуміння про те, що властиво уявляє з себе про- 
фесор В. Б. Антонович. Був то видатний вчений, талановитий та надзви- 
чайно працьовитий, великий знавець краєвої історії, археології та етно- 
графії, а до того ще переконаний українофіл і ліберал. 

Крім того ще розповідали, що В. Б. Антонович відріжнявся надзви- 
чайною простотою та лагідністю в обходженню і що студенти дуже 
люблять та поважають Його, так за талановитість і високу вартість його 
наукових студій, як і за Його прихильність до молоди та до її найкращих 
поривань до ідеалів правди і добра... Такі були мої відомості про В. Б. Анто- 
нозича, коли довелось мені 1880 р. вперше опинитись у Київі, щоб всту- 
пити студентом на університет. Наслухавшись стільки доброго проВ. Б., 
мені хотілось як найскорше особисто побачити його, послухати Його та- 
лановитих викладів, особливо щодо краєвої історії, яка почала вже де- 
далі збуджувати все більше уваги до себе. Але ж бажанню мойому, на 
превеликий жаль, не судилось так хутко здійснитись, бо В. Б. Антоно- 
вич, діставши наукову командировку, од їхав за кордон, а коли мав по- 
вернутись до Київа, про те говорилось ріжно: одні припускали, що він вер- 
неться за рік, инші за півтора. В кожнім разі було певно, що в осін- 
ньому півріччю. себ-то до різдвяних свят, він лекцій не читатиме. Хоч як 
було прикро, що доведеться немало чекати на поворот Володимира Боні- 
фатієвича, але 'ж довелось коритись неминучому та набиратись терпливости. 

Треба зауважити, що вступивши на університет, я зразу ж старався 
одвідувати виклади багатьох професорів ріжних факультетів, щоб як най- 
ширше і найповніше ознайомитись з наукою, яка розчинила перед нами 
свої двері. Правду кажучи, не дуже задовольняли мене наявні наукові 
сили історично-філологічного факультету і я навіть надумував перевестись 
на инший факультет, що зрештою було звичайне явище серед студент- 
ства, яке допіру вступило на університет і не могло одразу з'ясувати 
складне та трудне завдання про свою майбутню кар! єру, та обрати від- 
повідну спеціяльність. Єдине, що вдержувало мене на історично-філоло- 
гічному факультеті-- то була певність, що під проводом професора Анто- 
новича можна буде залюбки працювати коло науки, здобуваючи од неї ду- 
шевне та моральне задоволення; отже Й вирішив терпеливо дожидатись 
повороту В. Б. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 71 


Минули різдвяні свята 1880 р. що перебув я в Лубнях, серед своєї 
родини, настав новий 1831 р., і з половини січня я знов у Київі, щоб 
«слухати університетські виклади. Аж ось надійшла звістка, що Володи- 
мир Боніфатієвич нарешті прибув до Київа і в найближчому часі розпочне 
нам свої виклади з руської історії. Отже зрозуміло, з якою радістю по- 
чув я цю звістку, постановивши ніяк не пропустити перших лекцій, що 
мали бути вельми цікаві, бо В. Б., як була чутка, мав намір познайомити 
своїх слухачів з тим, що бачив він закордоном цінного та цікавого 
для науки. Прудко наблизився я до вітрини з оголошеннями, що торка- 
лись студенських справ, щоб самому наочно упевнитись про день і час, 
коли має викладати професор Антонович. Записавши собі для пам'яти 
дні та години Його викладів, я ще загодя прийшов до університету, щоб 
бува не прогавити тих цікавих лекцій. Авдиторію для викладів про- 
фесора Антоновича було призначено недалечко великої  студенської 
збірної залі (потім її через постійні студенські сходки, було переділено 
коридором і перероблено на велику авдиторію), поруч з У-ю, де звичайно 
відбувались засідання Історичного Т-ва Нестора Літописця. Треба заува- 
жити, що в перерві межи лекціями, студенти звичайно громадились в тій 
збірні, розмовляли з товаришами, читали газети, яких чимало одержувано 
на університеті і т. и. Аж ось перед самісінькою лекцією проф. Анто- 
новича, якось я забалакався з одним з товаришів, пропустив дзвінка і не 
помітив, як професор пройшов до авдиторії і розпочав свій виклад. 

Дуже мені було прикро за свою марудність, отже ввійти до авдиторії, 
до вже читає професор, одвести увагу слухачів од змісту оповідання, 
уважалось за наших часів за річ дуже неввічливу: такий вхід порушував 
би ту розумову дисципліну, що немов би одним током звязувала і лектора 
і слухачів; розчиняння дверей, при напруженню і скупченню думки на 
однім предметі мимоволі одхиляло увагу лектора і завдавало Йому ви- 
диме незадоволення. Не бажаючи, певно, робити такої прикрости шанов- 
ному професорові, я рішив зостатись в коридорі, дожидаючи другої го- 
дини лекції, бо В. Б. читав дві години в ряд. ЖЖкалкуючи на себе самого, 
я проте, за порадою одного товариша студента, що теж цікавився по- 
слухати проф. Антоновича, зважився подивитись на обличчя професора 
крізь маленьке віконце шо витерте було на пофарбованій на чорно 
шибці вікна, яке виходило з авдиторії до коридору. Крізь дуже маленьку 
круглу дірочку, я побачив сидячу на фотелі боком до мене постать, а 
найбільше голову професора в профіль. Ця голова надзвичайно врізалась 
мені в пам'ять: вона визначалась правильною формою, мала простий 
добре розвинений лоб і великий, майже, під прямим кутом покажчик 
обличчя (лицевий кут), що свідчить про велику місткість головного мозку. 
До того голову цю вкривало густе волосся каштановатого кольору, під- 
стрижене в кружок; чисто виголене обличчя з густими вусами, що трохи 
спущені вниз по-козацьки. Таке було обличчя професора Антоновича, 
що я побачив вперше. 

На другу лекцію, що безпосередньо йшла за першою, я вже, вивче- 
ний, як то кажуть і гірким досвідом, заздалегідь засів на своє місце, щоб 
як-небудь не прогавити і цієї. Ось передзвонив дзвінок, що сповіщав 
про скорий початок лекції, студенти з гомоном поспішались до авдиторії 
та позасідали на партах. Як тепер пам'ятаю, ввійшов до авдиторії, трохи 
припадаючи на ногу, чоловік невисокого (середнього) зросту, сухорлявої 
але міцної постати, в чорнім сюртуку і в білій крахмальній сорочці з від- 
кладним коміром, що просторо облягав сухорляву шию. Такий був про- 
фесор В. Б. Антонович. Зійшовши на катедру, він сів на кріслі і повагом 
Фозпочав свою лекцію. 


72 і Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


Свої перші лекції проф. Антонович присвятив ознайомленню студен- 
тів з тим усім, що бачив за кордоном цікавого та інструктивного в нау- 
ковім відношенні. Він оповідав, оскільки пам'ятаю, про паризький Лувр, 
про Сен Жерменський музей і про їх стародавності, що мали історичне 
та археологічне значіння, про инші закордонні музеї та їх рідкості. Го- 
ворив він просто, без гучних фраз, взагалі без жадного прямування до: 
ефекту, але ж Його слова були вельми змістовні, глибоко продумані. Го- 
ворив він баском, при чому його мова відріжнялась і українським акцен- 
том і такими спеціяльними словами, які тут вперше довелось почути, 
Особливо помічався український акцент в вимові слів: что, чтобеі, які 
він вимовляв як шо, щоб, хоч проте помічалось це не завжди, а прори- 
валось часом, наче мимоволі. 

На друге півріччя В. Б. Читав нам історію Литви, якої курс він викла- 
дав один семестр; лекції записувало чимало студентів, потім зводили 
текст, літографували Й видавали їх після перевірки та доповнення са- 
мого професора. Велика авдиторія, де викладав проф. Антонович, місти- 
лась поруч з залею, ліворуч входу з коридору до залі і майже що 
разу була повна студентів не свого тільки, але Й инших факультетів, не 
вважаючи на постійні студенські розрухи та сходки, що відбувались 
мало не що-дня. 

ЖКадібно слухали ми свого улюбленого професора, захоплюючись 
змістовністю Його викладів, так само як Його приступністю та простим 
обходженням з студентами. Поводився В. Б. з ними завжди надзвичайно: 
мило: просто, уважно, сердечно та щиро, по змозі, дбаючи щоб заловольнити 
їх наукові прямування, але разом з тим поважно Й обережно, не кажучи 
нічого зайвого. /Кожний студент, що звертався до нього по наукову до-. 
помогу, завжди стрівав упередливість і велику підтримку порадою, книж- 
ками і власноручними замітками та записами в ріжних галузях історич- 
них відомостів, складеними на невеличких картках) Зазначу при нагоді, 
що В. Б. володіючи чималою, спеціяльно добіраною бібліотекою, розда- 
вав свої книжки тим студентам, що працювали в нього, як то кажуть, 
на всі боки, записуючи тільки на окремому аркуші назву книжки та 
прізвище студента, не завжди зазначаючи навіть Його адресу. За тих 
часів професори добре вірили студентам і, певне, рідко помилялись в тому; 
бо не звернутк професорові книжку, що взято від нього, уважалось за 
річ надто низьку, негідну порядної людини. Раз колись, бувши в хаті 
у В. Б. я висловив здивування, що він так щедро і без міри г роздає 
студентам рідкі книжки, які й самому необхідні при наукових працях. 
В. Б. надзвичайно просто, з ясним обличчям і лагідним усміхом відповів 
мені, що ,на те книжку Й створено, щоб її читати і користувати з неї". 

-- зЦілком вірно, зауважив я, але ж в тім біда, що не можна ручи- 
тись за справне повернення книжок, особливо цінних задля своєї рід- 
кости, так вельми потрібних до тих чи инших наукових праць". В. Б. 
розвів руками й, добродушно усміхаючись сказав: ,Нічого не поробиш, 
а треба давати; використають книжку і повернуть". 

. Такий оптимізм В. Б. не завжди справджувався і мені самому дово- 
дилось потім робити ряд екскурсій до тих осіб, що взявши у нього 
книжки, та ще Й не його власні, а університетські, довго не повертали 
їх, тим самим ставлячи професора в дуже ніякове відношення щодо 
університетської бібліотеки. Студенти доволі часто одвідували В. Б. в його 
хаті, просячи книжок по тих чи инших наукових питаннях, або ж його 
порад та вказівок. В. Б. охоче йшов на зустріч до кожного, хто Звер- 
тався до нього. Пам'ятаю, одного разу по лекціях звернувся я до В. Б. 
з проханням призначити мені день і годину, коли б мені прийти 


| Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 73 


' 


до нього і особисто поговорити про наукову роботу, що янадумав. В. Б. 
призначив мені день і годину для тої розмови. В означену пору я вже 
був у його господі, що на розі Кузнечної та Жилянської вулиць. Буди- 
нок був старенький, деревляний, простого провінціяльного типу 1). В. Б. 
запросив мене до свого кабінету -- малесенької кімнатки і ми розпочали 
розмову, що затяглась довший час; тим часом в сусідній кімнаті зібра- 





Приятелі В. Б. Антоновича: Кость Петрович Михальчук 
(Фотографія кінця 60--поч. 70 років). 


лось чимало гостей: очевидячки тоді в нього була вечірка, але ж він 
не вагаючись покинув гості та йшов виконати те, що пообіцяв студентові, 
і видко було, що робилось це щиро, од серця, мовляв би з захопленням. 

го двічі кликано до гостей, але ж він зоставався, аж доки не подав 
мені необхідні відомості і не наділив книжками з своєї бібліотеки. 


) Дю хатку, після повороту В. Б. з-за кордону, було розібрано, а натомісць збу- 
довано новий, теж деревляний дім, але вже просторіший. Цей останній існує і по сей час. 


74 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


она я а аа 





Потім і в дальші часи доводилось мені часто бувати у В. Б., най- 
більше для роз'яснення ріжних наукових питань. 

Бував я в нього і ранком, і ввечері, звичайно від б до 7 години. 

Ранком, аби о якій порі, хоч би навіть об 11 годині, можна було 
бачити Володимира Боніфатієвича в його звичайнім хатнім убранню, себ- 
то напів одягненого-- в чоботях на випуск, в старому літньому пальті 
поверх м'якої, звичайно вишиваної, сорочки, при чому він завше тушку- 
вавсь- йому холодно було в тім убранні, проте він не охоче скидав Його, 
зодягаючи крохмальну сорочку та триковий піджачний костюм, найпро- 
стішого крою та кольору. Так, напівубраний, перебував В. Б. звичайно 
до обіду або ж поки не було. потреби виходити на місто, бо тоді вже 
мусів брати і крохмальну сорочку, і краватку, і піджачну пару. Своїх 
одвідувачів стрівав В. Б. надзвичайно приязно та прихильно, садовив 
коло себе на стільці і провадив вільну розмову на ріжні теми, часто Й 
сам починаючи їх. 

Мушу одначе визнати, що одвідуючи В. Б., користуючи з його бесіди 
та з Його цінних в науковім відношенню відомостів, я завжди чувся трохи 
ніяково, що одбираю в нього дорогий час, утруднюю Його то симто тим, 
а сам не можу, з свого боку, нічим віддячити за його добрість та ува- 
жливість до мене. 

Так ішов час на сподіванню ліпшої майбутности. 

Згадується, мов живе, світлий початок 1881 року: відчувалось наче 
наближення чогось нового в суспільно-політичнім відношені, чогось доброго, 
давно сподіваного; відчувалось, що наближається перемога правової сйли 
та порядку замісць урядовницької сваволі та ,усмотрінія", що вже Усім 
до краю допекло. Молодь університетська жадібно хапала кожну звістку 
про те і перебувала в підвищеному настрою духовому. Готувався вели- 
чезний студенський вечір (баль), який уряджувано що-року на користь 
незаможніх студентів. За погодженням з міспевою владою |), що тим ра- 
зом дуже уважливо поставилась до студентів, постановлено урядити вечір 
в будинку університету, між тим як передніше такі вечірки роблено або в 
думській залі, або в будинку купецького зібрання, в будинку міне- 
ральних вод то що. Громадянські кола київські, що завжди із співчуттям 
ставились до студентства і тим разом теж взяли в цій справі найгарячішу 
участь; отже баль видався преславно. Відбувся він у останніх числах 
лютого. За відомостями справоздання, людности було на тім балі по-над 
11.000 чоловіка 7); актова університетська заля з аван-залею, найбільші 
авдиторії, коридори, студентська збірня та багато инших кімнат було 
повнісінько напхано людом в святочному убранню. Буфети жваво торгу- 
вали і виручка з них була величезна: громадянство, розщедрившись, не 
жалувало грошей на допомогу незаможнього студентства. Молодь теж не 
відставала і, як скінчився концерт, коли розпочалися танці в актовій залі, 
урядила собі в студенській збірні свої окремі танки. Збірня теж була 
повна-повнісінька майже самими студентами од старших до наймолодших 
курсів. Музика (військовий оркестр) грала козачка Й метелиці, а молодь 


1) Сенатор Половцев, що провадив слідство над генерал-губернатором, дав дозвіл 
на те за порукою професорів, найпопулярніших серед студентів кожного факультету: 
Антоновича, Кістяківського, Лучицького, Хржонщевського, Афанас'єва, Мінха та инш. 


2) Відомості про цей баль заздалегідь широко розповсюджено на провінції; отже 
прибуло багато видатних громадських та земських діячів з Полтави, Чернигова, Харкова, 
Кременчука, Єлисавету, з ближчих і дальших околиць. переважно з-поміж колишніх сту: 
дентів цього університету та инших, що в такий час прагнули перебути в широкім кол! 
сучасної університетської молоди--майбутніх громадян. своїх наступників. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 75 


з ан аю и юн и а т а а аю и м аю аа а аю п ат аа | аю а ен а а в т о 


танцювала до знесилення. Тут. брали участь і дехто з найулюбленіших 
професорів, що їх запросили студенти до своєї збірні. 

Як зараз пам'ятаю невелику постать Володимира Боніфатієвича, що 
танцював з нами метелиці, під жваву музику, в величезному колі сту- 
дентів. Аж ось музики стихли, студенти зняли В. Б. на руки, дали йому 
шклянку кахетинського, далі почали колихати на руках при невгавучих 
вигуках на честь його. Нарешті вигуки трохи стишились і В. Б. ще на 
сстуденських руках у повітрі, звернувся до студентів з промовою такого 
змісту: Двадцять год терпів я і перебував разом з університетом тяжкі 
злигодні, великі переслідування, утиски, що боляче відбивались в душі, 
не давали ЇЙ спокою ані відпочинку і тільки дружня молодь, зі своїм 
ясним поглядом і вірою в ліпше майбутнє, зміцнювала в нас бадьорість 
і давала втіху. В. Б. завжди вірить їй і сподівається вже скорого здій- 
снення цього кращого майбутнього для університетського життя, а разом 
ї для всього студенства. Дружніми вигуками: ура, браво, слава та ин. по- 
крито останні слова промовця; його знов почали вихати на руках, а му- 
зика заграла туш. Потім того ми знов знімали на руки Й вихали кількох 
професорів, до яких студентство ставилось з симпатією: Ф. Г. Мищенка, 
. В. Лучицького та инш. Проте можна було помітити, що В. Б. студенти 
вихали на руках довше за инших професорів, виявляючи тим особливу 
до нього прихильність. Вечірка затяглась до ранку і скінчилась гаразд, 
без інцидентів, хоч чимало студентів добре на підпитку не могли вже 
дістатися до дому, а тут і поснули в одній авдиторії (поруч з студенсь- 
кою збірнею, що вже спеціяльно була призначена на так зв. ,мертвецьку,, 
для студентів). 

ле ж не судилось здійснитись яскравим надіям. Фатальне 1 березня 
повернуло догори дном найкращі надії й уповання і для університетського 
життя наступило довге лихоліття... Одначе і в ті тяжкі роки Володимир 
Боніфатієвич зостався вірний своїм міцно усталеним громадським та на- 
уковим ідеалам; так само, як і раніше, чутко, щиро та уважно ставився 
до студенства; вчив, напучував, розвивав шляхи до наукової праці, до- 
бірав теми для розвідок, що живо зацікавлювали і молодь, і ширші на- 
укові кола; кермував розправами в часі, як зачитувано студенські рефе- 
дати, робив поправки, доповнення, вказівки і т. ин. Нам вельми подобались 
і самі лекції В. Б.,і його умілість провадити наукові дискусії, подавати 
правдиве, безсгороннє і разом з тим делікатне цінування кожної науко- 
вої праці. 

Особливо гарні були виклади В. Б. з передмонгольського періоду 
руської історії та з історії української козаччини. В своїм викладі про 
давніший період руської історії, він давав силу критичних зауважень, дуже 
цікавих, метких і вельми важливих для правдивого зрозуміння того чи 
иншого факту чи то події. Самий виклад лекцій був завжди стислий, 
продуманий, надзвичайно ясний та простий, при тому факти й висн:вки 
подавано з великою науковою критикою, без ризиковних гіпотез, яких 

Б. взагалі не любив, силуючись бути яко мога об'єктивнішим та бу- 
дувати свої висновки на добре перевірених, науково обгрунтованих 
фактах. Яскраво пам'ятні прехороші доповіді В. Б. з історії та археології 
українських земель, що подавав він в Товаристві Нестора-Літописця, в 
якому він головував протягом кількох літ. Цікаво зазначити, що з'являю- 
чись на ці засідання, В. Б. завжди уважно ставивсо до студенської 
молоди, що теж одвідувала Їх; сам підходив до знайомих студентів, почи- 
нав з ними розмову, бажаючи стати ближче до них, поділитись думками 
по тих чи инших питаннях. | робилось те в нього цілком просто і при- 
родньо, без якихось особливих заходів, і воно ж то так надзвичайно 


76 | Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


приваблювало нас до нього, тим часом як инші професори держались 
осторонь від студентства. Отже річ зрозуміла, що на приязне до нас 
відношення В. Б. ми відповідали гарячою симпатією до нього. 

Стоячи сам надзвичайно високо в науковому відношенню, В. Б. дуже 
був уважливий до тих, що починали працювати на науковому грунті. 
Постерігши в студентові нахил до роботи по тому чи иншому питанню, 
В. Б. уважно ставився до нього, наділяв книжками, подавав необхідні 
вказівки, поради, довідки та инш. Не обмежуючись тим, він давав змогу: 
користуватись з бібліотеки та з музею стародавностів при універси- 
теті тим, хто поважно працював там, і мені доводилось багато разів 
користати з тих установ, при чому В. Б. просиджував иноді над роботою 
переважно в нумізматичному кабінеті до 4-ої і довше з полудня. 

Гаряче люблячи науку, В. Б. силкувався так само заохочувати до неї 
і своїх учнів, аби тільки помітив у них поважний нахил до наукової 
праці. В такому разі він чутко прислухався до потреб такого розпочи- 
наючого працьовника, ішов на проти нього, силкувався яко мога допо- 
магати Йому будь то порадою, або книжками, або ж сам керував справу 
в способ найзручніший та найдоцільніший для починаючого вченого. Якщо 
справа виходила на добре, В. Б; видимо радів з того, як радіє батько 
з успіху своїх дітей. Якщо діло поверталось не зовсім помисльно, це 
глибоко засмучувало і хвилювало вражливу душу В. Б., що вмів щиро 
входити в потреби і горе инших і співчувати їм. В. Б. вмів обминати 
так зване ,життьове підводне каміння" як сам для себе, так ще більше: 
оберегав од нього своїх учнів; в останні роки попсоване здоровля не 
дозволяло вже йому виступати в тих справах з тою енергією, як бувало 
раніше. 

На студенських іспитах В. Б., вимагаючи фактичного знання, визна- 
чався м'яким і делікатним обходженням та великою поміркованістю щодо 
цінування відповідів; розуміється він вище оцінював самостійне міцне 
знання над виучування фактів з чужого голосу. В іспитах на ступінь 
магістра В. Б. обмежувався загально окресленим обсягом знання з рускої 
історії, який охоплював одначе істотно необхідні основи науки: нічого 
зайвого, нічого дріб'язкового, що не Йде просто до діла, не містилось в 
тих проспектах, що подавав В. Б. на своїх іспитах: все було «стисло, 
виразно, помірковано в обсязі і логічно в постанові. 

Щодо оцінки наукових праць, В. Б. виявляв таку саму безсторонність, 
справедливість і прихильне співчутливе відношення до наукових робіт- 
ників. Зазначаючи якісь недостачі або ж хиби в працях, В. Б. не забував 
і не замовчував Їх позитивних і кращих сторін і, зваживши одно Й друге, 
подавав більш-менш сприятливий висновок, задоволяючий для автора і 
ніяк не образливий для його самолюбства: підстави, що приводив В. Б. 
для ствердження своїх тез, були завжди остільки міцно Й логічно 
збудовані, що не погодитись з ними могла б тільки уперта або неосві- 
чена людина. 

Як відомо, В. Б. був видатний нумізмат і під його керівництвом нуміз- 
матичний кабінет університету було поповнено великою кількістю монет 
ріжного роду, почасти подарованих до університету, а більше набутих 
В. Б. або ж у відомих антикварів за кордоном, або ж де-небудь в Росії, 
аби тільки ті монети уявляли якийсь інтерес та цінність в науково - ми- 
стецькому відношенні. Цікаво зазначити, що В. Б., добре розуміючи 
величезну важливість докладних відомостей про місце й обставини кожної 
знахідки так скарбів як і поодиноких примірників стародавніх монет, 
провадив найдокладніший запис знайдених монет, зазначаючи місце, час 
та обставини знахідки, чим, розуміється, зробив величезну послугу для 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича | 77 


науки, своєчасно рятуючи від загибели те, що могло допомогти в даль- 
шому освітленню та розвязанню вельми багатьох наукових питань. В нього 
були завжди під рукою окремі картки з записами про кожну таку зна- 
хідку, по яких можна було повсякчас скласти картину монетних знахідок 
того чи иншого часу в тій або иншій окрузі нашої країни. 

Особливий інтерес являли лекції "В. Б. з археології; спеціяльного 
курса з неї він викладав для студентів двох вищих курсів на їх прохання. 
Великий знавець в тій галузі, який сам зробив силу розкопів та дослідів 
по всій Україні та поза її межами, В. Б. прекрасно ознайомлював своїх 
слухачів з найголовнішими основами археології, науково Й систематично 
викладеними. Кохаючи науку глибоко та щиро, В. Б. невтомно працював 
-на її ниві, стараючись всебічно дослідити та з'ясувати історичні явища 
руского життя, вишукуючи його грунтовні вихідні пункти. Отже зрозу- 
міло, що маючи такий погляд на науку, В. Б. вважав, що багато істо- 
ричних питань руского життя може бути розвязано, в більш-менш задо- 
вольняючий спосіб, за допомогою не.самих тільки писаних джерел, які до 
того в багатьох випадках уявляють матеріял вельми недостатній до вияс- 
нення правдивої сути діла, - але Й за допомогою багатьох инших наукових 
дисциплін -- археології, етнографії, антропології та инщш.--що дають 
привід до правдивого їх розуміння. Як ворог всіляких ризикованих та 
мало обгрунтованих гіпотез, В. Б. розглядаючи деякі питання руского 
історичного життя, доходячи до пунктів, поза якими не знаходилось 
джерел в глиб минулих часів, зупинявся і вважаючи питання за трудно 
розрішиме при сучасному стані джерелознавства, виявляв це просто й 
одверто. Инша річ, як що до помочи маловирішеним питанням з'явля- 
лись допомічні дисципліни, що дають змогу слідкувати послідовні фази 
розвитку даного факту або явища на довшому протязі часу в глиб віків. 
Тоді В. Б. являвся гарячим прихильником притягнення до справи тих 
допомічних дисциплін. От чому він так охоче брався до праці коло 
археології, антропології, етнографії: вони давали Йому ключа до прав- 
дивого зрозуміння багато дечого так в стародавньому, як і в сучасному 
руському історичному процесі. 

До чого доходила чуткість В. Б. в науковім відношенні і як ревно 
він слідкував за тим, шоб стояти на височині науки та щоб бачити від- 
биток того й до себе з боку студентів, можна бачити з такого випадку. 
Одного разу, в часі лекції з археології, що викладались в приміщенні 
університетського археологічного музею, на 3-му поверсі університету, 
пояснюючи історію кам'яного та брондзового віків, показав нам надзви- 
чайно цікаву річ-- створку з двох шматків каменя з штучно видовбаними 
поглибленнями, щоб виливати в них брондзові окраси з містерними візе- 
рунками. Пояснюючи нам уживання цього предмету в роботі, В. Б. додав, 
що ту річ, вельми оригінальну та цікаву, він здобув на базарі в м. Казані. 

чевидячки, В. Б. хотів тим підкреслити, як нарід мало розуміється на 
таких речах, які, одначе, надзвичайно цінні для науки. Саме тоді з гурту 
студентів почулось питання: ,ДА дорого ви дали за неї"? Володимира 
Боніфатієвича наче осмалило од такого слова: він якось смутно усміх- 
нувся, а потім дуже поважно промовив, що надаремне задають Йому такі 
питання. ,Ми перевіряємо науку і набуваємо речі з науковою метою, а 
не для забавки". І знов продовжував лекцію, що хутко скінчилась. Минуло 
Кілька день. Не пам'ятаю з якого приводу я був на другому поверсі 
в університеті і стрінув В. Б.; поздоровкавшись зі мною, він сказав 
З видимо стрівоженим обличчям: "Якщо. студентам не подобаються мої 
лекції з археології, я можу їх припинити". Почувши це, я спитав: ,, Чому 
ви так думаєте, Володимире Боніфатієвичу? обкільки я знаю, студентство 


78 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича | || | | | |||/|/ 


вельми задоволене з ваших викладів і їх. припинення було б для нас 
великою втратою".--,,Але ж в мене питались на минулому викладі, чи дорого: 
я дав за камінну формочку до брондзових речей" - -,,Ну, то було просто, 
якесь шалене питання і той студент найменше мав намір образити 
вас, ані пошуткувати". Бачучи проте, що все це хвилює В. Б., який йшов. 
працювати до свого нумізматичного кабінету, та промовивши до нього: 
кілька заспокійливих слів, я поспішився до авдиторії, де зустрів того самого: 
студента З-а, що озвався на лекції з тим невідповідним питанням, на- 
сварив його за-те і порадив піти перепросити В. Б. за той вибрик, що 
сильно образив його. Студент З. цілком погодився з моєю порадою; 
зараз-же пішов і, з сердечним каяттям, пояснив що ті слова вихопились. 
в нього якось цілком несподівано і випадково і щиро перепросив за те. 
Розуміється В. Б. задовольнився цим, заспокоївся і продовжував свої 
виклади з тою самою енергією та охотою. 

Працюючи самостійно багато і довгий час в галузі археології, зро- 
бивши силу дослідів та розкопів в багатьох місцях російської імперії, 
В. Б. назбирав багато вельми цінного в археологічному відношенні мате- 
ріялу, яким поповнив та збагатив бідний до того часу археологічний 
музей університету. Особливе значіння мають великі його праці та за- 
ходи щодо підготовлення Й відкриття в Київі ШІ!) та ХІ археологічних. 
з'їздів, що притягли до себе увагу вчених не тільки в Росії, але й 
з Західньої Европи. Живо пам'ятаю те одушевлення, ті пильні заходи, 
що прикладав В. Б. в справі ХІ з'їзду. Разом з тим мимоволі спадають: 
на думку і ті ,тернії" та перешкоди, які чинили йому неприхильники 
його з університету, що силкувались кинути на нього тінь неблагонадій- 
ности (мазепинства) з нагоди його заходів перед міністерством про до- 
пущення на з'їзді рефератів на всіх слов'янських мовах, а разом з тим 
і на українській. Цікаво зазначити, що, даючи опір своїм неприхильникам, 
В. Б. робив це в надзвичайно ввічливій формі, не дозволяючи собі нічого 
різкого ані образливого проти своїх супротивників. Дивували нас непо- 
малу спокій та повстриманість характеру, які виявив в той час В. Б., 
що вже Й раніше особисто був перетерпів чимало неприємностей, спо- 
лучених з цілою низкою т. зв. піднадзорних справ, до яких вплутували Його: 
персональні неприхильники, починаючи з найдавніших, ще студенських часів. 

Все те, розуміється, вельми хвилювало Й турбувало В. Б., відбива- 
лось на його здоровлі та стані душевному. Пам'ятаю, підчас одної 
бесіди з ним з тої нагоди, В. Б. розповів нам таке: ,Одного разу, після 
однієї такої справи Й неприємностей з нею сполучених, я захворів і мусів 
покластись в ліжко. Родина заходилась мене лікувати, але ж ліки мало 
мені допомагали, хвороба затяглася і ось, щоб не втомлювати мене, не 
давали мені книжок до читання. Нарешті покликано лікаря, що виявив 
себе дуже влучним і дотепним. Добре розпитавшися мене, той лікар не 
тільки не заборонив мені читати книжок, а навпаки -- раяв читати, особ- 
ливо те, що до вподоби. Мені дано твори Гейне, що здавна подобались 
мені своєю щирістю та глибиною думки, і За днів кілька я почав одужу- 
вати". Отже тим способом виявилось, що найкраші ліки для людей, від- 
даних науці, то - книжка, яка і в даному разі допомогла оздоровленню 
пацієнта. м 


1) В архіві універси:етського музею збереглись папери київського підготовчого комі- 
тету ЇЇ археологічного з'їзду, де В. Б. виконував обов'язки секретаря. З того архіву видно 
яку силу напруженої праці поклав він і тут на місці, і в зносинах в головним московсь- 
ким комітетом та силою кореспондентів на провінції, вчених в Росії та за кордоном, 
яких чимало прибуло до Київа. " 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 79 


РЕ ЕЕ ЕЕ ЕЕ ЕЕ В ЕР що 0 





Весь час ХІ археологічного з'їзду в Київі пройшов для В. Б., як для 
голови підготовчого комітету, в безперестанних піклуваннях про те, аби 
члени з'їзду могли здобути як найбільше корисних наукових відомостів 
щодо найважніших питань історичних та археологічних; а що Київ уявляє 
з себе центр, де ще збереглось чимало пам'яток старовини, то В. Б. 
присвятив кілька день на огляд його стародавностів, подаючи своїм 
слухачам, в стислій формі, чудову картину з минулого життя видатніших 
його частин. Золоті Ворота, брама в мурі Софійського манастиря, церкви: 
Десятинна, Андріївська та Трьхсвятительська, Михайлівський манастир, 
пам'ятник св. Їрини, Юр'ївська церква та чимало инших пам'яток старо- 
вини в Київі-- було в майстерний спосіб пояснено і окреслено і назавжди 
залишило слухачам глибоке вражіння 

Не менш цікаві та многоцінні були відомості, щодо історії: та істо- 
ричної топографії оселених пунктів на узбережжі Дніпра, що подавВ. Б. 
в часі незабутньої подорожі членів ХІ археологічного з'їзду Дніпром 
вниз до Трипілля, Гребенів та инших місцевостів, щоб зазнайомити їх 
на місці, на самих розкопах, з багатим матеріялом т. зв. трипільської 
культури, так широко Й яскраво викритої працею небіжчика - археолога 
В. В. Хвойка. Мов зараз пам'ятаю В. Б., що сидить на чардаку паро- 
плава з найдокладнішою мапою місцевости в руках; як він докладно 
знайомить екскурсантів з історичними місцями, що видко з пароплаву, 
або які знаходяться трохи оддалік од берега. Тісним колом оточили 
екскурсанти професора, що подавав Їм чудові наукові пояснення історич- 
ного минулого місцевости, яку переїздили. Чудова соняшна година, рівно- 
манітний туркіт машини, чисте повітря та чудові краєвиди понаддніпрян- 
ського побережжя, що поступово розкривались перєд нашими очима, все 
те разом з приємним товариством екскурсантів та чудовими поясненнями 
В. Б. залишило в нас найкраще вражіння. 

Кохаючись в науці, В. Б. любив теж і своїх учнів, старався їх під- 
держати та оборонити оскільки було можливо. Він з успіхом обстоював 
їх, завдяки свому такту та надзвичайній умілости сказати саме в пору 
там, де треба, своє поважне слово. Нам добре відомий ряд фактів, як 
В. Б. оборонив кількох студентів од фанатичної лютости професорів- 
класиків, що переступили всяку міру, бо дістали особливі уповноваження 
од міністерства народньої освіти про неухибне проведення класичної 
системи толстовського типу в університетській науці. Проте, не вважаючи 
на всю невигоду заступництва в такого роду справах, В. Б. все ж таки 
не боявся ставитись оборонцем покривджених !).. Його добра, людяна 
натура не давала одмозити людям помочи в тяжких годинах життя... 

ушу при цьому зауважити, що про цю прекрасну рису В. Б., як обо- 
ронця та заступника в тих чи инших справах, я багато чув і од инших 
осіб, які завжди з щирою вдячністю згадували про гарячу участь В. Б. 
в їх справах. Так мій дядько вперших В. 3. П......., товариш В. Б. з ме- 





) Відомий такий факт, що виявляв значіння та вплив у факультеті думки В. Б. Анто- 
новича. Одного разу, оповідав К. М. Антонович, в факультеті зняте було якесь вельми 
дражливе питання щодо студентів. За винятком В. Б., який зістався з окремою думкою, 
цілий факультет прийняв постанову, цілком поротивну його думці і В. Б. почав писати 
свою окрему думку. Тоді ректор університету, Ф. Я. Фортинський, озвався з своєю звичайною 
іронічно - добродушною усмішкою: ,Ну що ж, нам відомо всім, що В. Б. завжди готовий 
піти на кожну устуїку, на кожний компроміс, який не перечить міцному переконанню 
його сумління. Отже коли факультет, не вважаючи на свою однодушність, не міг схилити 

на свій бік, то факультетові зістається один вихід -- піти не навпаки, а на зустріч 
думці В. Б.-; і ця пропозиція Ф. Я. Фортинського перемогла. бо весь факультет без 
ніякого протесту приєднався до тої думки. Про цей епізод В. Б. сам розповів своїй дру- 
жині, Катерині Миколаївні і сміючись хвалився тим компліментом, якого дістав від рек- 
Тора в засіданні факультета. 


80 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


дичного факультету, оповідав мені, як В. Б., одержавши Його просьбу -- 
поклопотатись про уміщення Його дітей до гімназії, сам особисто з'явився 
до канцелярії учебної округи і там клопотався перед начальством про 
доручену йому справу і що тільки завдяки його заходам було її доведено 
до помисльного кінця. Далі мені відоме особисте клопотання В. Б. перед 
професорами медиками за тих студенток, що покінчали в закордонних 
університетах і страшенно боялись державних іспитів у кількох професорів, 
які завідомо суворо ставились до закордонних студенток. В. Б. просив 
не поблажливости, а тільки учасливого відношення, щоб надмірною суво- 
рістю не настрахати їх полохливу та плоху вдачу, а щоб дати їм змогу 
безбоязно та спокійно обміркувати кожне питання на іспиті. Це розумне 
заступництво, як нам відомо, було уважено і мало велику користь для 
студенток, бо своєчасно додало їм бадьорости, певности та спокою, що 
дало змогу всім добре скласти іспити. Цікаво зауважити, що В. Б. зробив 
це на прохання родича одної з тих студенток, сам навіть не знавши їх, 
тільки знавши своїх колег-медиків; взявся він за цю справу тому тільки, 
що бачив нагоду зробити добре діло, од якого не міг одмовитись через 
високість своєї душі. 

Далі, відомий мені ще один з випадків, коли В. Б. зробив велику послугу 
людям, яких навіть не знав особисто. Ось на одній залізничній станції 
пів.-зах. доріг звільнилась посада начальника станції. На ту посаду 
давно чекав певний Г., що мав там поблизу родичів, а тим часом служив 
десь далі на иншій станції. Знаючи, що в Антоновича є родич, що зай- 
має видатне службове становище в управі п.-з. залізниць, та довідав- 
шись, що я добре знайомий з В. Б., той Г. звернувся до мене з великим 
проханням - - попросити, як можна, В. Б., щоб сказав слівце свому роди- 
чеві про переміщення Г. на ту станцію. Я переказав ту просьбу; В. Б. 
обіцяв поговорити негайно і, якщо можна, влаштувати цю справу. Ї справді, 
Г. в короткім часі дістав призначення, яке просив. Невимовно-урадований, 
він зараз з'явився в оселі В. Б. щоб особисто гаряче подякувати за його 
душевну добрість та уважливе відношення до потреб скромних людей. 

Напевне можна було б навести чимало ще инших фактів, що свід- 
чать про добре серце та правдиву гуманність В. Б., який не оминав на- 
годи зробити можливу поміч або добро людям. Треба зазначити, що 
роблячи ту чи иншу послугу, або яке добре діло, В. Б. майже ніколи не 
говорив про те; багато дечого він таїв про такі діла і часто про них ні» 
чого не знали навіть близькі люди та його родина. Так він що-року уділяв, 
з невеликих своїх засобів, певну суму на стипендію для якого бідака 
(гімназіста або студента) і про пе ніхто не знав до самої його смерти; 
робилось те таємно од усіх, мабуть за ті гроші, що одержував за продаж 
своїх друкованих праць. 

Такий був В. Б. в своїх відношеннях до людей: була то людина над- 
звичайно одзивлива до кождого, особливо ж до молоди; що вміла при- 
стосуватись до неї, любити її, і разом з нею працювати на науковій ниві. 
Отже зрозуміло, що студенська молодь не в самім тільки Київі високо 
цінувала та поважала В. Б. за його прекрасні душевні властивості. Один 
з наших університетських товаришів, що перейшов до київського універ- 
ситету з петербурзького, оповідав, що тамошні студенти, уряджуючи 
в себе в Петербурзі студентський вечір, посилали Антоновичеві білета 
з запрошенням на знак своєї пошани та сердечної прихильности. Взагалі, 
серед студентства В. Б. користався завжди великою повагою та симпа- 
тією не лише як видатний вчений, але до того як людина високої душі. 
Отже зрозуміло, що кожному студентові, які любили його та поважали, 
не легко було розлучатись з ним, скінчивши університет, та здобуваючи 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича і 81 


посаду часом в місті вельми далекім від Київа. От чому, майже кожний 
курс, скінчивши університет, уряджував так звану прошальну з В. Б. 
проїздку Дніпром куди-небудь в околиці Київа. Одну таку проїздку 
студенти влаштували великим дубом під парусом; екскурсія призначала на 
місце привалу Межигір'я, куди товариство дісталось доволі хутко, завдяки 
попутному вітру. Само собою зрозуміло, що поминаючи історичні місце- 
вості В. Б. зазнайомлював своїх слухачів з їх минулим життям, маючи 
завжди для того величезний запас відомостей чи то з обшару археології, 
чи з історії та з історичної географії та инш. Ночувати спинились 
в Межигір'ю і В. Б. зазнайомив своїх слухачів з історією місцевости, що 
її при тому докладно оглянули екскур- 
санти. Історичні відомості, що подавав 
нам В. Б., були вельми цікаві та цінні 
в науковому відношенні. Треба зазна- 
чити, що, крім наукового інтересу, такі 
екскурсії мали ще й високе моральне 
значіння, бо, розлучаючись з своїми 
слухачами, В. Б. в приязній розмові, 
подавав їм пораду, як мусить прова- 
дити своє життя кожний, хто здобув 
університетську освіту, щоб стати ко- 
рисним членом і родині і громадянству 
і тій країні, що кожному з них дала мож- 
ливість просвітити Й розвинути свій 
розум та придбати відомості, необхідні 
для дальшої громадсько - службової ді- 
яльности. В непомітній формі В. Б. на-. 
гадував своїм слухачам принципи мо- 
рального обов'язку до рідного краю, що 
про його добро повинен дбати і пра- 
цювати для нього кожний Його вдяч- 
ний син... 

Все те з надзвичайною силою при- 
ваблювало до особи В. Б. симпатії 
молоди, яка, бачучи завжди з його Приятелі В. Б. Антоновича: 
боку сердечне співчуття та  повсяк- Борис Станиславович Познанський. 
часну готовність піти на зустріч до (Фотографія кінця 60--поч. 70 років). 
кожної поважної наукової праці, і сама 
поволі привчалась до наукової роботи, захоплювалась нею і наслід- 
ком того з'являлись, мало не що-року, все нові наукові досліди, які 
виконували учні В. Б., але які було намічено та підготовлено його влас" 
ною працею. Отже цілком зрозумілою стає та радість душевна і моральне 
задоволення В. Б., коли такі праці його учнів доходили до помисльного 
кінця, досягали вищого наукового ступеня і кожна додавала нове ли- 
стячко до того лаврового вінця, що ним так почесно Й справедливо було 
увінчано голову дорогого всім нам вчителя. ЖКиво пригадую собі, як В. Б. 
одвідав наше скромне помешкання на В. Володимирській улиці ввечері 
після оборони моєї магістерської дисертації в травні 1899 р. О призна», 
ченій годині прибув до нас В. Б. і, своїм появленням враз одживив і 
мене (змученого після важкого диспуту), і всіх моїх гостей. В той вечір 

. Б. був жвавий, дуже милий, хоч і сам втомлений диспутом); живо І 
приязно розмовляв з моїми гістьми, що між ними частина були колишні 
його учні і, видимо, душевно був задоволений з щасливого кінця труд- 
ного шляху, що пройшов його учень. В своїй промові при столі, у відпо- 





»Українає, кн. 6,--6. 


82 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


- з що на пан а аа о 


відь на ту щиру й гарячу вдячність, що висловив я В. Б. за його умілість 
заохочувати до наукової праці, даючи їй належний напрямок та поважне 
угрунтовання, В. Б. побажав мені дальших успіхів в науковій діяль- 
ності; далі висловив теж побажання, щоб та країна, яка стала об'єктом 
мого наукового досліду, одержала більше волі для доцільного розвитку 
своїх грунтовних національних особливостей, що становлять насушну 
потребу її життя та запоруку її майбутнього щастя, та щоб той блажен- 
ний час настав для неї як найшвидче. 

Останній раз бачився я з В.Б. невдовзі перед його смертю. Займаю- 
чись дослідами про Київський Вишгород, я одвідав с. Вишгородок проти 
устя Десни, та зняв план з решти його стародавніх валів. Щоб переві- 
рити свої поміри і план, я надумав звернутись до В. Б., знаючи, що він 
має чимало креслеників з стародавніх окопів та городищ, які робив. 
в часі своїх численних екскурсій по краю. В. Б. охоче показав мені свій 
кресленик з контурів стародавніх валів Вишгородка, при чому виявилось, 
що його кресленик цілком зійшовся з моїм і цим ствердилось, що я не 
оминув нічого істотного, зарисовуючи вали давнього Вишгородського 
городища. До того В.Б. показав мені при цій нагоді кресленики з окопів 
деяких инших стародавніх городищ в краю. Розглядаючи їх, я зауважив, 
яка велика шкода, що їх досі не видано і не можна їх використовувати 
при наукових працях. ,Добре, додав я, що ми маємо /змогу звертатись 
до вас особисто Й, з ласки вашої, розглядати те, що цікавить нас, алеж 
більшість не може цього зробити, а час іде й минає і буде велика шкода, 
коли ці плани зостануться невидані". В. Б. нічого не відповів на мої 
слова, тільки обличчя його, веселе до того часу, трохи змінилось, при- 
нявши хворобливий вираз, він якось стулився, замовк, розмова не в'язалася. 
Незабаром надійшла Його дружина, К. М. та, постерігши болізний вираз 
його, зауважила, що мабуть В. Б. втомлений, треба б йому відпочити 
і запросила нас до чаю. Подякувавши йому за ласку, я попрощався 
з Володимиром Боніфатієвичем і попрощався, як потім виявилось, вже на 
віки. Зайнятий пильними справами, не міг я часто бувати в нього і про 
смерть його довідався з газет, де було вміщено доволі докладного некролога. 

Покинувши все, поспішив я до господи В. Б. щоб скласти належну 
пошану дорогому нам учителеві та людині. Довго дивився в бліде по- 
хололе обличчя небіжчика, що навіки розлучався з нами, і тяжкий сум 
налягав на серце: не стало людини високої моральної вартости, не стало 
видатного вченого, що невтомно працював на користь і славу рідного 
краю, не стало дорогого вчителя, який з любов'ю і ласкою напучував 
нас на шлях правди і добра. Ї тепер щоразу, коли доводиться мені йти 
поуз ту хату, де жив Володимир Боніфатієвич, на душі стає надзвичайно 
тяжко, бо добре знаєш, що йіколи вже не доведеться бути в товаристві 
того доброго, незабутнього Володимира Боніфатієвича, який з такою 
ласкою і щирістю ставився до людей, стараючись робити їм добро. 








Антонович і Костомаров. 
З споминів А.В. Верзилова. 


С. О. Єфремов у своїй передмові ,З листів Костомарова до Анто- 
новича" порушив ,питання про стосунки між Костомаровим та Антоно- 
вичем" і дає привід до порівняння їх. Пригадую, що В. Б. Антонович про 
Костомарова казав так: у Костомарова багато грузу-- Костомаров 
государственник". Цим Антонович, певне, хотів підкреслити, що в Косто- 
марова багато сирового матеріялу. Воно й правда, коли рівняти стислу, 
суху, аналітичну манеру Антоновичевого викладу до широкого размаши- 


| Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича | | | | | 40 83. 


стого Костомарівського оповідання, або до такого переобтяженого мате- 
ріялом Косгомарівського викладу, як торгівля Московської Держави, 
то Антонович, по свойому, й правий. Костомаров історик, художник, по- 
бутовець з романтичною закрасою, Антонович аналітик соціолог. Обидва 
вони сходились у гімназіях до української народности, до козацтва, до на- 
родньої маси; позиція їх з українського погляду до Польщі й Москви майже 
однакова; тільки в Антоновича в звязку з його походженням ускладня- 
лись стосунки до Поляків, а в Костомарова до Росії, що Й підкреслював 
Антонович, закидаючи Костомарову що той є ,Государственник", хоч у 
реальній політиці й сам Антонович був далекий від анархізму, бо як 
Костомарову наприкінці його життя закидали опортунізм, та Антоновича 
попрікали культурництвом, хоч в обох був один ідеологічний грунт--фе- 
дералізм демократичний і в обох було по дві душі: в Антоновича поль- 
сько-українська, а в Костомарова московсько-українська; так Антонович 
розірвавши з Поляками, цілком став на український грунт, а Костомаров 
не сходив з російського грунту; відти почасті Костомарівське юдофобство, 
тоді як Антонович юдофіл, та й ріжниця в їх поглядах на релігію: Ко- 
стомаров віруюча людина, Антонович позитивіст, що в євангелії бачив 
сліди анімізму; правда тут позначалась і ріжниця між поколіннями: Ко- 
стомаров підляг впливу Ламене, Антонавич-- Руссо. Антонович, як і 
Костомаров, ставився негатинно до російського нігілізму, терору, змови, 
якобінства, але в своїй тактиці до зросійщеного революційного студен- 
ства був стриманим і ніколи не доходив до жадних конфліктів, як Косто- 
маров; Антонович задержався на катедрі Й ціле життя працював для 
молоди Й старішого громадянства по-за катедрою в громадах, гуртках, по- 
єднуючи культуру з політикою. 


ч 


а о жо со чека нота ан 


В. Б. Антонович і перша редакція »Київської Старини". 


(Листи В. Б. Антоновича до Ф.Г. Лебединцева, Ф.Г. Ле- 
бединцева до М. Ї. Петрова, та инші). 


В. П. Науменко, останній і довголітній редактор ,Київської Ста- 


рини" (1892--1906) у своїх споминах про перші роки цього журналу, 
що їх недавно опублікував в ,Україні" Ї. П. Житецький (1925, кн. 6, 
сс. 113--120) ,Київська Старина" за часи Ф. Лебединцева (1882-- 1887), 
підкреслює і навіть змагається довести свою думку, обгрунтовану більше 
на здогадах, що журнал провадився спочатку не на колегіяльних громад- 
ських підставах, а за персональним ,единоличньм" керівництвом Ф. Г. Ле- 


бединцева: 

»"Какь и при какихь условіяхь, пише Науменко в чернетці своїх споминів, воз- 
никла мьсль издавать в Кіевб журналь ,Кіевская Старина", я вь подробностяхь не 
знаю, такь какь знакомство мое сь первьі'ьЬ издателем'ь-редактором» Єеофаном' Гаври- 
ловичемь ДЛебединцевьмь бьло в то время только мимолетное. Обь втом'ь немного 
свібдВній сообшено в» печати, вь той-же ,Кіевской Старинф,... 

Сь несомнінностью можно только сказать, что первьше шаги вь издательств'Б жур- 
нала бьли сдблань: не методомь кружковьм'ть, а болбе единоличньм'»ь. Не подлежить 
также сомв'Внію, что главньшм' иниціатором'ь издательства бьль брать 0. Г. Лебедин- 
Цева, кафедральньй протоієрей Софійскаго Собора Петрь Гавриловичь, челов'бкь доста- 
точно искушенньй опьтомь в'ь дфлф изданія и редактированія ,Кіевскихь Епархіальньхь 
В'Бдомостей" 1), а также большой знатокь исторій Кіева и єго древностей, особенно рер- 
ковньхь, Но издавать Епархіальнья Вдомости, не неся никакого матеріальнаго риска-- 
одно д'Бло, а начинать издательство частное, каковьімь должна била явиться ,Кіевская 
Старина"--вто вопрось сложнькй... 





1)Ї сам Ф. Г. Л. редагував в 1860--63 р.р. київське ж видання ,Руководство для 
сельскихь пастьтрей". 


54 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


»Бдиноличное веденіє д'Бла, продовжує Науменко, при условій случайньжхь и вт боль- 
шинстві случаєвь безплатньхь сотрудников» (насколько знаю, Н. МИ. Костомаров» и 
Н. С. ЛЯВсковь получали за своим статьи гонорар", - но, конечно, зто била оплата круп- 
ньхь имень)--не могло привлечь кь журналу систематическихь журнальньхть работни- 
ков», которье отдались бь всей душей зтому ділу, если не из матеріальньжхь разсчетовт, 
то по мотивам» кружкового участія вь предпріятій. Вь теченіє всбкь 7 літь издательства 
»Кіевской Старинь" 8. Г. Лебединцевьм'ь не бьло ни постояннаго редакціоннаго коми- 
тета, ни редакціонньхь совВщаній; все ограничивалось тіїмь, что разь вь год'ь (обьїткно- 
венно в'ь декабрб) 9. Г. приглашаль всвхь болБе прочньх» сотрудниковь, жившихь вь 
КіевБ, кь себб на чашку чаю, и нісколько часов'б, проходило совсЬм» не в» бесібдахь 
о томь, какь-бь: лучше повести изданіе, а вь мастерских» разсказахь самого Оеоф. Гав- 
рил. о разньжь случаяхь изь жизни его личной или кого-нибудь изь общейзвістньжь особ». 

Кромі того, единоличное редакторство очень часто принимало у 0. Г Лебединцева 
не совебмь удобньй характерь: получивь оть кого либо из» сотрудниковь статью, 
Феоф. Гавр., не будучи лично согласень сь какими нибудь положеніями вь ней, позво- 
ляль себ'Б, не спросивь согласія автора, передбльвать зти м'Вста по своему, иногда до 
полнаго противорбчія сь мнініем'ь автора..." 

В. П. Науменко дуже правильно зробив, зазначивши, що він був мало 
знайомий з Ф. Г. Лебединцевим і не знає в подробицях, як виникла думка 
видавати ,Київську Старину". Цим він зняв з себе до певної міри від- 
повідальність за суб'єктивність своїх тверджень і характеристик. 

Не лише про ,подробиці", але Й про головні моменти початків ви- 
дання единого наприкінці минулого століття ,українствующого" журналу 
в Київі знав лише дуже невеличкий гурток і вмів берегти свою таємницю 
від чужого часто небезпечного в ті часи ока Й вуха цензорів і жандарів. 

Листування людей, що фактично входили до складу Редакції й були 
фундаторами журналу, а також високоцінні пояснення до нього К. М. Мель- 
ник-Антонович дають нам змогу уявити собі справжню й об'єктивну 
картину тих обставин, в яких було засновано журнал, внутрішню його 
організацію і взаємовідносини, що існували серед того невеличкого із 5--6 
осіб гуртка, що визнали за потрібне ,вести діло сообща", як закінчив 
свого передостаннього відомого нам листа до М. Ї. Петрова в справі жур- 
налу Ф. Г. Лебединцев. 

Листування показує нам, що вже на початку 1881 р. велась ,на общих 
собраниях" підготовча робота для випуску в світ журналу, відбувались 
редакційні збори, а в другій половині року вже не лише був колегіяльно 
намічений план і загальна організація журналу, але Й писались для нього 
розвідки, рецензії, дрібні замітки. 

Воно виявить перед нами складну фінансову організацію, певні зобо- 
в'язання окремих членів, високу громадську етику головних керівників 
журналу, що безкорисно вкладали в нього величезну роботу, не виявля- 
ючи навіть назовні своїх широких ріеіп5 рошуоіг8, не залишивши ніде ні 
одного слова, що для редагування його вони збиралися майже що-тижня. 
Про це вже ми дізналися від Катерини Миколаївни. Вона була ласкава 
пригадати дещо також і про фінансову базу на початках журналу. 

Засновано було ,Київську Старину" на частину з тих 25 тисяч, які 
передав В. Б-чу Антоновичу через свого довіреного ї юрисконсульта 
проф. Ол. Ф. Кістяковського на українські цілі відомий в ті часи і піз- 
ніше щирий і щедрий прихильник української справи В. Ф. Семиренко. 

отреба в своєму власному журналі в той чає гостро відчувалась 
серед Українців, але не вистарчало для цього ні коштів, а ні відповідної 
особи на редактора. Поворот Ф. Г. Лебединцева до Київа після довго- 
літнього перебування у Холмщині на чолі шкільної дирекції, що допо- 
могло Йому досягти твердого офіційного положення, розвязувало справу 
з головним редакторством. 

Їз тона листів В. Б-ча до Лебединцева бачимо, що він ставився до 
нього з увагою і пошаною. Ол. М. Лазаревський в одному зі своїх ли- 


«(Клод 9681 є шфедлогоф) 
"нидожку| СО Я 'озножодого) "Я су| мичаПйиязу "Р "О "нинчононвьхоу "Я "Н 'вияоцог7)-оячу 7 11 СМ 
«ононКец 113Я 'омноекиогя С1Р И| 'ничайикяму "0 "Я ачіко27, "гниддо ПІ 1 Я 'оянзжодої9 Я 3 'яКьчмехиу| 11 СМ 
«виєоноїну 4 3:Я 'чодАаАті Я СИ михер "М СИ; миччяояондеії, "Я Я "йинчонодеєву су| СО "нимчізгиу; "| "1| :Ч2кумо вніс 
"зУІЧНИФвІ) ноховзіу" нинніїобято ; війчегод 


414 ч є»--" 
сно пе Я 


у а ою 





Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 85 
стів до О. Ї. Ханенка, що тепер їх видрукував Бор. Шевелів у другій 
частині Ювілейного Збірника на честь акад. М. С. Грушевського, писав 
14. ХІЇ. 31 р. ,Вь уже знаєте о готовящейся родиться ,Киевской Ста- 
рине". Изданиє задумано на солидньх основаниях человеком очень 
серьозньм". Тут ми маємо думку про Ф. Г. Лебединцева такої людини, 
що в той час та й пізніше ояла дуже близько до справи видання 
»Київської Старини". Також і на думку инших людей, що Його знали, 
своєю відданою енергійною працею Ф. Г. Лебединцев добре прислужився 
інтересам українського журналу Й української культури. 


Сімнадцять листів В. Б. Антоновича до Ф. Г. Лебединцева з 1881-- 
1887 р. зберігаються у рукописному відділі Всенародньої Бібліотеки 
України 1). 

Не залишилося на жаль відповідного листування адресата Ф. Г. Ле- 
бединцева до Антоновича протягом перших шести років (1882--1887). 

Цю прогалину заповнюють до певної міри неопубліковані ше 10 ли- 
стів Ф. Г. Лебединцева до проф. М. Ї. Петрова?), відомого автора ,На- 
рисів Української Літератури".Листи ці стосуються за виключенням остан- 
нього редакційних інтересів Київської Старини, всі датовані (1831-- 1882 р.р.) 
і також переховуються в рукописному відділі В. Б. У. Останній датовано 
6. І. 83 3). 

У першому ж своєму листі з 29 січня 1881 р. Ф. Г. Лебединцев про- 
хає М. Ї. Петрова до себе на 7 год. веч., пояснюючи, що в нього ,обі- 
цяв бути В. Б. Антонович та ще два-три члени Товариства Нестора-Лі- 
тописця". Це ніби підготовче редакційне засідання, на якому ініціятор 
»щомісячного історичного журналу" в Київі почав справу. Названо лише 
одно ім'я--Антоновича. Воно мусіло з'ясувати Петрову мету й програм 
зібрання. Згадуючи на початку листа про обіцянку Антоновича прийти 
у вечері Лебединцев не мав потреби точно зазначати Петрову, чому саме 
він хотів Його бачити й про що говорити. Цього вимагала очевидно й 
потрібна на думку автора листа певна конспірація. 

М. Ї. Петров був присутній на цих перших зборах верхівки ,Київ- 
ської Старини", бо на 19 лютого того ж таки 1881 р. Лебединцев вдруге 
запрохував Його ,пожаловать вь нашу компанію, чтобь сообща положить 
начало ділу". Тут уже зазначається точно імена учасників, що стали 
фундаторами журналу й програм денний": 

"Сегодня обещали бьть у меня вечером Антонович, Лазаревский и брат мой (боль- 
шенькой)?) епециально для разсуждения по известному предначинанию". 


Вияснення обов'язків до журналу його фундаторів, як їх уявляв і бажав 


собі Лебединцев, знаходимо в 5-му листі до М. Ї. Петрова з 1-го квітня 
1882 р.: 

»Вас я считал на особом положений--в числе тех закладчиков, основателей дела, ко- 
торье решились обращать свой гонорар в фонд для поддержания журнала. Антонович и 

азаревский не раз заявили ото, а в случає нуждь и наличньжх обещали дать..." 

Цю свою думку він ще раз стверджує й пояснює в своєму листі з 
11 грудня 1882 р. переміняючи свій попередній термін ,закладчиков" на 
звкладчиков": 

"Так я и стал вести, считая вкладчиком всякаго, кто дал статью, не требуя сейчас 
же денег. Но вкладчиков, продовжує Лебединцев, явилось много и больше мелких. Стол- 
коваться со всеми не било возможности, а ивьте же так или иначе виразили желание и 
деньги получить. Общий меж тем запас статей бьшл все таки скуден, иногда просто го- 
лод бьл. Я поставлен бьл в необходимость по прямому требованию или для приохочения 
платить, считая сперва 50, потом 40 р. залист, кроме Костомарова, Так и тянулось изда- 


зни анна ою нан аа 


М Всен. Бібл. України, Рук. Відділ, ПІ, ч. ч. 3739--3755. 2) ШІ, ч. ч. 7905--7913. 2) ПІ, 
ч. 9639. 1) Петро Гаврилович. 


о щи а в аа ан еоинаеч 


86 | Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


ниє. Число вкладчиков не требовавших возврата, т. е. плать все суживалось и останови- 
лось на 5-х: Антоновиче, Лазаревском, Вас, брате и мне, да отчасти О. ИЙ. Левицком". 


З цих рядків ми дізнаємось про речі, які не могли друкуватись тоді 
на сторінках , Київської Старини", дізнаємось про імена людей, що своєю 
працею в журналі, який заснували, безкорисно служили тому українському 
»кКульту совісти", як висловився один з них!), основоположниками якого 
в першій половині ХІХ ст. були Кирило-Методіївці. 

Ї на першому місці серед них стояв Антонович. Яка саме була ця 
його робота в ,Київській Старині" за перші шість років її існування, з 
яким інтересом |і увагою він ставився до неї, скільки часу уділяв Їй, 
відриваючи його від своїх инших занять, а також про його думки Й 
оцінку статей, що давались йому на перегляд--про все це ми маємо уяву, 
перечитуючи 17 коротеньких, лаконічних його листів до ШФ. Г. Лебедин- 
цева, таємним дорадником якого він був, як напр. у справі з рецензією 
на твори Куліша 2). 

Щоб встигнути на час з припізненою статтею для першого числа, 
він протягом двох днів не ходить на лекції до Університету, пориває 
всякий звязок з зовнішнім світом. 

Свої вакації він має намір присвятити Й певно присвячує, щоб напи- 
сати статтю для журналу, фундатором якого був. 

Потрібна спішна відповідь на запитання Лебединцева--що розуміють 
в Польщі під словом »Україна..." Він пише її на іспиті 

Рецензуючи статті, він не лише подає загальну їх характеристику, 
повідомляє про своє позитивне чи негативне відношення, але також і пише 
свої зауваження на окремих аркушах або на маргінезах праці, попереджує 
про неприємне вражіння, яке може зробити на галицьких читачів польська 
ортографія назв галицьких округів, попереджує, що переклад великої 
трьохтомової роботи Ролле не зможе вміститись в рамцях журналу, а що 
слід би з неї зробити витяги, затримує друк підробленої здуми". 

Він був би радий, коли б його стаття, що він її писав для Археогра- 
фічної Комісії, була спочатку надрукована, за згодою голови Комісії, 

в ,Київській Стариніє. 

Антонович збирає серед своїх учнів, замітки для журналу, дає 
справки про ціну книжок, посилає потрібні Лебединцеву книги зі своєї 
библіотеки. 

Дізнавшись про появу в ,Новом "Времени" статті- рецензії Костома- 
рова на перші 4 кн. ,Київської Старини", він поспішає Її. здобути і з 
нею ознайомитись. 

Він інтересується думкою і вражінням від перших книжок журналу 
також і у инших людей з українських кол. 

В одному із своїх листів до В. С. Гнилосірова з 16 лютого 1882 р. 

. Бон. запитує його про це і тут же подає одну дуже важливу для 
нас У інформацію, що знов таки підтверджує думку про колективний харак- 
тер організації у видавництві ,Київської Старини" за перші роки. Тому 
наводимо в цілому цього неопублікованого ще листа 2): 


Кіевь 16 февраля 1882 г. 1) 
Многоуважаємьшй Василій Степановичь!  ,73 


Нікогда просматривая библіотеку Вашего училища, я вид'Бль в'ть ней книгу рукописную 
сь дневником'ь училища базиліанскаго (на польськом язькбф). Если книга зта поньнБ 
сохранилась и если Вь можете на время распорядиться ею, Вь бь крайне меня обязали, 
приславь ее мні м'Бсяца на 2--3; описаніє самой книги и извлеченіє изь нея я хотбль 
бьт сдблать для Кіевской Стариньї. 


1) Листи Антоновича до Познанського. , Україна", 1928, кн. 5. 7) Лист МІ-й Лебединцева 


до Петрова. 2) Рук. Від. В. Б. У, ПІ, 4393. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 87 


шо ж п птн аа аа ана аа ан шо жо та а а и п аа -- оо - зон жи -- 


Если-бь для полученія ея нужно бь бьшло разр'вшеніє вьсшей власти, то сообщите; 
попечитель очень благосклонно относится кт Историческому Обществу Нестора, коего 


я 


органомь-состоить ,Кіевская-Старина" и я увіВрень, что не откажеть ВБ разр'Бшенім. 
А ргоро5, какое на Вась впечатлініє сд?лала ,Старина", напишите обьективно. 


Поклонь нижайшій Вашей супругі. Искренно преданньй Вамь В. Антоновичь. 


Адресь мой: Кіевь-- Жилянская ном. 20. 


З цього листа дізнаємось, що ,Київська (СтаринаЄ? була негласним 
органом Історичного Товариства Нестора, що було офіційно звязано з 
Університетом. К. М. Мельник-Антонович була ласкава поділитись з нами 
своїми спогадами, (які обіцяла в короткому часі ширше розвинути), що 
й перші фонди для заснування журналу передав через В. Б. Антоновича 
Семиренко. Він підтримував його й пізніше. 

Певна, що в тих листах Антоновича, які збереглися до нашого часу, 
зазначена лише частина роботи, яку він переводив для журналу. Але й 
вони дають нам ясну уяву з якою послідовністю, твердістю Й щирістю 
виконував він взяті на себе добровільно обов'язки мало кому в той час 
докладно відомі. Фактично це були обов'язки одного з редакторів жур- 
налу. Що ж до загальної кількости розвідок, статей, заміток, рецензій, 
бібліографічних оглядів і документів, які надрукував В. Б--ч за ці роки 
В ,Київ. Старині", то кожен з нас, перечитуючи їх тепер, примушений 
буде визнати їх значіння Й інтерес не лише для читачів ,К. Ст.є 

Із 17 листів, що ми їх друкуємо іп ехіепзо, зберігаючи правопис ори- 
гіналу, повністю датований лише один, та під двома иншими поставлено 
лише число Й місяць. Решта листів не мають жадної дати. 

Ми встановлюємо їх хронологічний порядок на підставі аналізи змісту 
кожного листа Й тих вказівок, що можна мати порівнюючи час друку 
статей і заміток в ,Київ. Стар.", які згадуються в листах. 

Ї-й лист з 1881 р. бо В. Б-ч переконує Лебединцева, що не буде ве- 
ликого лиха, коли перша книжка, для якої він готує статтю про Київ, 
вийде в світ не 1-го, а 5 або б січня. 

П--з весни 1882 р.--В. Б. згадує про іспити, які відбувалися тоді 
лише весною. 

Ш--Теж з 1882 р. бо писано його було на іспиті про який згадува- 
лось в попередньому листі напередодні. 

ІУ--з 18382 р. Рецензія на З2Кісе ). Дипіп-Кагміск'ого надрукована 
в квітневій кн. за 1882 р. 

У--з 1882 р. бо В. Б-ч обіцяє на другий день вислати щоденник 
Освіцима й , Маніфест Катерини ЇЇ", надрукований в книжці за травень. 

МІ--з 1882 р.-В. Б. висилає два перші листи Освіцима, третій ще 
був тоді незакінчений. 

МІЇ--також з весни 1882 р.--він перечитував золотомедальні студен- 
ські роботи. 

МІЇ--з початку серпня 1882 р., та як він надіється з 15-го серпня до 
початку вересня закінчити статтю для археогр. Комісії. Згадується стаття 
про ,ШПерепетовоє поле", яка була надрукована в кн. за вересень 1882 р. 

--датується 1882 р.--в звязку з слідуючим Х листом, в якому він 
оповідає також про Скальковського. Тут подається його ім'я. 

Х--з 1882 р.: обіцяє написати до суботи статтю про Куліша, про яку 
Є згадка в листі Лебединцева до Петрова, що був датований 11 травня 
1582 р. згадується Скальковський як і в попередньому листі, не знає 
його по батькові. | 

Хі--з 1882 р.--Рец. на Мордовцева ,Сагайдачного" надрукована в 
жовтнев. книжці 1882 р. 

ХІЇ--з 1882 р.-,ГонтаЄ? надрукований в падолисті зазначеного року. 


88 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


м 


ХІ--з кінця 1882 р. бо Записки Хоєцького почались друком з 1-го: 
числа 1883 р. 

ХІУ--В. Б-ч. підписав цього листа датою З квітня 1883 р. 

ХУ--з 1883 р.: зазначено, що ,Мазепи не встиг закінчити", а рецен- 
зія на Мазепу згадується також і в попередньому листі, датованому; 
квітнем 1883 р. 

ХУЇІ--датований автором 5 листопада--з 1886 р., В. Б. прохає Лебе- 
динцева повідомити читачів, що в прийдучому році він надрукує літо- 
пис Яна Юзефовича. Иого дійсно було надруковано в кн. за листопад. 
1887 р. 

ХУПІ--також з кінця 1886 р., або початку 1887 р., вцьому листі В. Б-ч 
пересилає передплату О. Ї. Кістяківської на 1887 р. 

Таким робом листи розкладаються за роками в такому порядку: 
1881--1; 1832--12; 1883--2; 1886--2. Найбагатший на листи є перший 
рік видання ,Кіевской Старинь". Не знати, чи листи В. Б-ча 1884--5 р.р. 
втрачено, чи листування не провадилось. Статей за ці роки надруковано 
було в Київській Старині відносно мало (5 статей і заміток, 2-3 рецензії). 





Листи В. Б. Антоновича до Ф. Г. Лебединцева. 
І. 


Многоуважаємьй Феофан» Гаврилович»! 


Я не менбе Вась огорчень своею неаккуратностью, которая Богь видить, не зави- 
сла оть моей злой воли. Впрочемь могу Вась завВрить, что діло далеко не такь плохо, 
какь Вь полагаєте. Половина статьи уже написана, очеркь біографій Освіфцима готов'ь 1). 
Сегодня и завтра я скажусь больньмт, не пойду на лекцій, прекращу всякія сношенія 
сь міромь й вь субботу доставліо Вамь статью о Кіевіф 2). Затімь немедленно сь поне- 
дільника присяду за переводь Освібцима--тогда уже лекцій не будеть и несомнінно я 
буду в» состояній вьшолнить свою задачу.- Не сердитесь Бога ради Єеофань Гаврило- 
вичь, відь, вь сущности, если книга вьйдеть не 1-го, а 5 или б января, в» томь боль- 
шой бідьш еще не будеть. Діло в томь, что статья моя бьла давняя и вь том» виді, 
вь.какомь я ее нашель не годилась, пришлось еє сь изнова писать. Чтобь сберечь 
время, я сегодня вечеромь кь Вамь не прійду и немедленно сажусь за работу. Простите 
причиненнье мною хлопоть и безпокойства; я увВрень, что дбло поправлю. 


ГлубокоуважающійцВась В. Антоновичт. 


П, 


Многоуважаємьй беофань Гавриловичть! 


Осввцима половина уже сдблана; сегодня и завтра налягу на него, но раньше втор- 
ника не буду вт состояній его кончить, потому что все утро завтра буду занять вкзаме- 
ном». Рецензій и нічто мелкоє изь мелкихь замітокь будуть готовь кь четвергу. Кани- 
куль я намВрень употребить на сочиненіе статьи для Старинь, но колеблюсь пока вв 
вьіборб сюжета, на зтой недВлі постараюсь побьвать у Вась, чтобью посовітоваться, о 
статьь Костомарова в» Новомь Времени 8) сльшаль, но еще не читаль,-мні завтра 
обвщали прислать ее. 


Р. 5. Статью о Кудинкі 1) я прочиталь и возвращаю Вам» сь кое-какими 
заміфтками. 


Искренно преданньй Вамь В. Антонович. 


1) Щоденник Станислава Освіпима (1643--1651) у вьтягах і перекладі з передмовою 
В. Б. друкувався в ,Київ. Стар." протягом 1882 р., починаючи з 1-го числа. 2) Киев, 
его судьба и значение в ХІУ по ХУМІ столетиє (1362--1569), К. Ст., 1882, І, 1--48. 
3) Рецензія: ,Киев. Старина", Ежемесячний исторический журнал, кн. 1--ЇМ, 1882 г. 
К. ,Новое Время, ном. 2212. Костомаров. В 1882 р. Костомарову належать у ,Но- 
вому Времени" ще лише 2 замітки про В. О. Прохорова та його археологічну діяльність, 
про які навряд чи згадував би в цьому листі В. Б-ч. Справа очевидно йде про рецензії 


на К. Ст. 7) ,Валь вемлянье близь с. Кудинки" (Летич. у Под. г.)-- Свящ, Петра Куд- 
лаєвича. К. Ст. 1882, 6, 535. 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 89 





НІ. 


Многоуважаємьій Єеофань Гавриловичті! 


А. 0. Кистяковскій ) передаль мні8 Ваш» вопрос, на которьй спібшу отвіфтить. Вь 
Польші и правительство оффиціально и писатели под» словомь ,Украйна? разумфли 
точно и неизмінно З воєводства: Кіевское, Брацлавскоє и Черниговское, а послі при- 
соединенія Малороссій кь Россій--2 первья, т. е. ньнібшнюю губ. Кієвскую, восточную 
половину Вольни по Случ, составлявшую часть Кіевского воєводства и 7 юговосточньхь 
уВздовь Подольской губ. (Балтскій, Ольгопольскій, Ямпольскій, Гайсинскій, Брацлавскій, 
Винницкій и Литинскій), которье вмістб сь 3 ньнвшними убздами кіевскими (Липо- 
вецкимь, Уманскимь и Звиногродскимь) составляли воеводство Браплавскоє. 


Примите увВренность вь глубокомь уваженій В. Антонович. 
Простите форму письма, пишу на вкзаменф, на чем» попало. 


ІМ. 


Многоуважаємьшй Фбеофань Гаврилович»! 


Поочиталь я думу Зуйченка 2)-нисколько не сомніваюсь вь ея поддВльности--на 
всякій случай я ее уснастиль кое-какими замітками. Подчеркнутья слова и вьграженія 
такь сь перваго разу и напоминають литературньй обликь двулицаго Рапіаїсопа Киїезгу 
а-їа5 Пантюшки Кулишева. 

Посьлаю Сніп 3). кь несчастью безь заглавнаго листа, и книгу, оставленную для Вась 
Мищенком' 7). Рецензія на ,б52Кісе" ?) будеть Вамь доставлена черезь 3 дня. Вопрось 
о чернильниці остаєтся для меня загадкою. 

Преданньй Вамь В. Антонович. 


У. 


Многоуважаємьшй Феофань Гаврилович»! 


Освіцимь будеть завтра кь вечеру Вам» доставлень вміЕстб сь манифестом»ь Бка- 
теринь 0); относительно послідняго я ве посьшмлаю Вамь его сейчась же потому что имВю 
только польскую копію и ее нужно переложить обратно. 

Извістнь мні сльдующіе портреть Мазепьт 7): 

1. Ивданньй у Бантьша. 2. Нарисованньй вь л8тописи Величка. 3. Лаврскій. 4. Издан- 
ньй Пожездецкимь вь іюльскомь ДАіелейт. 

ецензію я Вамь на той неділь доставлю о посліднем изданій Виленской ком- 
миссій 9)--статью Дьюбовскаго 9) пересмотрю. 


Примите увВвренность вьТистинномь почтеній В. Антонович». 


УХІ. 


Многоуважаємьй Феофань Гавриловичті! 


Статья Дьбовекаго написана по моему мнінію весьма тщательно и составляєть 
весьма толковоє и хорошеє изслВдованіє--есть развф небольшія погрівшности, которья 
легко вьтравить--обратите вниманіє на первой страниці о заселеній южной Фуси какь 
пустьни (неизвібстно о какомь времени говорится) и сличевіє ея сь сбверно русскою 
колонизацією. Ото неясно и неточно. Вообще же статья хороша; можно разно мькіслить 
сь Г. Дьбовскимь относительно частностей, но вообще его положенія обставлень: научно 
и толково.- Освіцима 2 первьт листа посьтлаю, З еще недописань постараюсь скорбе 


5 Ол. Фед. Кістяковський (1833 -- 1885), член укр. старої громади, проф. Київ- 
ського Ун-ту. 2) Після одзиву В. Б-ча Дума ця очевидно не була надрукована. 
81885 р.,К. Ст." надрукувала дві замітки Зуйченка: 1) Пекельньй Марко (Малор. ле- 
генда в стихотв. переложений конца ХМПІ в.) 8,682--692 й 2) Песня на исход Запорож- 
цев за Дунай, 6,363--364. Обидві не підходять до Думь, якуб обробляв Куліш, і не 
мають жадних приміток, якими її ,на всякий случай уснастил" В. Б-ч. 3) Сніп--аль- 
манах А. Корсуна, що вийшов у 1841 р. під назвою: ,Снипь, украйнський новорочндбкь, 
Харьковь". 3) Міщенко Федір Герасимовичь -- професор Київського Університету, 
член укр. ,Громади". 5) |озерр РДипіп-Кагуіскі. 5Ккісе обустаїоме і Бізкогусяпе, 
М. 1882. ,К. Ст." 1882,1У, сс. 148--149. 6) ,Манифест Екатеринь ЇЇ А православному на- 
селению Польши, вьданньй 9 июля 1768 г." ,К. Ст." 1882, Май, сс. 308--311. 7) Замітка 
»О портретахь Мазепь?" підписана 8. Була вона надрукована в ,К. Ст." в липні 1883 р., 
с. 594--596. 8) Пять рецензій на видання Віленської Археогр. Комісії подав Каманін. 
Рецензії В. Б-ча не було надруковано. ?) Дибовський за спогадами К. М. Мельник-Ан- 
тонович працював у Архіві Давніх Актів. 


90 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


кончить. Доставлю Вамь вмісті сь различньми мелочами. О думскомь дл поговорю 
сь кВвмь будеть вовможно. 


Вашь В. Антоновичт. 


МІЇ. 


Многоузажаємвій Фбеофань Гаврилович»! 


Не смотря на крайнее желаніє я не могь успіть на зту книжку приготовить статьи 
о козачестві !), не гнбвайтесь, но повіррьте, что я бьшмль поставлень вь невозможность. 
Рецензій золотомедальньхь сочиненій забрали у меня все время. Кь будущей книжкі 
обязуюсь подь проклятієм»ь доставить статью. 


Глубокоуважающій Вась В. Антоновичт. 
Завтра возьму замітку Поночовного 2?) он дяЯвно обіщалгь. 


МПІ. 


Многоуважаємьшй Феофань Гавриловичь! 


Статью о ,Перепетовомь полі 3) я прочиталь. го прекрасное историко-біографи- 
ческое изслідованіе - безь фантастическаго злемента ий написанноє вполні научно--я его 
прочель сь большимь наслажденіем». 

Освіцима доставлю Вам» 7 или 8 числа. 

Статью для коммиссій буду иміть всенепремінно и сяду за неє не позже 15 Авгу- 
ста, и окончу вь начал Сентября, если только Михайль Владимировичь 1) ничего про" 
тивь зтого не будеть иміть, то я буду очень радь если она предварительно будеть 
помВщена вь Старинф. 


Преданньй Вамь В. Антоновичь. 


ІХ. 


Многоуважаємьй Єеофань Гаврилович»! 


Возстаніє и кавнь Наливайка происходили вь 1594 году, т. е. лі8ть за 20 до осно- 
ванія Кієво-братской школь, а тВмь паче гораздо раньше преобразованія оной вь ака- 
демію (при Петрі Могилі) ?). 

Рецензій еще не готовь, постараюсь одну приготовить на завтра, а другую еще 
черезь день. 

Сь Стороженкомь 8) я знакомь, но отчества не знаю, на дняхь узнаю у Кистяков- 
скаго, которьй сь нимь вь перепискБ и сообщу Вамь. Скальковского ") ж зовуть Апо- 
лонф.--Листокь я равсмотріль, но подробнаго сужденія дать не умбю--какь будто при 
первомь взгляді, дБлаєть впечатлінія разрозненности частей и случайнаго набора по- 
дробностей, впрочемь я никакой цінитель художества й потому самь на свой впечатлінія 
не полагаюсь. 

16 Ноября. Искренно преданньій Вамь В. Антонович». 


Х. ; 


Многоуважаємьй Феофань Гавриловичь! 


Относительно Латестукбу 9) я не думаю чтобь рамки журнала позволили помістить 
переводь евтого сочиненія--в'іБдь вто цілье 3 тома--другов діло если бьт господинь Жукь 
сдблаль изь нихь извлеченіе такь, чтобь оно могло поміститься в 2--3 книги--я думаю 
зто бьшло бь полезно для журнала. Да вообще при пересказ можно остановиться на 
болВбе интересньхь и крупньхь фактахь и опустить колорить шляхетеко-польскій, при- 
сущій автору. 

Отчества Скальковскаго я не знаю--"Фонь-Носа?) же зовуть Степань Данилович». 

Статья о Кулиші 10), 2 рецензій и замітка о портреті будуть готовь кь субботі. 

Преданньй Вамь В. Антонович». 


1) Стаття ,о козачествб" написана мабудь не була, на думку К. М. Мельник" 
Антонович. 2) Поночовньй, видатньй учень В. Б-ча з студентської кубанської громади 
у Київі (за інформацією К. М. Мельник-Антонович). 2) Перепетовскоєе поле (Ро- 
зьіскиваниє в области летописной топографиий, с приложением карть) М. Андри- 
евского К. Ст, 1882, сент. 436--456. Автор датував статтю 27 липня 1882 р. 
9 М. В. Юзефович, Голова Київської Археографічної Комісії, 5) (1596--1647). 
б) Стороженко Микола Ілліч, проф. 1836-- 1906. 7) Скальковекий Аполон 
(Олександрович, (1808--1897), Історик Запоріжжя й Гайдамаччини. 9) Ду. Апіопі |., Да" 
тесікі Родоізкіє па Куезасі тиікайзкісі, З 4. 1380 2. 9) Етнограф С. Д. НІС (1829--1900). 
10) Їз листа Ф. Г. Лебединцева до М. І. Петрова з 11 травня 1832 р. дізнаємось, що, 
посилаючи йому ,Хуторну поезію" й ,Крашанку" Куліша, він прохав його написати для 
липневої книжки ,чисто библіографическую замітку", про зміст книжок, бо вважав, 


Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 91 


ХІ. 


Многоуважаємьшй беофань Гавриловичт! 


Рецензію на повість Мордовцева |), а также отчеть о книжкв Шантра 2) по архе- 
ологій юЖной Руси приготовлю Вамь кь воскресенію вечером, постараюсь кь тому-же 
времени доставить что-нибудь вь отділь заміток». Вь воскресеніє вечером то й другоє 
буду иміть удовольствіє доставить Вамь. Для сльдующей книжки готовлю статью--, бі- 
ографію Гонть" 3), коей половина уже готова и, если нужно, слбдующій отдфла Осві- 
цима, котораго осталось на 2 книжки. Можеть бьть удобно біло бью кончить вти записи 
вь настоящем»ь году 7). ( 

Искренно преданньй Вамь В. Антонович». 


ХП. 


Кушка, Кошка или Кишка--имя зго пишуть на З ладь, такь что можна вьібрать 
любое--пожалуй лучше кишка. РіЕка Кодьшма--вБроятно у меня описка. Людвисю т. е. 
ЛХуийзву (Шоцізе)--конечно поясненіє вто привожу я, а не автор». 

чень жаль, что Лазаревскій 9) уфхаль, я именно разсчитьваль встрітиться сь ним». 
Нельзя ли будеть сойтись на той недблб. 

Огносительно статьи о Гонтб --раньше будущей субботь: не успВю єє окончить и 
потому многоуважаємьй Єєофань Гавриловичь впередь предпошлите какую либо другую 
статью--а она пусть будеть МФ 2. 

Искренно преданньй Вамь В. Антонович». 


ХІІ. 


Многоуважаємьй /беофань Гаврилович! | 


Книги Должикова возвращаю Вам'ь, нумизматика Стрончинскаго б) стойть 4 сь 
а рубля, томь Лелевеля") оть 2--3-- Содех Роіопіаїе ціна мн" неизвістна. 

Хоецкаго 9) еще не посьтлаю--онь не готовь, доставлю его Вам» завтра вечером».-- 
Относительно сказокь Аванасьева ихь нібть вь университетской библіотекі,--но єсть вь 
читальнв Комарова?) и онь оббщаль ихь дать для пользованія, пусть Лукьяновь или 
Багалій обратятся кь нему и напомнять данное мні обіщаніе, Книжка Кубанской 10) 


области теперь взята у меня кбмь-то изь студентовь--постараюсь розьшкать и доста- 
вить Вам». 


Два рубля пригланнье Вами получил». Искренно преданньй Вамь В. Анто новичт. 
ХІУ. 


Многоуважаємьшій беофань Гаврилович»! Й 


Я просмотріль статью Житецкаго 11) и провВриль корректуру: введеніє написано 
очень бойко и толково. Доисторическая часть очень храбра- -Геродотовьі даннья распре- 
деляготся по ньн'Вшнимь губерніямь весьма точно и подробно--конечно вь зтомь можно 
сомніваться--но авторь им'беть полноє право на свою гипотезу. Відь кто и какь не 
хозяйничаль в» географій Геродота? Изь зтого конечно ничего точнаго не вьїходить, но 
поле для осгроумія обширное и препятствовать вь згомь отношеній никому не слідуєть. 

дно только місто, кажется мні слбдовало бью или  вьбросить или замінить (прогкть 
замітки на поляхь). Зго мнінів о Трояновьхь валахь в Подолій; гипотеза зта давно 





Що ,имеем на зтот раз дело не с одним Кулишем, но и с польською публикою..." В. Б. 
Антонович погодився написати ,критико-исторический разбор, или ответ по существу..." 

таття В. Б-ча не з'явилася в К. Ст. Мабудь в останній момент вирішив він не почи- 
нати полеміки. 1) Мордовцев, Д., Сагайдачньй, истор. повесть СПБ. 1882. К. Ст. 
1882, 10, 134--142. 27) Шанто, Е. Палеозтнологическиє исследования в Южной Руси, 
особенно же на Кавказе. К. Ст. 1882, ІП, 360--2. 3) Уманский сотник Иван Гонта (1768). 
К. Ст. 1882, ІП, 250--76. 4) Щоденник Освідима був закінчений друком в К. Ст. 1882 р. 
) Лазаревський, Ол. Матв. (1834--190)), укр. історіограф, памяті Й діяльності 
якого присвячена кн. 4 ,УкраїниЄ за! 1927 р. 5) Казимир Стрончинськи й (1809-- 
1898), автор--,Ріепіафте Ріазібу оф стазбу паідам/піеізгусі до к. 1340" (1847). 7) Леле- 
Вель, Ісахим, відомий польський історик (1786--1861). Твори його видані в 20 томах 
ПІД назвою: РоізКа, Чгіеіе і кгесгу. Познань 1854--68), 8) Записки Карла Хоецкого (1768-- 
1776) друкувалися в ,"Чиїв. Ст." протягом 1883 р. 2) Книгарня Ильницького, спільником 
Якого, за спогадами сучасників, був деякий час М. Ф. Комаров. 19) Памятная книжка 
кубанской области, издания 1881 года.--Составил действ. член Кубан. стат. ком-та Е. Д. 


Фелицьшн, Екатеринодар, 1831. Рец. В. Антоновича К. Ст. 1882, І, 206--209. 1) Жи- 


кий, Род. Олекс., етнограф і іст. нар. в 1851 р. У ,Київ. Ст." протягом 1833-- 


р. р. надрукував! ,Смена народностей в Южной России", яку й рецензував В. Б-ч. 


.92 Матесіяли до біографії В. Б. Антоновича 


- ожина я аж ню а и не о 


оставлена и нісколько неловко вновь ее вьідвигать безь новьтх» доказательствь (стран. 16). 
Затбмь мні кажется странньм», почему перечень округов'ь Русской Галисій (стр. 2) 
сдвлань по-польски--віВдь перечисленнье города русскіє и слібдовало бь ихь и назьтвать 
по-русски--такой пріємь я думаю особенно непріятно покоробить Галицких' читателей.-- 
Строчкою вьше названь Родинскій увздь!) СіЬдлецкой губерній--я усумнился вь 
названій. -Вамь тб містности лучше извбстнь--не ошибка ли зто? 

Статьи Житецкаго о евреяхь не припомню 7), если я єе и читаль то вБроятно 
очень давно и совершенно забьмль. 

Замітка о гетманв 3) нуждаєїся еще вь небольшомь предисловій--я ее доставлю 
Вамь вмістб сь рецензією на Мазепу?) и сь отзьвомь обь описаній Слободской Укра- 
инь Срезневскаго 9) вновь вьшщедшей--все зто будеть готово кь будущему воскресенію. 


Искренно преданньй Вам» В. Антоновичь. 


ХУ. 


З апріля 1883. 


Многоуважаємьй беофань Гавриловичті! 


Грібшньй я человікь--Мазепь не успіль сділать отвлекаємьй всевозможною вознею: 
и разньми мелкими университетскими ділами--за остальнье три дня сей недВбли совершу 
сію работу и доставлю Вамь єєе вь виді крашанки. 

Зам'тку о Бадрабашф 9) при семь присьлаю. 


Глубоко уважающій Вась В. Антоновичт. 


ХМІ. й 


5 ноября. 
Многоуважаємьй беофань Гаврилович»! 


Послі бьтности моей у Вась мні сделалось на столько хуже, что докторь запретиль 
мвб вькходить в» теченій нфсколькихь дней, а между тіВм'ь собралось кь Вам» нісколько 
просьб'ь. Состоять он вт» следующемт: 


1) Я забьль попросить Вась оттисковь Мовчана 7); я бь просиль 30--40 (мв'Б нужно 
часть ихь послать Г. Мазараки?), сообщившему вні рукопись), которьшй подь зетимь 
условіємь обіВщаєть прислать еще другія имбіощіяся у него рукописи.-- Польза будет» 
обоюдная. 

2) Хотівль Вам'ь заявить, чтобь  Вь на будущій годь заявили мой работь: о Кіев- 
ском'» комитетв древности 9) (доставлю в» декабрі) и лбтопись ХУМІЙ віка собитій вь 
Южной Руси каноника Яна Юзефовича 10) (матеріало). -- Конечно єсли найдете умістньмт. 

3) Е. Н. Мельник» доставила еціє главу очерковь Подолій ), которую просить на- 
печатать совмфстно сь имбющеюся у Вась. Да она просить при том" дать ей в5 счеть 
напечатаннаго 40--50 рублей, - потому что финансь ея в большом'ь уладкф. 

Поручая всВ сій просьбь: Вашему снисходительному вниманію, остаюсь искренно ува- 
жающій Вась В. Антонович». 

Прилагаю дві мелочи для ,Заміфтокь". | 


ХУП. 


Многоуважаємьшй Оеофан» Гаврилович'ь! 


Возвращаю присланную статью; я еє просмотріль--не полагаю чтобьт вто бьшл'ь пла" 
гіять--мні она кажется работою самостоятельною, правда нісколько компилятивнаго ха- 

1) Дійсно треба Роданський, а не ФРодинський повіт, Сєдлецької губ. як стояло В 
рукопису. 2) Пізніше, в К. Ст. 1901, І, 57--80 і 7-8, 1--45 надрукована була стаття 
під назвою: Житецький Ив. (І), Еврей в южной России (истор. справка). 9) ,Неиз- 
вістньй доселе гетман и его приказ', К. Ст. 1883, 5, 140--145. 1) В наступному листі, 
що тут друкується, В. Б-ч повідомляв, що Мазепу ще не встиг написати. Справа тут 
іде певно про рецензію на монографію Костомарова, яка тоді вийшла в світ. В червні 
1885 р. з'явилась його замітка під назвою: ,Молдавскиє сведения о месте погребення 
и могиль Мазепь"--після подорожи туди. ?) Срезневский И. И. Истор. Обзор 
гражд. устройства Слободской Украйньт со времени ее заселення. до преобразования В 
Харьков. губ. К. Ст. 1883, 8, 165-- 167. 5) Барабаш згадується наприкінці статті В. Б-ча: 
»Неизвістньй гетмань", К. Ст. 1883, 5, с 143. 7) Прилукский полковой осаул Михайло 
Мовчан и его записная книга. К. Ст, 1885, 1, 57--71--84. 9) Мабудь, Мазараки, Серг: 
Арк., худ.-арх., що вів розкопи на Полтавщині. Як пригадує собі К. М. Мельник-Анто" 
нович», він чудово робив моделі курганів. 9) Комитет древностей був заснований у Ки" 
їві наприкінці 1835 р 19) ,Летопись Яна Юзефовича. как источник для историй Юж- 
ной Руси". К. Ст. 1887, 11, 529-36. п) К. М. Мельник, пізніше стала дружиною 
В. Б-ча. Тепер завідує бібліотекою імени Антоновича при першому Відділі Української 


Академії Наук. ,Очерки Подолий" надруковані в К. Ст, 1885, 2, 12 и 1887, 5, 7, 9, 10. 





Матеріяли ло біографії В. Б. Антоновича 93 


рактера, но конечно, что можеть бьть напечатанная и читаться сь ивтересом»ь, Прилагаю 
на отдібльномь листиків замЖВчанія относительно начала статьи, ВЬ которое, по моему 
мнінію, вкрались довольно крупнья погрвшности относительно молдавской исторій и 
зтнографіи. Конечно, замітки зти останутся вт полном' распоряженіи редакціи. 

риложеннье при семь 10 руб. передаєгь Александра Ивановна Кистяковская 1) 
(Кузнечная улица собственньй дом) сь просьбою вьісьмлать ей ,Кіевскую Старину" в» 
теченій 1887 года. 

Преданньй Вамь В. Антонович». 


Листи Ф. Г. Лебединцева до М. Ї. Петрова 2). 
І. 


Многоуважаємьй Николай Ивановичт»! 


Сегодня обвщаль у меня бьть Владимирь Бонифатієвичь Антоновичь и еще два 
три члена Общества св. Нестора. 
Хотілось бь и Вась видіть и сь Вами говорить. 
Не откажите пожаловать часовь вь 7 вечера. 
Искренно уважающій Вась и преданньй Вам» 0. Лебединцевт. 
29 генваря 1881 г. четвергь. И 


Многоуважаємьй Николай Иванович»! 


Вь то время когда всВ подавлень:  блинами, мьт хотимь заняться діВломь. Сегодня 
обвщали бьть у меня вечеромь Антонович», Лазаревскій и брать мой (большенькой) 
спеціально для разсужденій по извівстному предначинанію. 

Если Ві не ствснень блинами до крайности, то потрудитесь пожаловать вь нашу 
компанію, чтобьі сообща положить начало ділу. , 

скренно уважающій Вась и преданньй Вамь 9. Лебединцев». 


19 февр. 1881 т. - | 
Февр ШІ. 


Многоуважаємьй Николай Ивановичт! 


Посьлаю Вамь ,обзорь", сь номерами Кіевлянина. Печатать дійствительно нельзя. 
Когда обработаєте, или дополните, какь говорили, Костомарова и Кулиша, приберегите 
ихь для посльдующихь книжекь. А пока обработайте ,Фазговорь Малороссій с Велико- 
россіею" 9), сличивь сь лбтописью Грабянки, какь пишеть Ефименко 7). Ота штука во 
всякоє время пригодна. Оть постановки сего памятника зависить свободньй его пропуск». 


Вашь 98. Лебединцевт. 
25 ноября 1881 г. Кіевь. М 


Многоуважаємьй Николай Иванович»! 


Посьлаю Вамь сундукь рукописей. Большинство касаєтся Замостскаго базилянскаго 
Монастьря; но вь числі грамоть и нікоторьшхь паперовь есть документь, относящієся 
кь Холму и двумь базилянскимь монастьрямь -- мужскому и женскому, Часть За- 
мостскихь бумагь на верху, но по моему конечно не весф на лицо. 

Потрудитесь во славу божію разобрать, посортировать и взвВсить. Если бь бьль 
интересь монографій и возможность составить ее сь помощью зтихь документовь я бьшль 
бь очень радь?). У себя я оставиль лищь дві грамоть Гедеона Балабана на учрежденіе 
братства при церкви св. Николая 1600 г. и затвмь братства молодецкаго. Хочу про- 
біжать не пригодятся ли и такь кь заткнутію какой-либо дьірьі вь Старинф. Но Ві ихь 
им'їйте вь виду для связи сь прочими. Вь грамотахь и уставь. 

Всячески надо и тіхь странь касаться, о чемь и вь ,Трудахь" пишуть, да и всВ 
скажуть. 

Если обь ,Израйльскомь Змів" успіБли сділать заключенієе, то прошу и мні сообщить 
для отвівта Сумцову 7). 

какь, уповательно, вскоріь не увидимся и пространство между нами обширноє, то 
позвольте теперь уже просить Вась и многоуважаємую супругу Вашу кь нам» в поне- 
дїльникь вечером», такь просто чайку попить и в» картишки поиграть. Оправимся сь 


П Ол. Їв. Кістяківська, дружина Ол, Фед., про якого згадувалось у ШЇ-му 
Листі. 2) Рукоп. Від. ВБУ, Ш, 7905-7913. 3) К. Ст. 1882, П, с. 313--325. Додатки: 
1882, МП, 137--148. 9 П. С. Ефименко,--укр. етнограф і діяч (1835--1808) 5) Надруко- 
зано під назвою: ,Забьтье иноческиє обители", К. Ст. 1882, МІЇ, 1--42; МІЙ, 199--243. 
) Проф. Акад. М. Ф. Сумцов (1854-1921). | 


94 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


мальми дВтками, то и у Вась побьваємь. Никому сь боку не видно, почему мьї такь 
плохо устройлись сь нашими знакомствами, а для нась вто и просто и ясно ий вмісті 
тяжело. 


24 дек. 1881 г. Преданньй Вамь 8. Лебединцевь. 
У. 


Многоуважаємьй Николай Иванович»! 


Вь такь скоро ушли оть меня позавчера, что я не успіль вручить Вам книжки: 
»Графь Мотька" и ,Кіево-Софійскій Соборь". Посьтмлаю ихь теперь. Будьте добрьї напи- 
шите о нихь зам'бтки для 5 книжки ,Кіев. Стариньт" 1). . 

Не откажите также вручить, если можно, подателю сего обвщаннья Вами Лазарев- 
скому бумаги. Ото по третьему вьшуску указателя Музея ном. 595 (Муз. ном. 144), а подь 
ним: ,Связки документовь монастьтрей: Лаврь, Вьщубецкого, Никольскаго и Женскаго 
Богословскаго изь каз. Палатьж. Лазаревскій давно и очень просиль обь нихь меня, а 
черезь меня Вась. Конечно онь сохранить и возвратить ихь вь цілости. 

Затіьмь не нужно ли Вамь денегь? Я не касался доселіф зтого важного пункта по 
двумь причинам»: сь одной стороньї денегь на уплату всбхь и за все, очевидно не хва- 
тить, сь другой -- платить надо, ибо никто же безь плать работать станеть (зіс!). Я и 
ріьшиль платить тівмь, которье потребують, которьшмь существенно и крайне необхо- 
димо. Вась я считаль на особом'ь положеній вь числі тіхь закладчиксвь, основателей 
діла, которьіє рвшились обращать свой гонорарь вь фондь для поддержанія журнала. 
Антоновичь и Лазаревскій не разь заявили зто, а вь случав нуждь и наличньхь обф- 
щали дать. Я и брать мой -- кольми паче. Вьи также вь свое время на немь пристали. 
Такь я и считаль доселф. Но у всякаго свой обстоятельства, притомь они міВняются. 
Воть почему я и рбшился спросить Вась со всею откровенностью и прошу сь такою 
откровенностью сказать мні. Если Вамь существенно, крайне нужно, я дам» сколько 
скажете; не то - - будемь на паяхь, Я работаю день и ночь, веду дбБло чисто, осторожно 
и аккуратно. Хлопочу изо вебхь силь, чтобь поставить діВло прочно, ради самого дБла, 
»скверньй же прибьтокь" впереди. Й то говорять, что подписка для перваго года бле- 
стящая, и сулить золотьйя горьш вь будущемь. Я не увлекаюсь, но думаю, что будущее 
будеть лучше настоящаго. Сь надеждою должент есть орай орати... 

е можете ли при сей оказій портреть Мазепь передать? На дняхь будеть Старо- 
дубцевь изь Петербурга: онь берется сдать весь мой портретньй запась вь експедицію 
заготовленія госуд. бумагь и уввряєть, что тамь дешевле, чвмь у Беца. -- До свиданія. 
1 апр. 1882 г. Сегодня вьїшходить ІУ кн. К. Старинь.  Вашь 8. Лебединцевь. 


МІ. 


Многоуважаємьй Николай Ивановичті! 


Посьтлаю Вамь ,Хуторную повзіює и ,Крашанку" Кулиша. Прочитавь ихь'самь я 
пришель кь мьсли, что они требують самого сильнаго и документальнаго отвбта, ибо 
мь имбемь на втоть равзь не сь однимь Кулишемь, но и сь польскою публикою. А какь 
ей книжки переворачивають вверхь дномь всю южно-русскую исторію, то отвіть по 
необходимости должень бьть пространньшй, и входить вь точности историческія. По втой 
же причині ему должно предшествовать обстоятельное изложеніє содержанія книжек?р. 

Всего зтого нельзя вмістить в одной книжкі, равно и написать одному лицу 
вь короткое время, а не сказать о такомь крупномь явленій вь іюньской нашей книжкі; 
которая теперь уже подходить кь отдфлу библіографій значило бьг опоздать 2). По совіту 
сь Антоновичемь, я рВшился разділить вто діло на дві книжки и между двумя лицами, 
такь чтобь чисто библіографическая замітка бьла сь ласки Вашей написана Вами для 
іюньской книжки, а критико-историческій равборь или отвіть по существу бьшль со- 
ставлень ДАнтоновичемь для книжки Їюльской. На посліднее Антоновичь согласился 
вчера, а Вась покорнвйше прошу принять на себя нервоє. При Вашем таланті ра- 
ботать бьшстро для Вась достаточно двухь вечеровь, чтобьт извлечь содержаніє оббвих»ь 
книжекь, а день другой длятого, чтобь  предпослать ему краткій общій обзорь исто- 
рико-литературной дбятельности Кулиша, приведя вь связь новоявленнья его произве- 
денія и обьяснить обстоятельства и місто ихь рожденія, а равно общееє ихь историко- 
публицистическоє значеніє, заключивь, что отавть по существу трактуємой матерій даєтся 
особо, вь слвдующей книжкв. 

Такь какь посьлаємья книжки дали мні только до вечера пятниць, а вь четверг» 
и пятнипу Антоновичь желаль бьт и имбеть время иввлечь йзь нихь нужнья для его 
работь замітки; то будьте добрь проштудируйте ихь, насколько для Вашей ціли нужно, 
за сегодняшній и завтрашній вечер», а вь четвергь рано, часовь вт восемь, я пришлю 


ї) а) Гр. Биберштейн, Гр. Мотька.. К. С. 1882, М, 321--323; б) Л. П.Г. ,Описаніє 
К.С. Собораз, К. С. 1882, М, 319--321. 2) Надр. К. Ст. 1882 червень, ст. 509--3519. 





| Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 95 


за ними, чтобь тогда же Антоновичу передать. Кстати сей же Филиппь мой можеть 
тогда взять у Вась и сундучокь сь бумагами. 


11-е мая 1882 г. 7 


Р. 5. У Антоновича я видбль такой портреть Мазепь, которьій очень похожь на 


Кулиша. 
МТІ. 


Вашь 8. Лебединцевь. 


Многоуважаємьшй Николай Иванович»! 


Будьте добрьт напишите рецензію посьщлаємой при семь біографій Шевченка 1) -- сь 
тою бьстротою, сь какою Вь обькновенно пишете, а какь только напишете, тотчась вь 
Боярку повдемь. Рецензія до зарвзу нужна на завтрашній вечерь или раннее утро 
вторника. 


18 їюля 1882 года. Искренно преданньй Вамь 8. Лебединцевг. 
МП. " 


Многоуважаємьй Николай Иванович»! 


Не располагаєте ли Вь настолько временемь и не будете ли столь добра, чтобьт 
принять на себя сокращеніє и вообще редактированіе для печатанія вь К. Старині дис- 
сертацій Булашева обь Иринеб Фальковскомг 7). Я вь третій разь принимаюсь за неє. 
и не могу одоліть по недостатку времени, авторь же напоминаєть. Ке надо сократить 
чуть ли не на половину вьібросивь литературу предмета, источники, исторій и оставимь 
(віс!) венгерскаго для русскаго двора, инструкцію отцу Иринея, всю почти его переписку, 
и нікоторья стихотворенія Иринея и особливо его равмьішленія, взявь изь всего самое 
интересноє и необходимоєе, для уясненія лица Иринея и его воспитанія, обученія и развитія. 

Такь какь зту диссертацію Вь читали ех-оїбїсіо, то б. м. новьшй просмотрь оной и 
приготовленіе кь печатій и не много времени отнимуть у Вась. 

Если Вь будете согласнь на ето, то я особо и вскоріб ее Вамь пришлю. 

Чго же сь бумагами Щербинь? 

Нашелся ли тоть сундукь и нашлось ли что в» немь путное? 

12 сент. 1882 г. Искренно преданньй Вам» 8. Лебединцевть. 


ІХ. | 
11 дек. 1882. Кіевь. 


Многоуважаємьшй Николай Ивановичт! 


Поежде чімь смогу свидіться сь Вами предпошлю нфкоторья письменнья обеясненія. 

Не опасаясь впасть вь шутку я могь бью обратиться кь Вамь сь твмь же, сь чВмь 
Вь ко мні обратились. Вь самомь дблі никогда ни вь общихь нашихь собраніяхь, ни 
вь частньхь бесбдахь не присвойиваль я себів права на всв прибьли отв изданія, не 
браль и отвітственности за всв протори и убьтки по нему. Самая мьісль о немь немні 
принадлежить Когда она воспринята бьшма нісколькими, вь томь числ5 Вами,и мною, 
рВшено бьло за неймВніємь охотника (Взять Все на себя, образовать акціонерньй кру- 
жокь, сь привлеченіємь в» оньй и постороннихь денежньжхь людей. Я искаль их», полу- 
чаль обіщанія, составляль проектьт... -- все гато какть мьільньй пузьгтрь разлетілось и когда 
напрасньми оказались обібщанія болВве крупнья, я не возвращался кь мальмь, какь 
Ваше, Антоновича и Лазаревскаго. Но подь вліяніємь тіхь и другихь прошенієе бьшло 
подано, разраьшеніє получилось, надо бьло начинать. Явились случайньшя 500 р., я доло- 
жил» своих й ньчаль. Почему? Надежда на етатьи не бьла утрачена. Оставалось ихь 
считать складочньмь капиталом»ь. Подписка должна бьхла опредбілить, что сь ним» будет»: 
при найбольшемь успіхів могь бь получиться обратно зтоть капиталь и даже сь про- 
центомь, при среднемь только проценть, при неуспіх надо бьмло считать его оборот- 
ньм', затраченньмь вь надеждів. Все вто должно считаться и считалось документально 
и по Божьему, или по совісти, которой мні не занимать. Такь я и началь вести, счи- 
тать вкладчиком'ь всякаго, кто даль статью, не требуя сейчась и денег». 

Но вкладчиковь явилось много и больше мелкихь. Столковаться со всбми не бьло 
возможности, Иньюе же такь или иначе вьразили желаніє и деньги получить. Общій 
межь тімь запась статей бьмлть всетаки скуден"?, иногда просто голодь биль. Я постав- 
лень бьшл'ь вь необходимость по прямому требованію или для пріохоченія платить. Счи- 
тая сперва 50, потомь 40 р. на лист, кроміф Костомарова. Такь и тянулось изданіе. 

исло вкладчиковь, не требовавшихь возврата т. е. плать, все суживалось и останови- 
Лось на 5-хь: Антоновичів, Лазаревском', Вась, братів и мні, да отчасти О. И. Левиц- 
ком'ь. Пока подписка тянулась я не уньваль и помню, даже Вамь предлагаль, вь уві- 
ренности, что взнось Вашь статьями продолжится. 


1) М. К. Чалого, К. Ст. МПІ, 349--355. 2) 1883, І, 89--120; У, 66--96; 664--718. 





96 Матеріяли до біографії В. Б. Антоновича 


оо зожантнна0ч ж Мор зо 


Но подписка сократилась, потомь совсВм'ь упала, а расходь росли. Пришлось не о 
возвратіь капитала (статейного) или процентахЬ помьшлять, а о томь, чтобью закончить 
годь и новьй начать. Я убиль своих наличньхь свьтше 1000 р., прихвагиль извістную 
Вамь тьсячу на свой страх», перевель кь себв контору, взяль на себя корректуру, и 
так. образомь не убиль изданія. 

Уже місяць тому назадь я свель всякіє счета, собираясь представить ихь главньм'ь 
участникамь, но не могь добиться толку о дні собранія. Вась не тревожиль, вная, что 
Вь прійдете, но одни. Сказали -- кто до окончаніх лекцій, кто до праздника отложить,-- 
мні же новье расходьі надо свести и отделить одинь годь оть другого. Когда все 
устройтся и мі соберемся, тогда для Вась и для весВхь вь цьфрахь и подробностяхь 
будеть видно, что теперь пишу вь общихь чертах»ь. 

Я едва устроиль продолженіе изданія, подписка только начинаєтся. Общеє положенієе 
діла таково, что вь виду большихь неотложньжхь расходовт (свьше 1500 рублей) я не 
вь силахь вьідать Вам'ь 300 р., но готовь сдВлать 2то при первой возможности, будучи 
увбрень, что зту вьіемку Вь  пополните новьїм'ь вкладом» какой-либо статьи. | 

Надо поддержать изданіе, такь ли? Ну и будемь поддерживать общими силами. Я 
убиль цільй годь самого тяжкого труда, отдаль все, что имбль, сдблаль кромі редак- 
торскаго и сотрудническій вкладь, й не получивь ни единого авансу, не бросаю діла, 
но живу надеждой. Зная Вашу прямоту и твердость Вашихь убіжденій, я не думаю, 
чтобь Вьшю отступили оть признаннаго и Вами общаго положенія, -- вести дело сообща. 

х Вашь 8. Лебединцев. 


Многоуважаємьй Николай Иванович! 


Сділайте мні великоє одолженіє, дайте кому-либо какь найскорше списать, на мой 
счеть, четко и самьімь точньмь образом": 
1. Повість о царів Аггев, рукоп. Вашего музея ном. 533. 
. 2. Письмо Горленка епископа біВлгородскаго, о которомь упоминаєтся в», Трудахь" 
К. Д. Ак. за 1877 год. дек, стр. 8056. Д. 
Обь втомь еще місяць назадь просиль меня да и Вась М. Т-овь 1), но я взадав- 
ленньй работой, доселі не собрался исполнить его просьбь. 
Альбомь Вашь на дняхь пришлю. 
6 генв. 1883 г. Вашь 8. Лебединцев». 


Подав Федір Савченко. 


1) Певно криптонім М. П. Драгоманова. 


ЗОРЕРО090006000096881080980609280888:00681560568568598886888860808868888888890 соч 300 со о ававозававвОваВпаВСаВОвЗЗвваСоОЗавОвоЗзаЗзаСввваЗРасвавОвасоваввавоввбоЗеваВави 


Науково-дослідчий і науково-видавничий рух 
Радянської України в 1927 році. | 


Бібліографічний огляд. 
Математика. 


Неорганізованість наукового математичного життя на Україні та 
чевпорядкованість бібліотек позбавляють змоги дати повну математичну 
бібліографію за минулий рік. До цих причин слід долучити ще й те, що 
деякі видання, датовані роком 1926, фактично побачили світ року 1927, 
а датовані роком 1927--з'явилися після 1 січня 1928 р. і знайдуть собі 
місце в бібліографічнім огляді за наступний рік; до останніх належать 
напр. харківські видання Наук.-досл. Катедри Математики та Матем. 
Товариства. 

Головні інтереси українських математиків скупчені в царині матема- 
тичної аналізи, - зосібна коло теорії диференціяльних рівнань-- та її за- 
стосувань до фізики й техніки; тут особливо треба відзначити праці ака- 
демиків О. Бернштейна, Д. Граве, М. Крилова та Ю. Пфейфера. Щодо 
геометрії, то вона представлена значно слабше; ледве можна назвати 
кілька праць, що їх почасти викликало 100-річчя геометричної системи 
Лобачевського. | 

Н. Ахієзер: Новий вивід необхідних умов приналежности цілої фун- 
кції цілого порядку до певного типу. ,фЗаписки фіз.-мат. відділу У.А.Н.Є, 
т. ЇЙ, вип. 3. Його ж: Про деякі застосування сумаційної формули Роїз- 
зоп'а. , Записки К.Ї.Н.О.", т. І. Йою ж: Про одну теорему Вгійошіп'а. 
»Збірник мат. прир.лікарської секції Наук. Т-ва ім. Шевченка", т. 26. 

втор виявляє помилку в міркуваннях ВгіЙоціп'а. 

М, АКАуезег: бик Ісз ІЇопсбїоп8 епіїсгез д'огдке епііїсг. ,БКепадїсопії 4е! 
Сігсоїо Маїстаїсо ді Раїекто", т. 51. 5. Вегпзієіп: бик шпе ргоргібїб Де5 
роіупотезє де Тсребусфеїї. ,Докладь Академий Наук СССР за 1927 г." 

Вегп5іеіп: Зиг Гіпібдтаїйоп дез бацаїїопз айх Фбгіубез рагіїеЇ|ез5 ди іуре 
еПірінідше, П, Моїє. ,Маїпетабізсбе Аппаеп", Вапа 96, Неї 5. 4. Граве: 
ОБег діе еіекіготастебізспеп Еузспеіпиптеп іт Зоппепзузієте. ,Зал. фіз.- 
мат. від. У.А.Н., т. ЇЇ, вип. 2, 1927, сс., 9--12. Йсо ж: Про Лапласові 
рівнання. ,зЗап. фіз.-мат. від. У.А.Н.", т. 2, вип. 2, 1927, сс. 1--4. Роз- 
глядається ДЛапласові рівнання інваріянтні щодо лінійних перетворень. 
Йою ж: ЦЬег віпе Тзспебузспевйвспе -Етаяе. ,Збірн. мат.-прир.-лік. секції 
Наук. Тов. ім. Шевченка", т. ХХМІ, 1927, сс. 45--50. Йою ж: Х)Бег 
4іе Їпеагеп РіНегепііаісівісбипсеп, Фіе іп Вехия а! 4іе Їпеаге себгосрепе 
Тгапвовбогтабіопзстирре іпуагіапі 8іпд. , Гошгпа) Нік Чіе геіпе ці апсемапдїіев 
Мафетанік", Ва. 156, Не З рр. 164--175. Автор подає повний розвязок 
задачі, як знайти всі диференціяльні рівнання довільного порядку інва- 
ріянтні щодо групи лінійних дробових перетворень, які стосуються не 
тільки незалежних змінних, а також і трьох аргументів, що входять до сучин- 
ників рівнання. Його ж: Плоская геометрия Фвклида, как предельная гео- 
метрия Лобачевского. Збірник ,Їп тетогіат М. Ї. Горфабемзкі", моі. ЇЇ. 


»Українає, кн. 6.--7. 


98 Бібліографічний огляд | | (| | 


Т. Науазсбі: А зоїшбів сазе ої Ше Їаріасе едиаїоп; ,Записки фіз.-мат. 
відділу У.А.Н., т. ЇЇ, в. 3. В. Дяченко: Про квазистаціонарний рух на- 
електризованої частини та тверлого тіла. , Запис. фіз.-мат. відділу У.А.Н., 
т. Й, в. 3. М. Лакускі: Оп їБе сопзітисіїоп ої Біогібоєопа)| Ішпсііопз. 
зФіїдипозбегісіів дег Манб.-пабигміззепзсраннсі-дхаНйїсреп Зекіїоп дек Шк. 
ЗеубепКо-Сезеїїзсрай адек М/іззепзсбанеп іп Шетрего, Ней; 5. Л. Кордиш: 
Основні характеристики процесів у провіднику зо струмом. ,Записки 
К.І.Н.О" кн. 2. М. Кравчук: Про умови існування похідних у функцій 
дійсного змінного. ,Збірник мат.прир..лік. секції Наук. Т-ва ім. Шев- 
ченка", т. 26. Йо ж: Замітка з приводу теореми Саисбу. , Записки фіз.- 
мат. відділу У.А.Н.", т. 2. Йо ж: Розподіл первісних чисел по підстав- 
леннях групи алгебричного рівнання. Там само, т. 2. М. КуафісЛоиі: 
Моїє зиг Іа Рогтиів де Тауіог. Там само, т. 2. Йою ж: Моїе зиг ипе те- 
Фоде де М. Кууїой роишг ІГіпібдтабоп дФез5 бамаїїоп5 аіНєгепіїєс.е5 є іа 
рбузідие таївбетабййадие. Там само, т. 2. Йо ж: Зорга ип, іеогета, яепегаїє ді 
КгопесКег. ,Войебіпо Це ОЮпіопе Маїетаїйіса Наїапа". Йоо ж: Обег уегіай- 
зсББаге Маїкілеп. ,Кепдісопії де! Сіксоїо Маїетайісо 4і Раїекто, т. 51. 

ого ж: Зиг Іе5 рбіе5 дез Копсбїоп5 габготогріез. ,Согаріе5 гепдаця де 
І Асадбтівє йе5 Зсіепсез де Рагіз", ї, 185. Його ж: Зик Іе5 рбіез дез Ропсбїоп5 
апаїййашез. Там само, ї. 185. Його ж: Зикх Іе5 Гопсйїоп5 апаїундшез й зіпсиіа 
гііб5 кбейез. Там само, ї. 185. М. Кціо/;: З56рге аїдип5 помо5 пбіїодоз 
Фа іпіеєтасао  аргохітада  Фа5 едиасоє5 іЇегкепсіаїз да КБізіса Маїе- 
тдіїса. О Іпзбйшіо СоїтЬга, 1927. Йо ж: Зорга цип писуо теїодо 
Гіпіедтагіопе арргозз8ітаїа 4еїе едиагіопі дїНегепліаїї даеПа Бізіса Маїета- 
са. Зипіо ді ипа сопіегепга вепиіа аЙ'Іпзійиіо Маїстайїсо Деійа К. Юпі- 
уегзїїа ді Воіоспа ЇЇ 17 дїсетрге 1926. ,,Виї!. деа Опіопе Маї. Наїапа", 1926. 

ого ж: Спосіб нескінчених визначників у теорії лінійних інтеграль- 
них рівнань. ,Збірник математично-природописно-лікарської секції Нау- 
кового Товариства імени Шевченка", том ХХУМ. Йоюо ж: Зорга ії теїодо 
ДеЇе тіпіте роївпге рег Гіпісоталіопе арргоз5ітаїа деПа Різіса Маїетайса. 
»Вепдісопії деЙа К. Ассадй. ді Зсіепге 4 Мароїї". Йою ж: Оп Ме ар- 
ргохітаїє зоїшіоп оф їБе іпіерго-4іНегепіїа| ециаїопз оф Маїетайіса! 
РРузісз. ,Аппаї5 ої Маїпетайіся Зесопі Зегіє5", Мої. 27, Мо. 4. Його ж: 
Арргохітаїв з5оЇшіїоп5 ої а 5узіета ої Дійекепіїа| едиайіоп5 ої Маїретаніса. 
РБузіс5 Бу Ісазі 5дицагез. ,Виіекіп ов бе Атегісап Маїпетабіса! Зосіейу", 
Мої. ХХХІ, Мо. 4. Йою ж: О некоторьх новьх методах приближенного 
решения задач математической физики. Збірник ,Їп пепогіат М. Ї. Іо- 
Байемякі". мо). ІП. Його ж: бик Гіпібстаноп дап5 сегіаїп5 са5 йе5 башайіоп5 
дійбгепіеіїс5 поп Ппбаїге5 де Іа рбузідце-таїбетавідце. ,Тре. Тббоки Ма- 
Фетайса! Їоигпаї", Мої. 29, Моз. 1,2. Його ж: Зик Гіпіботайоп арргосібе 
Дез дивідцез бдиайопе айх дбгіубез ракііеіїеє де Іа РБузідце-таїетабвідие. 
»Сотрієз Кепдаиз де ЇГАсайбтіеє де5 Зсієпсе5 де Рагіз", і. 184, р. 587. 

ого ж; Зиг дійбгепіз ргосбдє5 іпібогабйоп арркгосібе еп РНБузідие-Ма- 
ібетабадшце, СРаріїге І.--Зигх Гіпібдтайоп арргосібе дез башаїїоп5 аїібкеп- 
НеЇез еї іпібого-Дійбхепіієе5. ,ДАппаїс5 де Іа Касиіїб ез зсівпсе5 Де 
Р Опіуегзіїб де Тоціоизе". Його ж: Зиг дійбкепіз ргосбабз діпіботайоп ар- 
рюосьєе еп РБузідпе-МаїпЄтайідие, сбарійге ЇЇ.--Зик Іа зоЇшііоп арргосібе 
Чез бацаїоп5 іпіботаїе5 Шпбаїгез. ,ДАппаїе5 де Іа ГКасиіїб Де5 зсіепсе5 Фе 
РОпімегзіїб де Тоиіоцее". Йо ж: Зиг ип ргобідте Ф'арргохітабіоп. ,Виїі. 
Че Іа Зосібів Май. 4е Ртапсе". С. Б. 4ез5 Збапсез, 1926. М. Куренський: 
Про інтегрування диференційних рівнань з частковими похідними при 
багатьох залежних змінних. , Груди фіз.-мат. відділу У.А.Н.", т. У, в. 3. 

ого ж: Оп Ше іпіботабіоп ої їБе едиабіопз ої Бе еіесіготаєтпеїїс іБеогу 
ов ШєБі. ,Ргосеедїпо8є ов їБе Шопдоп Майбетайіса! Зосіеїу", 1927--28. 


Математика 99 


почата еа 0 че а а а 


М. Марчевський: Деякі питання, що звязані з сумуванням. , Записки Харк. 
І.Н.О..Х, т. І. Ю. Пфейфер: Загальний огляд дослідів, що їх перевів 
проф. Пфейфер у царині інтегрування рівнань з частковими похідними 
першого порядку однієї та багатьох невідомих функцій за час з р. 1914 
до р. 1920. , Зап. К.Ї.Н.О.", кн. 2. Йою ж: Про повні інтеграли лінійних 
рівнань з частковими похідними першого порядку. ,Записки фіз.-мат. 
відд. У.А.Н.?, т. 2. Його ж: Сопзітисіїоп, Ф'арго5 ип зузісте дФ'єдцайіоп5 
Нпбаїге5 ацйх дбгіубез рагіїсійез дш ргептіег огдаге й ипе Їопсіїоп іпсоппие, 
дипе бдмабоп Їпбаїге еп |асобіеп5, забізіаізапі апх сопдайіоп8 де М. Нат- 
рикгсег, еї ац85і Ф'ип зузісте Фвдмайопз Їїпбаїгез еп Гасобіеп5, роиг Іедше! 
зопі, гепаріїєз Їес5 сопдійоп5 єбпбгайзбез де М. Натригеег. ,Сотрівз геп- 
Диз де Ї Асадбтіе дез Зсіепсе5 да Рагіз", і. 185. Їе8 зузідтез д'єдманйопз 
апх Фегіубеє рагіїсЙез ди ргепіег огдге а ріицзівиг8 КІолсіїоп5 іпсоппиез 
роз564апі Гіпібдтаїє де М. Наштригяег. Там само, ї. 185. Д. Сінцов: Етюди 
з теорії кривих. ,Записки Харк. Ї.Н.О.", т. 2. 0. Смогржевський та 
Кравчук: Про ортогональні перетворення. ,Записки Київського Ї.Н.О.?, 
кн. 2. Ю. Соколов: Про траєкторії матеріяльної точки, що притягається 
нерухомим центром та підлягає діянню сталої пертурбаційної сили. 
Записки фіз.-мат. відділу У.А.Н.", т. І, вип. 3. Його ж: ОБег 4іс пої- 
уепдісе Ведіпсипеє Нік деп айсетеіпеп Умз5аттепзїо85 уоп Н. Кобгрегп, 
діе еіпапдек пасії дет Мемійоп5спеп Себейїтапліереп. , Азікоп. Масітісійеп", 
В4. 230, Йогю ж: Юбег Феп Еіпйшез де5 таєспебізспеп Зоппепівідез ап! 4ів 
Ріапеїепбемеєштпя. Там само, Ва. 230. С. Чорний: Рух планетного пери- 
гелія в чотирьохмірнім Евклідовім просторі. , Записки Київського Ї.Н.О.Є, 
кн. 2. Иого ж: Лобачевського простір та простір небесний. Там само, кн. 2. 
Исо ж: Зібгипсеп іт Зузіет уоп В. Їугае. ,дДАзігопога. Масфгісіівп", 
Ва. 230. Його ж: Веобасбіиптеп дез Ріапеїеп 3 Іо. Там само, с. 229. 
Иозо ж: Веобасрійпясп дез Ріапеїеп Маг5 у/йргепа дек Оррозіїїоп, 1926. 
Там само; Ва. 230. М. Чайковський: Діяльність матем.-прир.-лікарської 
секції та її директора и редактора перших 25 томів , Збірника" д-ра 
Володимира Левицького. ,Збірник секції прир.мат.лік. Наукового Т-ва 
ім. Шевченка", т. 26, Львів. М, Твсйефоіагбти: Зїадіеп йбег Ргітгабіеп- 
дісвіїскеїйеп І. Обег Окхепгеп, хмізсбпеп депеп жєємгі88 РгітлаБіепіїстеп, діе 
ха віпег серебепеп АБіеійїцпє уоп бФибзіішіїопеп єеббгеп. ,Изв. Казан. 
физ. мат. общ,", сер. 3, т. 2. 1927 р., 14--20, Її. Штаєрман і Н. Ахієзер: 
1) Про звязок поміж стермеровою методою інтегрування та Бернулієвими 
поліномами. ,Зап. фіз.-мат. від. У.А.Н.", т. ЇЇ, в. 2, 1927, 4, 16--24, 


Михайло Кравчук. 


Хемія. 


Зробити більш-менш повний огляд того, що зроблено в будь якій га- 
лузі науки протягом одного лише року важко тому, що більшість науко- 
вих робіт не вкладаються в рямці одного календарного року; тому бе- 
реться на увагу лише праці, що вийшли з друку за звітний період. 

такого погляду 1927-й рік є особливо несприятливий для огляду укра- 
їнської хемії, бо єдиний орган хемічної думки на Україні- Український 

емічний Журнал"--як раз протягом цього року не виходив; роботи 
українських хеміків розкидано по численних союзних та закордонних ви- 
даннях, а повної бібліографії журнальних статей немає. Все це усклад- 
нило працю над цим оглядом і автори заздалегідь перепрошують за не- 
повноту Й нерівномірність поданого матеріялу. Спеціяльно українську 
хемічну бібліографію доводиться складати вперше і через те треба ска- 
зати кілька слів про організацію хемічної роботи на Україні. 


100 Бібліографічний огляд 


зн - - - нн аю аж 


Науково-дослідча праця з хемії провадиться не лише по лабораторіях 
вищих шкіл, як це було до революції, але й в науково-дослідчих катед- 
рах та інститутах, у центральних лабораторіях трестів, заводів і т. и. 
Науково- дослідчі катедри є, здебільшого, організуючими центрами науко- 
вої роботи; матеріяльно вони майже цілком залежать од вищих шкіл, що 
їх лабораторіями, посудом та реактивами вони користуються. Переважна 
більшість співробітників хемічних катедр складається з викладачів вищих 
шкіл і лише молодші робітники - - аспіранти, що починають наукову працю, 
мають утримання при катедрі. Цим пояснюється те, що на друкованих 
працях часто позначено не катедру, а лабораторію вищої школи, звідки 
ця праця вийшла. Що правда, науково-дослідча катедра має невеличкі 
власні кошти на біжучі потреби, але цілком самостійною вона стає, коли 
її перетворено на науково-дослідчий інститут. Тоді вона має власний 
штат, окремий бюджет, переходить до власного приміщення, Дві науково- 
дослідчі катедри, а саме: Технології: Сільсько - Господарських Речовин 
у Київі та Фізичної Хемії у Дніпропетрівському перетворено у відчит: 
ному році на науково-дослідчі інститути. 

Щодо центрів наукової хемічної праці, то їх на Україні чотири: Київ, 
Харків, Дніпропетрівське та Одеса. У провінції деяка праця провадиться 
при заводських лабораторіях, переважно у Донбасі. 

Роботи українських хемиків будемо розглядати по галузях нашої науки. 

1. Фізична та неорганічна хемія. Питання фізичної хемії до- 
сліджуються у н. д. Катедрах Хемії в Київі, Фізичної Хемії у Харкові 
та в Інституті Фізичної Хемії у Дніпропетрівському. 

Голова Катедри Хемії у Київі акад. В. Плотников є основополож- 
ник та керівник найвидатнішої на Україні школи хемиків. Крім самої 
н. д. катедри, Його співробітники та учні працюють при Київському По- 
літехнічному Інституті, при Сільсько-Господарському Інституті, у лабора- 
торії В.У.А.Н., на виробнях Донбасу і т. и. В науково-дослідчій катедрі 
та в хем. лабораторії В.У.А.Н. розробляються питання будови атому та 
молекули, теоретичної та технічної електрохемії, органічної та аналітич- 
ної хемії та инші. 

З теоретичних робіт акад. В. Плотникова про будову атома 
вийшла з друку у відчитному році ,ГПротонова ізомерія" (німецькою 
мовою; укр. мовою вийшла вже р. 1928 у вид. ВУ.А.Н). У цій ро- 
боті він далі розвиває свою гіпотезу ,внутрішньо-атомового ущільнення 
матерії", що її він висловив ще у 1924 році." Ця гіпотеза пояснювала 
ізотопи вищого порядку та дивовижну сходимість між кількостями енер- 
гії, які вилучаються при ущільненні водню на гелій та при радіоактивному 
розпаді радія. Цією самою гіпотезою поясняється також і явища ,ізомерії 
вищого порядку" або ,протонової ізомерії". Під ,протоновими ізо- 
мерами" акад. Плотников розуміє елементи з ріжною мірою ущільне- 
ним ядром. 

Головний напрям робіт катедри--електрохемія, і як раз у відчитному 
році з'явилась провідна стаття акад. Плотникова: ,Електрохемічний 
резонанс" (, Записки Фіз.-Мат. Від. В.У.А.Н."), де зроблено теоретичні 
висновки з багаторічних робіт Плотникова та Його школи в галузі 
електрохемії та накреслено ясні шляхи на майбутнє. В цій роботі елек- 
тролітична дисоціяція поясняється електрохемічним резонансом - - спів- 
звучністю між коливаннями молекул чи Йонів Йонізатора та електроліта. 
Цей резонанс буває трьох-видів: механічний, електродинамічний та кван"- 
товий. Відкидається виключна роля діелектричної сталої, як головного 
фактору електролітичної дисоціяції, натомість уведено рівнозначність роз- 
чинника Й розчиненної речовини. 


Хемія 101 - 





З "експериментальних електрохемічних робіт, що вийшли протягом 
року з цієї школи, можна відзначити дві грунтовні праці В. /збекова: 
1. ,Рух йонів у розчинах у розтопленому алюмінійному броміді" (,За- 
писки Н. Д. Катедри Хемії в Київі")та2. ,Потенціял розкладу розчинів 
металевих бромідів у розтопленому алюмінійному броміді" (,Записки 
К.С.Г.І.З). В першій з цих робіт він роз'ясняє склад та будову комплек- 
сів алюмінійного броміду:з галоїдними металами, виходячи з даних елек- 
тролізу та руху йонів; у другій він експериментально доводить, що ряд 
напружень міняється залежно од розчинника та теплот утворення сполук. 

Б. Брунс у ,Дослідах з електрохемічних властивостей бромо-етеро- 
вих сумісів" (,,/ї8сП. 8. апогє. и. аїя. Срет.") найшов неводяні розчини, 
які проводять струм ліпше ніж розчини сірчаної кислоти у воді. Електро- 
провідність твердих пресованих порошків продовжував досліджувати 
П. Фішер (,/їзсЬ 8. Еіекікосбет." та , Записки Н. Д. Кат. Хемії"). Окре- 
мою книжкою вийшла робота акад. Плотникова і М. Бендецько -- Елек- 
трохемія розчинів алюмінійного броміду в нітробензолі (,Записки Фіз.- 
Мат. Від. В.У.А.Н."). Цю тему далі розроблено в роботі М. Бендецького: 
"Блектропровідність та внутрішнє тертя розчинів алюмінійного броміду в 
нітробензолі" (,Зап. Катедри"), де доведено, що виправлена на вну- 
трішнє тертя електропровідність має в цій системі завжди негативний 
температурний сучинник та що струм проводиться екзотермічним ком- 
плексом, який цілком розпадається на Йони за всяких умов температури 
й концентрації. | 

лектропровідність індивідуальних органічних сполук та деяких еле- 
ментів досліджено М, Рабіновичем (,Журнал Русского Физ. Хим. Общ.") 
та зроблено спробу вияснити механізм електролітичної дисоціяції. У праці 
»Кондуктометричний та кріоскопичний дослід диметилпіронатів оцтової 
та хлороцтових кислот у бензолі" вказано цікавий факт, що електропровід- 
ність досліджених кислот у бензоловому розчині менша, ніж електропро- 
відність. їх в індивідуальному стані. 

У роботах В. Фінкельштейна-- Рух йонів у бромових розчинах пен- 
таброміду фосфора (,Вісти К.П.І.") ії В. Фінкельштейна та О. Кудри-- 

лектрохемія системи ,бензамід-бром-нітробензол" (, Записки Н. 4. Кат. 
Хемії") автори (як це вони самі, зазначують) далі накопичують експери- 
ментальний матеріял для теорії "електролітичної дисоціяції в царині нево- 
дяних розчинів. З видрукованих робіт з технічної електрохемії можна 
відзначити ,Про електрохемічне добування Берлінського Блакиту (,За- 
писки Кат, Х.") Б. Ормонта, де докладно опрацьовано умови оптималь- 
ного виходу цього препарату. 

Про праці Катедри з органічної та аналітичної хемії скажемо при від- 
повідних розділах. 

Науково-Дослідча Катедра Хемії в Київі випустила свої , Записки" за 
1927 рік, які поки-що є єдиним збірником з хемії, де увесь матеріял 
подано українською мовою. У ,Записках" уміщено сім експериментальних 
робіт та подано повну бібліографію друкованих праць катедри за п'ять 
років її існування. Крім цих ,ЗФаписок", роботи співробітників катедри 
друкувалися в ,Українському Хем. Журналі" (У.Х.Ж.) за 1926 і 1928 р., 
у ,Журнале Русского Физ. Хим. Общества" (,/7К.Р Х.О.") та в німецьких 
журналах ,Леізсртій Біг рбузікайзсбе СБетіе" (/ізсп Р рі. СБ.), ,/еії- 
зсьгіб бік апогсапізспе ипаа айдетеїпе Сфетіє" (,./їзсі. Нік апогя. па 
аЇйє. СЬ."). У цих чотирьох журналах уміщено переважну більшість робіт 
українських фізико-хемиків та неоргаників, 

Праці Дніпропетрівської Науково-Дослідчої Катедри (нині Інститута) 
Фізичної Хемії присвячено питанням хемічної електроніки та термоди- 


102 Бібліографічний огляд 
наміки. Докладний збірник експериментальних та теоретичних робіт ка- 
тедри вийшов з друку р. 1926. 

У відчитному році з'явилася провідна стаття керівника катедри акад. 
Л. Писаржевського , З царини електронної хемії" (,Ювілейний Збірник 
на пошану акад. Д. Багалія", В.У.А.Н.), де подано погляди автора на 
електронну природу Йонних реакцій: перехід хемічної (або, що те саме 
електричної) енергії відбувається переходом електронів, і це, як наслі- 
док, дає хемічне перетворення матерії. Каталіз викликається діянням 
вільних електронів каталізуючої матерії (у випадку реакцій між газами) 
або йонів, що їх посилає метал у розчин (у випадку реакцій в плинному 
середовищі), 

4. Занько, розвиваючи тему -- Електропровідність, яко метода фізи- 
кохемічної аналізи (, Записки Катеринославської Н. Д. Катедри Фіз. Хем.", 
1926) подав у відчитному році дві роботи, що їх надруковано, у ,Вістях 
Дніпропетрівського Гіриичого Інституту". 1. ,Вживання методи електро- 
провідности при тітруванні двохвартісного заліза за допомогою біхромата 
калія" та 2. ,Кінетика реакцій біхромат-сульфат двовартісного заліза у 
сірчано кислих розчинах". 

Керівник секції хемічної термодинаміки 4. Бродський працював по 
осмотичній теорії гальванічного струму. Дві його роботи в цьому на- 
прямі У »Про каломелеві електроди" та ,» Про хінгідронний електрод" -- 
з'явилися відчитного року. У німецькому фізичному часописі уміщено 
його роботу ,Про інтенсивність спектральних бинд». е 

Співробітники Харківської Н. Д. Катедри Фізичної Хемії працюють 
по лабораторіях Ї.Н.О. (кол. Університету) та Українського Інституту 
Прикладної Хемії. 

Керівник катедри 4. Щукарев знову був повернувся до своїх праць 
з калориметрії, що викликано, за його власним визнанням, потребами про- 
мисловости. У роботі ,До статті проф Свєнтославського ,До питання 
про методи визначення теплового еквіваленту калориметричної бомби", 
він дає дуже цінні зауваження до цієї методи. Але більшість робіт ка- 
тедри присвячено теоретичним питанням про агрегатний стан матерії та про 
звязок між ріжноманітними фізичними сталими її. 

Досліджувалася також кінетика хемічних реакцій. 

Дуже інтенсивно Й,плідно працює в цій катедрі Є. Гапон, але майже 
всі його роботи полягають у вирахованні формул та відношень між чи- 
словими виразами ріжних властивостей матерії. У роботі , До теорії плин- 
ного агрегатного стану" (?К.Р.Х.О., початок 1928 р.) він встановлює те- 
оретичний звязок між поверхневим напруженням, стисністю та темпера- 
турним розширенням. Такого ж характеру його роботи ,Про внутрішній 
тиск та теплові хитання твердих г речовин" (там таки, 1927). У роботі 
»Матеріяли до теорії тривалости диснерсних систем" (У.Х.Ж.) він виво- 
дить залежність часу існування диснерсної системи од фактичної концен- 
трації диснерсоїдної фази й ступеня активности середовища. Остання ро- 
бота має невеличку експериментальну частину. Дві його роботи: ,,Дія- 
метер молекул та фотоелектричний ефект" і »Про інфрачервоні спектри 
поглинання рідин" уміщено у ,Леійзсігій Нік Рбузік". 

Оптичну діяльність та хемічну кинетику у мішанинах розчинів експе- 
риментально досліджував /. Мухин спільно з /.Кривобабною та М. Мої- 
сеєвою (2 статті в ,У.Х.ЇВ."). Дослідження з царини дифузії він виконав 
спільно з Є. Гапоном. 

К. Стахорський, що працює також в Укр. Ін-ті Прикладної Хемії, 
своїми темами наближається до робіт Є. Гапона. Так, у роботі - - , Те- 
плоємність та молекулярний тиск рідин" (,Ж.Р.Х.О.", початок 1928 р.) 


Хемія 103 | 


- -я - -- ж з ню ато 0 и зно он оо от 


теоретично доводиться, що молекулярний тиск того самого порядку у 
рідинах нормальних та асоціованих (крім води). 

Осібно слід згадати про праці /Г. Петренка з металографічної ,секції 
згаданної катедри. Перша-- ,До питання про поліморфізм цинку"; дру- 
га-- Про перетвори стопів срібла з цинком у кристалічному стані" 
(/ізсь. Біг апогя. цпа ай, СЬ.", 1927). У другій з цих робіт автор по- 
дає склад деяких сполучень цих двох металів на основі термічної та 
металографічної аналізи. 

В Одесі в царині фізичної хемії працює старший український хемик 
ПП. Петренко-Критченко. Він продовжує свої дослідження над методич- 
ними правильностями в органічних сполуках. В його працях , Про закон 
періодичности (три статті в Ж.Р.Х.О., 1927 ипочат. 1928 р.),,Поо актив- 
ність галоїдних сполук" (спільно з б. Опоцьким) та ,Про ненасичені 
циклічні сполуки" на підставі літературного та експериментального мате- 
ріялу, проводиться така основна думка: при нагромадженні та набли: 
женні деяких груп у молекулі виникає зміна їх взаємного впливу. Цей 
взаємний вплив може зменшуватись до нуля, або переходити навіть, у 
протилежний. Злам зміни взаємного впливу ріжних груп має періодичний 
характер. 

Д.О Добросердов дав нову формуліровку 2-ого Фарадеєвого закону 
(з Одесский Научно-Технический Журнал"). 

В царині неорганічної хемії Є. Бурксер розробляє зі співробітниками 
тему - - Рубідій: хемія, розповсюдженість, аналіза: В Хеміко-радіологічному 
ін-ті під керівництвом директора Є. Бурксера досліджувалися калій, бром, 
бор та радіоактивні елементи. 

Харкові є спеціяльна Н. Д. Катедра Неорганічної Хемії, де пра- 
цює /. Телетов із співробітниками: Досліджуються тут питання розчин- 
ности сірки у вуглеводнях та її екстрагування з порід. 

Київі в лабораторії ІН. О. Горалевич винайшов сполучення шости та 
восьмивартісного заліза (доповідь на Менд. з'їзді), але ці сполуки ще не 
досить чітко індивідуалізовано. 

Західньо-українські хемики працювали переважно над темами загаль- 
ної хемії. 

У Фізико-Хемічному інституті університету в Празі працювали: ПІ. Ге- 
расименко, 5. Танчаківський, Проців, Фережницький, Омельченко. 
Проців досліджував розчини алюмінатів літія з метою вияснення їх при- 
роди; досліджено також склад ціпких осадів з цих розчинів. Бережниць- 
кий працював над визначенням потенціялів вилучення металів другої 
групи. Особлива увага зверталася на максима струму, що супроводять 
вилучення цих металів. М. Омельченко досліджувала потенціял виділення 
алюмінія на ртутній катоді з водних розчинів алюмінійних солей. Дослід 
цей мав на меті винайти електрохемічний потенціял алюмінія, котрий досі 
не був точно встановлений. Б. Танчаківський видрукував роботу - -,,По- 
ляризація ртутьних електрод в розчинах ртутьних солей" (, Збірник На- 
уков. Т-ва ім. Шевченка" у Львові), де вжито методи викреслення кривих 
розкладового напруження при електролізі з капковою ртутьною катодою, -- 
методу, що її вперше запропонував празький вчений /.Гейровський. Спад сили 
струму при поляризації ртутьної катоди поясняється інтенсивною адсорб- 
цією йонів ртуті на ртутній катоді та повільною дифузією. ІП. Г ераси- 
менко, що має вже багато поважних праць з електрохемії, проробив за 
відчитний рік такі питання: Ї. Надмірний вольтаж у щолокових розчинах 
Хвидруковано англ. мовою), 2. Потенціял відновлення малеїнової та фу- 
марової кислоти на ртутній капковій катоді (німецькою мовою). 3. Елек- 
троредукція уранілових солей на ртутній катоді (,Записки Укр. Педаг. 


104 Бібліографічний огляд 


колаж т - ше аю во з Уа 0 таня па цю пн 


ін- -туЗ, Прага). Три роботи з електрохемії, що їх виконано у 1927 р., 
з'явилися в друку вже наступного року. У відч. році з'явилась також 
його , Гермодинамика" (літографована). 

2. Аналітична хемія. йКвава праця в цій галузі провадиться 
Аналітичною Секцією Н. Д. Катедри Хемічної Технології в Київі. Тут 
розробляється крапляну методу якісної хемічної аналізи. Керівник секції 
М. Тананаєв, розробив аналіз катіоніві випустив окремою книжкою ще 
р. 1926. Протягом відчитного року він увів кілька нових крапельних ре- 
акцій та досліджував фуси, що при цих реакціях витворюються. 

Видруковано у ,,/ї5сП. бік апа). СЬ." протягом року такі його роботи: 

. Визначення олива за крапляною методою. 2. Про сполуки Йодного- 
олива із йодною щиною. 3. Про визначення хрому, мангану, ртути, срібла, 
та міди за крапляною методою. 

Праці М. Тананаєва з крапляної методи викликали заперечення про 
пріоритет. Опонентом його був віденський хемик Ееія|, який теж Б 
ляє крапляну методу. В , Химико-Фармацевтическом Вестнике У.С.С.Р." 
що виходив до 1928 р. в Одесі, уміщено низку статтей Шейзля, де він 
доводить тотожність крапляних реакцій М. Тананаєва зі своїми; тут таки 
подано відповіді та заперечення М. Тананаєва. В цій полеміці взяв 
участь також А. Бомаровський, редактор аналітичного відділу згаданого 
журналу, та тяглась вона з 1926 року ввесь 1927 рік аж до закриття 
згаданого журналу. Тоді її перенесено було на сторінки ,/їзсі. Біг апаї. 
СЬетіє", де припинено лище в середині 1928 року. 

Співробітники М. Тананаєва теж працювали над питаннями якісної 
аналізи: /в. Тананаєв, Склад опаду, що витворюється при діянні жовтої 
соли на соли кальція; С. Орловський, Про діяння біхромату калія на 
соли мангану (обидві праці видруковано в "ЛівсЬ. біг апа). СБ. 7); А. Ша- 
поваленко, Систематичний хід аналізи катіонів у присутності фосфоро- 
вої кислоти (,Одесский Хим. Фарм. Вестник"). 

На сторінках цього ж журналу уміщено роботи з аналітичної лабора- 
торії Одеського Хемічно-"Фармацевтичного Інституту (завідує А. Кома- 
ровський): А. Комсровськог, Поо усунення ,дцарської горілки" з лабо- 
раторної практики; С. Семенюка та В. Скворцова-- До питання про Не- 
слерову реакцію при наявності електролітів; 0. Баумана та ,Д. Колес- 
никова, Про дві методи систематичного ходу якісної аналізи та инші. 

При Н. Д. Катедрі Хемії у Київі в царині аналітичної хемії працю- 
вали Б. Ормонт та Я. Фіялков. Б. Ормонт розробив кількісну методу 
визначення арсенової кислоти йодометрично; вивчав реакції родан-Йону 
та численні комплекси, які при ших реакціях утворюються (дві статті у 
"Лізсь. Ні апаї. СЬ.З). Він розробив також питання про вживання в 
кількісній аналізі заздалегідь одважених фільтрів (,Укр. Хем. Ж." поч. 
1928 р.). Я. Фіялков дав методу визначення йодного числа у водних 
емульсіях (,/із8ср. Біг апаї. СП.") та засіб визначити кількісно ртуть в 
органічних сполуках (,Записки Н, 4. Кат. Хемії у Київі). Аналітична 
лабораторія Українського Інституту Прикладної Хемії в Харкові роз- 
робляє методи кількісної аналізи для виробництва. Дві такі роботи, що 
їх пророблено відчитного року, видруковано в ,Укр. Хем. Журналі": 
1. Н. Милославський та В. ВБеприцький, Прискорена метода визначення 
вуглеця в залізі та криці 2. 5. Милославський та Є. Біленко, Приско- 
рена, метода визначення окисів кальція та магнія при їх спільній наявності. 

У Дніпропетрівському Медичному Їн-ті С. Чуманов розробляє методи 
визначення шкідливих газів (сірноводня та двоокису сірки) у повітрі за 
концентрацією водневих йонів. 

У Подебрадах (Чехословаччина) працював в царині аналітичної хемії 


| Хемія 105 . 


М. Вікул над засобами визначення калія; Номарецький видрукував ро- 
боту: Відновлення чотирьохвартісних йонів цини сірчаком водню. Обидві 
роботи уміщено в ,/ізср. іх апа. СП." 

. Органічна хемія. Керівник Н. Д. Катедри Органічної Хемії 
в Харкові Б. Брасуський продовжує свої роботи по аміноспиртах та 
вивчає продукти реакцій оксисполук з пиперазином. Три його роботи, що 
їх виконано спільно з К. Касенком, реферовано в ,Збірнику праць У-го 
Менделеєвського з'їзду". 1. Взаємодія окису ізобутилена з пиперазином. 
Ця реакція відбувається в присутності води при звичайній температурі; 
одержано аміноспирт та описано його властивості. 2. Взаємодія окису 
триметилетилену з пиперазином. 3. Про хлороводневі соли аміно-спир- 
тів. Автори гадають, що перша молекула хлороводню сполучається з 
аміновою групою, друга--з киснем гідроксила, третя-- з хлором соли 
(приймаючи хлор трьохвартісним). 

З цієї ж катедри вийшла праця учнів К. Красуського Т. Куснера та 
А. Плісова: Т. Буснер, Взаємодія окису ізософрола з пиперазином (рефе- 
рат на Менд. З'їзді); 4. Плісов, До питання про взаємодію окисів та 
монохлоргідринів з гідразином (там таки). 

. Красуський, найвидатніший український органик, що його тридцяти- 
п'ятирічний ювілей нещодавно святкували, є один з ініціяторів україн- 
ського хемічного журналу та Його відповідальний редактор. Иого енергії 
слід приписати те, що по річній перерві, яка трапилася як раз у відчит- 
ному 1927-ому році (та що, між иншим, спричинилася до труднощів при зби- 
ранні матеріялів до цієї статті) журнал тепер знову виходить. Плекаємо 
надію, що за активною підтримкою всіх українських хемиків наш журнал 
буде де далі більше розвиватися та перейде цілком на українську мову. 

І. Телетов працює в Н. Д. Катедрі Неорганічної Хемії також над 
темами з органіки. Иого робота спільно з Н. Андроніковою -- Оонов- 
ність малонових кислот, що їх заміщено нітрофенокси групами (,Ж.Р.Х.О.?); 
сполучає в собі методи органічної та загальної хемії. 

У Н. Д. Катедрі Фармацевтичної Хемії Валяшко досліджував спектри 
поглинання витворних бензола. 

Над спектрами поглинання нірола та-йЙого витворних для вивчення 
їх будови працює в органічній секції Н. Д. Кат. Фіз. Хемії у Дніпро- 
петрівському Ю. Коршун із співробітниками. Три повідомлення ,про 
вплив різних груп на ці спектри"? (спільно з К. Фолл) з'явилися фран- 
цузькою мовою у відчитному році. 

Значна праця з органічної хемії провадиться в Київі, але, на жаль, 
київських органиків не об'єднано при одному науковому центрі. Таке 
об'єднання сприяло би поліпшенню умов наукової праці, бо в київському 
ІНО, де скупчено було більшість київських органиків-експериментаторів, 
умови наукової праці з хемії значно гірші ніж пересічні українські умови. 
Ї все ж таки з лабораторії київського Ї.Н.О. вийшли дві роботи /. Ма- 
цуревича: 1. Реакції амінів з тіосемікарбазидом та 2. Про кристалічні 
продукти, що при цих реакціях утворюються. -- Ці праці, заслуговують 
на особливу увагу. Звідти ж вийшла робота Я. Фіялкова, що її він про- 
робив під керівництвом ХХ. Гришкевича- Трохимовського: Про ди-ціянтри- 
азол (Всі три роботи уміщено у ,/ї.Р.Х.О.З). 

ри київському Політехнічному Інституті працює /. Трефільєв. Він 
видрукував книжку: Спроби теплового підрахунку пірогенетичних реак- 
цій - літературний збірник (головне по Сепігаіабі-у), в кінці якого по- 
дано авторові висновки про напрямок реакцій. Там таки працює М, Орлов, 
який відчитного року випустив першу частину своєї монографії- -Чотирьох- 
вартісний кисень, де подано старанно опрацьований літературний ма- 


106 | | Бібліографічний огляд, 


теріял. Обидва останні автори працюють приН. 4. Катедрі Хем. Технології. 

Співробітник Н, Д. Катедри Хемії в Київі А. Діброва подав на сто- 
рінках ,Укр. Хем. Журналу" дуже цікаву Й змістовну статтю ,Про темпе- 
ратури топлення та кипіння гомеополярних сполучень, як функції від роз- 
поділу електронів в молекулі" (,У.Х.Ж.", 1928 перша стаття), де, грунту- 
ючись на ідеях Н. Бора про будову атома та на положеннях ФРемі про 
будову гомеополярних сполук, автор виводить залежність температур 
топлення та кипіння цих сполук, од розподілу електронів в молекулі та 
од числа зарядів атомових зернин. Наведено численні приклади збігання 
цих констант для ріжних рядів органічних сполук з теоретично обрахо- 
ваними автором величинами. Цікаво відзначити, що автор працює в про- 
вінції (Умань), де не тільки неможлива будь яка експериментальна праця, 
але Й літератури хемічної дістати не легко. 

е одну цікаву роботу виконано в провінції: 4. Машкин проробив у 
Шостці важливе дослідження ,Про нітрацію гліцерини". Процеси нітрації, 
що їх автор досліджує вже протягом багатьох років, дуже важливі в 
технології штучного щовку, вибухових речовин т. ін. Автор розглядає ці 
процеси в аспекті утворення гідратів сірчаної та азотної кислоти та рів- 
новаги сумісів цих гідратів. 

4. Технічна Хемія. Найбільшою з наукових інституцій, яка роз- 
робляє питання технічної хемії, є Український Інститут Прикладної Хемії 
у Харкові. Він об'єднує навкруги себе видатніших українських хемиків- 
технологів: Є. Орлова, І. Красуськогю, В. Маляревського та инших. 
Його лабораторії виконують завдання ріжних господарчих організацій, але 
крім цього розробляються деякі власні теми технічної хемії. Та друкована 
продукція Інституту дуже невеличка через те, що працю поки-що не роз- 


.Горнуто як слід, кілька лабораторій ще в стадії організації; крім того, 


не кожну технічну роботу віддається до друку з міркувань господарчих. 
Про дві роботи аналітичної лабораторії цього Інституту вже згадувалось 
вище; там таки розробляються методи електроаналізи стопів підшипників. 
Працю інших лабораторій Інституту розглянемо при відповідних відділах. 

Катедра Хемічної Технології у Київі, де працюють три фахівці з хе- 
мічної технології цієї галузі, не випустила протягом року жодної друко- 
заної праці з технічної хемії. Це почасти пояснюється невдалою струк" 
турою катедри, частими змінами керівників її. Перед в цій технологічній 
катедрі ведуть хемики-аналітики, які витворили свою працездатну секцію, 
але всю катедру штучно скомпоновано з робітників ріжного фаху, які між 
собою нічим не звязані. 

Праця з технічної хемії провадиться теж у трестівських та завод- 
ських лабораторіях, про які буде згадано на свойому місці. 

Праці з технічної хемії будемо розглядати по галузях Її. 

а) Основна хемічна промисловість. Наукові питання основ- 
ної хемічної промисловости розробляють Є. Орлов, В. Маляревський та 
П. Будников. 

Є. Орлов, що стоїть на чолі Інституту Прикладної Хемії, працює в 
ріжноманітних галузях технічної хемії. У роботі--,ДАмонячний содовий 
процес і в особливости праця карбонізаційної колони- з фізико-хемичного 
боку" (,У.Х.Ж." початок 1928: р.), що її експериментальну частину ви- 
конаали ГІ. Кириченко та Є. Іванов, використано матеріяли про працю 
Березниковського (в Р.С.Ф.Р.Р.) та Донецького заводів з метою фізико" 
хемічного роз'яснення процесу карбонізації соляно-амонячних розчинів. 
В доповнення було поставлено також лабораторні спроби (у лабораторії 
технології мінеральних речовин Харківського Технологічного Інституту). 
Зроблено практичні висновки для поліпшення конструкції карбонізацій- 


Хемія . 107 


ної колони Донецького заводу. Цікаво відзначити також його невеличку 
роботу- "Відношення ксилола до солей хромової кислоти у сірчано- ки- 
слому середовищі, де пропонується засіб одержання кристалічного хро- 
мового препарату, що має знайти вжиток при хромовій чиньбі. Препарат 
цей (сімтрьохвартісного хрому та сірчаної кислоти) витворюється при 
відновленні натрового хромпика ксилолом. 

В. Маляревський досліджував процес контактного окислення амоняку 
в азотову кислоту. На Менделеївському з'їзді було зреферовано його 
праці ,ІПро поглинання окислів азоту, що витворюються при контактному 
окиснені амоняку". Там таки уміщено другу його роботу з проміжних 
продуктів коксування (спільно з Ц. Майзель): , Промислове одержання 
кумаронових смол". З тої ж галузі Його робота , Дослідження процесу 
нітрування бензолу", що її виповнено в центральній лабораторії тресту 
»Коксобензол" ( Журнал Химической ШПромьішленности"?). Експеримен- 
тальну частину останньої роботи виконав /. Калиниченко. В. Малярев- 
ський випустив у відчитному році книжку ,Хемичний Контроль Основної 
Хемичної Промисловости" (російською мовою). 

На згаданому вище Донецькому содовому заводі, амонячно-содовий 
процес досліджує також Я. Гольдштейн: , Теорія й практика амонячно- 
содового процесу" (,ЙЙ. Хим. Промьшленности"). В Українському Інсти- 
туті Прикладної Хемії є спеціяльно лабораторія по дослідженню вугілля 
та продуктів коксовання. Там досліджувалися питання калориметричної 
бомби, лисичанський вуголь та склад попелу з нього. 

б) Силікати. Науково-Дослідчий Інститут Силікатів організовано 
в Харкові вже наприкінці відчитного року, тому розгорнути свою працю 
він ще не встиг. Робітники в царині силікатів мали у ,Науково-Техничному 
вістнику" спеціяльний невеличкий розділ у вигляді окремого журналу під 
назвою ,Українські Силікати". Там уміщено кілька оглядів 5. Перкаля 
»Успіхи в шклярстві", його ж таки огляди закордонних новин та бібліографія. 

Розвиткові шкляної промисловости на Україні присвячено статтю 
Л. Гезбура - - "Керамика и Стекло". 

Дослідженню української керамічної сировини присвячено роботи: 

. Лисенка--,Український сілекс та Його значіння для керамичної про- 
мисловости" та С. Когана - ,Каолін Волновахського району Маріупіль- 
ської округи". 

о порцеляні та фаянсу працювали відомий український силікатчик 

. Лисін-та його учні (В. Сагалатов, Ї, Слободяник та К. Панченко- 
Г, алабутська). У роботі Б. Лисина »Наслідки дослідження якости україн- 
ської порцеляни та фаянсу" (,Укр. силікати", Н. Т. Вістник), вироблено 
методологію дослідження та переведено всебічну аналізу (хемічну, мікро- 
скопічну та фізико-механічну) порцеляни та фаянсу кількох українських 
виробень та подано висновки до якости черепка й виробів. Робота ця 
являє собою першу спробу систематичного дослідження керамічної про- 
дукції України. Питанню усунення дефекту керамічних виробів. т. зв. 
»мушкиЄ присвячено роботу В. Сагалатова , Мушка на керамічних виро- 
бах та як боротися з нею" (,Укр. Сил."). - 

Робота 1. Слободяника Використання низькосортних глин для буді- 
вельної цегли" (,Укр. Сил.") присвячена питанням сировини. Цьому ж 
питанню присвячено також роботу 0. Терещенка ,Одержання окису 
магнія з доломітів" (,У. С."). 

о вогнетривалим матеріялам і цементу працювали В. Мазуренко та 

. Левицька (Харків), Вогнесталість ії хемичний склад глини; О. Мазу- 
ренко, Тривалість портлянд-цементу під водою; М. Цвіліньов; Цемент 
із пудоланичними домішками (Укр. Сил, Научн. Тех. Вістник). 


108 Бібліографічний огляд 


У статті ,До питання про стандартні методи хемічного досліду вогне- 
сталих матеріялів" О. Терещенко та З. Перкаль подають методи хеміч- 
ного дослідження цих матеріялів, що їх вживано в Німеччині та переві- 
рено у лабораторії Харківського Технологічного Інституту (, Укр. Сил."), 

Варто відзначити експериментальну роботу Щ. Будникова , Швидкість 
створення нерозчинного ангідріту" (Й. Р. Х.О. та , Укр. Сил"). Кількість 
створеного нерозчинного ангідріту залежить від температури, часу та 
дрібности гіпсового млива. У його спільно з М. Пекричем роботі »Система 
двоокис силіція -- трьохокис алюмінія" ( Керамика и Стекло?) подано літе- 
ратуру щодо цієї системи та пророблено дослід за допомогою термічної 
аналізи. Система має велике значіння в кераміці. У відчитному році він 
видав книжку ,Керамична технологія" (Харків). 

Директор Інституту Силікатів Є. Орлов випустив книжку ,Полива, 
емалі та керамичні фарби", що її сильно бракувало в лабораторіях кера- 
мічних виробень. 

в) Металургія. Відомий український металург /. Фещенко- Чопівський 
(Харків) невтомно працює над вивченням властивостей заліза Й криці. 

»Науково-Техничному Вістнику" подако дві його роботи: 1. Поліп- 
шення звичайного (м! якого) заліза способом термичної обробки, 2. Поо 
причини повставання щілин на тілі парового казана". У Львівських , Тех- 
ничних Вістях" теж подано дві його роботи з цієї-ж галузи. 

К. Калиненко, (Ливарна лабораторія Київського Політехнічного Інсти- 
туту), що був на міжнародньому з'їзді, подав у ,Н. Т. Віснику" дві звітні 
статті про цей з'їзд. А. Виноградов з Дніпропетрівського Гірничого Інституту 
умістив у ,Вістях" цього Інституту велику роботу ,Про булатну крицю". 

До цього ж розділу почасти можна віднести згаданні вгорі роботи 
Г. Петренка про цинк та його стопи із сріблом. 

Надто мала кількість наукових робіт з металургії при наявності вели- 
чезно розвиненої металургійної промисловости на Україні почасти по- 
яснюється на нашу думку майже цілковитою відсутністю вогнищ цієї 
галузи науки. Бо ж фах цей зостався лише при Дніпропетрівському 
Гірничому Інституті, а катедри металургії при Київському Політехнічному 
та Харківському Технологічному Інститутах закрито або перебувають 
вони у стані закриття. 

г) Цукор. Як треба було сподіватися високий розвій цукрової про- 
мисловости на Україні викликав досить значну наукову роботу з цієї 
галузи. З проблем цукроварства в Київі працювала Науково- "Дослідча 
Катедра Технології Сільсько-Господарських Виробництв, що її перетво- 
рено відчитного року на Український Державний Експериментальний Інсти: 
тут Цукрової Промисловости. У Харкові є Н. Д. Катедра Цукрової Про- 
мисловостн. Наукова праця провадиться теж при Цукровому Технікумі у 
Смілі. Київський Цукровий Інститут має свій друкований орган-- »Записки 
по Сахарной Промьшленности", яких видано за 1927. рік 2 томи: 4-ий 
та 5-й. Директор Інституту /. Кухаренко продовжує зі співробітниками 
та учнями свої праці з кристалізації цукрози. Вийшло з друку 8 пові- 
домлень (з 16-го по 26-те). В експериментальній розробці матеріялу прий- 
няли участь /. Бенін, Б. Савинов, 4. Карташов та Б. Красильщиков 
(,Записки по Ц. По."). Статті є продовженням попередніх робіт, В най- 
ближчому часі передбачається поява монографії з кристалізації цукрози, 
а'тому ми не торкаємося змісту цих робіт. 

М. Нахманович вивчав хемічні втрати цукру при рафінадному вироб" 
ництві. Шість повідомлень під назвою ,Невизначені хемічні втрати У 
рафінадному виробництві" з'явились у ,Записках по Ц, 8, та один Його 
автореферат у московському ,/Курнале Сахарн. Пром.". 


Хемія і 109 


На сторінках ,Записок по Сах. Пром." подано так само кілька ана- 
літичних праць, що їх пророблено у Центральній Лабораторії Цукро- 
тресту в Київі (завідує І. Мінц), та в Ін-ті Цукр. Промисловости. До 
перших можна віднести такі: /. Мінц, Б. Любин та Я. Зільберман, Ана- 
ліза  бабіту; /. Міни та Я. Зільберман, Визначення кількости вуглекислого 
попелу у малясах та інших продуктах цукрового виробництва, їх дослі- 
дження та технічна оцінка. 


В Ін-ті Ц. П. пророблено працю: /. Кухаренка, М. Тананаєва та 
В. Чирвінського, ,Вапняки", що об'єднала технолога, аналітика та геолога. 
З серії своїх монографій Інститут випустив ,Активне вугілля" (/. Куха- 
ренко, І. Катанов та Б. Красильщиков), де зібрано докладний літератур- 
ний матеріял про засоби одержання активного вугілля, методи лабора- 
торного контролю їх та вживання в заводській практиці. Доведено також 
перевагу вживання активного вугілля при очистці соків замісць костяної 
крупки, яку досі вживано для цих цілей. 

Зі згаданої вже вище київської лабораторії Цукротресту вийшла 
цікава робота /. Душськог та ПІ. Галабутського ,До питання про пере- 
гляд інструкції для хемиків цукрових заводів", де автори пропонують 
виправити деякі методи контролю цукрового виробництва, а деякі зовсім 
замінити на нові. 


У харківській Н. Д. Катедрі Цукрової Промисловости досліджувався 
з хемічного та технічно-виробничого боку цукровий буряк з т. зв. ,, пер: 
спективних районів" - - Сибіру, Кубани та Казакстану. Для технічно- 
виробничих дослідів є при катедрі невеличка станція-виробня. 

Розробляється також актуальне питання про сушбу буряка. Остаточне 
розвязання цього питання дало б змогу навантажувати цукроварні протягом 
цілого року. У ,йкурнале Сахарной Промьшленности" подано роботу 
керівника катедри 4. Шумилова , Центрофугально-дифузійний спосіб добу- 
вання соку з бурякової стружки", де запропоновано нову схему вироб- 
ництва, яка має значні переваги перед старою. Робота базується на експе- 
риментальних даних. 


У Смілі дослідницькою працею керує /. Дохленко. Він розробляє засоби 
викликання прискореної кристалізації, досліджує причини коагуляції білко- 
вих речовин у процесах цукрової варки та втрати цукру при схороненні 
буряку (,Научнье Записки по Сах. Пром."). Процеси гниття буряку під 
впливом ріжних бактерій досліджує .4. Архипович. Три його статті на цю 
тему подано в ,Записках по Ц. П.". Відчитного року ми мали дві роботи 
з історії цукрової промисловости на Україні: 0. Плевако, З матеріялів 
до історії цукрової промисловости на Україні (окрема книга), де наве- 
дено дані обліку цукроварень за 1848--49 р.р. за матеріялами бувшого 
міністерства державних маєтностей та невеличка стаття /П/. Титаренка 
У ,Научн. Зап, по Ц. П."--До історії. цукрової промисловости на Чер- 
чигівщині, де подано архівні матеріяли про одну з найстаріших на Україні 
цукроварню -- Макошинську, що стосуються 1834 року. 

д) Технологія шумування.. В цій галузі технічної хемії працював 

Філософов (при К. П. І.). Він розробив питання використування 
покидьків цукрового виробництва (маляса, жом, фільтро-пресні лишки) 
для виробництва дріжджів, цитринової кислоти та її солей. Особливо 
Докладно він досліджував цитриново-кисле шумування (з статті у ,Научн. 
Зап. по Сах. Пром.", одна спільно з Є. Малиновським). Спільно з Б. Штау- 
бом він вивчав рух азоту у дріжджовому заторі (,Зап. по Сах. Пром.8). 

е) Шкіри. Процеси хромової чиньби, синтетичні гарбники та чинь- 
бування ними досліджувалися у ,Укр. Ін-ті Прикл. Хемії", В Київі орга- 


110 | Бібліографічний огляд 


нізовано центральну лабораторію Укршкіртресту, де праця провадиться 
під керівництвом М. Котова та Б. Садовського. 

ж) Папір. З київської районової станції по дослідженню паперу 
вийшла експериментальна робота завідуючого станцією М. Орлова та 
В. Нерехтськомю ,Одержання білящих розчинів з плинного хлору", де 
вивчено оптимальні умови витворення білящої рідини, для вживання у 
папіровому виробництві. 

5. Книжки та видання. Українською мовою, крім вище наведених, 
вийшли ще такі книжки: 1) Хотинський, Елементарний курс хемії (Харків). 
2) Л. Писаржевський та М. Розенбері, Курс лекцій з неорганичної хемії 
(Дніпропетрівське). 3) Л. Писаржевський, Вступ до хемії на основі струк- 
тури атома та електронної структури молекули (Дніпропетрівське). 4) П. Да- 
нилевський, Що дає хемія селянинові. 5) Г. Боваль, Хемія Й користь 
від неї людині. 6) Тютюн-Орський, Хемичні гостинці (хемична війна). 
7) М. Зуєв, Як роблять цукор (Харків). 8) Г. Григор'єв, Короткий курс 
хемії (Харків). 

Цей огляд доводить інтенсивний розвій хемії на Україні. Маємо дві 
міцні хемічні школи наших академиків В. Плотникова та Л. Писаржев- 
ського, що своїми роботами відомі далеко за кордонами. 

В галузі технічної хемії, на базі відродженої промисловости, маємо 
велику кількість експериментальних робіт, що сприяють дальшому розвит- 
кові її; зріст наукових установ, утворення нових як ото Інститут Силі- 
катів, Ін-т Вугілля та инші. 

До дефектів української хемічної праці треба віднести відсутність 
єдиного українського хемічного товариства, надто велику кволість ,Україн- 
ського Хемічного Журналу", неймовірну розкиданність робіт українських 
хеміків по численних виданнях. Все це гальмує обмін думками між 
українськими хеміками та спричиняється до відсутности погодження в 
роботі. Шодо окремих галузів, то крім вище згаданої вже кволости 
наукової праці з металургії треба відзначити майже цілковиту відсутність 
робіт з хемії текстилю та фарбування. Для усунення цих дефектів та для 
підсилення української хемії треба зорганізувати єдине українське хемічне 
товариство, яке мало би на меті об'єднання та сприяння працям україн- 
ських хеміків. Треба зміцнити та перевести цілком на українську мову 
"Укр. Хем. Журнал". Щодо місця видання, то нам здається, що в центрі 
української хемії-- в Київі, він мав би під собою міцніший грунт та під- 
тримку з боку Академії Наук та наукових хемічних установ Київа. 

Треба поширити організаційні рямці тих наукових хемічних установ, 
що виросли з теперішніх та реорганізувати ті з цих установ, що мають 
невдалу організаційну структуру. До перших належить Науково-Дослідча 
Катедра Хемії в Київі, що її перетворення на Науково-Дослідчий Інсти- 
тут є нагальна потреба дня, бо маємо зараз з цією катедрою таке ста- 
новище, що найсильніша на Україні хемічна наукова установа все ще перебу- 
ває в стані Катедри. До других належить Катедра Хем. Технології у Київі. 

Щодо текстилю, то тут становище поліпшується організацією у 1928 
році під керівництвом акад. В. Попошникова текстильної лабораторії 
при В.У.А.Н. 

Загальний же розвиток української хемії дає нам право сподіватися 
на пишний розквіт ї) у недалекому майбутньому. 

Наприкінці автори прохають вказати на пропуски та похибки, щоби 
мати змогу виправити їх при наступному річному огляду хемії. 


Михайло Бендецький та Кость Танчаківський. 


Геологія 


и 


Геологія. 


Протягом 1927 р. геологічна література про Україну та сумежні смуги 
значно зросла відповідно до ступневого поширення геологічних дослідів. 
По галузях геології нижче наведені праці розподіляються так: 

до загальної геології належать дві праці: (МоМо 29, 77); 

до мінералогії й петрографії належить дев'ять праць: (МеМо 2, 
5, 30, 40, 43, 46, 73, 79, 80); | 

до галузи корисних копалин--сорок праць: (МоМо 1, 3, 9, 12, 
13, 14, 16, 18, 19, 20, 23, 24, 28, 31, 32, 33, 39, 41, 44, 45, 47, 48, 49, 
51, 55, 358, 59, 60, 61, 62, 63, 67, 69, 71, 72, 74, 75,.76, 81, 82); 

з галузи регіональної геології за 1927 р. вьйшло у світ-- 
сімнадцять праць: (МеМо 4, 6, 10, 11, 15, 17, 25, 26, 27, 34, 42, 52, 54, 
65, 68, 70, 86); 

вивченню четвертинних покладів присвячено було три роботи: 
(МеМе 37, 66, 83); 

з галузи грунтознавства маємо десять праць: (МеМо 7, 8, 21, 
22, 50, 84, 85, 87, 88, 89); 

до галузи палеонтології належить вісім праць: дві до фітопале- 
онтології (МеМо 35, 36); шість що зоопалеонтології (МеМе 38, 53, 56, 
57, 64, 78); 

цього видко, що найбільша увага геологів на Україні була звер- 
нута в 1927 р. на досліди корисних копалин (до них тут зараховано 
й підземні води). Акад: Павло Тутковський. 


с, Бібліографія. 


1. Ю. М. Абрамович. -- Месторождения первичньх каолинов Вольни, ,Мин. Сьгрье", 
Москва, 1927, Ме 10, с.с. 629 -- 632. 2. 4. М. Алексевв. -- Петрографическое исследованиє 
нехоторьх пород Мариупольского округа, -- ,Наукові Записки Дніпропетровської Наук. 
Росла. Катедри". Дніпропетровське, 1927, с.с. 223 -- 244. 3. А. Арханаієльський, В. Кре- 
стовников та Н. Шатський..-- Сеноманскиє м третичние фосфорить  Южно-Русской впа- 
динь, (, Фосфорить СССР, -- Геологический Комитет), Ленинград, 1927, сс. 45 - - 64). 
. С. Й. Арханельський. -- Геологическиє исследования в юго-восточной части 60 листа 

- в. карть: Бнропейской части СССР (Предв. отчет об исследованиях 1926 г.) - -,,Ивве- 
стия Геологического Комитета", Ленинград, 1927, т. 46, Хо 4, с.с. 357--368. 5. Н. Безбо- 
родько, -- К геологий полевькх шпатов Украийніь, --,Матер. для изуч. естест, - произв. 
сил СССР, М» 62, Ленинград, 1927, с.с. 38 -- 40. 6. В. Бондарчук. -- Географічний 
нарис Коростенщини, -- Коростенська Окружна Інспектура Наросвіти, Бюлетень Ж 2, 
м. Коростень, 1927, с.с. 25 -- 44. 7. Бухінік. -- Про карбонатно-солонцюваті чорноземлі, -- 
"Вісник с.г. науки", т. ЇМ, Ме 4, Харків, 1927, с.с. 61 -- 64. 8. Проф. 4. Віленський. -- 

ерший міжнародній конгрес грунтознавців в Америці, -- ,Вісник Природознавства", 
арків, 1927, Мо 2, с.с. 69 -- 76. 9. Р. Виржиковський. -- Й Всесоюзвньй с'єзд геологов 
в Киеве (осенью 1926 г.). Сводка работ секции полезньх ископаємкіх. -- ,Поверхность 
и недра", Ленинград, Мо 4, с.с. 28 -- 31. 10. Р. Виржиковський. -- Геологический очерк 
АМССР, --, Вісник Укр. Відділу Геолог. Комітету", Київ, В. 10, 1927, с.с. 29 -- 57. Ї мапа. 
1. Р. Виржиковський.  Новье даннье по геологий Приднестровия, -- , Вестник Геолог. 
омитета", Ленинград, 1927, Ме 2, с.с. 1-- 3. 12. 0. Риржиковський.-- О местонахожде- 
НИЯхХ кремня и кремневой гальки в Подолий, -- ,Поверхность и недра", Ленинград, 1927 г., 
9 3, с.с. 28 -- 29. 13. Р. Виржиковський. -- Цементнье материаль Приднепровья и Право- 
бережной У крайнь,--, Поверхность и недра", Ленинград, 1927, Мо 4, с.с. 56 -- 58. 14. Р. Вир- 
Жиковський. -- Цементнве матерцаль:  Приднестровья, -- ,Мин. Сврье", 1927, Ме 3, 
сс. 191 -- 192, 15, А. А. Гапеев. 7- Геологический очерк Западной окрайнь Донецкого 
ассгйна,--, Материаль по общей и прикладной Геологии". В. 123, Геологический Комитет, 
енинград, 1927, с.с 1 -- 96-.2-Н10 табл, Ї карта. 16. Є. А. Гапонов.--Гидрогеологиче- 
їкая карта распространения артезианских водоносньх горизонтов Юго-Запада Украннь, 
жн. Обл. Мелиор. Орг. Одесса, 1927 г. 17. С. Гембицклй, та 4. Алексеєв, Гидрогеологи- 
Ческий очерк окрестностей г. Кривого Рога, -- ,.Наукові записки Дніпропетровської Наук. 
оса. Катедри". Дніпропетровськ, 1927, с.с. 249 -- 276. 18. И. И. Гинабурі. -- Каолин и 
Глинь, Неруднье ископаємие, »Сборник Изі, Академиєй Наук СССВ", т. ЇЇ, Ленинград, 
1927, --(Каолиньт и глинь: Украйньт -- див. с.с. 52 -- 62). 19. Й. Гинзбуріа. -- Полевой шпат 


12 -Бібліографічний огляд 


Украйнь, ,Материаль: для изучения єст. - произв. сил СССР", Хе 63, Ленинград, 1927, 
с.с. 35 -- 37. 20. И. И. Гинзбура. -- Полевой шпат. Неруднье ископаємье, , Сборник Изд. 
Академиєй Наук СССР", т. ПП, Ленинград, 1927. (Про Україну див. с.с. 430 -- 435). 
21. К. Д. Глинка.-- О петрографическом характере почв южной части Воронежской 
губерним, , Тр. Почв. Инст. им. В. В. Докучаєва, в 2., Ленинград, 1927, с.с. 238 - - 245, 
22. К. 4. Глинка. -- Почвенньй покров в бассейнах рек Грушевки и Ають Донской 
области, - теж там, с.с. 199 -- 237. 23. Проф. Й А. Авойченко. -- Артезианскиє водьг и 
колодць Мелитопольского округа, ,Тр. Южн. Обл. Мелиорат. Орг.", в. МІЇ, Одесса, 1927, 
ХХУПІ-Ь 120 с.с. 6 геолог. проф. и Ї карта. 24. Проф. П. А. Авойченко. -- Бердянский 
отрог Украйнской кристаллической грядь, как область питания артезианских вод Таврим, 
Вісті Наук. Досл. Їнст. Водн. Господ. Украйни", т. Ї, Київ, 1927, с.с. 159 -- 172. 
25. Ю. Г. Дубла. -- Геологическиє исследования в листе 12-м ряда ХХУЇ трехверстной 
карть Украйнь), - Известия Геологического Комитета", Ленинград, 1927 г., т. 46, М» 2, 
с.с. 93 -- 111. 26. Проф. 4. 4. Дубянский. -- Новье даннье в геологий Воронежик. губ. 
по материалам буровьіх скважин. ,Записки Ворон. сельско-хоз. Института", т. МІ, Воро- 
ніж, 1927, с.с. 5-- 92. 27. С. И. Евсеєва.-- К геологий района -Зиновьевск- Калиновка, 
Вісник Укр. Відділу Геолог. Комитету", Київ, в. 10, 1927, с.с. 3--83--1 мапа. 
28. 4. ЕК. Зеленко. -- Материаль шпо кгеологий изюмеких фосфоритов, теж там, 
с.с. 107 -- 134 -- 1 табл., 1 мапа. 29. Землетрясениєвб в Крьму. Спец. вип. газети 
"Красньй Коьм", Симферополь, 1927, с.с. 1 -- 8. 30. Л.Л. Иванов. -- Микроскопическое 
исследованиє Донецкого песчанника, ,Минер. Сьрье", 1927. Мо 7-- 8, ст. 490 -- 492, 
31. С. И. Ильцн.-- Очерк местонахождений асфальтовьх пород побережквя Черного 
моря, "7 ,Поверхность и недра", Ленинград, 1927, Мо 4, с.с 23 -- 25. 32. Б. К. Климов. - 
Краски минеральнье (природньте). Неруднье ископаєме, , Сборник Изд. Акад. Наук СССР, 
в. П, Ленинград, 1927. (Про Україну -- с.с. 191, 192, 206). 33. С. Г. Коклик. -- Местона- 
хождения полевьх шпатов Украйнь. ,Мин. Сьрье", Москва, 1927, М» 1, с.с. 11-- 20. 
34. А. В. Красовський. -- Геологический очерк Брацлавщинь, 6. Брацл. у. Под. губ. -- 
Отчет Укр. Отд. Геолог. Комитета по геолог. исследованиям 19224, Кам'янець на По- 
діллю, 1927, с.с. 1 -- 54. 35. А. Криштофович. -- Об отпечатках растений из песчаников 
полтавского яруса Аджамки, - Известия Геологического Комитета", -- Ленинград, 1927, 
т. 46, Ме 3, с.с. 201 -- 206. 36. 4. Криштофович. -- Остаток пальмьх. (Мірадііе5 Бикбіпії 
Вгопуп.) и звоцена близ г. Вознесенска в 6. Одесской губерним, ,Известия Геолог. Коми- 
тета?, Ленинград, 1927, т. 45, М» 6, с.с. 639 -- 642 -Ь 1 таблица. 37. В. /. Крокос. -- Мате- 
гріяли до характеристики четае--ячних покладів Східньої та Південної України, -- ,Мате- 
ріяли дослідження грунтів Ув''а'пог", вип. 5, видання Секції Грунтознавства, Харків, 1927, 
с.с. Ї-- Хі, ! - 326. 38. 4. Й. Хузнецов.-- К палеонтологической характеристике одного 
из горизокгов срєднего карбана в пределах- Сталинского района. - ,Наукові Записки 
Дніпропетровської ПГіаук..Досл. Катедри", Двіпропетровське, 1927, с.с. 279--288. 39. П. В. Ку- 
либин. -- Работь: Химугля по обследованию украйнских месторождений графита, -- ,Мин. 
Сьрье", Москва, 1927, Хе 10, сс. 637 -- 644. 40. П. Кумпан. -- Новье находки аметистов 
в Донбасе, -- ,Вестник Геолог. Комитета", Ленинград, 1927, 20 7, с.с. 34 -- 35. 41. Є. Лав: 
ренко. -- Опис сфагновьх та гіпново-осокових болот кол. Харківщини, -- , Охорона пам'я- 
ток природи на Україні", збірник 1, (ред. проф. Федоровського та Є. Лавренка), Харків, 
1927, с.с. 5-- 16. 42. Н. Лебедев. -- Материаль для геологий Донецкого каменно-уголь- 
ного басейна, --,Наукові Записки Дніпропетровської Науково-Дослідчої Катедри", 1927, 
Дніпропетровське, се. 5 -- 105, 43. М. Лещенко. - Уваги до гіпергенези гранітів України, 
теж там, с.с. 211-- 222. 44. О. Ф. Лисенко. -- Украйнский силекс и его значениє для 
керамической промьшленности, ,Мин. Сьрье", Москва, 1927, Хе 5/6, с.с. 385 -- 387. 
45. Е. А. Личкова. -- Каталог буровьх скважин Украйнь (6. Вольн. Киев. Подольск. 
Полт. Харьк. и Черниг. губ.), вьп. 1, под общ. ред. Укр. Отд. Геол. Ком. и Сев. Обл. 
Мел. Орг. Киев, 1927, 190 с.с. 46. В. Н: Лодочников. -- К петрологий Воронежской 
Гльюбь Русской Платформь, Геолог. Комитет, ,Материаль: по общей и прикладной гео- 
логинй", вьш. 69, Ленинград, 1927, с.с. 101, табл. 9. 47. В. И. Лучицкий. -- Гидрогеологи- 
ческиє особенности артезианских горизонтов г. Кіева. --,Вісник Укр. Відділу Геолог. 
Комітету", Київ, В. Ю. 1927, с.с. 135 - 142. 48. В. И. Лучиицкий. -- Основнье резуль- 
тать: разведок месторождений первичного каолина Укранньі, ,Мин. Сьгрье", Москва, 1927, 
М» 1, с.с. 3 -- 11. 49. В. Й. Лучицкий. -- Фосфоритьт  Подолий и Киевской губ. (,Фосфо- 

ить СССР", -- Геолог. Комитет), Ленинград, 1927, с.с. 35 - 43. 50. Проф. Г. Г. Махов. -- 
 Почеенная карта Украйнь в 25-верстном масштабе (обьяснительньшй текст к карте), -- 
»Материаль обследования почв Украйньт", вьшп. 7. изд. Секции Почвоведения, Харьков, 
1927, с.с. 1 -- 64 -- карта грунтів України, маштаб 1:10 50.000. (1926 р ). 51. Й. Я.Микей. -- 
О горизонте бурой водь из артезианских скважин Мелитопольского округа, -- Наукові 
Записки Дніпропетровської Наук.Досл. Катедри, Дніпропетровське, 1927, сс 245 -- 248. 
52. 4. С. Моисеєвв, -- К стратиграфиий верхне-юрских отложений юго-западного Крьма,- 7 
"Изв. Геолог. Комитета, Ленинград, 1927, т. 45, Хо 7, с.с. 761 -- 771. 53. 4. С. Моисевв- - 
О Наїобіа из глинистьх сланцев Корьма, теж там, с.с. 755 - 758. 54. 4. С. Моисевв.-- 
МО. триасовьх известняках окрестностей д. Бешуй в Крьму, теж там с.с. 749 -- 758. 


Геологія 113 


она а а а ан аа а а на ж ою и о 


55. С. И. Назаревич.-- К характеристике украйнского керамического сьгрья, -- ,Мин. 
Сьрье", Москва, 1927, М 11, сс. 726--737. 56. 4. Никифоров. -- Материаль к познанию 
нижне - каменноугольньк мшанок Донецкого бассейна, --,Известия Геолог. Комитета", 
Ленинград, 1927, т. 46, Мо 3, сс. 245--268. 57. К. ИЙ. Новик.-- Де які представник 
форамініфер з кам'яновугільних покладів Донецького басейну та инших районів СРСР, -- 
Наукові Записки Дніпропетровської Наук. - Досл. Катедри", Дніпропотровськє, 1927, 
сс. 155 -- 168. 58. Проф. Є. Оллоків. -- Додаткові дані про рр. Тетерів та Уборть, ,Вісті 
наук.-досл. інст. водн. госп. України", т. І, Київ, 1927, сс. 55-- 64. 59. Проф. Є. Оппо- 
ків. -- Краткий обзор литературью по гидрологий Украйнь за 1918 -- 1927 г., теж там, 
сс. 215 -- 248. 60. Проф. Є. Оппоків. -- Межі високих і низьких вод, теж там. сс. 14--145, 
61. Є. В. Оппоков. -- О границах вьісоких и низких вод. ,Ивв. Гос. Гидрол. Инст.", М» 19, 
1927, сс. 7 - 14. 62. Проф. Є. Оппоків. -- Про досліди над продукційними силами у галузі 
водного господарства України, ,Вісті Наук. До.л Їнст. Водн. Госп. України", т. І, Київ, 
1927, с.с. 11 -- 18. 63 Інж. С. Писарев. -- Гідравлічна енергія річок на Волині, теж там, 
с.с. 19 -- 54. 64. В. Й. Погзодина. -- Некоторье представители пластинчатожаберньх из 
каменноугольньх отложений Донецкого бассейна. - ,Наукові Записки Дніпропетровської 
Наук. Дослідчої Катедри", Дніпропетровське, 1927, с.с. 138-- 154. 65. Полтавщина. 
Упорядкували ММ. Філянський та Я. Фижемко під загальним редагуванням М. Криво- 
ротченка. (Серед статтів: М Гавриленко. Географичний нарис; М. Філянський. Геологія; 
С. Гллічевський. Грувти та флора; В. Данілевський. Енергія води; М. Самбікіна. Підсоння). 
Полт. Держ. Музей, Полтава, 1927, МІ -Ь 41 сс., мапи, мал., таблиці. Є6. Б. Б. Полинов.-- 
Пески Донекой Области, их почвьти ландшафть, , Грудь Почвенного Института им. В. В. До- 
кучаєва", в І. с.с. 2-- 198, вьшп. 2, с.с. 1 - 198, Ленинград, 1927 г. 67. П. П. Пятниць- 
кий.-- К вопросу о разведках на железнье и марганцевье рудь Днепровской кристалли- 
ческой  площади в пределах Кривой - Рог - Корсак - Могила. , Поверхность и недра", 
Ленинград, 1927, Хо 11 - 12, с.с. 7--9. 68. В. ФРізниченко. -- На скраїнах Канівської 
Дислокації, ,Вісник Укр. Відділу Геолог. Комітету", Київ, в. 10, 1927, с.с. 57-- 74. 
69. Н. И. Свитальський. -- Железнорудньєе месторождения района Корсак-Могила, ,Вест- 
ник Геолог. Комитета', Ленинград, 1927, Мо 3, с.с. 7 - 8. 70. С. В. Семихатова. Каменно- 
угольнье известняки на Дону, ,Известия Геолог. Комитета"?, Ленинград, 1927, т. 46, 
Мо 4, с.с. 369 -- 390. 71. Инж. Е. Ф. Тамм. Работа подмеловьх скважин Киевекого город- 
скрго водоснабжения в период 1897 - 1927 г., , Вісті Наук. Досл. Інст. Водн. Госп. Укр.?», 
т. І, Київ, 1927, с.с. 173 - 190. 72. ИЙ. И. Танатар (редактор). -- Геологическиє иссле- 
дования Криворожекого желеянорудного бассейна, ,Инженерньй работник", Дніпро- 
петровське, 1927, М» 5 -- 6, 73. Проф ИЙ. Танатар. -- Новье даннье по петрографим Криво- 
рожеского железнорудного бассейна, --,Наукові Записки Дніпропетровської Наук. Досл. 
Катедри", Дніпропетровське, 1927, с.с. 189 -- 210. 74. К. Й. Тимофеєв, та 8. Н. Чирвин- 
ський. -- Материалью для изучения строительньх камней Украннь, -- ,Вісник Укр. Відділу 
Геол. Комитету", Київ, в. 10, 1927, с.с. 83 - 106 -- 1 табл. 75. В. Ткачук. Про охорону 
підземних вод в умовах України, --,Вісті Наук.Досл. Інст. Водн. Госп. України", т. Ї, 
Київ, 1927, с.с. 133 -- 140. 76. Г. Ф. Турлеї. -- Корисні копалини Харківщини й сусідніх 
округ, Харків, 1927, с.с. 1- - 15. 77. Академик ГП. Тутковський. -- Загальне землевнав- 
ство. Підручник для вищих шкіл і для самоосвіти, - ,Державне Видавництво України",, 
Київ, 1927, с.с. 1-- ХІ, 1-- 496. 78. Н. Ю. Успенська. -- К изучению третичной фаунь 
Керченского полуострова,-- Известия І еолог. Комитета", 1927, т. 46, с.с. 636 -- 643-- 1 таб. 
79. Студ. Г. Фельдман. -- Материаль по петрографий Криворожского железнорудного 
района, -- Наукові Записки Дніпропетровської Наук. Досл. Катедри", Дніпропетровське, 
1927, с.с. 289-- 306. 20. В. Чирвинський. -- Новьй массив рапакиви на юге 6. Киев- 
ской губ... ,Вістник Геолог. Комитета", Ленинград, 1927, Хо 8--9, с. 35 -- 38. 
81. П. Н. Чирвинский. -- Полезньюе ископаємьте Кубани и Черноморья. (Институт приклад. 
Наук при Донском Политехнич. Институте), Ростов-на-Дону, 1927, с.е. 1 -- 227 -- 4 табл. 
82. Н. П. Якхонтов. -- Кварцевме материаль. Неруднье ископаємье, ,Сборник Изд. Ака- 
демией Наук СССР, т. ЇЇ, Ленинград, 1927 (про Україну див. с.с. 125 -- 129, 132 -- 136). 
83. Руов. У. І. Кгобоз.-- І 2е55--Їоктайоп5 ов бе ОКкгаїпа. - -,Матеріяль дослідження 
грунтів України", вип. 6, вид. Секції Г рунтознавства, Харків, 1927, сс. 1-- 14. 84. Е. М. І аш- 
гепко. -- Месекабіоп ов ШКгаїпа, теж там, с.с. 67 -- 106 -- 5 табл 85. Ргої. С. С. Макйо»ю. -- 
Тре Типдатепіа! птоптепіз ов Ше Сепезі5 апа Сеодтарбу ої Іое55 50іїз оф Бе Шегаїпа апа 
еіг кхеіабіоп їо сагіоєкарііса| ап адтісиЇкига! могК, теж там, с.с. 25-- 66-- 7 табл. 
36. Е. Орроботф. Їе дбозупсіїпа! де МГ ОУккаїпе еї Іа Ваггідге Дбуопієппе ди Роїіеззів Іе5 
гепзеідпетепі5 гесепі5, -- , Аппаез де 5. 5. Сеої. де Веідідше", Ї. ХІМХ, 1927. 87. А.М. 5обо- 
іочзісу. -- Ркюорегііе5 ої Ме абзогбіпя (соЇйоіда) сотрієх ов Кгаїпіап Їое55, аз а ркоої ої 
5 огідіп., -- Матеріяли дослідження грунтів України", в, 6, Харків, 1927, с.с. 15 - - 23. 
88. Руої. 0. С. Уйепзбку. -- АЇкаї| зоіїз ов ОКгаїпа, теж там, с.с. 107 -- 128 -Ь 3 табл. 
89. Ргої. 0. С. Уйепзку. -- Сопсегпіпу Пе ргіпсіріє5 ов а дяепебіс зоії сіаз5ійсабіоп, 
теж там, с.с. 129 -- 15.. 


Ольша Сно. 


"Україна", кн. 6.-8. 


114 Бібліографічний огляд 


з сооя потнчаь п а а  у а аа к а но порлая ераоьь --- 


Метеорологія. 


Публікаціям географічних спостережень, оглядам погоди й прогнозам її 
присвячено кілька спеціяльних періодичних видань Укрмету: "Щоденний" 
і , Декадний" , Бюлетені", ,Географічна Характеристика України" , »"Пілотні 

постереження" то-що. Що ж до поодиноких авторів, то їх увагу най-: 
більш притягає вивчення клімату країни й розроблення проблем сільсько- 
господарської метеорології. 

Кліматографія України за звітний рік збагатилась на кілька праць, 
присвячених поодиноким місцевостям або невеликим районам. Чи не най- 
більше з цього боку пощастило Полтавщині й Білоцерківській окрузі: 
для останньої П. Томашевич дав статтю Кліматичні умови Білоцер- 
ківщини" (16 сс.) в 1 томі збірника ,Білоцерківщина", а трохи згодом 
вийшла більша праця Ол. Федорова й Н. Ж уравської ,Клім. умови 
району. Білоцерківської селекційної станції" (88 сс.). Ці самі автори та- 
кож випустили подібну працю для Немерчанського району на Поділлі 
(,Климатические условия района Нем. селекционной станции", 80 сс.). 
Потреба знати місцевий клімат почувається в нас уже частенько, але 
складати такі кліматичні нариси-- річ нелегка: через відомі умови, в 
яких животіла в нас метеорологічна організація, тепер, як кліматинний 
матеріял, доводиться використовувати не довголітні однорідні ряди спосте- 
режень, а (часто) якісь уривки: з одного місця- -23 роки, з другого-- 12, 
а з третього--4 роки то-що (їх штучно »Зводять" до одного періоду, але 
ясно, що це операція небезпечна, коли дані за яких 4--5 років зводять 
до 25--35). Тим прикріше читати, що дані. Немерчанської ст. викори- 
стано тут тільки за 4 роки, коли кажуть, що вона більш як 20 років 
працювала Й спостереження публікувала. -- 

Нарис клімату (,Підсоння") цілої колишньої Полтавської губерні 
склав М. Самбікин для збірника ,Полтавщина". Автор розріжняє на Пол- 
тавщині шість кліматичних ( підсонньових") районів) з них три північні 
належать до циклонічного типу, а три південні-- до мусонного. Трохи 
инший характере має ,Очерк клим. условий Полтавской с.-х. оп. стан- 
ции" М. Самбікина; тут мова йде за один пункт, де більшість метеор. 
елементів спостерегали 40 років без перерви Й майже без змін у мето- 
дах то-що. Автор, опрацьовуючи свій матеріял, не обмежується шаблоном, 
а старається внести подекуди Й щось нове (напр. ,нахил до посухи"). 
Шкода тільки, що цікаві числові таблиці мають багато помилок. Для 
Лохвиці подібну роботу склав Г. Жуків (, Кліматичні. умови району Лох- 
вицької досв. станції «У, але тут і спостреження гірші, й опрацьовані вони 
примітивно (мова теж не зовсім добра). 

Праця О. Федорова ,Інсоляція на Київщині" (, Інф. Бюл. Укрм.") подає 
висліди докладного розроблення записів цього елементу, важливого, але 
в багатьох кліматологічних роботах занедбаного. 

В галузі сіл.-госп. метеорології цікава праця М. Софотерова , Погода и 
урожай (Сообш. 1. Влияние атм. осадков и температурьі на урожай оз. пшени- 
цьти ржи Є, Це--висновки з 30-літньої роботи херсонської с.г. дослідної 
станції. Автор визнає принципову нераціональність звязувати врожай з пого- 
дою певних місяців (чи ще яких календарних періодів), але на практиці 
часто доводиться саме так робити. Загалом праця стверджує вже до певної 
міри відомий факт, що врожаєві всієї озимини сприяють великі опади в ве- 
ресні, жовтні Й травні,а також знижена температура травня (останнє важли- 
віше для пшениці). До подібних же висновків для озимини приходить 
М. Розов (,Залежність між мет. факторами і врожайністю сіл.-госп. куль" 
тур") на підставі статистичних даних кол. Дніпровського повіту, а дослі" 


Метеорологія 115 


дження врожаїв ярини показує (там-таки) на майже виключну вагу травне- 
вих опадів. Загальний висновок -- що в умовах нашого півдня в посушні 
весни штучне зрошення (чи може ,дощування") було б. дуже корисне. 
Н. Нізеньков більшої ваги в цій справі надає зимовій температурі- -вро- 
жайні роки бувають після теплих зим" і навпаки (,Геплі й холодні зими 
та врожай збіжжя на Україні" -- в журн. ,Погода й Життя"). В цьому 
самому журналі появилася ще оригін. праця О. Федорова ,Про засво- 
єння грунтом вологи від дощів" - - з роботи київської досл. станції. За 
даними ШДніпропетровської (Синельниківської) д. ст, В. Фавич зробив 
»Спробу визначити посушність періодів вегетації методом акад. Б. Срез- 
невського", що стверджує доцільність цього методу. 

На закінчення можна ще згадати статтю проф. Ю. Ланге , Про поста- 
новку дослідів по нагромадженню льоду шляхом штучного здобуття льо- 
дового дощу та ожеледиці". Праця має на оці, власне, охолодну техніку, 
але орудує для того майже самим метеорологічним матеріялом. На жаль 
статтю (писану по-рос.) надруковано в кепському перекладі. 


Бібліографія. і 

О. Федоров, Інсоляція на Київщині. ,Інформ. Бюлет. Укрмету"?, т. ЇМ -- У (1925-- 
1926) за ред. М. І. Данилевського. К., 1927, сс. 5--20. М. Розов, Залежність між метеор. 
факторами і врожайністю сіл.-госп. культур на Україні. ЇЬі4., сс. 102-118. Прогноз ве- 
личини врожаю зернового хліба за кількістю опадів та темпер. ЇЬЙ., сс. 118--124.В.Р а- 
вич, Спроба визначити посушність періодів вегетації методом акад. Б. Срезневського. 
ЇЬі4., се. 23--30. П. Томашевич, Кліматичні умови Білоцерківщини. Со. 8--24 у збір- 
нику ,Білоцерківщина", т. І, вип. П (Територія. Підсоння. Річки). Б.Церква, 1927, сс, 34. 
О. Федоровта Н. Журавська, Кліматичні умови району Білоцерківської селек- 
ційної станції Цукротресту. Перекл. В. Поріцький, Б.-Ц., 1927, сс. 88. А.В. Федоров 
и Н. П. Журавсекая, Климатическиє условия района Немерчанской селекционной 
станции, К.. 1927, сс. 23--102 (из Трудов Нем. Опьтно-Сортоводной Станции. Вьп. Ї). 
М. Самбікин, Підсоння. Сс. 66--81. У ,Збірнику Полтавського Держ. Мувею, т. ЇЇ, 
ПолтавщинаЄ?. Упорядк. М. Філянський, Я. Риженко під загальн. редагуванням М. Кри- 
воротченка, Плт., 1927. сс. 420-ькарта єс. М. М. Самбикин, Очерк климатич. условий 
Полтавекой бел.хоз. опвітной станции за 40 лет (1886--1925) ,Трудь П. с-х. оп. ст.", 
вип. М 52, сс. 80. Г. Ж у ків, Кліматичні умови району Лохвицької досвідної станції. 
Ромни, 1927, сс. 61--11. Н. Софотеров, Погода и урожай. І. Влияние атмосф. осадков 
и темпер. воздуха на урожай озимой пшенийь и ржи. Из ХМ» 3 журн. ,С.-х. опьтноє 
дело", Х., 1927, сс. 18. Н. Нізеньков, Теплі й холодні зими та врожаї збіжжя на 
Україні. ,Погода й Життя", 1927, сс. 101--109 (ч. УП--УМП). О. Федоров, Про 
засвоєння грунтом вологи від дощів. ,Пог. й Ж.", 1927, сс. 66--77. Ю. В. Ланге, Про 
постановку дослідів по нагромадженню льоду шляхом штучного здобуття льодового дощу 
та ожеледиці. В ,Вістях Харк. С.-Г. Інст.", ч. 8-9, сс, 83--105. 


Їван Селецький. 


Гідротехніка, гідрологія та водне господарство. 


Гідротехніка, як галузь будівельного мистецтва, яка розвинулась за 
астанні 30 років і зробила величезні кроки наперед закордоном, розпа- 
дається на такі головні й теж дуже широкі тепер розгалуження: 1) За», 
гальна гідротехніка з гідравлікою та з гідрологією, як основами (її; 
2) Водяні сполучення, їх спорудження та поліпшення; 3) Використання 
гідравлічної енергії річок; 4) Санітарна гідротехніка (водопостачання та 
каналізація); 5) Сільсько-господарська гідротехніка, або меліорація з під- 
відділами: осушення, зрошення або іригація та боротьба з ярами. 

Всі ці відділи гідротехніки обслуговують ту галузь народнього госпо- 
дарства, яка зветься водяним господарством і яка, крім гідро- 
техніки; користується з инших наукових дисциплін, що стосуються вив- 
чення та використання води взагалі, як от: гідрологія, гідрометрія, гідро» 
графія, гідрофізика, гідрохемія, гідробіологія та гідрогеологія. 


116 | Бібліографічний огляд 


Взагалі кажучи, на водяне господарство так в С.С.Р.Р., як і на 
Україні почали звертати увагу лише недавно. Для вивчення Його засно- 
вано декілька (3) науково-дослідчих інститутів в Р.С.Ф.Р.Р. в 1919-1922 р., 
а на Україні - - Науково- Дослідчий Інститут Водного Господарства України 
засновано лише 1926 року, і він заступив місце н.-д. катедри гідрології 
в Київі, що існувала з 1922 р. 

Отже в 1-му томі,,Вістей" цього інституту (див. нижче працю під ч. 13) 
ми знаходимо, в статті директора інституту, проф. Є. В. Оплокова, зві- 
домлення про ті завдання, що стоять перед Україною в галузі її водного 
господарства!). Про перспективи розвитку водного господарства України 
говорить і інж. В. Тихомиров в праці, що значиться нижче під Мо 37. 

У праці, яку зазначено нижче під ХО |Ї, як і у ранішій праці проф. 
Є. Оппокова: ,Воднье богатства Украйнь", Д.В.У., 1925, з'ясовано ту 
величезну відсталість нашу від закордону в галузі використання водної 
енергії, яка віддаляє нас від закордону не"менш як на 30 років. 

Дле в останні роки, а саме 1927 р., ми приступили Й розпочали ве- 
личезне гідротехнічне будівництво, при закінченні якого ми маємо не 
тільки зразу нагнати, а почасти Й випередити закордонну Европу щодо 
цього. Ми розуміємо тут Запорозьке Дніпробудівництво, або так званий 
Дніпрельстан. 

Зрозуміло, що на останньому зосереджено Й найголовнішу нашу гідро- 
технічну літературу 1927, а почасти й 1926 р» і ми й подаємо нижче 
коротенько насамперед головнішу бібліографію цієї літератури під Мо 1--10. 
В працях ч. 3--б висвітлено значіння широкої іригації півдня України в 
звязку з Дніпрельстаном, яке мало освітлюється в инших працях про 
Дніпрельстан, а часом навіть обходиться мовчки. 

Далі звертаємо увагу на працю М» 13--,,Вісті Н.-Д. Інституту В.Г. 
України" , т. І, 1926|27 та на деякі статті цього збірника, зокрема ті, 
що їх видано окремими відбитками (Ме 14--19 та 25). З них зазначимо 
тут статтю інж. С. Писарева: , Гідравлічна енергія річок України (Мо 15), 
з додатковими даними проф. Є. Олпокова про р. Тетерев та Уборть, 
статтю М» 14: ,Краткий обзор литературь: по гидрологий Украйнь" 
проф. Є. Оппокова, та статті наукових співробітників Інституту: інж. 
Є. Тамма (Хе 25), інж. В. Турчиновича (Ме 17), проф. М. Малишев- 
ського (Хо 26-28). | 

До робіт з фаху гідрології відносяться праці Мо 12122 проф. Є. Оп- 
покова, Хо 26 і 28 проф. М. Малишевського, Хе 33 проф. Шеовлгенева. 
в Подебрадах, під Мо 21 та 23 інж. В. Назарова. 

До фаху гідравліки належить праця інж. /. Сухомела під Мо 34. 

До фаху гідрометрії належать праці під Ме 16, 20 та 23. 

Роботи з фаху водопостачання зазначено під Мо 24 (праці 2-го Все- 
союзного Водопроводного З'їзду), Ме 25, 26, 36 і почасти праця /. Чварко 
під Мо 35, в якій автор торкається почасти і потреб меліорації 3-х райо- 
нів Артемівської округи. 

Окремо друковано праці з фаху гідрогеології: Мо 29--проф. Є. Оп- 
покова, Хе 30 і 31--проф. Двойченка; сюди ж належить праця його ж 
таки під Мо 13 та праця Мо 32. 

Зазначені вище праці остільки ріжноманітні змістом та завданнями, 
що подати будь-яку їх загальну характеристику, навіть по окремих го- 
ловніших розділах, неможливо. Тому нижче подається коротка характе- 
ристика кожної праці зокрема. 


|) Див. статтю- Про досліди над продукційними силами у галузі водного господар" 
ства України. 


Гідротехніка, гідрологія та водне господарство 117 


Бібліографія. 


1. Проф. Й. Г. Александров. Днепрострой. Развитиє Южного Гор- 
нопромьшленного района и Днепровское строительство. ШПредисловне 
Г. М. Кржижановского, С 20-тью чертежами. Изд. ,Плановоєв Хо- 
зяйство", Москва, Госплан С.С.С.Р., 1927, 77 сс. Невеличка брошура 
автора проєкту Дніпробуду проф. /. Олександрова, в якій він дуже стисло 
описує схему Дніпробудівництва і переважно торкається економічного 
значіння останнього з погляду піднесення промисловости »Южного горно- 
промьшленного района" . Вступний розділ дає коротку економічну харак- 
теристику низової Придніпрянщини. Значіння Дніпробуду для піднесення 
сільського господарства автор зовсім не торкається. 

2. В. Шарко, Днепрострой и его народно-хозяйственное значение. 
Под редакцией ЛГ. М. Кожижановског. С семью рисунками в тексте. 
Раб. изд. ,Прибой", Ленинград, 1927, 100 сс. Коротка, але змістовна 
брошура, на сім розділів, автор якої торкається: 1. Значіння гідро- 
централів у народньому господарстві взагалі; 2. Економічної характери- 
стики району Дніпрельстану; 3. Запорозької гідростанції; 4. Значіння 
шлюзування порогів та спорудження залізниці Демурино - Марганець; 
5. Значіння іригації; 6. Впливу Дніпробуду на місцеве господарство 
і 7. Значіння Дніпрельстану для народнього господарства. 

3. Проф. Є. Оппоков, Днепрострой и сельское хозяйство юга Украннь. 
"Известия" ЦИК, 22 декабря 1926 г. Хо 296. 

4. Проф. Є. Оплоків, Дніпрельстан та сільське господарство Півден- 
ної України. Комуніст", 17 грудня 1926, ч. 291 (2074); 19 грудня, 
ч. 293 (2076). 

5. Проф. Є. Опоків, Дніпробуд та Його значіння для півдня України. 
»Записки Київ. С.Г. Інституту". Т. І. 1927, сс. 110-118. 

З цих статтях автор висвітлює значіння Дніпробудівництва переважно 
з погляду правильного водного господарства країни, належного викори: 
стання дніпрових вод для розвитку сільського господарства і піднесення 
його продукційности в декілька разів проти сучасної, дуже низької про- 
дукційности, завдяки впливу відомого в агрономії закона мінімуму відносно 
кількости води в грунті підчас розвитку рослин. Усунення шкідливого впливу 
цього мінімуму на врожай збіжжя шляхом штучного зрошення південних 
сухих степів, здійснити яке за топографічних умов місцевости і піднесення 
води можна на площі від 1.500.000 до 2.000.000 десятин, може приз- 
вести до збільшення продукційности сільського господарства майже на 
200.000.000 карб. на рік і забезпечити південну частину країни від шкід- 
ливого впливу частих на півдні посух. Автор зазначає також, що сільське 
господарство може стати не менш важливим споживачем як води безпо- 
середньо, так і гідравлічної енергії, ніж промисловість, і може оплачувати 
цю енергію навіть дорожче ніж промисловість, яка може розвинутись ли- 
ше при дешевій енергії. 

Проблема інтенсувати наше сільське господарство шляхом належного 
використання як води, так і водної енергії дуже важлива в нашій хлібо- 
робській країні, при величезній обмеженості колфонду та при потребі 
забезпечити сталість та належну височину можливих на півдні, при штуч- 
ному зрошенні родючих земель, дуже високих врожаїв не лише збіжжя, а 
і ріжних технічних та промислових рослин, не кажучи про садовину, ! го- 
родину тощо, і тим досягти, дуже високої прибутковости сільського гос- 
подарства, бо одна-дві десятини зрошуваної штучно землі забезпечують да- 
леко краще середнє господарство, ніж 10-20 десятин незрошуваної землі, 
на півдні, врожай яких зводиться на нівець підчас посухи. 


118 Бібліографічний огляд 


ма а а а понесе о птн аа п а т а 


6. Пооф. Є. Оппоков, Дніпрельстан та його значіння для УСРР. До 
десятих роковин Жовтня. ,Пролетарська Правда", 27 жовтня 1927, 
ч. 246, (1859). З'ясовується значіння Дніпрельстану, як цілого комбінату 
підприємств для використовування місцевих природніх багатств і продук- 
ційних сил та зокрема Його значіння для піднесення сільського господар- 
ства південної України при правильному вирішенні проблеми водного гос- 
подарства країни. 

7. Днепрострой. Бюллетень Гос. Днепровского Строительства, 
Мо 1,1927, сс. 174. Изд. Правл. Гос. Днепр. Строит. Як видно з перед- 
мови, редакція ставила за завдання утворити науково-популярний журнал 
так для освітлення теоретичних питань, технічних та економічних, як і 
практичного боку виконання робіт при будівництві Запорозької Гідро- 
станції. Перше число містить більш як 27 окремих невеличких статтів, з 
яких відзначимо тут лише такі найбільш важливі та цікаві: а) Б. Веденєєв, 
Методи виконання будівельних робот Дніпробуду. б) В. Бовін, Дослі- 
дження для Дніпробуду у лабораторії ЦАГІ. в) К. Дубяга, Деякі, поло- 
ження для проєктування та розрахунку Запорозької Загати. г) 7. Ма- 
рецька, Зимові витрати Дніпра у Лоцм. Кам'янці. д) В. Малишев, Етапи 
проєкту Дніпрельстану. Цікавий відділ бюлетеню--хроніка будівництва, з 
багатьома світлинами та з описом скельних, земляних і зрубових робіт, 
вжитих машин, наприклад екскаваторів тощо. Наприкінці бюлетеню по- 
дається навіть короткий огляд закордонної літератури, переважно жур- 
нальної. Бюлетеня з зовнішнього вигляду. видано гарно. 

8. Река Самара-Днепровская. Материальш к проекту проф. Й. Г. Алек- 
сандрова, Ї/ вип. Москва, 1927, сс. 45. Короткий гідрологічний нарис 
р. Самари, якого склав /. Кравченко, з даними спостережень над рівнем 
річки у м. Павлограді за 1911-1926 рік. з витратами річки 25 вимірів, з 
відомостю реперів та подовжним профілем річки між гирлом та селом 
Андріївкою, на протязі 90 кл., з графіками на 9-ти аркушах, та з перед- 
мовою Т. Марецької. 

9. О. Плавінський, Дніпрельстан і іригація. "Комуніст" , 1927, ч. 7. 
Заслуговує на увагу не ця стаття, а критична оцінка її в/о статті проф. 
Є. Оппокова, в розділі критики і бібліографії, в »Українському Земле- 
впоряднику", 1927, ч. 12, грудень, сс. 49--51, де ця відповідь на статтю 
Плавинського з'явилась з запізненням, після того, як редакція ,Комуніста" 
відмовилась своєчасно надруковати її. 

10. І. Немоловський, Що дасть Дніпрельстан сільському господарству? 
»Рад., Селянин", Харків, 1927, 57 сс. 

Автор торкається переважно значіння Дніпрельстану для іригації сте- 
пів та дніпрових плавнів, при чому підходить до цього питання дуже обе- 
режно і навіть боязко, маючи на увазі, як іт. Плавинський, лише постійне 
(правильне) зрошення переважно промислових культур, за В. Ротмистро- 
вим, на дуже обмеженій площі-- з початку 100.000 гект., а в майбут- 
ньому -- 200,000 гект. Як і т. Плавинський, автор забуває про потребу і 
можливість використовувати для зрошення не лише обмежену, в посуш- 
ливі роки, кількість літніх вод р. Дніпра та инших річок півдня України, 
а і величезну кількість Їх весняних вод. 

11. Проф. б. Опоків, Короткий огляд видатних гідротехничих спо- 
руджень за останні 30 років. ,Український Землевпорядник", 
1927, червень, ч. б, сс. 30--38. Автор розглядає стисло: а) використання 
гідравлічної енергії та його розвиток за кордоном; б) розвиток гідротех- 
нічних споруджень, переважно великих водосховищ, з кам'яними загатами, 
для меліорації та для водопостачання; в) спорудження великих судоплав- 
них каналів. Наприкінці зазначаються ті завдання в галузі гідротехніки, 


Гідротехніка, гідрологія. та водне господарство 119 


що стоять перед Україною, яка відстала від закордону в цій справі більш 
як на 30 років, і визнається необхідність для цього поширити, в першу 
чергу, викладання курсів гідротехніки в наших техн. ВиШах. , Електрифікація 
і меліорація, каже автор, це те, що нам найбільш необхідне за нашого 
малоземелля і переваселенности для інтенсифікації нашого споконвічного 
і основного с.-г. промислу Й для доцільніщого й продуктивнішого вико- 
ристання наших головних природніх багатств: родючої землі, розкішного 
сонячного світла Й тепла, а також і тої води, яку тепер безкорисно для 
сільського господарства зноситься в море Дніпром, Дністром, Бугом і 
иншими річками, але яка могла б збілфншити врожай наших хлібів утроє 
і підвищити в пять-шість разів врожайність наших лук, коли б її вико- 
ристати для штучного зрошення" 

12. Е. В. Оппоков, О границах вьсоких и низких вод. ,Известия Гос. 
Гидролог. Института?. Ленинград, Мо 19, 1927, сс. 7--14. Автор подає 
відомості про високі та низькі води, за розподілом їх на пропозицію ав- 
тора, для р. Десни в м. Чернигові за 1884-- 1922 та р. Дніпра у Київі 
за 1876|7-- 1908 р. та про їх тривалість. 

13. ,,Вісті Науково- Дослідчого Інституту Водного господарства України". 
Том І. 1926 -- 1927. Київ, 1927, 248 сс. Цей том містить коротке звідом- 
лення директора Інст. В.Г проф. Є. Оппокова про завдання і роботу 
інституту протягом 1926--1927 року та 18 инших статтів співробітників 
інституту; з них можна зазначити тут лише такі: а) Їнж. С. Писарев, 
гідравлічна енергія річок на Волині. б) проф. Є. Оллоков, Додаткові дані 
про рр. Тетерів та Уборть. в) Пооф. Є. Олпоков, Межі високих і низьких 
вод. г) Проф. Є. Оппоков, Про штучне зрошення та його перспективи в 
Асканії-Новій. д) Проф. //. Двойченко, Бердянський ріс української кри- 
шталічної смуги. е) Інж. А. Тамм, Робота підкрейдяних свердловин київ- 
ського мійського водопостачання протягом 1898--1927. ж) Їнж. В. Назаров, 
Наслідки теоретичних дослідів над удосконаленням методи проф. Є. Оп- 
покова довготермінових завбачань висот водопілля на Дніпрі та його до- 
пливах. и) Проф. Є. Оппоков, Короткий огляд літератури з гідрології 
України за 1918--1927 р. (російською мовою, 33 сс.) та деякі инші статті. 

14. Проф. Є. В. Оппоков, Краткий обзор литературь по гидрологий 
Украйнь за 1918--1927 год. , Вісті Науково-Досл. Їнст. Вод. Господ. Укр." 
Том І-й, 1926-- 1927, Київ, 1927, сс. 215 -- 248 і окремо. Автор подає 
огляд літератури з гідрології та гідрогеології України за десять останніх 
років, що охоплює дев'яносто три праці. Назви їх подаються, крім ро- 
сійськ. та укр. мови, також німецькою мовою, на сторінці 244--248. Біль- 
шість робіт, особливо з гідрології, реферується докладно. 

15. Інж. Писарев, Гідравлічна енергія річок на Волині. ,,Вісті Науково- 
Дослід. Їнст. Вод. Госп. Укр." Том І-й, 1927, сс. 19--64 і окремо. По- 
даються цікаві підсумки можливої для використовування гідравлічної енергії 
річок Волини за оригінальними дослідженнями. Додатком до цієї статті 
є стаття проф. Є. Оппокова про р. Тетерів та Уборть, в тих же, Вістях", 
за дослідами Ін. Вод. Госп. і почасти Н.К.З. 

16. Їнж. 4.Озієвський, Елементи раціональної методики гідрометричних 
дослідів на малих несудоплавних річках. ,Вісті Н.-Д, Інст. Вод. Госп. Укр." 
Том І-й, 1927, сс. 65--82. Наводиться критичний розгляд сучасних засобів 
переведення гідрометричних дослідів на малих несудоплавних річках Ук- 
раїни з деякими міркуваннями авторовими про удосконалення цих засобів, 
особливо шляхом збільшення вимірів витрат річок на рахунок зменшення 
замірів висот рівня на багатьох водпостах. 

17. Їнж. В. Турчинович, Технічні заходи для боротьби проти малярії. 


"Вісті Н.-Д. ЇІнст. Вод. Госп. Укр." Том І-й. 1927, сс. 83--101. Короткий 


. 120 | | || | | | | | | Бібліографічний огляд 


шо п и п ва ньо мож 


огляд потрібних технічних заходів для боротьби з малярією, в якому по- 
даються також відомості про розповсюдника малярії. 

18. Д-р С. Рибинський, Про потребу технічних протималярійних за- 
ходів для споруджень на заплаві Дніпра та його допливів, ,Вісті Науково- 
Дослід. ЇІнст. Вод. Госп. Укр." Том І-й, 1927, сс. 102--106. Додаткова 
доповідь до попереднього докладу інж. В. Турчиновича в одному із за- 
сідань Н.-Д. ІЇнст. Водн. Госп. 

19. Інж. В. Черноградський, Вплив фільтрації на розмив грунту коло 
гідротехнічних споруд. З додатком: Вирахування градієнту (або швид- 
кости) фільтрації за проф. М. Павловським (метода гідро-електричних 
аналогій). ,Вісті Наук..Досл. Їнст. Вод. Господ. Укр.". Том І-й., 1927, 
сс. 107--120. 

20. ,, Щорічник Гідрометричної Служби Н.К.З.С. України". Київ, 1927, 
202 сс. Крім загальних звідомлень про гідрометричну блужбу Н.К.3.С. 
подаються матеріяли спостережень на 99 водпостах Н.К.З. за 1926 рік 
з таблицями і графіками для кожного посту, а для двох постів--з даними 
1914|5--1926 рік (для річки Ужа біля м. Хабного та для річки Сули біля 
міста Лубен); табличні дані опрацьовано за статистичною методою, більш 
менш складною, яка в других місцях не вживається. Щодо витрат річок, 
то їх виміряно лише 50. В розпорядженні гідрометричної частини зали- 
шається, як видно з переліку постів на сс. 32--40, матеріял не опрацьо- 
ваний з 229 постів зі спостереженнями за попередні роки. 

21. Їнж. В. Назаров, Огляд формул і норм макс. збігу зимової та вес- 
няної води та умови вжитку їх для різних типових районів України. 
"Щорічник Гідрометр. Служби Н.К.З.С. Укр."?, 1927, сс. 55--112 та окремо. 
З передмовою проф. Є. Опокова. Цінна праця, в якій подається огляд 
багатьох так закордонних, як і російських формул для підрахування збігу 
високих весняних та зливних вод, а також порівнюються наочно на двох 
графіках наслідки підрахунків за цими формулами. 

22. Проф. Є. Опоков та інж. С. Комарницький, Кліматичні та гідро- 
логічні умови водозбору р. Десни за період 1884--1922 рр. ,Укрмет, Ма- 
тер. до геофіз. характеристики Укр.". Том І, вип. 2. Київ, 1926, 60 сс., 
з докладним резюме нім. мовою на сс. 61--71. В цій праці подається гідро- 
логічний нарис водозбору р. Десни за даними спостережень над хитан- 
нями її рівня в м. Чернигові за 1884--1922 рр. та над атмосф. опадами 
й температурою всього водозбору за роки 1884 -- 1917. Додаються 
характеристики вищих, середніх та нижчих рівнів, з їх тривалістю, що їх 
підраховано за методою автора, а також відповідні їм витрати р. Десни 
в м. Літках. Текст праці належить, як і всі дані за роки 1884--1908, 
першому авторові; пізніші дані вираховував інж. Комарницький, що склав 
за ті ж роки окремого графіка за методою проф Є. Оппокова. 

23. Інформаційний бюлетень Укрмету. Том ІМУ--М. 1925--1926. Київ, 
1927, 131 сс. В цьому томі надруковано, з запізненням на два роки, деякі 
праці співробітників Науково-Дослідч. Катедри Гідрології, що нею ке- 
рував проф. Є. Опоков, а саме: 1) інж. 4. Опієвського, До питання 
про будову витрат річок для зимового періоду, сс. 36-- 44; в цій 
статті подаються 27 зимових витрат р. Дніпра біля м. Київа, які міря- 
'лись протягом 1914--1921 року; 2) інж. В. Назарова, Спроба удоскона- 
лити формулу проф. Є. Опокова для довготермінових завбачань висоти 
водопілля біля м. Київа, сс. 81--89; і 3) Його ж таки стаття, Залежність 
між висотами весняного водопілля р. Дніпра коло Київа та Лоєва, При- 
п'яти коло Мозиря й Десни коло Чернигова та кліматичними елементами 
басейнів, що лежать вище, сс. 90--100. В цих працях автор використовує 
засіб передбачати рівні річок і зокрема їх водопілля, вживаючи методи 


Гідротехніка, гідрологія та водне господарство 121 


кореляції, як це запропонував і приклав вперше до р. Дніпра та Десни 
проф. Є. Опоков 1923 р. 

24. Свод постановлений 2-го Всесоюзного (14-го) водопроводного и 
санитарно-технического с'єзда. (Харьков, 7--15 мая 1927 г.) Москва, 
1927, 64 сс. України торкаються такі доповіді: 1) ЇІнж. ,4. Тіц, Історія 
розвитку водопостачання м. Харкова, сс. 17. 2) До. А. Марзеєв, 
Санітарний стан України, сс. 15. 3) Інж. М. Панов, Про стан водопоста- 
чання та ближчі перспективи розвитку і поліпшення водопостачання міст 
України, сс. 18. 4) Інж. М. Лондон, 4. Гец, проф. М. Малишевский та 
інж. М. Славянов, Про водопостачання Донбасу, 19 сс. 5) Проф. В. Іванов, 
Групове водопостачання сіл і міст Одеського району, 19 сс. 6) Проф. 
М. Малишевський, інж. 4. Ти, д-р І. Хецров та проф. А. Семіхатов, 
Артезійські води, їх здобування та використовування, 22 сс. 7) проф. В. Ті- 
монов, Про планування водного господарства в звязку із завданнями во- 
допостачання, сс. 23 (автор звертає увагу на праці ЇІнст. Вод. Госп. Укра- 
їни). 83) Їнж. ,Д. Тіц, Про роботу ерліфтів харківського водотягу, 29 сс. 
9) Інж. Д. Черкес, Каналізація м. Харкова, сс. 42. 

25. Інж. Є. Тами, Работа подмеловьх скважин киевского городского 
водоснабжения в период 1897-- 1927 г. ,Вісті Наук. Досл. Інст. Водн. 
Госп. Укр.". Том І, 1927, сс. 173-- 190. Автор подає цікаві відомості про 
роботу артезійних підкрейдяних свердловин київського мійського водопо- 
стачання і рішуче заперечує твердження геологів про зниження протягом 
часу рівня води та зменшення дебіту водовмістного підкрейдяного позему 

Київа. Зменшення подачі води в свердловинах пояснюється замулен- 
ням фільтрів з дуже густою дротяною сіткою в свердловинах; після ре- 
монту свердловин дебіт їх знову, збільшувався. 

26. Проф. Н. Г. Малишевский, Изьсканиє источников для водопро- 
вода г. Сталина. »Санитарная техника". 1926, декабрь, Хо 3-4, сс.9--17. 
Подаються відомості про водопостачання з грунто их вод м. Сталіна 
(ЮОзівка), з критичним підходом до висновку геологічного про кіль- 
кість води (проф. В. Лучицького). 

21. Н. Г. Малишевский, К вопросу об определений мощности под- 
мелового артезианского потока у города Харькова. , Праці першого 
з'їзду дослідження продукційних сил та народнього господарства України". 
Том І-й, 1926, сс. 302--323. Цю статтю автор раніш надруковав в часо- 
пису: зКоммунальног Хозяйство", Харьков, 1925, Мо 2. 

28. М. Майізсрешіку, Біп пецез Міне| гик Везіїпатацпо дЧег ЗійгКе 
Чез Юпіеготипдзіготез. ,Озезипадреііз-Іпяепіеит". 1927, 18 Ципі, 25 Ней, 
55. 469--472. Наводяться дані попередньої статті відносно артезійського 
водопостачання м. Харкова з підкрейдяного водовмістного позему. 

29. Руої. Е. Орройою, І е Сбозупсіїпа! де ГОКкуаїпе еї Іа Вакгідге Де- 
уопієппе ди Роіеззіб еїс. »Аппаїсз Че Іа ЗосібїЄ сбої. де Веісідие". 
Т. МІХ, 1927, 25 сс. Автор дає декілька геологічних перетинів в районі 
української тектонічної мульди та декілька таблиць з зазначенням гли- 
бини та рівня залягання глибоких водовмістних шарів цеї мульди так в 
межах України, як і далеко по за її межами. 

30. Проф. //. А. Двойченко, Артезианскивє водь и колодць Мелито- 
польського округа. С приложениєм б-ти профилей. Одесса, 1927, Ю.О.М.О,., 
вьш. МІЇ, 120 сс. Подаються відомості про 478 свердлових колодязів-Мелі- 
топольської округи та описи 62-х свердловин, що на їх підставі прикла- 
дено шість гідрогеологічних перетинів. В пояснювальному тексті на 28-ми 
сторінках дається характеристика водовмістних поверхів. 

31. Проф. ГП. А. Двойченко, Артезианскиє водь и колодць Мелито- 
польского округа. Часть вторая. Геоморфологический очерк, педологи- 


122 . Бібліографічний огляд 


ческий, геологический и гидрогеологический очерки с приложением гип- 
сометрической и гидрогеологической карть. Одесса, Ю.О.М.О., вьш. МІ, 
1929, 33 сс. 

32. Е. Л. Личкова, Каталог буровьх скважин Украийньт (бьвш. Вольн- 
ская, Киевская, Подольская, Полтавская. Харьковская и Черниговская губ.). 
Вьш. 1-й, 1927, 190 сс. Подається список 1261 свердловини з деякими 
відомостями, в формі таблиць, про характер залягання водовмістних шарів 
грунту, кількість та якість води в свердловинах. Останні розподілено по 
округах. На жаль, в цифрах чимало помилок, навіть крім тих, що їх 
виправлено рукою. 

33. Проф. /. Шовленів, Гідравліка підземних вод. Подебради, 1927, 
48 сс. Це дуже цікава невелика праця, що торкається тої галузи гідрав- 
ліки, яку найменш розроблено, а саме руху підземних вод. Брошуру цю 
видано в Чехах, і про неї мало в нас відомо, тимчасом було б дуже ба- 
жано її надруковати Й у нас, з виправкою деяких друкарських помилок. 

34. Інж. Г. Сухомен. Гідравліка. Київ, Іінж. Меліор. Технікум. Видав. 
секція меліо-гуртка, 1927, літограф. 384 сс. Це майже перший виданий 
на Україні (в кількості всього двісті примірників) курс гідравліки україн- 
ською мовою. Докладну рецензію на цей курс проф. Є. Оппокова 
надруковано в ,Наук.Техничн. Вістнику", 1927, Ме 7--8, сс. 268. Курс 
цей заслуговує щоб видати його друкарським накладом в більшій кіль- 
кості. 

35. І. Чварко, Обслідування меліоративних потреб та умов обводнення 
і водопостачання Слав'янського, Попаснянського та Лисичанського райо- 
нів Артемівської округи. ,фЗаписки Київ, С.Г. Інституту". Том ІЇ, 1927, 

119--150 і окремо. Автор подає наслідки власних досконалих до- 
сліджень про умови водопостачання та меліоративні потреби в зазначених 
районах Донбасу. Цінний табличний матеріял з обміру багатьох. колодязів, 
їхньої глибини, якости води тощо, з відомостями про кількість населення 
і худоби та про забезпечення водою окремих сел і хуторів. 

36. Інж. М. Лоташівський, Як збудувати криницю та захистити її від 
засмічування. Вид. ,Радянський Селянин", Харків, 1927, 64 сс., з 12-ма 
малюнками. Невеличка популярна боошура, яку "написано оригінально. 
Обмаль малюнків. Докладний розгляд її дає проф. Є. Оппоков в ,Україн- 
ському Землевпоряднику", 1927, ч. 10--11. 

37. В. Тихомиров, Перспективь развития водного хозяйства на Ук- 
райне. ,Хозяйство Украйнь", 1927, октябрь, Ме 10, сс. 95--109. Автор 
подає підсумки капітальних витрат, що передбачаються за п'ятирічним 
планом розвитку водного господарства України УкрДежіланом в сумі за- 
галом 432 міл. карб. Сюди входять витрати на водно-земельні меліорації, 
сільське і міське водопостачання, водопостачання та каналізацію курор- 
тів, теж промислових підприємств, на поліпшення водопостачання заліз- 
ничного, на поліпшення водяних шляхів та збільшення флоти, на поліп- 
шення морських портів, на спорудження гідросилових станцій і зокрема 
Дніпрельстану, на торфове господарство, на рибне господарство і на на- 
уково-дослідчі роботи в справі водного господарства ріжних НарКоматів 
(Н.К.З.С., Н.К.Щ.С. та Науково-Дослідч. Інституту Водного Господар- 
ства України). Євген Оппоков. 


Техніка. 
У 1927 р. в царині інженерії на Україні переважно розроблялися пи"- 


тання будівельної механіки, почасти практичної (застосованої) механіки 
та теплотехніки. Центрами наукової думки були Київ, Харків, Одеса; 


Техніка 123 
Дніпропетровське (к. Катеринослав). Значну кількість друкованих праць 
одержано із науково-дослідчих катедр, що утворені Укрнаукою для під- 
готування професури. 

Будівельна механіка. Три головних напрямки визначає науко- 
вий рух будівельної механіки на Україні: спеціяльне дослідження мостів, 
дослідження будівельних матеріялів та розрахунки з теорії конструкції. 
В той час, коли раніш дослідники мостів з'осереджувались головно на 
теоретичних питаннях мостової будови, в останні часи чим раз більшої 
ваги набуває експеримент, бо ті складні явища, що спосгерігаються під 
час роботи моста під впливом потягів, дотепер теорія ураховувала надто 
схематично. В останні часи одержано силу фактичного матеріялу щодо 
поведінки мостової будови в умовах експлоатації, отже спеціяльні наукові 
мостові бюра, про які раніш і не дбали, тепер призначені розробляти цей 
експериментальний матеріял. Мостова наука мабуть напередодні перегляду 
основних засад до методи розрахунку та конструктування мостів. 

В справі вивчення механічних властивостей будівельних матеріялів 
звернуто увагу на методику випробування щодо її певности та спрощення, 
на поліпшення матеріялів підчас вироблення та можливости відновляти 
якість протягом екеплоатації, чим раз збільшується зацікавленість теоріею 
міцности та питанням про втому металів. Нерозвязане ще грунтовно 
питання про першу причину втоми ускладнюється ще через те, що спо- 
стережено втому неметальових матеріялів. Порушується питання про втому 
та старіння конструкцій. Систематично починається дослідження меха- 
нічних, фізичних та технологічних властивостей будівельних матеріялів 
в звязку з вивченням продукційних сил країни, а також в звязку з акту- 
альністю здешевлення будівництий. На жаль наша література ще не одбиває 
питань про динамічну, міцність матеріялів та конструкцій. 

Щодо теорії, інженірких конструкцій, то в останні часи зосереджується 
увага на гіперстатичних системах, тому набувають ваги найновіші методи 
будівельної механіки, техніка інтегрування пружної лінії й пружної поверхні, 
математична метода кінцевих ріжниць і разом з тим удосконалення 
щодо техніки переведення складних обрахунків гіперстатичних систем. 

Практичну механік у поширюється в галузі гідро- та аеродинаміки, 
досліджується двигуни для літаків та смоків. Спеціяльну увагу звертається 
на паровози та тягові розрахунки залізниць. Щодо механізмів, то вже 
цікавляться впливом пружности на точність роботи механізмів, урахо- 
вуються пружні динамічні ефекти тощо, але не втратили ще ваги й старі 
загальні питання технології, як теорія різання Й инші. 

Теплотехнічна наука встала на шлях широкої організації в звязку 
з потребами господарства: розгорнуто мережу установ, науково-технічних 
бюр, засновано спеціяльний часопис.. Тому можна сподіватися, що неза- 
баром будуть і наслідки їхньої наукової праці. 


Покажчик додаткових скорочень). 


Д.В.У.-- Державне Видавництво України. 

З К.ІН.О. -- Записки Київського Інституту Народньої Освіти. . 
Н.З.К.Д.К. -- Наукові Записки Київських Науково-Дослідчих Катедр. 

Н.З.Х Т.І. -- Наукові записки Харківського Технологічного Інституту. 

Н.Т.ЖК. -- Научно-Технический журнал (Одеса). 

Н.Т.У.-В.Р.Н.Г. -- Науково-Технічне Управління вищої ради народнього господарства. 


Сборник Л.И.Й.П.С. -- Сборник ДЛенинградского Йинститута Йнженеров  путей 
сообщения. 


С.П.-- Строительная промьшленность (Москва). 





1) Покажчик скорочень див. в ч. 4 ,України" за минулий рік, огляд літератури, 
зТГехнікаб, с. 175. з 


124 Бібліографічний огляд 


фаманцннн нано стано таня а о о ато 


Увага. Надалі слід було б в наших оглядах охопити праці тих українських науко- 
вих робітників, що друкують чужою мовою або перебувають поза межами України. 
Тому до них ми звертаємось з щирим проханням, надсилати нам повідомлення про надру- 
ковані праці, а ще краще -- надсилати примірники на адресу: Київ, вул. Короленка 55/15 
Інститут Технічної Механіки. Про одержання примірників друкуватимуться повідомлення. 


Її. Речовини й енергия. 


1. А. А. Вопилакин (Одеса). Бурне угли Украйнь. Н.Т.Ж., Хе 7 -- 10. Наведено ана- 
ліви вугілля 8 ріжних місцевостей України, що свідчать про добру якість вугілля порів- 
нюючи із німецьким та про перспективи буровугільної промисловости на Україні. 

2. Їнж. Г. Грос (Часів-Я0). Н.Т.В., ч. 7-8. Шахтна піч для випалу масних глин. 

3--4. М. 4. Зуев. Порошкувате паливо, Н.Т.В., ч. 9. 

1. С. Коган. Каолін Волноваського району. Н.Т.В., ч. 9. 

6. А. Крамаренко (Харків). К вопросу о нормах технического контроля в фарфорово- 
фаянсовой и стекольной промьшленности, Вид. Н.Т.У.--В.Р.Н.Г.--У,С.Р.Р., ч. 20, вьш. МП, 
Харків, 1927, 30 с.с. 

7. Їнж. Ф. Лисенко (Київ). Український силекс та його значіння для керамічної 
промисловости Н.Т.В., ч, 2. Наведено таблицю порівняння з закордонним. 

8. Проф. В. С. Лисін (Київ). Наслідки дослідження української порцеляни та фаянсу. 
Н.Т.В., ч. 5-6 та 7--8. Подається таблиці досліджень ріжних заводів України та висновки 
про кожний з них зокрема щодо якости продукції заводу. Взагалі порцеляна й фаянс 
на Україні цілком задовольняючі , 

9. Проф. ф. Мазуренко та О. Левицька (Харків). Вогнесталість та хемічний склад 
глини. Н.Т.В., ч. Ї. . 

10--11. Проф. Є. Орлов. инж. А. Крамаренко, инж. Слонимський (Харків). Техни- 
ческий контроль в огнеупорной и кислотоупорной промьшшленности. Харьков, 1927, вид. 
НТ.У.--В.Р.НГ.-У.С.Р.Р., ч. 20, вип. ЇХ. 

12. 4. Ф. Похилевич. Будівельні матеріяли та роботи. Х. 1927, Д.В.У. Це підручник 
для профшкіл, де досить повно описано вогнетривалі здешевлені конструкції. 

13. Їнж. В. Сагалатов (Київ). Мушка на керамичних виробах та як боротися з нею. 
Н.Т.В., ч. 9. 

14. Їнж. І. Я. Слободяник (Київ). Викорисфування низькосортних глин для буді- 
вельної цегли. Н.Т.В., ч. 9 

Подається спробу вживання для цегли тих шарів глини, що лежать зверху над доброю 
глиною покладів Київщини, саме шарів жовтої та.чорної глини. Здобування цих глин 
значно дешевше, в той час як домішка їх до доброї звичайної глини не зменшує опор- 
ности цегли на стискання. Невеличка домішка навіть збільшує опорність. 

15--16--17. Проь. /. Фещенко- Чопівський. Поліпшення звичайного заліза способом 
термічної обробки. Н.Т.В., ч. 5 - 6. Подано загальні міркування щодо ваги термічної 
обробки для м'якого заліза та власні дослідження на кількох прикладах. Наслідки праці 
ілюстровано змістовно таблицями й мікрофотографіями. Через те, що ми маємо тут порів- 
няльні дані механічного випробування, хемічної аналізи, мікрофотографії поруч із даними 
термічної обробки, висновки досить обгрунтовані. Запропоновано систему поліпшення 
м'якого заліза: гартування за температурою 920, відгартування за 650--7000 із щвидким 
охолодженням, далі термічна обробка" за 4000 зв повільним остиганням разом із пічкою. 


П. Будівельна механіка. 


18. Їнж. Біруля (Харків). Спрощена формула для обчислення отвору малих мостів 
та труб. Н.Т.В., ч. 5--6. Після критичної ,аналізи існуючих формул, що досить складні 
та дають порівнюючи незначну точність, автор запропонував порівнюючи прості формули, 
що їх наслідки більш-менш, збігаються з наслідками перших формул. Через проблема- 
тичність таких розрахунків взагалі користування порівнюючи простими формулами треба 
вважати за доцільне. 

19--20. ЇІнж. 4. 4. Голов (Київ). Из практики работ первой районной мостовой 
станции. Сборник Н.Т.К., ч. 14. Описано роботу станції протягом двох років та подано 
таблиці. 

21. Е. А. Клех и инж. М. Н. Яцьна. Методика статических напряжений в метал- 
лических мостах. Сборник Н.Т.К., ч. 14. 

22. Инж. Е. А. Клех. Методика измерения статических прогибов мостовьх ферм. 
Сборник Н.Т.К., ч. 14. ' 

23. Проф. Е. О. Патон та инж. Є. А. Клех. Методика статических  продоль- 
ньх перемещений подвижного конца ферм под движениєм временной нагрузки. Сбор- 
ник Н.ТК,, ч. 14. 

24, Проф. Е. О. Патон та инж. В. ИЙ. Лабзенко. К вопросу о деформациях верхнего 
пояса откритьх мостов. Сборник Н.Т.К. ч. 12. Грунтуючись на вимірах київського мосто- 
дослідчого бюра та мостового бюра Швайцарських залізниць, автори приходять до вис" 
новку про те, що викривлення горішнього гурту мостової ферми від навантаження вихо- 


Техніка , . 125 


дить через нерівномірний угин поперечних балок, також через первісне скривлення гурту. 
Запропоновано наближену формулу для урахування додаткових напружень від останньої 
причини. 

25. Проф. Е. О. Патон, инж. Е. А. Клех та инж. В. Г Лабзенко. Распределениє 
напряжений в злементах пролетньх строений. Сборник Н.Т.К., М 12. Статтю присвя- 
чено експериментальній перевірці гіпотези про те, що напруження перетину змінюється 
за законом площі. Сила спроб, переведених київським мосто-дослідчим бюром підтверджує 
цю гипотезу щодо гуртів мостової ферми. Цікаво, що в частині статті зроблено спробу 
висвітлити питання про розподіл напружень поміж елементами перетину гуртів. 

26. Проф. Е. О. Патон та інж. 4. Ф Гай. Мостові звязні із зниженими підпарними 
вузлами Н.Т.В., ч. 7-8. Переведено порівняльні обрахунки для мостових ферм із звиже- 
ними вузлами на підпорах поруч із звичайними. Для отворів 90--180 м. виходить, що 
переваги зниження вузлів не має. , 

27. Проф. Е. О. Патон та інж. А. Ф. Гай. Нерозрізані звязні з тимчасовими 
суглобами. Н.Т.В., ч. 3. Переведено порівняння ваги розрізних та нерозрізних ферм на два 
отвори з тимчасовим суглобом, що містився на бику. Виходить, що тимчасові суглоби 
для отворів 100--180 метрів зменшують вагу ферм на 59/о, якщо порівнювати з розріз- 
ними фермами. 

28. Инж. М. Н. Яцьшна та проф. Є. О. Патон. К вопросу о вертикальньх ,колеба- 
ниях пролетньх строений. Сборник Н.Т.К., ч. 11. Висновки з переведеної у київському 
мостовому бюрі спроби 572 мостів і наведених діяграм Френкеля. Встановлено залежність 
частоти коливань з отвором, з вагою потягів. Пропонується нескладний спосіб визначати 
критичну хуткість. : 

29--30. Инж, Б. Скрамтаєв (Харків). О нормах притока водью к искусственньтм 
сооружениям мальх отверстий. С.П. ч. 8. Критичний огляд норм, запропонованих 
НІК.-Н.К.Ш. (Москва) та деякі фактичні коефіцієнти з власного досвіду. 

31. Інж. Ф. П. Бєлянкін (Київ). Машина для випробування матеріялів на втому 
при повторному навантаженні, Збірник І.Т.М. У.А.Н., ч. 2. Описано машину конструкції 
автора, що спровктована за принципом Х/0Біег'а, але має оригінальне автоматичне вклю- 
чення Й виключення з електросітки підчас зламування бруска. Машиною з успіхом кори- 
стується механічна лаборатория К. П Інституту. 

32. ЛА. С. Длугач. Современнье методьш исиьітания качества металлов и их сплавов. 
Под ред. А. А. Байкова. Харьков. Докладно з'ясовується сучасний стан спроби металів. 

аємо відомості про випробування металів і відповідних машин та приладів. Книга має 
багато змісту при невеликому розмірі (188 с.с.): механічні спроби, хемічні, фізико-хе- 
мічні, металографічні, термічні, ділятометрічні, магнітометричні і електротехнічні. : 

33. Інж. Л. Длуач (Харків). Випробування клинків та платівок різальних апаратів 
убиральних машин Н.Т.В., ч. 2. Повідомлення про переведене в інституті прикладної 
хемії випробування клинків та платівок за нормами ДЇМу та критика методи, яка викли- 
кає сумніви саме щодо умов клинків та платівок різального приладу. 

34-35. ЇІнж. С. С. Некритий (Київ). Втома виливків легких алюмінійних стопів 
при повторно перемінних навантаженнях. Збірник Ї.Т.М--У.А.Н., ч. 2. З метою з'ясу- 
вати, чи мають алюмінійні стопи границю втоми, що не була ще до цього часу встано- 
вленою, автор зробив кілька досліджень. Наведені криві втоми, на нашу думку, не яскраві. 
Через те, що в одному випадку границю втоми визначено, а в одному випадку вона є 
не досить обгрунтованою, не можна вважати питання розвязаним. 

36--37. інж. С. С. Некритий. Порівняльні дослідження механічних властивостей 
виробів з ковкою чавуну, що виробляють европейським і американським способами. 
Вісти К.П.Ї., ч. 2. Докладно описується процеси виробництва чавуну за европейським 
і американським способом, нарешті переводиться порівняльне механічне дослідження ча- 
вунів. Висновок: американський спосіб є кращий од европейського. 

38. Проф. К. К. Симинський (Київ). Матеріяли до питання про втому зварного 
заліза старих залізничих мостів. -- Збірник Ї.Т.М.--У.А.Н., ч. 2. Тут наведено наслідки 
дослідження з старим залізом 5 мостів залізних і ланцюгового моста по-над Дніпром, 
матеріял яких був у роботі від 30 аж до 70 років, Зразки заліза досліджено рівнобіжно 
так ті, що мало робили, як і ті, що робили батато. Наслідки подано у вигляді діяграм. 

исновок, що ознакою старости мосту не може бути тимчасовий опір, ані модуль пруж- 
ности, а робота статичного розриву, або границя витримування змінних напружень, 
також -- подовження підчас спроби розривання. 

39. Про р. Я. В. Столяров (Харків). До характеристик механічних властивослей заліза 
Й стали. Н.Т.В., ч. 5--6. Огляд думок про практичну вагу числових характеристик, якими 
оцінюються механічні властивості металів. | 

40. Г. А. Фещенко-Чопівський (Львів). Про причини поставання щілин на тілі паро- 
вого казана, Н.Т.В., ч. 9. За даними літератури та своїми власними міркуваннями автор 
малює умови, при яких з'являються щілини на казановому залізі. За причини щілин 
мусять бути: середові перенапруження, що виникають від попередньої механічної та тер- 
Мічної обробки, від умов роботи казана, хемскладу води, коливання температури в умовах 


126 Бібліографічний огляд 


експлоатації казана, та геометрична форма казана і його окремих деталів, тощо. Подано 
відомі способи виявляти ці щілини. та наведено порівняння. Наприкінці автор посилається 
на запропонований ним спосіб поліпшення заліза (див. попередню статтю). 

41--42. Інж. В. Блох (Харків). Обчислення фундаментів толокових машин Н.Т.ЇК. 7). 
Тут розглянуто рух системи: двигун і фундамент, спочатку яко плоский поземий, далі 
розглянуто'умови обертання біля прямовісної евентуальної осі, ураховуючи опір тертя 
по основі фундаменту. Наведено низку прикладів розрахунку. На жаль не ураховано 
пружности середовища, як це робиться в останні часи в низці німецькик дисертацій 
р. 1915-17 та в статтях, що вміщені в 7. Ї. апдем. Май, и. Меср. 

43. Проф. Г. 4. Дубелир, и инж. Н. А. Шапошніков (Китв, Ленинград). Исеследо- 
ваниє деформаций грунта посредством злектрических измерений. Сборник ЛИЙЛ.С,, 
вьш. ХСМІ. Працю присвячено цікавому але складному питанню про напружений стан 
сипкого тіла; а саме, зроблено спробу вимірювати зміну щільности засобом електричного 
току (гальванометр). Коли поставити запропоновані електроконтакти в ріжних місцях грунту, 
то через амперметр будемо мати щільність у цих місцях, цеб-то -- розподіл щільности у 
масі сипкого тіла; Через зміну щільности -- маємо уявлення про деформацію. Наслідки 
праці не вважаються за остаточні, проте подаються у вигляді таблиць і діяграм. Виходить 
логаритмічна залежність току від щільности, напруга тиску зростав на глибину, але не так 
як гідравлично, зовнішнє навантаження вперше дає майже пластичну деформацію, повто- 
рення тиску не вторить першого процесу деформації, спостерегається надзвичайний 
вплив часу. Складне питання примушує поставитись до висновків обережно. Роботу по: 
чато у Київі р. 1914, закінчено в Ленінграді р. 1920. 

44. С. Г. я Зальцбері (Одеса). О расесчете круглой пластинки при помощи квадратур. 
Н.Т.Ж, ч. 7--10. Застосовуючи спосіб А. Рорр'а, автор подає загальний спосіб безпосе- 
реднього складання рівняння пружної поверхні круглої платівки із симетричним обтя- 
женням: розглянуто обтяження суцільне, також перервне у формі кільця та наведено 
приклади. 

45. Проф. 4. Н. Ксандров (Харків). К теории кривого бруса. Н.З.--Х.Т.І., т. ЇЇ, в. 1. 

ерез аналізу відомої формули для напруження кривого бруса, автор сконстатував теж 
відомий взагалі факт пересування нейтральної віси до Центру кривини бруса, та вста- 
новив, що найбільше відхилення від центру ваги перетину не перебільшує половини 
височини перетину. 

46. Проф. Й. Г. Куликівський (Київ). Основи методу пружистої лінії, Вісти К.П.І. 
Автор трактує рівняння пружної лінії, яко стрічку Тейлора, через що в окремих випадках 
гнуття балок та рам рівняння пружної лінії складається порівнюючи без перешкод, часом 
простіш од звичайного. 

47. Проф. К. К. Симинський (Київ). Строительная механика. Система с 'лишними 
неизвестньшми, Ця книжка на 27 аркушів являє Й частину грунтовного курсу так званої 
статики споруджень. Крім оригінальної програми, тут ми маємо своврідне доведення 
основних теорем курсу та оригінальні задачі. 

48. Проф. Я. В. Столяров (Харків). Технічна механіка. Опір. матеріялів. 2 вид. 
Автор ставить собі складне завдання про підручник з опору матеріялів для профшкіл, 
де ще не викладається вища математика і задовольняюче його розвязує. Книжка є цікавим 
типом підручника, добре ілюстрованого прикладами й задачами. 

49. Їнж. П. Д. Шевецов (Київ). Пошкодження турбін заводу А.Б Т. на київській 
центральній електричній станції Н.Т.В., ч. 9. 

50. Г. Я. Штаєрман (Київ). Про розрахунок пиліндричного резервуара із стінкою 
змінної грубини. -- Збірник ІЛМ.--У.А.Н., ч. 2. Автор застосовує рівняння пружної 
лінії; що його без перешкод інтегрується і що, в той же час, ураховує зміну грубини 
стінки в умовах, близьких до практичних. 


Ш. Практична механіка. 


51. М. С. Васильев (Одеса). Теорема Грасгофа про шарнірний чотирьохбічник, 
7 З.ОЛ.Н.О., том Ї. Подано простий вираз і доказ теореми, що має вагу в кінематиці 
механізмів. 

52. С. Герніросс (Харків). Метод вьбора найвьигоднейшего профиля азропланного 
крьшла. Н.Т.Ж, ч. 7--10. рунтуючись на думці, що найвигіднішою формою крила мусить 
бути така, яка відповідає найменшій витраті спроможности, автор запропонував графіч- 
ний спосіб розрахунку розшукати найвигідніший профіль для крила літаків. 

53. Проф. БВ. Добровольський (Одеса). Передача гнучкою биндою з натяжним коточ- 
ком. Н Т.В., ч. 2. Обгрунтовується корисність повернутися знову до вживання натяжного 
коточку та подається кілька вказівок до провктування. 


54. Інж  Л. Косякин (Харків). Зменшення некорисного простою паровозів підчас 
Ь ч 


|) Научно-Технический Журнал (Одесса), що з'явився в результаті реформи жур" 
налу Н. и Т. (Наука и Техника). 


" Техніка 127 


й 


промивання. Н.Т.В., ч. 9. Подається засіб прискореного та нешкідливого промивання 
парових казанів, досліди та теоретичні міркування. 

55. Проф. Д. Н. Ксандров (Харків). Анализ кривьшх графиков нового приєма азро- 
динамического рассчета. Автор зважає на те, що рівнання кривої, яку застосовується 


- у) 


в новому аеродинамічному розрахунку с су Ще не вивчена досконально і тому 
Ю У 
дехто з авторів переводить відповідні обрахунки помилково. Стаття проф. Ксандрова 


наводить аналізу основної кривої б та робить деякі практичні висновки. 

56. Проф. В. Монич (Харків). Паровознье тележки с секторовидньми возвращаю- 
щими устройствами. -- Н.З.Х.Т.І. 1), том П, вьш. 1. Тут описано ріжні типи парових 
візків ів секторними пристроями, що повертають, та наведено докладну теорію Й обра- 
хунки цих візків. Нарешті розглянуто приклади візків, що ними користуються залізниці 
фактично. Їрунтовна праця на 5 арк. 

57. Проф. Я. М. Маркович (Київ). Графічне визначення елементів руху баби паро- 
вого молота з автоматичним паророзділенням Н.З.К.Д.К., т. Ш, ч 1. Показується, як за 
паровою діяграмою молота можна графічно збудувати такі діяграми: сила-шлях, час-шлях, 
швидкість-шлях, пришвидчення-шЛях, а також зазначається спосіб добору належних мірил 
до будування діяграм. Порівнюється точність способів будування. 

58. Проф. /. Ф. Проскура (Харків). Насось пропелерного типа. Н.3. Х.Т.І., т. П, 
вип. 1. Ці смоки добрі для справи меліорації, для санітарно-гідротехнічних обладнувань, 
де взагалі може траплятися засмічення смоку. Автор пропонує теорію пропелерного 
смоку, наводить приклад розрахунку за цією теорією та експериментальну перевірку 
теорії в лабораторії Харківського Технологічного Інституту. Наслідки експерименту дають 
певні практичні вказівки. 

59. Проф. Г. Ф. Проскура. Определениє диаметра воздушного винта из условия 
шіпіптшт'а, потерь. Н.З. Х.Т.І., т. П, в. 1. Звичайно за Кагтап'ом та Віепеп'ом діяметра 
повітряного гвинта визначається графічно. Автор застосував аналітичну методу, що часом 
має перевагу. 

60. Інж. С. С. Рудник (Київ). Зусилля різання та його компоневти. Н.З. К.Д.К., 
т. 3, ч. 1. Висновки з сучасних даних з осйовних питань теорії різання металів. Форму- 
люється основні положення теорії різання, які вважаються за безперечні, наведено прості 
формули для визначення сили різання, намічається щлях майбутньої праці в справі 
різання металів. 

61. Інж. С. В. Серенсен (Київ). До питання про динамічне врівноваження трибових 
передач. Збірник І.ЛТ.М.--У.А.Н., ч. 2. Тут подано аналізу розподілення зусиль між зуб- 
цями та наведено критику проблеми врівноваження трибків. 

62. Інж. С. В. Серенсен. Розрахунок додаткових ефектів в машинах на втому. Збір- 
ник Ї.Т.М. У.А.Н., ч. 2. Тут подано обрахунок критичних коливань та відповідних впливів 
на роботу машин. 

ІУ. Теплотехніка. 


63. К. О. Зворикин. Спалювання дешевих сортів палива. Н.Т.В., ч. 4. Описано 
проєкт автора для нової системи паливні для бурого вугілля, торфу, тирси й взагалі 
поганого сорту палива. 

64. Проф. М. Зуєв (Харків). Про сучинник видатности паровичної установи. 
Н.Т.В., ч. 7-8. 

65. Проф. М. 4. Зуєв. Проблеми сучасної теплотехніки. Повітряний економайзер. 
Н.Т.В., ч. 3 14. 

66. Проф. Г. Жирицький. Сучасне турбобудівництво., Н.Т.В., ч. 7- 8. 

67. Інж. Киккулькин. Міряння температур перегрітої пари та живільної води. НИ.В., 
ч. 9. Описано пірометр автора та подано міркування про його перевагу над тими піро- 
метрами, що до тепер існують. 

68. Проф. Г. А. Ладиженський. Штучний тяг у паровозах, Н.Т.В., ч. 9. Подається 
розрахунок тягового процесу у паротяговому димарі та висловлюється побажання про 
експериментальну перевірку коефіцієнтів, що звичайно вживаються при тих обрахунках. 

69--70. И. 4. Трефильев (Київ). Опьт тепловьіх подсчетов пирогенетических реак- 
ций. 189 сс. вид. ,Коксобензол", Київ. Перша видана російською мовою керівнича книжка 
з галузи пірогенетичних реакцій. 


У. Електротехніка. 


- 


71. Инж. О. Брон та инж. А. Хинкулов. Об одной конструкции регулирующего транс" 
форматора. Н.3. КТ, т. П, в. 1. Досвідні устаткування для дужого вольтажу потрібують 
доброго плавного регулювання. Для цього з фірми Косі и. Зіеуге! запропоновано відпо- 


п 


1) Наукові Записки Харківського Технологичного Інституту. 


5 


128 | | | | (0 0 00 Бібліографічний огляд | | | | | ||| 


відний регулюючий трансформатор. Автори статті доводять, що цей трансформатор не 
розвязує питання. 

72. Проф. 4. Мобросердов (Одеса). Новая формулировка ЇЇ закона злектролиза Фарадея 
в связи с новьтіми достижениями техники физического аксперимента. НТК. ч. 7--10. 

73. Л.О. Кордиш (Київ). Основні характериствки процесів у провіднику зо струмом. 
ЗКІН О., кн. І. 

74. Проф. А. К. Котельников (Київ). К увопросу об злектропроводности металлов. 
Т. и Т. 6. п., ч. 46. Проблему електропровідности об'єднується з проблемою тепло- 
провідности. 

75, П. Лапинський (Київ). Сучасні тоорії метальової електропровідности зКІНО. 
книга П. 

76. Інж. Б. Цоманюк (Одеса). О емкости системь параллельньх проводов. Н.Т.ЇЖ., 


ч. 7 -- 16. 
Акад. Костянтин Симінський. 


Українське пластичне мистецтво. 


Цей огляд з'являється в друку з значним запізненням найперше тому, 
що деякі видавництва і часописи кінчають свій рік дуже пізно, так що 
ріжниця з календарним роком часами доходить до кількох місяців. Инша 
причина -- загальновідомі труднощі в подібній бібліографічній праці, тим 
більше, що хотілося охопити не тільки видання Радянської України і 
Західньо-Українських Земель, але також закордонні в українській і чужих 
мовах, які торкаються українського мистецтва. Щоби надто не переля- 
довувати та не розтягати статті, наш огляд обмежується головнішими 
виданнями, розвідками і статтями. 

По змісту останній рік дав здебільшого праці з історії українського 
мистецтва з докладним монографічним обробленням поодиноких мистецьких 
пам'яток чи їх груп. З окремих галузів, так само як і в попередніх роках, 
найбільше розслідів припадає на стару архітектуру, графіку та ужиткове 
(виробниче) мистецтво. З сучасного мистецтва найбільше статей при- 
свячено малярству, дуже мало різьбі й майже нічого сучасній, новітній 
архітектурі. Треба думати, що ці ненормальні явища і ,перебої" в праці 
є переходового характеру і вирівняються в дальших роках. Помітний 
значний інтерес до теоретичних та мистецько-педагогічних питань, осо- 
бливо в радянській пресі. З окремих установ та видавництв, що дали 
особливо цінні книжки, як змістом, так і своїм зовнішнім виглядом, треба 
відмітити Українську Академію Наук, Український Науковий Інститут 
Книгознавства, Українське Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, В-во 
»Українська молодь" і Мистецько-Промисловий Технікум у Кам'янці-По- 
дільському. Наукова праця над дослідженням старого мистецтва скупчу- 
валося головно при У.А.Н. і Наук. Товаристві у Львові. Видавничий рух 
по-за головними культурними центрами як Київ, Харків і Львів, помітний 
також на провінції. 

Бібліографічний огляд для зручности поділяємо за окремими галузями, 
притримуючись, з деякими змінами, системи міжнародньої бібліографії 
мистецтвознавства (|еЇпек-Етббійсі: Іпіегпабіопаїе Вібіїодтарбіе Дек Кипзі- 
угізвепзсрай, Вегіїп). В межах кожної такої групи дотримуємось, як і в 
попередніх наших оглядах, хронологічного порядку відповідно до окремих 
історичних пам'яток і топографічного в оглядах літератури з сучасного 
мистецтва. / 

Бібліографія, нові часописи. Не за прикладом минулих років 

у 1927 році сз'явилося кілька бібліографічних оглядів спеціяльно з пла- 
тичного мистецтва. В. Залозецький у ст. Еттебпіз8е Фег уліззепзсрай- 
йсреп Еогзсбипє йЬег айе Кипзіегвсбеіпипсеп іп 4ег Шкгаїпе (1914--1927) 
в ,МіНеіипсеп дез Шкгаїп. Х/іззеп5срав. Па5ійнші" (Вегіїп, Нен 1, 53 сс), 


Українське пластичне мистецтво 129 


де разом з бібліографічним покажчиком зробив критичну оцінку деяких 
видань. Крім того були опубліковані статті автора сих рядків: Видання 
з укр. пластичного мистецтва за 10 років (,Бібліологічні Вісти", Київ, 
ч. 2, сс. 115--120), ОЮКхаїпізспе УМегббепіїїсрипсеп йРБег ріазйізспе Кипзі 
іп деп Їсіліеп 2еВвп |абгеп (1917--1927) (, ДеїївзсіьгіН: біг зіамізсбе РЬіїоіосіе", 
Вапа ГУ, Н.1--2, Вегіїп - вийшло також окремою відбиткою, Вегіїп, 1927, 
12 сс.) Література з українського пластичного мистецтва за 1926 рік 
(,Книголюб", Прага, ч. 1, сс. 25--32; ч. 2, сс. 38--45). 

одо часописів, то можемо хіба констатувати сумний факт цпілко- 
витої відсутности не тільки періодичного видання, але навіть збірника 
спеціяльно присвяченого пластичному мистецтву. Місячник ,Українське 
Мистецтво", що виходив у Львові, припинився в кінці 1926 р. і більше 
не з'являвся. З инших часописів, що присвячували певне місце пластич- 
ному мистецтву можемо одмітити: ,Червоний Шлях", ,йиття і ФРево- 
люція", »Бібліологічні Вісти", ,ЄСвіт" (Львів), , Діло" (Львів). Ці часописи 
друкували статті переважно з сучасного мистецтва. Принагідні замітки і 
менші статті з'явилися також в часописах: ,Молодняк", ,Культура і По- 
бут" (додаток до харків. »Вістей"); »Всесвіт", Глобус" , "Нове Мистецтво?, 
»Українські Вісти" (Париж) і в новому львівському часопису ,/Киття і 
Знання". 

Творія мистецтва, мистецька освіта і виховання. Ве- 
ликий брак видань з теорії мистецтва в українській літературі ще Й досі 
світить пусткою. З минулого року можемо занотувати лише літографо- 
ване видання: /. Мірчук, ,Загальна естетика", вид. укр. студії пластичн. 
мистецтва в Празі, 108 сс. Окремі статті, що торкаються теорії ми- 
стецтва, з'явилися переважно в харківських виданнях: //. Г орбенко, Шляхи 
розвитку образотворчого мистецтва на Україні (ул, і Побут", ч. 14), 
Сучасні проблеми образотворчого мистецтва (,Ч ерв. Шлях, ч. 2, сс. 
293-915), Е--н, Художник сьогодні (,Молодняк" ч. 3, сс. 109--111), 
М. Скрипник, Політика ШНаркомосвіти в галузі мистецтва (промова), 
Київ, 74 сс.1). 

Питань мистецької освіти і виховання торкаються також статті /, Ї. Врони 
писані з приводу мистецьких виставок (див. нижче). Не згадуємо тут ре- 
фератів того самого автора, спеціяльно присвячених теорії мистецтва. 

Загальні історичні огляди. Минулий рік не дав жадного 
підручника чи загального огляду з історії мистецтва. Можемо хіба зга- 
дати двохтомову працю 1. Кбаи, Їагі Киззе, Рагіз, де за старими шабло- 
нами говориться про Київський і Чернигівський період російського 
мистецтва. 

рхітехтура. Найстаршої доби візантійського мистецтва тор- 
кається стаття Й. В. Ізмайлова, Византійськая капитель вь деревною" 
скомь музев (,Сборникь статей по археологій и византов.", Прага, 

с. 121--126). Хоч стаття друкована в Празі, вона. зраджує мале зна- 
я омство з новішою закордонною літературою у даному питанню. Загаль- 
ного характеру є невелика стаття ,Д. В. Лютоковича, До питання про 
походження старої української архітектури (Записки іст.- філ. відд. 
У.А.Н.", кн. ХШ--ХІУ, сс. 399-403). Дуже цінна фактичним і дослідчим 
матеріялом стаття покійного архітекта Вол. Пещанськог про Спас на 
Берестові (, Записки Ч. В. В., Львів), як учасника розкопів і дослідів 
цієї будови разом з акад. П. П. Покришкиним в рр. 1910--1918. Не 
менше важна розвідка В. Зуммера про маловідому в літературі »Юрієву 
божницю?, в Старогородку (,Записки іст. філ. відд. У.А.Н.8, кн, ХУ, 


5) Я. Фяппо: Мистецтво в радянськім будівництві (Культ. і Поб.«, ч. 14). 
Україна", кн. 6.--9. 


130 Бібліографічний огляд 


сс. 1--7). Архітектурі Львова присвячені статті М. Голубця: Підземний 
Львів (зДіло", Л. ч. 110--112) і Пожежа Львова 1527 р. (,Життя і 
Знання", Львів, ч. 3, сс. 78--80). Більша розвідка того ж автора про 
будову й фрески в Лаврові дає багато нового щодо стилістичних особли- 
востів цієї пам'ятки середньовічного будівництва та переводить докладний 
огляд літератури і ревізію дотеперішніх поглядів (,Записки Ч. В. В.Є, 
Львів), Загалом, від деякого часу в західньо-українських землях помітно 
заінтересовання історичними пам ятками монументального мистецтва, як 
про ще свідчать статті по часописах, напр., низка статей /. Крипякевича 
(про місто Коем'янець у ,Світі" та инші друковані в 1925 р.). С. Лю- 
барський дав більшу розвідку про місто Кодень на Підляшші (,Духов. 
сіяч", Варшава, ч. 5--8), де є дуже інтересна, мало відома в літературі, 
готицька церква. Деякий матеріял з архітектури находимо в праці А. Рго- 
сбазКі -- Нізїогіа піазіа Зігущга (І м/бм, МІ -- 262.-Ь 6 сс., з ЇХ таб, ілюстр.) 
і невелике видання про ,Скит Манявський" (Дев'ять оригін. фотограф. 
знимків з історичним поясненням. Перемишль, 24 сс.-К 9 табз. фо- 
тограф.). 

Дерев'яному будівництву присвячено кілька розвідок. Акад. О. Но- 
вицький в статті-- До питання про походження дерев'яної української 
архітектури (Збірник іст.філ. відд, УАН, ХХ» 51, 152--160) виводить 
трьохзрубну церкву від хати. Методологічного характеру є реферат В. С/- 
чинського виголошений на І з'їзді слов'янських географів і етнографів: 
Українське державне будівництво і методи його дослідження (Зрогпік І 
Зівхди зіомап5кусі яеоєтаїй а еїпоставі у Ргаге 1924. Ругаба, сс. 361-365). 
В Записках Науков. Тов. у Львові уміщені більші розвідки того ж автора 
про ,Бойківське будівництво" (з 31 ілюст.) - архаїчний тип будов на 
Карпатах та ,Будівництво міста Потилича" (з 24 ілюстр.), де збереглися 
дерев'яні будови і м. и. вежі з ХУЇ ст. Ці розвідки вийшли також окре- 
мими виданнями в серії ,Українська архітектура". Дуже цікаве спосте- 
реження зробив /.. 4аЇег-- співробітник , УМ/азпіїр5 МопаїзреНе бік Ваш- 
кип5і" (Вегііп, Н. 2, 102 сс.) про схожість Володимиро-Волинської Ка- 
тедри з Брамою в Мілеті з П ст. нов. ери (див. ,Україна?, 1928, ч. 3). 
б В останні 2--3 роки бачимо чимале оживлення над дослідженням ми- 
стецтва і зосібна архітектури ХІХ ст. Можемо констатувати, що таке 
саме явище помітне і в західньо-европейській літературі, де з'явилися 
великі синтетичні праці про малярство і архітектуру головно другої по- 
ловини ХІХ ст. В українській літературі в минулому році вийшли такі 
розвідки: ,Щ. П. Гордєєв, Матеріяли до художнього літопису міста Хар- 
кова (Записки іст. філ. відд, УАН, кн. ХШ- ХІМ, сс. 386--398); , Стара 
Одеса. Архітектура Причорномор'я" (Одеса); Ф. Донст: Види Київа 
серед. ХІХ в., що їх писав худож. Гроте (Запис. У.А.Н., кн. ХШ--ХІУ, сс. 404-- 
414); С. Д. Ширяєв, Алупка (Симферополь, 124 сс.). Особливо треба при- 
вітати видання одеського державного музею про стару Одесу-- майже 
одинока книжка в дотеперішній літературі про архітектуру Причорномор "я. 

З новітньої архітектури можемо занотувати небагато. Зі знанням 
справи написана кореспонденція Є. Холостенка про виставку сучасної 
архітектури в Москві (,Молодняк", Х., ч. 12), з деякими загальними по- 
глядами на сучасне мистецтво. Певне відношення до модерної (новітньої) 
архітектури має видання: /. Качинський, Селянська садиба та як її впо- 
рядкувати (Харків) і стаття А. Фічинськог про архітектурний конкурс 
(Укр. нива", В., ч. ч. 59, 61). Кілька полемічних статей та заміток з'яви- 
лося також у харківській і київській пресі з нагоди конкурсу на проєкт 
будинку київського вокзалу та мистецьких виставок. Невелика стаття 
у ,Всесвіті? була присвячена творчості архіт. В. Кричевського. 


Українське пластичне мистецтво 131 


Різьба. Ця рубрика виказує з року на рік малу кількість праць. 
Про старовинну різьбу маємо розвідки: Б. В. Фармаковський, Боспорські 
спартокіди в атенському різьбярстві (Збірник іст.-філ. відд. УАН, Хе 51, 
сс. 1133--1139); Д. Айналов, Мраморная группа жертвоприношенія Исаака 
(Сборникь статей по археол. ий визант. Прага, сс. 187--190); Є. Ни- 
кольськая, Декоративная резьба Самтавись: ,(Наук. Запис. Наук.-досл. 
катед. Історії України", Харків, Ме 6). З сучасного різьбярства, крім ре- 
цензії з нагоди виставок, одмітимо невелику статтю про львівського 
різьбяря К. Костирка у львівськ. ілюстр. часопису ,Світ", ч. 13--14. 

Малярство. Творчості ХІХ ст, і почасти сучасному малярству але 
»старших" мистпів присвячені невеликі, але добре видані брошури-мо- 
нографії в-ва ,Українська молодь" в Празі під редакцією проф. ,4. Ан- 
тоновича. В минулому році вийшли книжечки: С. Качмарської про Марію 
Башкірцеву, М. Футковського про С. Васильківського, М. Павленка про 
П. Левченка і /. Свєнціцького про Модеста Сосенка. Десята роковина 
з дня смерти С. Васильківського дала також пінну розвідку К. Сліпка- 
Москальцева (,Черв. Шлях", ч. 12, сс. 155--170) та окреме харківське 
видання--О,. Ніколаєв, Сергій Васильківський (на жаль ближче нам неві- 
доме). Як доповнення до цієї групи статей одмітимо інтересну фактичним 
матеріялом розвідку В. Зуммера, Врубель в Кирилівській церкві (Збірник 
іст-філ. відд. УАН, Ме 51, сс. 425--438) і статтю Є. Кузьмина, Перша 
школа малярства (,Черв. шлях", ч. 9--10, сс. 194--214). Цілий ряд ви- 
ставок сучасного мистецтва, шо відбулися протягом 1927 р. у Київі, 
Харкові та ин. містах дали досить велику літературу в статтях, оцінках, 
рецензіях і замітках, яку одначе зібрати досить тяжко. Занотуємо більші 
рецензії про виставку АРМУ у Київі: /. Я-ко і Г. К. в, Культ. і Побут", 
ч. 3, 4; І. Врони в ,Черв. ЩШл."?, ч. 2; ,,Пролет. Пр.7, ч. 2; Ф. Ернста 
там само, ч. 23. Про харківську виставку АРМУ-- М. Пара у ,Все- 
світі", ч. 14, виставку АХЧУ-- В. Хмурог у ,Всесвіті", ч. 23. Про все- 
українську виставку ,10 років Жовтня": В-и в ,Молодняку", ч. 9; Та- 
раса Волі в ,Нов. Мистец.", Х., ч. 26; Є. Холостенка в ,Молодняку", 
ч. 12 та ин. Про виставку Харківського Мист. Технікуму одмітимо статтю 
О. Гл-ко в ,Молодняку", ч. 2. Нарешті про ЇУ виставку ГДУМ у Львові 
стаття О. др. у ,Світіє, Л., ч. Ї. 

Після довгої перерви почали з'являтися в укр. радянських часописах 
статті про закордонне малярство, переважно, з нагоди виставок, напр. 
В. Мелер, Вражіння від німецького мистецтва (,Чер. Шл.", ч. 9--10, 
сс. 180--193); Вижніцер, Віденська виставка англійської живописи (,Мо- 
лодняк", ч. 12). Згадаємо ще невеликі замітки про українських майстрів 
у Парижі, декорації ГП. Ковжуна і творчість Ол. Карпенка у львів- 
ському часопису ,Світ", ч. 11, 4 і 12. 

Графіка. Як і в попередніх роках багато розвідок і статей при- 
падає на старе і нове українське штихарство і графіку. Незвичайно цін- 
ний Словник українських граверів Г. Попова, що вийшов у минулому 
році, доповнено першим , Додатком" (Київ, УНІК, 34 сс.). Крім того опу- 
бліковані доповнення /в. Крипякевича, До історії львівської гравюри, 
в ,Бібл. Вістях", ч. 1, сс. 80--83). Чималий матеріял до історії штихарства 
здибаємо також в працях С. Маслова, Етюди з історії стародруків, К. 
УНІК і П. Попова, Панегірик Крщоновича Лазарю Барановичу з 5 гра- 
вюрами І. Щирського (,Ювіл. Збірн. на честь Багалія", УАН і окремо 
К., 32 сс.). З нагоди виставки історії книги в Національному Музею у 

ьвові з'явилися невеликі статті в львівськ. газетах , Новий час" і,,Ділі". 
Деякий мистецько-історичний матеріял дають також статті і М. Ти- 
шенка, Клинцівські друкарні старовірів (,Бібл. В.", ч. 1, сс. 65--79); 


13 0 Бібліографічний огляд з 


І. Кревецький, Початки преси на Україні, 1776--1830 (, Записки Н. Т.Ш.», 
т. СХІЇМ--СХІУ, Л., сс. 185--208); В. Дубровський, Нариси з історії 
чернигів. друкарні (,Б. В", ч. 1--4). Цікавий матеріял, але не так з шти- 
харства як з українського народнього мистецтва і побуту дають спогади 
відомого офортиста Л. М. Жемчужникова автора альбому ,й/КВивописная 
УкрайнаЗ (Л. М. ЩЖемчужников, Мой воспоминания из прошлого, т. ІЇ 
вийшов у Москві в 1927 р.). Про сучасне мистецтво книги пише /. Фодних 
У ,Всесвіті?, Х., ч. 13, сс. 4-5. Пр 

Як відгук виставки творчости Нарбута, що відбулася у Київі в 1926 році, 
надруковано кілька статей і спогадів в минулому році: Б. Кузьмина 
в ,Черв. Шал.", ч. 3, сс. 142--155; Ф. Конста в ,Біб. В." і окремою 
відбиткою, К. 1927 р. Далі спогади М. Бурячка, М. Зерова і С. Тара- 
нушенка в ,Бібл. Вістях", ч. 1. Фахову орінку творчости Нарбута дав 
Ан. Середа в статті ,Сеого Магриї аїз ВисрКкйпзїїег", що була уміщена 
в ,ОСиіепрегє-- |апгрисі" (Маїпх, 22 сс.) та вийшла окремою чудово вико- 
наною відбиткою в тому ж видавництві Гутенбергівського Товариства 
в Майнці. " 

З нагоди виставки сучасної української графіки, що відбулася у Брю- 
селі в квітні 1927 р., була уміщена стаття В. Січинського про історичний 
розвиток граверства і мистецтва книги на Україні (Ї агі де Іа єтамиге еї 
ди Ціуге еп ОКгаїпе в органі Музею Книги в Брюселі ,Ї.е тизбе ди Ціуге", 
Ме 7) та оцінка самої виставки Нептї /іебгесліав тому ж ,Іе Мизбе ди 
Ціуге, Ме 8. Докладні інформації та оцінку виставки подав Й. Андрі- 
євський у ,Ділі" (ч. 98) та критичну рецензію 4. Стобер в ,ітер.- 
Наук. Вістнику" (Львів, кн. МТ). Крім таго більші інформації були умі- 
щені в часописах ,Укр. Вісти", Париж, ч. 25 і 27, ,Наша Земля", Уж- 
город, ч. 4, ,Укр. громада", Луцьк, ч. 22 і ,бБібліол. Вісти", Київ, ч. 2. 

Сучасним мистцям-графікам було присвячено кілька статей в ,,Біб- 
ліолог. Вістях". А. Голлербаха -- про М. В. Алєксєєва і М. Хіжинськог та 
В. Січинськогю про Роберта Лісовського і Павла Ковжуна. А. Голлерба- 
хові належить також окреме видання про М. А. Кирнарського (Ленин- 
град, 71 сс.). Деякі відомості про українських мистців подають російські 
видання: ,Графическое искусство в СССР за 10 лет", Ленингр., 300 сс.; 
зРусская ксилография за 10 лет", Ленигр. 47 сс.; ,Каталог вьставки 
гравюр СССР за 10 лет", Москва, 32 сс. Згадаємо ще видання: 4. Ко- 
тляров, Образць художественньх шрифтов и рамок, Киев, 2-0е изд.; 
С. А. Сильванский, Провинциальнье книжнье знаки, Херсон, 48 сс. 

Ужиткове або практичне мистецтво. Під сею назвою ро-. 
зуміємо не тільки виробниче чи промислове мистецтво, а також народнє 
(сільське) мистецтво, тим більше, що в історичному розвитку промислове 
і т. зв. народнє мистецтво на Україні часто,не тільки йшли поруч але 
майже зливалися в одну галузь артистичного промислу. 

Визначним виданням останнього року є праця /. Павлуцького, Їсторія 
українського орнаменту, з передмовою і за редакцією М. Макаренка, 
УАН, Київ, 28 сс.-- 11 таб. ілюст. Хоч розвідка за смертю автора не 
була закінчена, все таки залишається цінним вкладом, синтетичною спробою 
в напрямку розвязання складних проблем еволюції і стилістичних осо- 
бливостів орнаментики. Дуже інтересної теми торкнувся /. Крипякевич 
в статті -- Міста і промисл за княжих часів,-- у львівському часопису 
зібиття і Знання" (ч. 2, сс. 42--45). До ювілерства ХМІЇ ст. стосується 
праця В. Дроздова, Рихлівський ковчег (,Науков. Збірник Іст. секції 
УАН за 1927 р.7, сс. 50--58). Про килимарство і ткацтво вийшли ви- 
дання: 4. Щербаківський, Українські килими, Київ; В. Кульженко, Ви- 
ставка тканини Музею Мистецтв, Київ; ГІ. П. Толь, Замітки о китайскомь 


Українське пластичне мистецтво 133 





шелкі на югЬ Россій (,Сборникь статей", Прага, сс. 85--92). З видань 
альбомного характеру одмітимо: Олена Пчілка, Українські узори, вид. 5-е; 
і О. Кривинюк, Українські народні узори, вип. Ї, Київ. З нагоди ви- 
ставки галицьких нар. вишивок у Національному Музею у Львові були 
умішщені статті /. Гургулівної в ,Новій Хаті", Л., "травень-- липень і 
Б. Кравцова в ,Ділі", ч. 110. З наукових розвідок одмітимо: С. Тара- 
нушенко, Полуботчишина сорочка (Збірник на пошану Багалія", УАН) 
і К. Берладина, Матеріяли з історії українського образотворчого гапту- 
вання (Наук. Запис. Наук.досл. катедри історії укр. культури, Харків, 
Ме 6). З инших видань мусимо з особливим признанням відзначити ви- 
давничу чинність мистецько-промислової профшколи в Кам'янці Поділь- 
ському. Літографовані альбоми цеї школи переважно з народнього ми- 
стецтва на Поділлю, можуть бути поучаючим прикладом, як невеликими 
матеріяльними і технічними засобами але послідовною невпинною працею 
можна досягнути великих результатів. На жаль дуже малий тираж (40-- 
140 прим.) робить ці видання мало доступними навіть для бібліографічної 
регістрації. З певністю можемо сказати лише про такі видання, що вже 
вийшли у світ: Галенмейстер, Мистецтво Єгипту в малюнках; Вишивки 
низзю на Поділлі (10 таб. зі зразками в 2 барвах); Листівки з краєви- 
дами Кам'янця; Гагенмейстер, Стінні розписи на Кам'янеччині (в З барв.); 
Н. Кожемінський, Стінні розписи на Уманщині (50 окремих кольорових 
таблиць); В. Шаврин, Селянський одяг на Поділлю (Автолітографії 
Шаврина за фотогр. проф. Є. Сіцінського, 14 таб. в 2 барви). Широко 
задумана видавнича програма школи має дати ще більшу кількість 
автолітографій зі старої архітектури, ганчарства, орнаментики, кахлярства, 
графіки, різьби тощо, головно з Поділля. 

Про походження писанок надруковано реферат ДВад. Щербаківського: 
Га зіспібсабоп де Їовиі де Радшез реіпі иКгаїпіеп Дап5 Іа зупібойаие ди 
сиНйе зоіаіге (5Ботік | Зіехам зіом. яєоят. а еїпобт. Ргаба, 368 сс.). На- 
решті із сфрагістики нотуємо розвідку К. Є. Антиповича, Київська 
мійська печатка (,Ювіл. Збірник на пош. акад. Д. Багалія, сс. 825--840). 

Археологія. Для повноти нашого огляду подаємо відомості про 
видання і статті з археології, які дають певний матеріял з доісторичного 
мистецтва: Є. Сіцінський, Нариси з історії Поділля, ч. 1, Перед-історія 
Поділля, Вінниця, 74 сс. з 48 ілюстр. Коротке звідомлення Всеукраїн. 
Археолог. Комітету за археол. досліди в 1926 р.; Літопис державного 
Херсонського Їст.-Археол. Музею, вип. 8. Херсон; А. Спіцин, Південно- 
руський неоліт. Збірник іст.філ. відд. УАН, Ме 51, сс. 251--262; А. П. 
Калитинський, О нькоторьіхь формахь фибуль изь южной Россій, 
зСборникь статей по археол." Прага, сс. 191--214; Л. 4. Мацулевичі, 
Большая пряжка  Перещепинскаго клада и псевдопряжка, там само, 

. 127--140; В. Козловська, Бронзові прикраси з с. Підгірців на Київ- 
цині. Київ; М. П. Ростовцев, . Богь--всадникь на югЬ Россій, вь Индо- 
Скивінй і Китаф, »Сборникь статей"... Прага, сс. 141--146; В. Ляско- 
ронський, Римські монети, які знайдені на території м. Київа, Київ; 
І. М. Бороздин, До вивчення старо-кримських надгробків (Збірник УАН, 
Мо 51, сс. 469--475); Е. Никольская, Памятники монгольской культурві 
из с. Корчи, Харьков), О. Федоровський, Інструкція та програми для роз- 
відок і реєстрації пам'яток археологічних. Укр. комітет охорони пам'яток 
культури при УкрНауці, Харків. 

узейництво, звіти і виставки. Некрологи. В минулому 
році вийшов з друку перший збірник Охорони пам'яток культури на 
Україні (Харків) під редакцією В. Дубровського. Тому ж авторові нале- 
жать статті: Потрібна охорона історичних пам'яток м. Чернигова (,Культ. 


134 Бібліографічний огляд 


пт в а 0 уник у о 


і побут", ч. 15, сс. 7) і Чергові завдання сучасного музейного будів- 
ництва на Україні, Київ. В цій рубриці можемо також занотувати більшу 
кількість музейних каталогів і звітів, які свідчать про великий рух на 
цьому полі (Відомості про звіти і каталоги завдячуємо головно Я. Ї. Сте- 
шенкові). 

С. Гиляров, Музей мистецтва УАН. Каталог, К., 76 сс.; 4. Дахнович, 
Київська Картинна Галерея, Київ; Бюлетень Музею Слобідської України 
ім. Г. С. Сковороди, Ме 2--3; Відчит про діяльність Одеського Держав- 
ного Їстор.Археол. Музею в 1926 р. Одеса; Звіт Управи Національ- 
ного Музею у Львові за 1927 рік, Львів, ст. 8; /. Свеєнціцький, Музеї і 
книгозбірні сучасної України, Львів; М. Онацький, Сім років існування 
сумського Музею, Суми; Катедра історії мистецтва в Укр. Педагог. 
Інституті ім. М. Драгоманова в Празі (звіт за акад. рр. 1923--1927), 
Прага, сс. 32. 

Вище ми одмітили, що в минулому році відбулося чимало мистецьких 
виставок. Тут перерахуємо каталоги виставок в хронологічному порядку: 

Каталог І-ої виставки АРМУ, київська філія, Київ, січень 48 сс.; Ка- 
талог 2-ої художньої виставки АРМУ, Умань; Перша всеукраїнська ви- 
ставка АРМУ, Харків, березень-- квітень, 58 сс. -Р25 арк. ілюс.; Каталог 
виставки АРМУ, одеська філія, Одеса; Каталог 2-ої художньої виставки 
худож. Червоної України, Харків; Каталог виставки , Художник сьогодні", 
Харків; Каталог ювілейної виставки 10 років Жовтня, Харків - - Київ - - 
Одеса, 52 сс.-- 48 ст. з 49 ілюстр.) Каталог 3-ей осенней вьіставки 
картин Худож. О-ва им. К.К. Костанди, Одеса; Каталог херсонской 
художественной вьютавки, Херсон; Каталог художньої виставки ,На до- 
помогу жертвам поводи на Захід. Україні", Київ; Виставка картин Му- 
зейного Фонду Одеськ. Держ. Музею, Одеса. Про виставку тканини ми 
говорили вище. 

а недоступністю нам деяких видань, одмітимо лише деякі некрологи, 
що з'явилися протягом минулого 1927 року: К. Лазаревська, О. Лаза- 
ревський і старе українське мистецтво, , Україна", кн. 4; М. Грушевський, 
Д.М. Щербаківський, там само, кн. 3; С. Гаєвський, Д. М. Щерба- 
ківський, ,Черв. Шлях", ч. 7--8; К" Мощенко, Академик М. Біляшевський, 
як музейний робітник, Київ. Спогади про Г. Нарбута згадані вище. 


Володимир Січинський. 


Україніка в російських журналах. 


Аверин, В. От корниловских дней до немецкой оккупации на Екатери- 
нославщине (сентябрь 1917--апрель 1918 г.).--Пролетарская Революция. 
М.--Л. 1927. Ме 11. Стр. 140--170. 

Послідовно й документально автор викладає ріжні стадії роботи й бо- 
ротьби більшовицької організації в м. Катеринославі, починаючи від того, 
як до Катеринославу дійшли відомості про похід Корнилова на Петро- 
град, і до того часу, коли Німці з петлюрівцями почали вступати до 
Катеринославу. 

Анисимов, С. Не судебная ошибка, а чорная неправда. (Воспоминания 
защитника по делу Рапопорта). - -Каторга и Ссьлка. Историко-Революц. 
Вестник. М. 1927. Ме 2 Зі) Стр. 40--48. 

Змістом ця стаття тісно звязана з статтею Повополина (див. далі). 
Анисимов, на підставі аналізи слідства та судової процедури, твердить, 
що в справі Рапопорта була не судова помилка, як кваліфікував голова 
Ліги Прав Людини Пресансе та Дорошевич у ,ФРусском Слове", а нав- 
мисне переведена чорна неправда. 


Україніка в російських журналах 135 





Брунов, Н. К вопросу о первоначальном виде древнейшей части Киев- 
ской Софии. - - Известия Государственной Академий Историй Материаль- 
ной Культурьї. Том М. Л. 1927. Стр. 135--138. 

додаток до дослідів Ї. В. Моргилевського автор подає думки про 
первісну форму західньої частини хреста Київської Софії. 

убнов, 4. Гетманщина, директория и наша тактика (1918--1919). 
Пролетарская Революция. М.-Л. 1927. Хо 7 (66). Стр, 58--77. 

світлюється головніші моменти роботи київської більшовицької ор- 
ганізації за останній місяць гетьманського режиму і за дирекорії в Київі 
аж до відновлення влади київської Ради Робітничих Депутатів 5 лютого 
1919 р. 

Буценко, 4. Работа среди нацменшинств на Укранне. - - Советское 
Строительство. Журнал Центр. Исполн. Комит. Союза ССР. М. 1927. 
Хо 1. Стр. 79--85. 

Правильна національна політика на Україні за минулий короткий період 
спокійного будівництва привела до виживання національної ворожнечі, 
відчуження й недовіри великих і дрібних національностів; що заселюють 
УРСР. Це стверджує й та висока активність трудящих нац. меншостів у 
справі радянського будівництва, що тепер спостерігаємо. Автор на під- 
ставі роботи Ї всеукраїнської наради робітників нац. меншостів окреслює 
перейдені етапи національної політики на Україні і з'ясовує завдання, що 
їх треба виконати, щоб досягти соціяльно-економічного розвитку. 

Власенко, С. Советскоє строительство на Украйне за десять лет.-- 
Советскоє Строительство. Журнал Центр. Исполн. Комит. Союза ССР. 
М. 1927. Мо 10--11. Стр. 55--65. 

Автор ставить завдання--виявити досягнення радянського будівництва 
на Україні за десять років у звязку з тією ролею, що відігравала Україна 
в революційній боротьбі пролетаріяту. Аналіз переводиться по окремих 
періодах з характеристикою спеціяльних особливостів кожного. В кінці 
автор констатує великі досягнення, однак позначає й хиби,--усунути їх 
становить основне завдання роботи на наступне десятиріччя. 

З Власенко, С. О Х Всеукрайнском Сьезде Советов.-- Советское Строи- 
тельство. М. 1927. Хо 5--6. Стр. 96--110. 

Перед десятим Всеукраїнським З'їздом Рад стояло виразне завдання: 
підсумовуючи досягнення попередніх років, розглянути основні плани щодо 
індустріялізації краю, реконструкції промисловости, глибшого соціялі- 
стичного будівництва в сільському господарстві, організації нормального 
співробітництва нац. меншостів, українізації радянського апарату Й відпо- 
відно до цього--накреслити широкий план радянського Й культурно-соція- 
лістичного будівництва на дальший період. Такі завдання визначили роботу 
з'їзду. З цього погляду автор аналізує цю роботу, спираючися на яскраві 
числові дані. . 

Вьржиковский, Р. Р. Новье данивміе по геологий Приднестровья.-- 
Вестник Геологич. Комитета. Л. 1927. Ме 2. Стр. 1--3. 

Д.П. Об зкономике и бюджетах районов Украйнь. (По материалам 
Госплана УССР за 1925--26 г.).-- Советское Строительство. Журнал 
Центр. Исполн. Комит. Союза ССР. М. 1927. Хе 1. Стр. 51--57. 

Роля і значіння Радянської України в загальній економіці Союзу до- 
сить відома: не зважаючи на порівнюючи невелику територію, Україна 
має дуже видатне місце у виробництві меїалю, с.г. машин, цукру, ву- 
гілля, руди; товарова частина с.-г. виробництва так само висока. Однак 
загальне уявлення про Україну, як господарче ціле, не дає вичерпної 
картини. Потрібне детальніше вивчення проблем місцевого значіння, що 
не менш важливі, ніж ширші проблеми. Вивчення економічних районів 


136 Бібліографічний огляд 


України та місцевого бюджету дає змогу точно визначити ділянки госпо- 
дарства України, що перебувають під загрозою, і накреслити шляхи до 
поліпшення стану на таких ділянках. Держ. План УСРР ділить терито- 
рію України на чотири великі райони: Полісся, Правобережжя, Лівобе- 
режжя й Степ. Автор статті характеризує, за даними ДержПлану УРСР 
за 1925--26 рр., населення й територію зазначених районів, розвиток про- 
мисловости, сільського господарства, торгівлі, місцевий бюджет. Визна- 
чаючи розмірну економічну могутність України, як господарчого |і фінан- 
сового цілого, він показує й на такі ділянки, що вимагають негайної й 
достатньої допомоги. 

Деоть, Б. Из истории партийной работь в Одессе в 1909--1910.-- 
Пролетарская Революция. М.--Л. 1927. Ме 8--9 (67--68). Стр. 309 320, 

деська організація провадила в 1909--1910 рр. чималу революційну 
роботу, проте примушена була одночасно боротись з ,отзовистами" та лікві- 
даторами з одного боку, і анархистами--з другого. Однак вона зазнала 
й великого розгрому через арешт 52 товаришів і захоплення друкарні. 
В наслідок цього виник Одеський процес 22-х. 

Дубяга, Ю. Г. Геологическое исследованиє в листе 12-м ряда ХХУМІ 
трехверстной карть: Украйнь. (Предварительньй отчет за 1925 г.).--Из- 
-вестия Геологич. Комитета. Л. 1917. Ме 2. Стр. 93. 

Жданович, Я. Взаимоотношения Центрархива РСФСР с Центрархивами 
Союзньх Республік. -- Архивное Дело. М. 1927. Вьш. ХП. Стр. 42-54. 

Стаття, на підставі фактичних даних про стан архівної справи в Союз- 
них Республіках од початку революції, боронить принцип централізації 
в організації управління архівами. Матеріяли для статті здебільшого дає 
історія архівної справи на Україні. 

Камень, В. Народно-хозяйственное значениє ШДнепростроя. - - Комму- 
нистическая Революция. М.--Л, 1927. Ме 8. Сс. 24--41. Хо 9, Стр. 26--37. 

Реалізація грандіозної проблеми Дніпробуду матиме надзвичайне інду- 
стріяльне, транспортне Й меліоративне значіння і відіб'ється на госпо- 
дарстві не самої тільки України. Тому цілком зрозуміла увага до неї 
в ріжних колах і всебічна оцінка підприємства. В якому широкому маш- 
табі ставить автор питання, показують розділи статті: Значення в народ- 
ньому господарстві гідроцентралів. Значення дешевої електричної енергії. 
Економічна характеристика Дніпробуду. Що таке Дніпробуд? Дніпробуд 
розвязує енергетичну проблему району. Організація нових виробництв. 
Транспортна проблема Дніпробуду. Залізниця Демурино- Запоріжжя. - 
Марганець. Проблема меліорації. Вплив Дніпробуду на місцеве господар- 
ство Припоріжжя. Висновки з підрахунком економії в народньому госпо- 
дарстві в наслідок реалізації підприємств, 

Карабинов, ИЙ. 4. ,Наместная икона" древнего Киево - Печерского 
монастьря. -- Известия Государств. Академий Историй Материальной 
Культурь. Том М. Л. 1927. Стр. 102--113. 

На підставі аналізу повідомлень патерика Київського Печерського 
манастиря, а також инших стародавніх звісток про ікони Богородиці, що 
мали зв'язок із печерською іконою, автор приходить до висновку, що 
згадувана в патерику »намісна" ікона Київського Печерського манастиря 
була типу ,Вищої від небес", а не Успіння. 

Кумпан, Н. Новье находки аметистов в Донбасе. - Вестник Геолог. 
Комитета. Мо 7. Стр. 34--35. 

Милявский, И. О. Перспектива роста урожайности и реконструкция 
полеводства на Украийне (в связи с пятилетним перспективньм планом). - - 
Пути ШСельского Хозяйства. Научн. орган. Наркомзема и Сельскохоз. 


Академиий им. К. А. Тимирязева. М. 1927. Мо 9. Стр. 16--32. 


Україніка в російських журналах | 137 


Правильне визначення типу зростання гуртових ресурсів окремих 
господарчих ділянок і умов, що сприяють цьому зростанню, -- це одна 
з передумов правильного збудування всього плана народнього господар- 
ства. Виходячи з такої основної думки, автор, не відкидаючи всіх труд- 
нощів, що можуть виникнути під час пророблення перспектив урожай- 
ности, вважає за доцільне до вирішення зазначеного завдання підійти, 

використовуючи висновки дослідних станцій, де зібрався великий мате- 

ріял що-до ефективности ріжних факторів урожайности. Ось чому в своїй 
статті він і ділиться досвідом Українського Земплану, характеризуючи 
головні віхи, що за ними пророблювались перспективи зростання вро- 
жайности на Україні. 

Михайловский, С. Н. Краткие сведения об угольних месторождениях 

. Бзьіби на Черноморском побережкее. -- Вестн. Геол. Комитета. Л. 1927. 
М 4. Стр. 16--18. 

Мошинский, И. Н. (Оз. Конарский) Девяностье годь в Киевском 
подполье, -- Каторга и Ссьлка. ,Историко-Революц., Вестник. М. 1927. 
жо з (34). Стр. 7--24. Мо 6 (35). Стр. 36--53. Мо 7 (36). Стр. 101--111. 

8 (37). Стр. 52--67. 

о Ра з історії численних гуртків і організацій, що змінювали одна 
одну, визначають процеси їх диференціяції та інтеграції, а також пода- 
ють характеристики цілої галереї діячів, що висувалися протягом півтора 
десятиріччя в київському революційному підземеллі. За матеріял для 
статті правлять особисті спогади, в деякій частині - - розмови з співучас- 
никами Й проводирями окремих гуртків. 

Новомирский, Д. Из историй Одесского подполья. (Южная револю- 
ционная группа соціал-демократов в 1901 году), - Пролет. Революция. 
М.--Л. 1927. Хо 4. Стр. 181--202. 

Спогади автора про окремі епізоди з життя одеського підпілля 
в 1901 р. і діяльність революційного комітету. Восени 1901 р. поруч із 
комітетом партії соціял-демократів виникла опозиційна організація з яскра- 
ВИМ ,іскривським напрямком, під назвою ,Південно-революційна група 
соціял-демократів", що перейшла від пропаганди до агітації: маніфестація 
революційної організації в міському Й російському театрах; спроба ву- 
лишної демонстрації робітників на Дерибасівській вул. у лютому 1901 р. 
і ,майська" маніфестація (1 травня) того"ж таки року. 

Новополин, Г. Дело об убійстве генерал-губернатора В. ГП. Желто- 
новского -- Каторга й Ссьлка. Истор.-Револ. Вестник, М. 1927. Мо 2. (31). 
Стр. 26--37. 

Генерал В. П. Желтоновський був катеринославським і єлисаветград- 
ським генералом-губернатором. Забито його 23 квітня 1906 р. У цій 
справі заарештовано Й притягнуто до суду Л. Рапопорта-- 16-ти років. 
Суд відбувся тільки 21 квітня 1909 р. Рапопорта засуджено на 12 років 
ув'язнення. Слідство й вирок викликали обурення громадянства; однак 
тільки в 1912 році воно виявилося в стриманих газетних статтях у Росії 
(особливо фейлетони Дорошевича в »Русском Слове?) і в компанії за- 
кордоном (Бурцев і його газета ,Будущее" і відкритий лист голови Ліги 

рав Людини Пресансе до голови російської ради міністрів). Див. ще 
Днисимов С 

Свитальский, Н. И. іелезоруднье месторождения района Корсак- 
Могила. -- Вестник Геологич. Комитета. Л. 1927. Ме 3. Стр. 7--9. 

Свитальский, Н. ИЙ. Алмазная буровая скважина Геологического 
Комитета в Криворожском районе. - - Вестник Геологич. Комитета. 

Свитальский, Н. Й. Згирин из района р. Желтой. -- Вестн. Геолог. 


Ком. Л. 1927. Мо 8--9. Стр. 38--39. 


188 Бібліографічний огляд 


Фрейвальл, Ю. И: Месторождениє слюдь близ села Андреевки, 
Андреевского района, Мариупольского округа. -- Вестн. Геол. Ком. 
Л. 1927. Мо 5. Стр.19--21. 

Харциев, 4. В. Прошлое и перспективь сельского хозяйства на 

лешковских песках (Нижне-Днепровских). - Пути Сельского Хозяй- 
ства. Научн. орган. Народн. Комис. Земледелия и Сельско-Хоз. Академиий 
им. К. А. Тимирязева. М. 1927. Ме 4. Стр. 59--74. 

Перед Україною стоїть завдання закультивувати піски долин річок 
Бога, Дніпра, Донця, Псла, Ворскли і т. д. Піски вимагають особливо 
продуманого й бережного підходу до них, бо завдання надто складне й 
потрібує попередньої великої дослідницької роботи. Автор на перше 
місце ставить великий масив Алешківських пісків (на лівому березі Ниж- 
нього Дніпра-- від м. Кахівки до Кинбурзької коси, коло 160.000 гекта- 
рів), досліджує походження цих пісків і ролю ріжних факторів, щоб зро- 
зуміти сучасну стадію життя ДАлешківських пісків, розібратися в тій 
складній картині, яку зараз уявляють ці піски, і підійти до обгрунтова- 
ного плану їх сільсько-господарського використання. 

Чирвинский, В. Новьій массив рапакиви на юге б. Киевской губ. -- 
Вести. Геол. Ком. Л. 1927. Ме 8--9, Сто. 35--38. 

Шапошников, Н. Проект Днепровского строительства и его критики. - 
Зкономич. Обозрение, М. 1927. Март. Стр. 35--47. 

Автор зосереджує увагу здебільшого на аналізі тих заперечень, що 
до них удаються найсерйозніші супротивники того проєкту, за яким тепер 
переводять роботи. З числених і ріжноманітних заперечень він спиняється 
на таких: а) величезні маси електричної енергії, що їх даватиме Дні- 
прова електростанція, не знайдуть собі застосовання; б) в калькуляціях 
вартости току, що його сподіваються мати, зменшують вартість буду- 
вання Й експлоатації станції; в) викликає сумніви транспортна сторона 
Дніпрового проєкту і значіння поліпшення Дніпрового водяного шляху 
та проектованої залізниці; г) наша бідність ставить під запитання допу- 
стимість таких величезних витрат. Автор доводить необгрунтованість 
таких заперечень та їх економічну короткозорість. 

Зйдельман, Б. Киевская рабочая газета ,Вперед".--Пролетар. Рево- 
люція. М.-Л. 1927. Ме 6. Стр. 249--271. Мо 12. Стр. 216--232. 

Київська робітнича газета »"Вперед" -- перша соціял-демократична га- 
зета, видана в Росії (1-й нумер її датований 8 грудня 1896 р., а фак- 
тично вийшов тільки в січні 1897 р.). Б. Єйдельман надає першому 
нумеру цієї газети історичного значення: з ним зв'язується початок пере- 
говорів групи ,Рабочеє Дело" з соціял-демократичними організаціями 
инших міст про видання газети загально- російського значіння, а з цих 
переговорів виявилася потреба центральної партійної організації та пар- 
тійного з'їзду. Вийшло чотири нумери газети. Автор подає в першій 
статті повний текст МеМо І-го й 3-го, в другій -- Хе 2-го, що він тим ча- 
сом знайшов його. Залишається нерозшуканий Хо 4-й, що був останній 
до арешту 22--23 березня 1898, р., коли захоплено ї нумери газети. 
В надрукованих нумерах подано цінний матеріял історії Київської орга- 
нізації часів підземелля аж до першого партійного з'їзду в 1898 році. 

икола Саларда. 


Осібні книжки українською мовою і про Україну, що їх видано 


в БССР й РСФСР 1997 р. 


Уже торік редакція ,України", організуючи огляди літератури з ріжних 
галузів української науки за 1926 р., доповнила ці огляди окремим під- 
сумком головніших статтів українознавчого характеру, вміщених у періо- 


Книжки українською мовою Й про Україну | 139 


дичних виданнях РСФСР І). У біжучому році додається ще один огляд 
подібного характеру, огляд монографічної літератури українською мовою 
й монографічної українознавчої літератури, виданої в РСФСР й БСРР 
у 1927 р. 

акі огляди, крім того, що вони потрібні, як інформації, для дослід- 
ників- українознавців, мають і більш практичне значіння для комплекту- 
вання українських бібліотек. Вони ж допомагають довідатись, оскільки 
в Росії й на Білорусі, шляхом видання книжок українською мовою обслу- 
говують тамтешнє українське населення, а по-друге, в якій мірі ознайо- 
млюють трудящі маси з культурною роботою, що переводилася в мину- 
лому і переводиться тепер, освітлюють Україну, як певну економічну Й 
політичну одиницю в складі цілого Радянського Союзу. 

Виходячи з потреби поступово удосконалювати метод складання в бу- 
дучому подібних: бібліографічних оглядів, торкнемось коротко тих питань, 
які неминуче повстають із самого початку такої роботи. 

Зрозуміло, що нотувати матеріял українською мовою справа в великій 
мірі проста. Не те з матеріялом, що змістом торкається України. Тут 
повстає перше таке питання: чи занотовувати й ті видання, що торкаються 
не лише УСРР, а й тих територій РСФРР, які суцільно залюднені Укра- 
інцями? Друге: чи обмежуватись книжками, які спеціяльно й повністю 
присвячені Українцям і Україні, чи описувати й ті, що торкаються України 
лише частково, а коли брати останні, тоді як установляти межу, що відо- 
кремить цікаву для реєстру українознавчу книжку від нецікавої? Ще одно 
зауваження. Матеріял, що його охоплюємо Й будемо охоплювати подіб- 
ними загальними оглядами, такий ріжноманітний своїм змістом, що трудно 
проаналізувати його, а тим більш оцінити, в одному огляді. На нашу 
думку, подібний матеріял досить було-б регулярно рік од року зареє- 
стровувати. 

Цього разу ми занотували оригінальні й перекладні книжки українською 
мовою, а також переклади й переробки книжок українською мовою, ви- 
дані в Росії й на Білорусі. З книжок, що мають українознавчий зміст, 
ми взяли майже самі тільки ті, що спеціяльно присвячені або загально- 
українським темам, або темам крайознавчо-українським, а зокрема Укра- 
їнцями, що живуть у межах РСФРР, на Кубані, Таганрозькій окрузі, щей 
на Західній Україні. В окрему рубрику намагаємось завести описи книжок 
присвячених УСРР. 

Мусимо все ж таки попередити, що за браком місця ми. не можемо 
подати тут відомості про всі ті сто дев'яносто книжок, що ми заноту- 
вали. Доводиться робити добір, зупинитись лише на тих (116) виданнях, 
які інтересні для щирших кол наших дослідників і працівників освіти. 

Джерелом потрібних відомостів для нас були: ,Летапіс Беларускага 


Доуку" (МОМ 1--5) і ,Книжная Летопись" (МоХо 1--52), за 1927 р. 
. 


Протягом 1927 р. на Білорусі не вийшло жодної книжки українською 
мовою. Зате вийшли білоруською мовою переклади трьох українських 


дитячих книжок: 
1. Біалець С.: Як дзеці камуну, рабілі, Апавяданьне. З українскай мовьі переклаї 
А. Якімовіч. Менск. 1927. ДВБ. Сс. 98. 
2. Ковтун Іван: Товарьші товарьшок. Апавяданьне. Переклад з українскає мови. 


Менск. 1927. ,Чьрвоная Зьмена", Сс. 42. 


. 


ум. І. Сагарда, Україніка в російських журналах за 1926 р. ,Україна". К. 1927. 
Кн. 6, сс. 155--160 і 


140 Бібліографічний огляд 


оон ання 


- 


3. Франко, Їван: Вароньш і совь. Казка. Перекл. з українскай мовь А. Якімовіча. 
Менск. 1927. ,,Чирвоная Зьмена". Се. 46, 
До цієї групи зачисляємо також переробку романа Ф. Дюшена за укра- 


їнським виданням: 

4. Ляжневіч, Алесь: Таміла. Мелєдрама У 5-ці дзеях. Па роману Ф. Дзюшена. Па- 
водле упрацоїкі українскаю моваю Ю. Смоліча. Менск. 1927. ДВБ. Сс. 66-- 4 малюнкау. 

країнознавчим темам, хоч і не виключно, присвячені такі видання: 

5. Беларускі архіуУ. Том першь. (ХУ--ХУМІ ст.) ,Праць і матер'яльт да гісторьгі 
і археолегії Беларусі". Менск. 1927. Інстьтут Беларускав культурь?". Се. ХХХІ -- 268. 

Зьмест: 1. Справьт вьишейшьх устаноу (Вялікага Княства ЛітоуУскага). І. Справь мяс- 
цовьх устаноу. (Акть да гісторьії Магілеушчьюнь!). ЛП. Справь скарбу Вяликага Кияства 
ЛітаУскага. 

6. Гістарьчна-АрхзолЄгічнь Зборнік. ХМ 1. Менск, 1927. Їнст. Белар. 
Культурь. (6)--389--(3) стар--8 малюн.--1 карта. 

Зьмест: М, ДоУнар-Запольскі:; Соцьяльна-зкономічная структура ЛітоУска-Беларускає 
Дзяржавь У ХУ1-ХМІ ст.; М. ДоУнар-Запольські. Да юбілею беларускага кнігадруку (й ин.). 
(Рец. Акад. Кость Харлампович, ,Україна", 1928, кн. 1, сс. 155--161). 

Некрашевіч, С. і Бузук, П.: Програма для зьбіраньня асаблівасьцяй беларускіх 
гавораУ і гаворак пераходньх да суседніх мовау. Менск. 1927. Їнст. Бел. Культ. Сс. 

8. Праць Беларускага Дзяржаунага Універсьтету у Менску. Мо 14--15. І. Факультет 
Права і Гаспадаркі. Менск. 1927. БДУ. Се. 70. Зьмест: А. Бурдзейка. Земляуласнік і зем- 
ляроб по ЛітоУскаму Статуту 1566 г. (й ин.). 

9. Чатирохсотлецьце беларускага друку. 1525--1925. Менск. 1927. Їнст. Белар. 
Культ. Се. |8)--353--|81--66 рис. З портрвтам Ф. Скарьінь. 

Зьмест: Прадмова. У. Перцау: Гуманізм у Італії; З. Егорау. Падуанскі Універсьтеат 
У ХМ--ХМІЇ ст. А. Ясінскі: З культурн. гісторьмі Чехії початку ХУЇ ст.; М. Любайскі: 
ЛітоУска-беларуская дсяржава У початку ХУ; У. Пічзта: Полацкая зямя У пачатку ХУ ст.; 
В. Дружцьш: Места Вільня У першай палове ХУЇ ст.; У. Пічзта: Беларускає адрадженьне 
У ХУЇ ст. М. Піотухович: Францішак Скарьна і яго літературная дзейнасьць; М. Шче- 
каціхін: Гравюрьг і кніжньжя аздобь у вьщаньнях Францішка Скарьвь. У. Пічзта: Друк 
на Беларусі у ХУІ ії ХУМП ст.; Я. ВоУк-Левановіч: Мова вьіданьняу Францішка Скарьнь. 
У. Пічзта; Зсогіпіапа (1776--1926); М. Шічекаціхін: Увагі да ілюстрацьй. Показьнік 
Географ. назоУ. Показьньк уласньх імбн. Сьпіс. ілюстрацьй. 


І. 


А) Видавництва Росії випустили такі оригінальні книжки українською 


мовою: 
1. Андреев, 4. А.: Профспілки й господарче будівництво. М.--Харків. В-во ЦК-- спілки 
залізничників ,Гудок". 1927, сс 
2. Добровольський, С.: Куди вела кубанська рада козаків. Ростов на Дону. ,Севкав- 
книга". Глав. тип. ,Кубполиграфа" в Краснодаре. 1927. Сс. 59. 
3. Коляда, Гео. Киїик ехіка. Поезії. Москва. 1927. Автор. Сс. 40. 
4. Луценко, Ів. Енемський бій. Поема. Ростов на Дону, 1927. Сс. 4. 
Б) Виходили й инші орігінальні книги українською мовою, але видали 
їх ріжні установи України: 
5. Біянки, Віталій: Жабенятко. ,Книгоспілка". 1927 сс. 9. 
6. Бич, Ольга: Хоробрий цап. ,Книгоспілка". 1927 сс. 11. 
7. Варавва, Ол.: Снігурі. ,Книгоспілка". 1927 сс. 9. 
8. Коваленко, Гаїна: Птахи. ,Книгоспілка"?, 1927 сс. 11. 
9. Коваленко, Гаїна: Сороча рідня. ,Книгоспілка". 1927 сс. 11. 
10. Милівва, Л.: Абетка звірінець. ,Книгоспілка". 1927 сс. 11. 
11. Шаталова-Рахманіна: М. Фігури. ,Книгоспілка", 1927 сс. 11. 
Усі ці видання Книгоспілки вийшли в Ленінграді. Там-таки в Ленін- 


граді видала книжку українською мовою Носівська С.-Г. Дослідна Станція: 
12. Кульжинський, С.: Порівнююче значіння культури бобових з угновнням і оброб- 
кою грунту на Україні. 1927. Се. 23. 
Ще одна оригінальна книжка українською мовою вийшла в Білгороді: 
13. Харківський Окзадрав за 1926 рік. (1927). Сс. 126. 
В) Далі зазначаємо ті книжки українською мовою, які вийшли як пе- 
реклади російських видань: 
14. Віленська, М.: 8-го березня та дошкільне виховання на селі. Переклад О. Кутового. 
М. Укр. Відділ Раднаркому Наркомосвіти РСФРР. ,Кубполиграф' в Краснодаре. 1927. Сг. 15. 
15. Зорина, 4. Що таке дитячий сад та як його організувати. Пер. О. Кутового. 
М. Укр. Відд. Раднаркому Наркомосвіти РСФРР. ,,Кубполиграф" в Красиодаре. 1927. Сс. 16. 


Книжки українською мовою Й про Україну. | 141 


нн 


16. Крупська, Н. К. Дитячий сад на селі. Переклад. О. Кутового. М. Укр. В. Рад- 
нацмену Наркомсв. РСФРР. ,Кубполиграф" в Краснодаере. 1927. Сс. 12. 

17. Нюрина, Ф.: Дошкільне виховання та робітниця. Перекл. з рос. О. Кутового. 
М. Укр: Від. Раднацмену Н. К. О. РСФРР. ,Кубполиграф" в Краснодаре. 1927. 

с. 11. 

18. Фуднев, П.: Комсомол, готуй третю зміну! (Дошкільне виховання та РЛКСМ). 
Перекл. з рос. О. Кутового. М. Укр. Від. Раднацмену Н. К. О. РСФРР. ,Кубполиграф" 
в Краснодаре. 1927. Сс, 24. У 

19. Островська, Н.: Кооперація та дошкільне виховання. Переклад з рос. О. Ку- 
тового. М. Укр. Від. ФРаднацмену Н.К.О. РСФСР. ,Кубполиграф" в Краснодаре. 
1927. Се. 24. 

Г) Виходили в Росії в 1927 р. також пореклади українських книжок: 

а) на російську мову: 

1. Вишня, Остап: Туристь. (Вишневі усмішки кримські). Юмористическиєе рассказьт. 
Л. ,Миєсль", 1927. Со. 147. 

2. Вишня, Остап: Украйнизуемся. (Юморист. расск.) Л.,Мьель". 1927. Сс. 238. 

3. Вишня, Остап: Украйнский юмор. (Рассказьг). Л. ,Красная Газета". 1927. Се. 40, 

4. Вишня, Остап: Ярмарка, (юмор. рассказ.) Л. ,Мьгль". 1927. Сс. 142. 

5. Ко, Антоша: Лопанские раки (расск.). Л. ,Красная Газета". 1927. Сс. 40. 

6. Коцюбинский, М: Фата Моргана. Роман. М.-Л. ГИЗ. 12927. Се. 160. 

7. Коцюбинский, М. Черная тишина. (Повесть). (М). ,Долой Неграмотность"?. 
(1927), сс. 159, с ил. . 

8. Панч, П.: С моря (повесть). Л. ,Прибой". (1927). Сс. 112. 

9. Франко, Иван: Мидлион. (Расск.). М.Л. ,Долой Неграмотность" (1927). Сс. 80, 
с илл. (Б-ка нностранн. лит-рю). 

10 Франко, Иван: Фрузя (Расск.). М.Л. ,Долой Неграмотность" (1927). Сс. 99. 
(Б-ка иностр. лит.). 

б) на болгарську мову: 

11. Франко, Ивань: Младите години на Мирона. М. Центр. Изд-во народов СССР. 
1927, сс. ге 

в) на польську мову. 

12. .лиівгоготі, Е: Маїмалпієізге 52кодпікі заразбм ліакпа і маїка 2 піеті. ФРугеКіадй 
г акгаїп5кіесдо (М). 1927, сс. 43. 

13. Міаийп, О: За2кодпікі роіпе. Тіутаслуа 7 акгаїп5кіедо М. З2піді (М.), 1927, сс. 86. 

14. Могог, Р. Вигакі сиккоме. / мудаппіа иккаїп5Кієдо.. рггеїогу! 5. Вкгом'5кі (М). 
1927, сс. 76. 

г) На німецьку мову: | 

15. ІЇшапош С. 5. Еіетепіаккик5и5 Чек яеоєдгарбіє. Ш Теї. БКигора, ац5 Фег икга- 
іпізСбеп ОптагБеійшпо іп5 Фецізспе йБек5еїгі уоп Р. Егіез5еп. (М), 1927, сс. 158. 


Д) Українознавчі видання, тоб-то ті, що в них трактуються теми за- 


гально-українського характеру, вийшли в Росії такі: 
1. Гоголь, Н. В.: Голова. Отрьвок из ,Майской ночи". М. 1927, ГИЗ сс. 8. 
9. Гогль, Н. В.: Ночь перед рождеством. М.-Л. 1927, ГИЗ, сс. 56. 

3. Те саме: 2-е изд. (1927), сс. 56. 

4. Гоголь, Н. В. Повесть о том как поссорился Иван Иванович с Иваном Ники- 
форовичем. М.Л. 1927, ГИЗ, сс. 61. 

5, Гоголь, Н. В.: Ревизор. Комедия в пяти действиях. М.Л. ГИЗ, 1927, сс. 198. 
(Дешев. б-ка классиков). 

6. Гоголь, Н. В.: Ревизор. Редакция, введениє и комментарии Н. Л. Бродеского. 
М.Л. ГИЗ. 1927, сс. 1.МІЇ 4-244. ,Библиография" на 5 сторінках. 

7. Гоголь, Н. В.: Сорочинская Ярмарка. М.-Л. 1927, ГИЗ. Сс. 37. (Деш. б-ка классиков). 

8. Гоголь, Н. В.: Сочинения, т.' І--ПІ. М.Л. 1927, ГИЗ. сс. ХХ -- 422--489; 398. 
Веступная ст. Б. Войтоловской. Гоголь. Биограф. очерк. 

9. Гоюль, Н. В.: Старосветекие Помещики. М.Л. 1927. ГИЗ, сс. 21. (Деш. б-ка 
классиков). 

10. Гоголь, Н. В.: Тарас Бульба. М.Л. 1927, ГИЗ, сс. 142. 

11. Гоголь и Мейерхольд. Сборн. литературно-исследовательской ассоциации Ц Д.Р.П. 
Под ред. Є. Ф. Никитиной. М., Никитскиє Субботники", 1927, сс. 88. 

12. Д'ор. О.: Брюки Гоголя. (Рассказь). М.-Л. , Земля и фабрика" (1927), сс. 30. 

13. Ревизор в театре имени Вс. Мейерхольда. Сб. статей 4. А. Гаоздева, 9. И. 
Каплана, Я. А. Назаренка, АД. А. Слонимскомю и В.Н. Соловьева. Л. 1927. ,Асадегпліа", 
Се. 72, з портр. і креслен. 

14. Тальников, Д.л Новая ревизия ,Ревизора". Опьт литературно-сценического изу- 
чения театральной постановки. М.-Л. 1927. ГИЗ, сс. 97 - 

Короленко В. Г.: Без язьшка. С вводной статьей й комментариями И. А. Груздева, 


2-е изд. М.-Л. 1927, ГИЗ, сс. 149. ,Библиография" на 1 сторінці. 


че 


142 Бібліографічний огляд 


16. Короленко, В. Г. Судньй день. ,Иом-Кипур". Малорусская сказка. М.Л. ГИЗ. 
1927, сс. 120. 

17. Аршнов П. А.К пересмотру построений закупничества Русской Правди. 
Саратов. ц221, сс. 33. Отд. От. Из. ,Уч. Записок Сарат. Госуд. Университета" за 1927, 
т. МІ, в. ІМ. 

18. Арунин, В. Тарас Шевченко (жизнь и деятельность). Изд. 2-е стереотипное. 
М.Л. 1927, ГИЗ, сс. 62. (Б-ка ,В помощь школьнику". Серия биографическая. М» 1, 
11--17 тисяча). | . 

19. Филиппов Н.: Украйнская контр-революция на службе у Англий, Франции и 
Польши. М. Л. 1927. 

Е) На крайознавчо-українські теми вийшли такі книжки: 

1. Дульзон, 4.: К характеристике украйнеких говоров Республики немцев Поволжкя. 
Роїкгом'5к. 1927, сс. 36. Література на 1 стор. 


2. Валько, Н: Культура яровой пшениць. (По данньм Кубан. сел.хоз. оп. ст.). 
Краснодар. 1927, сс. 42. 

3. Городецкий, Б. М. Периодика Кубанско-Черноморского Края 1863--1925, Коасно- 
дар, 1927. ,Об-во люб-ей изуч. Куб. Края". Окружн. арх. Бюро, сс. 72. 

4. Данилов, В. В.: Сземка г. Краснодара. 1923--1927. Вьп. Ї. Краснодар. 1927. Окр. 
Отд. Коммун. хоз. Се. ХП -к 127. З рис., кресл. і планом. 

5. Зайцевский, Г.: Кубань и Черноморьє в современной художественной литературе. 
Краснодао, 1927, сс. 21. Відб. із ,Соб. Стат. Куб. лит.-ист.зтногр. об-ва". 

6. Захаров, Н.: Первье шаги систематического изучения Кубанских городищ и Кер- 
ченская археологическая конференция. 1926. Краснодар. 1927. Северо-Кавказ. Асс. научн.- 
исслед. Инст. Мо 20, сс. 27, з рис. 

7. К наблюдателям природь. (О фенологических наблюдениях). (Красно- 
дар). Куб. Окр. Бюро Коаєведения (1927), сс. 10, ,Руководства и пособия по фенологи- 
ческим наблюдениям", на 2 сс. 

Отрьпаньев, Ал. Опить удобрения табака в селе Веселом (близ Адлера) в 1925 г. 
Краснодар, 1927. Центр. Институт опьтн. табаководства. Вьіп. 36, сс. 20. 

. Подшивалов, Й.: Десантная зкспедиция Ковтюха. Ликвидация Врангелевского де- 
санта на Кубани в августе 1920 г. Тактический очерк. М.-Л. 1927. ГИЗ, сс. 58, ві схем. 
і план. ,Указатель использованной литературью" у передмові. 

10. Попов, Ив.: Солянье источники, подчиненнье нижнемеловьм отложениям в Ку- 
банском и Черноморском округе Северо-Кавказского края. С табл. диагр. Краснодар, 1927, 
Се. РА. »Список литературь" (39 назов.) ,ТГрудь Кубано-Черном,. научно-исслед. Инсет-та". 
Вьшп. 54. 

. 11. Работь Химического отдела Института по исследованию почв. Краснодар, 1927. 
Се. 47 стр. з кресл. і график. ,Спгисок литературьз" в кінці статтів. 

12. Сарахов, Й.: Как крестьянину воздельвать хлопчатник на Северном Кавказе. 
М.-Л., 1927, ГИЗ, се. 32 з ілюстр. 

13. Сельский, В. Кубанское месторождение марганца. Ростов на Дону, 1927. (Сев.- 
Кав. ассоц. научн.лисслед инст-в) сс. 171. ,Трудьшт...." Ме 

14. Смирнов, А. Изучение процесса ферментации светльх табаков. Краснодар. 1927. 
Центр. Инст. Опьтн. табаководства. Вьп. 34, сс. 115. Литература" (98 назов). 

15. Сурков, Н. Кенаф: Краснодар 1927, сс. 97, з рис. і кресл. ,Указатель использов. 
литературьт" (44 назві). 

16. Улитин, 4: Зерновме хлеба Северного Кавказа (пшеница, ячмень, овес). Бота- 
нич. и сортовой состав, география и приємьт воздельвания. Краснодар, 1927. Научн. упр-ие 
В.С.Н.ХХ., сс. 61. 7 

17. Трудь Кубанского с.-х. мнститута, т. У. Краснодар, 1927, сс. 204 з діягр. 

18. Чирвинский, Петр: Полезнье ископаємьте Кубани и Черноморья. Ростов на Дону 
1927, Сев.-Кав, ассоц. научно-иссл. инст-ов сс 239, з рис., креслен, з мап. ,Главнейшая 
литература по кубанским углям" (14 назов). ,Главнейшая литература по геологиий и по- 
лезньм ископаємьім края" (15 назов). 





19. Дурач, Н.: Путь Таганрогского Комсомола (1920 15/У 1927). Таганрог, 1927. 
Окружком В.Л.К.СМ., сс. 64 з рис. і портр. 
1 по «Дурач, Н.: Таганрог в огне. Повесть. Глава ПІ. Таинственноє похищениєе. Таганрог, 
927, сс. 3. 

21. Завякин: Местная промьшленность и сельское хозяйство Таганрогского Округа. 
Итоги и перспектив. Таганрог, 1927, сс. 35. 

22.Красньй десант. Зпизод революционной борьбь в 1918 г. с немецкими 
оккупантами в Таганрогском округе. Таганрог, 1927. Истпарт. сс. 43 з рис. і порт. 

23.Краснье повстанць.Из историй революционного крестьянского движения 
в Таганробеком Округе (1900--1919). Таганрог 1927. Тагиспарт., 87 сс. з рис., порт: 
і факсиміле. 


Книжки українською мовою Й про Укоаїну. 143 


24. Октябрь в Таганроге. Из историй пролетарской борьбь в Таганроге 
(1917 и начало 1918 г.). Таганрог 1927. Тагиспарт. Сс. 54, з рис. і портр. / 

25. Третьяков, В. Очерки Историй Таганрогекого театра с 1827 по 1927 год. Та- 
ганрог, 1927. Худож. Секция Таганр. Окрполит. Просвет., сс. 93, з рис., портр. і график. 


ж 


26. Галиция под пятой Польши. М. 1927, ГИЗ, сс. (14). 
Ж) Видання присвячені УСРР: 
а) Дніпрельстан: 

1. Александров, И. Г. Днепрострой. Развитивє южного горно-промьшленного района 
и Днепровское Строительство. С 20 черт. М. 1927, ,Плановоє Хозяйство", сс. 79, кре- 
слен. і картогр. (Рец. В. Сарабьянов: ,Печать и Революция", М. 1927, кн. 4, сс. 131-- 133). 

2. Материальшю к проекту проф. И. Г. Александрова. Вьп. ПІ. М. ВСНХ СССР. 
1927, се. 353, з рис., креслен., і график. (51) вклад. арк. 

3. Те саме: Вьш. ІМ. Река Самара-Днепровская. М. (Гос. Укр. Изд-во). 1927, сс. 15. 

4. Предварительная зкспертиза прозкта Днепровской гидрозлектрической 
станции. Л. 1927, Промиздат. МІ. Сс. 99. 

5. Черня, Ив.Гигант странь советов »ШДнепрострой". М.-Л. 1927, ГИЗ, сс. 32 з рис., 

, 6. Шарко, В. Днепрострой и его народно-хозяйственноє значаниє. З 7-ми рис. 

в тексті. Л. ,Прибой". 1927, сс. 98. З (2) вклад. арк. креслен. 


.6) Донбас: 


7. Бородин, К. В гостях у донбасцев. Записки избача-крестьянина. 7 фот. в тексте. 
М.Л. 1927. ,Долой неграмотность", стр. 34 с илл. 

8. Гапеев, А. А. Гедлогический очерк западной окраннь Донецкого бассейна. С одной 
картой и 10 таб. Л. 1927. Геолог. ком-т. се. 97. ,Перечень цитированной литературьі" 
на 3 стр. 

9. Мефферт. Б. Ф. и Крьм, В. С. Ископаємье угли Донецкого бассейна. Вьп. ІП. 
Угли Алмазного и Марьевского районов. С атласом из 35 табл. Л. 1927. (Геолог. Ком-т). 
ТУ стр. текста, ХХХУ лист. красочн. черт. график. и карт. 

7 10. Яворский, В. И. Детальная геологическая карта Донецкого Каменноугольного 
бассейна. Описание планшетов МІ--32 и 33. Район р.р. Калитвь и Бьстрой. (С 3 табл.). 
Л. 1927. Геолог К-та, сс. 65 -- (1). ,Сборньй лист... карть" на обл. -- Ш вкладн. 
лист. черт. ,Список главнейщих трудов и заметок по геологий описьваємого района 


(на 2 стр.). 





в) Махно: 
. 11. Герасименко, Н. Батько Махно. Мемуарьт белогвардейца. М.-Л. 1927. ГИЗ, сс 111. 
(Рец. П. Парфеньев: ,Печать и Рев." 1928, кн. 2, сс. 168--169). 

12. Кубанин, М: Махновщина. Крестьянское движениє в степной Украйне в годьг 
гражданской войнь. Л. 1927. ,Прибой". Сс. 228. (Рец. П. Парфеньев.--,, Печать и Рев." 
1928, кн. 2, сс. 169--170). 

г) різного змісту. 

13. Анисимов, С. С.: Приговор. (Дело о вооруженном захвате Екатерининской ж. д. 
в 1905 г.) М. 1927. Изд-во Всесоюзн. об-ва политкаторжан и сс.-поселенцев. Сс. 23. 

14. Аршинов. В. В. О некоторьх горньх породах Кривого Рога и их возможном 
применений в промьшленности. М. 1927. Научн. пром. Упр. ВСНХ. Сг. 32, в рис. і план. 

15. Бобин, В.: Учебньй анатомический музей 2-й харьк. школью помощников врачей. 
Краснодар 1927, сс. 8. 

16. Бюллетень Зоотехнической опьтной и племенной станции в госзаповеднике 
имени Х. В. Раковского (бьвш. Аскания Нова). М. 1927. ,Новая Деревня". ХМ» 2, сс. 188. 

17. Вуіман, Й. С.: 95 лет живни и деятельности Одесской государственной публичной 
библиотеки. (1830--1825). Л. 1927, сс. 19. 

18. Дорошевич, В. М.: Легенда о происхождений Одессистки. (Рассказь). М.-Л. 1927. 
Земля и Фабрика", Сс. 32. 

19. Ковальская, Е. Н.: Южно-русский Союз. 1880-- 1881. М. 1927. Ивд-во об-ва по- 
литкаторжан и сс-поселенцев. Сс. 120, с портр." 

20. Лоция Черного моря: Изд. б-е. Л, 1927. Гидроф. Упр-ниєе. сс., СХХХІХ - 727. 
з рис. (78) вкладн. арк. ,Материаль для составления Лоции" (21 навв,) 

21. Манжос, Б.: Учебно-производственньй труд в школе Соцвоса. Пригсипь и прак- 
тика на основе опьіта Киевск. труд. школьє при производстве им.'Гор. Петровского. М. 1927, 
сс. 155, з рис., креслен. і схем. ,Литература" (95 назов). 

22. Одесскиє маневрь Красной Армии. М. 1927. ,Осоавиохим". Сс. 32 зі схем. 

23. Соколов, В.: Зкскурсия детей в заповедник Украйньої Аскания-Нова. З рис. 
М. 1927, сс. 39. 

24. Тарановская, В. ії Германов, Ф. Нитрификация в почве опьтного поля Носов- 
ской сх. опьітной станции и роль клевера в улучшеним ее. Л. 1927. (Носов. с..х. оп. ст.), 
рис., мат. і діягр. 


144 Бібліографічний огляд 


що я п ть о а 





ч 


25. Травнин, И. Селекция Красного клевера на Носовской с.х. опьтной станции. 
Л. 1927. Носов. с.-х. оп. ст., сс. 31, з график. 

26. Ткалич-Днепровский. Данило с Полтавщинь. Рассказ. 2-е изд. М.Л. 1927, ГИЗ, 
сс. 32 з рис. 

27. Трояновський, А. Восстаниє в Киеве в 1900 г. М. 7927. Изд-во  сесоюзи. об-ва 
политкаторжан и се-поселенцев, сс. 14. 

28. Черноморский флот в зпоху первой революции Сб. журн. ,Каторга и 
СсьдкаЄ 2 порт. П. П. Шмидта. М. 1927, Изд-во Об-во политкаторжан. сс. 160, -- (3) 
вкладн. арк. портр. 

На початку свого огляду ми вже вказували, що наше завдання поля- 
гає в тому, щоб подати реєстер виданих в Росії й на Білорусі книжок, 
які чи то мовою, чи то українознавчим змістом належать до матеріялів, 
що їх треба знати українознавцю, чи то в його дослідчій, чи в практичній 
освітній роботі. Отже ми обмежились лише монографічними виданнями. 
Ми внесли в свій огляд ще й друге обмеження. Ми взяли тільки ті ви- 
дання, що мають зацікавити якнайширші дослідницкі кола, а також кола 
працівників освіти. 

Тепер, беручи на увагу те й друге обмеження, ми все ж таки думаємо, 
що де які загальні висновки можна зробити й на підставі нашого мате- 
ріялу. 

Нагадаємо, що нас найбільше цікавить питання: в якій мірі в Росії й 
на Білорусі через видання відповідних книжок виявився в 1927 р. інтерес 
до культурних потреб української людности, що живе в межах цих рес- 
публік, а по-друге, які моменти з культурного будівництва УСРР звер- 
нули на себе увагу й викликали видання окремих книжок відповідного змісту. 

Наша мета опреділила Й метод, за яким ми поділили поданий тут ма- 
теріял на групи. 

Переходимо до висновків. Ми вже говорили, що на Білорусі не вийшло 
жодної книжки українською мовою, як не вийшло жодної книжки, що 
була-б спеціяльно присвячена якійсь українознавчій темі, не зв'язаній 
з білорусознавством. З цього погляду Росія повинна нас цікавити далеко 
в більшій мірі, оскільки навіть з тієї літератури шо існує, відомо, що 
в межах Росії на ріжних її землях розселилася велика маса Українців, 
зокрема на одній Кубані їх налічується більш, як три міліони. 

Ми занотували 19 книжок українською мовою виданих у Росії. Які це 
видання? Сім із них дитячі. Видала їх наша Книгоспілка. Одну книжку 
на підставі своїх дослідів видала Носівська с.г. дослідна станція. Ще 
одну інформаційну про свою роботу видав харківський Окрздрав. Шість 
инших--про дошкільне виховання--переклади з російської мови. Лише 
чотири книжки складають оригінальну й так би мовити цілком місцеву 
українську книжкову продукцію Росії. Дві з них із красного письменства, 
одна про Кубанську Національну Раду і одна про ролю профспілок у 
господарчому будівництві. Тематика українських книжок узагалі дуже об- 
межена. З 19 видань тринадцять присвячені дитині та її вихованню, а 
решту можна вважати в великій мірі за випадкові. 

Перекладних видань із української мови на російську вийшло десять. 
З них чотири--видання творів дореволюційних часів. З нових авторів 
перекладались твори Панча, Ко, Вишні. Цікаво все ж таки, що з шости 
останніх видань-- п'ять гумористичних. 

На загально-українські теми видано також 19 книжок, але з них лише 
одна присвячена сучасній темі -Українській контрреволюції. З вісімнадцятьох 
инших--чотирнадцять присвячені Гоголю, дві Короленкові, одна Шевченку 
й одна Руській Правді. 

З тих крайознавчих видань, що ми їх занотували, переважна кількість 
торкаються Кубані й Таганрізької Округи, але в цих виданнях ні разу 
спеціяльно не ставиться питання про українське населення тих територій. 


Книжки українською мовою і про Україну 145 


Українцям инших земель РСФРР присвячена одна книжка, що харак- 
теризує українські говірки німецької республіки Надволжя. 

Одна невеличка праця (14 стор.) присвячена Галичині. 

Тим з більшою увагою придивляємось ми до тих видань РСФРР, які 
торкаються УСРР. | 

Усіх їх 28, і майже всі вони присвячені темам загально-союзного зна- 
чіння, як Дніпрельстан, Донбас, події з часів першої революції тощо. 

З того великого обсягу тем, які поставила на чергу українська рево- 
люція Й над якими працює українська наукова думка й українське мис- 
тецтво, майже ні одна не знайшла безпосереднього відгуку в тих книжках, 
що вийшли в Росії окремими виданнями в ювілейному 1927 році. 

Трудно було-б у нашому огляді зупинятись на причинах цього. Але 
відмічений факт допомагає зрозуміти ту недостатню зорієнтованість, що 
її часом виявляють російські дослідники, коли торкаються якоїсь ділянки 
нашої культурної роботи. Дуже цікавою ілюстрацією в даному випадкові 
може бути стаття П. С. Когана: Книга на вьставке искусства народов 
СССР, що її надруковано в журн. ,Печать и Революция" (1927.8.36--41). 
Автор статті торкаючись літературних угруповань, що існують на Україні, 
і кажучи про неокласиків, зачисляє до них також і Г. Косинку, який за 
інформацією П. С. Когана разом із неокласиками пише про Бладу Й пе- 
рекладає грецьких і римських поетів. За тою-ж таки інформацією, Ми- 
кола Хволевий (зісі) належить до ,Гарту", Чумак фігурує як Шумак | т. д. 

На цю недостатню зорієнтованість в українському культурному про- 
цесі починають звертати увагу самі ж Росіяни. ,Украйнская литература 
мало знакома русскому читателю", каже ДА. Селивановский (На литера- 
турном посту, 1927.21.70--71). ,Как мало знаєм мьм о духовньх богат- 
ствах нашей странь! Мь остаємся совершенно неосведомленньми отно- 
сительно творческой продукции народов Союза", каже згаданий допіру 
П. С. Коган. і 

Починають намічати й деякі заходи, щоб усунути цю, так би мовити, 
ненормальність. ,Государственная ДАкадемия Художественньх Наук" у 
Москві має організувати в своєму складі спеціяльний науковий Кабінет 
для планового Й постійного вивчення мистецтва народів Союзу. 

Не в кращому стані Й справа видання в Росії книжок українською 
мовою. Ті книжки, що вийшли в 1927 р., ні в найменьшій мірі не можуть 
задовольнити ту велику потребу на них, яку природньо мають мілійони 
української людности, що живе в межах РСФРР. Не дуже помітно може 
тут прислужитись і та єдина в РСФРР українська газета (, Червона Га- 
зета"), що виходила в 1927 р. на Кубані. Відомо, що Державне Видав- 
ництво України склало умову з Краснодарською Крайнаросвітою про 
постачання з його боку українських книжок для шкіл і політосвітніх уста- 
нов Кубані (,Культура і Побут". Х.1928.4, с. 8). Бажано, звісно, щоб 
Державне Видавництво України поширило свою увагу й на инші тери- 
торії РСФРР з українським населенням, але головне в цілій цій справі, 
зна нашу думку, те, щоб самі Українці РСФРР, принайменш після де- 
сятьох революційних років почали поступово виходити із стану ,,німих і 
мертвих для цивілізації", і щоб не забували, що той стан можна було до 
якоїсь міри зрозуміти лише тоді, коли Його систематично Й невідступно 
зміцнював увесь царський режим. 

Михайло Ясинський. 


»Україна", кн. 6.- 10. 


САТ ТОГО ОТ ОО ОО ОО ОО ОО ОО ОО ОО ОО ОО С ГО ОО ОО ОО ОО ОО ТО ТЕ ОРОС ТЕ ОТО 


Критика, звідомлення, обговорення. 


Іез Іаприез ди топае рак ип ягойре АФє Іїпяцізієз здиз іа айгесіїоп дае 
А. Меїйеф е? М. Собеп. Рагіз, 1924, 82, Ш-- ХМІ і 805. 

Під титулом Їез5 Іапсцез ди шопде маємо збірну працю кількох лінг: 
вістів під проводом А. Мейе і М. Когана. Автори дають загальний опис 
язиків цілого світа з оглядом на історію і умови їх розвитку. В кінці 
книги дано індекс всіх згадуваних в тексті ідіомів і приложено 13 мап. 
Як праця збірна, ,книга ця не має одности пляну в описові ідіомів, але 
обєднана принципом генеальогічної клясифікації. Не маємо ми вній роз- 
поділу язиків з огляду на типи морфольогічної будови, як це знаходимо 
в праці Штайнталя і в пізнішій її обробі Містелі, язики просто обєднані 
в групи за принципом генеальогічним, починаючи з груп найбільше науково 
досліджених: індо-европейської, хаміто-семіцької, фінно-угорської і т. д., 
кінчаючи американськими язиками. У впроводі А. Мейе слушно не визнає 
ні наукової вартости, ні практичного пожитку в старім поділі язиків на 
ізольовні, агглютинаційні і флексійні, і признає тільки за генеальогічною 
клясифікацією, що заложена на історії язиків, і вартість, і пожиток. 
Вартість її в тім, що вона виражає, історичний факт язикової спільности 
(одности), що існувала в певний момент минулого. І вільно собі гадати, 
що заглублюючися в минулість, можна б відкрити язикову спільність між 
тими групами язиків, що тепер видаються не звязанами такою спільністю. 
Але важко цього довести, і тим важче, чим давніше дві групі язиків 
розійшлися від себе в минулім. В кожнім язику дасться спостерегти поруч 
з фондом одідиченим, ще сили, здебільшого невідомі, що детермінували 
зміни, і в кожнім язику є сторона, що Її генеальогічна клясифікація не 
бере до уваги: це-- запозичення. 

Досліджуючи еволюцію язика, доводиться оперувати з трома типами 
фактів: 

1. З граматичною тяглістю, що найбільше виявляється в морфольо- 
гічній системі і на ній полягає вся генеольогічна клясифікація. 

2. Зовнішні впливи, що детермінують зміни в язику. - 

3. Діяння язиків цивілізації; в великій мірі факти ції категорії сто- 
суються до слівництва. 

Є язики, що розпросторюються, це, на думку Мейе, язики тої групи, 
що приносить принцип соціяльної організації, і є язики, що дають запо- 
зичення, це ті, що ними виражається культура. 

Термін ,язик" автор розуміє як суспіл середників язикових о стільки. 
відмінних від такого сусполу инших груп, що без навчання не може бути 
взаємного розуміння. Діялекти, це -- менші одиниці в групі язика, а го- 
вірки-- в групі діялектів. 

арактеристику групи язиків індо-европейських, дуже загальну, пере- 
важно географічно-статистичну дав |. Мапагуез. Між иншим група східно- 
словянська характеризується як три діялекти: велико - мало- і білоруський, 
а говори польські діляться на чотирі головні групі: мазовецьку, познанську, 
краківську і рутенську. Поділ тим дивніший, що в праці Ніча 
(Їдаїекіу іехука роїізкіесо), що на неї покликається автор, поділ инший, 


Критика, звідомлення, обговорення 147 


а власне: 1) Велико-Польща з Куявами, 2) Помор'я, 3) Шльонск і Мало- 
польща 1 4) Мазовше. Євген Тимченко. 

Н. К. Никольский. Й вопросу о русских письменах, упоминаємьіх 
в Житий Константина Философа. ,Известия погрусскому язьку и сло- 
весности", 1928 г., т. 1, кн. 1, сс. 1--37. - 

Статтю академика М. К. Нікольського присвячено одному з найбільш 
темних місць у т. зв. Паннонському Житії й не дарма сам шановний 
дослідник каже, що ,всякий новьй пересмотр зтого вопроса может беїть 
только проблематичньм  решением, основанньм на теорий вероятно- 
стей" (с. 6). Пануюча в науці теорія, що ,руські" письмена ---то готські, 
на погляд нашого автора, не витримує критики: ,як би Квангелія та 
Псалтир були писані готською мовою, то Філософ не міг би прикладати 
до ,своєї бесіди", ,гласнаа и сьгласнаа", бо з такого ,прикладання" 
не вийшло б нічого корисного" (с. 2). Крім цього, як можна бачити 
з самої легенди, автор її зве Готів їх власним іменням, а не ,ФРоссами", 
або ,Руссами"; нарешті, у списках грецьких епархій на Чорноморському 
узбережжю готські епархії звуться готськими, а не руськими (с. 2). 

Не погоджується автор і з тою гіпотезою, що звістка про знайдення 
руських письмен -- це пізніша вставка або перерібка. ,До цього часу ще 
ніхто не знайшов такого списка ЙКитія, в котрому б не було цієї звістки: 
вона 6 у всіх відомих текстах легенди, не тільки ,руських", але Й південно- 
слов'янських" (с. 3). 

На погляд акад. Нікольського, єдиний висновок з оповідання про 
»руські" письмена може бути такий: »моВА, котрою скоро почав читати 
Філософ у Корсуні, була якась слов 'янська мова, а Бвангелія та 
Псалтир, що він знайшов, були слов янськими перекладами цих 
книг" (с. 7). У звязку з питанням про ,руські" письмена стоїть друге 
питання, також надзвичайно цікаве й важливе, на котрому автор зупи- 
няється досить докладно (сс. 7-- 15): як треба розуміти ,букви" в опо- 
віданні Паннонської легенди про діяльність Костянтина Философа (склав 
абетку і зробив переклад Евангелії). З оповіданні про моравську місію, 
у»букви" -- не слов'янська абетка або букви в сучасному значінні цього 
слова (такої думки додержувались і додержуються мало не всі без ви- 
нятку дослідники, як російські, так і чужоземні), а слов'янські книги" 
у вузькому розумінні Св. Письма, може навіть один Новий Завіт" (с- 14). 

аннонська легенда має історично-апологітичну тенденцію показати, що 
слов'янський переклад св. Письма від Бога, а не від чоловіка: увскорі 
же я (букви) ему Богь яви.. И тогда сложи писмена и нача бесЬду 
писати еуангельскую"... (сс. 9--10), Таким чином слов'янська абетка не 
»сотворена? або ,составлена" Костянтином, а тільки ,сложена" або 
зустроена" при допомозі ,явленньхь" Богом Філософові книг (с. 15). 
»Какие факть закрьл от нас автор легендью включением чуда в историю - - 
остаєтся кейизвестньм, но весьма знаменательно, что по его рассказу, 
славянскиє книги оказались в руках Константина ранее, чем он приступил 
к сложению письменньх знаков для славян. Ото значит, что автору могло 
бьть известньм, что славянскиє книги и письмена возникли ранее или 
задолго до моравской миссиим" (с. 15). 

Щодо батьківщини місця походження »руських" письмен, то деякі 
вказівки примушують здогадуватися, що це мабуть не Подніпров'я і не 
Корсунь (сс. 29-- --30). Звертаючи увагу на те, що звістка про ,руські" 
письмена залежить від якогось західньо-слов'янського джерела, а не від 
візантійського, М. К. Нікольський пише: ,Бсли руководиться западно- 
словянским родословием славян, их хрониками, намеками более поздних 


148 Критика, звідомлення, обговорення 


летописньх наших сводов и преданиями, записаннькми у Длугоша, сохра- 
нившего известие о переселений славянских племен на юге Фоссий 
в средине ЇХ века и т. п. то более раннее местожительство потомков 
Руса предстоит искать в местностях, более близких к Панноно-Моравии, 
Хорватий или же Угроруссиий" (с. 30). 

Дуже можливо, що ,друські" письмена-- це глаголицьке письмо: ,рас- 
сказ о русских письменах есть отголосок затушеванной для нас агио- 
графом попьтки примирения кириллиць с глаголицею, указание на которую 
видел в русских письменах еще В. И. Григорович" (с. 29). Цінні, нарешті, 
спостереження нашого дослідника (сс. 20--27) і над т. зв. ,ШПрогласом", 
автором котрого прийнято називати Костянтина Болгарського. Беручи 
до уваги ідеольогічні мотиви ,Прогласа"?, М. К. Нікольський робить 
висновок, що автором цього твору був Костянтин-Кирил (Філософ). 


Дмитро Абрамович. 


П. Лавров. Йвантелие й псалтирь ,руськиіми" (роушкими) писмень: 
писанноє, в Житиий Константина Философа. .,Йзвестия по русскому 
язьку и словесности"?, 1928 р., т. Ї, кн. 1, сс. 39--48. 

Розвідка академика П. О. Лаврова торкається питання про ,руські 
письмень" в Житії Костянтина Філософа. Статтю писано з нагоди 
думки проф. Г. О. Ільїнського (,Зіаміа", 1924, ШІ, 45-- 64), що 
увместо ,друсскьіми писмень" в древнейшем оригинале легендь| могло 
бьть вьгражение ,фоушьскьми письменьм" (пор. ,Известия", с. 2). Акад. 
П. О. Лавров приходить до висновку, що слова ,роуськьми" (роушкими) 
писмень правильнее понимать, как предлагал Шафарик, в смкьісле гот- 
ских, относившихся к переводу Ульфиль" (с. 45). 

Таким чином дві, ,надруковані разом на сторінках видання -Академії 
Наук, статті відомих вчених (попереду розглянута і ця) трактують одно 
й те саме питання, але розвязують Його дуже розмаїто і неоднаково. 
Перед нами яскрава ілюстрація того, як хитко й непевно стоїть в науковій 
літературі це питання про ,руські" письмена у Корсуні. Проф. Ї, І. Огі- 
внко нагадує (див. ,Руські" переклади в Херсонесі в 860 році: ,Ювіл. 
збірн. на пошану акад. Д. І. Багалія", с. 365), як правдиві слова акад. 
М. С. Грушевського, що все це питання ,таки лишає дещо до думання" 
(,Їст. Укр. літ", т. ЇЇ, с. 12); але ж правду М. С. Грушевський казав 
і раніш, коли писав: ,дсама звістка легенди дуже непевна... Ніяк не можна 
її трактувати, як поважне джерело для відносин 2-ої пол. ЇХ в." (, Іст. 


Укр. Д.Я, т. 1, с. 565). Дмитро Абрамович. 


В. М. Истринь. Книг временньціу и образньці Гешраша Мниха. 


Хроника Георгія Амартола вт» древнемь славянорусскомь  переводф. 
Тексть, изслЬдованіє и словарь. Т. Ї: Тексть, ХМІ-Н 612--П, Петро- 
градь, 1920. Т. П: а) Греческій тексть , Продолженія Амартола"; б) Изслі- 
дованів, ХХХІ-- 454, Петроградь, 1922, 

Маємо розміром і значінням колосальну наукову працю академика 
Рос. Акад. Наук. Самий правопис дореволюційної доби показує, що ця 
величезна праця підготовлялася довгі роки й тільки за часів революції 
побачила світ. Трудні часи голодування Й ослаблення культурно-наукової 
роботи підривали в авторі надію побачити свою працю друкованою. 
За це свідчить передмова до першого тому. Друкуючи вже навіть перший 
том, автор непевний був, що побачить .свій труд закінченим друком 
у всьому обсягу. Все ж обставини покращали й робота друком, хоч 
і з запізненням, побачила світ. 


Критика, звідомлення, обговорення 149 


Як тільки з'явився перший том, його зараз таки використав М. Вайн- 
гарт у своїй праці й навіть визначив плани дальшого тому, на який сам 
автор і не розраховував. Як тільки з'явився другий том, його зараз же 
використали вчені за кордоном і в напрямі дальших наукових розроблень 
і в напрямі критичного обговорення зачеплених проблем. А проблеми 
цією працею зачеплено дуже поважні Й дуже широкі. Вже в самому заго- 
ловку це відзначається. Хроніку Амартола названо староруським пере- 
кладом. До цього часу так її ніхто не трактував. Заховалися списки 
сербські, або руські. Отже встановилася традиція вважати дві редакції, 
чи переклади: ,болгарський" і ,сербський", зараховуючи всі руські спи- 
ски до ,болгарської" редакції. 

Хроніка візантійської державної доби з назвою ,Георгій Амартол" 
(смертний) чи ,Георгій Мніх" мав дуже велике значіння для стародавнього 
письменства всього Слов'янства, а особливо для східньої групи, себ-то 
Українців, Білорусів та Великорусів. Треба сказати, що ця хроніка на 
грецькому грунті не носила такої назви. Так тільки називав себе инколи 
її автор, а заголовок вона носила досить довгий. На слов'янскому грунті 
частіше прикладають до ,болгарської" редакції назву ,Временникь" 


з такого заголовку: "Зачало временнимь книгамь Гекргиюм 
кб 


Мнихає; заведено це і в виданні де Воога. Для ,сербської" редакції 
вживається назва ,Лєтовникь". В різних списках ці назви модифі- 
куються. В своєму виданні, як бачимо, акад. Їстрин поставив ще инакшу 
назву. В російській та українській науці вживалася найширше назва 
»зГеоргій Амартол'". 

Двохтомова праця акад. Їстрина закінчує чи власне завершує цілу 
епоху наукових змагань та шукань. Існування на староруському грунті 
хроніки Георгія поєднано з цілого низкою історичних та історично-літе- 
ратурних пам'яток стародавнього письменства. 

Пораця акад. Їстрина полягає в тому, щоб дати найдобірніший, науково 
опрацьований слов'янський текст хроніки Георгія, порівняти його з най- 
ближчим грецьким текстом, який вже видано, а чого не видано-- дови- 
дати. Перший том праці й містить у собі слов'янський текст хроніки 
Георгія. Як зазначалося, слов'янський текст цієї т. зв. ,болгарської" 
редакції хроніки Георгія заховався тільки в руських списках. З них акад. 
Їстрин і друкує цей текст. В основу положено Троїцький список Ме 100 
з бібліотеки 6. Московської Дух. Академії. Це є пергамінний список 
з кінця ХР чи початку ХІМ ст. В цьому списку найкраще зберігається 
протограф. Як найстарший, він все ж таки найближчий до первісного 
перекладу від решти списків, які віддаляються від першого перекладу, 
що перебував на київському грунті, десь на літ 350--450. Цей список 
не зберігся цілком. В ньому не достає частини заголовку та кінця хро- 
ніки. Недостачу автор поповнює з молодшого списка (ХУ ст.) Ундоль- 
ського. Хоч цей список належить до иншої групи, але взагалі досить 
консервативний і тому зберігає міцніше первісні риси протографа. Варі- 
янти підведено з шости списків. Всі вони з ХУ - - ХМІЇ ст. 

Останнього часу війшло в практику два способи видавати стародавні 
тексти: спосіб реконструкції й спосіб точного видання тексту з варіян- 
тами. Першим способом видавав акад. Шахматов , Повість врем. літ", 
реконструючи її відповідно до своїх аналітичних висновків. В виданні 
слов'янського тексту хроніки Георгія, акад. Істрин іде другим способом: 
подає точний текст списку, а в першому ряді приміток часами дає ре- 
конструкцію особливо заплутаних чи неясних місць. Отже в основному 
маємо чистий текст, що безперечно робить його цінним для кожного 
дослідника, а не тільки для певної мети. 


150 Критика, звідомлення, обговорення 
| 





атм ЕЕ НИ: ОО 


В першому томі міститься тільки слов'янський текст та покажчик імен 
до нього. В другому томі дано , Продовження" хроніки грецькою мовою 
із Ватиканського списка Мо 153. Деякі частини грецького текста, що не 
вистачає до тексту, виданого де-Боор'ом, дано зі списка Віденського ХІІ ст. 
(Хе 40). Видання грецького текста переведено з фотографічних знимків. 
Підготування такого видання велося дуже давно. Ще 1910 р. автор роботи 
в статті: ,Кь изданію т. наз. болгарскаго перевода хроники Георгія 
Амартола" (Изв. отд. р. яз. и сл. А. Н., т. ХУ, кн. 2), спинявся над 
питанням про значіння варіянтів при виданні текстів. З того часу Й велася 
підготовча робота до видання, що вистигло тільки на 1920 рік. 

Другий том, крім додаткових слов'янських та грецьких текстів, містить 
в собі й дослід. Всі відділи цього досліду розпадаються на дві частини 
характером їх оброблення Й призначення. Одна частина має, так би 
мовити, чисто технічно-наукове призначення. Сюди відносяться такі 
відділи, де досліджуються ,ухилення перекладу від Коалінового та Ва- 


тиканського списків", ,пропущене Й додане в перекладі порівнюючи 
з грецьким текстом", ,стилістичні та синтаксичні особливості перекладу", 
поновлення первісного читання в перекладі хроніки", »редакції хроніки 


та взаємовідношення її списків", ,час і місце перекладу хроніки". Всі ці 
дослідження переводяться на матеріялі із списків хроніки. 

о другої частини досліду з спеціяльним призначенням відносяться 
такі відділи в досліді, де говориться про инші пам'ятки, звязані з хро- 
нікою Георгія. Сюди ж треба віднести й загальні висновки. Спиняючись 
на цих питаннях, вчений виходить далеко за межі поставленої теми. 
Відношення до инших староруських пам'яток не випливає безпосередньо 
з досліду, а воно може розглядатися |і без детального досліду. Всі ці 
проміжні ікси, що угрунтовують виставлені гіпотези й стають за проміжні 
ланки між дослідженим матеріялом та виставленими гіпотезами, можуть 
бути й в такому вигляді й инакшому, їх можна прийняти Й. можна 
відкинути. 

Спинимося спочатку на реальних, добутих з самого матеріялу даних. 
Характер перекладу, всі його граматичні словотворення, а також і син- 
таксичні показують на те, що в час переведення перекладу була вже 
певна вправність, певна ,школа". Звичка була використовувати загальну 
старослов'янську термінологію, синтаксичні звороти тощо. Перекладач 
вміє двохскладові грецькі слова передавати ріжними способами: то він 
передає їх відповідно двоскладовими новотворами, то розбиває (на двоє 
слів, то передає прикметниковими формами. Не в усіх частинах така 
вправність позначається однаково. В хроніці е місця звичайної оповіди 
про історичні події, побутові. явища Й відносини, але багато Георгій від- 
водить місця на теологічні міркування, на моральні сентенції тощо. Отже 
міркування про історичні події, побут та подібне перекладач передає 
правильно; у нього для кожного звороту Й виразу є свій якийсь спосіб. 
Як тільки доходить до теологічних міркувань, моральних чисто чернечих 
сентенцій (часто, правда, туманних і заплутаних), перекладач тратить 
грунт, не справляється з перекладом, робить помилки, безнадійно, як то 
кажуть, пускається берега, механічно підставляє слов'янські слова замість 
грецьких, часто не встановляє синтаксичної залежности, або залишає 
синтаксичну структуру грецької мови. З таких явищ вчений остаточних 
висновків не робить. " 

Багато елементів перекладу в'яжуть його з побутовою київською 
дійсністю ХІ ст. З тих елементів є такі, що могли бути занесені й піз- 
ніше при довгому житті списків на староруському грунті, але є й такі, 
що мусили попасти тільки в переклад-первотвір; вони такого характеру, 


Критика, звідомлення, обговорення 151 


що попавши раз в переклад, не могли замінятися иншими. Всі ці дані 
дали привід вченому порвати твердо встановлену наукову традицію 
»зболгарського" походження перекладу Й звязати його з київською куль- 
турною дійсНістю ХЇ ст. 
амий час виникнення перекладу не випливає з досліду. Пізніші 

списки не зберегли на собі ні записів, ні якихось инших ознак, з яких 
можна було б вивести час перекладу. Цей час встановляється способом 
комбінування бічних фактів, що мали місце в історичному житті нашого 
народу. Це приводить вченого до того висновку, що переклад мусив 
виникнути в сорокових роках ХІ ст. Це спостереження Й всі дальші 
висновки щодо звязку хроніки з староруськими історично-літературними 
пам'ятками відносяться до другої групи спостережень, себ-то таких, що 
не випливають безпосередньо з технічно-науково обробленого матеріялу, 
а будуються на гіпотезах, припущеннях, аналогіях і т. д. Все це має під 
собою певний грунт, як одна з можливостей, але науковий скепсис може 
таку комбінацію відкинути й виставити щось инше. Наприклад, акад. 
Істрин припускає існування хронографа ,По великому изложениює 

вального спадку від такого хронографа ми не маємо. На думку акад. 
Їстрина цей хронограф розпустився в таких історично-літературних пам'ят- 
ках, як »Палея" |, »Блінський літописець" і подібних. 

На цьому іксі дослідник будує цілу систему залежности між літера- 
турно-історичними пам'ятками нашої давнини. Дещо з цих пам'яток доне- 
сено до нашого часу, а дещо назавжди затрачено. З затраченого 
й існуючого дослідник конструює, кажу, цілу систему, відновляє затра- 
чені пам'ятки, визначає для них місце серед инших пам'яток та генетичний 
звязок з ними. Можливо, що це могло бути й так, а можливо, що було 
й трохи, або зовсім инакше. 

Струнко виведена система щодо розвитку Й складання редакцій почат- 
кового літопису наразилася на таку ж струнку але також гіпотетичну 
систему акад. Шахматова. В иншому місці (,ЗаміВчанія о начал'в русек. 
лібтописанія" в ,Изв. отд. р. яз. и слов." А. Н., т. ХХУМІ ї ХХМІЇ) акад. 
Їстрин заперечив гіпотетичні конструювання акад. Шахматова щодо ,Най- 
старішого зводу", щоб очистити місце своїй наново препарованій гіпоте- 
тичній можливості. Акад. Шахматов відносив виникнення цього зводу 
до 1037 р., а акад. Їстрин дає цьому з деякими иншими комбінаціями 
нову дату -- середину ХЇ ст. 

Розробивши чи сконтруювавши цілу систему зародків та початкового 
розвитку літописання за київської доби, акад. Істрин вміщає все це 
в певну історичну перспективу; він находить, що така широка переклад- 
ницька робота переводилася за часів Ярослава, на що маємо посвідку 
й літопису: ,И 65 Ярослав» любя церковнье уставь и прекладаше оть 
Грекь на Словенское писмо". Але й тут може стати деяке заперечення. 
Вже коли приймати твердження літопису, то треба приймати зі всіма 
його наслідками. А якщо збагнути з нього все, то там говориться тільки 
про книги набоженські: ,Ими же поучащеся віьрний людье наслаждаютсід 


оученьш божественнаго"?. Та чи й був здібний церковний клір до такої 


перекладницької роботи з книг світських; він мав завдання безпосередні - - 
задовольняти релігійні потфбеби, а не широко-культурні інтереси. 

Всі такі широкі гіпотетичні розробки й пороблені з них ще ширші 
висновки дали привід чеському вченому М. Вайнгартові дати всьому 
цьому назву фантастично-історичного романа. 

своєму історичному огляді початкового розвитку літературно-істо- 
ричних пам'яток на підставі чи за допомогою хроніки Амартола акад. 
Їстрин не спиняється на старих тільки часах, а просліджує розвиток хро- 


152 Критика, звідомлення, обговорення 





нографічної літератури на всьому просторі її існування, характеризує її 
ідеологічний підклад і пізніші збочення чи нові запозичення. Все це ніби 
виправдує присуд Вайнгарта. 

Вийшовши за береги досліду в сферу історичних спостережень, акад. 
Їстрин дає характеристику поглядів старого книжника на всесвітню істо- 
рію ХУ ст. Через показану письменникову свідомість говорить, звичайно, 
свідомість автора досліду. Він окидає з того свого погляду всі віки, за яких 
поступово витворювалася ідея третього Риму", як та ідея міняла свій 
зміст і напрям, як виникало й кріпло недовір'я 40 ,неправославного" 
Грека в період московської виключности і т. д. На.думку дослідника 
»загальноруська" ідея виявлялася на початку, а далі після ХІУ ст. Й до 

ст. ця ,загальноруськість" вже кріпне на півночі з окріпленням ідеї 
зтретього Риму". Закінчує вчений на тому, що ,неисповівдимья судьбьі 
привели кь тому, что русская земля стала средоточіемь православія, 
и Москва стала ,третьимь Римомь". Відповідно до цього Й хронограф 
зробився історією цього ,третього Риму". 

Як бачимо, всі ці міркування вченого не мають ніякого відношення 
до хроніки Георгія Амартола, що мала вплив і значіння в ХІ-- ХІМ ст., 
а далі розпустилася в инших пам'ятках і ніяк не впливала на ідеологію. 

Поминувши всі зазначені особливості в досліді, що виходять з інди- 
відуальних особливостів дослідника, мусимо визнати, що двохтомова 
праця акад. Їстрина є незвичайно цінна вкладка в науку. Для української 
науки значіння її в стократ збільшується ще тим, що вона вийшла з рук 
того вченого. який ще так недавно заперечував всяку своєрідність і окре- 
мішність київського періоду розвитку культури й літератури. Фактом 
своєї роботи вчений стверджує те й друге. Фактична сторона досліду 
(не ідеологічна надбудова) дає такий багатющий матеріял, що він на 
довгий час притягатиме до себе увагу українських вчених, що працюють 
на соціологічній ділянці. Мусять зацікавитися цією працею й українські 
лінгвісти. До цього часу такого заїнтересовання не помітно, але воно 
повинно прийти. Серед славістичних кіл західних Слов'ян зацікавленість 
вже виявилася. Маємо й рецензії на цю працю в журналі Заміа і цілі 
розвідки, що зачіпають ту ж ділянку в ширшому обсязі, частку якого 
освітлює своєю роботою акад. Істрин. Маємо на оці працю в трьох томах 
чеського вченого М. Вайнгарта про візантійські хроніки в церковносло- 


в'янській літературі. Степан Гаєвський. 


Руої. Д-х Міїоб Меіптакі. Вугапізке Агопіку ф Шйегаійїе сігкеспозіо- 
сапзісв. Ріебіевд а хогбок Кіоіосіску. Сазі 1: Ріебіай Бугапізкусі Кгопік а 
ігісб аргасомапі 5|омап5ка, 1922. Сазі ЇЇ, оафії Ї. Куопіка тпіска Сеогсіа 
Натагіоіа, 1923. Сазі Й, очі П: І, боупік, СІЙ. хм. 8гряКка гедаКксе ОСеог- 
сіоуу кгопіку, 1923. М Віанізіауб. В ч. 1 стр. 246; в ч. П стр. 577. 


Для слов'янського світу взагалі Византійщина відограла визначну ролю. 
З нею звязано заведення в південних" та східних Слов'ян християнства, 
а з ним разом і початків культурного розвитку, починаючи з заведення 
альфабету й кінчаючи перекладами церковної Й світської літератури. 

Знесилена внутрішньою боротьбою Византія не встояла перед натиском 
зовнішніх сильних сусідів і нарешті 1453 р. її остаточно розгромили й 
підкорили собі Турки. В такій боротьбі розтрачалися Й нищилися куль- 
турні цінності. Втративши політичну самостійність, Византія опускалася 
все нижче і в культурному відношенні Й не в стані була заховати хоч 
рештки своєї колись пишної культури. Тільки десь в затишку манастирів 
заховувалися раритети, як от на Дтоні. 


Критика, звідомлення, обговорення 153 


Залишки мистецтва Й літератури випадково тільки попадали до евро- 
пейських народів і там, як уламки колись багатої культури, заховалися 
в ріжних місцях. З оживленням інтересу до старої спадщини, яка колись 
була вихідною точкою для зародку в нас культури і літератури, почали 
викривати ці культурні останки, що заховалися в ріжних місцях Европи. 
Не відставало від того й Слов'янство. Особливо російська наука не бідна 
«була на византологів, що розробляли окремі питання. які так чи інакше 
зачіпали нашу давнину, або звязані були з нею. 

Доброго загального огляду всієї византійської хронографічної чи власне 
хронікальної літератури в слов'янських мовах до останнього часу ми не 
мали. Цю незаповнену ділянку заповняє зазначена в заголовку робота 
чеського вченого М. Вайнгарта, що з деяким запізненням дісталася до 
нас на Україну. Якщо ця робота цікава взагалі, як певна синтеза всього 
того, що пророблено до останнього часу на «ділянці розвитку хронік У 
себе, на батьківщиві, та і в блов'янських народів, то для східної групи 
слов'янства це має подвійний інтерес, зосібна для України. У ехідньої 
групи слов'янства деякі византійські хроніки мали особливе поширення 
й заховалися в найбільшому числі списків. Робота д-ра Вайнгарта в біль- 
шині й написана на підставі дослідів російської науки. 

Найперше скажемо про характер таких дослідів взагалі. Є досліди, що 
тільки науково виявляють всі характерні обставини, за яких пам'ятка 
виникла, як Її занесено на слов'янський грунт, як вона тут вживлюва- 
лася, впливала на инші пам'ятки, уступала перед иншою памяткою чи Й 
зовсім забувалася. Це, так би мовити, фактична сторона без соціологіч- 
ного пояснення тих фактів. 

Наукові роботи з соціологічним висвітленням фактів зустрічалися вже 
в минулому, але вони не поєднувалися з дослідами першого типу, через 
те вони затрачалися серед великого й ріжнохарактерного наукового 
. матеріялу. 

Поаця проф. Вайнгарта безперечно належить до першого типу. Пере- 
важно вчений дає тільки добре оброблений науковий матеріял. В тому 
напрямі робота досить цінна. В кількох місцях вчений маніфестує свою 
належність до школи Ягича. Він шанує праці Шахматова, але шляхом його 
широких узагальнень, виведених з гіпотетичних припущень, Йти він не 
наважується. Його принциц-- не сходити з фактичного реального грунту, 
якби це не здавалося принадним. Така сторона в науковій роботі безпе- 
речно має об'єктивну цінність, особливо в тому обсягу Й над тим мате- 
ріялом, над яким працює д-р Вайнгарт. Вже зазначалося, що ми маємо 
від цієї давнини тільки уламки. Відтворити. по них всю тодішню реальну 
дійсність, вгадати чи викрити ті внутрішні імпульси, що спричинялися до 
того чи иншого явища, буває дуже трудно, а часом і неможливо. 

Допитлива наукова думка завжди шукає доріг дійти до первопричини 
речей. На такому шляху та при неповноті матеріялу можлива ріжнородна 
гіпотетичність з найдальшими припущеннями й висновками. 

Способом вибору й добору найпевнішого з дослідів іде д-р Вайнгарт 
в своїй роботі. Спочатку дано характеристику хроніки та історії на грець- 
кому грунті в византійську добу. Це має велике значіння, бо на слов'ян- 
ському грунті мали поширення тільки хроніки. Їсторії мали такий харак- 
тер, який в наші часи придбав собі назву монографії; писано ці старо- 
давні »МОНОГРафії" прагматично; трактували вони за добу, недалеку від 
автора. Такі історичні праці писали люди досвідчені, родовиті, часто 
близькі до царського оточення; вони знали політику й теологію, не чуже 
для них було психологічне спостереження, вони розбиралися в обставинах 
і вміли історичну правду одягти в певні пристойні й до часу звиклі форми; 


154 Критика, звідомлення, обговорення 2 


їх правда хоч і була колюча, але в таких формах, що їх не легко було 
викрити, щоб заперечити. 

Хроніки визначалися зовсім иншим характером. Частіше всього авто- 
рами їх бували ченці. Починалися вони від Адама й доходили до днів 
автора. Примітивізм і фантастика були паном в таких творах. Прагматизм 
там також і не ночував. Історичної істини дошукатися там не можна 
було. Це авторів найменше цікавило. Перескакування з одної епохи в 
другу, пояснювання всього ласкою чи попустом божим, теологічні мірку- 
вання з всякого приводу й без приводу та моралізаторство з прикладів 
так християнської традиції, як і поганської класичної, - такі основні 
прикмети византійських хронік. Складувано їх в манастирях, яких на ту 
добу (М11-Х ст.) розвелося на византійському грунті дуже багато. В них 
були великі бібліотеки з класиків дохристиянської ери. Ними автор-чернець 
бридив користуватися. Звертався до них тільки як до прикладів негатив- 
ної ілюстрації. З того боку всі хроніки становлять з себе компіляції 
з церковних та біблійних творів. Склад мови в хроніках вітієватий залежно 
від тих джерел, якими автор користувався. 

Дослідник констатує факт, але не дає йому соціологічного тлумачення, 
яка причина прислужилася тому, що на слов 'янський грунт занесено 
тільки хроніки, і ні одного історичного твору. Каже тільки, що хроніки 

прийшлися до вподоби К(Слов'янам більше, ніж історичні твори, що на 
слов'янському грунті вони набрали чернечого духу Й характеру та Й скла- 
дання їх відбувається в манастирях. 

Хоронік було багато. Досить їх занесено було й на слов'янський Грунт. 
Не всі з занесених хролік мали однакову популярність і поширеність 
серед Слов'ян. Відомі у Слов'ян такі ось хроніки: 1) Іоанна Малали, що 
складалася з 28 книг і передмови, Й закінчувалася 565 роком; 2) Георгія 
Синкела, не докінчена, припинена на р. 234; 3) Никифора (патріярха), 
що за часів образоборства перебував у засланні, як простий чернець; на 
слов'янському Грунті відомий був його согарепаїшт, сухий хронографічний 
перелік; 4) Симеона Магістра Логотета, доведена десь до смерти Романа 
Лакапена (948); має в історії своїй багато неясностей, бо було багато 
Симеонів і до багатьох з авторів прикладувано епітета Магістр чи Лого- 
тет; 5) Іоанна Зонари, що кінчається 1118 р.; змістом і способом викладу 
далека вища за своїх попередників (Малали, Амартола); 6) Параліпоме- 
нон Зонари; це є власне збірник, складений на Атоні; 7) хроніка Костян- 
тина Манасії, віршована в баєчному жанрі, сягає аж до 1081 р.; 8) хроніка 
Георгія Амартола, що закінчується 843 роком, має передмову й 4 книги, 
на слов 'янському грунті відома з продовженням до р. 948, яке складає 
так звану п'яту книгу; в деяких списках продовження сягає аж до 1071 р. 
й складає ще шоету книжку. 

Були ще Й инші переклади такого ж напівісторичного напів літера- 
турно-легендарного характеру, як от єврейські старинності ІЇосифа Флавія, 
що відомі тільки на староруському. Грунті, а в південних Слов'ян слідів 
зовсім не мають; пророцтва Методія з Патари, Гієротея, перекладена на 
Московщині 1665 р. з бажання царя Олексія Михайловича. Ступнем поши- 
рення на слов 'янському грунті хроніки ріжняться між собою. Ступінь! цей 
позначився Й на розмірах самої праці д-ра Вайнгарта. Так, перші сім 
хронік схарактеризовано в першому томі на 246 сторінках, а остання 
хроніка Георгія зайняла обидва останні томи на 577 сторінках. 

З першої групи хронік найчільніше чи: у всякому разі особливе місце 
займає хроніка Малали. Про неї багато писано особливо в російській 
літературі, через те й автор досліду більше уділяє місця в своїй праці 
на розгляд цих писань. З тих писань виділяє дослідник те, що можна 


Критика, звідомлення; обговорення 155 


о шани а ви в аю но -- шо ну 


прийняти, не сходячи з реального Грунту на гіпотетичні міркування. 
З застереженням і з деякою скептичністю дослідник ставиться до гіпотез 
акад. Шахматова про існування слов '"янської енциклопедії на болгарському 
грунті, а також і до всіх припущень архімандрита Леоніда щодо кіль- 
кости перекладів, навантажених на пресвитера Григорія й шодо перебу- 
вання Його при дворі київської княгині Ольги. В цім разі д-р Вайнгарт 
приєднується до думки Ягіча, який «припускав лише те, що точно зафіксо- 
вано: ,книги завіта божия ветхаго". Можливо ще припускати якісь здо- 
гади, що могли значити слова запису: ,сказающе образьї новаго завіта". 
В. Ягич до деякої міри припускав, що тут можливо б було вважати 
,Палею". Д-р Вайнгарт і на таке припущення не виявляє охоти пого- 
дитися. Словом, реальний тільки факт, зафіксований на письмі, мусить 
ставати аргументом для якогось обгрунтовання. 

Така обережність не дозволяє д-рові Вайнгартові зробити ті чи инші 
висновки там, де вони можливі й потрібні. Григорієві приписували і апо- 
каліпсис, і хронограф (з Малали), і збірник Святослава, і ,/Гічелу", і Амар- 
тола. А через те що ні апокаліпсиса, ні збірника Святослава тощо в 
південних Слов'ян нема, припускали, що після смерти царя болгарського 
Симеона (927) цей пресвитер Гоигорій перейшов до Київа й при дворі 
Ольги продовжував свою перекладницьку роботу. На все це д-р Вайнгарт 
відповідає, що це є роман без ніякої реальної підстави. 

" Переходячи до характеристики хоонік на слов'янському грунті взагалі, 
дослідник каже (т. Ї, с. 242), що одну лиш византійську хроніку перекла- 
дено з грецької мови на Русі (1665 р.), а решту на Балканах до ХІМ ст. 
При тому стверджується, що всі вони виконані в Болгарії, а Сербію 
виключається. З хронік першої групи, як уже зазначено, найзначнішою 
для Слов'ян була хроніка Малали. Вона стоїть для нашої давнини поруч 
з Георгієм Амартолом. Вивчаючи початковий літопис і разом з ним Амар- 
тола, наука завсіди торкалася питання й про хроніку Малали чи її частини. 
В тому напрямі вже є велика література на російському грунті й всю Її 
вичерпав дослідник, приймаючи найбільше певне й відкидаючи все гіпо- 
тетичне Й не оперте на фактичний матеріял. Згаданому вже Григорієві 
дослідник згодний приписати переклад старого заповіту, але ніяк не 
переклад Малали. Де й коли перекладено Малалу, дослідник не нава- 
жується сказати, тільки приймає висліди російської науки, що наш літо- 
писець в ХІ ст. мав у руках слов'янський переклад Малали. 

З инших дрібніших хронік першої групи кожна по своєму мала якісь 
особливості. Хронологія. війшла в літопис, але така хронологія, крім Ники- 
фора, була й у хроніці Амартола. Дослідник наводить спостереження 

ахматова, який на хибному вживанні років доводив, що в літописові 
хронологія з Никифора. Хроніка Зонари хоч і визначається вищою якістю, 
ніж инші хроніки, але великої популярности вона не мала. Дослідник 
причин тому не з'ясовує. Особливість її та, що з неї взято глоси до 
хроніки Манасії. Перекладено її на болгарському грунті десь коло 1344 р. 

Особливий характер мала хроніка Манасії. Виконано Її в байковому жанрі, 
де фактична сторона уступає перед поетичною метафорою. Перекладено 
її на слов 'янську мову в Тирнові десь в роках 1331--1340. Вплив вона 
мала на слов'яно- молдавську літературу. Особливо характерне для хро- 
ніки Манасії, що до неї перекладач дав значну кількість глос, для яких 
використав фактичну сторону з хроніки Зонари. Дослідник спеціяльно 
на цій стороні справи не спиняється. Він тільки зауважує, що ось мовляв 
у Болгар вся самостійність в творенні свого рідного літописання вияви- 
лася тільки в глосах і дальше не пішла, а от у Русів зразу зародилося й 
далі пишно розцвіло своє літописання. Ця тема заслуговує ширшого обго- 


156 Критика, звідомлення, обговорення 


ворення. Тут тільки коротко варто відмітити характерність деяких глос 
(с. 221--223). Для історії Болгарії й її відносин з Греками всі глоси 
незвичайно цікаві Й цінні. Якщо їх виділити Й звязати між собою, то то 
вже Й буде маленький начерк історії Болгар і характеристика варвар- 
ського поводження з ними візантійських політиків. Трактують про Русь 
глоси 10, 15 і 16. Одна з них (10) говорить про охрещення Фуси, друга 
констатує, що Византійці (15) напустили Святослава на Болгар. В остан- 
ній заховано натяк, що Цимісхій відпустив Святослава на добру волю, 
щоб його забили Печеніги. Ближчого й детальнішого вияву внутрішнього 
змісту дослідник не дає. Як людині далекій від того тла, на якому тво- 
рилися ці події, йому трудно збагнути з зовнішніх випадкових натяків 
той внутрішній зміст, що ховається за тими випадковими записами. 
Часом дослідник наважується давати такі деталі, але на них ви- 
являється його віддаленість від живого тла. Наприклад, на с. 167 першого 
тому говориться таке: ,іако Каузі у Виїбаг5ки Емібутір| а. у ЗегзКи 
Отісогії Сатііак, іако у Кіеуд Махіт Стек, ак і Мікоп уїдЗі зуби сії- 
хадові у паргаме Кпів". Щоб помістити Максима Грека в Київі, треба 
дуже вже мало знати Й стикатися з живою дійсністю східніх Слов'ян. 
Видимо брак відчування отої живої дійсности утримує часто автора 
від детальнішої характеристики причин чи наслідків. Зате дослідник дуже 
ретельно й з повним знанням предмету використовує й реферує своїх 
попередників. Синтезою всього, що розроблено до нього в обсягу визан- 
тійських хронік, праця д-ра Вайнгарта становить видатну вартість. Дбай- 
ливо зібраний матеріял прислужиться кожному на ті чи инші висновки. 
Два останніх томи зайняла в дослідннка хроніка Амартола. Такі 
великі розміри з одного боку показують на те визначне місце, яке посі- 
дає хроніка Амартола в старій слов'янській літературі, а з другого боку 
велику силу наукової літератури, що присвячена питанням, звязаним з 
хронікою Георгія Амартола. Переважна більшість наукової літератури 
належить російським та українським вченим. На них переважно й грун- 
тується д-р Вайнгарт в своїй роботі, притягаючи й ту західню словістику, 
що також присвячена цим питанням. 
Ще на початку першого тому дослідник розповідає про ті трудноші 
й перешкоди, які ставали перед ним через військові події. З тих пояснень 
видно, що початок заїнтересованости цими питаннями поєднано у дослід- 
ника з працею на російському грунті. Це своїм порядком показує, що 
д-р Вайнгарт знав працю акад. Істрина над хронікою Амартола. Політично- 
військова завірюха перервала живий звязок науки, але, як бачимо, не 
припинила її зовсім. Д-р Вайнгаврт, використавши величезні книгосховища 
Відня й Праги та инших слов'янських бібліотек, розпросторився на широ- 
кий огляд всієї хронографії. Акад. Їстрин в замкнених межах С. Р. С. Р. 
опрацював одне питання шодо хроніки Амартола, але опрацював його 
глибоко й в новому зовсім напрямі. До рук д-ра Вайнгарта дісталася 
тільки перша частина роботи акад. Їстрина в той час, коли він обробляв 
чи докінчував свою працю. В цій першій частині міститься тільки текст 
без досліду, через те висліди акад. Їстрина не зачепили уваги д-ра Вайн- 
гарта в момент оброблення цього питання, Идучи дорогою синтезування 
вже проробленого, д-р Вайнгарт і в питанні про хроніку Амартола пішов 
дорогою добору найпевнішого з того, що вже пророблено в цій справі. 
До хроніки Амартола підходить те визначення, що його дано як типове 
для византійської хроніки взагалі. Спеціяльно про неї можна сказати 
хіба те, що вона виникла після запеклої боротьби з єресями Й особливо 
з образоборством. Наступав у Византії режим якоїсь одної провідної 
тенденції. То була тенденція чернечо-християнська. Жива практика полі- 


Критика, звідомлення, обговорення 157 





тично-державного життя вводить у коло своїх засобів опановувати невго- 
монними сусідами й чернечо-християнські впливи. У Болгар, наприклад, 
полонять сестру князя (див. глоса 9 на с. 222), довго її тримають. наван- 
тажують християнськими тенденціями, повертають назад, через неї за- 
ставляють князя христитися, а як з' того постає внутрішня ворохобня, 
Гоеки мають нагоду вмішатися у внутрішні справи Болгарії. В подібних 
тенденціях можливо вбачати одну з причин, шо на слов'янський грунт 
попадають не історичні твори, а лише хроніки. Християнські-чернечі тен- 
денції особливо просякають хроніку Амартола Й вона особливо заживає 
популярности у Слов'ян, її хтось аж в двох місцях слов'янського світу 
рекомендує до перекладу. 

Щодо зазначених тенденцій, то особливо цікаве спостереження акад. 
Їстрина, що наш перший складач історичоої праці не дуже захоплювався 
християнським елементом свого протографа й усе це випустив, а взяв 
лише потрібні йому історичні факти. Вже згодом, коли врісся в нашу 
староруську дійсність привезений з митрополитом клір, тоді тільки літо- 
пис наш переповнюється таким же елементом, як і хроніка Амартола. 
Всього цього д-р Вайнгарт не ураховує. Через те в одному місці маємо 
негативну характеристику хроніки й у тому числі твору Амартола, а в 
кінці висновок, що перекладницька робота Й занесення на слов'янський 
грунт хронік збагатили слов'янську культуру й літературу тим, що ,,було 
тоді серед византійської культури Й літератури найкращого". (2). 

Вже, видимо, закінчивши роботу, д-р Вайнгарт одержав другий том 
праці акад. Їстрина про хроніку Амартола. В цьому томі вчений дав дослід 
про місце й час походження слов'янського, т. зв. ,болгарського" пере- 
кладу хроніки Амартола. Цей новий вислід розійшовся зі всім тим, що 
було говорено до цього часу про походження перекладу. До цього часу, без 
глибшої аналізи всіх даних, загалом всі стояли на тому, що то мусить 
бути болгарський переклад. На тому став і д-р Вайнгарт. Акад. Їстрин 
доводить, що переклад зроблено в Київі в половині ХІ ст. Істринових 
доказів д-р Вайнгарт не розглядає, а дає свої, що, на його думку, мусять 
мати більше ваги, як всі аргументи акад. Істрина. До таких аргументів 
д-р Вайнгарт зараховує болгарські архаїзми та деякі мовні особливості 
з прикметами болгарської мови. Всі ці докази не тривкі й проблема- 
тичні. Бо що таке архаїзм, та ще найдений у списку ХІШ--ХІМ ст.? Адже ж 
ніхто не відкидає, що літературна маніра писательства йшла з Болгарії 
й вироблена літературна традиція на її грунті могла навіть в деяких своїх 
формах твердіше й довше держатися на новому для неї грунті, ніж на 
своїй баьківщині. Цього не відкидає Й акад. Їстрин, а навіть підкреслює. 

Прочитавши дослід акад. Істрина, д-р Вайнгарт каже, що зостається 
при своїх висновках, себ-то, що як , Временник" так і, Лєтовник" виникли 
на болгарському грунті. Одначе не зважаючи на таку заяву щодо ,Вре- 
менника", видно, що думка д-ра Вайнгарта роздвоїлася. Він врешті при- 
пускає, що переклад міг бути виконаний в Київі, але помагач був Бол- 
гарин і що через те все-таки цей переклад треба вважати болгарським. 
Якщо стати на таку думку, то правильніше буде з сорокових років пере- 
сунути час перекладу трохи далі в минуле. На думку про болгарського 
помагача наводять д-ра Вайнгарта такі обставини. Грецький клір, що 
прибув 1037 р., не міг і не мав нахилу давати такі переклади; київське 
місцеве духівництво було ще мало культивоване, щоб підняти своїми 
силами таку поважну справу. Могли перекладати тільки Болгари. 

Питання про місце Й час перекладу Амартола, видимо, тільки перейшло 
з нову фазу, але ще не вирішене остаточно. Инші вчені також поста- 
вилися з застереженням до висліду акад. Істрина і один зних (Лавров П. А. 


158 Критика, звідомлення, обговорення 





Зіаміа, ГУ, 1925) так перегнув палицю в другий бік, що перекладач опи- 
нився на другім боці слов'янщини-- аж в Чехо-Моравії. 


Степан Гаєвський. 


Кагітіегк; Туєвгком'яКі, Розе/зішо Їтша мЗарієйу «о Мозктиіев 1600 м. 
(Аксімит Томаггузіма Машкомеєо ме ЇІм/омте, Дгіаї ПП, опо ЇМ, гезлуї 1), 
Львів, 1927, 88 сс. 

Поаця про посольство Льва Сапіги до Москви інтересна для нас з 
двох боків, -- як причинок до життепису відомого великого литовського 
канцлера, що мав деякий вплив на погляди тодішнього білоруського й 
українського громадянства-- та як ланка у безконечних спорах і перего- 
ворах між литовсько-польською державою та Московщиною, в яких ріша- 
лася також доля українських земель. Лев Сапіга, род. 1557 р., не по- 
ходив з магнатського роду, а сам щойно своїм талантом і заслугами 
поклав підвалини під могутність своїх нащадків. Свою карієру він завдя- 
чував протекції Радивилів: з молодих літ виховувався на несвижському 
дворі, разом з синами Миколи Радивила Чорного вчився в Липську, під 
впливом своїх протекторів перейшов до кальвінізму. Але 1586 р- за на- 
мовою Петра Скарги вернувся до католицтва, з запалом неофіта пішов 
на службу католицькій партії, став довіреним співробітником ЖКигмонта ПІ, 

скоро дістав відповідальний уряд великого литовського канцлера і був 
втаємничений у всі плани короля. Як довірений королівський посол він 
брав участь у берестейському соборі 1596 р.,-- так само йому доручено 
1601 р. важне посольство до царя Бориса. 

Цікаве се посольство для характеристики державно: політичних змагань 
тодішньої Польщі. Лев Сапіга від імени короля й держави мав подати 
Московщині проєкт тісної польсько-московської унії. В королівській ін- 

струкції послові доручено пригадати Москві, що оба народи ,Є немов з 
одної віри, одної мови, ідуть з одного словянського народу", - та що для 
добра христіянства повинні скласти між собою вічний мир і союз. Обі 
держави мають мати спільних ворогів і приятелів, мають помагати собі у 
всьому, в разі спільної війни ділитися згідно добичею. Підданим обох 
сторін вільно переходити до другої держави, тут женитися, купувати 
маєтності, служити у війську і свобідно відходити. В Польщі вільно ста- 
вити церкви руської віри, в Московщині- -римські костели і при них ла- 
тинські школи, щоби Москвичі вчилися латинської мови; московські діти 
можуть користуватися польськими школами. Свобідна є внутрішня тор- 
гівля. Заграничні посольства мають бути спільні. Для спільної оборони 
проти Татар буде встановлений спільний скарб у Київі; спільна буде 
митниця; треба змагати до створення спільної фльоти на Балтійському і 
Чорному морі. Обі династії забезпечують собі взаїмну сукцесію. 
енези цього проєкту-- каже автор розправи-- треба шукати в то- 
дішних польських відносинах, а саме в тому, що ,думка про політичну 
унію зі східнім сусідом проникала широкі шляхетські шари, що 
обєднали вже Й асимілювали Литву Й повертали свою експан- 
зію дальше до Москви, щоби таким способом усунути небезпеку, 
що загрожувала руським землям з тої сторони". З таким пляном словян- 
ського обєднання під проводом Польщі виступав вже Стефан Баторій, 
представником того самого напрямку був Ян Замойський і також сам 
Лев Сапіга. До цього долучався і місійно- -релігійний момент, яким керму- 
вався двір Жигмонта ШІ. , Складений проєкт ішов до цього, щоби від- 
крити ворота Москви для впливів Польщі і католицтва. 
Полекші для підданих обох сторін щодо перенесення, шукання хліба, 
мішаних шлюбів, цеж не що инше, як полекшення мирового 


Критика, звідомлення, , обговорення 159 


підбою Москви в такий спосіб, як Польща підбила й сколонізувала 
Литву. З другого боку дозвіл на будову католицьких костелів і заснову- 
вання шкіл віддалиб Москву в руки католицької пропаганди" (с, 39--42). 

Польські пропозиції зустрілися в Москві з відмовою; цар Борис по- 
годився тільки на 20-літній розем, -- проект обєднання обох держав від- 
кинено, справу спільного виступу проти Татар відложено до пізнійшого 
часу. Щодо другорядних справ, то порішено між иншим мішану комісію, 
що мала встановити кордон обох держав, між Черниговом та Остром і 
між Торопцем та Велижем. 

При кінці автор розправи розглядає причини, чому Польща" наставала 
так на проєкт унії з Московщиною. » Греба признати, що перед очима 
сучасників були закриті речі, на які ми сьогодня глядимо тверезо з пер- 
спективи століть. Політики з часів Баторія чи Жигмонта ПІ не здавали 
собі справи з тих глибоко закорінених противенств між Польщею та Ро- 
сією ХУЇ віку, що стояли на перешкоді для унії обох держав. Для них 
було ще свіже вражіння люблинської унії, живим відгомоном відзивалися 
їх серця на кличі обєднання православія з римською церквою. Широкі 
проєкти на переломі ХУЇ та ХМІЇ століття не рахувалися зовсім з дійс- 
ністю тих релігійних і політично-устроєвих контрастів. Автократична, а 
заразом і демократична Москва не могла погодитися з аристократичною 
шляхетською ШПольщею так, як не могла дійти до порозуміння з като- 
лицтвом православна церква, що бридилася ,латинською єресю". Але 
при цьому -- завважує дальше автор-- важко думати, шоби Сапіга або 
Замойський, що добре знали відносини московської держави, піднімали 
такі широкі проєкти і пляни, не маючи до сього реальних основ. Автор 
припускає, що Польща мала таємні зносини з боярською партією, що була 
противна Борисові, і на цій партії спирала свої пляни. Сей ,туманний 
і нереальний плян політичного дуалізму" мав бути принадою для мос- 
ковської аристократії, якій обіцювано ширші права на зразок Польші. 
Автор збирає натяки на це, що велися такі переговори, та що Польща 
вже тоді приготовляла інтервенцію в Московщині. Між иншим інтересна 
є звістка, що пізнійший лже- Димитрій був вже тоді у Москві, як один 
з участників многолюдного посольства Сапіги, -- а пізнійше Сапіга брав 
діяльну участь у приготовленню експедиції Димитрія. Провідною ідеєю 
діяльности Льва Сапіги- -кінчить К. Тишковський свою інтересну працю -- 
було ,скермувати польський державний корабель на схід, щоби експан- 
зівю на московські землі скріпити могутність польсько-литовської рі- 
чипосполитої" 

До розправи долучена кореспонденція Жигмонта Ш і Сапіги та реля- 


ція про висліди посольства. Іван Крипякевич. 


Проф. Пилип Клименко. До історії м. Ніженя. (Записки Історично- 


Філологічного Відділу Української Академії Наук. Київ, 1927, кн. ХУ, 
сс. 215--221). 


Невеличка розміром розвідка проф. П. Клименка має такі риси, як 
заслуговують щоб зробити відносно неї деякі зауваження. 

В своїй розвідці проф. Клименко, зазначивши загальний стан моно- 
графічної історичної літератури про міста Західньої Европи і України, 
переходить до історіографії Ніжина, розглядає економічну й політичну 
ролю Ніжина в українській історії, потім розглядає взаємовідносини між 
ніжинським купецтвом і ремісництвом, зупиняючись зокрема на часах 
гетьмана Д. Апостола, і закінчує свою розвідку вказівками на чергові 
завдання щодо вивчення історії Ніжина. До розвідки додано прохання 


160 Критика, звідомлення, обговорення 


ніжинського війта, П. Тернавіота до гетьмана Д. Апостола і розпоря- 
дження Апостола ніжинському полковникові з приводу цього прохання. 

Оголошені проф. П. Клименком документи є дуже важливим допов- 
ненням до відомих вже джерел щодо історії Ніжина; в цих документах 
маємо матеріял, що яскраво малює внутрішні відносини в Ніжині першої 
половини ХУІІЇ в., скрутне становище міського уряду в цю добу. Завдяки 
цьому документи ці є дуже цінним джерелом для внутрішньої історії 
Ніжина і кржен дослідник, який буде студіювати історію українських 
міст ХУМІЇЇ ст. взагалі, а Ніжина зокрема, мусить використати Й ці цінні 
документи. 

Що ж до самої розвідки проф. ПП. Клименка то в ній маємо твер- 
дження й висновки, щодо яких трудно погодитися з шановним професором. 

Розглядаючи історіографію Ніжина, проф. Клименко зазначує, що істо- 
рію Ніжина досліджено дуже мало; в цьому Ніжин стоїть на протилеж- 
ному місці від Кам'янця Подільського, не дивлячись на те, що і в укра- 
їнській минувшині Ніжин мав чи не більшу вагу ніж Кам'янець, та і 
науково-дослідчих сил в ньому жило більш, але ж ,жодної історичної 
розвідки, окрім невеликої статті в ювілейнім збірникові Ніженського 
Інституту М. Сребницького, не має він (Ніжин) і досі". Причину цього 
проф. Клименко бачить в тому, що Ніжин ,був найтиповішим з руси- 
фікаційних осередків лівобережної України... Вся освічена частина Його, 
виконуючи русифікаційні завдання, була цілком відірвана від ніженського 
міщанства, від старого міста, від старих традицій, не розуміла Й не від- 
чувала потреби досліджувати місцеву історіюЄ, завдяки чому Ніжин ,не 
впав в око" професорам ніжинського Інституту і вчителям гімназії 
(с. 216). | 

З цим твердженням шановного професора неможливо погодитись. 
Дійсно всім відомо, що за царських часів уряд ставив перед вищою школою 
на Україні русифікаційні завдання, але ж, не дивлячись на це, Частина 
наукових діячів все ж таки знаходила змогу працювати і на ниві україн- 
ської культури; яскравим прикладом цього є та роля, яку відограв в 
українському культурному національному рухові київський Університет. 
Не являв собою винятку проти инших наукових осередків України і ні- 
жинський Історично-Філологічний Інститут. Професори цього Інституту за 
часи існування його (з 1875 р.) дали свій внесок до вивчення україн- 
ської культури, при чому в своїх дослідах не цуралися Й історії Ніжина. 
3 1894 р. при Інституті було утворено й »Историко - Филологическое 
Общество", в яке були втягнені й инші наукові сили Ніжина (вчителі 
гімназій й ин.). Це товариство також в своїй праці не цуралося україн- 
ської культури. Професори Інституту і члени товариства вмістили низку 
студій щодо української культури взагалі Й історії Ніжина зокрема як 
в офіційному органі Інституту (,Извістія Историко Филологическаго 
Института князя Безбородко вь Ньжин'") і Товариства (,Сборникь Исто- 
рико- Филологическаго Общества при Йнституть князя Безбородко в» 
Ньжині"), так і в инших виданнях 1). 


шт зують аю пе таьан 


1) Не претендуючи тут дати повну библіографію праць ніжинських наукових осеред- 
ків, щодо української культури й історії Ніжина, деякі в них я все таки завначу. Так ми 
маємо: Пооф. М. Бережковт, Ніжинскія преданія о Полтавском'ь боф 1709 г. (Сборникь 
Общества, т. МП); його ж, г. Ніжин» вь начал ХІХ віка по описанію московскихь пу- 
тешественниковь (Йзвіфстія Института, т. ХМ, 1895 г.); його ж, А. Ф. Щафонскій и его 
трудь: Черниговскаго нам'Встничества топографическое описаніє (Сборникь Общества, 
т. МП); проф. В. Савва, Матеріаль  изь аркива ніБжинскихь греческихь братства и ма- 
гистрата, в. І (Сборн. Общества, т. МІ); його ж, Изь слободской украйнской старинь! 
конца ХМІЇЇ в. (Йзвбстія Института, т. ХХЦ); проф. М. Сперанскій, Южно-русская пісня 
и ея носители (Сборн. Общества, т. У); проф. П. Заболотскій, Старвйшій Запорожскій 


Критика, звідомлення, обговорення 161 


Ця наукова діяльвість ніжинських науково-дослідчих сил свідчить, що 
вони не були далекі Й ворожі українській культурі, хоч частина з цих 
наукових діячів і не була з походження Українцями. Маємо ще ми і студії 
до історії Ніжина написані дослідниками, що не належали до ніжинських 
наукових установ!). На жаль тільки всі ці праці не впали в око шанов. 
проф. Клименку. Шкода, звичайно, не тільки в тому, що проф. Клименко 
безпідставно заплямувяв в своїй розвідці низку ніжинських наукових 
діячів, що віддавали свої сили й працю українській культурі (деякі з цих 
праць, як праці проф. М. Сперанського про пісню, проф. В. Реєзанова 
про театр, проф. Г. Максимовича про діяльність Румянцева на Україні, 
збірка пісень В. Данилова є настільними книгами дослідників, що сту- 
діюють відповідні питання української культури), але і в тому, що почи- 
наючі дослідники, поклавшись на проф. Клименка, будуть думати, що 
історія Ніжина є іегга іпсоєпіїа (крім статті Сребницького 1881 р.), тоді 
як і після Сребницького ми маємо вищезазначені розвідки до історії 
Ніжина. 

Розглянувши так невдало історіографію Ніжина, проф. Клименко далі 
дає в загальних рисах схему внутрішніх відносин в Ніжині з другої по- 
ловини ХМІЇ в. На погляд шанов. професора в другій половині ХМІЇ в. 
ніжинські ремісники були підпорядковані ніжинському купецтву, яке му- 
сіло вести боротьбу з місцевою Й немісцевою козацько-запорозькою 
старшиною за свої права, непідлеглости й невизискованости. Найбільший 
розвиток цієї боротьби мав місце за часів Мазепи, після якого Ніжин став 
все більше хилитися до занепаду завдяки, з одного боку, натискові ро- 
сійської влади, а з другого боку, роз'єднанню купців з ремісниками, чому 
і не відбувся нормальний перехід влади від купців до ремісників, а нав- 
паки ремісники одриваються від міста і підпорядковуються козацько- 
старшинській владі, деякі цехи виходять з-під ратушного уряду і захи- 
щаються козацькою вільницею. Гетьман Апостол зробив розпорядження 
зпідпорядкувати цехи магістратові у фісковім й урядовог-організаційному 
відношенні. Звичайний розвиток міського порядку -- перехід влади до 
ремесництва, таким чином, у м. Ніжені був стриманий і ремесництво 
лишилося підпорядкованим купецтву. Це спинило розвиток Ніжена"? (с. 217). 
30--40 р.р. ХМІЇ ст. це була переломова доба для Ніжина й инших міст, 
після чого вони почали здебільшого підупадати. На думку проф. Кли- 
менка з'ясування причин цього перелому і дальшого занепаду є зараз 
черговим завданням сучасної історичної науки. ,До використання її чу- 
дово збережений і впорядкований архів ніженського магістрату за ХУШ 


уфздь (Сборникь Общества, т. ТУ); В. Даниловь, Песни села Андреевки, Н'Вжинского 
уззда (Сборн. Общества, т. У); П. Петровь, К репертуарамь лирниковь (Сборн. Обще- 
ства, т. ЇХ); Г. Максимович», Обученіе грамоті) и войнской екзерциції вь Старой Мало- 
россій вь конц ХУЦЇ віка, Кіевь 1913. Маємо і такі монографії, як проф. Рєзанова про 
український театр. (Школьнья дійства ХУП--ХУЦІ в.в.и театрь ієзуитозь М. 1910), 
з додатком до неї--Памятники драматической литературь, Ніжинь 1907: значіння цих 
виданих проф. Рєзановим Памятників для української культури зазначав і Ї. Франко, 
Зап. Наук. Тов. ім. Шевченка т. 77 с.222)або проф Г. Максимовича про управління Румян. 
цева Україною і вибори в комісію 1767 р. (,ДВятельность Румянцева-Задунайскаго по 
управленію Малороссієй", Й ,Вьборь и наказьі вь Малороссій вь Законодательную Ко- 
миссію 1767 г." (Зібрані в дореволюційні часи проф. В. в взановим матеріяли щодо укра- 
їнського старовинного театру видаються зараз Українською Академією Наук--вийшло 
вже де-кілька томів). і 

1) Напр. про ніжинських Гореків (дуже докладно) у М. Плохинського: Иноземць в» 
старой Малороссіи, Трудь: ХІЇ Археол. Сьбзда, т, ЇЇ; у В. Ейнгорна, Новьй трудь изь 
внутренней исторій Малороссій, Чтенія вь Общ. Истор. и Древн. Россійскихь, 1908, І, 
або--в історії Ніжина того ж В. Ейнгорна, Кіевскій воевода П.В. Шереметевь и ніфжин- 
скій магистрать ,Кіев. Старина", 1891, Мо 11. 


"Україна". кн. 6.--11. 


162 Критика, звідомлення, обговорення 


и о дарчу о а п а аа 


століття", але ж місцеві ніжинські історики найменш досліджують цей 
матеріял, стоячи на неправильному науково-дослідчому шляху (с. 217--218). 

З твердженням проф. Клименка про розвиток внутрішніх відносин 
в Ніжині ХМ ст. можливо було б погодитися в тому разі, коли б шанов. 
дослідник використав принаймні хоч друкований матеріял щодо цього 
питання, але ж він цього не зробив, завдяки чому і не уник помилки 
в свойому основному твердженню, що в Ніжині, після розпорядження 
Апостола, цехи залишилися підпорядкованими магістратові. Свій висно- 
вок проф. Клименко засновує на цьому розпорядженню гетьмана Апо- 
стола, який наказав ніжинському полковнику, щоб всі цехи--міські Й до- 
ходи з них належали ніжинському магістрату, і щоб два цехи ковальський 
і музицький були повернуті під владу магістрату з-під влади козацько- 
старшинської. Але ж треба зауважити, що по-перше ми не знаємо чи було 
проведене в життя це розпорядження гетьмана Апостола, бо ті численні 
заборонні універсали і грамоти містам, які є, свідчать, що розпорядження 
центральної влади дуже Й дуже часто не виконувалися в ті часи на міс- 
цях. Коли ж і припустити, що вищенаведене розпорядження Апостола 
було в Ніжині проведене в життя, мусимо признати, що воно тривало 
в відносинах магістрату і ремісників не довго, а це суперечить твер- 
дженню проф. Клименка, що ремісництво залишилося підпорядкованим ку- 
пецтву, що Й спинило розвиток Ніжина. Розпорядження Апостола дано 
1732 р. (у проф. Клименка надруковано помилково 1752 р.), а в магіст- 
ратських ії міщанських наказах до Катерининської комісії маємо, що ,два 
цеха, як то: ковальскій и музицкій, такожь тесли, стельмахи, столяри 
й тертичники, полковая ніЬжинская канцелярія вь отм'Б5ну оньмх'ь приви- 
легій и грамоть, оть відомства магистратскаго и оть права магде- 
бурскаго отлучила ий содержить тЬхь всЬхь, такожь и многихь других» 
цеховь ремесленньхь людей, кушнеровь, кравцовь, шевцовь и прочихь 
подь своєю командою, назьтваєть козаками и судить правомь статуто- 
вьмь" (Сборникь ФРусск. Историческаго Общества, т. 144, с. 38). Це свід- 
чить, що розпорядження Апостола або не було зовсім проведене в життя, 
або ж було проведено тільки на дуже короткий час. Непритягнення цього 
момента з історії ніжинських цехів проф. Клименком до своєї розвідки 
тим більш дивно, що вищенаведений момент з історії ніжинських цехів 
гарно освітлив ДА. Єршов в своїй праці про цехи (Записки Ніжин- 
ського Інституту, кн. УЇ, сс. 100-- 101), яка відома і проф. Клименку 
(Записки Їстор.-Філолог. Відділу УАН, кн. МІЇ-- МІЇЇ, сс. 587-588. пор. 
сс. 337 -- 338). 

Невідомо також, чому проф. Клименко, накреслюючи схему внут- 
рішніх відносин Ніжина, не згадав про існування в Ніжині численої 
грецької громади, яка відограла не аби-яку вагу в життю, особливо еко- 
номічному, міста. 

Що ж до твердження проф. Клименка, що для виявлення внутрішньої 
історії Ніжина є ,чудово збережений і впорядкований архів ніженського 
магістрату за ХМІ століття", якого не досліджують місцеві історики, треба 
сказати, що місцеві історики й не можуть його досліджувати, бо такого 
архіву (ніжинського магістрату ХМІЇ ст.) в Ніжині зовсім не існує, 

тільки архів грецького магістрату, але до того щоб вважати його 
впорядкованим, не дивлячись на старанну працю архівних робітників 
ніжинського історичного архіва, ще зараз далеко. На підставі ж цього 
грецького архіву написати внутрішню історію Ніжина неможливо, в чому 
переконався б і сам шанов. проф. Клименко, як би зробив хоч спробу 
опрацьовувати матеріяли цього архіву. Головні ж архівні справи для 
історії Ніжина ХУМІП-- ХМІЇ в.в. знаходяться в архівах Москви, Харкова, 


с-м ру р що 0 атак а 





Критика, звідомлення, обговорення 163 


Чернигова, що і є головною причиною, чому ніжинські професори колиш- 
нього Інституту кн. Безбородко дали мало праць з історії Ніжина. 


Микола Петровський. 


А. В. Багрий, К рукописной традиции распространения ,Кобзаря" 
Т. Г. Шевченка. Баку, 1927, 29 сс. 

Пооф. О. Багрій є одним з найретельніших дослідників Т. Шевченка: 
на далекій чужині, осторонь спеціяльних українознавчих бібліотек, не- 
впинно продовжує він свої бібліографічні та історично-літературні досліди, 
випускає одну за одною все нові роботи, окремі розвідки й цілі моно- 
графії. Мені доводилося вже звертати увагу читачів на деякі книжки 
проф. О. Багрія (див. замітку ,З нової літератури про Шевченка" 
»Черв. Шлях", Мо 4. 1926, сс. 239-242), нині хочу я познайомити з но- 
вою брошурою шановного дослідника, брошурою, що навряд чи може 
розраховувати на велику обізнаність на Україні. 

»В мое распоряжениєе, - - пише О. Багрій, -передан... зкземпляр ,Коб- 
заря" Шевченка в изданий Семеренка 1860 г. с вплетенньм между стра- 
ниц листами белой бумаги, на которьх переписань  произведения Шев- 
ченка, запрещеннье в бьлое время в ФРоссий, и сделань рукописнье 
вставки взамен точек, обозначавших цензурнье пропуски... Хотя в 60-х 
годах большинство произведений Шевченка, вписанньх в зтот сборник, 
уже бьло напечатано в различньжх западно-европейских, главньм образом 
галицийских изданиях, но судя по многим нейсправностям в тексте даже 
по сравнению с галицийскими изданиями, едва ли переписчики... имели 
пред собой печатньй текст. Вернее будет предположить, что пред нами 
копий снятье в разное время с различньх списков произведений Шев- 
ченка, вращавшихся в 60-х годах в Галиции и на Западе Европь. Часть 
произведений могла бьть записана и просто по памяти".. Таким чином 
на думку проф. О. Багрія, збірник цей ,является памятником рукописной 
традиции распространения полного »Кобзаря" в 60-х годах прошлого 
столетия" 

Але, крім цього, безперечно цікавого, завдання, автор намагається 
розвязати (або принаймні--поставити) ще одне питання: ,я в настоящей 
заметке остановлюсь на некоторьх вариантах и разночтениях интересньх 
уже самой близостью своей ко времени деятельности позта или даже 
могущих навести издателей Шевченка на мисль о необходимости вто- 
ричной сверки некоторьїх мест с рукописями позта и первопечатньїми 
его текстами". Остання увага й дає нам привід розглянути тут коротко 
деякі текстологічні уваги та міркування проф. О. Багрія, надто ще тому, 
що автор ласково, хоч не зовсім заслужено посилається на ,проверенное 
по первоисточникам издание Кобзаря"... ред. І. Айзенштока и М. Пле- 
вако" (найбільш авторитетне для наших часів видання , Поезії" Шевченка 
за редакцією акад. С. Ефремова та М. Новицького, на жаль не було ві- 
доме проф. О. Багрієві). 

Інтересні дані здибуємо ми про поезію "Тарасова ніч": у виданні 
р. 1860 вона має три цензурних пропуски: перший після слів о лихо 
сміється" (два рядки крапок), другий-- після слів »Стоптана Ляхами!" 
(чотирі рядки крапок), і третій -- після слів ,Та з голоду кряче" (два 
рядки крапок). Перший пропуск нині заміняють 26-ма рядками (від ,Була 
колись гетьманщина" до , Така ваша доля"), другий пропуск зберігається 
по всіх виданнях шевченкових поезій (див. Айз.Плев. 44, Ефр.-Нов. 1,31): 
третій--заповнюється двома віршовими рядками. Нашу увагу мусить при- 
вернути другий пропуск. Пооф. О. Багрій зовсім слушно зазначає велику 
рідкість у Шевченка пропущенних рядків: ,ДАвторскиє (не цензурньге) 


164 Критика, звідомлення, обговорення 








рядьі точек-- пише він-- у Шевченка встречаются сравнительно редко 
и обозначаются обьічно лишь одним рядом точек (напр., в позме... ,Іван 
Гус" после слов ,нетвердії руки", в поеме ,Іржавець" после слов ,За що 
її діти в кайданах мовчать?І", два таких случая в позме » Титарівна", 

один в стих. ,Ну щоб, здавалося, слова?/", три в позме ,Марина", два 
в стих. ,Буває в неволі иноді згадаю" м др: )5, Це мимоволі наводить 
думку дослідника на те, що тут маємо безперечно цензурний пропуск, 
який у самого Шевченка був якось "'заповнений. Цю думку ніби стверджує 
те, що ,в нашем сборнике 26 указанньх строчек очевидно на оснований 
каких то устньх, может бьть и ошибочньх, традиций 60-х годов в чте- 
ний текстов Шевченка, разбить: на две части, при чем первьшй цензурньй 


пропуск заполняєтся первьми шестью строками: 
» Була колись гетьманщина 


Повік не забудем! 
а второй пропуск после слов: ,Бідна моя Україна, стоптана Ляхами 


остальньми двадцатью строками: 
Україно, Україно 


Така. ваша доля" 

» По содержанию--додає проф. О. Багрій--такая лирическая вставка 
от лица кобзаря, конечно уместна в начале позмь, ибо далее, начиная 
со слов--, Встає хмара з-за Лимана" следует как бь  иллюстрация, /пока- 
зьвающая справедливость сетований кобзаря. Очевидно, переписчик, же- 
лая заполнить все цензурнье пропуски, приставил часть 'отрьвка, начи- 
наюшуюся ,Україно, Україно)", к аналогичному по содержанию тексту. 
,зБідна моя Україно, стоптана Ляхами" и может бить, даже посчитал 
атот отрьівок продолжениєм речи Трясила, а не лирическим отступлениєм 
кобзаря". Проте навіть і така заява не вирішує справи в цілому. Коли 
Айзеншток - Плевако в примітці до другого пропуску зазначали: »ТГак в 
першодрукові, оригіналу цієї поезії не збереглося", то з примітки до ви- 
дання Ефремова- "Новицького довідуємося, що пропуск цей очевидно єсть 
і в автографі поетовому: пор. автограф ,, арасової ночи" (нині нале- 
жить Українській Академії Наук). Текст ,Кобзаря" 1860 р. (примірник 
Ю. Цвітковського), який ми подаємо тут-- власне відтворення цього ав- 
тографу" (1,448). У мойому розпорядженні є примірник Кобзаря" 1860 р. 
з автографом Шевченковим: ,Федорови Лазаревск|ому| оть автора 8 лю- 
того 1860" (нині переданий мною до Інституту Тараса Шевченка). Багато 
окремих віршів і цілих поезій вписано в цьому примірникові рукою Фе- 
дора Лазаревського, иноді з деякими відмінами, порівнюючи з відомими 
текстами. Не можна звичайно надавати цим відмінам-варіянтам будь 
якого дефінітивного значіння, про те, не можна їх обминути при дослі- 
дженні ,творчої історії" витворів Шевченкового поетичного генія. Федір 
Лазаревський бо належав до найближчих друзів конфідентів поетових в 
останній петербурзький період його життя, у той же час він не вважав 
себе за досить авторитетну людину щоби виправляти поезії Тарасові, як 
те робили инші його приятелі (напр. Куліш). Ї ось у нашому примірни- 
кові ,Кобзаря", якого авторитетність безсумнівна, здибуємо заповнення 
прогалин подібне до того, про яке пише проф. О. Багрій. Перший про- 


пуск замінено двома рядками: 
Була колись гетьманщина. 
Та вже не вернетця (правопис орилиналу); 
другий пропуск замінено 20-ма рядками- - - 
Україно, Україно 


«1 


Така | ваша доля. 


Критика, звідомлення, обговорення 165 


з-за а 


і 

які точно відповідають тексту видання Ефремова-Новицького (в нашому 
Кобзарі тільки... ,Де поділися? Згоріло", у Ефр.Нов. ,Де поділось? 
Їзгоріло"). 

Подібний збіг текстуальних змін, Гарасової ночи" в двох ,Кобзарях", 
що восходять до близьких поетові людей (треба сказати, що деякі поезії 
в примірникові О. Багрія записані рукою Івана Білозерського), приму- 
шують дослідників Шевченкової творчости уважніше переглянути ,творчу 
історію" цієї піеси. Не беручись тут вирішувати якось цю справу, до- 
зволю собі лише зробити припущення (яке має аналогії в Шевченковій 
творчості), що поет у процесі роботи над , Гарасовою ніччю" де в чому 
змінив первісну композицію піеси,--він з'єднав два пропуски в одне ціле 
й умістив їх на початку поеми, у той же час, він не знайшов чим за- 
повнити другу цензурну прогалину й залишив у дефінітивному тексті 
чотирі рядки крапок. Аналогія до подібної канонізації цензурної сваволі 
можна знайти, напр., у творчости Пушкіна (поезія ,Море" та инщ., див. 
М. Л. Гарман, Пушкин. Первая глава науки о Пушкине. Пб., 1922, 
2, сс. 68-- 71). 

Я зупинився докладно на одній поезії тому, що саме вона порушує 
деякі цікаві питання. Инші тексти, наведені проф. О. Багрієм (,Кавказ'?, 
»Лілея", ,Неофіти", ,Бр. Залеському", , Сон", ,Суботів"), дають лише 
дуже дрібні, незначні варіянти, иноді просто помилки переписувача. Ре- 
тельність з якою виписані Й наведені ці варіянти, говорить за уважність 
дослідника, проте навряд чи стануть вони у великій пригоді майбутнім 
робітникам. Останні, замість опису (ще Й такого детального) окремих 
пам'яток рукописної традиції ,Кобзаря", муситимуть повести масове об- 
слідування так рукописних ,Кобзарів", як і списків окремих творів Шев- 
ченкових. Тоді тільки ясніше виступлять окремі риси цієї ,устной и руко- 
писной традиции распространения многих произведений Шевченка, тради- 
ции, оказьвавшей до самого последнего времени большое влияние и на 
весьма авторитетньх издателей позта". | Ієремія Айзеншток. 


Нізіоіге еї Різіогіеп5 ериіз сіпдиапіє апз (Вібіїоїпедце Че Іа Кемие 

Нізіогідие), Рагіз, Е. АЇсап, І- П, 1927 і 1928, сс. ХМ 1.738, 

нагоди п'ятдесятліття існування, що скінчилося 1925 року, редак- 
тори історичного журналу Кеупе Нізіогідше постановили видати огляд 
історичної праці за сі п'ятдесят літ життя їх часопису. 

Журнал сей заснований звісним французьким істориком Габрієлем Моно 
(Мопаца) почав виходити від січня 1876 року, з початку як трьохмісяч- 
ник, потім як двохмісячник, під редакцією самого Моно до р. 1912, потім 
під редакцією Його товаришів і учеників. З самого початку він уділяв 
богато місця і уваги ,бюлетеневі" історичної робити в поодиноких краях, 
що вівся почасти французькими спеціялістами, почасти ученими з тих 
країв, що реферувалися в сих бюлетенях. Нинішня книжка-- се немов 
поширення, продовження і підсумок сих бюлетенів: почасти Їх складали 
тіж учені, що Й вели сі огляди в попередніх роках. В сумі вийшла цінна 
ілюстрація наукової організації, переведеної редакцією протягом довгих 
літ, і маніфестація міжнародньої наукової солідарности. З збірника немов 
лунає благовістє відновлення міжнародньої наукової кооперації після сум- 
ного розриву, спричиненого світовою війною і досі не" ліквідованого 
вповні. 

Збірка поділяється на дві нерівні частини. В першій- більшій, після ко- 
роткого вступу, присвяченого історії часописи, ідуть огляди історичної 
праці в поодиноких краях Европи в абетковому порядку (АЇетаєпе- 
Уопдозіаміе). Середній розмір оглядів-- коло 20 сторін; найбільший при- 


166 Критика, звідомлення, обговорення 


свячений Німеччині і поділений на 2 розділи: медіявістика (праці проф. 
Допша, сс. 1--23) і нова історія (проф. Фютера, сс. 23--38). Визначається 
також своїми розмірами Росія (Киззіє) проф. Кареева (сс. 341--370), по- 
ділена на 3 розділи: а) архиви, наукові товариства і журнали, б) Іе5 
Бізіогіеп5 ки55е5 єї ГБізіоіке пайопаївг, Б) Їез (Цізіогіеп5 ипіуег5еіз еї 
Ррізіоїге Єїкаподге. Натомість огляд французької науки поділений аж на 
шість розділів навчання: дослідчі інститути, товариства Й журнали; інвен- 
тарі і публікації документів; словарі і підручники, керегіоіге5; дослідчі 
праці; сінтетичні роботи) займає тільки 19 сторін. Здебільшого огляди 
займаються тільки тим що тут називається Бізіоїге пайопаїе: що зроблено 
було в даній країні для дослідження історії сеї країни; тільки декотрі-- 
як російський або польський, в окремім розділі дають огляд того, що 
зроблено було для вивчення історії всесвітньої. Декотрі до огляду зроб- 
леного додають Дезідегаїа. Таким чином повної одностайности плану 
нема, і можна побоюватися, що де що зісталося поза полем зору. Алеж 
і не можна вимагати абсолютної повности від таких невеликих оглядів; 
повторюю -- се більше маніфестація ніж підручник, реперторій. 

Другий том ще менше одностайний. Тут маємо спочатку огляди поза- 
европейських країв--аналогічні з оглядами І тому (Америка Латинська, 
Канада, Сполучені Держави Півн. Амер., Китай і Японія). Далі огляди 
предметові: дослідження Передньої Азії, Старої Індії, Єгипту, Античної 
Гоеції, Античного Риму, Візантиї, Юдаїзму, Папства, Ісламу. Кінцевий 
розділ присвячений ,міжнародній організації історичної науки"- - органі- 
зації міжнародніх історичних конгресів, що сього року відбула свій чер- 
говий з'їзд в Осло. 

Що прикро вражає українського читача при всіх приємних почуттях 
міжнародньої наукової солідарности--се відсутність України (так само й 
Білоруси) в сих міжнародніх переглядах. Україна досі не була представ- 
лена в міжнароднім конгресовім комітеті, ні в оглядах ,ВКеуше Нізвогідце", 
і тому українська історична наука не виступає в сім огляді. Проф. Каз 
реев у своїм огляді згадує кількох українських учених поміж Бізвогіеп- 
де Їа Киззіе, кілька праць присвячених Україні в рамцях російської ,на- 
ціональної історії", але українська історична наука як така не виступає 
ніде, і напр. про те що робилося для дослідження української історії 
в Галичині--немає Й згадки. Се очевидний дефект плану, а'не недостача 
доброї волі з боку автора. Він нагадує нам потреби заграничного науко- 
вого звязку для нашої республіки--нераз згадувані нами. 

Сей огляд нагадує також потребу упорядкування транскрипції слов'ян- 
ських імен у міжнародній передачі. А то бачимо поруч себе такі форми 
як Воїкоу, Лабисіп, Везіидеу, Зегсевуїв, Веіа|ву, Рокгомзкі, КПмовзіом, 
Косрапомзкі. Ніякий чуженець не обізнаний з слов'янськими мовами не 


розбереться в сім. М. Грушевський. 


Записки Історично- Філологічног Відділу Української Академії Наук. 
Кн. І, 1919, під ред. Павла Зайцева; кн. П--Ї, 1920--1922; кн. ГУ, 1923; 
кн. У, 1924--1925; кн. МІЇ--МІЇЇ, 1926; кн. ЇХ, 1926; кн. Х, 1927; кн. ХІЇ, 1927; 
ки. ХІШ--ХІМ, 1927; кн. ХМ, 1927-- за головним редагуванням голови 
відділу акад. Агатангела Кримського /!). 

з Записки І.Ф. Відд. У.А.Н.? почали виходити року 1919-го, спочатку 
не дуже регулярно, а з 1926 року правильніше. Містять вони чотири 
основних розділи: статті, матеріяли, рецензії і офіційну частину, в якій 
подано відомості про діяльність поодиноких комісій відділу та їх членів. 


1) На сторінках ,України" досі зрецензовано тільки деякі окремі статті, вміщені 
в ,Записках". У звязку з поширенням рецензійного відділу будуть обговорюватися надалі 


Критика, звідомлення, обговорення 167 





ень а о а 


"Наукова частина містить у собі чимало статей і розвідок з історії пись- 
"менства, історії театру, історії мови та мистецтва 1). 

Їсторії України Київської доби стосується коротенька стаття 
Волод. Пархоменка-- Олег та Ігор (до питання про їх взаємовідносини). 
Автор висловлюється негативно про гіпотезу Ю. Бруцкуса, що під ,Нади" 
єврейського джерела Х в. треба розуміти не Олега, а Ігоря й на під- 
ставі порівняння даних єврейського джерела з иншими робить висновок, 
що йде мова про похід Олега на Персію, де він р. 843-го загинув. 

Добі ХУМІ--ХУІЇ вв. присвячено кілька статей. Першу книгу , Записок" 
розпочато ювілейною статтею акад. М. Ї. Петрова -- Київська Академія 
«(з нагоди минулого 300-ліття її існування, сс. 3 - 17), в якій подано історію 
Академії на протязі цілого її існування. Для історії української церкви 
цікава стаття проф. І. Ї. Соколова -- Про відносини української церкви 
до грецького Сходу наприкінці ХУЇ та на початку ХМІЇ ст. за нововида- 
ними матеріялами (І, 33--84). 

Має інтерес докладна стаття В. Модзалевського -- Перший військовий 
підскарбій (1663--1669) Роман Ракушка (Нарис його життя та діяльности), 
до якої додано документи (І, 18--52, закінч. в П--П). Ця розвідка тим 
більше цікава, що вона увійшла в основу статті Ол. Оглобліна - - До пи- 
тання про автора літопису Самовидця (М1Ї-- МІ, 181--196), в якій дово- 
диться, що Роман Ракушка був автбром цього літопису. Стаття Тетяни 
Фаранюк - - Ратушні землі в В. К. Литовськім в ХМІ-- ХМІЇ вв. (МІ --МІЙ, 
197--298) заснована на друкованих джерелах і трактує про те, які землі 
та як використовували ратуші. В студії Ол. Грушевського -- Перші геть- 
манські універсали (МІ --МІЇ, 209--224) докладно вивчено земельну полі- 
тику на підставі цих універсалів. 

ХМІЇ вікові присвячено кілька розвідок. З них найбільший інтерес 
має велика стаття Миколи Ткаченка - - Канівська сотня Переяславського 
полку за Рум'янцівською ревізією (з мапою), (МІ -- МІЇЇ, 242--304). Автор 
не тільки використовує дотичні архівні матеріяли, але, оскільки можливо 
докладно, з'ясовує умови, за яких проваджено ревізію Й дає огляд мину- 
лого Канівської сотні і вже з цими даними поєднує відомості про ревізію, 
характеризуючи становище козаків виборних, козаків підпомошників, 
посполитих, підсусідків та инших груп. 

Має інтерес докладна стаття В. Юркевича-- Селянські переходи та 
пограничні комісії половини ХМІЇ в. (МІ-- МІЇ, 225--241), в якій на 
підставі друкованих джерел досліджено, як провадилася робота комісій, 
що розбирали скарги польських і російських панів на втікачів - селян. 
Зауважити слід, що ця стаття не дає підсумків про розміри тих селян- 
ських переходів, що про них у ній говориться. 

Цікаву тему порушено в ст. П. Клименка - Місто й територія на 
Україні за Гетьманщини (1654 -- 1767), (МІ -- МІП, 309--357). До цієї праці 
уважно поставився М. Петровський (Україна, 1927, кн. 5, 162--166), який 
зазначив вагу її і заразом дав низку методологічних указівок щодо того, 
як треба використовувати джерела, виявив прогалини й тим самим на- 
креслив шляхи дальшої праці над темою. 

Вкажемо ще: Н, Василенкова-Полонська-- З історії останніх часів 
Запорожжя. Остання боротьба Запорожжя за його вольності (ЇХ, 278--331); 
її ж-- Маніфест 3 серпня року 1775 в світлі тогочасних ідей (ХІЇ, 


і ті видання, оцінка яких раніш, за браком місця, не входила в плани журналу. До числа 
таких видань належать і незрецензовані досі ,Записки Іст. Філ, Відд.4, що оце тут 
обговорюються, кінчаючи р. 1927. ' 

гу Спеціяльно історії України принсвяченоїкн. УЇ, Хі, ХМІЇ ,,Записок Іст..Філ. Відділу" 
Праці Історичної Секції за ред. акад. М. С. Грушевського. Ці томи будуть обговорені окремо. 


168 Критика, звідомлення, обговорення 


Р ИН ДАЕ АЕС 


165--203) (Обидві викликали прихильну рецензію Їв. Степанова в ,Укра- 
їні", 1928, 3, сс. 151--156). Леонид Добровольський- -З минулого Хотівської 
околиці Київа (ХІЇ, 204--222); його ж,--Колишній оборонний вал під 
Київом (ХІЇ, 222--233). 

ХІХ вікові присвячено статтю Олександра Оглобліна - - Транзитний 
торг України за першої половини ХІХ сторіччя (ХІЇ, 234--252; ХУ, 
166--195). Ця розвідка вимагала б спеціяльного обговорення. Є ще ст. 
Д. Бродського -- Як до хреста приводили кантоністів-євреїв (ХІ, 297--304). 

Для історії громадських рухів та історії культури України мають 
інтерес такі статті і замітки: М. Левченко, Новий причинок до історії 
декабристів (Х, 311--313); акад. Сергій Єфремов, Вол. Дебагорій-Мокрі- 
євич (ХУ, 133--137); В. Ганцова-Берникова, Революційна діяльність 
В. К. Дебагорія-Мокрієвича (ХМ, 138--145); акад. М. Ф. Мельников- 
Разведенков, Історична замітка про участь українських: учених в органі- 
зації кубанського університету в м. Катеринодарі (ХІЙ--ХІМ, 231--298); 
акад. С. Єфремов, Перед судом власної совісти, Гоомадська і політична 
робота В. Б. Антоновича (У, 1--12); Т. Слабченко, До життєпису В. Анто- 
новича (ХУ, 211--213); А. О. Степович, З перших років ,земельних 
собраній" на Лівобережжі (ХП--ХІУ, 185--189); Ф. Г. Молчанов, Про- 
мова акад. Д. Ї. Багалія на врочистому засіданні в санаторії Шекуб 
з приводу 200-річного юбілею Всесоюзн. А. Н. (ХІЙ--ХІУ, 249--252); 
Я. Айзеншток, О. Паліцин. З культурного минулого Слобожанщини 
(Х1(-- ХІМ, 57- 69); І. Ф. Єрофеєв, Харківські спогади В. Г. Масловича 
(ХІН--ХІМ, 70--75); Г. О. Коваленко, Г. Ї. Маркович, полтавський вида- 
вець і друкар (ХП--ХІУ, 296--312); А. Степович, Про слов'янські погляди 
М. П. Драгоманова (ІХ, 343-344); Лідія Ліндфорс, Дещо з спогадів за 
М. П. Драгоманова (М1І--МІ, 399--401); Леонід Добровольський, До 
первісної ідеології М. П. Драгоманова (Лист до М. М. Шульженка) 
(МІ--МІШ, 385--398); В. Білий, Судова справа С. Д. Носа (Х, 1--47). 

Матеріяли опубліковано в таких статтях: В. М. Перетц, Нові дані для 
історії школярських братств на Вкраїні (П--ПІ, 77--81) з дод. ,Наста- 
вленія новихь содалесовь" ц.то устава братства; П. Клименко, До істо- 
рії м. Ніженя (ХУ, 215--221). (Ця стаття цікава тільки новим матеріялом, 
дослід - - слабкий, з літературою питання автор не обізнаний. Рец. М. Пе- 
тровського, ,Укр.", 1928, 6); його ж Відомість про скарб український у 1780 р. 
(ХУ, 221--226);О. Оглоблін, Справа Дараганенка (1728-29 рр.)(Х, 299--303); 
його ж, До історії промисловости за часів Хмельниччини (Х, 303--310); 
акад. В. Перетц, Грамота ц. Олексія Михайловича київським міщанам 
(П--Ш, 194--196); М. Стороженко, Осадження м. Крилова (І, 116--119), 

Для правознавства цікава стаття Ї. Я. Фааса-- Давність володіння 
і гарантія продавця (ХП--ХІМ, 367--377). Для питань хронології: 
В. І. Синайського - - Числення років. До питання про хронологічну методу 
пізнання стародавньої історії і народньої творчости (ХІПІ --ХІУ, 357--366). 
Для історії З. Европи цікава ст. Л. Беркута -- Про ідеологію в німецьких 
цезаристів середніх віків (Х, 116--192). 

Історії Туреччини присвячено коротеньку замітку акад. А. Кримсь- 
кого-- Европейські джерела ХУЇ в. для історії Туреччини (МІ -- МІ, 
476--488). Вкажемо ще: М. Левченко, Звістки про Сх. Европу 1-ої 
полов. ХУЇ в. у франпуза Гільйома Постеля (їш8Ж., 445--448). 

Історії старого українського письменства присвячено 
грунтовну статтю Ол. Дорошкевича-- Критичні замітки про ,Преніе 
Панагіота сь Азимитомь" (1 --ЇШЇ, 60 - 76) (Стаття не закінчена). Дм. Загул 
у ст.-- Деякі риси старонімецької пісні про Вальтарія з ЇХ ст., аналогічні 
до окремих місць ,Слова о пьлку Игоревіь" (МІ --МІЇ, 47--53) порівняв 


Критика, звідомлення, обговорення 


169 | 


обидва твори и старався довести спільність їх жанру. Ігор Єремин у ст.-- 
зСводний" Патерик у південно-слов'янських, українському та московському 
письменствах (ХІЇ 48--77; ХМ, 54--101) дав заснований на перводжере- 
лах дослід величезного рукописного матеріялу. У ст. М. Гепенера- - До 
історії старої української повісти (ХП, 40--47) видруковано українську 
редакцію одної з повістей збірки , Стефаніт та Їхнілат". Текстові перед- 
послано короткий коментар. У ст. П. Попова- - Замітки до історії україн- 
ського письменства ХМІ--ХМІЇ вв. (ІМ, 213--233) підібрано відомості 
про деякі видання М. Смотрицького, видруковано панегірик Пилипа Іва- 
новича на честь Галятовського, якому передпослано корисний коментар, 
подано відомості про досі невідому київську пиїтику Сломинського. 

Для історії літератури цікава стаття К. Харламповича про фальшо- 
ване листування запорозьких козаків із султаном (ТУ, 200--212). Автор 
розглядає як султанські листи, так і відповіді на них запорожців, поділяє 
ці відповіді на ізводи та редакції Й дає цілком певні докази, що листи 
є фальшованими. Мають інтерес міркування К. Харламповича щодо по- 
ходження самих листів. До статті додано тексти листування з Анатолій- 
ського списка кол. Казанської Дух. Акад. 

Більше історії білоруського ніж українського письменства стосується 
праця В. Адріянової-Перетц-- Данило Корсунський, паломник ХУ віку 
(ІХ, 60--77). 

Г. С. Сковороді присвячено ст. О. М. Ладиженського -- Основні 
проблеми сучасної теорії пізнання й філософія Г. С. Сковороди (ХІШ--ХІУ, 
1--29). В. Петров у ст.-- До характеристики філософського світогляду 
Сковороди (ХП--ХІМ, 39--43) аналізував учення Сковороди про матерію 
й прийшов, як і акад. Д. Багалій, до висновку, що український філософ 
не зважаючи на те, що він проповідував два начала, в істоті речи був 
моністом. О. Грушевський у ст.-- Критичні замітки до твору Сковороди 
»Басни харковскиєе" (їі, 378--385) подав відомості про ніжинський 
примірник ,Басен", дав побіжну характеристику їх, а найбільше спинився 
на тій їх групи, що виявляє соціяльні симпатії автора. 

З праць присвячених новому українському письменству на 
перше місце слід поставити відому студію проф. М. М. Марковського -- 
Як утворився роман ,Хіба ревуть воли, як ясла повні" П. Мирного та 
Ів. Білика (М, 72--146), в якій переведено докладний текстологічний 
дослід видатного в українській літературі художнього твору. Цю працю 
ми вже обговорювали на стор. ,України" (1926, кн. 5, сс. 174--177). Ви- 
датне явище в українській науковій літературі являє собою й друга праця 
цього вченого - -,Бнеїда? Івана Петровича Котляревського (ЇХ, 78--155; 
Х, 48--74). Цей дослід викликав незаслужено-різку оцінку (М. Зерова 
у зб. ,Чтература"), а тим часом ніхто з сучасних учених не поставив 
на таку височінь як М. Марковський студіювання тексту ,Бнеїди". Не 
можна відкидати вагу цієї сторони досліду, хоч дійсно питання про за- 
лежність Осипова від Котляревського є ще дискусійним. Легковажно було б 
одначе, докладно не перевіривши текстологічних розшуків, наспіх відки- 
нути висновок М. М. Марковського Й зводити нінащо його працю, бо ж 
навіть тоді, коли самий висновок не знайде собі виправдання, переведена 
в праці аналіза не втратить свого наукового значіння. 

З инших праць про Котляревського зазначимо: підсумок Я. Айзен- 
штока -- Студії над текстами Ї. Котляревського (Х, 75--98), статтю 
П. П. филиповича -- Переклад Котляревського із Сафо (ХІІ -- ХІМ, 
51--56). Ця стаття П. Филиповича містить у собі добір цікавих відомостей 
про переклади оди Сафо так за часів Котляревського, як і пізніше. По- 
рівняння перекладу Котляревського з близькими по часові перекладами 


170 | Критика, звідомлення, обговорення 


Державина (1797) та "Жуковського (1806) виявляє, що присуд пізніших кри- 
тиків щодо якости перекладу Котляревського надто суворий. Гадаємо, що 
роблячи такий висновок та ставлячи собі спеціяльну тему про цей малень- 
кий твір Котляревського, слід було заразом подати порівняльну стилі- 
стичну аналізу. Проста цитація перекладу Державина й В. Жуковського 
дає змогу тільки так би мовити відчувати властивості перекладу К-ського 
в порівнянні з иншими, наукова ж аналіза навіть у такій дрібниці вима- 
гає більшого. 

У ст. проф. М. Марковського - -,Наталка Полтавка" Ї. П. Котлярев- 
ського за рукописом 1829-го р. (ХПІ--ХІМУ, 44--30) докладно проаналі- 
зовано текст цього рукопису »Наталки Полтавки" й спростовано думку, 
ніби-то він не має ніякої цінности. Проф. М. Марковський довів, що текст 
1820- со року являє собою одну з ранніх редакцій ,Наталки Пол- 
тавки"--він раніший ніж той, що мав його Срезневський, видаючи твір 
р. 1938-го. 

З дрібніших текстологічних розправ зазначити слід ст. П. Филипо- 
вича -- До тексту ,Москаля Чарівника" (ГУ, 236--237), в якій за авто- 
графом Котляревського Рос. Акад. Наук подано пропущену в вид. 
С. Єфремова сценку в яві МІЇ , М. Ч.". 

Є ще такі замітки: П. Филипович, Ї. Котляревський і ,Вольное Обще- 
ство Любителей Россійской Словесности" (ГУ, 234--235); Петро Рулін, 
До , Москаля Чарівника"? Котляревського (ІУ, 237--239), (публікація пісні 
"О ть всьхь прелестей палата" з рос. співанника). 

Для дослідників життя Й творчости Г. Х. Квітки має інтерес публі- 
кація Ї. Айзенштока -- Доповнення до покажчика літератури про 
Г. Х. Квітку та його твори (І, 138--144). Доповнення зроблено до відо- 
мого покажчика Н. М. Баженова. 

Шевченкові присвячено небагато статей. Важливу проблему для до- 
слідів Шевченкових творів порушено в ст. П. Филиповича -- Шевченко 
і романтизм (ІУ, 3-- - -18). Грунтуючись на новіших дослідах, автор спро- 
бував накреслити нові шляхи дослідження романтичного стилю Шевченка. 
У ст. М. Марковського - -, Шевченко в Кирило-Методіївському братстві" 
(ГУ, 49--57) переведено порівняльну аналізу ,Книг Битія" та Щевченко- 
вих творів. Автор приходить до висновку, що радикильні думки 
,;Книг Битія" не належать Костомарову, а Шевченкові, який таким 
чином може вважатися до певної міри за ,ідейного автора »Книг Битія". 
Гадаємо, що вирішити питання про ролю Шевченка в утворенні ,Книг 
Битія" Костомарова можна тільки на підставі ширшої аналізи джерел 
цієї пам'ятки. Без такої аналізи ми не можемо бути певними, що наяв- 
ність тої або иншої ідеї в ,Книгах Битія"? можна пояснювати, як Шев- 
ченків вплив. Адже залишається питання і про инші можливі джерела 
тих самих радикальних ідей ,Книг Битія". Поки не доведено, що вони 
могли з'явитися тільки в наслідок впливу Шевченка, твердження М. Мар- 
ковського не може мати доказової сили. Обережно ставлячись до 
висновків М. Марковського, ми тим часом не відкидаємо значіння його 
помічень. 

Поважне місце в сучасному Шевченкознавстві займає наукова розвідка 
Л. Арасимович -- Т. Г. Шевченко в польських перекладах (ХП, 78 -- 102). 
У свойому огляді літературознавства за останні десять років (, | Студії 
з іст. Укр.", т. ІЇ) ми зазначили вагу цієї праці. З инших статей зазначимо: 
П. Стебницький, , Кобзар" під судом (ІМ, 36--48), П. Филипович, А. Майков 
про Шевченка (І--ПЇ, 196--198). Автограф Шевченка з арх. О. Корсуна 
видрукував М. Новицький у ст.-- Поема Т. Ші-ка ,Мар'яна Черниця" 
(ІМ, 19--35). Бібліографічні вказівки подано в ст. М. Мандрики: Т. Г 


Критика, звідомлення, обговорення 171 


Шевченко в болгарському письменстві (У, 180--187). Нові мат.-- в ст. 
Ол. Дорошкевича -- Ш-ко в приватному листуванні (МІ -- МІЙ, 369--385) 7). 

Потребу внести буквар ЩШ-ка в повне зібрання Ш-вих творів підніс 
П. П. Потоцький (Буквар Ш-ка, ХЛПЇ--ХІУ, 144--146). 

Більше статей присвячено П. Кулішеві. Акад. Єфремов дав спробу 
пояснити життьову драму, суперечності в житті П. Куліша (Без синтезу, 
ГУ, 58--79). Біографічного змісту ст. М. Павлушкова -- Куліш у Тулі на 
засланні (ХП--ХІМ, 111--143). Для з'ясування психології П. Куліша за 
рр. 1853--1854 цікава стаття В. Петрова - - Куліш Хуторянин (ЇХ, 156-184). 
Тому ж авторові належить ст.-- Теорія культурництва в Кулішевому 
листуванні р. 1856--7 (ХУ, 146--165). Для історії тексту цікава ст. 
акад. А. Лободи-- До літературної історії ,Записок о южн. Руси" 
(1--Ш, 111--115) та Їв. Ткаченка-- До тексту Кулішевої збірки поезій 
» Дзвін" (ХШ--ХІУ, 167--173). Матеріяли: М. Стороженко, До біографії 
П. Куліша (П--ШІ, 198--215) (тут подано нові відомості і листи К. до 
автора); В. Петров - - Матеріяли до історії співробітництва Куліша в ,Со- 
временникі?, Некрасова р. 1852--3 ЄХІЇ, 277--297); П. Чубський -- Вихід 
П. О. Кудіна з російського підданства (рр. 1882-- 2 1891) (ХЩ--ХІУ, 
152--166). 

Поо М. Коцюбинського маємо статтю М. Могилянського -- Процес 
творчости у М. М. Коцюбинського (ЇХ, 208--229): використано чорнові 
записи письменника цікаві для характеристики роботи Коцюбинського над 
такими творами, як , Лялечка", ,Сон". Стаття С. Козуба - - Ранній Коцю- 
бинський (ХІЇ, 122--138, ХМ, 102--132) конкретизує питання про звязок 
Коцюбинського з революційними гуртками, слабша та частина її, в якій 
говориться про вінницьку добу творчости К-ого, -- замітки про поодинокі 
твори уривчасті, але мають інтерес нові матеріяли цієї частини. 

ст. Т. Слабченка --, Олексій Попович"? М. А. Кропивницького 
(ХІЇ, 103--121) доведено, що п'єса є переклад Гребінчиного твору, 
пристосований до сцени. 

Аналізу повісти Костомарова ,,Скотской бунт" подав О. Багрій у 
ст.-- Політична повість М. М. Костомарова (ХІ--ХТУ, 147--151). "Цей 
посмертний, написаний на схилі життя, твір М. Костомарова доводить 
»що поглядів своїх молодих літ Костомаров не зрадив до кінця свого 
віку, що по змозі розбираючись в громадсько-політичній ситуації, він 
до кінця віку свого негативно ставивсь до системи управління в ро- 
сійській державі". Цей свій висновок О. Багрій цілком переконуюче 
доводить на підставі аналізи ,езопівського" стилю М. Костомарова. 

З инших матеріялів уміщено такі: В. Герасименко, Нові матеріяли 
про С. В. Руданського (М, 20--31); ак. Аг. Кримський -- До життєпису 
Ст. Руданського (М, 41--63); В. Герасименко, -- Новознайдений лист 
Ст. Руданського 1867 р. (МІЇ--МІЇ, 402--403); П. Горянський - - Біля мо- 
гили Степана Руданського (МІЇ--МІЙ, 404--407); Е. Оксман, Новознай- 
дений лист Ст. Руданського 1869 р. (ХУ, 199--200); Ю. Філь, Матеріяли 
до біографії А. Свидницького (М, 32--40); В. Станіславський, Листи 
Пан. Мирного до М. П. Старицького (У, 64--71); акад. Аг. Кримський, 
До історії нашого письменства 1890-х рр. (МІЇ--МІШ, 407--409) (Про 
І. Франка і Карп.Кар.); М. Левченко, До листування ГІ. О. Куліша 
з П. Х. Глібовою (Х, 293 298), В. Білий, Українські вчені 1880-х років 
в укр. літературі (ХШ--ХГУ, 190--205); П. Єфремов, Письменник-коло- 
рист (Це-- популярна ст. про Яворницького) (ХПИЇ-- ХІМ, 213 -- 230); 
О. Кисіль, Лист Ї. К. Тобілевича до М. П. Старицького (У, 195--206); 


у Поправку до цієї статті А. Степовича див. Х, 287--288. 


172 Критика, звідомлення, обговорення 


Є. Рудинська, В. П. Горленко (ХП, 204--318); Е. Оксман, До життєпису 
А. Л. Метлинського |листи його до Бурачкова| (ХУ, 196--198); Т. Слаб- 
ченко, До іст. укр. словника |лист Шейковського до Тобілевича й Т. 
до Ш.)| (ХУ, 213--215); А. Музичка, Маруся, Казка, Од., 1834, (ХПІ--ХІУ, 
83--96). Публікація цього останнього твору зайва, бо маємо чимало при- 
мірників його. | 

З російського письменства вміщено статті: А. Машкін, Спроба про- 
аналізувати твір О. С. Пушкина ,Обваль" (МУ, 147--179); В. Селінов, 
До питання про джерела пов. Пушкина ,Кірджалі" (ХПІ--ХІМ, 97 і 110); 
Ї. Капустянський, Рукописи Гоголя в полт. музеї (М, 188--194); С. Рейс- 
нер, Лєсков та українська культура (ХУ, 200--211). В останній статті 
подано цікавий матеріял, що свідчить про вплив на Лєскова української 
культури та про симпатії його до України. 

Олена Маслова подала докладну статтю - Життя і літературна спад- 
щина Людовіка Гвіччіярдіні (ХІЇ, 139--154) 

Східньому письменству присвячено такі статті: Акад. Аг. Кримський, 
Хафиз (близько 1300--1389) (П-- Ш. 144--193); його ж, Ходжа-Насредин 
і його ,/Карти? (МІП--МІІ, 170--180), його ж, Із історії турецького пись- 
менства ХІУ в. (Х, 313--327) (про поему ,Сюбейль ве Невбербар' 
1350--1378 р.|; П. Лозієв, Е. Фітиджеролдів переклад Робаїйятів Омара 
Хейяма та причини його успіху (ХІП-- ХІМ, 416--421), 

Історії українського театру присвячено статтю П., ФРуліна-- 
Студії з історії українського театру (У, 207--228), в якій подано корисний 
огляд наукової літератури за рр. 1917--1924. Є ще такі розправи: 
П. Рулін, Анджело де Губернатіс про український театр; його ж, На 
шляхах до нового українського театру (МІ-- МП, 86--112)-- тут гово- 
риться про польський київський театр поч. ХІХ в., використано, як друковані 
так і архівні джерела; Кость Копержинський, Театральне та музичне 
життя на Поділлі наприкінці ХУМІЇ: та в перші три десятиліття ХІХ ст. 
(М11--МІЙЇ, 113--143). 

Перському театрові присвячено замітку М. Левченка-- Ще про пер- 
ський театр (МІЇ--МІШЙ, 489--496). 

Етнографії й фолькльорові присвячено кілька статей. Одною 
з найцікавіших є розвідка Ф. Сушицького-- До історії поетичних опо- 
відань про Михайлика й Золоті ворота та про Батия (І, 85--193, закінч. 
в кн. П--Ш). Автор дав спробу виявити історію найперше легенди про 
Батия, напластування в ній за ріжних епох, і потім перейшов до но- 
вішої, на його думку, легенди про Михайлика й Золоті ворота. Акад. 
М. Грушевський в своїй Історії літератури (ІМ, сс. 260--1) негативно 
оцінив її, але в небагатій дослідчій літературі нашого епосу сій студій 
належить помітне місце. . | 

Має інтерес публікація П. Рудіна -- Українська пісня в старовинному 
російському співаннику (ГУ, 148--199), в якій подано матеріяли - - народні 
й штучні укр. пісні. Як для етнографії, так і для історії літератури цікаві 
статті про акад. М. Ф. Сумцова в МІЇ-- МІ кн. (1--46). Я. П. Новицькому 
присвячено статті В. Білого (МІЇ- МІ, 358--366, Х, 288--293). В. Гна- 
тюкові -- кілька статей у кн. Х (215--259). Має інтерес ст. В. Серезнев- 
ського -- Про збирачів українських пісень |про гурток І. Серезневського, 
публікація опису 'старого бандуриста з арх. вченого| й публікація листа 
Я. Головацького до В. О. Яковлева (Е. Оксман. ХУ, 198--199), 

Окремо слід поставити соціологічний дослід акад. Хв. Мищенка -- 
З історії східньо-візантійської культури. Споріднення й шлюб (МІЇ--МІЇ, 
144--169; Х, 193--214). Автор переглянув велику наукову літературу 
й прийшов до висновку, що шлюбам у спорідненні перешкоджають ,,не 


Критика, звідомлення, обговорення 173 


зт а а аа 


у п т ач 


темне, зовсім позбавлене свідомости почуття, не Бокгог якийсь паїигаї!з. 
а свідомість споріднення і наявність у цій свідомості таких елементів, 
які не пасують до сексуального звязку". Праця вимагала б спеціяльної 
оцінки. 

З лінгвістичних дослідів одним із найвидатніших є-- Діялекто- 
логічна класифікація українських говорів-- В. Ганцева (ГУ, 30--144). Ця 
студія вже обговорена була фахівцями-лінгвістами. Вона безперечно являє 
собою одно з найбільших досягнень сучасної української лінгвістики. 
Тому ж авторові належить монографія -- Характеристика поліських диф- 
тонгів і шляхи їх фонетичного розвитку (П--ПЇ, 116--144) й ст.-- До 
історії звуків в українській мові (МІЇ--МІЇ, 74--85). (Про укр.-- ,зійти", 
з підіймати", ,розірвати"). 

Спеціяльне питання про зм'якшення й ствердження лабіяльних в укр. 

мові (ствердження приголосних перед е, и) обговорено в ст. проф. 
О. Томсона нім. мовою (ХПІ--ХІМ, 253--263). О. Синявський у ст.-- 
Фонетична контроверса (ХІЇ--ХІМ, 264--276) скритикував деякі поло- 
ження акад. Шахматова про якість приголосних. 
Є ще статті: І. Щаровольський, Прийдучий час на му (ХПІ--ХГУ, 
284 -- 293); Л. Булаховський, Наголос укр. прикметників (ХПІ -- ХІМ, 
294--303); О. Ветухов, З архіву Потебнянського комітету (їбіа, 303--310) 
Їнотатки О. Потебні|; З. Веселовська, Мова ,Лексікону Памви Беринди 
(ібн, 311--339); К. Німчинов, До проблеми про диспалаталізацію приго- 
лосних перед е, и в укр. мові (ЇХ, 246--253); Ї. Галюн, Як досліджувано 
укр. дифтонги (ЇХ, 254--277; Х, 99--115). 

Етимологічні етюди подали: Г. Ільїнський -- а) Річка Їква, б) До пи- 
таннл про асиміляцію голосних в укр. мові (МІ --МІІЇ, 54 -- 66); П. Бузук, 
Українські етимології (М1І--МІ. 67--73); його ж, З лінгвістичних розко- 
пин на Білорусі (ХШШ--ХІУ, 276--280); І. Любарський, Окоемі язикові 
рівнобіжні (ХШ-- ХІМ, 81-- 33); М. Левченко, Філологічні курйози 
(МІЇ -МІЇ, 427 - 429) |тут спростовуються деякі етимології Дурнова!). 

В. Ягічеві присвячено статтю-некролог В. Дем'янчука (ІМ, 264 -289) 
Й ст. Д. Дорошенка-- Вартослав Ягіч про укр. мову й про назву ,укра- 
їнці" (Х, 264--280). 

З історії мистецтва найзначніші статті: Н. Коцюбинська, Пелі- 
кан в українському мистецтві (ЇХ, 230--245); Д. П. Гордєєв, Матеріяли 
до художнього літопису м. Харкова (2 мал.) (ХПІ -- ХІМ, 386 -- 398); 
Д. Антонович, До питання про походження старої укр. архітектури 
(ХП -- ХІМ, 399--403); Ф..Ернст, Види Київа середини ХІХ в., що їх 
писав художник Гроте (ХІ--ХГУ, 494--414); В. Зуммер, Юрієва божниця 
(з 2 мал.) (ХМ, 1--7). 

Для бібліографії цікаві покажчики праць українських академиків, 
що надруковані з приводу обрання до Академії або ювілеїв: Д. Багалія 
(І, сс. ХХП--ХХХИ); А. Кримського (ХХХІМ - -ЇХХІ), М. Петрова 
ІХХШ--ІХХУ); С. Смаль-Стоцького (І .ХХМІ -- І.ХХМИ); М. Єумцова 
(П--Ш, 8--40); С. Єфремова (так само 48-- 94); А. Лободи (ІМ, 
284 -- 293); В. М. Перетца (ХІЇ, 265--272). 

Зазначимо ще статті про пок. акад. М. Т. Біляшевського в кн. ЇХ 
(1--59) й ст. акад. Д. Багалія про О. Єфименкову (І, 104--113). 

Рецензійний відділ-- доволі багатий, але досить припадковий. 

Ми вичислили майже всі статті Й замітки, що їх уміщено в ,,щЗаписках 
І.Ф. Відділу У. А. Н.". Побіжний інформаційний огляд їх виявляє, шо 
офіційне видання У. А. Н. дало великий внесок в українську науку. 
Особливо ж багато матеріялів з історії укр. письменства. Треба проте 
зауважити, що взагалі статей дослідницького типу в ,Записках" порів- 


174 Критика, звідомлення, обговорення 


нюючи небагато -- переважають публікації нових матеріялів, бібліогра- 
фічні статті Й рецензії. 

рукуються в журналі так статті й замітки відомих, як і початкуючих 
учених. Коли б змога спинятися на поодиноких подробицях, то можна 
було б указати поряд з серйозними розвідками слабкі з методологічного 
боку статті, або не так важливі дрібні замітки, яким місце було б у инших 
виданнях. В цілому ж -- науковий доробок уЗаписок" справляє солідне 
вражіння. Варто б скласти і бібліографічний покажчик, який дав би змогу 
орієнтуватися в цьому великому виданні. Кость Копержинський. 

Література. Збірник перший. За редакцією акад. б. Єфремова, 
М. Зерова, й. Филиповича. (Всеукр. Ак. Наук. Комісія новітнього україн- 
ського письменства. Зб. Іст. Філ. Відд. Ме 82). Київ, 1928, сс. 262-2 нен. 

Нове, спеціяльно присвячене літературі, неперіодичне видання ВУАН 
є проявом підвищеного інтересу до історії українського письменства, що 
дедалі більше зростає. Се підчеркує перша стаття: П. П. Филипович, 
Українське літературознавство за 10 років Революції (5--28), даючи 
короткий, змушено неповний (з браку місця) підсумок усього, що вроб- 
лено за десять років у галузі наукового літературознавства. Закінчує 
автор свій підсумок словами: ,зроблено багато, але це тільки початок 
всебічної і поглибленої праці. В значній мірі ще не закінчився Й період 
збирання та попередньої класифікації матеріялу. Ще багато різних дослі- 
дів треба зробити, щоб дійти до доскональних синтетичних праць" 

Наступна стаття-- Віктора Петрова ,Чорна Рада", як роман 
соціяльний (29 -- 37) є останній розділ розвідки цього автора про ,Ч. Р,» 
П. Куліша. За вихідну точку для автора править довести, що історія 
в розумінні Куліша (45 рік, час написання ,Ч. Р.7) є історія соціяльної 
боротьби, боротьби класових антагонізмів, а революційні повстання за 
Кулішем виникають не в наслідок суперечок за віру, а соціяльного та 
економічного визиску. Отся історична концепція, свідомо виставлена Ку- 
лішем супроти тогочасної історичної науки, виявилася в » Чорній Раді", 
яка є роман соціяльний, роман соціяльної тематики. Заглиблюючи заува- 
ження О. Ю. Гермайзе, що читач ніколи не зробить із ,Ч. Р" того вис- 
новку, який робив сам Куліш (мета твору за Кулішем довести необхід- 
ність сполучення України з Москвою), В. Петров каже, що подібне тлу- 
мачення висував Куліш тільки за- для цензури. Твердження В. Петрова. 
про наявність у Куліша (навіть хоч би за певного періоду) такої близь- 
кої до сучасної історичної концепції вражає своєю парадоксальністю. Низка 
вдало, хоч одначе однобічно, підібраних у В. Петрова цитат, свідчить 
хіба тільки про те що соціяльні противенства з погляду Куліша були 
головною (не єдиною, бо говориться |і про унію див., напр., стор. 34). 
причиною повстань, народньої завірюхи. До того ж у Куліша іде мова 
тільки про певний , період історії України, а не про історію в цілому. 
Отож відповідний висновок нашого автора логічно не пов'язаний в перед- 
посилками. 

Основна теоретична теза Куліша, на думку В. Петрова визначила 
архітектурну будову "Я. Р.4З, побудованої за провідним принципом нега- 
тизації й антитези. Можна пожалувати, що автор замало торкнувся власне 
літературної сторони твору ,Чорна Рада". Визначаючи твір, як роман, 
слід було взяти на увагу, що сам Куліш зрештою називав ,Чорну Раду" 
тільки ,хронікою". В наслідок літературної аналізи можна було б виявити, 
оскільки мав Куліш рацію у своїй власній дефініції літературного жанру 
» Я. Р.48, Літературна сторона ,хроніки? взагалі ще Й досі майже цілком 
не досліджена. 


Критика, звідомлення, обговорення | | 175 


шо зн щонж в0 ше о он 0 радону 


Стаття акад. С. Єфремова, » З рукописної спадщини П. Мирного" 
(34-- 53) дає корисні відомості про невидруковані твори письменника, що 
зберегаються в Полтавському Держ. Муз. На підставі поданих у статті 
відомостей доводиться відкинути думку, ніби-то Мирний був не дуже 
плодющий письменник і писав повільно. 

Історично-літературний і теоретичний інтерес має докладна розвідка 
російського вченого проф. В. В. Гіппіуса: Композиція »Ревізора" в істо- 
рично - літературній перспективі (54 - - 87). Докладно з'ясовано в ній від- 
ношення ,Ревізора" до передгоголівської комедії, водевіля Й виявлено, 
як використав письменник ріжні прийоми, шаблони, маски попередньої 
традиції комедійних жанрів. Окремо розглянуто ,типологію", ,сюжетовий 
матеріял і »динаміку" » Ревізора". Розвідка В. В. Гіппіуса розвиває ті 
положення, що їх виставив був автор у давнішій своїй книзі: Гоголь, Л., 
1924. З огляду на повний брак у нас теоретично угрунтованих дослідів 
у галузі драматургії, для українського читача нова розвідка В. В. Гіппіуса 
має особливий інтерес. Можна було б одначе закинути авторові, що пи- 
тання типології, композиції, динаміки ,Февізора" він розвязує зовсім 
незалежно від зажерел. комедії, цілком обминає, напр., питання про 
взаємини »Ревізора" з , Приезжим из столиць" (правда, може тому, що це 
питання тепер вирішується негативно). а порівнюючи комедію Гоголя 
до инших має на увазі всю передгоголівську комедію взагалі. Тим часом 
слід було б конкретизувати питання про залежність Гоголя від поперед- 
ньої традиції комедійних жанрів і, користаючи з біографічного та иншого 
матеріялу, найперше визначити, які типи комедій та які конкретно коме- 
дії найбільще й найвиразніше стояли в полі свідомости автора , Ревізора". 
Гадаємо, що конкретно-речеве ставлення проблем могло б уточнити і 
висновки. Крім того при такому ставленні Її можливо знайшло б собі 
місце питання про відношення , Ревізора" до української комедійної опери. 

Наступна ст. М. Каліновича-- Концентри індійського світогляду 
(88 - - 113), уміщена після суто наукової розвідки лише викликає здиво- 
вання: це не розвідка, а літературний твір; годилося б умістити її краще 
в якомусь иншому чисто літературному виданні. 

Відділ , Матеріяли і замітки" (до нього власне треба прилучити і зга- 
дану статтю акад. С. Єфремова) найбагатший у книжці: Акад. Вол. Пе- 
ретц, До історії тексту ,Наталки Полтавки" І. П. Котляревського 
(114 -- 119) (Варіянти з рукоп. 1829 р.); Вадим Тарнавський, Два 
листи Г. Ф. Квітки до А. О.Краєвскього (119 - - 126) (Листи з р. 1841); 
П. Лозієв, Знадоби до життя М. О. Максимовича (126 -- 130) (атестат 
з докладн. вичисленням посад і т. и., привітання И. О. Ист. и Др. Рос. 
з приводу півстоліття діяльности): Віктор Петров, Листування М. О. 
Максимовича та Н М. Язикова (роки 1829 -- 1346) (131 -- 144): Ї. Ямполь- 
скьий, До історії ,малороссійских рассказов" ПІ. Куліша сн -149). 
Про "Приключення с казаком Бурдюгом на зеленой неделе"); Єв. Кири- 
люк, До історії другого видання ,Досвіток" (149 -- 151); О. Тулуб, 

»Мальований столб", байка Л. Глібова (152); Ї. А. Зубковський та 
А. Рогаввсвкий, Анатоль Свидницький у Миргороді (Із згадок його 
учнів) (152--158); акад. С. Єфремов, З спогадів Їв. Франка та з його 
листування (158 -171) (Листування до С. Єфремова з рр. 1901 -- 1914); 
Микола Хращевський, Матеріяли до біографії Д. Марковича (171 -- 
187) (Автобіографія письменника); Ол. Тулуб, Невідомий твір Лесі 
Українки , Пізно" (187-- 188); Петро Одарченко, Недрукований твір 
Лесі Українки , Прощання" (189 -- 194); В. Герасименко, Фельєтонний 
вірш В. Самійленка (194 -- 196) (, Фармакологія"); М. В. Рклицький, 
Їз спогадів про Павла Граба та його добу (196 -- 208). 


176 Критика, звідомлення, обговорення 


У цьому розділі вміщено ст.: ,Одесскій Вістникь", Матеріяли до істо- 
ричного нарису--Я. 3. Бермана та статтю П. Филиповича про 
талановитого вченого В. М. Отроковського, з нагоди 10-х роковин смерти 

222 -- 2217) (перелік друкованих праць і поезій). | 

Рецензійний відділ поділено на дві частини. Упершій (новини літера- 
Турознавства, сс. 229-- 248) вміщено рецензію П. Руліна (С. Балуха- 
Тьй. Проблемь драматургического анализа. Чехов, 1927); Б. Навроць- 
Кого (Б. А. Графцов. Теорія романа, 1927), В. Державина (ст. Б. 

арина: ,О лирике, как разновидности художественной речи". Зб. , Русская 
речь" под ред. проф. Л. В. Шербиь, Л., 1927). У другій частині (Рецен- 
зії, сс. 243 -- 262) вміщено оцінку праці М. Марковського про ,Енеїду" 
(М. Зерова), праці В. Сиповського ,Україна в рос. письм." ч. І, 1928 
П. Филиповича), праці Н. К. Пиксанова ,Областнье культ. гнезда", 
1928 (акад. С. Єфремова). 

Викликала 6 наші зауваження рецензія-стаття П. Руліна з приводу 
книги С. Д. Балухатого про Чехова. Автор виставляє цілу низку прин- 
ципових заперечень і в цілому дуже суворо оцінює працю дослідника, а 
тимчасом з методологічного боку вона гідна особливої уваги Й признання. 
Звичайно деякі закиди П. Руліна мають рацію, зокрема те, що С. Балу- 
хатий переводив аналізу не орієнтуючись на зразки новітної драми 
Гавтмана, Ібсена, Метерлінка, які справили вплив на Чехова. Проте для 
нас незрозуміле головне зауваження П. Руліна, що дослідник не взяв на 
увагу основної прикмети драми -- акції та пристосованости драми для 
театру. Драматизм у драмах Чехова С. Д. Балахатий безперечно виявив, 
а що не шукав він в них акції, то в цьому провина не дослідника, а самого 
Чехова, який мав свої власні канони драматургійної техніки Й шукав 
инших засобів створити драматизм на кону. Заслуга С. Балухатого в тому 
власне Й полягає, що"він відмовився від уторованих і звульгаризованих 
шляхів і взяв до уваги особливі властивості пильно дослідженого матеріялу. 

В цілому нове видання У. А.Н. дає цінний внесок у наукове літера- 
турознавство. Слід тільки побажати, щоб надалі в ньому матеріяли не 
переважали дослідницького змісту. Скарги, що в нас ще не закінчилася 
стадія ,збирання матеріялу" і тому, мовляв, не можна ше перейти до 
справжнього Його дослідження, безперечно перебільшені. Збирання мате- 
ріялу - шлях лекший і власне тому тільки воно в нас переважає й за- 


міняє дослідження. , 
Кость Копержинський. 


Записки Харківськог Інституту Народньої Освіти ім. О. Н. По- 
тебні. Том. ІЇ. Харків. 1926, 140 сс. 


Серед десяти статей виключно педагогічного змісту в цьому виданні 
трапилася одна суто наукового характеру. Це ,Національні та соціяльні 
ріжниці у фізичному типові населення Харківської округи" (46-- 95) 
проф. Л. П. Ніколаєва. 

Він разом з своїми співробітницями по Антропологічному Кабінеті 
Українського Психо-Неврологічного Інституту проаналізував для цієї ро- 
боти дані про призовників Харківської округи. Досліджено їх більш 
10.000, але опрацьовано тільки дані про 7235 чоловіка: останніх виклю- 
чили, бо не було досить вияснено їх соціяльне походження, або тому, що 
вони належали до дрібних національних угрупувань. Отже, досліджено 
4502 Українця, 1735 Великоросів і 998 Євреїв. 

Інтерес роботи полягає не тільки в розкладі антропологічних ознак по 
національностях, але крім того і по соціяльних групах. Українців та Ве- 
ликоросів розбито на 5 угрупувань: селян, чорноробів, робітників всяких 


. 


| Критика, звідомлення, обговорення 177 


професій, технічний персонал і інтелігентів, а Євреїв віднесено тільки 
до трьох останніх груп. 

Загальний висновок усієї праці проф. Ніколаєв так висловив: »резуль- 
тати даної роботи, що встановляють існування соціяльних відріжень в фі- 
зичному типові населення України, зайвий раз вказують, як мені здається, 
що для антропології не можуть бути чужі деякі соціяльні проблеми і що, 
з другого боку, для вивчення деяких соціологічних питань може не бути 
без значіння атропологічний матеріял, одержаний на підставі доволі про- 
сторих соматологічних обслідувань". Але само собою розуміється, що 
трівкі висновки можна зробити на підставі багатьох обслідувань в ріжних 
місцях України, а не в одній тільки окрузі, при тій умові, щоб не при- 
скорювати темп праці і не скорочувати кількість обмірів і число наста- 
новлених ознак, як зроблено було в Харкові. 


Костянтин Харлампович. 


Записки Дніпропетровського ЇНО. 1927. Том Ї. 

Їз 34 статтей цієї змістовної книжки сім присвячено історії, ц. т. 
209|о статтей і 209|, сторінок. Але більшість статтей (5) стосується до 
всесвітньої чи до російської історії. Тут ми маємо статті В. М. Євста- 
фієва, ,Ополченська повинність французького селянства напередодні 
Великої Французької Революції" і "Шляховий податок і сільські шляхи 
в ЕБтамському бальяжі в кінці старого ладу"; проф. М. В. Злотникова, 
»Дело кораблей" Тенерифской експедиции", що в 1809--1810 рр. пори- 
валися наперекір блокаді перевести в російські порти англійські товари 
і ,Сахарная промьішленность России в период континентальной блокадьг". 
До речи: розвідки проф. Злотникова це витяги з його великої праці, яку 
він виготував до друку: ,Континентальная блокада в России". 

Сюди ж відноситься Й стаття проф. М В.  речкевича: »"Тоба 
Західньо-европейського феодалізму в нозітніх працях радянських істори- 
ків". Це критичний перегляд новітніх праць з доби зах. "европейського 
феодалізму російських істориків з численними поправками їх помилок та 
недоглядів. Наприкінці проф. Бречкевич констатує невеличку кількість 
цих праць, відсутність планової роботи, неповність, випадковість тем, 
поспіх, майже повну відсутність серйозної суцільної роботи, малу увагу 
до джерел, уникання тем із старовинного часу. Тому він пропонує ,для 
прискорення, удосконалення і більшої продуктивности наукової праці", 
як єдиний засіб, з'їзд істориків, всеукраїнський чи всесоюзний. , Треба 
радянським історикам добре озброїтися власними науковими дослідами, 
щоб боротьба за історичний матеріялізм була успішна в науці всесвітньої 
історії". 

Українську історію репрезентують розвідки проф. В. О. Пархо- 
менка, ,Питання про слов'янську колонізацію Лівобережжя в домон- 
гольську добу" і І. С. Степанова, ,До студій з історії Запоріжжя за 
останні роки його існування". 

Перший на підставі переважно археологічних дослідів доводить: 
а) Полтавщину в цілому не можна вважати за стару виключно слов'ян- 
ську землю, бо полтавський лісостеп, як і почасти Катеринославшина, і із 
давніх давен був ареною боротьби й сутичок різних етнічних елементів, 
і 6) Полтавську територію не можна вважати за землю Сіверян, - - можна 
припускати колонізацію її почасти Деревлянами, почасти Уличами, почасти 
Полянами. Заслуговує на увагу закінчення статті: , Від вирішення питання 
про слов 'янську колонізацію Лівобережжя залежить розв'язання низки 
питань української історії слов'янсько-київської доби-- про географічні 
межі Й характер Київської держави, про її походження, взаємовідносини 


»Україна". кн. 6.--12. 


178 Критика, звідомлення, обговорення 


із степовиками, економічні зносини Й инше; тут особливо характерна 
й має вагу історія сучасної Полтавщини, де найбільш виразним був еко- 
номічний, етнічний і державний стик двох елементів: лісостепу з чистим 
степом". | 

І. Степанов з нагоди оапорта ,о непорядочньх поступках в пьян- 
стве находящегося в новосеченском ретраншементе" прапорщика Кости- 
на (1768), що він знайшов в дніпропетровському архіві й який він тут 
надрукував, згадує коротко про важке життя Нової (з 1734 р.) Січи: 
Запоріжжя... мусіло сидіти нишком, зносячи мовчки всілякі утиски та 
кривди, бачучи, як на Його очах одрізувано території та віддавано їх 
ріжним зайдам, аби оточити швидче вільності запорозькі залізним кіль- 
цем". Новосіченський Ретраншемент-- це невеличка фортеця біля Січи, 
де постійно перебувала російська залога. ' 

Не багато в дніпропетровських ,Записках" статей з української істо- 
рії і не великі вони розміром (обидві тільки 9 сторінок). Але й на тому 
спасибі. Инші Ї. Н. О. ухиляються зовсім від освітлення в своїх журна- 
лах рідної старовини, хоч безперечно вчені їх історики розроблюють 
історичні питання та Й своїх студентів зацікавлюють ними. 


Костянтин Харлампович. 


. Архівна справа. Книжка 1, //-- ПІ й ГУ. Видання Укрцентрархіву. 
«Харків, 1925--1927. 

Центральний архівний орган України вже на початку свого існування 
(осінь 1921 р.) задумав видавати часопис присвячений архівній справі. 
Але перша книжка того часопису вийшла друком тільки в серпні 1925 р., 
а наступні лише в 1927 р. (Подаємо про неї свою замітку з деяким спіз- 
ненням -- тому, що вона дійшла наших рук дуже нескоро після книжок 
2--3, котрі мусіли через те теж почекати). 

іша книжка ,дАрхівної Справи" має 4 відділи: Ї. Архівознавство. 
П. Історія і діяльність архівних установ. ЇЇ. Архівна хроніка. ГУ. Критика 
та бібліографія. | 

Центральне місце займає звичайно ЇЇ розділ із погляду практичної 
ваги і щодо обсягу-- в ньому 99 сторінок із 176. Складається він з 
п'ятьох статтів: із них перше місце займають: 1) ,Короткий нарис історії 
архівної справи на Україні та діяльности УкрЦентрАрхіва за 1924 р."є. 
В. Барвінського і О. Водолажченкової і 2) , Особлива Всеукраїнська Ар- 
хівна Комісія" О. Цвіткова. 

"Короткий нарис" (44--72) докладно малює стан архівної справи на 
Україні од Жовтневої Революції до р. 1924, діяльність УкрЦентрАрхіву 
та його місцевих органів у 1924 р., становище, склад і роботу архівів 
так центральних, як і місцевих, ц.-т. губархів. 

Статті 3--5 дають докладні повідомлення про походження, сучасний 
стан і склад трьох українських центральних архівів: київського Архіву 
Давніх Актів (з 1852 р.), київського ж Історичного Архіву ім. В. Б. Ан- 
тоновича (з 1922 р.) та Історичного Архіву в Харкові (з 1880 р.). 

" Інтерес першої-з цих статей (В. О. Романовського) збільшується ще 
тим, що тут є мова про походження самих актових книг і про їх зна- 
чіння історичне, політичне, національне, а також про фальшування їх так 
за польської влади, як і за російської. Треба спростувати помилку автора: 
окремі документи в Архіві Давніх Актів, пише він, починаються з поло- 
вини ХУЇ ст. а з початку ХУ| ст. акти треба лічити сотнями Й тися- 
чами (86). Як то так? Київський Архів ім. Антоновича скЛадається за 
гадкою В. В. Міяковського з сьоми відділів: І-- історично-революційного, 


П - - адміністраційно-судового, ШШ-- відділу земських та громадських орга- 


Критика, звідомлення, обговорення 179 








нізацій, ІМ -- фінансово-економічного, У - - просвіти і культів, МІ-- війсь- 
кового та МІЇ-- відділу приватних архівів (102). Але треба зауважити, 
що в другій статті цієї ж книжки подано инший розподіл. Під ч. 3-- 
стоїть фінансово-економічний відділ, під ч. 4-- освіти та культів | під 
ч. 5-- земського та міського самоврядування (56). Проте сама назва від- 
ділів вже виявляє і ріжноманітність і багацтво матеріялів Архіву ім. 
Антоновича. Значіння цього Архіву автор статті доводить переліком ви- 
дань, що користуються з Його матеріялів, робіт, що їх написано на під- 
ставі Архіва, і виставок, на які Архів постачав свої експонати. Треба й 
те додати, що з листопаду 1923 р. Архів взяв на себе ще завдання під- 
готовити майбутніх архівних робітників через історичний семінар, що за- 
кладено при Архіві. 

Харківський Історичний Архів є найбільший збір матеріялів для історії 
Лівобережжя, що містить в собі понад 52.000 чисел справ. Крім відділу 
Лівобережної України, в ньому ще маємо відділ Слобідської України та 
харківський. Особливе місце займають близько 7000 ч.ч. справ міністер- 
ства юстиції першої половини ХІХ в. але з статті Є. М. Іванова не видно, 
чи складають вони окремий відділ чи їх розташовано по існуючих головних 
відділах (128). Крім звісток про склад Архіву стаття розповідає про роз- 
бирання й описування матеріялів, а також про ,Наукове розроблення матері- 
ялів" з чималим переліком робіт, що їх написано на підставі даних Архіву. 

До тих п'ятьох статей п. -го відділу книжки, що малюють , історію і 
діяльність архівних установ", я додав би з І-го відділу статтю акад. Ба- 
галія Й В. Барвінського: »Українські архівні фонди в межах Р.С. Ф. С.Р.», 

о вона торкається конкретної дійсности, а не ,архівознавства" в розу- 
мінні теорії, чому присвячений Їй відділ. Звичайно, найбільш тут мова 
мовиться про архівні українські фонди в московському "Древлехрани- 
лище", де об'єднано збірки двох архівів - - міністерства юстиції Й міні- 
стерства закордонних справ. Але згадуються й инші архіви, музеї й бі- 
бліотеки, де можна знайти історичні матеріяли українського походження. 

Щодо Іго відділу то за винятком згаданої статті тут ми маємо перш 
за все-- О. Водолажченкової » Підручник до класифікування та опису 
архівів -- Мюлера, Фейта та Фруена". Це славнозвісний класичний по- 
радник до архівознавства, і автор добре зробив, що познайомив з ним 
читачів, подавши переклад хоч 100 тез його. Але як автор не звик 
іп уегра тадізіті |игагі, при тому ж книга голандських архівістів напи- 
-сана 30 років тому і, нарешті, ,архіви кожної країни мають свої особли- 
вості", то він спростовує деякі положення підручника. Від того цінність 
останнього не зменшується, бо його ,основні тези залишаються непо- 
хитними" (22--23). 

По суті до цієї статті наближається огляд змісту ,Порадника" архівної 
адміністрації, включаючи проблеми архівів війни і складання архівів 
Дженкінсона, приміщений у відділі Критики та бібліографії. Це через 
те, що як зауважає рецензент, »ШЙженкінсон цілком приєднується до по- 
глядів голандських архівістів - - Мюлера, Фейта та Фруена в питаннях 
зберігання та класифікації архівних матеріялів". Змістовний огляд книги 
Дженкінсона (164--170) зробила Водолажченко. | | 

Провідне значіння мусить мати, також стаття В. Ї. Веретенникова 
»Уваги з досвіду по архівному будівництву" , яку сам автор базує на 
даних так теорії, як і дванадцятирічної практики. Його уваги стосуються 
двох питань; 1) про класифікацію архівного матеріялу і 2) про архівні 
будинки. Перше питання він розвязує так, що вживання системи кла- 
сифікації за змістом в її чистому та повному вигляді є неможливим ніде 
й ніколи", за винятком часткових випадків, коли воно може мати допо- 


х 


180 Критика, звідомлення, обговорення 


жо - що поса 





мічний ужиток (7). Він стоїть за загальновживану класифікацію за по- 
ходженням матеріялів. 

В звязку з цим автор робить спробу дати свою назву тій основній 
формі, в якій мусить переводитися архівне переховування документів. 
Загальнопоширену назву ,архівний фонд" він пропонує змінити на ,діло- 
водний фонд", бо в ньому більш підкреслюється походження кожного 
документа, як головний та основний момент класифікації. Ї згідно з трьома 
иншими харківськими архівісгами він визначає діловодний фонд, як ,,збір 
документів, де всі документи, що його складають, мають точну ознаку 
приналежности до певної єдиної установи або закладу в широкому розу- 
мінні цих понять (державної, громадської або приватно- правової), а також 
окремої особи-- приватної, урядової або юридичної, які для себе самих 
або хто инший для них утворили кожний із даних документів" (8--10). 
З такого погляду автор припускає можливість підрозділів фонду -- Його 
частини чи підфондів, побічних (.сопутсгвующих") фондів, фондів ви- 
падкових (  привходящих"), позаділоводни х фондів. 

Щодо питання про архівні будинки, т» перегляд ріжних типів їх пе- 
реконує автора, що найпожиточніша система є магазинно-репозиторна, 
инакше бельгійська, якої повний вираз маємо в Віденському архіві, 

Нарешті провідне значіння можна визнати Й за всіма трьома пові- 
домленнями ,Арківної хроніки" - а) про ,Першу нараду архівних ро- 
бітників України" в грудні 1924 р., 6) про ,дДАрхівний з'їзд у Москві"? 
в березні 19 5 р. і в) про ,Значіння та завдання архівної справи на 
Україні". Вони не тільки знайомлять з фахтами архівного життя, але Й 
намічають віхи архівного будівництва. Ї хоч з'їзд у Москві мав за мету 
переважно поінформувати архівних діячів РСФСР, на ньому були 9 пред- 
ставників союзних республік і з них 2--3 України. Ї| для України 
мають силу ті лозунги, під якими проходив всеросійський архівний 
з'їзд: ,дДАрхіви" це знаряддя класової боротьби. Пролетаріят мусить 
оволодіти архівами. Червоний архівіст є співробітник історика-марк- 
систа" (156). 

У відділі Критики та бібліографії, крім огляду книжки Дженкінсона, 
маємо відзиви про вип. 1 і 2 ,ДАрхівного дела" і про ,Сборник матери- 
алов. относящихся до архивной части в России". 

Коли Ї книжка ,ДАрхивної справи" має характер спеціяльно-наукового 
періодичного викладу", книжка ШП--ПШ і ЇМ, що з'явилася через два роки 
мають за думкою редакції перетворитися в науково популярний журнал, 
для широких кіл архівних робітників. Він повинен: а) для архівних ро- 
бітників освітлювати ,не стільки спеціяльно-теоретичні проблеми науко- 
вого архівознавства, скільки загальні основи його та чергові завдання 
поточного архівного будівництва"; б) для робітників архівних частин ра- 
дянських установ та організацій - ставити Й розвязувати питання про 
їхню підготовку та підвищення кваліфікації, про інструктаж та нала- 
годження роботи відповідно до науково-архівознавських принципів"; в) на- 
решті, повинен широким колам радянської суспільности »прищепити ро- 
зуміння великої науково-історичної, політичної та безпосередньо-практичної 
ваги архівів" 

Відповідно до цих завдань, редколегія ухвалила встановити такі від- 
діли в журналі: 1) Теорія та техніка архівного будівництва та його чер- 
гозі завдання на Україні; 2) Огляди найважливіших фондів і серій мате- 
ріялів та окремих історичних пам'ятників; 3) Діяльність архівних установ 
(їх історія, теперішній сган, Їхні досягнення) та поточна архівна хроніка; 
4) Важливіші інструкції та правила для архівних органів УкрЦентрАрхіву 
та архівних частин радянських установ; 5) Критика та бібліографія. До- 


Критика, звідомлення, обговорення 181 


речи. В дійсності обидва випуски мають тільки по чотири відділи, бо 
інструкції та правила вміщено в третьому, а критика з бібліографією 
становлять 4-Й відділ. При тому такий розподіл ми маємо в змісті кни- 
жок, -- в тексті відділи не відокремлюються один від одного. 

Почну огляд змісту книжок з ПЇ відділу, цеб-то з хроніки, щоб по- 
знайамитися з архівною справою на Україні, як вона є й в якому на- 
прямі законодавчі акти та розпорядження її розвивають. Це тим ліпше 
можна зробити, що ШЇ відділ складає чверть усього тексту, а може й 
половину, як залічити до хроніки статтю в 2--3 книжці про 1-Й все- 
український з'їзд архівних робітників, що її вміщено в І відділі, та два 
некрологи. 

Зміст ШІ відділу освітлює стан архівної справи на Україні й усю 
щоденну роботу архівних установ, переважно окрархів, -- Їх досягнення 
і їх хиби і несприятливі умови Ми маємо відомість, як до половини 1927 р. 
йшла робота щодо ріжних сторін архівної справи: виявлення та обліку 
архівних матеріялів, концентрації останніх, впорядкування та описування 
їх, інструктування архівних частин дієвих установ і нарад з їх архіва- 
рями, утворення інституту архівних кореспондентів, популяризації архівної 
справи, утворення газетних фондів, що мають доповнювати брак архівних 
матеріялів за роки громадської війни, Щодо негативного боку, то тут 
треба помітити: замалий штат архівів, при чому иноді і він не запов- 
нюється чи складається із людей невідповідної кваліфікації, часті зміни 
робітників; инколи убогі розміри платні, навіть для завідателя і вче- 
ного архівіста; відсутність коштів на відрядження інструкторів, ба навіть 
відсутність по деяких окрархах такої посади. Велику теж перепону скла- 
дають помешкання юокрархів-- то занадто малі (коли в Волинському 
площа-- 1600 кв. метрів, в Куп янському- -47, вГоловАрхіві А.М.С.Р.Р.-15, 
в Первомайському- -4 метриї), то розкидані по 3--4-х місцях, то зимні, 
вохкі, темні (більшість окрархів в підвальних помешканнях, один-- в кол. 
лазні). Тому саме матеріяльному становищу окружних архівних управлінь 
присвячена цікава стаття С. Токарева в 4й книжці. 

Щодо кваліфікації архівних робітників, то вжито було ріжних заходів 
до підвищення її. В 1926 р. Ц. А. У. організувало всеукраїнські коротко- 
термінові курси архівознавства, почало видавати популярний науковий 
журнал. Цю ж мету мають: інструктаж архівів дієвих установ, наради 
з ними, видання бюлетенів цих нарад (див. про ,Бюлетень" ,дАрхивньй 
Работник", орган луганського окружного архівного управління, Мо 1. 

» Архівна Справа", кн. 2--3, ст. 120). 

Арківознавчі курси в Харкові було засновано на підставі докладу 
проф. Веретенникова на 1-му архівному з'їзді ,До питання про підготовку 
архівних робітників", що викликав цілу низку резолюцій (кн. 2--3, стор. 
43--49 ; 39). В наслідок їх відбулися в Харкові у вересні--жовтні р. 1926 
самі курси. Своєю метою вони переважно мали підготувати архівно- 
технічних робітників для периферії, цеб-то для окрархів. Їз 44 слухачів 
курсів 29 саме були із останніх. 

Центр ваги курсів полягав в тому, щоб »дати курсантам всі головні 
стадії архіво-технічної роботи в натурі", щоб кожну стадію не тільки 
керівник показав, але Й кожний слухач проробив, хоч би скорочено. 
(Ки. 2--3, 83--75; тут надруковані програми п'ятьох курсів). 

Вже деякі постанови |. А. У. торкаються питань організації й техніки 
архівної справи (напр. про внутрішні описи, -- додаток до інструкції, -- 
ІУ, 96 - 97). Ще більше і ще докладніше говоригося за те в спеціяльних 
статтях 1-го відділу: М. Рубача, ,Про деякі чергові завдання архівного 
будівництва" (кн. 2--3), В. О. Романовського, ,Боротьба з архівними 


182 Критика, звідомлення, обговорення 


аю ою ет а а аж а а натирання и оч ан а а 0 аю аю ую аа аю 


шкідниками" і В. Ї. Ющенка, ,До техніки підшивання архівних мате- 
ріялів післяреволюційної доби". 

станні статті 1-го відділу мають більше загального інтересу, але 
можуть викликати Й суперечки. 

Статтю В. Веретенникова: Про поняття ,дАрхівний Фонд" (кн. ГУ) 
сама редколегія визнала спірною в'деяких положеннях і обіцяла потім 
надрукувати на цю тему другу статтю. Поки що, щоб зрозуміти в чому 
річ, скажу коротко. Прийнятий в Західній Европі, слідом за відомим під- 
ручником голандських архівістів, термін ,архівний фонд", у нас в С.Р.С.Р. 
замінюється терміном ,діловодний фонд", при чому обидва визначають 
збірку справ одної якої-небудь установи. Тепер же проф. Веретенников 
пропонує залишити для останнього поняття одну назву, а саме ,діло- 
водний фонд", а ,архівним фондом" назвати те, що в Кїхвропі почали 
називати ,архівне депо", цеб-то ,сукупність архівних матеріялів (точніш 
діловодних фондів), що їх зібрала в своєму архіві яка-небудь установа 
для тих або инших цілей своєї поточної діяльности, потрібних Їй в пос- 
тійній роботі, здебільшого для ріжного роду справочних в широкому 
розумінню цього слова цілей"? (31). Не зупиняючись на невстояності | 
несталості-- не понять, а самого предмету, якого так окреслюють, скажу 
тільки, що сам автор надає свойому досліду значіння спроби уточнити й 
«глибше виявити поняття ,архівний фонд", що грає безперечно основну 
ролю в теорії архівознавства. Наскільки це питання наспіло, видно з того, 
що і в польській архівній пресі роблять спробу розмежувати поняття 
7езрої агсрімаїпу і і ха8бЬ, (, Акгсбеїоп', Ї. Каз. Конарський, ,Їз питань нової 
польської архівістики"). 

Стаття В. В. Міяковського, ,Про реконструкцію архівних фондів" 
(кн. 4) так пояснює саме поняття, або тему: ,Під ,реконструкпією" ми 
розуміємо поновлення правильної структури й складу архівного фонду 
чи то через з'єднання випадково розірваних частин одного органічного 
цілого, чи то роз'єднання веправильно з'єднаних частин ріжних фондів, 
що не мають між собою органічного зв'язку" (25 пр.). Автор на підставі 
прикладів з українських архівів показує, в яких випадках можна робити 
той чи инший вид відновлення фонду і коли--не можна. ,Отже ми вва- 
жаємо, закінчує він, що реконструкцію архівних фондів взагалі можливо 
робити лише в випадках помилкових, або тимчасових з'єднань і розривів 
фондів, коли між з'єднаними фонлами не сталося органічного або гли- 
бокого механічного зростання" (27)... Але на нашу думку вся -трудність 
і полягає в тому, щоб правильно вирішити, в кожному даному випадку, 
що ми маємо: органічне зростання чи тільки тимчасове сусідство. Коли 
взяти ліпший ,архівний фонд" (за визначенням проф. Веретенникова), то 
він підлягає тій операції чи ніг Без сумніву, річ важлива Й потрібна оця 
реконструкція, але до неї дуже обережно слід підступати. 

е більшої обачности вимагає друга операція, про яку говорить він 
же в статті: ,До питання про порядок відокремлення непотрібних архівних 
матеріялів" (кн. 2--3). Це питання теж зробилося актуальним в Европі, 
особливо після імперіялістичної війни, коли архівам стала загрожувати 
паперова повідь. Хоч наш автор дуже обережно підходить до вирішення. 
які документи можна без шкоди знищити, а які ні, треба згодитися з ним, 
що це питання важке та складне. Проте на Україні нищення пепотрібних 
матеріялів мабуть війшло в систему і навіть робітники окрархів на ар- 
хівних курсах 1926 р. слухали науку про ,порядок продажу й утилізації 
архівних матеріялів, що не мають історичного значення" (вона входила 
в курс радянського архівного законодавства, -- ки. 2--3, 78). А в кн.4-й 
оголошено інструкцію експертним комісіям, що мають провадити роботу 


Критика, звідомлення, обговорення 183 


шо зо нат а ан ав о т 


до утилізації архівних матеріялів, зараховуючи в те число й службовців 
окрархів (кн. 4, 92--96). Хоч тут ужито усіх заходів, щоб не відбулася 
яка непоправна помилка, все ж треба пам'ятати основний висновок статті 
С. Богоявленського в московському ,Архивном Деле" (М--МІ): , Работа 
поверочной и разборочной комиссий". Торкаючись того ж самого питання, 
він гадає, що розборочну роботу треба доручати робітникам високої 
кваліфікації та широкої історичної і юридичної освіти. 

В ему відділі ,дАМрхівної Справи" ми, згідно з програмою, маємо 
статті присвячені найважливішим фондам та окремим документам. Тут! - 
в кн. 2--3-- читаємо Ї. І. Ющенка про "Щоденник" професора київсь- 
кого університету О. Ф. Кістяковського, що його недавно старанням акад. 

Д. Багалія передано до Харківського Історичного Архіву; О. Д. Б 
галій- Татаринової » До джерел про декабристський рух на Україні", що 
знаходяться по архівах Ленінграду; В. О. Романовського ,До історії 
архівних фондів старої Гетьманщини". В останній статті мова йде про 
Глухівську пожежу 1748 року і доводиться, що вона спричинилася до 
значно меншої втрати Генеральному Малоросійському Архіву, ніж як досі 
гадали вчені. Хоч потім цей архів чимало постраждав через Пожежу 
1784 р., а ще більш від »любителей отечественного просвещения" , котрі 
дуже його пошарпали в середині ХІХ в., все ж щось від нього й досі 
збереглося в українських архівосховищах. 

В кн. 4-Й, крім згаданої вже статті Є. М. Іванова про українські 
фонди, що їх повернуто з Москви, поміщено трохи задалеку від інтересів 
читачів ,ДАрхівної Справи" розвідку, про ,Головні моменти архівного бу- 
дівництва в С. С. Р. Грузії. 

Гарний ГУ. й відділ. Починається він ,Екскурсами з бібліографії ар- 
хівної справи" В. В. Надруковано поки три (з б-ьох): 1) Головні під- 
ручники архівної справи: 2) Головні підручні праці про організацію 
архівної справи; 3) Найголовніші праці з історії архівної справи на 
Україні та в Росії. Автор переглядає тільки праці російською та українською 
мовами. Правда, він розглянув і найліпший голандський підручник Міег'а, 
ЕКеіда та Екпіп'а, бо він надрукований І. Голубцовим в ,Русском Архивном 
Деле", почасти в дослівнім перекладі, почасти в короткому викладі. 

. Цьому дуже змістовному журналові присвячені ще окремі огляди 
В. Міяковського, що оговорив книжки 5--10. 

Три рецензії (Міяковського і О. Багалій-Татаринової) викликала юві- 
лейна декабристська література: ,Материаль по истории восстания де- 
кабристов", т. т. І, П, М и МШ і ,бБунт декабристов". 

Нарешті обговорено - - академика Малиновського бОрляд архівних мате- 
ріялів з історії західньо-руського та українського права, що перехо- 
вуються в ,Древлехранилищі" Москов. Центрархіву". Рецензент (В. Бар- 
вінський) по правді підкреслює, що це видання поруч з науковою вар- 
тістю має і практичну вагу, бо тепер якраз доба збирання українських 
архівних матеріялів, що їх було розпорошено по московських та инших 
архівосховищах. 

Всі рецензії роблять приємне вражіння серйозністю та спокійним 
тоном, далеким від заїдливої полеміки. 

Я переглянув всі чотири відділи, але це ще не кінець. В книжках Є 
ще один відділ--не під числом, а під окремою назвою , Червоний архів" . 
ЦАУ хтіло видавати цей журнал на взірець російського , Красного архива", 
але за браком коштів обмежилося тим, що вирішило поки друкувати на- 
лежний матеріял в книжках ,Архівної Справи". В 2--3 книжці надру- 
ковано 35 сторінок, в 4-ій--29. Але на жаль, хоч нумерація тут окрема 
від нумерації ,А. С.8, відділити їх не можна. А було б добре скласти 


м нн 


184 Критика, звідомлення, обговорення 


за 1927 р. осібний випуск: » Червоний Архів", кн. Іза... Це тим прикріш, 
що думка про з Нервоний Арківа з'явилася навіть раніш, ніж про ,дАр- 
хівну Справу". Спершу малося видавати ,". А.", що мусів охоплювати 
так роботи з архівознавства, як матеріяли та розвідки з історії соціяльно- 
економічної та громадських рухів на Україні. Потім вирішено видавати 
паралельно два органи: , А. С." для розроблення проблем архівознавства, 
ЗЧ. А.", як спеціяльний науково-дослідчий історичний збірник (кн. |, 
Передмова; див. 151 ї 153). Датована 26 серпня 1925 р. передмова обі- 
цяла першу книжку ,"Ч. А." випустити ,незабаром". 

Сторінки »Ч. А." призначено важливішим історичним документам со- 
ціяльно-економічного та революційного змісту з відповідним науковим 
коментарем. Зміст ,Ч. А." дуже цікавий, хоч перший документ не сто- 
сувався безпосередньо України. Це грамота Дмитра Самозванця другого 
(Тушинського вора) з 12/МІ 1609 р. ,до воєводи нашого пана Яна Петра 
Сопеги"?. Не мають відношення до України й ,Записки Ї. Є. Бецкого про 
лютневі дні 1848 р. в Парижі". 

Другі оголошені документи - - сторінки новішої історії саме України, 
хоч иноді мають ширше значіння. Це ,Стандартизація кар на тілі за 
Миколи І" (1840), ,Справа про допуск жіноцтва в університети" (1861 р.) 
Надруковані між иншим відповіді на це питання українських універси- 
тетів - харківського та київського), ,Підроблене" Положення про селян- 
ську волю" і ,Возмутительное письмо к крестьянам "(обидва теж 1861 р. 
Від 1862-43 г р. надруковано ,історію моей ссьмлки" Павла Чубинського, 
від 1869 р. --» ЧУтки серед селян про заміри сенаторів вбити Олександра ЇЇ", 
від 1874 р. і 1980 р. дві записки про український рух. Друга-- П. Ї. Жи- 
тецького, а перша мабуть Юзефовича. Останні документи торкаються 
наших часів. Стаття ,До історії утворення генерального секретаріяту" 
дає текст телеграфної розмови прямим дротом між Київом та Петро- 
градом в липні 1917 р. Під назвою »До історії Гетьман щини"? 1918 р. 
надруковано доклад Лубенського повітового старости Грачева про ,Соеди- 
ненную Германско-Укранйнску ю карательную експедицию" в одну волость 
у травні 1918 р. 

Такий зміст і такий характер мають нові книжки ,дАрхівної Справи". 
Одначе, відзначивши пильно все, що в них є, я мушу одмітити і брак 
деяких статей, що повинні були тут бути. Ще в 1-ій книжці редколегія 
обіцяла надрукувати в дальших випусках Основи теорії та практики 
архівознавства" проф. Романовського, яка буде першою спробою дати 
історію українських архівів" (Передмова). Потім обіцяно твір В. Стра- 
тена , Архив Новороссийского и Бессарабского генерал-губернаторского 
управления" (38, прим. остання). Нарешті був намір умістити ,в даль- 
шому випуску" окрему статтю про Центральний Архів Революції (128, 
пр. 1). Нічого того в кн. 2--4 немає! Чи то редколегія в ,ДАрхівній 


Справі" часто змінюється, чи в тій же самій Колегії міняються так 
хутко видавничі плани. 
Костянтин Харлампович. 


"Йзданія Культурно - Просвьтительного Общества имени Алек- 
сандра Духновича вь Ужгородт", ч.ч. 1--32, (1924-1927). 


Раніше ніж подати характеристику змісту і значіння тих брошурок- 
з»метеликів", що протягом останніх років коло чотирьох десятків надру- 
ковано російською мовою в Ужгороді для розповсюдження серед україн- 
ського населення Закарпаття, доцільним буде в коротких рисах нагадати 
про те правне положення Закарпатської України, яке було зафіксовано 
міжнародніми договорами після 1918 р. 


. Критика,  звідомлення, обговорення 185 


Відновлення й штучна підтримка з боку чеських офіційних кіл діяль- 
ности архаїчного , Товариства ім. Духновича", пропаганда ідеології цар- 
сько-російського трьох кольорового прапору (через посередництво видав- 
ництва та читалень цього товариства на Закарпатті) лише виразно під- 
креслює як далеко стоять недавні ше міжнародні трактати від сучасного 
дійсного життя Й дійсних планів чеської ,русофільствующої" політики, 
хоч серед національних меншостів Чехословацької Республіки закарпатські 
Українці займають після Німців та Угорців третє місце за плебісцітом 1921 р. 

Версальський договір (част. МІ, 5 81) вперше зазначив завтономну 
територію "Русинів з південних Карпате , що має бути приєднана до Че- 
хославацької держави". 

Мировий договір у Сен-ЙКермені (част. Ш 5 53) визнав, що автономна 
територія Руси з південних Карпат приєднана до Чехословакії. Анало- 
гічна згадка знахолиться і в Тріянонському договорі (8 48). Сен-Жермен- 
ський договір щодо нацменшостів сформулював статут Закарлатської 
України. Він приєднав її до Чехословакії яко автономну державу, що має 
власне самоврядування й широку незалежність (5 10). Вона повинна мати 
свій сойм з законодавчими правами щодо мови, народньої адміністрації 
у всіх тих галузях, в яких за нею буде визнано право з боку,-консти- 
туції Чехословацької Республіки. Губернатор области, що його призначає 
президент республіки, є відповідальний перед Соймом (85 2). Закарпат- 
ська Україна висилає своїх депутатів до чехословацького парламенту згідно з 
чехословацькою конституцією; цей Парламент не має права вирішувати 
питань, що стосуються до Сойму. Урядовці повинні набіратись по мож- 
ливости серед Русинів (З 12). 

Але ці ,дипломатичні" постанови залишилися лише на папері. Вже з 
1 липня 1928 р. заведено непередбачену ніякими договорами адміністра- 
тивну реформу в Чехословакії, під яку підпадає й Закарпаття. Ця ре- 
форма поділяє територію Чехословацької Республіки на чотирі великих 
частини: Богемію, Моравію-Сілезію, Словакію й Закарпатську (Русь) 
Україну. Остання матиме місцевий Сойм в складі 15 представників, 
(в Богемії--36, в Моравії--54, в Словакії--31), із яких дві третини обі- 
рається, а третину призначає чеський уряд. Призначається урядом також 
і голова Сойму, що залежить від міністра внутрішніх справ. Окрім того 
ще й п'ять урядовців з правом рішаючого голосу мають право брати 
участь в засіданнях Сойму, компетенція якого вузько обмежена пробле- 
мами суто-місцевого характеру. 

Вже з початку минулого 1927 р. на Закарпатті утворилася досить 
серйозна акція проти проєкту такої реформи. В Ужгороді зібралась На- 
ціональна Рада Закарпаття Й звернулась до президента Республіки, до 
уряду й парламенту з протестом проти неї. Вона звернула увагу при 
цьому, що Сойму не було зібрано, кордони не були зазначені й що уряд має 
на думці перенести столицю краю із Ужгорода до Мункача, тоді як ви- 
рішувати такі питання має право лише Сойм; з часом протестаційний 
рух проти цієї імперіялістично-чехизаторської реформи набрав ширших 
форм, виявляючись в страйках і демонстраціях, які мали місце не лише 
на Закарпатті, а й у Львові перед чеським консулятом 1). 

Чехословацькі офіційні кола заздалегідь передбачали цю опозицію і 
вже весною 1923 р. засновано в Ужгороді Товариство, назву якого по- 
дано в заголовку і яке відновило ,обрусительні" традиції ,Обшщества св. 
Василія Великого"? на Закарпатті 2). 


ЕТ Хаоектерно, що протест Національної Ради підписали не лише Українці, а також 
і русофіли. 2) Воно існувало фактично з 1865 р. до 1871 р., а потім кілька разів від- 
новлялось на папері й остаточно було зліквідовано в 1903 р. 


186 | Критика. звідомлення, обговорення 





Коли б не ясно вже тепер виявлена мета цього Товариства чесько- 
російського ,каламучення води", потрібного для чехизації Закарпаття й 
небезпека певного поширення спеціфичної літератури, бо починаючи 
з цього 1928-го року Товариство Духновича видало кілька чисел ,Літе- 
турно'общественного журнала Карпатскій Св'ть"--не варт було-б 
зупинятись на цих трьох-чотирьох десятках брошурок і метеликів ,на- 
родньої бібліотеки", що їх надруковано на шкоду Українців на Закар- 
паттю. 

Особливо інтересною характеристикою тих сил, що утворювали й під- 
тримували організацію Товариства з'являється Його фінансовий звіт за 
перший рік праці. Досить буде тут відзначити, що серед жертводавців 
15-ти тисяч крон чеських, з яких 8718 зібрано ніби в Америці, ми зна- 
ходимо імена губернатора Закарпаття д-ра Антона Гр. Бескида-- 2000 
й д-ра Карела Крамаржа із Праги -- 500 кор.!) У слідуючому 1924 р. 
вже сам, президент Ма ссарик передав на руки спеціяльної делегації 
від товариства 50 тисяч. кор. на видавництво, а в 1925 р. розмір суб- 
венцій зазначений у звіті на суму 71400 кор. 

Товариство за звітом про його діяльність у 1926 р. поділяється на 
10 секцій: науково-літературну, організаційно-освітню, «видавничу, теат- 
ральну, музичну, хорову, »Секцію Союза русск. женщинь", музейну, будови 
»Русскаго Народного Дома", спортову й пожежну. 

Нараховуючи в середині 1926 р. коло 1200 дійсних членів і 200 чи- 
талень по цілій країні на Закарпатті Товариство улаштувало протягом 
перших трьох років своєї діяльности девять урочистих свят: ріжні 
ювілеї - Духновича, Ставровського- Попрадова, народження чеського ком- 
позитора Сметани, приєднання Закарпаття до Чехословакії, ювілей Т-ва 
св. Василія Великого, 25-ліття зі дня смерти Адольфа Добрянського, від- 
криття памятників Духновичу й Фенцику і, навіть, ,День русской 
культури". 

Для повнішої характеристики організаційної діяльности Т-ва слід тут 
додати, що кураторія уросійського народнього університету в Празі" 
улаштувала за ініцятивою Т-ва спорадичні цикли викладів російської 
професури. Перший цикл був утворений із таких курсів: З історії 
півн. Росії, Галичини Й Закарпаття з первісних часів до ХМІЇЇ ст. (Фло- 
ровський, Лаппо й Мякотин); 2) Історія Росії ХІХ ст. до 1914 р, 
(Кізеветер); 3) Історія літератури Закарпаття (пр. доц. Панас); 
4) Російська література (Ляцкій, Бем і Завадський) 5) Сучасна 
Росія, державно політичні й економічні відносини (Тимашев і Про- 
копович). 

Починаючи з 1925 р. Товариство змагається улаштовувати час від 
часу спектаклі так званої ,Празької групи артистів Московського Ху- 
дожнього театру". 

Коли до цієї роботи на Закарпаттю, що провадиться на чеські суб- 
венції, додати ще деякі окремі виступи львівського Й празького москво- 
фільства в цьому напрямку 7), то будемо мати досить повну картину орга- 


мают п пат ання 


1) »ДБятельность О-ва им. А. Духновича" , 1926, с. 58--59. 

2) Напр. коротенькі Ювілейні" біографії Й бібліографії праць празьких російських 
професорів А. А. Петрова й В. А. Францева, що їх видав Ю. А. Яворський старим 
рос. правописом у Поазі під широкою назвою: ,ЙИ»зь исторій научнаго изслбдованія За- 
карпатеской Руси". 1928. с. 28. В. Р. У своїй брошуриі автор висловлює скаргу на ,одно 
изь карпаторусскихь" культурно- просвітительньх» обществь, яке не спромоглося протя- 
гом півроку, що рукопис лежав у його портфелі, видати брошурку в світ і йому довелося 
друкувати її з припізненням приватним коштом. Очевидно чехи надають більше значіння 
творам місцевих ,доморощенних" патріотів, аніж приїзжих і закордоних, бо Яворський 
перебуває у Львові. 


Критика, звідомлення, обговорення 187. 


- з з нят ман а ж 30 т ан а может -- моя - руауо у ор 


нізованого чесько-російського наступу на українське селянство і вчитель- 
ство Закарпаття. 

Ця організована антиукраїнська кампанія дала в результаті такі на- 
слідки, що чеський уряд уже не бачив ніяких перешкод не так давно заборо- 
нити вищому управлінню українського шкільництва вжи- 
вати української мови, а урядувати чеською. Проти цього 
чехизаторсько-імперіялістичного (наказу виступив з гострими протестами 
» Союз учительства Підкарпаття"? !). 

Переходячи до ознайомлення з виданнями , Товариства ім. Духновича" 
слід сказати ще кілька слів про ту мало відому людину, ім'я якої воно 
носить на своєму прапорі, що одночасно дасть уяву й про початки 
діяльности на Закарпатті цієї русифікаторської групи та її основопо- 
ложників. 

Весною 1927 р. з наказу вищого шкільного управління Закарпаття 
урочисто відсвяткувало 125 річницю народження Олександра Духновича, 
що більшу частину свого життя провів у Пряшеві як каноник гр.-кат. 
церкви. З того часу походить його поетична й культурно-публіцістична 
діяльність. В часі ,весни народів" після 1848 р., він береться до праці 
щодо зменшення неписьменности серед закарпатського українського на- 
селення, пропагує закладання шкіл, пише для тих шкіл перші підруч- 
ники, календарі, альманахи. В 1850 р. робить заходи для заснування 
товариства для ширення народньої освіти під назвою ,Пряшевскоєе лите- 
ратурное заведеніе". Духнович має заслугу і в тому, що він розпочав 
і протягом свого життя підтримував звязки з Галичиною. Але ж цей, за 
виразом Франковим »Чоловік без сумніву доброї волі й не малих здіб- 
ностей, але невилічимо запутаний у язикові Й політичні доктрини" 7),вже 
з 1852 р. виступив вороже до народньої української мови. Пізніше, в 
1356 р. він дійшов до того, що рідну мову свого народу зі зневагою на- 
зивав ,дбезправною простою служанкою, безазбучною валяющуюся по корч- 
мамь и по вольньмь домамь" протиставляючи Її ,сальоновій російській", 
якої навіть і сам як слід не міг навчитися до кінця своїх днів. Оця його 
заплутаність в розв'язанню ,язикової" проблеми на Закарпатті не лише 
стала перешкодою для здійснення його планів щодо народньої освіти, але 
також скерувала на хибний шлях і певну групу закарпатської інтеліген- 
ції, що напів свідомо й до цього часу служить чужим для українського 
народу ієтересам, з'являючись навіть у своїй боротьбі з українством 
певним аргументом, а одночасно Й переходовим етапом до чехизації. 

Пригляньмося тепер до змісту Й ідеології видань Товариства імени 
Духновича. 

Не маємо потреби, щоб дати читачам ясну й точну уяву, наводити 
зміст або навіть всі назви цих наївних кустарницького виробу брошурок 
розміром приблизно на один аркуш малого формату загальної кількости 
понад 30, а зупинимось на характеристиці лише декількох з них. 

Перш за все-- на ,вьшуску 19-му": ,Народньй катехизись", (1926) 
з якого доцільно буде навести кілька запитань і відповідів. 

Кь которому народу принадлежимь мь?-- Мь принадле- 
жимь кь карпато-русскому народу. 

Какая наша народность? Русская, ибо мь--русскій народ». 

Великій-ли русскій народь? Да. Всіхь русскихь есть больше 
чьмь 100 милліонов». 

Кто враги нашей народности? Главньй нашь врагь -комму- 
нисть, или большевики. 


мо ан 


з Наша Земля" 1928, ч. 4, с. 5. 2) Літ. Наук. Вісник. Львів 1906, кн. ЇХ. с. 384--385. 


188 Критика, звідомлення, обгово рення 


Какь относятсякоммунистькь русской народности?-- 
Они говорять, что для нихь веб народь равнь, но на самомь дблі они 
отдали русскій народ'ь во власть жидовь. Они не пускають русскихь на 
великія должности и заставляють русскій народь работать на себя, а для 
того, чтобь ослабить его, они заключили союзь сь украйнцами и всю 
Малую Фусь заставляють учиться по украйнски и стараются посбять 
раздорь между Великой и Малой Русью. 

Кто такіє украйнць? Ото сльдующіе враги русскаго народа 
посль коммунистовь. 

Почему же являются они врагами нашей народности? 
Потому ибо говорять, что мьм не русскій народь, но украийнскій, (они го- 
ворять вкрайнскій), та хотять завести вь нашихь школахт какой-то 
искусственньй (они говорять ,відрубна мова"), для ,щнась непонятньй 
ЯЗЬІК». 

Что за намБреніе имбють украйнць?-- Злое. Они хотять 
раздіЬлить его, чтобь симь способомь могли господствовать надь одною 
частью русскаго народа. Сякь сдіфлаль и ихь прадьдь Ивань Мазепа, 
которому шведскій король Густавь ХІЇ, обБщаль царство ,вкраїнське", 
если соединится сь нимь противь русскаго царя Петра Великаго (вь 
1707 году). Зато украйнць и назьваются мазепинцами, что теперь озна- 
чаеть изміьнник»ь (предатель) русскаго народа. . 

Такь нашь язькь не украийнскій?-- Неть, украйинскаго язька 
ньть, какь нБть и украйнской державьі... 

Чтоестьпричиноюих»ь стремленіякь созданію новаго 
язька?-- То, чтобь  симь доказали, что есть особенньй украийнскій 
язькь и они имівють право на независимую державу, которая не подле- 
жить ФРоссій. 

Правда-ли, что украйнскій язькь, которьмь нашь на- 
родь говорить и что онь совсЬмь понятньй?-- Украйнць 
гто утверждають, но зто не правда (с. 8). 

Что есть малорусскій язьк'ь?-- Тоть которьімь говорит'ь 
нашь народь и народь вь Южной Россій, хотя мало различно (с. 9). 

Правда-ли, что тб, которне требують (жадають) рус- 
скаго литературнаго язька, сь презрінівмь отчосятся 
кь нашему малорусскому язьку?-- Не правда. Симь клевещуть 
на нась украйнць,, русинскіє и другіє враги русской народности" (с. 12). 

Смішне Й жалюгідне вражіння робить «твердження, що зукраїнської 
мови нема, як нема й української держави", а також і безпорадна плу- 
танина в термінології »русскій, малорусскій, украйнскій, русинскій". Тут 
можна сказати лише, що папір все терпить. Та Й инші перлини з цього 
катехизму мало в чому уступають вище зазначеним, починаючи із згадки 
про Мазепу й кінчаючи Союзом Комуністів з Українцями з метою утво- 
рювати розбрат між Великою та Малою Росью. На такі нісенитниці 
шкода навіть чеських грошей! 

Але в короткому часі , Товариство Духновича" мусіло зрозуміти свою 
помилку Й безглуздя випускати в світ подібні ,катехизми" і вже в тому ж 
1926 р. надрукувало на цей раз »вчену" брошурку на 11|,; аркуші шіснад- 
цятки кол. профес. в Дерптському університеті Ї. Лаппо під назвою: 
» Походження української ідеології нового часу", - цілком за рецептом 
недоброї пам'яти ШЩеголева, лише з додатками, що стосуються сучасности 
і які близько нагадують той же таки ,катехизись". Згадавши переяслав- 
ський договір 1654 р. і певні особливі риси ,старої Малоросії" ,;Синоп- 
сись" 1674 р. й исторію Руссовь, Г. Полетику й Монтеск'є, Котлярев- 
ського, Гоголя й Шевченка, що писав також і російською мовою деякі 


Критика, звідомлення, обговорення 189 


Ф 


свої твори, він цілих дві сторінки першого відділу присвячує Кеулішеві, 
Костомарову й Драгоманову. 

У другій половині брошури автор запевнено розвязує проблему, звід- 
кіль взялася така непримиренна зненависть сучасного українства ,до 
Росії Й російського народу". Перш за все тут винними виявляються лукаві 
Ляхи з їхніми мріями про історичну Польшу, далі йдуть австрійські Габ- 
сбурги, що завсіди боялися великої Росії, а звідціль уже недалечко Й до 
німецької інтриги--,германской идей отторженія оть Россій ея Юга и 
Запада и превращения ея вь своего рода ,КБвразію", сь захватом» всего 
остального славянства вв желізнья обтятія германизма. То, изь чего 
вьіросла, вь одной изь свомйхь задачь, война 1914 года" (с. 21). 

Але основними тезами, на думку автора, ,української ідеології" стало 
відокремлення , малоруської" галузи руського народу в окремий нарід Й не- 
обмежена зненавість до Росії, як до національної російської держави. 
Зреформоване в 1892 р. (Засноване в 1873 р.) » Товариство імени Шев- 
ченка" у Львові, каже він далі, поставило навіть своїм завданням науково 
обгрунтувати цю ,українську ідеологію" . 

о ж уявляє з себе ,українство" в сучасний момент, запитує себе 
російський учений? Це є одна із течій національно-політичної думки пів- 
денної Росії, відповідає він сам собі, наближаючись до методів ,народ- 
нього катехизму". ,Українська" партія закінчує він свої міркування, має 
змогу поширювати свою діяльність не лише за кордонами Росії. Навіть 
в її межах вузькопартійна комуністична влада рішуче ворожа російській 
національній стихії взяла ,українство" під свою охорону Й віддала до 
його розпорядження сили Й засоби свого поліційного апарату". - 

Нарис закінчується спробою остаточно знищити світове й закарпат- 
ське українство цитатами про українську мову із чеських авторитетів, 
зосвячених" теперішньою чеською великодержавністю - Палацького, Ша- 
фарика Й Любора Нідерле. Але Й сам автор певне розуміє. що для 
зукраїнської ідеології" вони не більш загрозливі як і цитати з Духно- 
вича, Добрянського й ународнього катехизму". 

Ця антиукраїнська полемічна серія карпато-руських брошурок завер- 
шується ще одним метеликом (вип. 26) під назвою ,Нашть національньй 
гимньб, із якого дізнаємося, що починаючи з 2 травня 1926 р. Това- 
риство визнало своїм ,общерусскій трехцвітньй національньй прапор". 

А з під нього то Й показались Юзефовичь з Щеголєвим... 

Їз ,наукового" арсеналу, місцевого аборигена, Н. Павловича про 
»Русскую культуру и Подкарпатскую Русь" (вьш. 23) варто навести 
в перекладі таку перлину: »Закарпаття, вирішуючи питання про дальніші 
шляхи своєї булоту ри, повинно рішуче відмовитись від спроб виведення 
»материнської мови", инакше місцевого діялекту, до літературної мови. 
Ця витівка, пише він, подвійно неправильна. По- "перше, не може бути лі- 
тератури у народа, що нараховує менше як пів міліона осіб, а по-друге 
тому, що первісний діялект нерозвиненого культурно народу не дає змоги 
висловити на ньому складні абстрактні поняття". Агрументація, що забута 
тепер і в Середній Азії! 

У випуску 13-му також карпаторосса Д-ра Ї. Каминського наво- 
диться кілька уривгів із української преси, що виходила у воєнні часи 
на фронті, а на с. 8-й і вірш А. Духновича про »Сироту вь заточенім", 
де під сиротою розуміється алегорично нарід карпаторосів, а під ма- 
тір'ю - - Росія: 


"- дорога матушка ей жаркое лобзаніе 
була мнв личньом» цвфтомь, владбло моим' світом'ь. 


190 Критика, звідомлення, обговорення 


Но горе а неудобна зависти сульба оть сладкой 
участь так» ми судила, мамки мя отлучила" 1). 


Коли фундатор карпаторуської акції в середині минулого віку переси- 
пав свою мову численними древнє-славізмами, то мабудь і сучасні члени 
його товариства не виявляють особливої охоти наближатись до росій- 
ської а ні літературної, а ні народньої мови. Вони здається свідомо збе- 
рігають сошіейг Іоса| разом зі словенщиною і з такої мішанини утво- 
рюють літературні зразки, один з яких ми наводимо в оригіналі за текстом 
вип. 27-го: ,НЬмая невіЬста". Веселая игра в» І дійствій А. А. Бо- 
бульського: 

1. Явленівє. Марія и Ксенья (Ксенья сидить за столомь, при ней 
стоить Марія, метлою вь рукахь). Марія: Знаєш», Ксенья, я получила 
на дняхь письмо оть Ивана, вь которомь пишеть, что прійдеть домой, 
если я отпишу ему, что вь мое сердце не вкрался никто иньтй. 
Впрочемь, (вьтягиваєть изь кармана фартуха письмо и передаєть 
Ксень5ь) воть оно; читай! | 

Ксенья. (Береть письмо и чтеть на голось),дЛюбезная Марія! 
Вь посльднемь письмЬ написаль я, что самь еще не знаю, коли вер- 
нусь вь село. Днесь уже дбфло стойить совсЬьмь иначе. Господь богь 
соизволиль мніь работу счастливо докончити такь, что я, могу в» 
каждую минуту отвяхати. ВБруй мні, любезная Марія, что я нетер- 
пбливо жду той минуть, когда тебе увижу и буду сь тобой говорити. 
Розумїется, что все то только тогда можеть бьть, если напишешь истин- 
ную правду, что нихто йньй не вкрался вь твоє сердце. Прошу отвіта, 
иначе нЬьть мніф чего глядати вь сем и лучше остануся и на дальше 
вь чужині. Нетерпбливо ожидаю отвфта, твой Ивань Качуре". 

Десяток якийсь брошурок ,Народньої бібліотеки" про ,кукурузу, дру- 
жества земледіЬльцевь, полевьжя работь, первую помощь, обь охрань оть 
заразньх»ь боліЬзней, наш» Президенть Фома МасарикьЄ, та инші напи- 
сані частиною російською мовою, а частиною двоязичіем, в той спосіб, 
що в дужках автор ставить пояснення до російських слова, коли нелпев- 
ний, що читач їх зрозуміє. Наприклад в брошурі: ,ДОбь охрані оть за- 
разньшжь болізней (хворобь) пояснюються такі слова і вирази народньою 
мовою: давно замібчено (искушено); ребенокь (д Б тина); пища (Б дл -) 
грязь (бруд); царапинка (драпнутое мето); комнатньй (хижньй); 
есть бактерій вреднья, есть безразличнья (безвреднья); броженіе 
(кислота) тіста; нагноеніє (оток), і т. д. 

Як ставились карпаторуські діячі і письменники за часів ,обшества 
св. Василія Великого" до української мови, - про це дізнаємось з листів 
до Вол. Гнатюка, що їх наводить в своїй брошурі Ев. Сабов, голова 
Товариства Духновича, під довгою назвою: ,Русскій литературньй язьшк» 
подкарпатской Руси и новая грамматика русскаго язька для среднихь 
учебньхь заведеній Надкарп. Руси". На с. 7-й знаходимо такі уривки: 
оТПД-о Симеонь Сабовь пишеть Гнатюку 11 дек. 1895 года: Но я уже 
туть на переді?) должень извявити, что я вашь человібкь не могу 
бьти понеже мой начала сь взоромь русской письменности а гадісе 
противная суть тьмт», которьія общество Шевченка распространяти 
стараєтся.." Урійль Метеорь (Сильвай) двома роками пізніше пише 
тому ж таки адресатові: ,По сью сторону Карпата ніть ни одного обра- 
зованного русскаго человіка, которьй увлекался бьш Вашею самостійною 
правописью и самородньми мріями. Понапрасну станете вь утверждать 
ужь хоть бьо сь клятвою, что вв русинь, вась вс» будуть считать поля- 
комь, пдртителем'ь прекрасного русскаго язька. Издаваємой вами 


1) Підкреслення мої. Ф. С. 


Критика, звідомлення, обговорення 191 


книги вьо мне не посьлайте, мнб довольно муки причинило одно про- 
чтеніє вашего самостійного письма, а не то еще цілой самостійной 
книги. Между нами не можеть бить никакого общего діла, потому 
оставьте меня вь покоб" 1), | 

Той же Евгеній Сабов передрукував у вьшп. 8. з 1925 р. свій старий 
з 1892 р. ,Очеркь литературной дбятельности и образованія карпато- 
россовь", (с. 32). Не зупиняючись на двох брошурках того самого го- 
лови ГТ ва, в яких надруковано промови досить сіренького змісту на 
відкритті памятників Духновичу й Фенцику (вьш. 14 і 21-й), доводиться 
сказати кілька сЛів про Адольфа Добрянського, одного з перших піоне- 
рів політиків русофільства в Австро-Угорщині, користаючись з брошури 
П. Федора поо його діяльність (випуск 20-й, 1926 р.). 

Народився він в с. Рудлеві Кошицькій в грудні 1817 р. в сем'ї та- 
мошнього пароха. Закінчивши гімназію в Кошицях, а гірничу Академію 
в Щемиці, він був призначений інженером при управлінні копальнями. 
Вивчивши у вільний час багато чужих мов, а між ними Й російську він 
цим не обмежився, а утворив також особисте знайомство з видатними 
південно-слов'янськими, словацькими Й особливо чеськими провідниками, 
як Палацький, Рігер і Гавличек. Після угорського повстання 1848 р. 
-в'явилось питання й при визволення Закарпаття, і він пропонував на все- 
слов'янському з'їзді у Празі проєкт утворення ,руського воїводства" 
в складі Закарпаття, Галичини й Буковини. В той самий час Чехи ви- 
ставляли проєкт воєводства із Чехії, Моравії й Словакії. Після перемоги 
Угорців над Австрійцями Йому довелося втікати до Перемишля, а потім 
до Львова; саме тоді як Паскевич дійшов до Галицького кордону, поспі- 
шаючи на допомогу Францу"Иосипові, який щойно вступив на австрій- 
ський престол. Підчас перебування у Львові він дістав від австрійського 
уряду мандат на урядового комісара при російській армії, як виразний 
противник Угоршини. Разом з Паскевичем повернувся він до Ужгороду 
й Пряшева; з ним, згодом, він знову зустрівся у Великому Варадині. Тут 
відбулася подія, яка на думку автора брошури залишалася таємницею до 
1882 р. а саме до так званого процесу ,Ольги Грабарь та инших" у 
Львові. Тут він кинув обвинувачення в державній зраді на адресу Коло- 
мана Тиси, який ніби приходив на чолі угорської делегації до Паскевеча 
з пропозицією, щоб царь Микола І-й прийняв протекторат над Угорщиною 
і призначив на угорський престол великого князя Костянтина Павловича, 
тодішнього намісника у Варшаві. 

Паскевич відповів на це запитанням: ,Хто насмілиться переказати 
цареві таку пропозицію? Я прийшов рятувати престол імператора Франна- 

осипаї|"? На доказ правдоподібности цього, Добрянський говорив про 
існування якогось акту в придворній канцелярії. Иого попередні взаємо- 
відносини з Тисою й були ніби причиною, що Тиса дав на вимогу суду 
в процесі 1882 р. негативну оцінку Його діяльности. Він був все ж таки 
виправданий Й поселився до кінця Життя (в 1901 р.) в Інсбругу, одер- 
жуючи пенсію, а дочка його Ольга Грабарь та инші були засуждені до 
в'язниці. Автор брошури визнає, що Добрянський приїздив до Львова 
в 1881 р. ,отчасти по соображеніямь политическимь, о которьіхь я не 
буду упоминать" (с. 16). Обидва сини Добрянського жили в Росії. Один 
з них був російським офіціром і помер у Томску. Дві дочки його про- 
живали в Росії-- Ольга замужем за Грабарем, Олена за проф. Буди- 
ловичем. . | | 

Наприкінці нам слід ще згадати про дві брошури, зміст яких дійсно 
відповідає культурно-освітнім завданням кожного культурно-просвітнього 


г) ,О, Юпітері--казали--коли ти гнівавшься,-- не маєш рації". 


192 Критика, звідомлення, обговорення 


нн ач зн тую за во оо па 


товариства. Коли б, ,ГТ-во Духновича" провадило свою роботу в цьому 
напрямку, воно виконувало б ті обов'язки, що належать Йому за стату- 
том. На жаль доводиться їх цитувати як виключення серед инших тен- 
денційних, цілком порожніх, а часто Й кумедних брошурок. 

У вип. 29 надрукована лекція д-ра Юлія Гаджеги: Краткій обзорь 
научной дбятельности Ю. Й Венелина (Гуцьт). 1927, (с. 42). 

Вьп. 30-й містить в собі невеличку розвідку | російсього ученого 
А. Петрова: Древньйшая церковно-славянская грамота 1404 г. о кар- 
пато-русской территорін" (с 2 фот. снимками). Ужгород» 1927, (с. 16). 

Саме тепер у жовтні відбуваєгься в Празі науковий конгрес, що його 
за ініціятивою Ліги Націй збіратимуть по ріжних країнах щорічно для вив- 
чення народнього мистецтва Й творчости взагалі. У програмі цього пер- 
шого Празького конгресу обіцяно організувати виставку ,Карпатськая 
Русь". Цікаво, чи вистарчить у Чехів відваги показувати про людське 
око Й цю літературну, .Халтуру, що друкується на їхні гроші во славу 
зрусского патріотизму" з середини минулого століття? 


Федір Савченко. 


Др. Володимир Геринович, ,Йкскурсант Кам'янеччини". Видання 
С.Н.Р. та Округового Краєзнавчого Комітету в Кам'янці на -Поділлю. 
1928 р. Се. 1-- 74. 

Кам'янеччина має чимало цікавих, на погляд краєзнавця, цінностей: 
цікаву природу. цікаві пам'ятки минулого. Ї в сучаснім життю Її, в еко- 
номіці чи в праці населення, можна знайти немало дечого, гідного уваги. 

Пос Кам'янеччину багато писано вже: на письменників та дослідників 
добре таки пощастило їй Писали, історики, етнографи, геологи, природо- 
знавці, економісти, -- вчені Й п пуляризатори. Досліджували Й описували 
її давніше; описували і досліджували пізніше; писали твори великі Й малі, 
твори оригінальні Й компілятивні. 

Коли б хто зараз набр вся духу та переглянув увесь той друкований 
матеріял, щоб підвести певні підсумки та зробити останні висновки, то 
завдав би собі, безперечно, велику й важку роботу. Одначе, то була б 
праця поважна й корисна. Така праця, писана українською мовою, від- 
повідно доповнена сучасними краєзнавчими відомостями та пристосована 
до вимог радянської науки, зараз є конче потрібна. 

Коіїм того дуже бажано мати Й короткий, стислий нарис Кам'янеччини 
у вигляді довідника, або супровідника, що давав би можливість, так 
далеким, як і близьким краєзнавцям та мандрівникам, швидко зорієнту- 
ватися при вивченні чи при огляді особливостей цього краю. 

Вищезазначена книжечка якраз намагається задовольнити цю потребу. 
Маленька на формат (кишенькова), доібно, але виразно надрукована, не- 
дорога, вона може за першим поглядом привабити до себе читача. Проте 
в цілому належить вона до типу праць компілятивних, а при перегляді її 
можна помітити чимало помилок, та недоглядів. 

»Кам'янеччина, каже автор, вже за кілька століть до нашої ери увій- 
шла в склад середземноморської економічної кон'юнктури, стала джере- 
лом сировини для середноземноморських народів (Фінікіян, Євреїв, Гре- 
ків). -Джерелом сировини,для перероблюючої" промисло" 
вости Фінікійців та Євреїв".. Це не доведене в книжці твердження. 

»Багатий археологичний матеріял з грецьких і римських часів в Ка- 
люсі, Студениці, Довжу" (с. 11). Якраз тут-- небагатий (Див. археоло- 
гічну карту Сіцінського). , 

ри, на думку автора, сховали від історичної хуртовини (мандрівки 
народів) населення Поділля і тому воно в Х та ХІ ст. провадить велике 


Критика, звідомлення, обговорення 193 


господарство і знову входить в ,економічну кон'юнктуру" (с. 11). Гори 
не могли спинити тих мандрівок, а тут, виходить, вбогі яри подільські 
перестрашили їх та заховали від них населення. Крім того, від часів 
мандрівки народів до ХІ століття могло багато всякого люду набратися 
і намножитися, а тому уявляти тут якусь сталу довговікову культуру, що 
нарешті в Х - ХІ ст. жваво ув'язується з промисловою Грецією, утворює, 
як каже далі автор (с. 12) з Поділля золоте яблуко 1) і заразом ,кістку 
незгоди" для сусідів, - немає жадних підстав. 

»За Поділля йде вперта боротьба між київськими князями та ними 
й галицько-волинскими" (с. 12), при чому Студениця зараховується до 
твердинь, які мали боронити торговий шлях, що ішов від Чорного моря 
до середущої і північної Европи. 

За ослабленням сили степовиків , Чорне море стає важливим вогнищем 
торгівлі, в якій беруть участь не лише Греки, але й Вірмени, Вен"-ційці 
і Генуезці".. Це, виходить, після захоплення Царгороду хрестоносцями, 
а, значить, перед Татарською навалою, або й підчас неї самої? Коли 
згадати до того ще поширених на всі степи Половців, то про яке осла- 
блення сили степовиків та про який розвиток промисловости в той час 
на Поділлю, що давала б ,князям великі прибутки", а купцям грецьким, 
вірменським, татарським (зіс! ще до татарського захоплення Поділля) 
і єврейським можливість перероблювати не лише місцеві продукти, але 
й спроваджену з окілля сировину, - можна говорити? Де це? В якім 
місці Поділля можливо було це? Те, що в деякій і дуже малій мірі можна 
прикласти до центральної, близької до Польщі та далекої від степів 
Галичини, автор безоглядно перекидає на Пониззя. 

Те що в Старому Кам'янці вулиці мусіли бути вузенькими, а будинки 
мали рости догори, як і в инших містах-замках середньовіччя, звертає 
особливу увагу автора та змушує його аж двічі підкреслити (с. 15 та 52), 
що через те саме Кам'янець нагадує німецький Нюренберг. Чому саме 
Нюренберг, а не Зальцбург, чи Регенсбург, чи Магдебург, так і лишається 
невідомим. 

На с. 16 подається старе оповідання про попівну з с. Чемеровець, 
що була жінкою султана Солімана ЇЇ під назвою Роксолани Й ,вирішу- 
вала долю держав". | 

Це оповідання переказано за Балінським та ДЛіпінським (Зіагодуїпа 
РоізКа), але варго було використати і новішу працю академика А. Крим- 
ського ,історію Туреччини" (т. І, Київ, 1924 р.), де про Роксолану можна 
знайти справді наукові відомості. 

Селянські маси ,часів Хмельниччини (читаємо далі на с. 17) озброєні 
примітивною технікою", часто (2) кривавлять (?) під мурами Кам'янця, 
Панівець, Смотрича, Жванця і ин. (?). Під напором селянської маси па- 
дуть усі, за винятком одного Кам'янця". 

Що тут автор хоче підкреслити: чи вбогість селянських мас, чи нав- 
паки їх силу? Здається наче він говорить тут про місцеві селянські маси 
з рогачами та ціпами?... А. тим часом це були організовані і не так то 
кепсько озброєні козацькі сили з цілої України та ще Й бувало в спільці 
з добірною кримською ордою. 

.На вістку про це (захоплення Кам'янця Турками 1672 р.) задрожала 
не лише Польща, але й Західня Европа. Через цю подію Україна пере- 
стала бути житницею Евроли". , Україна і Західне Поділля вибули з сві- 
тової економічної кон'юнктури" (с. 17). Все це лише риторизм (повто- 
рення цього на 60 с.). ,Польща не могла переболіти утрати хлібом (бзіс) 


1) Те саме повторюється на с. 49, 


»Україна", кн. 6.--13. 


194 | Критика,  звідомлення, , обговорення 


і молоком текучої країни (с. 17), або ,молоком і медом текучого По- 
ділля" (с. 49), Автор забуває при тому, що на с. 16 він зазначив, як 
ця країна всебічною експлоатацією поставлена була на краю матері- 
яльної руїни. 

»Помимо найкращого бажання, Турки не могли піднести країни" вона 
дійшла до назвичайних злиднів, була подібна до пустелі. ,Матері прода- 
вали своїх дітей". Тут наче прохоплюється думка, що Турки могли на 
Поділлю краще господарювати ніж Поляки, але за короткий час (27 років) 
в обставинах упертої боротьби з Поляками, їм це не вдалося. Слідом за 
цим переказується про повернення Кам'янця до Поляків і знов повто- 
рюється: ,Починаються знову винищування природніх виробничих сил 
ії нещадна експлоатація населення". Що тут було винишувати Й експлоа- 
тувати в цій пустелі? Треба було раніш подбати, щоб хоч трохи відро- 
дити та населити. Польські пани не такі вже дурні були, щоб цього не 
зрозуміти. Про це автор досить правдиво та в иншому тоні розповідає 
на с. 59-й. 

Переходячи до описування окремих місцевин, автор зауважує: ,На цій 
лінії маємо останки розкішних палаців, рельєфні виявлення тонкої обста- 
новки життя поміщиків". Се про Маків, Михайлівку, Панівці; від тих палаців 
зараз майже нічого не залишилося -- одні руїни. 

В опису м. Смотрича, серед взагалі ріжних подробиць з його мину- 
лого читаємо: ,Як торгове і промислове містечко Смотрич був поважним 
конкурентом Кам'янця при кінці ХУЇ ст. маючи 91 двір та 455 меш- 
канців" (7). ,В Смотричі родився відомий полеміст Смотрицький" (с, 25). 

асправді в історичній літературі є тільки відомості, що батько Мелетія, 
Герасим Смотрицький, був гродським писарем Кам'янецьким, а потім рек- 
тором Острозької школи. Звідци можливо гадати, що Мелетій народився 
в Кам'янці, фамілія ж Смотрицьких, можливо мала, щось спільне із 
Смотричем. 

Говорячи про Черче та Його печери, автор до певних відомостей до- 
дає міркування, що печері ці, на його думку, боронили населення не 
тільки від татарських наскоків, але Й від мандрівних народів та набігів 
поміщицьких гайдуків (с. 26). 

Мандрівні народи не так швидко проскакували, як Татари, а тому 
відсидітися від них в печерах було неможливо, а від панських гайдуків, 
як там можна було б виховатися, коли й вони самі та їх пани по тих 
печерах від Татар рятувалися? (Про це автор говорить на с. 27). 

Говорячи про с. Вербку в Товтрах, до. Геринович між иншим схи- 
ляється до думки наче б то місцевого населення, що тут народився 
відомий ватажок Кармелюк. Правда, далі автор наче б то не цілком таку 
думку підтримує і каже: , Скільки сел, стільки місць народження Карме- 
люка". Одначе раніше на с. 20 він більш категорично зазначає, що 
в 30-х роках (ХІХ ст.) виступає на Кам'янеччині Кармелюк, як оборо- 
нець прав покривджених. 

Слід було згадати про Кармелюкову гору з Кармелюковою печерою 
(назвичайно цікава з природнього боку гора в Товтрах, широка, округла 
з ознаками давнього замчиська), де за словами селян переховувся роз- 
бійник Кармелюк. Не про народження його, а про перебування тут гово- 
рить населення. Це перебування могло бути лише випадкове -- тимчасове, 
підчас кількох утікачок Кармелюка з тюрем та заслання. Нарешті з.іме- 
нем Кармелюка, що (Його суджено один раз в Кам'янці, гуменецькі, та 
маківські селяни могли звязати вчинки ившого розбійника, який перехо- 
вувався в Товтрах, біля Гуменець, Вербки та Макова. Тепер є ціла літе- 
ратура, оперта на певних джерелах, архівних судових документах та пере- 


Критика, звідомлення, обговорення 195 


п а ри ж ан и она нан а ню ото панна аа, - що 


казах, зібраних на батьківщині Кармелюка, звідки можна довідатися, 
що він народився в с. Головчинцях Літинського повіту, а розбивав в око- 
лицях їх, в безмежних тоді лісах по-над Богом. З цієї ж літератури 
можна довідатися, шо хоч Кармелюк добре різав панів, але діставалось 
від нього Й бідному народові і в кожнім разі він найменче дбав про те, 
щоб боронити права покривджених. 

Зустрічаючи при вході в розлогу долину між Товтрами стильну білу 
башту з гербом барана, яка маячить далеко по околиці, автор рішуче 
запевняє екскурсанта, що це залишок колишньої брами, яка боронила 
вступ в глибини Товтрів. Цю ізольовану башту скорше можна взяти за 
вартову вежу, а не за частину оборонної брами. А головне, що будівля 
не така вже давня: це була коршма, побудована паном Рациборським 
десь на початку ХІХ ст. щоб прикрашати в'їзд у його маєтки, Маків 
та Шатаву. Чимало стильних заїздів збудував цей пан і в Шатаві, бажаючи 
привабити більш купців у свою ,Варшаву". 

Швидко перебігаючи північну частину Кам! янця, автор не минає цер- 
кви Олександра Невського, щоб підкреслити в ній лише те, що вона в 
»Сстилі церкви Св. Софії в Стамбулі". По-перше в Стамбулі не церква, а 
мечеть Ай-Софія; по-друге, кам'янецька церква дуже мало спільного зі 
стилем царгородської Софії має. Вона навіть не наближається до київської 
Софії, а скорше невдало копіює стиль Володимирського собору в Київі. 

Говорячи про старі укріплення пентрального міста, автор без засте- 
режень розповідає про те, чого вже нема, напр., про Польську браму 
й проблематичні підземні ходи від неї, про млини колишні, про багато 
башт, яких нема, про напис, що був над Західньою брамою, а дуже скупо 
пише про те, що є, напр. про Руську браму. На західнім боці називає 
три башти, коли там одна. Знаходить дві системи укріплень, зовнішню 
й внутрішню, в яких не дає можливости розібратися, і зовнішню систему, 
до якої заносить очевидячки й головний замок, чомусь вважає лекшою 
для здобуття (бо вона відкривала буцім-то лише вхід до яру Смотрича), 
а про внутрішню каже: лише вона витримала вперті атаки рр. 1474, 1476, 
1621, 1648, 1650, 1652, 1654, 1673 (с. 36; слід було пояснити, що то 
були за атаки). Але на такі міркування треба заперечити, що там була 
одна система укріплень, що разом з головною фортецею боронила під- 
ступи Й вхід до яру і, коли б той вхід уже відкрився, а ворог заповнив 
яр, то ледве чи могло б довго втриматися саме місто. 

Напис ,Дотіпе сопз5екуа іп расе" був не над брамою в'їздною від 
замку, а на верхній площині старого бульвару, по другий бік мосту, де 
був дім дворянського зібрання. 

Латинський напис в нижнім поверсі ратуші (а не на однім з домів 
коло неї, як зазначає автор на с. 36) наводиться за Прусевичем не точно 
та з великою силою помилок: ,Сисіа (треба Сипсіа) гарії сигзи мІисгі 
(уоїшсгі) пгіаїйа кериз (іетприз). дат (Очата) ререгії уїгіця, ва таїег віз 
егії (ата регепіз егії). Про ратушу і напис цей Є. Сіцінський добре роз- 
повів на одному засіданні Наукового Т-ва в Кам'янці. , Турецький міст, 
побудований Турками 16768--зазначається неправдиво на с. 39. Це лише 
так званий турецький міст, звичайно, як 1 замок ремонтований урками, 
а не збудований. Міст, що з'єднував замок з містом, мусів існувати і до 
Турок, і дійсно він згадується в описах замку 1493 і 1544 рр. В кінці 
ХУЙ ст. (1785), а не лише 1876 р., як говориться в. ,Екскурсанті", цей 
міст було реставровано разом з замком; зазначається се в таблиці часів 
Станіслава Августа, вмурованій в стіну між мостом і замком внизу, з боку 
Карвасар. Цієї таблиці др. Геринович, очевидячки, не бачив і про неї 
не згадує. 


7 


196 Критика, звідомлення, обговорення , 


вн о сан п а о т а юю т з що аж оч 


На с. 40 подається план замку 1699 р. Конче потрібно було й сучас- 
ний план Його подати. Цей замок (с. 43) чогось рішуче зветься Турецьким, 
хоч Турками він був лише полагоджений, після деяких пошкоджень 1672 р. 

Зі с. 44 викладається знов історія власне самого Кам'янця. Др. Гери- 
нович охоче приєднується до думки деяких польських письменників, що 
Кам'янець виник на руїнах Клепідави і Петрідави, про які згадує географ 
Й ст. Птоломей. Але він його хоче поправити Й до Клепідави, що зна- 
чить місто злодіїв додає в дужках: ,Може Ляпідави, що було б ідентичне 
з Петридавою". Трохи вище він рішуче пускає в світ свою поправку, випису- 
ючи (с. 44): , Кам'янець на Поділлю, б. Клепідава (Ляпідава, Петрідава)". 

До думки про ідентичність Петрідави з Кам'янцем не можна приєдна- 
тись взагалі, бо Птоломей називає Клепідаву й Петрідаву не »без точного 
подання місця", як каже Геринович, але зазначаючи градуси їх широчини 
та довкини. Ї тому на картах Сарматії, складених за вказівками Птоломея, 
Клепідава і Петрідава показані на правому боці Дністра (а не на лівому, 
де стоїть Кам'янець) в деякому віддаленні від цієї річки (див. Ю. Кула- 
ковський: ,Карта Европейской Сарматий по Птоломею", Київ, 1899 р. 
Латьшев: ,Известия древних писателей о Скифий и Кавказе?, т. І, СПБ, 
1893 р. "Розьтскання в области гото- славянских отношений Брауна», 
СПо, 1899 і ин.). 

Далі (с. 46) др. Геринович легко пристає до думки ,деяких істо- 
риків", що Петрідаву знищили підчас мандрівок народів Гуни, про ,пере- 
бування яких на Кам'янеччині і в Кам'янці свідчать назви ,гунських 
криниць: (в Кам'янці, Карвасарах, Жабинцях)". Є в Кам'янці ,гунська 
криниця", є й Гунська вулиця на Новому Плані. Є й на Жабинцях, біля 
Довжка, криниця, де вода з джерела стікає довгим деревляним жолобом 
(не чути, щоб її звали гунською), але при чому тут колишні Гуни? Ніде 
вони не залишили після себе криниць, лише в Кам'янці та Його околицяхт 

Знов таки автор хоче вірити, що Кам'янець згадується в нашім по- 
чатковім лігописові. ,Існуванння його в ті часи можливе" -- каже він. 
»Київські князі мусіли відшукати таке місце й побудувати там кріпость" 
В ХІЇ ст. Кам'янець входив до складу Галицького князівства. В 1199 р. 
облягав Кам'янгць з чернигівськими та турівськими князями та угорським 
царевичем (?) Андрієм, половецький хан Котян. Данило галицький дарун- 
ками перетягнув на свою сторону Котяна, через що він відступив від 
облоги міста" (с. 46). Данило Галицький тоді ще не народився! 

В 1240 р. хан Бату ,зрівнює Кам'янецьку твердиню з землею". Але ж 
сам автор зараз після того (с. 47) каже, що переважна частина істо- 
риків є того погляду, що Кам'янець заснований в 2-й половині ХІМ ст. 
і що усі згадки літопису треба прикладати не до Кам'янця Подільського, 
а до Волинського або Литовського. 

Передмістя Кам'янця Карвасари ХУ -- ХУМЇ ст. малюються автором, 
як справжній гучний Караван- сарай, де ,спинювалися закордонні купці, 
що привозили вироби з передньої Азії, Персії, Китаю, Індії, Кавказу, 
Анатолії, Греції, Кипру, італії Угорщини, Західньої Европи, Московщини 
й инших країн" (с. 51). У цих століттях Поділля, як і Волинь та Гали- 
чина, не мали просвітку від наскоків Кримської Орди, Волохів та Турків, 
а в Кам'янці на Карвасарах торг не міг бути так розвинутий. 

»Кам'янець ріс і ріс, особливо в ХМІ ст., коли він сторожив одного 
з найважніших тоді у світі торгових шляхів"... (с. 31), каже далі автор, 
знов підпираючи своє твердження. Який там шлях і як Кам'янець міг 
його сторожити, коли він ледве сам відсижувався тоді за своїми мурами 
Та кручами? 1). Торговельні колонії Генуезців та Венеціян на Чорнім морі 


)) До речи сказати, за 18 верстов від Дністра важко було цей шлях сторожити. 


Критика, звідомлення, обговорення 197 








було знищено. Турки опанували Царгород, Чорне море в половині ХІМ ст., 
а в половині ХУЇ ст. захопили Угорщину. Як тут можна говорити про 
якийсь то ,світовий шлях по Дністрові, вартований Кам'янцем?" Зна- 
чіння Кам'янця в тай,час, як і далі на початку ХМІЇ ст., було для Польщі 
не торговельне, а стратегічне, як форпоста на південно - східнім кордоні, 
головно проти Татар та Турок. 

Невідомо звідки запозичав др. Геринович згадку про те, що в 1492 р. 
Кам'янець облягав ватажок Муха з 10.000 волоських та українських селян. 
Відомо, що Муха пустошив та громив панів на Покутті і доходив аж до 
Галича (див. Історію України М. Грушевського, т. ТУ) в 1490 р., аКам'янець 
в той час облягав Стефан воєвода Волоський. 

По дорозі з Устя до Жванця Хотин помилково вказано праворуч, а Грин- 
чук невідомо чому називається грецькою торговою і стратегічною стійкою 
(с. 65). В оповіданні про ,буйний розвиток" ЖКванця читаємо: ,В 1653 здобу- 
вають його козаки і Татари, в наслідок чого стала Зборівська угода між 
Україною та Польщею" (с. 66). Зборівська угода сталася в 1649 р. 
ії жодного безпосереднього звязку з подіями під ЙЖванцем не мала. 

Оповідається про минуле Жванця й нічого не згадується про його 
прикордонний звязок з Австрією, про с. Їсаківці, що є продовженням 

ванця, про залишки колишньої митниці тут та про инші цікаві власти- 
"вості цього мальовничого куточка на стику трьох кордонів. 


Та після написання цеї нашої решензії, швидко після виходу в світ 
першого видання книги, випушено друге видання з трохи зміненою назвою: 
зПорадник екскурсанта Кам'янеччини". На цім другім виданню не позна- 
чено вже участи секції наукових робітників, але автор подбав виправити 
дещо з помилок першого видання. 

Так трохи поповнена, виправлена й краще зараз виглядає тут перша 
»статистична" частина (сс. 3 -- 12). З розділу »Важнійших об'єктів" (За- 
мість ,Важнійших міспевин" в 1-му виданні) цілком усунуто дуже неці- 
каві й хибні оповідання про Смотрич, Черче й Вербку. 

Більш прикрашено й по-новому трохи скомбіновано автором опис 
Товтрів, але тут є й небажані новинки, як ось: їх (Товтри) ,слово опи- 
сати не в силі" (с. 29); подібного до їх краєвиду ,не стрінеться ніде, 
не то у нашій Спілці, але Й в світі" (с. 27); ,в них організовувалися 
загони для боротьби проти панства з ватажком селянської бідноти Карме- 
люком на чолі" (с. 28) 1). 

В ,Пораднику" залишилися всі більші попередні хиби ,БЕкскурсанта". 
Як і перше, він у своїй переважній більшості містить перестарілий, пере- 
жований ріжними авторами історичний матеріял, а мало звертає уваги 
на ближчі до нас та сучасні- нам цінності Кам'янеччини. 

Автор повинен ше раз грунтовно переглянути свою працю, щоб зро- 
бити її справді корисною. Ми сподіваємось, що наші завваження при тім 


Йому зможуть здатись. Сераій Іваницький. 


ТЬье босіоіоєіса| Веуієм, мої. ХМІ-- ХМІЙ -- ХІХ, 1925--27 рр., 
сс. 332-р3-- 356. 

В першій книзі ,України" за 1925 р. було вміщено наш відчит про 
сей англійський соціологічний часопис-- Його  засновання, напрямок 


1) У примітці, певне для підпертя останньої думки, наводиться текст пісні »припи- 
суваної" (невідомо ким) Кармелюкові, оригінал" якої ніби то переховується в Кам'я- 
нецькому Археологічному Музеї. До чого тут цей оригінал"? Чи вже Кармелюків ману- 
скрипт? Такого не може бути. Крім того, наведена пісня Й за будовою своєю й за висло- 
вом соціяльних мотивів не відповідає дійсній особі Кармелюка. 


/ 


198 Критика, звідомлення, обговорення 
і. зокрема про його зміст в 1924 р. На жаль, два наступні річники часо- 
пису не могли бути зрецензовані своєчасно і навіть наш відчит за 1927 р. 
спізнився на кілька місяців, але ідучи за пригадками читачів, що дома- 
гаються справоздання за минулі роки ,зосіоіодісаї Кеуіем", ми подаємо 
тут, хоч і з запізненням, огляд часопису за весь час від нашої рецензії 
в Україні 1925 р. 

В загальних рисах фізіономія часопису весь сей час не змінялася 
і відповідає тому описові, що був зроблений нами раніше. Особливою 
рисою за сей час стали хіба досить численні огляди з історії соціології 
та її окремих галузей або окремих представників сеї науки. Так 
в 1925--26 рр. маємо серію статей про біологічні теорії американського 
соціолога Г. Е. Бернса (Н. Е. Ватпез, Кергезепіаїїує Міеогіе5 ої зосіеїу, 
МеМо 2, 3,4 і 1926--МоМе 2, 3, 4). Огляд новішої і найновішої соціології 
дає редактор часопису В. Бренфорд (У. Вгапіога, А зиуеу ої хкесепі апа 
тодекп сопіетрогагу 5осіоіояу, 1926, Мо 4). Розвиток нової американської со- 
ціології від р. 1910 описує професор Ельвуд (С. А. Ем оса, ТБе деуеіортепі 
ої зосіоїоду іп їбе Юпіїед Зіаїез зіпсе 1910--1927, Ме 1). Про Французьку 
соціологічну школу пише один з її видних членів П. Фоконне (Р. Камш- 
соппеї, ТБе РиккБеіт ясрооі іп Етапсе, 1927, Хе 1), а про німецьку соціо- 
логію один з її провідників - - Візе (уоп ХУ/іеве, Сегтапу -- сштепі 5осіо- 
Їоду, 1927, Ме 1); Про краєзнавчий рух в РСФСР оповідає проф. Шмідт 
з Хенінграду з нагоди ювілею російської Академії Наук (Р. Ї|. Зсбтіак, 
Оп Фе деуеїортепі ої бе кесіопа)| 5игуеу іп Фоміеї Киззіа, 1926, Мо 2). 

З-поміж окремих соціологічних питань чимале місце в часописі віддано 
знов як і колись-- релігії. Відзначимо статтю Х. Доосона (Сбгізюоррег 
Оам/8оп, Кеїдіоп бі ргітібує сціїиге, 1925, М» 2), що шукає підвалин най- 
старшої релігії палеолітичних ловців в ідеях безособової, рухливої сили 
як північно-амгриканське уаКап, огепд(а і звязана з ним ідея особистого 
помічника (, особистий тотем", пасиаї). Серія статей про завдання релігії 
навіяна очевидно релігійним конгресом про який говорено в попередній 
рецензії на Зосіоіозїса! Кеуміем" (ТБе Шуїпо геЇйдіопе бі пеіг Піе ригрозе, 
1925, Мо 4); релігією займаються і деякі посмертні статті активної спів- 
робітниці часопису С. Бранфорд, що їй присвячено два випуски часопису 
в 1927 році (ЗуБеПа Вгапіога, ТБеоіоду апа Зосіоїоту, Зсієпсе апд запс- 
Шу, 1927, Ме 3). Цікаві міркування про англіканство і соціологію свящ. 
Джонса (тем МУ. Кам'апа Їопез, Зосіоіоду апа їбе сбигсб ої Епдзїапа, 
1925, Мо 2), що старається довести несоціяльність англіканства і впевняє, 
що, мовляв, суспільний ,ідеал Соціологічного Товариства" може Й не 
свідомо для Його членів набирає рис середнєвічної католицької парафії. 

Менше місця в часописі займають справи етики (СЬ. ЮШомзоп, Сімії)- 
заїйоп апа М огаїз, 1925, Ме 3), виховання (). Гіопе! Тауїєг, Едисабіопа! 
Коцпданіопз, 1925, Ме 1). Суспільній гігієні і генетиці присвячено цікаві 
статті Гекслі (|. Нихіеу, А созе Їог ецяепіс8, 1926, Мо 4), та Еліота 
(ТБе О. Еїої, ТБе еібіс5 об Ьікії сопіко!, 1927, Мо 3-77), енергійна поле- 
міка проти антиевГенічних упереджень. 

Первісній генетичній соціології присвячені статті про подружжя (Руї- 
тійуе Рготізсиіїу апа Отгоцр Маттіаде, 1926, М» 4); професор медицини 
Согаоп ТисКег, аналізує первісне групове подружжя і доводить соціяльне 
походження огиди до сумішки, тимчасом як І. Н. Сіїрегі заперечує існу- 
вання сумішки в первіснім суспільстві і заявляє, що ,Ното Заріеп5 
завжди був людиною одруженою". 

Суспільством в цілому і суспільним процесом займається в сих роках 
сер Йонггасбенд (5іг Егапсіз Уоцпоризрапа, Те зепз ої зосіебу, 1925, Ме 1 
та відповідь на його статтю А. 58. |обп'а, 1925, Мо 2) й індуський вчений 


Критика, звідомлення, обговорення 199 


Фервані (8. М. РЕегмапі, Ап Іпдіап зосіоіодізі Їоок5 ої бе угогі4, 1925, 
Мо 3). Пробу порівняної студії двох суспільних типів дав Бріджес (Вна- 
сез, А Сотрагізоп ої СВіпезе апд Х/езіегп Сімійзабоп, 1927, Р 3). 

Навязуючи до теорії розвитку війни МУ. |. Феггу, два автори-- 
В. |. Ме! Апдгаде ії Н. М. Р. Га Тоишсфбе, виступають проти ходячого 
погляду, що існуюча цивілізація являється єдиною дорогою до людяности 
від непогамованого і жорстокого дикунства. Вони вказують, що загальний 
розвиток цивілізації приводить з собою і уліпшення засобів нищення, 
так що психіка ,жорстоких дикунів" не витримує нашої сучасної війни 
з Її немилосердними засобами боротьби. Автори ілюструють се прикла- 
дами африканських колоніяльних військ в світовій війні, проти яких було 
стільки обурених протестів. В дійсності сі дикуни ,замісць того аби 
знайти у війні природний вихід для своїх (жорстоких) нахилів" були 
цілком спараліжовані страхіттям нашої воєнної практики. З своїх спосте- 
режень автори роблять висновок, що з огляду на сей природний розвиток 
війни, даний умовами класового суспільства, більше рації було б »Пропо- 
відувати вегетаріянство людоїдам і соціялізм не трудящим багачам, аніж 
пацифізм ,цивілізованим" народам" (1925, Мо 4). 

Одначе головний центр тяжкости в часописі як і попередніми роками 
лежить на питаннях господарства: соціял-економії і суспільного будів- 
ництва, що оговорюється і в Його теоретичних проблемах і в практичних 
потребах сучасности. З загальних праць згадаймо статті Гюсдона 
(Р. ). Ниєрздоп, Зосіоіоду апа есопогісз, 1927, Ме 2 і Когішпе аз а 50- 
сіоіоєіса! Гасіог, 1926, Хе 2) та цікаву розвідку Бренфорда про економічні 
підвалини світоглядів (М. Вгапіогд, Есопотіс гоої5 ої еміїз апа ідеаіз, 
1925, Ме 3). Се цікава спроба психологічного, навіть психоаналітичного 
досліду ріжних суспільно-економічних ладів, автор розглядає ловецьку 
суспільність, пастушу і нарешті сучасну капіталістичну класу, виходячи 
з теорії ,почесної неробучости" і репрезетативного марнотратства аме- 
риканського економіста Т. Веблена (ТЬ. Уебіеп). 

Питанням економічної відбудови по війні присвячено Мо 1, 1926 року 
(Ргої. Седдез, А пабйопа! ігапз5ійоп), - вступ і дискусійні статті про питання 
технічні, гігієнічні, питання постачання та психологічні моменти відбудови. 
Спеціяльно вуглевому питанню присвячено серію статей в Мо 3, 1926 
(Соаї, Х/ауз іо гесоп5ігисбіоп). ча 

Нарешті велике місце займають, завжди найцікавіші між працями, 
»досіоіодісаї Кеуієм"", монографічні огляди окремих місцевостей, в яких 
теж згідно з традицією Соціологічного Товариства переважають еконо- 
мічні фактори. Згадаємо тут огляд Геберта (В. Т. Нефбегі, ТБе Ізіапа ої 
Воїізб, 1925, Мо 4) студію про данське селянство, що дав Г. Р. МаппісБбе 
(ТБе гізе ої РДапізі реазапіку, 1927, ХоМе 1--2--3). Проблемами села 
займається С. Гарріс (Міз5 5. Нахтіз, ТЬе уйаєє сопіпипіїу ої АЇделу, 
1926, Мо 4); Бренфорд (А. поїе оп гигаї Зосіоіожду. Зм'іїгегапа, 1927, Мо 4). 
Ешлі (А. МУ. Азііеу, ТРє зосіа| огідіп ов Кагтег5 ої У/аіез, 1926, Ме 2) 
студіює питання про склад селянської верстви в Вельсі і констатує, що 
при переважній більшості фармерів селянського походження (що були 
синами фармерів), ся верства не дуже консервативна в своїм складі, бо 
з кожною генерацією вона тратить 25 відсотків корінних селян і їх місце 
заповнюється захожим елементом -- робітниками та людьми вільних про- 
фесій, а їх діти звичайно вже не лишаються на землі. 

Робітничим центрам присвячено статті Морріса (М/. Е. Могтіз, ТВе 
іпдизікіе5 ої Кеадіпя. А зиду іп гедіопа| демеїортепі, 1926, Ме 2--3) та 
Вілямса (|. БК. чут, ТБе іпНшапсе ої іогеіп пайопаїйез оп'їре Ше ої 
Фе реоріе ов Мегібук Туабі, 1926, Ме 2). Остання, дуже цінна студійка 


200 Критика, звідомлення, обговорення 


над морфологією копальняного центру з збірним населенням, дає дуже 
інтересний перегляд припливу і вростання у. місцеву кельтську людність 
(в сій місцевості ще Й тепер тридцять відсотків населення говорить 
велською мовою) виселенців з ріжних частин Велико-британії і з инших 
країв. Автор слідкує за витворенням ріжних відносин між поселенцями 
і ріжними степенями асиміляції припливової людности: цікаве помічення, 
що тимчасом як переселенці Англійці асимілюють національно і культурно 
місцеве населення і зливаються більш-менш з ним, Ірляндці ї Еспанці 
піддаються змінам дуже мало, залишаючись чужородним тілом. Певну ролю 
грала тут робоча експлоатація сих чужих елементів, що настроїла їх 
ворожо до місцевого вельсько-англійського елементу. Сі економічно-на- 
ціональні тертя не дають виробничому центрові об'єднати свою ріжно- 
народню людність і згладити її національну ворожнечу, що ще недавно 
вибухала збройними бійками і тільки під впливом професійної організації, 
яка забезпечує однакові умови праці всім народностям; вони втратили 
всю свою гоотроту. 

Соціологічні обслідування сього роду, звичайно продукт окремих анкет, 
проведених індивідуально або ученим гуртом, надають часописові особли- 
вої цінности, збагачують Його інтересними соціологічними фактами і на" 
віть цінними методичними вказівками. 

Катерина Грушевська. 


)00000005088800886:880868089308680)5095808008 333800638985066068Кх7883830993303635308866933866603030060З388066088033ЗоЗбЗабОЗОЗзобоЗаваЗаЗвЗвоЗаЗЗЗОЗаСобОЗЗзвоввовБоЗзевоЗвоваЗовзавов 
х 


Хроніка. 


Організації культурно-історичного досліду Всеукр. Академії Наук 
в 1921/8 році. Як було пояснено в попередніх звідомленнях, академічні 
комісії: ,Культурно-Їсторична" і ,Комісія Історичної Пісенности" разом 
з ,Кабінетом Примітивної Культури Науково-Дослідчої Катедри Історії 
України при Академії" з кінцем 1925 року утворили фактичну ,асоціяцію 
культурно-історичного досліду". Вона продовжує на Україні роботу, роз- 
почату в 1919 р. за кордоном ,Українським Соціологічним Інститутом" 
в сподіванню утворення такого наук.-дослід. інституту в Радян. Україні. 
Протягом 1927/8 року ся організація скріпилася новими силами: Комісія 
Їсторичної Пісенности дістала штатного співробітника, котрого була по- 
збавлена в 1925 році. З явилось хоч невеличке помешкання -- одна кім- 
ната в будинку Історичної Секції (вул. Короленка 35). Етнографічна 
Секція Краєзнавчого гуртка Київського Інституту Нар. Освіти, що яв- 
ляється просемінаром Кабінету Примітивної Культури, обіслала його мо- 
лодими силами: допущені до занять в Кабінеті, вони дали Асоціяції 
нову верству молодих робітників. 

Літом 1927 року голова комісій акад. М. Грушевський дістав обіцянку 
Нар. Ком. Освіти, що з осени війде в життя сей довго вичікуваний і 
обіцюваний науково-досл. Інститут, на котрий орієнтувався Кабінет При- 
мітивної Культури і вся Асоціяція; тому вона почала енергійно підго- 
товляти свою роботу до відповідного розгортання в Інституті. Але осінь 
поийшла і пройшла, Інститута не принесла, і виявилося, що на шляху 
його здійснення виникли несподівані труднощі. Науково-Дослідча Катедра, 
рахуючися з поступами в роботі й організації Кабінету постановила роз- 
горнути її в окремий відділ ,ГЇримітивної культури і народньої твор- 
чости" і клопотатися перед Укр. Наукою про збільшення його наукового 
персоналу. Сі клопотання не були безуспішні: ,Відділ Прим. Культури" 
має тепер чотирьох дійсних членів, уже затверджених, і чекає затвердження 
ще кількох. Клопочеться також про збільшення науково-операційних коштів 
(в році 1927/8 вони були дуже невеликі). А з кінцем академічного року 
1927/8 поновив заходи про перетворення Відділу в науково-дослідчий 
Інститут, як ту властиву форму, що може дати відповідне розгорнення 
роботі. В тій хвилі коли се звідомлення друкується, справа зістається 
ще неполагодженою: буде Інститут в р. 1928|9 чи ні. 

Доуга справа, що дуже хвилювала Асоціяцію -- се була справа видав- 
ництва ,Первісне Громадянство" -- органу Асоціяції. В 1926 р. він був 
прийнятий до видавничого плану Держ. Видавництва України і видавання 
його здавалося запевненим, але потім як вийшов вип. 1-- З річника 1926, 
і редакція підготовила до друку І випуск річника 1927 в серпні 1927 р., 
управа Держ. Видавництва відмовилася від його видання, вважаючи, що 
се видання як чисто наукове повинно виходити не коштом Держ. Видав- 
ництна, а, Укр. Науки. .Кілька місяців пройшло в даремних пере- 
говорах, і нарешті Секція, не бачучи иншого виходу, звернулася до Укр. 
Науки про спеціяльну дотацію на се видавництво. Укр. Наука з повною 
готовістю пішла на зустріч сьому проханню, але пройшло знов таки 
не мало часу, поки ся дотація була асигнована і можна було приступити 


202 Хроніка 


до друку річника 1927. Він вийшов через те з значним запізненням-- літом 
1928 р., і в розмірі дещо зменшенім проти проектованого: всі З випуски 
в одній книжці на 16 аркушів (зміст див. при кінці огляду). Але за те 
Ї випуск 1928 р. вийшов в жовтні того ж року, з невеликим запізненням. 

Такі були події що хвилювали ДАсоціяцію. Приємним фактом в її 
життю --- перша подоріж за кордон її члена -- керівниці Кабінету Примі- 
тивної Культури К. М. Грушевської. Вона пробула за кордоном півроку, 
оглянула етнологічні установи Парижа, Відня й Берліна, прослухала деякі 
курси, познайомилася з останніми методами збирацтва, завязала обмін 
виданнями з ріжними установами, придбала співробітників для органу 
Дсоціяції (звідомлення з сеї подорожи надруковано в УМ кн. ,України" 
за р. 1928, деякі помічення над напрямками й організацією етнологічного 
досліду з'являться в ,Первісному Громадянстві", 1928, вип. 2). Сей перший 
почин показав, як необхідні такі заграничні подорожі Й надалі для успіху 
праці. Але для сього потрібні кошти: нинішня подоріж відбулася власним 
коштом, але се можливе тільки виїмково.  . 

Культурно-історична комісія вела далі свою збирацьку й й дослід- 
ницьку роботу, висвітлюючи окремі питання соціяльної преїісторії України, - 
на підставі історичного, історично-літературного й фолькльорного мате- 
ріялу вияснюючи передісторичні форми соціяльних відносин. Матеріял 
збирався за спеціяльно виробленими анкетами. Робота йшла дуже жваво. 
Найкраще се показалось на головній темі сього року: вияснення вжи- 
вання голого тіла як магічного засобу в жіночім господарстві, і в звязку 
з ним-- висвітлення пережитків примітивного поділу господарства між 
чоловіком і жінкою. Керівниця Кабінету Примітивної Культури К. М. Гру- 
шевська виготовила дві анкети на сю тему: а) про поділ господарства 
між чоловіком і жінкою, б) вживання голого тіла як магічного засобу, і дала 
коментарій до сього в формі статті про негативну і позитивну магію жіно- 
чого роздягання як для відвернення ріжних небажаних явищ так і для збіль- 
шення продуктивної енергії господарства. Так освітлені анкети були зачи- 
тані й обговорені в засіданнях Асоціяції й поширені між її членами і 
кореспондентами і викликали відповідні помічення в сфері українських 
пережитків. Протягом кількох місяців скількість ілюстрацій зібраних 
дослідницею в друкованих джерелах була збільшена майже вдвічі анало- 
гічними поміченнями з сучасного життя, і авторка мала змогу дати в 
новій редакції вже справжню студію про первісний поділ господарства 
між чоловіком і жінкою і погляд на жінку як продуцентку життя і веге- 
таційної сили-- споживних рослин. Так з'явилася за поміччю етногра- 
фічного матеріялу Асоціяції неуково зібраного власним апаратом поважна 
і цінна самостійна студія з сфери примітивної соціології, що кидає світло 
на певну ділянку також і української соціяльної преїсторії. Цікавий доказ 
доцільної постановки збирацтва в нашій Асоціяції - - прихильно одмічений 
одним з найбільш глибоких і тонких дослідників пережитків примітив- 
ного життя-- проф. Леві-Брюлем. 

Низка инших анкет була також-- почасти підготовлена і обговорена, 
почасти остаточно виготовлена Й заведена до практичного вжитку серед 
співробітників та кореспондентів Асоціяції: Поо організацію поколінних 
верств, чоловічих і жіночих (Ф. Я. Савченка). Про ролю колективу у 
випадку смерти його члена (В. С. Денисенка). Про родини, весілля і похо- 
рон (В. Г. Кравченка). Про хліборобську магію і культ хліба (Л. П. Шевченко). 

Дослідження давніх соціяльних взаємовідносин за поміччю сих анкет 
і студій поступало дуже помітно. Збільшалися кадри дослідників-вихо- 
ванців Кабінету Примітивної Культури і кореспондентів Асоціяції, що за 
сими анкетами, працями і вказівками вчилися досліду соціяльної преїсторії. 


Хроніка 203 


ас оо - о що РО Уч зо юн и а 0 0 а 0 -- , щино панааютьст 
о о що о - - 


Комісія історичної пісенности блискучо проявила себе сього року 
виданням першого тому корпусу українських народніх дум спорядженого 
К. М. Грушевською - він вийшов в осени 1927 року і був оцінений як 
одно з найбільших придбань української фолькльористики 1), Велика вступна 
розвідка про збирання і видавання думової поезії від початків ХІХ в. 
висунула цілий ряд інтересних питань з сфери методології її досліду, 
і ми стоїмо мабуть перед новим оживленням і поглибленням дослідження 
не тільки думової, але і взагалі народньої української поезії. Так Ф. М. Ко- 
лесса, один з найбільш авторитетних членів Асоціяції, енергійно занявся 
в звязку з сим дослідом речитативних форм, наверствовань в народній 
українській поезії надр. в ,Перв. Громадянстві", 1927. К. В. Квітка працює 
над історією народньої музики Й ритмики. Ф. Я. Савченко відбув весною 
1928 довгу подоріж до Ленінграда і Москви, розшукуючи старі збірки 
пісень, і зробив чимало інтересних знахідок, які кидають яскраве світло 
на історію нашого збирацтва, і т. д. Належить сильно пожалувати, що 
нашим співробітникам не дано було взяти участи в черговім конгресі 
народнього мистецтва, що відбувався в жовтні 1928 р. в Празі, щоб про- 
демонструвати власні досягнення і тісніше увязатися з міжнародньою 
роботою на сім полі. Клопотання про дозвіл, внесені ще з весни 1928 р., 
зісталися без наслідків. Тим часом велика хвиля відновленого інтересу 
до народнього мистецтва -- особливо до народньої музики, що виявляється 
в широких кругах селянства, робітництва і робочої інтелігенції, вимагає 
досвідченого, наукового проводу. Серед молодняка, що гуртується коло 
Асоціяції, яскраво помічається інтерес і бажання проводу в сім напрямі 
(див. звістку про етнографічний концерт 28 травня в , Україні" 1928, 
кн. М). Йому треба дати відповідні директиви, наукове обгрунтування в 
увязці з історично-культурним дослідом. 

Дослідження професійних носіїв - - старців продовжувалося в сім році 
дуже енергійно і виявлялося в кількох цікавих доповідях на зборах 
Асоціяції. 

Кабінет примітивної культури (з початком 1928 р. розгорнений в 
»Відділ Поимітивної Культури і Народньої Творчости Науково-Дослідчої 
Катедри Історії України?) енергійно продовжував збирацьку і дослідницьку 
роботу над пережитками примітивного мишлення і обрядовости в україн- 
ськім побуті і фолькльорі, в звязку з новішими дослідами примітивного 
громадянства і культури. К. М. Грушевська, керівниця Кабінету, головно 
слідила за світовою літературою про примітивний світ, К. О. Копержин- 
ський - за наралелями слов'янськими, К. Т. Шітепа-- за літературою 
історії релігій та відбиттями релігійного синкретизму в українськім сві- 
тогляді. Закордонна подоріж К. М. Грушевської дала їй можливість 
ознайомитися з літературою останніх літ неприступною у нас. Комплекту- 
вання літератури являється необхідною передумовою дальшого поступу 
роботи, але воно залежить не тільки від асігнувань коштів, але і від 
ліцензій на переводи їх за кордон, в оплату книгарням; останніми часами 
сі переводи обставлено незвичайно трудними формальностями і се незви- 
чайно утруднює користання з світової літератури. 

Інтереси науки в сім пункті повинні бути прийняті до більшої уваги. 
Також безпосередній обмін з закордонними установами повинен бути 
поставлений в кращі умови. Вже на київськім пленумі Укр. Науки в січні 
1926: р. було обіцяно, що сей обмін буде вестися не через всесоюзний 
ВОКС (товариство культурного звязку), а через окремий український, що 


Р 


1) Треба одмітити особливо велику, на 60 стор. критичну студію акад. В. М. Пе- 
ретца з МІ кв. ,Етнографічного Вісника", що поруч дуже високої оцінки корпусу дум, 
дає цінні текстуальні доповнення і варті уваги гадки щодо досліду думового епосу. 


204 Хроніка 


ат ча 0 -- а аю з 





о о ша ци м що я ж ян - 


буде заснований в Харкові; але справа загаялась. 1927 р. київська секція 
наукових робітників нагадувала сю справу харківському центрові, і вка- 
зувала на необхідність поруч харківського звязкового бюро організувати 
таке ж бюро в Київі. Одначе справа ся досі не посунулась, і київські 
наукові устанбви терплять від того незвичайно, а Асоціяція культурно- 
історичного досліду -- між найбільше покривдженими цим станом річей. 

Головними досягненнями праці на сім полі були студії К. М. Грушев- 
ської про жіночу господарчу магію, згадані вище, і К. О. Копержинського 
про господарчі сезони й поняття часу у Слов'ян- як вступ до досліду 
зимового обрядового українського циклю в порівнянню з обрядовістю 
инших слов'янських народів (перший розділ -- огляд літератури в. , Перв. 
Гром.Є, 1927, дальші частини в р. 1928), 

Всього Асоціяція в 19273 році відбула 16 засідань і на них заслухала 
і обговорила 46 доповідей; заголовки важніших були вказані в звідом- 
ленні Відділу Поиміт. Культури Н.-д. Катедри історії України (, Україна", 
1928, кн. ГУ, с. 159) і тут їх нє будемо повторяти. 

Археографічна експедиція катедри історії Українн ВУАН. Робота 
в московських архівах та книгозбірнях, розпочата Катедрою Історії 
України 1926 року (див. ,Україна", 1927 р. Мо 1--2, с.с. 218--221), 
продовжувалась досить енергійно і в 1927/8 акад. році, не вважаючи на 
ріжні несприятливі умови, особливо докучну недостачу скільки небудь 
можливого для занять приміщення (заходи в сій справі Історичної Секції 
Укр. Академії Наук перед РадНарКомом, НарКомОс'ом і Повпредством 
України не дали досі ніяких наслідків). Роботу в головнім проваджено 
в попередніх напрямках. Закінчивши на весні 1927 р. вибирання мате- 
ріялів у додаток до виданих раніш і видрукованих старими виданнями за 
1650-- 1657 р.р. експедиція з літа 1927 р. перейшла до вибирання та реєст- 
рації додатків до існуючих друкованих джерел за р.р. 1657 -- 1667, ц. т. 
від смерти Б. Хмельницького до Андрусівської угоди й розділу України. 

На 1.М1Ї.1928 року роботу цю в головному закінчено; потрібні допов- 
нення і перегляд пропущенних другорядних матеріялів буде провадитися 
далі паралельно з обробленням матеріялів для дальших років, починаючи 
з 1668 і кінчаючи р. 1679, ц. т. тим роком, на якому перервалося видання 
»Актов Южной и Западной Россій". До оброблення цих років експе- 
диція почасти вже приступила (див. нижче), а рішуче приступає з осени 
6. р. Праця експедиції зосереджувалась переважно в т. зв. Древлехра- 
нилищі Московського Центрального Історичного Архіву. 

Протягом 1927 -- 28 р. брали участь у роботі археографічної експе- 
диції співробітники Історичної Секції ВУАН: В. Д. Юркевич, В. С. Євфи- 
мовський, А. Г. Єршов (що провадили цю роботу й 1926 р.), М.Н. Пет- 
ровський, П. Ї. Нечипоренко, С. В. Глушко (які пристали до роботи 
протягом 1927 -- 28 р.); в останніх місяцях приступила до праці також 
практикантка К. Ї. Мазуренко. Головні наслідки роботи учасників експе- 
диції в ріжних архівних фондах Древлехранилища можна коротко схарак- 
теризувати в таких рисах. | 

Розроблення матеріялів Розрядного Приказу провадили головним чином 
В. С. Євфимовський (що працював у Древлехранилищі майже цілий рік 
з невеликими перервами), М. Н. Петровський (працював один місяць 
1927 р.), А. Г. Єршов (теж один місяць 1927 р.) і П. І. Нечипоренко 
(працював на протязі 4 місяців: Х1.1927 -- ІЇ.1928). Матеріялигріжних столів 
Розрядного Приказу містять у собі велику силу документів, що дають 
істотні доповнення до відомих досі джерел Руїни, а иноді зовсім по ин- 
шому освітлюють ріжні важливі події цієї бурхливої доби. Особливо 
багатий у цьому відношенні є Білгородський стіл Розряду. З Білгород- 


Хроніка 205 


як що - ци ж 0 ет аа о на т ж и о м за нн а о - 


ського столу опрацьовано 47 стовпців за р.р. 1657--1667 (загальним 
числом більше 15.000 аркушів). Значна частина цих стовпців торкаються 
виключно тогочасних подій на Україні; при чому серед Білгородських 
стовпців єсть Кілька таких, що раніш належали до Малоросійського При- 
казу, і тільки помилково зараховані до Білгородського столу (при розборці 
справ Моск. Мін. Юст. в 1830-х р.р.). Опрацьовані матеріяли Білгород- 
ського столу дають у першу чергу надзьичайно багато нових відомостей 
про боротьбу партій та військові події на Україні і про складні полі- 
тичні відносини тих часів. 

Найдокладніше висвітлено в цих матеріялах, звичайно, політику мос- 
ковського уряду щодо України, його плани та наміри Й відношення до 
тодішніх подій та головних учасників боротьби, починаючи від Ів. Вигов- 
ського, М. Пушкаря та Я. Барабаша й кінчаючи яскравими фігурами 
Ів. Брюховецького й П. Дорошенка. Значно менші кількістю, але не менш 
важливі ті матеріяли, які дають Білгородські стовпці для історії внутріш- 
нього життя України тих часів: участь у боротьбі ріжних клас населення, 
його настрої й заворушення, економічне становище, адміністративний 
устрій, життя Запоріжжя та його роля в сучасній боротьбі, докладні 
відомості про мало відому до цього часу діяльність московських воєвод 
на Україні, перепис населення 1666 р. та збірання грошових і хлібних 
податків на підставі цього перепису. Ріжні моменти життя України освіт- 
лено не тільки в документах московського походження, а що важніше - - 
в багатому листуванні самих українських діячів ріжної орієнтації Й ріжних 
рангів; серед цих новознайдених листів нараховуються десятки оригіналів, 
що повинні ввійти в майбутній у»український дипломаторій". 

Матеріяли иншіх столів Розрядного Приказу дають менше відомостей 
для історії Руїни в порівнянні з Білгородським; до того ж матеріял цей 
за невеликими вийнятками уривковий, несистематичний. Тільки в Приказ- 
ному столі знайдено компактнішу масу дуже цікавих одписок кн. О. М. Тру- 
бецького, що перебував майже весь 1659 рік на Україні, виконуючи 
важливі доручення московського уряду. 

Стовпці Московського столу за виучувані часи (зокрема Й матеріяли 
про події на Україні) видано здебільшого в ,Актах Моск. Госуд.", але 
при цьому дуже важливі українські листи видруковано чомусь не з ори- 
гіналів, що переховуються в цих же стовпцях, а з попсованих москов- 
ських копій, до того з численними помилками. Тому довелося де-які 
листи скопіючати з оригиналів (напр., листи Ю. Хмельницького з Чуд- 
нівського походу 1660 р.). 

В стовпцях т. 3в. ,разньх столов": Розряду використано матеріяли 
низки посольств Я. Сомка до Москви влітку 1662 р. з великою кількістю 
відомостей про тодішнє становище на Україні. 

Детальна перевірка стовпців Малоросійського Приказу за 1657 -- 67 р.р., 
переведена В. С. Євфимовським, дала чимало нових несподіваних знахідок 

цьому важливому фонді, з якого так багато черпали видавці ,Актов 
ЇОжной и Западной Россій". Не кажучи про виявлені в цьому фонді 
окремі, иноді дуже важливі, документи, одзначимо з більших комплексів 
незвичайно багатий матеріял, що торкається особи й діяльности мало 
відомого до цього часу конкурента Їв. Виговського -- наказного гетьмана 
Ів. Безпалого (папери вісьми посольств Безпалого до царя кінця 1658 -- 
59 р.р.). Політика й манєри цього прибічника Москви дуже нагадують 
пізніше поводження ,фраба і підніжка" московського Ів. Брюховецького. 
В цих же матеріялах Ів. Безпалого містяться десятки невідомих досі 
»прелесних універсалів" Їв. Виговського та його прибічників (Г. Гуля- 
ницького, Г. Лісницького, П. і Г. Дорошенків т. и.). 


.206 Хроніка 


Обслідування В. Д. Юркевичем стовпців Сибірського Приказу, що 
потрапили сюди з Приказу Малоросійського, трохи не закінчено. З них 
опрацьовано тільки матеріяли кількох посольств з України до Москви, 
відомих досі лише у витягах чи Й зовсім невідомих (напр. посольство 
Гр. Старкова до Їв. Виговського на початку 1659 р.). 

Матеріяли Посольського Приказу обробляли переважно В. Д. Юркевич, 
А. Г. Єршов та С. В. Глушко. 

В. Д. Юркевич відбув дві подорожі до Москви в ЇХ-- ХІ. 1927 
і в М -- МІ.1928 р.; на протязі 4-х місяців довелося переглянути і обро- 
бити коло 160 архівних одиниць (стовпців і книжок), переважно із складу 
Польських справ Посольського Приказу. Використані матеріяли містять 
крім численних відомостей військового характеру (звичайний зміст того- 
часного листування прикордонних воєвод) ще значний матеріял і для 
історії внутрішніх суспільно-економічних відносин «(листування воевод-- 
адміністраторів) і масової реакції селянської і міської людности на події 
політичного характеру (особливо за бурхливих часів гетьманування Ви- 
говського). Зміна настроїв і поводження козацьких мас і старшинських 
верхів і політика московського уряду щодо тих і других, освітлюється 
новими подробицями і окремими офіційними документами і приватніми 
листами. Дальші роки дали переважно дипломатичний матеріял. Вдалося 
реєструвати велику серію листування українського посольства на чолі 

. Золотаренком на Борисівській конференції 1660 р. Особливу увагу 
довалося присвятити московсько-польським зносинам щодо України і по- 
ступовому розвитку планів розподілу України і союзу обох держав проти 
турськофільських самостійницьких течій, планів, що, як відомо, намітилися 
яскраво ще р. 1662 (особливо цікаве листування відомого О. Л. Ордина- 
Нащекина з царем). Щодо дрібніших матеріялів, то можна зазначити як 
цікавіші нові відомості про події, звязані зі смертю Їв. Виговського 
ії Ю. Немирича та їх листи. Дуже цікава записка одного з Немиричів про 
проект угоди між Україною (, Військом Запорозьким") і Туреччиною про 
плавбу на Чорному морі і чорноморську торгівлю, що має характер 
державного акту, складеного на засадах повної рівноправности обох сторін. 

Поруч з Польськими справами частину уваги В. Д. Ю»юкевич при- 
святив також иншим фондам Посольського Приказу: справам Кримським, 
Молдавським, Венгерським, почасти ,Приказним". З цікавіших дрібниць 
можна згадати тут листи до царя вдови Тимоша Хмельницького Розанди 
з 1660 і 1664 р.р. 

А. Г. Єршов систематично обслідував Кримські та Турські справи 
Посольського Приказу за 1658 -- 1669 р.р. Кримські справи дали матеріял 
менше значний ніж инші Посольські фонди і в більшості фрагментарний, 
але все-таки досить цікавий, З цього матеріялу можна відзначити цікаві 
дані, досі невідомі, про зносини Їв. Виговського з ханом і султаном 
1657--58 р.р. про Конотопську поразку Московського війська, про 
обрання на гетьмана ГП. Тетері т. и. Турські справи за ці ж роки дали 
зовсім мало матеріялу, але серед нього зустрілися відомості надзвичайної 
ваги и цікавости про дипломатичні зносини Їв. Виговського з султаном 
р. 1659, які по новому освітлюють українську політику тих часів. 

С. В. Глушко, що приєднався до роботи експедиції в останній місяць 
роботи, розпочав оброблення дальших років, починаючи з 1667 і в першу 
чергу перевірив фонд Малоросійських справ Посольського Приказу, в значній 
мірі вже виданий в ,Актах Южной и Западной Россін",;хоч не завсіди 
повно і цілком бездоганно, як показала ця перевірка. 

Одночасово йшли підготовчі роботи до видання автентичних універсалів 
Б. Хмельницького, яко першого тому ,українського дипломаторія", згідно 


Хроніка 207 | 


з планом наміченим Археографічною Комісією УАН. В. С. Євфимовський 
склав повного реєстра всіх відомих з попередніх друкованих джерел 
і знайдених за останні роки в архівосховишах СРСР та закордоном уні- 
версалів Б. Хмельницького з точним означенням їх автентичности, місця 
переховування, попередніх публікацій т. и. (останній реєстр цих універ- 
салів в додатку до студії д-ра Ів. К рипякевича - - Львів. Зап., т. 147-- 
на жаль далеко неповний). Окремо складено аналогічний реєстр листів 
Б. Хмельницького державно-дипломатичного характеру (листи до короля, 
польських панів, до царя, московських бояр і воєвод т. и.). Заходи для 
вияснення технічних умов палеографічних археографічних дипломатарних 
видань в друкарнях та фототипіях Київа й Москви показали технічну 
можливість приступити до згаданого видання. 


рима 


Володимир Євфимовський та Віктор Юркевич. 


кит 


сема ву о вань м 


Двадцятиліття засновання ,Українського Наукевого Товариства 
в Київі" та його видавництва. Завдяки революції 1905 р. українська 
інтелігенція одержала змогу сповнити свою давню мрію -- утворити 
в своїм київськім осередку постійну наукову авдиторію, дати змогу чути 
український виклад наукових тем, пересвідчатися в здібності української 
мови бути знаряддям вищих культурних функцій, в наявності української 
наукової роботи й інтересу до неї серед громадянства. Се було здійснене 
заснованням , Українського Наукового Товариства в Київі", першої наукової 
установи на Наддніпрянській Україні. Установчі збори його відбулися 
29 квітня 1907 року. В осени того ж року організувались його секції: 
історична й філологічна. 14 листопаду того ж року було ухвалене Його 
видавництво. Перша книжка ,З» писок Українського Наукового Товари- 
ства в Київі" вийшла під літо 1908 року. Се була подія незвичайно важна 
в розвою українського наукового життя: українське громадянство мало 
змогу задокументувати те, чого Йому відмовив тридцять літ перед тим 
ганебної памяти царський указ 1876 року. 

Історична Секція постановила відзначити сю важну дату національ- 
ного розвою урочистим прилюдним засіданням 25 листопаду с. р. Невва- 
жаючи на те що повідомлення про се були розіслані тільки перед кіль- 
кома днями, цілий ряд визначних українських діячив і установ відізва- 
лися на сю памятну пригадку великого моменту. 


Наведемо деякі з сих привітань: 


му! 

Львів. Історичній Секції УАН й великому провідникові її наукової праці академи- 
кові Грушевському пересилає з нагоди двадиятиліття ,Звписок" сердечні побажання 
Наукове Товариство імени Шевченка. Студинський. Цегельський. |; 


Харків. Харківська Катедра Історії України щиро вітає Українське Наукове Това- 
риство. 


Пориветствую Секцию двадиатилетиєм ,зЗаписок Украйнского Наукового Товариства" 
р р у Р 
Проф. Бузескул (Дійсний член Української Академії Наук). ні 


В'таю: свовчасну згадку про діяльність Наукового Товариства. Вітаю його піонерів 
та діячів що поклали історичні підвалини розвитку української науки. Проф. Яната. 


м лаги ро аа с 0 аб аг з «МІДІ ОО ЧНІ, ану 85 ЛМР ць мг У НО СО вь ль ЛЬ М 0 цій з а коор Ин ШИ мл М М М Ма вона ньо МІОМИ 0. МТ 


Історична Секція Української Академії Наук, кол. к. Історична Секція Українського 
Наукового Товариства, Київ, вул. Короленка 35. Шлю палке привітання Історичній Секпії 
в день Її двад'ятилітнього ювілею існування. Історична Секція, розпочавши своє існу- 
вання й велику роботу в період найлютішої реькції та національного гніту Українського 
Народу російським самодержавним абсолютизмом, була вчителькою національного життя 


208 


ж а м вою жо мае ос ни жали жо 


Хроніка 


ож 0 ен т т о - зжовкжнн ою 


Українського Народу й на підставі даних його минулого вказувала шлях до майбутнього 


42 


повного національного Й соціяльного визволення. Др. Михайло ФР. Мельник, науковий 
співробітник. 


Бердичів. Вітаємо ювілей Українського Наукового Товариства в Київі. Бажаємо 
і надалі продовження корисної праці. Бердичівська Округова Бібліотека. 


Вінниця. До Історичної Секції при Всеукраїнській Академії Наук. Вінницька Філія 
Всенародньої Бібліотеки ВУАН, Кабінет виучування Поділля та спів робітники цих установ 
щиро вітають І:торичну Секдцію, наступницю Українського Наукувого Товаосиства, а також 
голову Секції акад Грушевського, яко основника Товариства, з нагоди 20 річчя наукової 
історичної роботи Товариства. Бажаємо Секції й надалі продовжувати свою неоцінну 
високонаукову діяльність над вивченням історії України. Директор Філії (підпис) Співро- 
бітники (шість підписів). 


Дніпропетровське. Дніпропетровська Секція Наукових Робітників з приводу 20-річ- 
ної діяльности вітає Історичну Секцію Наукового Товариства, висловлює надію й по- 


бажання продовжувати цінну працю в галузі дослідження історії суспільства. Бюро Секції 
Наукових Робітників. 


Щиро вітавмо з ювілеєм Наукового Товариства. Голова Дніпропетровського Науко- 
вого Товариства Пархоменко. 


Житомир. Волинський Державний Музей вітає Секцію з нагоди двадцятиліття ,За- 
писок". 


Ізюм. Ізюмський Музей приносить палкі побажання плодотворчої діяльности на 
користь науки та людськости на довгі роки. Директор Музею (підпис). Секретар (підпис). 


Ленінград. У день коли Товариство святкує двадцятиліття своїх ,Записок" вітаю 
старих товаришів, згадуючи як приязно та одностайно працювали ми на користь україн- 
ської науки. Колишній голова філологічної Секції й редактор , Записок". Академик Перети; 


І! . . 
Полтава. Полтавське Наукове Товариство вітає Історичну Секцію ВУАН з нагоди 
20 літнього ювілею Записок кол. Українського Наукового Товариства в Київі. 


Полтавська Секція Наукових Робітників щиро вітає 20- річний ювілей Записок. 
Голова Декало. 


"Херсон. Херсонська Державна Книгозбірня вітає Історичну Секцію, бажав зростати на 
користь української соціялістичної культури. Директор Семенів. 


Чернигіз. Відзначаючи культурну вагу Записок Чернигівський Державний Музей 
вітає Історичну Секцію з Ювілеєм. Вайнштєейн. 


Київ. Сердечно вітаю свято дорогого нам всім Українського Наукового Товариства 
в Київі, що утворило організовану наукову роботу на Україні для користи і світлого 
майбутнього Українського Народу та його культури. Микола Левитський. 


Нехай розквітчується й буйно цвіте Українська Академія Наук й Вельми 
шановні працьовники. Студенти. 


. Вельмиповажаний Михайло Сергієвичу! 


В час великого суму в Західній Україні, що стогоном віддається по всій Радянській 
Україні, в час, коли там пригнічуються останні прояви українського культурного зма- 
гання, коли там польська державність торкнулась найсвятішого для людини права - свят- 
кувати дні своєї радости, доводигься нам святкувати одне з світлих свят нашого україн- 
ського відродження -- ювілей славного наукового товариства в Київі. 


І як не тяжко святкувати, коли серце крає біль від Західньо-Української рани, коли 
мозок шукав винагороди за розчавлене шляхетним чоботом поривання наших братів мати 
людські права -- розум, що перемагає чуття. доводить, що це свято, свято двадцягиріччя 
засновання й корисної праці Київського Наукового Товариства повинно відбутися. . 


Хроніка 209 


ана чо -о-о- ооо жна т а т шо аю о пана аю п а я ен тат а 
о т аа 004 и 0 нота 


Воно потрібно нам для того, щоб розподілити ту високу культурну працю, що пра- 
чор її досі високо тримала рука наших західніх братів, для якої там, на лоні капіталі- 
«тичної Польщі, тепер немає місця, розподілити її і виконати, бо ми маємо змогу прийти 
на допомогу робітникам Західньої України в тяжку хвилину їх життя, їх ЛлИХОдіття. 

Воно потрібне нам для того, щоб на руїну Галичини відповісти міцною організацією 
наших Радянських сил, бо безхмарний хід розвитку нашої культури в умовах Радянської 
дійсности збентежено яскравим виявом того, що ворог культурного відродження україн- 
ських працюючих мас -- російський царизм не згинув, а найшов собі гідного нащадка 
з особі шляхетного уряду Польщі, що цей ворог живе і діє та намагається перешкоджати 


нам в нашому розвиткові. 

Дозвольте, високоповажаний Михайле Сергієвичу, сердечно привітати Вас тут серед 
нас, як заслужену, невсипучу, могутню енергію, що 35 років тому підготовувала куль- 
турне відродження Галичини, а 20 -- інтенсифікувала відродження Наддніпрянщини. 

Дозвольте в цю велику історичну годину, окинувши оком Вашу плідну роботу що- 
до утворення Наддністрянського та, Наддніпрянського центрів української науки за 
царизму привітати її, як ланку того ланцюга нашого відродження, що уквітчується нині 


країнською Академівю Наук. 
Дозвольте побажати Вам і Секції Київського Наукового Товариства і надалі продовжити 


свою високоцінну роботу по дослідженню України ва користь трудящих У.С.Р.Р. і в цершу 
чергу. взяти привід щодо розподілу галицького шмата роботи в часи лихоліття в Західній 
країні. | 

Всеукраїнський Державний Культурно-Їсторичний Заповідник та Музейний Городок 
в ньому, цей молодий паросток радянської української культури, низько хилить чоло 
перед Вашими і Наукового Товариства історичними заслугами і бажає Вам і Секції інтен- 
сивної праці на багато літ. М. Київ, Всеукраїнський Музейний Городок. 25 листопада 
1928 року. П. Курінний, І. Мораіїлевський, В. Шугаєвський, П. Попов, /в. Мандзюк, 
М. Касперович, М. Новицька, Ів. Олексівв, Кость Кржеминський, Ол. Якубський, 


К. Мощценко. 


Програма засідання зложилася з таких доповідів (вони будуть надру- 
ковані в наступній книзі , України"): 

1. Акад. М. С. Грушевський: 20-ліття Українського Наукового 
Товариства. 

2. В. І. Щербина» Спроби організації наукової історичної праці 
в Київі у першій половині ХІХ ст. 

3. Ф. Я. Савченко: Українське науково-культурне визначення 


1850 -- 1870-х рр. 


4, І. П. Житецький: Заходи коло організації Історичного Товари- 
ства в Київі в 1870-х рр. 

5. О., Ю. Гермайзе: Засновання Київського Українського Науко- 
вого Товариства на тлі наукового життя Наддніпрянської України. 

6. О. Г. Черняхівський: Медична Секція Наукового Товариства. 

7. В.В. Різниченко: Природнича Секція Наукового Товариства. 

Акад. Грушевський, після свого слова нагадав перший склад Товари- 
ства, 1907--8 року, прочитав спис 30 тодішніх членів і закликав при- 
сутніх вшанувати пам'ять одшедщих (портрети сих померлих діячів Това- 
риства прикрашали залю, разом з колєкцією видань Товариства, 1908--1921).: 

Після доповідів участниця перших установчих зборів Укр. Наукового 
Товариства Олена Пчілка (Ольга Петровна Косачева) взяла слово, щоб 
відзначити яке величезне значіння для українського громадянства мало 
засновання сього Товариства, і як його представники, устами Миколи 
Витальєвича Лисенка, палко висловляли бажання, щоб воно набрало ви- 
разно-національного українського характеру, не прикриваючи своїх націо- 
нальних завдань ,общерусскими" покривками. Потім зачиталися приві- 
тання, що закінчилися теплою овацією на адресу колишнього голови 
Товариства акад. М. Грушевського, і після сього один з старших пред- 
ставників зібраного громадянства Мик. Вас. Левицький попросив слова, 
щоб прилучити голос присутніх до надісланих привітань: висловити живо 
пам'ятні почуття радости, якими наповнило українське громадянство засно- 
вання Наукового Товариства і взятий ним ясний і твердий науковий 


,Укоаїна", кн. 6.-14. 
ч 


210 | Хроніка 


шо г да - і Ди 


і громадський курс. Після того голова Секції акад. М. Грушевський закін- 
чив засідання такою промовою 1): 

» Дорогі Товариші! Мабуть всі ви відгадуєте, що мусить бути темою: 
мого кінцевого слова. Ся нота пролунала вже в ріжних привітаннях, і ми 
розуміється не могли б розійтися з нинішнього засідання, не спинившися 
на тім, що всіх нас бентежить, - на страшних подіях, що сталися недавно 
в Західній Україні і збіглися (з давнозадуманими ювілейними святами 
нашого співробітництва з нею. 

з Через всі сьогодняшні наші згадки проходила як постійний мотив, 
пам'ять про братерське співробітництво Наддніпрянської і Наддністрян- 
ської України, - сю характеристичну рису нашої історії, котрою підтри- 
мувало і рятувало себе українське громадянство в тяжкі моменти свого: 
життя. 1873 року заходами й засобами обох частин України заложено: 
було у Львові Товариство ім. Шевченка, як необхідний резерв против 
передбачених репресій дарського уряду против українського руху. Сей 
акт себе вповні виправдав, і Товариство ім. Шевченка, перетворене на 
початку 1890-х років в ,Наукове" і реорганізоване на взір академії наук, 
дійсно стало першою фактичною українською академією наук, хоч і без 
титулу; воно було признане в сій ролі науковим світом і стало великим 
стимулом і маніфестацією української науки. Коли революція 1905 року: 
відкрила можливості "організації наукової роботи в старім українськім 
центрі-- Київі, знов таки силами обох частин України, за моральною 
й матеріяльною підтримкою галицьких наших братів з Наукового Това-- 
риства ім. Шевченка організувалося , Українське Наукове Товариство", 
що мало приготовити грунт для нинішньої Всеукраїнської Академії. Тому 
ми мали в своїх намірах відсвяткувати сеї осени юбілей голови Львів- 
ського Товариства, далі юбілей засновання Київського Товариства, потім - - 
вихід 150-ї книги Записок Львівського Товариства, що припало на 52-ті 
роковини його засновання, а в перспективі--юбілей Академії. Але тут 
прийшли страшні події в Західній Україні і закаламутили наще ра- 
дісне свято. 

"Дорогі товариші! Ми все ще мало знаємо, що сталося в Західній 
Україні. Українські газети Галичини про львівські події можуть передру- 
ковувати тільки повідомлення газет польських. Більше того, коли в Відні 
відбулося віче протесту віденських Українців, ні одна віденська газета 
не згодилася надрукувати звідомлення про нього, ні тих відомостей про- 
львівські події, що на нім були проголошені. Як бачите--на українське 
життя Західньої України наступає не сама тільки Польща, вона має за 
собою західне-европейський буржуазний світ. Він помагає їй нищити За- 
хідню Україну, за те що та тягне до Радянської України, солідаризується 
з нашою Фобітниче-селянською Україною, являється її передовим постом 
на Заході! 

»Що ж діялося у Львові? Дозвольте мені прочитати уривок з одного 
листа одержаного сими днями: ,На самого 1-го вдерлося коло 4000 сту- 
дентів до Академічного Дому і знищили у вандальський спосіб сутерени: 
та партер, де знаходилася харчівня з харчовими припасами, кухня і льо- 
калі ріжних українських товариств з їхніми бібліотеками. Ми другого дня. 
оглядали те все -- і такої руїни я навіть в часі війни нігде не бачив: досить 
сказати, що всі рами з вікон повиривано і поломлено, кухню розбито 
джаганами, не лишаючи каменя на камені. Книжки порозривано і полито 
сільним квасом, образи малярської виставки, що тоді уладилась, порізано: 
на шкаматтє. Відтак прийшла поліція і вдерлася на І і І поверх, де під 


00 





1) Короткий зміст її був поданий в ,Пролетарській Правді" за 27 листопада. 


Хроніка 211 


лежання о а о в а по аа 





позором ревізії здемолювала урядження мешкальних кімнат студентів. 
В час штурму польських студентів на Академічний Дім військо з сусід- 
ньої цитаделі ще зі свого боку острілювало будинок. Опісля студенти 
пішли на Руську вулицю (стару українську дільницю Львова), вдерлися 
до каміниці », Просвіти" і т, д. 

» Такий був фінал усіх польських балачок про забезлечення розвитку 
української культури поза межами Радянської України. Говорилося про фун- 
дацію Українського Університету, Українського Дослідчого Інституту і т. д., 
а закінчилися сі балачки розгромом українського студентського гнізда, 
т. зв. » Академічного Дому". Може не всі присутні знають історію сього 
Дому. Коли українські львівські студенти в боротьбі за свої права на 
львівськім університеті (що мав бути утраквистичним українсько-польським, 
а не виключно польським, яким його зробили в 1880--90-х роках Поляки) 
вчинили сецесію протесту, а вернувшися до Львову опинилися під бой- 
котом Поляків, тоді на мій заклик Наддніпрянська Україна пожертвувала 
коло 15'тисяч карбованців на сю мету, друге стільки доложили галицькі 
Українці і Наукове Товариство ім. Шевченка, і так р. 1903--4 збудовано 
сей дім для мешкання українських студентів і для приміщення студен- 
ських гуртків і товариств, -- як дарунок обох частин України українському 
студентству. Ї от дізнаємося, що перший удар польських погромників упав 
на се студентське огнище, в таких лютих формах. Не первина йому були 
погроми, багато біди зазнало воно в 1914 р. від царського війська, але 
тодішні Його втрати були нічим перед тими, що зазнав він тепер від 
»цвіту польської інтелігенції" 

»В таких страшних умовах приходиться жити Західній Україні. Ціла 
третина нашої землі перебуває в тяжких умовах окупації польської, ру- 
мунської, чесько-словацької. Гідна подиву героїчна витрівалість тих, що 
не вважаючи на тяжкі обставини дбають про заховання культурних здо- 
бутків, продовження українського культурного життя в сих тяжких умовах. 
Наші найгарячіші привітання летять сьогодні з великого українського 
культурного центру нашої Радянської Республіки, де твориться нове 
українське життя. Ми знаємо, що наші закордонні брати, що стогнуть 
під тяжким окупаційним ярмом, підпадають всяким переслідуванням, репре- 
сіям і інсінуаціям за свою національну солідарність, за їх почуття одности 
з нами, за те що вони не хочуть вирікатися свого звязку з Робітничо- 
Селянською Україною. 

»Ми розуміємо, що не вважаючи на весь національний героїзм Захід- 
ньої України там в таких обставинах культурне життя не може Йти на- 
перед--вся енергія Йде на консервовання здобутого в кращих часах і 
засвоєння того що здобувається нині на полі національної культури 
в Україні Радянській. Тому мусимо напружити свої сили, щоб працювати 
за себе і за них, для себе і для них. Я певен, що сі страшні 
вісті, що приходять з Західньої України, окрилять енергію тутешніх 
робітниківі 

"Моїм останнім словом мусить бути пригадка про сю матеріяльну 
поміч, котрої чекають від нас у сій хвилі політвязні Західньої України. 
Дле ціле наше засідання, присвячене споминам про славне співробітництво 
Західньої і Великої України на ниві українського національного життя, 
культури і науки, мусить послужити за заклик нашому громадянству до 
підтримки Західній Україні в її лихоліттю, -- доки під яремна У країна 
не об'єднається з Радянською Україною в однім супільнім неподільнім тілі" 

Невважаючи на те, що засідання з такою ріжнородною програмою 
затяглося надовго, велика авдиторія з неослабним інтересом брала в нім 
участь до кінця, палко виявляючи своє почуття гаслами тісного співро- 


| 212 | Хроніка 


-о-ое но - - - - -- те нь 


бітництва і помочи Західній Україні, і в високо піднесенім настрою розій- 
щлася з засідання. Президія ж зараз вислала привітні телєграми Науко- 
вому Товариству ім. Шевченка і львівському українському студентству, 
повідомляючи про висловлені на зборах почуття. 


Етнографічна секція краєзнавчого гуртка при київському ІНО. 
1927--28-й академічний рік був другим роком роботи етнографічної 
секції. Як і минулого року, секція за згодою ІНО і Кабінету Примітивної 
Культури працювала під проводом цього Кабінету, увязуючи свою роботу 
з його завданнями. З початку жовтня і до кінця червня секція відбула 
26 засідань, збираючись що-суботи для заслухання ріжних доповідів 
з етнологічної літератури, звітів про екскурсійну роботу окремих членів 
і для обговорення метод збирання етнографічних матеріялів. Протягом 
року на секції обговорено було 44 доповіді. Постійну участь в роботі 
секції брали такі т.т: Т. Гавриленко, Ю. Сербул, В. Рубайло, Г. Зава- 
дович, З. Сергійчук, М. Смолинська, Є. Мисько, Ляшенкова, О. Зубчен- 
кова, Сокольник, Осіюк, Артеменко, В. Фоанківський, В. Чемерис. Непо- 
стійну -- Є. Смолинська, В. Парасунько, Мельник і Заячківський. В робочому 
плані на цей рік стояло два завдання - - опрацьовання етнологічної літе- 
ратури і робота польова (збирання сирового етнографічного матеріялу). 

загальної етнологічної літератури члени секції користалися працями 
Шурца, Харузина, Тахтарьова, Спенсера, Дюркгема, Ратцеля, Бюхера, 
Ранке, Бушана. З української -- працями Зібера, Драгоманова, Вовка, 
Потебні, Сумцова, акад. М. Грушевського, К. Грушевської, К. Копержин- 
ського, Ф. Савченка, журналом , Первісне Громадянство", збірками етно- 
графічних матеріялів та старими журналами, де вміщались етнографічні 
роботи, як ,Основа", ,Кіевская Старина". Більшу частину прочитаного 
члени секції подавали на загальне обговорення чи то у формі доповідів -- 
рефератів, чи в формі рецензій. З доповідів прочитаних протягом року 
важніші були такі: Гавриленко прочитав --1) рецензію на книгу Лоу- 
котки, Маройепзіуі Іпдідпй; 2) рецензію на кн. Кубійовича, Лусіе 

азіетаків му Везкіфась М/зсродпісі (обидві надруковані в ,Первісному 
ромадянстві"); 3) Про методи в етнології; 4) Про методи збирання 
етнографічного матеріялу. Ю. Сербул--1) Про праці Вундта над народ- 
ньою психологією; 2) Етнографічні особливості українського народу, за 
Вовком; 3) Про Турнвальда; рузалема і Леві Брюля, за М. Грушевським; 
4) Поо праці Дюркгема з історії морали; 5) Про родову організацію 
(за Енгельсом, Зібером і Грушевським); 6) Про початки української 
соціології (про Зібера, Вовка, Чернишова); 7) Про пережитки примітивної 
культури на Україні; 8) Про розвиток етнологічної науки в Европі (Конт, 
Спенсер, Вундт). Приготував також доповідь про першу частину етно- 
графії Харузина. Він же спеціяльно цікавився організацією парубоцьких 
громад на Україні, звертав на це особливу увагу підчас збирання мате- 
ріялу і знайомився з відповідною літературою. М. Смолинська--про- 
читала доповідь про річний сільсько- господарський круг (літо - - осінь); 
Ляшенкова- 1) прочитала з сеї самої теми про новорічний цикль 
і весну; 2) про обряди збору врожаю, за працею К. Копержинського. 
авадович-- про биліни. З. Сергійчук-- дві доповіді: Соціяльно- 
культурні обставини української творчости перед розселенням і після роз- 
селення та Чорноморсько-Дунайська доба в народній творчості. Осіюк-- 
про рід і сім'ю, за книгою Зібера ,Очерки первобьтной акономической 
культури". В. Франківський-- Про антропологічні особливості україн- 
ського народу; Є. Мисько-- видоукував у ,Первісному Громадянстві" 
1927, вип. Ї, рецензію на статтю В. Зсбгбдєга, Дек Беййде Сргізкоррогоб; 
Є. Смолинська-- Про збірки пісень і дум у ХІЇХв.М ельник-- Про 


Хроніка 213 


що а ню нн? 


Ф 


крадіжку слів у примітивних. Окремо слід згадати обговорення програм 
і анкет для збирацтва, переведене на засіданнях секції у червні місяці пе- 
ред виїздом на екскурсії, та порушене в звязку з цим обговорення метод 
збирацтва. Найбільше зацікавлення викликали доповіді про родову органі- 
зацію, про биліни, про збірки пісень і дум та доповіді методичного характеру. 

Крім роботи теоретичного характеру секція в цім році взяла активну 
участь в практичній роботі--в організації етнографічних екскурсій та 
стаціонарного дослідження. Стаціонарні досліди провадила О. Зубчен- 
кова в с. Ковалівці на Білоцерківщині, де досліджувала весільні звичаї 
і обряди та річний сільсько-"господарський круг підчас зимових, весняних 
і літніх вакацій. Поєднанням екскурсійного і стаціонарного способу до- 
слідження (щодо умов праці) були досліди М. Смолинської в око- 
лицях Бердянки (Бердянського) над початковою колонізацією Бердянщини; 

Сербула--літом 1928 р. над початками заселення і весільними 
звичаями у Баштанці на Миколаївщині; Т. Гавриленка тоді ж--над 
весіллям у с. Ново-Павлівці на Миколаївщині. Ю. Сербул відбув одну 
екскурсію до Глібівки, Димерського району у вересні 1927 р. Підчас 
зимових вакацій екскурсія у складі В. Франківського 1 Ю. Сер- 
була досліджувала околиці Дніпрельстану: перший працював у районі 
Лоцманської Камянки, Старого Кодака; другий у районі Нікополя. Голов- 
ним їх завданням було збирання історично - побутового матеріялу. Літом 
під керівництвом Ю. Сербула з участю З. Сергійчук іВ.Чемерис 
відбулася ще одна екскурсія на Дніпрельстан з тим самим Завданням. 

В своїй збирацькій роботі секція користувалася з анкет і програм 
Кабінету Примітивної Культури, що мають на увазі головно досліди над 
соціяльним побутом, зокрема над пережитками примітивізму у ньому, 
вишукуючи там колективістичні елементи. Найбільше використовували 
програми про Запоріжжя, про скотарство, про парубоцькі і дівоцькі гро- 
мади, про річний сільсько-господарський круг, про весілля, постриження, 
закладини хати, про поділ праці між чоловіком і жінкою, про жіночу магію. 
В зібраних матеріялах переважають матеріяли запорозькі, весільні, річного 
сільсько-господарського обходу і про парубоцькі та дівоцькі громади. 

Роботу теоретичну і роботу польову секція намагалася поєднати так, 
щоб вони доповнювали одна одну, щоб члени -секції були не просто 
збирачами, а Й спеціялістами, теоретично вповні підготованими до цієї 
роботи. Питанням теоретичним та питанням методології збирацтва і якості 
матеріялу секція віддавала дуже багато уваги в тім переконанню, що 
збирацтво дилетанське, без фахової начитаности і спеціяльного підготу- 
вання, ведене ріжними кореспондентами з місць, не дасть того, чого 
вимагає сучасна етнологічна наука. Потреби вивчення старого побуту 
з соціологічного становища поставили перед секцією цю проблему мате- 
ріялу й збирача, і вона в цім напрямку досягла певних результатів до- 
старчаючи матеріял цілком придатний до наукового вжитку. На місце 
випадкового збирача мусить прийти спеціяліст, озброєний всіма науковими 
здобутками. З цього сподіваємось великих користей для дослідів над 
народнім життям. 


Організація бібліографічної роботи при Редакції зУкраїни". Вже 
другий рік журнал » Україна" містить на євоїх сторінках окремий відділ 
досягнень української науки під заголовком Бібліографічний огляд". 
Успіх цього відділу та увага, що він викликав серед ріжних груп науко- 
вих робітників і просто читачів »України" , примусив Редакцію подбати про 
дальше поширення бібліографічного відділу. З ініціятиви акад. М.С. Гру- 
шевського в осени цього року відбулося в Редакції ,України" кілька 
нарад ближчих співробітників журналу, що обмірковували справу поши- 


214 Хроніка 


и аа пн тя т о а ж а а а а а о аа 


рення цього відділу. На першій з цих нарад, що відбулася 5 жовтня 
акад. М. С. Грушевський поставив на обговорення перед присутніми пи- 
тання про доцільність продовження далі оглядів досягнень української 
науки. Після того як всі присутні висловилися за те щоб ,Україна" і 
надалі давала на своїх сторінках місце таким оглядам, акад. М. С. Гроу- 
шевський поставив питання про організацію відділу ,Бібліографії" або 
»Бібліографічного Реєстру", що має подавати бібліографію всього того, 
що з'явилося друком в сфері українознавства за біжучий рік. З дискусії 
виявилася необхідність організації такого відділу,--з огляду що такого 
бібліографічного покажчика чи то реєстру для України досі нема-- за 
винятком бюлетенів Укр. Книжної Палати, що реєструє окремі видання. 
Отже зараз, при потребі, ні науковий робітник ні аматор не може знайти 
відомостей, що з тої чи иншої галузи українознавства було видруковано 
за той чи инший рік. Цю прогалину мав би в деякій мірі заповнити 
бібліографічний реєстр журналу ,Україна" поки з'явиться якесь спеціяльне 
видавництво того роду. 

Детально обговорено було, які саме галузі українознавства мають 
бути включені в сі реєстри. Намічено було такі відділи: методологія, 
краєзнавство з економікою й статистикою (як елементами краєзнавства), 
історія матеріяльної культури з історією техніки і пластики, мова, Літе- 
ратура, музика, етнологія і фолькльор, історія економічна, соціяльна, по- 
літична і культурна. Ухвалено фіксувати всі праці що з'явилися друком 
українською мовою, не лише наукові, але Й науково-популярні й просто 
популярні, відповідно зазначаючи це. Праці подавати по змозі з а днота- 
ціями. Зараз приступити до складання бібліографічного реєстру за першу 
половину 1928 року.  , 

На другій нараді, що відбулася 12 жовтня, де були присутні окрім 
київських також і позаміські співробітники ,України", детальніше було об- 
говорено технічні питання. Ухвалено притягнути для складання реєстрів 
видань, що виходять за межами Радянської України співробітників з-за 
кордону. Акад. М. С. Грушевський поінформував, що до цієї роботи вже 
зголосився др. Їв. Крипякевич зі Львова і під його керівництвом уже виготов- 
лено реєстр історичних праць, що вийшли в Галичині з першої половини 
1928 р. Намічено було організацію і постійного бібліографічного комітету, 
що має надалі занятися переведенням в життя постанов наради. Головою 
його нарада обрала О. Ю. Гермайзе, членами К. О. Копержинського, 
М. М. Марковського, Ф, Я. Савченка, секретарем М. Ф. Карачківського. 
Беручи до уваги велику бібліографічну роботу що веде Всенародня Бібліотека 

країни було ухвалено запросити до участи декого з її співробітників. 

29 жовтня зібрався комітет разом з співробітниками В. Б. У. і ви- 
світив низку важливих моментів щодо техніки складання реєстру та роз- 
поділу праці поміж членами. 

Остаточно зафіксувала організацію роботи нарада 30 жовтня, що від- 
булася під головуванням акад. М. С. Грушевського. Ухвалено до 10 грудня 
зробити виборку всіх праць, друкованих в першій половині 1928 року. 
До 1 березня 1929 р. закінчити виборку праць з другої половини 1928 р. 
Дальший термін-- 1 липня 1929 року-- перша третина 1929 року. Від- 
діли фолькльору та етнографії ухвалено подавати в журналі , Первісне 
Громадянство", Разбм з тим нарада ця затвердила розподіл роботи по- 
між членами Бібліографічного Комітету та техніку роботи. 

Поруч питань організації ,Бібліографічного Реєстру" наради уділяли 
також увагу й иншому відділу журналу ,Україна" -- відділу ,|Критика, 
звідомлення, обговорення". Ухвалено сей відділ також розширити, кори- 
стаючи з збільшення ,України" ухваленого Держ. Видавництвом України. 


«Хроніка 215 

В наслідок переведеної роботи з наступного року в ,Україні" буде 
три відділи, присвячені спеціяльно питанням бібліографії. Є це відділ 
»Критика, звідомлення, бібліографія" , де обговорюватимуться всі важніші 
праці з галузі історії, літератури, мови, тощо, далі ,Огляд досягнень 
української науки за минулий рік" та нарешті Бібліографічний Реєстр", 
що подаватиме всі праці з галузі українознавства, друковані на Україні 
за певний час. Зараз Редакція »України" має вибраних вже понад 3000 
назв праць, друкованих в першій половині 1928 року; вибірка з нього 
має бути видрукована в першій книжці ,України" за 1929 рік. 


Михайло Карачківський. 


Некрологія. | 


Тріяченкова Марія Миколаївна (М. Загірня), наукова співробітниця 
Всеукраїнської Академії Наук, відома, особливо своїми популярними 
творами, письменниця, несподівано померла 15 липня ц. р. 

Народилася М. М. Грінченкова 1863 року на Харківщині (дівоче прі- 
-звище Гладиліна). Бувши сільською вчителькою, стрілася з Борисом Грін- 
ченком, теж на той час учителем і поєднала з ним свою долю, свій хист 
і свою працю на ціле життя. Разом вони вчителювали, разом писали, 
разом працювали над розповсюдженням українських книжок, разом укла- 
дали відомий український словник. 

До останнього моменту свого життя М. М. Грінченкова не складала 
працьовитих рук, віддаючи свій час популяризації, перекладам, редагу- 
ванню творів свого чоловіка, а особливо словниковій роботі. Була вона 
членом - редактором в комісії по складанню словника української живої 
мови при ВУАН з самого її заснування і надруковані томи Російсько- 
Українського Словника на кожній сторінці носять сліди її глибокого 
знання народньої мови. Над цією словниковою роботою й захопила її 
смерть. 

Данилов Леонид Григорович, відомий український метеоролог, відо- 
мий далеко поза межами України, один із небагатьох европейських фа- 
хівців щодо визначення погоди на довгий термін вперед, помер 28 листо- 
пада ц. р. Народився проф. Л. Г. Данилов 1874 року в Оренбурзі, 
о. 1895 закінчив Казанський Університет, де й розпочав свою наукову 
діяльність. З походження Росіянин, небіжчик проте більшу частину свого 
життя провів на Україні й Україні віддав | він працю всього свого життя. 
З 1899 до 1910 року працював проф. Л.Ї. Данилов в Новоросійському 
Університеті, з 1915 року ми бачимо його на Поділлі за працею в галузі 
сільсько-господарської метеорології, а з 1923 року як завідувача поліль- 
ського відділу Укрмету. З раннього часу своєї наукової діяльности небіжчик 
узявся. до вивчення справи визначення погоди на довгий термін. Ця галузь 
метеорології була зовсім ще не досліджена, проте Л. Г. Данилів досяг 
тут величезних наслідків, ставши таким чином майже основоположником 
науки про довготермінове завбачення погоди. Останніми роками Його ме- 
тода мала загальне визнання, принісши небіжчикові европейську відомість. 
Визнаючи значіння праці Л. Г. Данилова, Наркомзем р. 1927 утворює 
при Укрметі Бюро довготермінових визначень погоди і на керівництво 
роботою цього Бюра запрошено було небіжчика. Під керівництвом Л. Г. Да- 
нилова Бюро швидко почало зростати, перетворюючись на особливий 
Науково-дослідчий відділ Укрмету, де важлива справа визначення погоди 
на довгий термін досягає високого рівня Й де готують нових фахівців 
цієї важливої галузи метеорології. 


216 Некрологія 





Куда Яків Маркіянович, ботаник-фітопатолог, лектор Київського Сіль- 
сько- Господарчого Інституту, помер 13 вересня ц. р. на 39 році свого 
життя, саме тоді коли починалися для нього роки найпліднішої творчої 
наукової й науково-навчальної діяльности. Походженням з незаможньої 
частини українського села, важким шляхом ішов він на передодні великої 
революції, на самому світанку її, щоб вибороти собі й своїй верстві краще 
майбутнє. 1906 року складає Я. М. Куда іспит до 5 класи гімназії в При- 
луках, р. 1911 закінчує свій гімназіяльний курс, в осени того-ж року 
вступає до фізично-математичного факультету Харківського Університету. 
Тут побіч з боротьбою за власне існування, поруч з учбовою та науко- 
вою своєю роботою бере небіжчик активну участь в роботі так студент- 
ських (легальних і нелегальних) організацій, як і в загально-громадській. 
Ще студентом працює він науково в лабораторії відомого міоколога і 
фітопатолога проф. А. Потебні та на харківській сільсько - господарській 
досвідній станції. 1917 року з початком великої революції Я. М. Куда відхо- 
дить від улюбленої своєї науки і віддає всі свої сили громадській роботі. 
Проте в кінці 1918 р. вертає небіжчик знову до своєї наукової спеціяльно- 
сти. В-осени ц. р. запрошено його на посаду асистента до катедри бота- 
ніки Українського Державного Університету, пізніше Київського ЇНО. 
Одночасно з цим бере Я. М. найактивнішу участь в розробленні україн- 
ської наукової термінології: працює він в теперішній комісії Українського 
Наукового Товариства, а потім, до останніх днів свого життя в ботанічній 
Секції Інституту Української Наукової Мови. З 1919-го до 1927-го працює 
він яко спеціяліст, а далі як завідувач бюра фітопатольогії Сільсько- 
тосподарського Наукового Комітету України, а рр. 1925--1927 ще й як 
завідувач бюра фітопатології київської станції боротьби зі шкідниками 
сільсько-господарських рослин. З січня 1921 року й до останнього часу 
працював небіжчик яко лектор-фітопатолог в Київському Сільсько-Госпо- 
дарчому Інституті. Небагато лишив після себе небіжчик видрукованих 
наукових праць, але й те що залишилося має велику вагу. 1926 року в 

рудах по лісов. досвідн. справі на Україні" видрукував він чималу 
свою працю ,Хвороби лісу Шепетівського масиву на Волині за 1925 рік". 

еред тим надрукував він кілька дрібніших наукових і популярно-науко- 
вих праць, як то; ,Зона на житі на Київщині в 1923 році", ,Про зону 
та сажку на хлібах" (Д.В.У., 1925 р. ), ,Про хвороби на картоплі" (Д.В.У., 
1925 р.), Хвороби городу та саду", ,Картопляна попелюха" тощо. Крім 
того виготовив Я. М. до друку ще кілька праць як от »До методики об- 
ліку соснової губки", До впливу губки на технічну якість деревини" та инші. 

Ляскоронський Василь Григорович. І-го січня цього, 1928 року вмер: 
відомий історик, археолог і нумізмат В. Г. Ляскоронський, завідувач нумізма- 
тичного відділу Лаврського Музею і співробітник багатьох комісій ВУАН. 

Василь Григорович народився 24 грудня 1859 року в м. Золотоноші 

на Полтавщині. Батько його був учитель міської школи. Вчився В. 
в гімназії, спочатку в Полтаві, а потім у Лубнях. Дуже рано, по смерті 
батька, довелося йому розпочати трудове життя, працюючи за репетитора 
й навчаючись одночасно в гімназії. Але не вважаючи на ці важкі обста- 
вини В. Г. успішно закінчив її і вступив до Київського Університету на 
історично-філологічний факультет. Тут починає він працювати під керів- 
ництвом В. Б. Антоновича, головно над історією, але також і над допо- 
мічними науками, зокрема археологією та нумізматикою. Поруч з тим не 
цурається В. Г. і історії Західньої Европи Й навіть пише свою канди- 
датську роботу (за яку дістає срібну медалю) на тему ,Политическія со- 
бранія и политическая организація кальвинистовь во Франції вь ХУМІЇ ст. 
по неизданньмь источникамь" 


Некрологія 217 


По закінченню університета (підчас перебування в якому він мав сти- 
пендію) В. Г. знов опиняється перед потребою шукати якісь засоби до 
життя. Він дістає лекції в деяких приватних школах, а також і в при- 
ватних осіб, і певний час живе з цього заробітку. Літні вакації в ці часи 
В. Г. деколи проводить за кордоном, збільшуючи свою освіту й пра- 
цюючи по закордонних музеях, бібліотеках і архівах. Тут він і починає 
студіювати закордонні матеріяли до картографії України в ХМІЇ, пере- 
важно, столітті, в наслідок чого пізніше з'являються відомі Його праці, 
як напр. про карти Боплана. На Україні ж В. Г. працює найбільше над 
археологією, як самостійно, так і беручи участь в екскурсіях та розко- 
пах Хвойка. Результатом цеї праці була ціла низка розвідок, статей 
та заміток з найдавнішого минулого переважно Полтавщини та Київщини. 

1891 року В.Г. було обрано дійсним членом Іст. Т-ва Нестора Літо- 
«писця, в праці якого бере він активну участь. Продовжує також В. Г. 
певну працю, розпочату раніше, і для Ісланіького Історичного Т-ства у 
Рейк'явику, яке пізніше вибирає його своїм членом. Але поруч з цим не 
припиняє В. Г. свого студіювання історії України. Зокрема 1897 року 
з'являється його велика монографія ,Йсторія Переяславской земли сь 
древнфйшихь времень до полов. ХІЇ ст... 1899 р., склавши минулого 
року магістратський іспит при Київському Університеті, В. Г. обороняє 
цю працю, як свою дисертацію на ступінь магістра історії. Ця оборона 
викликала різку опозицію з боку правої професури і В. Г. хоч дістав 
ступінь магістра, не одержав зараз приват-доцентури. Згодом починає 
викладати в Московському Університеті, при чому живе постійно в Київі 
й їздить до Москви на певний час, зачитуючи свій курс частками. Лише 
1907 р. дістає В. Г. доцентуру в Київі; але не довго перебуває в ньому, 
бо в швидкому часі дістає посаду екстра-ординарного професора по ка- 
тедрі російської історії в Ніжинському Історично-Филологічному інституті, 
в якому перебуває аж до 1921-го року. Цього року він переїздить до 
Київа, а в 1922 році одержує професуру в київськ. Археологічному Ін- 
ституті. Але що цей інститут було невдовзі скасовано, В. Г. лишився без 
посади і деякий час тяжко бідує. Лише посада завідувача нумізматичного 
відділу Лаврського Музею (пізніш заповідника) дала Йому можливість 
скільки небудь безбідно існувати. Проте активну участь бере В. Г. в ро- 
боті ВУАН і далі: він працює в Археологічній Секції, в Історичній Сек- 
ції, -- в комісіях порайонного дослідження України і в инших. Багато 
працює В. Г. ії в Археологічному Комітеті, керуючи тут археологічним 
відділом. 

Максимович Микола Іванович, один із найстаріших київських інже- 
нірів, та професорів Київського Політехнічного Інституту -- несподівано 
помер 13 березня ц. р. напередодні 50 річного ювілею своєї наукової 
і громадської діяльности. 

Народився М. І. Максимович р. 18355 у Київі -- батько його був викла- 
дачем у київських школах --і більшу частину свого життя провів на 
Україні у Київі, віддавши сьому найстарішому українському місту більшу 
частину і своєї праці. Працюючи яко інженер над "вивченням режиму 
р. Дніпра біля Київа, виконуючи багато складних гідротехнічних робіт 
щодо регулювання р. Дніпра біля м. Київа, також і в инших важливих 
для Дніпрового пароплавства міста, М. Ї. Максимович звернув на себе 
увагу видатних спеціялістів. 1894 р. М. Ї. доповідає на Міжнародньому 
Судоплавному Конгресі в Гаазі про свої спостереження над річним по- 
током і над впливом регуляційних споруджень на зміну глибини річко- 
вого корита. Доповідь цю дуже прихильно оцінив славетний французький 
гідротехнік Фарг. Коли київська міська дума в 90-х роках турбувалася 


218 р Некрологія 





розвитком своєї, дуже тісної пристани та відсутністю гавани, придатної 
для стояння Й зимування суден, вона звернулася до М. Ї. про допомогу. 
За проєктом Максимовича збудовано рр. 1896--97 на міські кошти київ- 
ську гавань, яка значно поширила причільну лінію й утворила нову тери- 
торію для складання вантажів на місці колишньої Оболонівської затоки. 

Прекрасно виконані роботи та численні матеріяли, опрацьовані Й ви- 
друковані М. Ї. Максимовичем в справі вивчення р. Дніпра, та загальна 
увага спеціялістів до цих робіт дістає завершення р. 1899, коли М. І. 
обрано було на професора катедри водяних шляхів новозаснованого тоді 
Київського Політехнічного Інституту. 

Працюючи над вихованням і готуванням молодих фахівців гідрологів 
М. І. Максимович не покидає своєї основної роботи по вивченню р. Дніпра 
та його басейну. 1900 року демонструє він на всесвітній виставці в Парижі 
чимало гарно-опрацьованих малюнків і таблиць що висвітлюють режим 

. Дніпра коло Київа і за цю працю жюрі виставки присудило йому 
золоту медаль. 

1901 року надрукував М. І. Максимович велику працю в 2-х томах 
»"ЇДнепр и його басейн", яку було визнано за зразковий докладний гідро- 
графічний опис водозбору і самої річки. 

1906 року М. Ї. стає на чолі управи водяних шляхів; разом із тим 
призначено його на члена вищої інженерної ради й на заступника голови 
останньої. Після жовтневої революції М. І. Максимович працює в Москві 
яко член вищої технічної ради при комітеті державних споруджень, далі 
яко член науково-технічного комітету нар. Ком. Шляхів. 

З 1919 року повертається М. Ї. на Україну й знову займає катедру 
водяних шляхів у Київському Політехнічному Інституті. З 1919-го ж року 
керує М. І. гідрологічною секцією комісії для вивчення природних багацтв 
України при ВУАН, та секцією водяних шляхів при Науково-дослідчій 

атедрі Гідрології в Київі; з 1926 року керував секцією водяних шляхів 
ауково-дослідчого Інституту Радянського Господарства України в Київі. 

За довгий піввіковий період своєї діяльности виявив себе М. Ї. Макси- 
мович як талановитий інженер і професор, також як поважний вчений. 
Він написав по-над 50 друкованих праць із гідротехніки. 

Матіїв Іван Григорович, уродився З березня 1859 р. в Іванівцях, 
Жидачівського повіту, де його батько Григорій був священиком. До на- 
родньої школи ходив у Калуші, до гімназії в Станиславові, а на Універ- 
ситет у Відні один рік і решту у Львові, де проф. Ліске з'єднав його 
для своєї школи. В 1884 р. склав іспит із історії Й географії на профе- 
сора гімназії, а в 1887 р. з української мови. Свою службу почав у 
німецькій гімназії у Львові 1885 р., і в її звідомленні й надрукував у 
1886 р. свою працю ,ГШег роіпізсі - ппдагізсбе Зігеіїї шп Саїгієп ип 
І одотетієп", В 1889 р. іменовано його професором і надано посаду 
в учительській семінарії в Тернополі, звідки перенесено його в 1893 р. 
до української гімназії у Львові, а звідти перейшов він у 1895 р. на 
директуру новозаснованої семінарії в Сокалі. В 1901 призначено його 
крайовим шкільним інспектором. Матіїв відомий як перекладач або уклад- 
чик низки шкільних підручників: як «перекладач двома накладами (1894 й 
1907) виданого ,Короткого начерку" географії дошкільного ужитку Карла 
Беноні й »Їсторії краю родинного" Анат. Левицького, та як укладчик 
п'ятьох українських читанок для всенародніх шкіл. Містив географічні, 
історичні й педагогічні статті в , Зорі", ,Учителі", ,Мигеша" тощо, під 
псевдонімом Їван з Ївановець написав книжечку , З життя хліборобів" для 
»Просвіти", і в її календарі за 1895 р. подав статейку ,Хлібороби за 
часів княжих". Разом із священником Д. Дорожинським зладив у 1896 р. 


Некрологія 219 


о з пт ен -я о мя ше о и о - --- 





»Начерк історії унії руської церкви з Римом". Умер 2 травня 1928 р. 
у Львові. 

Покровський Олексій Іванович, професор Ніжинського Інституту 
Народньої Освіти, дійсний член Марксо-Ленінської Катедри в Київі, 
співробітник ,України" та инших видань Історичної Секції, помер 15 ве- 
ресня ц. р. в Ніжині. 

Народився Олексій Іванович Покровський 13968 року в Петербурзі; 
там-же 1889 року закінчив історично-філологічний факультет, одержавши 
золоту медаль за працю про ,Оракули Асклінія". Був залишений про- 
фесорським стипендіятом готуватися на професора і в 1892 році здобув 
звання приват-доцента з всесвітньої історії. Року 1894 займає він катедру 
стародавньої історії в Їсторико- Філологічнім Інституті в Ніжині. Року 1903 
видрукував він свою магістерську дисертацію - - ,Краснорічіе у древнихь 
Оллиновь" і захистив її в Харкові. Після захисту, з 1905 року, займає 
Ол. Їв. Покровський катедру в Київським Університеті, як в. об. надзви- 
чайного, пізніше як звичайний професор, захистивши в 1915 році док- 
торську дисертацію-- ,О хронології афинской исторій МІ ст.". Цю ка- 
тедру займає він до 1922 року, коли матеріяльні умови примусили його 
переїхати знову до м. Ніжина. Ставши тут професором всесвітньої історії, 
О. І. Покровський буквально до останньої хвилини не кидав своєї праці, 
за нею Й померши. Поза цією Роботою, в останвіх роках був Олексій 
Іванович Покровський дійсним членом науково- -дослідчої катедри марк- 
сизму в Київі, керівником секції античної культури науково-дослідчої 
катедри в Ніжині, був поданий на затвердження дійсним членом відділу 
Примітивної Культури науково-дослідчої катедри історії України в Київі. 

Маючи ріжносторонню освіту, глибоку ерудицію, Ол. Іванович до ре- 
волюції мало виявляв себе поза сорозмірно тісним фахом античної історії 
і з Його кругу публікував рідко й небагато. Але революція розбуркала 
здібності й інтереси цього ученого. Він з однієї сторони вважає потріб- 
ним підійти як найближче до революційної ідеології, соціялістичних док- 
трин, історичного матеріялізму Й марксизму, з другого боку увязати як 
найкорисніше свої багаті, глибокі, ріжнородні досліди З Україною та Її 
історією. В останніх роках він стає надзвичайно плідним, ріжностороннім 
і актуальним. Його діяльність в загальній сумі нового наукового руху 
стає надзвичайно цінною. Мало хто підходив до розвивання сучасних 
науково-громадських проблем з такою глибокою ерудицією, ріжносторон- 
ньою підготовкою і блискучою науковою методою. Ряд праць про звязки 
України з античним світом (,Геродот і Аристей", ,Світські мотиви в 
античній літературі" та инші), паралелі українського соціяльного укладу 
з західнім (К исторій общенароднвіх повинностей. ") суголосні ноти україн- 
ської та світової соціялістичної літератури (Шевченко й Кабе") роз- 
відки з історії пролетарської ідеології, матеріялізму і марксизму (Проле- 
тарии"), цінні незакінчені ,Коментарії до Комуністичного Маніфесту", тощо) 
будили гадку, розгортали ширші перспективи, обіцяли нові, надзвичайно 
цінні Й глибокі студії. Смерть Ол. Івановича, що так раптово обірвала 
цю роботу, завдала важкої втрати українській історичній науці. 

Успенський Федір Іванович, член Ленінградської Академії, звісний 
візантолог. Костромич зроду, вчився в Петербурзькім Університеті, якийсь 
час був професором в Одесі, потім директором російського археологіч- 
ного інституту в Царгороді, що було йому доручено організувати. Свої 
праці над історією Візантії (головно соціяльною і культурною) та бал- 
канських Слов'ян намірявся він вінчати великою історією Візантії, але її 
вийшов тільки перший том (1913) і потім світова війна перебила сю публі- 
кацію: другий том розпочатий друком вийшов тількищо. Для української 


220 - Некрологія 


історіографії безпосередній інтерес мали студії небіжчика про грецько- 
хозарські і грецько-уральські відносини ЇХ-- Х вв. 

Фармаковський Борис Владимирович, помер в Парголові під Ленін- 
градом с. р. Родився в Вятці 1870 р., учився в Одесі, був секретарем 
русского археолог. інституту в Константинополі, членом петерб. археол. 
комісії, нарешті секретарем академії матеріяльної культури. Археолог і 
історик мистецтва, зіставив по собі пам'ять як організатор археологічних 
розвідів на чорноморськім побережу і в Криму, особливо в районі старої 
Ольбії. 

Яновський Теофил Гаврилович, дійсний член Всеукраїнської Акаде- 
мії Наук, помер 8 липня ц. р. в Київі, діставши удар підчас аспірантської 
промоції. 

Скінчивши університет 1883 року, Т. Ї. Яновський одразу став до 
буденної роботи практичного лікаря, поєднуючи цей шлях з повільним і 
суворо-плановим поступом на науково-клінічній дорозі, Він закладає першу 
в Київі бактеріологічну лабораторію, працює в кол. Олександрівській 
лікарні тощо, спеціялізуючись в патологічній анатомії, і вже тоді дає 
чимало цінних наукових творів. 1904 року він дістає катедру шпитальної 
терапевтичної клініки при Новоросійському Університеті; 1905 року київ- 
ський Університет обирає його на катедру шпитальної терапевтичної 
клініки, а з 1921 року він завідує факультетською терапевтичною клінікою. 
1927 року обрано Т. Г. Яновського на академика Всеукраїнської Академії 
Наук. Під проводом Т. Г. в клініках, якими він завідував, працювала сила 
лікарів, що мають тепер і серйозну клінічну освіту Й звикли вдумливо 
та гуманно ставитися до хворої людини. Чимало учнів Його, побувавши 
в школі Т. Г., посідають катедри в ріжних університетах. Разом із суто- 
клінічною роботою, Т. Г. Яновський увесь поринає в роботу громадської 
охорони здоров'я. Він організує товариство боротьби з туберкульозою, 
впоряджує санаторію для хворих на туберкульозу, читає загальнопри- 
ступні лєкції і т. и. і т. и. 

Його наукові роботи привертають увагу европейської наукової думки 
і коли 1912 року скликається в Берліні міжнародній терапевтичний з'їзд, 
програмову доповідь про дієтерапію хороб нирок доручають Т.Г. Янов- 
ському. Найкращі праці з патології й терапії ниркових захорувань нале- 
жать йому. Його книжка ,Туберкульоза легеньЄ є підручна для кожного 
практичного лікаря. Кожна робота його-- це наукова цінність, а таких 
робіт понад 50. 


Анна Павлик. 


о Між тисячами-- мовляв Франко-- каменярів", більш як півстоліття 
непомітно лупала скалу несвідомости та темноти небіжка Анна Павли- 
ківна. Непомітна для широкого громадянства, віддала вона свою енергію 
й страждання для зламання скали темноти і соціяльної несправедливости, 
яка тяжіла на Західній Україні в образі польської ,суспільної єрархії" 
та адміністрації в 1870--80 рр. 

Глибоко перенялася 20 літня Гуцулка ідеями своїх учителів-драгома- 
нівців -- свого брата Михайла та Івана Франка -- і ревно розсівала ці 
ідеї в рідному селі Манастирці, де родилася 26 січня 1855 року в ро- 
дині малоземельних селян Івана й Марії Лисанюків. Тут уже не дитиною, 
а 16 літньою дівчиною Анна Павлик вперше сіла на шкільну лавку, на якій 
не довелося довго сидіти через нужденне життя. Два місяці всього по- 
бирала систематичну науку піонерка соціялізму, але щих два місяці по- 
ложили основу її освіті і розвитку. На цій, недовготривалій шкільній 

лавці з'явилися вперше, як вона сама висловилася, думки про соціялізм, 


Некрологія п . 221 


коли сидячи поруч з панськими дітьми відповідала на їх насьміхи з неї 
общарпаної: ,ДА які це є ваші батьки, що так добре вас зодягають і за 
які гроші?". 

Але ця незвичайна дівчина не беручи науки ні від кого, старалась 
обділити нею всіх, як могла: не один десяток малих і дорослих дівчат 
завдячує їй уміння грамоти і шиття. Мало того, що пучкою заробляла 
на прожиток своїй родині, вона не жаліла труду, даремно посидіти не 
одну і не дві години над чужою головою, щоб хоч що небудь Їй вложити. 

Не лише між селянами А. П. ширила соціялістичні ідеї, а й між фаб- 
ричними робітниками та колективами ремісників. В листі до брата з 
21ЛІЇ 1881 р. вона писала: ,іа пізналася з одним шчо приїхав з Крако- 
ва-- далі попри него із иншими. Сьі льуде-ремісники робії шевство, ра- 
зом їх 20 кілька". 

Або з листа до Драгоманова з 12/МІЇ 1882, довідуємося, що небіжка, 
перебуваючи в Чернівцях, сходилась із фабричними робітниками розпи- 
туючи про їх життя та пояснюючи їх стан у відношенні до панів та уряду. 

В листі до товариша, де А. Павлик описуючи судовий допит у про- 
цесі 1877 вона так говорить про розвиток свого світогляду: , Диваки ж 
вони, іак і другі пани--вони гадаїуть, ані нарід, ані (ака одиницьа з него 
не може сама діїти правди та социализму. Кажуть, що мене брат навчив, 
а іа вам скажу шчиру правду, шчо брат ані хто инши| того мене не вчив: 
іа діішла сама до того". 

»Як би цій природою наділеній одиниці та було б дати грунтовну 
освіту вона зробила б більше може в нашім ділі, як я -- каже про неї 
М. Павлик-- бо більше в неї натурального розуму-- я трохи лірик, а 
вона все з розвагою робить" !). 

Своїм здоровим розумом і невтомною енергією, яку проявляла в гро- 
мадській роботі на селі Анна Павлик, та працею за дорученням брата 
звернула вона на себе пильну увагу місцевбго уряду і стала Його жерт- 
вою. На протязі, 1870 рр. А. Павликівна була посередницею між братом 
і селом-- на її імя присилали брат і Франко літературу, яку Анна читала 
і розказувала селянам. За таку літературу і листи від брата і опинилася 
Павликівна вперше в 1877 році в тенетах косівської жандармерії. В часі 
коли у Львові арештували хворого Михайла Павлика і забрали з шпи- 
талю до в'язниці, в неї на селі переведено також ревізію і відведено до 
Косова. Тут їй закидали, що вона під виглядом науки шиття гур- 
тує дівчат для соціялістичних цілей і за це засуджено на 10 день 
арешту 2). 

Після звільнення з Косова, Анна Павлик повернулася в Манастирець 
та тут починається безнастанна сліжка з боку жандармерії. В кінці 1877 р. 
коли брат Анни сидів з групою львівських соціялістів в тюрмі, поліція 
перехопила її лист до брата, де вона висловлювала палке обурення проти 
суспільного ладу і несправедливости і питала як запобігти лихові, зі що 
вдруге попала вона в руки жандармерії, де зазнала багато зневаги, со- 
рому і фізичних терпінь. З нею поводилася поліція навіть гірше ніж з 
другими арештованими. Переводячи її з Коломиї до Львова, дві доби не 
дали нічого в рот укинути, а коли один із провідників пожалів і упім- 
нувся за її їжею, Йому »старший" відповив: ,Не було приказу!". Забули! 
і через це нещасниця захворіла голодовим тифом, а коли прибули гроші 
від брата з Женеви то їх їй не вручено і заборонено купувати молока 
приписаного лікарем. 


) Лист Михайла Павлика до Драгоманова 4/Х 76 року. 
2) Див. акад. Д. Студинський. Україна, 1926 р. ! 


222 | - Некрологія 


Як: же під той час селяни ставилися до Анни. Павлик, бачимо з ха- 
рактерної пісеньки, яку зложено для протесту проти її арештування. Цей 
документ підкинули до школи в Манастирцях. 


»Злесьте зробили Ми ) без не| і довчимосьа 
Щосьте Анну Павлик А таки вам не дамосьа. 
До арешту всадили: 
Про цей арешт Анни Павлик і групи арештованих соціялістів читаємо 
» Правді", число 1, 10/Ї 1878 р., а наслідки цієї розправи для А. Павлик 
бачимо в 2-ім числі , Правди": 
зТілько й лише певно, що Анна Павликівна, переписуючася з братом, головне 
веде там діло. В однім листі до брата пише, що якісь книжки та листи брата відчитує 
селянам, що вона перейнята засадами зрівнання всіх станів і ненавістю до духовенства, 
що пятеро людей вже дещо поразуміли з книжок и листів братових. В старостві косів- 
ськім призналась, що Драгоманов обіцяв їй через брата дати гроші на машину до шитя; 
тоді вона вчила без плати пятеро дівчат читати, шити та ткати. Само так и в Кутах 
перебуваючи, збирає 10 або й більше дівчат на науку. Староство косівське відзиваєсь о 
Анні П-ківні як о орудю пропоганди социялистичної межи селянами та дівчатами, котрих 
вона буцім то учить; - однако Староство с причини незвичайної таємничості участників 
нічого не вивідалось. Тепер задержані кореспонденциї межи Анною и Михайлом П-ом 
піддержують підозріня: в картці з 11 червня 1877 наказує М. П. сестрі, щоби до яко- 
гось часу до нбго крім домашних діл о нічім не писала Й якусь блисше не опреділену 
чинність покинула. Анна Г-к знов листом умисне неясно и образово писавім завідомляє 
брата о якійсь тавмничій чинності з додатком, що мати знищила підчас ревизиї дві 


картки від его" 

На підставі цих обвинувачень Анну Павликівну, засуджено на" один 
місяць в'язниці. 

Підчас процесу не спускалась Анна Павликівна на оборонців, які 
лишь підводили і не говорили перед суддями того, що обіцяли. Сама 
вона боронила себе і своїх покривджених односельчан; безстрашно і явно 
кидала поліції і прокуратурі закиди проти їх нелюдських і свавільних 
вчинків, прилюдно признавалась до своїх ,гріхів" і Їм же поясняла зна- 
чіння соціялізму, доводячи Його невинність. А жандармам польським го- 
ворила прямо: , Крашче б зробили, і зак би пантрували злодіїв, розбіуників, 
підпалячів та всяких инших шахраіів,а не людських думок та соціялізму 
(Листування т. У, с. 41). 

Після другого арешту, життя Павликівни в ріднім селі зробилося зо- 
всім неможливе під настирливим оком польської адміністрації: постійні 
труси і сліжка шпигів ні-з ким недозволяли навіть бачитися, не тощо чи- 
тати з кимсь або вчити шити. Це одібрало в неї навіть заробіток голкою, 
а треба завважити, що П-івна була найкращою швачкою на весь повіт. 

Та мало того, на початку 1879 р. косівська адміністрація перехопила 
пакет книжок від брата ,Молот" і погнала Її знов до львівської вязниці 
і звільнила аж в серпні того року. 

Свої пригоди з косівською жандармерією і її брутальне поводження 
з селянами описала вона в женевському , звоні": за се забирають Її 
знов, на сей раз з молодшою 12 літньою сестрою Параскою. Правда, 
меншу сестру після 10 денного арешту в Косові випущено на волю, але 
Анну женуть знов до Львова і там засуджують цим разом на 7 місяців 
в'язниці. 

Але й далі не відпочивала манастирецька страдниця від переслідувань 
польських посіпак, бо в наступному 1880 році, як з'являється лист ,до 
манастирецької громади" (соц. заклик), косівська влада вважає Анну 
Павлик за Його автора, що знову має для неї прикрі наслідки. 

Безнастанна тяганина обездоленої сестри заставила нарешті брата Ми- 
хайла написати відкритого листа до своїх селян, в якому він просив за- 
ступитися за Його сестрою і за самими собою. "Ось уривок того листа: 
»Косівськи| уряд виробіаїе з моїми родичами з людьми таке чого не 


Некрологія 223 


позвольа|е робити нікому, не то льуцьке, але навіть писане австрііске 
право, австріїська конституції, а то чипа)есьа | арешту)в беа причини, 
без суду, без права пхаївсьа до чужого дому, не даїе виходити з дому 
шукати собі роботи, не даїе сходитисьа з сусідами родиноїу, краде з 
пошти листи, не дарує не то читати а | думати шчо і |ак хто хоче" 

Але сей заклик не мав наслідків. Становище Анни на селі лишилося 
дуже тяжким. Тому після повороту з Женеви М. П. і забрав сестру Анну 
до себе з тим, щоб придбати їй хоч яку небудь фахову освіту і поліп- 
шити її становище. Але злиденне життя обох не дозволило цього до- 
вести до пуття, хоч під його доглядом А. П. стає гарно начитаною і 
освіченою людиною та його ревною співробітницею: вона друкує в же- 
невській »Г ромаді" спогади з тюрми п. з. ,Мої гріхи", тут же друковано 
роботи і її меншої сестри Параски, яка ні дня не була в школі, а всі 
свої знання завдячувала старшій сестрі. 

Покійну Анну Павлик можна вважати за піонерку жіночого руху в Га- 
личині. Вона багато писала про визволення жінки, багато читала при- 
людних рефератів і друкувала на ці теми. Крім своїх писань на громад- 
ські теми, пробувала небіжка працювати і над етнографією: робила за- 
писи в своїй околиці, а головне записувала пісні. Про це згадує Михайло 
Павлик в листі до Драгоманова: ,Вона ж і тепер дума іак і (а і списуіе 
народні пісні". 

В цій співпраці минуло життя Анни Павлик, Як і за життя ставилася 
А. П. до брата з великою пошаною і любов'ю так і після його смерти 
бажала увічнити пам'ять його і на цю ціль віддала одинокий свій маєто- 
чок-- два морги поля--під санаторію поступових письменників та захо- 
ронку для дітей ім. М. Павлика. 

е дуже відрадні були дальші останні дні цеї визначної галицької 
жінки. Ніяких радощів особистого життя, ніяких проблисків у майбут: 
ньому. Одинока надія жевріла в її серці--це визволення своєї країни від 
залізної п'яти зопікунів" Поляків. (Т не здійснилася довго бажана мрія... 
під звуком пострілів і тріскотом погрому культурних здобутків львівської 
громади згасає остання надія. Навіть останню хвилину цього невтомного 
каміняра затруїли польські шовіністи проливаючи кров її братів на її очах. 


Людмила Шевченко 


Поправки: У кн. 4 ,Україна" за 1928 р. зісталися невиправленими такі помилки: 
в статті Д. Граховецького кер недільні школи на Полтавщині" треба виправити на 
ст. 5287 ,К. Ї. Милорадовичка" на ,Е. Ї. Милорадовичка" та на ст. 55 в графі ,загальна 
кількість тих, що одвідували полтавську Гу хлоп. недільну школу" надруковано: ,пере- 
січно не одвід. 250/с", треба: ,пересічно одвід. 250/,5; там же в ,Листах М. Ї. Костома- 
рова до Ол. М. Пипіна" поданих Н. Бухбіндером, на с. 73 та с. 75 не треба примітки 
б-ої, залишеної помилково; в кн. 5 ,Україна" за цей же рік треба виправити в змісті 
в заголовкові статті А. Синявського так: ,листування з М. Ф. Комаровим", та в заго- 
ловкові огляду ,Ветеринарія" О. Пікус" на ,О. Пінус". 


пр Стор 
РОЗВІДКИ Й ЗАМІТКИ: 
Володимир Пархоменко, Нові історичні проблеми Київської Руси . .. .. . . . 
Іван Крипякевич, Остафій Астаматій (Остаматенко), укр. посол в Туреччині 1670-х р.р. | 6 
Сергій Шамрай, Згадки омбишського боярина про Хмельниччину . " . . . .- . . 
Ігнат Житецький та Наум Бухбіндер, О. М. Пипін та київські Українці. . . . 21 
"Михайло Марковський, До студій над творчістю М. Коцюбинського . . . . . . . 39 


МАТЕРІЯЛИ ДО БІОГРАФІЇ В. Б. АНТОНОВИЧА: 


З невиданих рукописів В. Б. Антоновича, подала Катерина Мельник-Антонович . 45 


Невидані спомини Ї. М. Каманина про В. Б. Антоновича ...... ....-. 66 
Невидані спогади В. Г. Ляскоронського за Володимира Боніфатієвича Антоновича, 

як професора ...... «1. 465 . .. 70 
Антонович і Костомаров. З споминів А. В. Верзилова ... . . 4  . . - .- 82 
В. Б. Антонович і перша редакція ,Київської Старини", лодав Федір Савченко . 83 


БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД: 


Науково-дослідчий і науково-видавничий рух Радянської України в 1927 році: 


Михайло Кравчук, Математика .  .  . . 4... . « 4 . . . ПРО РР А1 97 
Михайло нденьний та Кость Танчаківський, Хемія . . . . . - . оо 99 
Акад. Павло Тутковський та Ольга Сно, Геологія .........-...-«. 111 
Їван Селецький, Метеорологія  . . . .. 454555 114 
Євіен Оппоков, Гідротехніка, гідрологія та водне господарство . . . . . - . - - . 115 
Акад. Кость Симінський, Техніка. ... ...... 4... 55556566 122 
Володимир Січинський, Українське пластичне мистецтво...  . .. . .. 128 
Микола Саарда, Україніка в російських журналах. . . . 4. 4 б 645455. 134 
Михайло Ясинський, Осібні книжки українською мовою і про Україну, що їх ви- 
дано в РСФСР я БССР....... р. РР РА ... . 138 


| КРИТИКА, ЗВІДОМЛЕННЯ, ОБГОВОРЕННЯ: 


Євген Тимченко: І ез5 Іаприез Фи топіе раг ца упгопре Де Ііпуцізке5 зоц5 Їа Фігесбіоп 


де А. Меїйеє еї М. Соеп, 1924  ...........«- 4-4: ...... 146 
Дмитро Абрамович: Н. К. Никольский, К вопросу о русских письменах упоми- 
о наємьх в житий Константина Философа, 1928  ....... аа... 147 
Иоло-ж: П. Лавров, Евангелиє и псалтьрь ,руськьми" (роушкими) писмень пи- 
саннме, в житий Константина Философа, 1928 .......--..-.- 148 
Степан Гаєвський: В. М. Истринь, Книгь временнья и образнья Георгия Мниха, 
о т. 1--П, 1920--1922  ......... ...5.5.нн 148 
Иоло-ж: Міїов М/еіпуагі, Вузапі5кЄ Ккгопіку у Ійскаїиїе сігкеупбзіоуапьке, 6. 1--Ї 
1922--1923. .....  .. 4.1.1 . . . 152 
Іван Крипякевич: Катітіега Тубаком/зкі, Розеізімо І ма Заріебу ми Мозікмле 1600 г., 1927 158 
Микола Петровський: проф. Пилип Клименко, До історії м. Ніженя, 1927 . . . . 159 
Ієремія Айзеншток: А. В. Багрій, К рукописной традиции распространения ,Коб- 
заря" Т. Г. Шевченка, 1927 ...............-.-. 646.54: 163 


Акад. Михайло Грушевський: Нізіоіге ей Бі5іогіепз дерціз сіпдцапіе ап5, 1-1, 1927--1928 165 
Кость Копержинський: Записки Історично-Філологічного Відділу Української Ака- 


демії Наук, ки. І, П--ПІ, ІМ, М, МИ--МЙ, ЇХ, Х, ХІ, ХИІ--ХІУ, ХУ, 1919--1927. 166 


Иоло-ж: Література, збірник перший, 1928 ...........4.6.-: . ... 174 

Костянтин  ШХарлампович: Записки Харківського Інституту Народньої Освіти 

. ім. О. Н. Потебні, т. І, 1926 ................... 556 176 

Йозо-ж: Записки Дніпропетровського ІНО, т. І, 1927.  ........-.... 177 

Иоо-ж: Архівна справа, кн. І. П--ПІ, ГУ, 1925--1927 ......... 4: 178 

Федір Савченко: ,Изданія Культурно-Просвітительного Общества имени Александра. 
Духновича в Ужгороді", чч. І-- 32, 1924-1927 ..... 4... . 


Серій Іваницький: др. Володимир Геринович, ,Екскурсант Кам'янеччини", 1928 . . 194 


Катерина Грушевська: ТЬе Зосіоіоєіса! Веміем/, усі. ХМІ--ХМИЇ, ХІХ, 1925--1927 . 197 


ХРОНІКА: 
Організація культурно-історичного досліду . . . «1.4.4 565бннннз 201 
Культурно-історична комісія ........... РРО РА ІА . . « . 202 
Комісія історичної пісенности. . . . .. . .. ..........5.5м4560. . 203 
Кабінет примітивної культури. 4... 4... 4.1.5 203 
Археографічна експедиція Катедри історії України ВУАН, лод. В. Евфимовський 

та В.Юркевич ..  .............. нн . 204 
20-ліття засновання ,Українського Наукового Т-ва в Київі" та його видавництва . 207 
Етнографічна секція краєзнавчого гуртка при Київському ЇНО ...... - -- - 212 
Організація бібліографічної роботи при редакції ,України", под. М. Карачківський 213 

НЕКРОЛОГІЯ. ...............м1.100 . 215